Допомога у написанні освітніх робіт...
Допоможемо швидко та з гарантією якості!

О Русь, змахни крылами, Постав іншу крепь!

РефератДопомога в написанніДізнатися вартістьмоєї роботи

Все його вірші про Батьківщину так наповнені глибоким почуттям, що важко одне, краще. Це адже трішки не на кожному своєму творі Єсенін говорить про любові до батьківщини, яка голосно выражена: И довго буду тим люб’язний я народу, Что почуття добрі я лірою пробуждал, Что на мою жорстокому столітті восславил я Свободу И закликати до переможених призывал. А. Блок непросто любив своєї країни, її… Читати ще >

О Русь, змахни крылами, Постав іншу крепь! (реферат, курсова, диплом, контрольна)

«О Русь, змахни крылами, Постав іншу крепь!».

План.

1. Моральне відродження суспільства — одне з найголовніших проблем сучасності в России.

2. Тема Батьківщини і її історичного майбутнього у творчості Сергія Есенина.

3. Наші сучасники у боротьбі відродження России.

Движение часу постійно. Одне покоління змінює інше. Росія, переживши безліч подій, готується розпочати XXI століття. Сьогодні у гонитві за матеріальними благами люди забувають про патріотизм, любові до батьківщини, про моральному розвитку і відродження нашого суспільства. Всі ми маємо стати краще, чистіше, добрішими. Досить ненавидіти і звинувачувати Росію через те, що вона може дати своїх громадян те, що можуть дати інші держави. Не може життя всього народу і кожної людини укладатися лише у пошуках дефіциту, чергах, а думки — в думах про не отоваренных талонах. Але хто ще мріють лише про імпортних чоботях, ресторанах і задоволеннях, коли навколо дуже багато бід, горя і біди. Нас оточує багато бездомних, голодних, безробітних, немічних людей. Так, ми мають стати терплячішими одне до друга, прощати вільні і мимовільні помилки. І тоді жити поліпшиться, а люди повірять до самого добре. Гадаю поезія Сергія Єсеніна, яка очищає душі людей своєї чистотою, своєю щирістю, духовністю, докорами совісті чи моральністю, допоможе в этом.

Стихи Єсеніна… Не підвладні часу, завжди сучасні. Яких проблем нашому житті ми не торкнулися, усі вони знайшли своє свій відбиток у поезії Єсеніна. Звісно, не тільки він замислювався над майбутнє батьківщини запрошено. Багато поети, попередники і приймачі Єсеніна, замислювалися у тому, який може бути Росії. О.С. Пушкін, гордість російської літератури, підсумовуючи витрачених у вірші «Пам'ятник», писав:

И довго буду тим люб’язний я народу, Что почуття добрі я лірою пробуждал, Что на мою жорстокому столітті восславил я Свободу И закликати до переможених призывал.

Ему чимало довелося зазнати упродовж свого коротке життя, але назавжди залишився пророком, голосом Росії.

Тяжела, трагічна доля М. Ю. Лермонтова. Він був «завжди один», не знайшовши собі місця численних «масок», звинувачуючи своє покоління в бездействии.

Поэт-демократ М. А. Некрасов все своє життя і творчість присвятив Росії і близько її народу. Він звинувачував самодержавство і хотів бачити російський народ щасливим, борючись проти пороків російського суспільства на своїх стихах.

А. Блок непросто любив своєї країни, її природу, народ, він намагався розгадати її душу, зрозуміти її шлях, оцінити її сьогодення та визначити майбутнє.

А Сергій Єсенін, цей гранично російський поет, до болю любив все рідне. Та хіба немає це з його произведениям!

Про Русь — малинове полі

И синь, обрушена у ріку -.

Люблю до радість і боли Твою озёрную тоску…

Все його вірші про Батьківщину так наповнені глибоким почуттям, що важко одне, краще. Це адже трішки не на кожному своєму творі Єсенін говорить про любові до батьківщини, яка голосно выражена:

Если крикне рать святая:

«Кинь ти Русь, живи в раю!».

Я скажу: «Не треба рая, Дайте Батьківщину мою».

