Формулювання цілей статті

Метою даної статті є виявлення ступеню та цілісності розкриття наукових поглядів С. Балея у вітчизняній педагогіці.

Виклад основного матеріалу

Як справедливо зазначає відомий дослідник творчості вченого М. Верников, С. Балей належить двом культурам — українській і польській [3, с.21]. Підтвердження цьому знаходимо у короткому зверненні до біографічних даних науковця.

Народився Степан (Стефан, Максим) Володимирович Балей 4 лютого 1885 р. в селі Великі Борки (Бірки) Тернопільського повіту (нині Тернопільської області) у сім'ї вчителів. У 1903 р. у Тернополі закінчив початкову, середню школи і гімназію.

Становлення С. Балея як науковця відбувалося на теренах Львівського університету, де він навчався на філософському факультеті, а згодом під керівництвом професора К. Твардовського здобув науковий ступінь доктора філософії. За рахунок наукової стипендії, наданої австрійським міністерством освіти молодий вчений поглиблював свої знання у Берлінському університеті і в Сорбонні. У період першої світової війни С. Балей працював у навчальних осередках Відня, що дало змогу йому уникнути мобілізації. З 1917 до 1922 рр. навчався на Лікарському факультеті Львівського університету і одночасно викладав в гімназіях аж до 1927 р. Лікарською практикою С. Балей займався до кінця свого життя.

Поєднання філософського світогляду з глибокою зацікавленістю психологією і медициною позначилося на подальшому спрямуванні наукових пошуків вченого. У 1928 р. С. Балей приступає до роботи як надзвичайний професор кафедри психології виховання Варшавського університету.

Після переїзду до Варшави вчений займається активною науковою, викладацькою, просвітницькою та громадською діяльністю. Одночасно С. Балей підтримує тісний зв’язок з українськими культурно-освітніми осередками. Саме в цей період виходять в світ його фундаментальні праці польською мовою: «Psychologja kontaktu wychowawczego» (1930), «Psychologja wieku dojrzewania» (1931), «Zarys psychologji w zwi^zku z rozwojem psychiki dziecka» (1935), «Psychologia wychowawcza w zarysie» (1938), «Osobowosc» (1939), «Drogi samopoznanie» (1947), «Wprowadzenie do psychologii wspolcznej» (1949) та ін. [3].

Таким чином, більша частина творчого доробку С. Балея, опинившись за межами українських земель, стала підручниками в психолого-педагогічних галузях за кордоном. Наукові праці вченого, лише незначна частина яких була надрукована українською мовою, а більшість — польською, німецькою, французькою, були практично невідомими українському читачеві. До того ж тривале одноосібне панування марксистської доктрини — ідеології, з позицій якої творчість вченого розглядалась як «буржуазна», довгий час перешкоджало відновленню історичної справедливості, поверненню імені С. Балея до українського наукового дискурсу.

Натомість у Польщі внесок С. Балея у розвиток польської педагогіки і психології був високо оцінений. У 1952 р. він був обраний до Польської Академії наук. У 1962 р. у Польщі про С. Балея розміщена стаття у Великій Загальній Енциклопедії [22], у 1983 р. — у Загальній Енциклопедії [17]. У 1987 р. в Лодзському університеті Б. Мешка захистив магістерську роботу «Бібліографія праць професора С. Балея», в котрій розмістив майже вичерпний перелік публікацій науковця [35]. У 1992 р. в «Словнику польських психологів» Е. Коснаревич відзначив роль та місце наукових поглядів С. Балея в психології [33].

У польських наукових колах аналізують і окремі проблеми у творчості С.Балея. Зокрема, педагогічні погляди науковця досліджують Й. Головінський [30], А. Голуб [29], І.Добровольська [28], Черневський [26], психологію виховання — Т. Бах [14], С. Блаховський [25], М. Войтинський [41], М. Земнович [43], М. Жебровська [42], С. Купісевич [34], Б. Сухудольський [40], Р. Ядчак [31, 32] та ін.

