Религия і Церкви у Фінляндії

Религия і Церкви у Фінляндії

Киммо Кяярияйнен.

Христианская церква як східного, і західного обрядів прийшла б у Фінляндію тисячу років тому. Християнство об'єднало розкидані біля сучасної Фінляндії племена на єдину націю сприяло створенню розвиненою адміністративної системи. Церква дбала про нужденних і немічних, містила богадільні і лікарні. Вона сприяла розвитку науку й мистецтва. Вісімдесят кам’яних церков з фресками, гравюрами на дереві, мощами святих, напрестольными завісами і ризами є свідоцтвами того високого рівня, якого досягло фінського церковного мистецтва. Церква відповідала за вище освіту, і навчання простого народу. Єпископ міста Турку був впливовим людиною в середньовічної Фінляндії. Він був представником фінів на Королівському раді Швеції.

Реформация

Протестантская реформація досягла Швеції та Фінляндії на 1520-е роки. Вона стала проголошена королівським указом. Короля Густава Вазу особливо цікавив одна річ лютеранського вчення: воно надало йому право скоротити світську влада церкві та передати її доходи громадян та майно в королівську скарбницю.

В 1593 року лютеранство стало державної релігією Швеції. Реформація перервала усі зв’язки з Римом. Влада Папи Римського змінилася на влада шведського короля, котра позбавила церква її доходів населення і майна. Мікаель Агрікола, перший лютеранський єпископ Фінляндії, перевів Новий Завіт на фінський мову. Богослужіння поступово ставали дедалі більше лютеранськими і відбувалися на фінською мовою. Монастирі було закрито, священикам було дозволено одружуватися.

В період ортодоксального лютеранства в 17-му і на початку 18 століття церква повернула собі культурну монополію, як й у середньовіччі. Вона проповідувала відданість державі, проповідувала сувору християнську мораль, тут у фінів з’явилася можливість навчитися читати.

В 1809 року Фінляндія, відійшовши від складу Шведського королівства, стала Великим князівством Російської імперії. Хоча правителем країни тепер був православний цар, а чи не лютеранський король, лютеранська церква залишилася державної церквою Фінляндії. Закон промови про церкву від 1869 року послабив узи, котрі пов’язали церква із державою, і збільшив незалежність церкви. Був заснований Синод, вищий державний орган, відав справами церкви.

Пиетизм

В початку 18 століття Фінляндії з’являється нове релігійна течія, що його пієтизм. Воно наголошувала на відчуття провини і індивідуальне звернення до Бога, на особисту духовність. Близькими йому «возрожденскими рухами» були евангелизм і лестадианизм.

Возникновение цих рухів у першій половині 19 століття зустріло спротив з боку держави й духівництва, побоювалися те, що ці релігійні течії викличуть політичні хвилювання і розбудять підозри Росії. Вище духовенство також підозрювала прихильників «возрожденчества» в опір усталеним церкві та поширенні єресі. Їх позбавлено волі зборів, і обмежили свободу пересування їх лідерів.

Церковь в незалежної Фінляндії

Гражданская війна вибухнула Фінляндії після незалежності в 1917 року. Практично всі духовенство виступило за буржуазії. Стосунки між церковним керівництвом України й організованим робітничий клас залишалися напруженими, тоді як буржуа, переможні у цій війні, почали розглядати церква як бастіон законного порядку, національної традиції, і західної культури. Від нього очікували дій зі вихованню моральних громадян, вірних державі.

Зимнюю війну із колишнім Радянським Союзом (1939;1940) характеризували як боротьбу з захист «вдома, ще віри і батьківщини». Церква служила джерелом підтримки і єдності під час цієї боротьби. Воля до захисту батьківщини мала релігійний підтекст. Адміністративна і фінансова незалежність церкви збільшилася роки зі створенням Центрального фонду церкви (1941) і Церковної ради (1944). У цей час відносини між церковнослужителями і робочим рухом поступово почали поліпшуватися.

После війни церква розпочала більше турбуватися про сімейному житті парафіян. Благодійна робота церкви швидко розширювалася, як і робота серед молоді.