Есенин не намагається поринути у соціальні конфлікти часу у своїх ранніх віршах. Русь здається йому «покійним уголком»:

Тебе однієї чвалаю вінок,.

Цветами сиплю стібку серую.

О Русь, покійний куточок,.

Тебе люблю, і верую.

Но потім у творчості поета починають виникати і трагічні мотиви. Він починає усвідомлювати, що ні легка життя людей России:

Серце гризе плакуча дума…

Ой не веселим ти, край мій родной.

Есенину доріг рідний край, нехай бідний і жебрак. Але, звісно, вона може не шкодувати відсталості і дикості, існуючих на Русі. У його творчості хіба що відбувається боротьба двох почуттів: усвідомлення потрібності й невідворотності змін і через те, що минає, що він дуже дороге. Під час першої світової війни та Жовтневої Революції своїх віршах Єсенін передає біль, і смуток за долю батьківщини, тривогу про життя односельців, вовлечённых в круговорот Першої світової. Сергій Єсенін називає себе «останнім поетом села» і пише: «Не живі, чужі долоні, цих пісень у вашій присутності вмирати!» Він горює, що «сталева кіннота перемогла живих коней». Поет оспівував стару патріархальну Росію. На очах він помирав. І в нього, природно, виникало питання: що чекає Росію у майбутньому? Роздуми поета тривожні. Та все-таки наповнені світлої надією і вірою у майбутнє Русі радянської, у її людей. У вірші «Про Русь, змахни крылами…» виникає образ Возрождённой, Воспрянувшей духом Росії:

О Русь, змахни крылами, Поставь іншу крепь!

Есенин дедалі більше вірить у майбутнє страны:

Нині мені до душі інше…

И в сухотному світлі луны Через кам’яне і стальное Вижу міць я рідний стороны.

Сергей Єсенін нам завжди залишається живим, завжди його творчості вливає нам «в груди теплим», вчить по-новому бачити рідне і кохати її. І недарма ніякі заборони і цькування творчість Єсеніна в темні сталінські часи було неможливо змусити забути його, оскільки «у власних очах» його «прозрінь чудовий світло».

Всех думаючих і байдужих людей хвилює сьогодні майбутнє Росії. Мені здається, що немає людей, які не читали журналів і газет. По-моєму, навіть підвищення не зменшить популярності друку. Адже чимало замислюється майбутньому, незадоволені справжнім, і майже всі озираються у минуле. Чому? Все зрозуміло: у майбутнє спрямовані надії, справжнім ми живемо, а минуле… Відомо, що минулого немає сьогоднішнього і завтрашнього дня. А наше минуле особливе. Воно неможливо хоче нас відпустити у майбутнє, тримає чіпко, і незримо. Чимало письменників залишили звичні справи, затишні кабінети і тихі бібліотеки, де гаразд здається. Одні зайнялися політикою. Ми нерідко почуємо й читаємо виступи російських письменників У. Бєлова, У. Распутіна та інших. Деякі захопилися публіцистикою чи економікою. Що й казати, часи такі. Треба захищати природу, думати з економіки, працювати над новими законами. Треба багато що встигнути і зробити. І все-таки мені здається, найважливіше проблема моральності. По-моєму, спочатку потрібно моральне відновлення, і потім самі собою відбудуться зміни у політиці й економіці. Бо хіба чесні, переконані люди можуть терпіти таке неподобство?! Мало хороші люди при владі нашій країні. Сподіватимемося, що їх більше. Отже, стане більше хороших законів. Чи морально нашого суспільства? Мабуть, немає. З перших днів створення нашої держави почалося насильство, сама ж ідея диктатури пролетаріату цього вимагала. Дарма вірив Сергій Єсенін в хороше майбутнє соціалістичного суспільства. Мені важко вирішити, який устрій краще. Адже й наші суспільствознавці зараз у неуважності. Але мені страшенно хочеться, щоб у життя (при який би системі ми жили) було менше брехні, лицемірства, жорстокості, а добра. Тоді надія Єсеніна та інших поетів відновлення російського суспільства оправдаются.

Показати весь текст
Заповнити форму поточною роботою