Сурогатне материнство

Суррогатное материнство.

Моральные і юридичні проблеми, пов’язані з практикою сурогатного материнства, виявилися особливо складними. У поки (до 1991 р.) немає звичаю законів, що забороняють сурогатне материнство, а недавні судові рішення на Кентуккі і Мічигані підтвердили юридичної чинності укладених з цього приводу угод. Відповідні проекти законів було внесено в руки законодавців по меншою мірою о 19-й штатах, і очікується, що тільки деякі спроби регулювання чи заборони сурогатного материнства знайдуть себе у юридичних нормах.

Противники сурогатного материнства вважають, що його перетворює дітей у подобу товару, створюючи ситуацію, у якій багаті люди зможуть наймати жінок для виношування своїх нащадків; вона стверджує також, що материнство стає у своїй договірною роботою, тому прагнення вигоді може взяти гору тут над міркуваннями користі договірних сторін. З іншого боку, багато феміністки думають, що ця практика сприятиме експлуатації жінок, і деякі церковні групи бачать у ній дегуманизирующую, аморальну тенденцію, яка підриває святість шлюби й сім'ї. Є також побоювання, що поставки деяких сурогатних матерів може психологічно травмувати необхідність віддати «свого «дитини після встановлення тієї зв’язки України із ним, яка створилася під час 9-месячной вагітності та пологів (навіть якщо спочатку жінці здавалося, що вона зможе з такою дитиною без особливих переживань).

Прибічники використання сурогатних матерів, звісно, дивляться цю практику зовсім інакше. Вони зазначають, що з сім'ї, бездітної через нездатність дружини зачати чи виносити плід, це єдиний спосіб отримати дитини, який генетично «своїм «для чоловіка. Вони відзначають також, що така процедура, що дозволяє зробити світ бажане дитя, щодо справи непогані відрізняється від усиновлення. На думку, це комерціалізація дітородіння, а глибоко людяний акт кохання, і співробітництва. Акт цей пов’язаний, звісно, з потенційними небезпеками для сурогатною матері, але вона здатна їх оцінити й може свідомо вдатися до ризик; в такий спосіб, рішення про укладення контракту нічого очікувати нею ризикованіших, ніж багатьом інших, вибирають собі не є зовсім безпечні заняття.

Прибічники сурогатного материнства не вважає її формою експлуатації жінок; вона стверджує, що жінка, добровільно вирішила стати сурогатною матір'ю, отримує у виконанні цій ролі достатню матеріальну компенсацію, і навіть моральний прибуток від принесеної суспільству користі.

Порівняно мало було зазначено про дитині в ситуаціях. Дитина може успадкувати від сурогатною матері генетичні дефекти (крім досить рідкісних випадків, як у її матку імплантують запліднену in vitro яйцеклітину від усе ж жінки, замість якої для виношування плоду довелося найняти іншу). Деякі з цих дефектів, на жаль, неможливо знайти виявлено сучасними методами. Можливе також ушкодження плоду внаслідок необережності сурогатною матері - наприклад, якщо вона під час вагітності вживати наркотики або недостатньо добре харчуватися. Так само важливі, але залишаються тут поки без відповіді психологічної адаптації дитини. Якщо дитині пояснять (чи що вона випадково дізнається), що його народила не мати, іншу жінка, чи це задля нього джерелом проблем чи тяжких переживань? Якщо ж контакти дитину поруч із цієї жінкою триватимуть і можливо саме його народження (часом буває, коли сурогатна мати — родичка чи близький сім'ї людина), те, як це може зашкодити дитині надалі?

Не дивно, що за такого безлічі питань спеціальна комісія Американського суспільства боротьби з безпліддям (1986) висловила щодо «сурогатного материнства „“ значні сумніви етичного характеру, які можна зняти, поки що не отримано достатніх даних з оцінки небезпеки, і можливих переваг обговорюваної процедури ». З цієї сумнівів згадане суспільство рекомендує використовувати сурогатне материнство тільки порядком клінічного експерименту за дотримання наступних умов:

1. Необхідно зібрати достатні інформацію про психологічному вплив всієї процедури на сурогатних матерів, на що використовують їх вони і народжуваних дітей.

2. Окрему увагу слід приділити тому, щоб дружини і сурогатна мати дали добровільне згоду на процедуру, маючи всієї необхідною інформацією.

3. Батько й сурогатна мати повинні прагнути бути старанно перевірені щодо інфекційних захворювань, і генетичних дефектів.

4. Оплата послуг фахівців — лікарів, адвокатів та інших. — має обмежуватися звичайними їм гонорарами; вони повинні отримувати комісійні за добір його учасників і організацію всієї процедури.

Попри такі рекомендації, часом сурогатне материнство буде, безсумнівно, організовано на менш суворих умовах (і менше професійно). Нині вже очевидно, що з деяких жінок, пропонують свої послуг у ролі сурогатних матерів, головним стимулом служать гроші, і це може штовхати їх у надання неправдивих відомостей про стан здоров’я або обставин життя. Відомі ситуації, коли безплідні вони, підшукуючи підходящу на таку ролі жінку, намагалися схилити до згоди цього когось із родичок. З іншого боку, безпринципні або недостатньо серйозно стосуються справи адвокати й лікарі, іноді так захоплюються перспективою добре заробити на доборі сурогатних матерів, що не стані діяти не лише у сфері своїм клієнтам. І все-таки, як можуть засвідчити сотні раніше бездітних подружжя, користь від такої способу подолання безплідності неоціненна.

Різноманітні етичні питання, розглянуті у цій главі, пов’язані з індивідуальними й суспільними судженнями про належному поведінці за області сексу і продовження роду. У минулі епохи вважалося, що у кожен із питань є лише одне вірний відповідь. Сьогодні ж ми розуміємо, що правильність тих чи інших відповідей відносна, бо всі більше знайомимося з різними релігіями і культурами, із цілком широкий спектр поглядів і різноманіттям форм сексуальної поведінки. Кожна людина має сам робити власний вибір, і не нав’язувати свої думки іншим.

Список використаної литературы:.

1. Основи сексології (HUMAN SEXUALITY). Уильям Р. Мастерc, Вирджиния Еге. Джонсон, Роберт До. Колодни. Пер. з анг. — М.: Світ, 1998. — x + 692 з., мул. ISBN 5−03−3 223−1.