В 60-ті роки фінське суспільство потрясли посилюється урбанізація, еміграція, ростучі зарубіжні впливу, ввірвалася разом із телебачення в повсякденну життя фінів плюралістична картина світу, і з ними криза віри в авторитет. Церква стало прийнято вважати антидемократичної і застарілої. Проте, 70-х років у зв’язки Польщі з оживленими дискусіями про моральних питаннях інтерес до релігії знову зріс.

Позиции «возрожденских рухів» — всупереч сподіванням двадцятирічної давнини — зміцнилися, множилася кількість нових релігійних груп. Зріс й інтерес засобів до релігійному житті.

Роль Церков та віросповідань у житті фінського суспільства

Вплоть остаточно 19 століття кожен фін мав належати або до лютеранської, або до православній церкві. Тільки закон 1889 року про відділення церкви потім від держави дав офіційного статусу іншим протестантським церквам і дозволив приналежність до них. Першими релігійними організаціями, які отримали офіційне визнання, були баптистська і методистская церкви.

Свобода віросповідання було запроваджено 1923 року. Вона надала громадянам право вільно засновувати релігійні громади. Лютеранство перестав бути офіційної релігією. У школах релігія стала викладатись відповідно до віросповіданням більшості учнів. Не менше трьох учнів належать одного віросповіданням, їх батьки чи опікуни має права вимагати вводити на школі викладання даної релігії. Школярі, не належать ні з якому віросповіданням, вивчають різні течії філософії за бажання батьків. Евангелическо-лютеранская церква Фінляндії більш віддалена потім від держави, ніж лютеранські церкви інших Сскандинавских країн. Юридичний статус євангелістсько-лютеранської церкви визначено у Конституції та в окремому законі про церкви.

В незалежної Фінляндії держава прийняло він що з функцій, раніше які виконували церквою. Попри це, евангелическо-лютеранская і православна церкві всі ще виконують обов’язки, які б практично виконуватися або державою, або місцевої адміністрацією. Церкви ведуть демографічний облік своїх парафіян. На цвинтарях лютеранських парафій, яких понад тисячу, ховають також інших релігійних громад.

Евангелическо-лютеранская церква

В 2000 року евангелическо-лютеранская церква Фінляндії мала більш 4,4 мільйонів парафіян, тобто., близько 85% місцевого населення зареєстроване парафіях.

В євангелічно-лютеранську церква входять вісім єпархій з дев’ятьма єпископами, і майже 600 самостійних парафій. Кожен прихід налічує загалом 7.000 парафіян. Найменші складаються з кількох людей, найбільші - з десятків тисяч.

Высшим органом влади у прихід є парафіяльній рада. Усі члени приходу, яким виповнилося 18 років, заслуговують голоси під час виборів парафіяльного ради.

Высшим органом влади всієї Церкви є Синод, котрий вирішує питання церковного освіти, релігійної політики і фінансів церкви. Синод скликаються двічі на рік. Єпархіями керують єпископ і єпархіальний капітул.

78% доходу парафій поступають із відрахувань громадян, у рахунок церковних податків. Цей податок нині стягується і з окремих парафіян, і з підприємств і організацій. 2000 року парафії отримали з допомогою податку 723 мільйонів євро. армійські й тюремні священики отримують зміст потім від держави.

Вывод про різнобічної діяльності лютеранської церкви можна зробити з складу персоналу парафій. У, напевно, трохи церков, де один на десяток працівників церкви — священик. 2000 року церква мала 19.600 працівників (включаючи частково зайнятих).

Главной діяльністю церкви стають різні церковні церемонії і обряди. У середньому кожен фін щороку ухвалює участь по крайнього заходу щодо одного богослужінні. 89% всіх немовлят проходять обряд хрещення, і ще більше частка (90%) підлітків відвідують конфирмационную школу і проходять обряд конфірмації. 80% шлюбів в Фінляндії полягають у євангелістсько-лютеранської церкви.

В 90-ті роки церковних обрядів був у значною мірою змінені. Синод удтвердил чотири серії мелодій, які можна використані під час богослужінь. Дві їх засновані на класичної григорианской традиції, одну надихнули релігійні народні мелодії. Синод офіційно удтвердил нову богослужбову книжку січні 2000 року, вперше за нею почали б служити у різдво 2000 року.