Як свідчить аналіз зарубіжної наукової літератури, гуманістична спрямованість студій С. Балея привертає увагу дослідників його творчості і у академічних колах Америки, Великої Британії, Канади, Німеччини, Франції. У 1939 р. у французькому фаховому психологічному часописі описується досвід С. Балея у галузі шкільної психології, а також його внесок у психодидактику [39]. У 1975 р. у журналі «Спеціальна освіта» виходить стаття Й. Головінського «Спеціальна освіта у східній Європі: досвід Польщі» [30], яка стає «відкриттям» С. Балея у педагогічній думці. У 1984 р. у Торонто в Енциклопедії України друкується довідка про філософа, психолога, лікаря та педагога Балея [15]. У 2002 р. в американській енциклопедії психології та біхевіоризму у розділі про польських психологів внесок С. Балея у психологію та педагогіку (психологію виховання) розміщується поряд з іншим відомим польським вченим — С. Шуманом [27, с.1218]. Саме дві кафедри у Польщі, які, до речі, представляли різні наукові концепції, відіграли провідну роль у становленні і розвитку галузі психології виховання. Одну з них у Варшавському університеті очолював С. Балей, іншу — у Ягелонському — С.Шуман. У 2007 р. польський дослідник В. Павловський зазначає у німецькому академічному виданні, що «С. Балей був одним із перших у науці й педагогічній практиці, що звернув увагу сучасників на проблему соціальної занедбаності дітей та молоді й особливості їх виховання у сім'ї [37, с.280]». Того ж року у британському бюлетені психологічних наук ім'я С. Балея стоїть першим серед психологів, які досліджували проблеми суспільної психології на території Польщі [38]. У 2009 р. на женевській конференції німецький вчений К. Мулліган виступив із доповіддю «Музичний аналіз почуттів», суттєвим підґрунтям якої стали студії С. Балея у царині психології музики [36].

З’ясування значення філософсько-освітніх та психолого-педагогічних поглядів С. Балея вперше відбулося в Україні. Перша згадка в СРСР про С. Балея у Радянській педагогічній енциклопедії в 1964 р. пов’язана із його зверненням до класиків марксизму [1].

Дійсне повернення несправедливо забутої наукової спадщини С. Балея до культури українського народу відбулося завдяки професору Одеського національного університету ім.І.І.Мечникова М.Верникову. Він вперше здійснив систематичне і цілісне вивчення творчого доробку С. Балея, а також включив його у науковий обіг країни. Досліджуючи творчу спадщину С. Балея з 1964 р., М. Верников окреслив галузі знань, які вона охоплює, а саме: філософія, історія філософії, етика, естетика, загальна психологія, генетична психологія, педагогічна психологія, суспільна психологія, психологія особистості, психологія творчості, психологія злочинності, філософія освіти і виховання та ін. Як зазначає дослідник, у більшості з цих галузей С. Балей є першопрохідцем, а в інших — залишає нове світорозуміння і вагомий науковий внесок. Домінує в поглядах вченого саме філософія, а ось педагогіка та психологія настільки взаємопереплетені, що фактично становлять нероздільну єдність [3, с.30].

Теоретична концепція С. Балея формувалась під впливом європейських гуманістичних ідейних течій кінця XIX — початку XX ст. і філософських поглядів К. Твардовського, засновника ЛьвівськоВаршавської філософської школи. Звертаючись до людини як до первісної субстанції суспільного життя, С. Балей визнає психіку достеменною реальністю людини. Відтак все своє творче життя він присвячує вивченню людської психіки. Та загальна психологія як предмет вивчення для науковця є не самоціллю, а сукупністю знань, необхідних для розуміння процесу розвитку і саморозвитку людини. Надаючи певного інструментального характеру психології, вчений синтезує її з педагогікою, в результаті чого започатковує психологію виховання (педагогічну психологію). Нова педагогіка С. Балея, так звана генетична педагогіка, розглядає внутрішній світ людини у процесі її становлення і розвитку, у вікових особливостях її онтогенетичної динаміки. Стверджуючи свою єдність з психологією, вона ставить за мету сприяти становленню людини, здатної свідомо і повноцінно жити в умовах громадянського, відкритого, правового і демократичного суспільства [3, с. 19−20].

Об'єднанням наукового доробку С. Балея в певну цілісність стало розпочате М. Верниковим перше українське академічне видання Зібрань праць С. Балея у 5 томах і 2 книгах. Та реалізувати повністю творчий задум М. Верникову за його життя не вдалося. Наразі завдяки співпраці Львівського філософського товариства і Одеського національного університету імені І.І.Мєчнікова маємо перших два томи фундаментального видання наукових праць академіка С.Балея. До першого тому увійшли праці періоду його життя і діяльності в межах українського етнічного ареалу. Другий том вміщує переклади творів, написаних у період його діяльності у Варшаві, а також інших, виданих іноземними мовами. У цих працях автор здебільшого піднімає питання психоаналітики, експериментальної психології, а також робить свої перші наукові спроби з психології виховання і психології розвитку. Фундаментальна з точки зору педагогіки праця «Нарис психології виховання» планується до друку в четвертому томі.

Удоступнюючи праці С. Балея в Україні, М. Верников започаткував синтетичну галузь знань про становлення і розвиток особистості, а також ефективну корекцію цього процесу засобами виховного впливу — балеєзнавство [3, с.30].