В зв’язки й з тривалим процесом відновлення богослужінь виникло кілька експериментальних служб. Серед цих «альтернативних служб» найпопулярнішою стала «Меса св. Фоми». Її вперше відслужили Гельсінкі у квітні 1988 року. Згодом вона почала популярну і за іншими інших містах Фінляндії.

В протягом останніх десятиліть у євангелістсько-лютеранської церкви Фінляндії з’явилися різноманітні міжнародні функції. Це першу чергу, підтримка місіонерів і соціальну допомогу країнам, екуменічна роботі.

Церковь має широку мережу міжнародних контактів. Ними відає Відділ міжнародних зв’язків церкви, головою якого є архієпископ. Найбільш широкі зв’язку церква підтримує з межцерковными організаціями, насамперед, з Всесвітньої лютеранської федерацією й узагальнено Світовим радою церков. Найбільш тісні відносини фінська лютеранська церква підтримує з з церквами скандинавських країн, з лютеранськими церквами Естонії та Ингрии, ні з англіканської церквою Великій Британії та російської Православною Церквою.

В 2000 року місіонерські організації лютеранської церкви працювали у загальної складності в 33 країнах Африки, Азії, Латинська Америка, Тихоокеанського регіону, Європи. Вони мали 500 місіонерів, у тому числі більшість працювали у Азії, і Африці. Інші фінські церкві та релігійні громади мали приблизно 600 місіонерів.

Христианские організації також ведуть просвітницьку роботу дітей й молоді, займаються видавничим справою. Професійне навчання працівників церкви влаштовується в основному цими організаціями.

Возрожденские руху є визнаними елементами лютеранської церкві та національної культури, та його нині прийнято розглядати, як частина церковного спадщини.

Православная церква

В 12 сторіччі з Новгорода православ’я вплив сягнуло найсхіднішої частини Фінляндії - Карелії. Ченці поширювали слово Боже, та його монастирі перетворювалися на фортеці віри. У 1809 року Фінляндія стала великим князівством в складі імператорської Росії, і Православна Церква була імператорської Церквою і частиною російської державної церкви.

В кінці 19 століття православну церква намагалися використовувати як інструмент русифікації. Після революції" у Росії і близько незалежності Фінляндії зв’язку церкви із Московською патріархатом були порвані, а 1923 вона отримала автономний статус під керівництвом Константинопольського Патріарха. У роки незалежності країни церковнослужителі прагнули до акцентуванню фінського національного запрацювала православній церкві. У роки Другої Першої світової церква втратила своїх монастирів і майже 90% свого майна. Дві третини з її парафіян змушені були залишити свої місця.

Послевоенные останні роки були періодом інтенсивного відновлення церковному житті. Держава фінансувало будівництво нових церков, каплиць, будинків священиків, кладовищ. Релігійні громади Валаамского чоловічого монастиря і Линтульского жіночого монастиря, що відійшли Росії, були відтворено комуною Хейнявеси на сході Фінляндії.

Число парафіян православній церкві зменшилася в 50-ті і 60-ті роки у результаті високу частку (майже 90%) шлюбів між лютеранами та православними. Діти від цих коштів шлюбів зазвичай приймали лютеранство. Але вже у 80-ті роки число парафіян православній церкві почала зростати, кількість новонавернених перевищила кількість ті, хто по будь-яким причин відходив від церкви. Нині Православна Церква налічує 55.000 парафіян, тобто., 1,1% населення Фінляндії. Зріс інтерес до православних традиціям Карелії і православним обрядам. Переміщені монастирі «Новий Валаам» і «Линтула» перетворилися на важливі місця паломництва.

Другие церкві та релігійні громади

Католическая церква. Після реформації на довгий час жителі Фінляндії відійшли від католицизму. У 1929 року католицька церква Фінляндії була нарешті офіційно відновлено і зареєстрованої. Вона має близько 8.000 парафіян, більшість у тому числі живе у Гельсінкі та інших містах південної Фінляндії. Більшість священиків і черниць цієї конфесії приїхали із Польщі. Фінляндія має дипломатичних відносин з Ватиканом.

Протестантские меншини. Англо-американське християнство з’явилося Фінляндії на другий половині 19 століття, коли здест виникли кілька протестантських громад, в тому числі організації баптистів, методистів і адвентистів, і навіть «Армія порятунку». Попри те що, що державна підтримка цим релігійним громадам поступово збільшується, загальна кількість їх парафіян вбирається у 1% населення. Швидше всіх зростає громада п’ятдесятників, що з’явилася Фінляндії на початку 20 століття й у час що об'єднує 50.000 парафіян.

Иудаизм. Юдаїзм прийшов у Фінляндію на початку 19 століття, переважно, з купцями і військовими, які були в Імператорської російської армії. Наприкінці століття кількість прихильників цієї релігії виросло близько тисячі людина. Приблизно стільки їх налічується і сьогодні. На початку 20 століття Гельсінкі, Виборзі і Турку було побудовано міські синагоги. Нині синагоги залишилися лише у Гельсінкі й у Турку.

Ислам. Перших мусульман також завезла до Фінляндії в російська армія, наприкінці 19 століття. Основу традиційної громаді, приблизно тисячу мусульман, поклали купцы-татары, які переселились із Росії кінці 19 століття. Ісламська громада Фінляндії була офіційно зареєстрована 1925 року. Більшість фінляндських мусульман живе у столичному регіоні. Протягом останніх десятиріччя наплив біженців із ісламських країн побільшив кількість мусульман у Фінляндії, але тільки незначне меншість цих іммігрантів зареєструвалися у традиційній громаді.

Другие релігійні громади. Крім вищезгаданих у Фінляндії є приблизно 30 зареєстрованих релігійних громад. Як і інших країнах Європи, багато нові релігійні руху діють активно й у Фінляндії.

Экуменическое співробітництво

Экуменический рада Фінляндії. Рада діє і як орган співробітництва більшості Церков та християнських громад у Фінляндії.

В 2000 року у Екуменічний рада Фінляндії входили:

Евангелическо-лютеранская церква.

Православная церква.

Финская вільна церква.

Католическая церква Фінляндії.

Армия порятунку.

Община Олауса Петрі (діюча у Фінляндії громада лютеранської церкви Швеції).

Шведоязычная баптистська місія.

Финноязычная методистская церква.

Шведоязычная методистская церква.

Шведоязычная місіонерська заповітна церква.

Англиканская церква.

Международная євангелічна церква.

Ассоциированными членами є 18 християнських організацій.

Особенности фінської релігійності.

После Другої світової війни секуляризація посилилася переважають у всіх скандинавських країнах, і було проведено чітка межа між компетенціями церкви, й держави. Релігійні цінності втратили своє значення у суспільстві, їм у зміну їм прийшли нові моральні установки, мають лише віддалену зв’язку з релігією і церквою. У Фінляндії секуляризація встановилася найбільш міцно у великих містах, як-от Гельсінкі і Тампере.

В останні роки, проте, інтерес до релігії знову пробудився. Наприкінці 1990;х років різко побільшало прихильників християнства -1999 року до них відносили себе 50% населення Фінляндії. До того ж. 25% населення заявилИ, що вірують в Бога, але з належать до жодної конфесії. 17% були впевнені у існуванні Бога. Ідею існування Бога заперечила всього 6%.

Финская релігійність носить особливого характеру. Понад половину опитаних (55%) заявило, що вони моляться упродовж як мінімум рази на місяць, але передусім 8% як і часто відвідували богослужіння. Зазвичай фіни ходить до церкви кілька разів на рік, особливо у великі церковні свята. Попри те що, що фіни є особливо активними учасниками громадської релігійної діяльності, християнська традиція дуже сильна у повсякденному житті. Релігійна віра не проявляється у регулярному відвіданні церкви, але фактично є особистої релігійністю.

Интерес до духовним і церковним питанням у засобах масової інформації, доповнює що у релігійної діяльності. Половина населення Фінляндії читає спеціалізовану християнську літературу упродовж як мінімум рази на рік. Більшість фінів опікуються релігійними програмами з телебачення і радіо.

Этические питання та повсякденні сприймаються, мов чинники, які надають впливом геть майбутнє людства. Свідомість цього спонукає церква розгортати діалог із різними ідеологіями і філософськими школами. Попри те що, що чимало з традиційних функцій церкви частково втратили значимість, в заміну їм настали інші, часто-густо абсолютно нові.

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із російського сайту internet.