Дослідницькі орієнтири вивчення наукової спадщини С. Балея, окреслені М. Верниковим, стали поштовхом для вивчення творчого доробку вченого під різними кутами зору. Так, зокрема, О. Гончаренко визначено світоглядно-методологічні засади філософсько-педагогічної концепції С. Балея, а також її значення для модернізації освітньої системи України. Оригінальність концептуального підходу вченого до виховання дослідниця вбачає у розумінні ним виховання в широкому значенні цього слова, у якому формування і навчання вважаються спеціальними видами або формами виховання. На думку С. Балея, у виховних феноменах завжди беруть участь конкретні психічні явища та диспозиції. Виявлення психологічного підґрунтя виховання підштовхнуло С. Балея до виокремлення спеціальної галузі загальної психології — виховної (педагогічної) психології [12, с.180—182].

Своєрідним вважає О. Гончаренко погляд науковця і на особистість педагога. С. Балей піддає критиці традиційні вимоги до особистості вчителя, такі як педагогічний талант, любов до дітей, педагогічний такт, акторська майстерність. Натомість такими, що відповідають дійсності, вчений вважає наступні: виховна здатність, прихильність до дітей, тактовність, природність спілкування з дитиною. Крім того, С. Балей пропонує взагалі відмовитись від вимоги «ідеального» педагога, оскільки таким чином відбувається заперечення його індивідуальності [12, с.212—224].

Значні здобутки С. Балея в царині гуманітарних наук, а також фундаментальні дослідження його творчості М. Верниковим та його послідовниками спонукають до вивчення наукового доробку вченого через призму педагогіки. Тут варті уваги наукові розвідки таких учених: Г. Васяновича, С. Вдович [2] та О. Лучко [9] щодо дослідження ідеї природовідповідності у педагогічній спадщині С.Балея.

Цінним для психолого-педагогічної науки є дослідження О. Квас та М. Подоляки феномену дитинства в працях С. Балея, у рамках яких автори розглядають періодизацію дитинства та дозрівання людини, запропоновану вченим [8].

Вивчаючи розвиток ідей дитиноцентризму в кінці XIX — на початку XX ст., О. Квас звертається до наукового доробку С.Балея. Серед найважливіших праць вченого авторка виділяє такі: «Психологія зрілого віку» (1931), «Нариси психології з точки розвитку дитячої психіки» (1935), «Особистість» (1939), «Шляхи пізнання» (1946), «Вступ до суспільної психології» (1953). О. Квас вивчає феномен дитинства, а також психологічні засади трактування періодизації дитинства, яким С. Балей присвячує окремий розділ у праці «Психологія віку дозрівання». Дослідниця стверджує, що розроблена С. Балеєм періодизація дитинства була найбільш коректною і об'єктивною у міжвоєнний період, адже базувалась на генетичній психології (дитячій психології та психології періоду дозрівання). Як підсумовує О. Квас, суть педоцентризму призвела до ототожнення процесу виховання дитини з процесом її спонтанного, природного фізичного розвитку з виокремленням в ній задатків, із стимулюванням в ній потенційних природних рис. Проникнення в специфіку дитячої природи, пізнання закономірностей її розвитку дозволило вбачати ефективність виховання від пристосування вчителя до дитячого характеру та створення середовища, в якому повною мірою могли б розвиватись дитячі задатки [8, с. 143—144].

Дослідженню психологічної проблематики у творчій спадщині С. Балея присвячені наукові розвідки А. Ятищук [13].

Свій вклад у вивчення поглядів С. Балея в галузі суспільної психології здійснив В. Малецький, який проаналізував науковий підхід вченого до проблеми співвідношення людини і суспільства. Автор зазначає, що в наукових працях з психології і педагогіки С. Балей стверджує нове світорозуміння, розглядає внутрішній світ людини у віковій динаміці [10, с. 110].

Об'єктом дослідження українських науковців виступають і методологічні засади психоаналізу С.Балея. Зокрема Є.Гапоненко аналізує методологію дослідження психоаналітичної теорії вченого [6]. Також привертає увагу дослідників внесок С. Балея в запровадження психоаналітичного дискурсу в українську літературну критику (Н.Зборовська [7], С. Павличко [11]).

В останні роки в Україні інтерес до вивчення окремих проблем творчості С. Балея зріс. Предметом наукових студій стали його соціально-філософські ідеї (М.Верников, В. Малецький), філософсько-освітні рефлексії (І.Предборська), психолого-педагогічні погляди (І.Данилюк, М.Євтух, В. Ханенко).