Афины і Спарта

Афины і Спарта

Сергей Голубєв.

К початку V століття до зв. е. у Греції виділилося два найзначніших міста-держави — Спарта і Афіни.

Пути розвитку була різні.

Спартанская громада носила аграрний, землевласницький характер; торгово-денежные відносини були тут розвинені слабко. Земля, поделённая на приблизно однакові ділянки (клеры) і яка була в окремих сімей спартиатов, вважалася власністю громади, держави, і володіти нею окремий спартіат могла лише члена громади. Ці землі оброблялися працею безправного, залежного і прикреплённого до клерам населення — ілотів. На відміну від зазвичайного для Греції типу рабовласництва ілоти належали не окремим спартиатам, а всієї громаді загалом. У Спарті існувала також особлива категорія неповноправного населення — периэки («живуть навколо», тобто. не так на території міста Спарти.). Їх становище було менше важким. Вони володіли майном і землею з урахуванням приватної власності і займалися як землеробством, але ремёслами і торгівлею. Багаті периэки володіли рабами.

Афины виглядали інший тип рабовласницького міста-держави. Інтенсивний зростання продуктивних сил афінського суспільства, пов’язані з розвитком ремесла і морської торгівлі, призвела до порівняно раннього розкладанню громади. У Афінах в результаті боротьби, що розгорнулася між найширшими верствами населення (демос) і родової аристократією (евпатриды), складається рабовласницьке держава, яке здобуло досить складну соціальну структуру. Вільне населення Афін розпадалося класом великих торговців і клас вільних виробників. До долю першому з них слід віднести, крім евпатридов, представників нової торгової знаті, до другого — широкі прошарки демосу, тобто. селян ремісників. Існувало й те розподіл вільної частини афінського населення: на котрі користувалися політичними правами і неповноправних — на громадян, і метеков (чужоземці, живуть біля Афін). Нижче всіх у соціальному щаблі стояли абсолютно позбавлені цивільних правий і особистої свободи раби (але такою ситуація було по Греції, Не тільки в Афінах).

Государственный лад Афін м Спарти як і мав суттєві відмінності.

Спарта була типовою олігархічної республікою. На чолі громади стояли два царя, але влада їхня була сильно обмежене радою старійшин (герусія) — органом спартанській знаті - і колегією эфоров. Народні збори (апелла) хоч і вважалося формально верховним органом влади, але вони великого значення не мало. Думки ж нікому крім царів і геронтів зборах висловлювати не дозволялося. Народ міг або схвалити, або відкинути пропозицію.

В Афінах внаслідок перетворень, проведених в VI столітті Соломоном і Калисфеном, встановився лад рабовласницької демократії. Політичне панування родової знаті було зламано. Все більш росла роль афінського народних зборів (экклесия). Основні державницькі посади були виборними. Виборний «рада п’ятисот» (буле) поступово відтіснив на задній план оплот родової знаті - ареопаг, хоча останній початку V століття ще був певну політичну силу. Було створено такий демократичний орган, як суд присяжних (гелиэя), склад якого поповнювався шляхом жеребкування у складі всіх повноправних громадян. Економічний та політичний лад грецьких держав визначав і характеру їх військової організації. У Спарті своєрідний побут і системи воєнізованого виховання, заснованих на виключно установленнях Ликурга, сприяли створенню сильного і досвідченого войска (спартанская піхота). Спарта підпорядкувала собі Кинурию і Массению і очолила Пелопонесский союз, куди входили аркадські міста, Еліда, та був Коринф, Мегары і острів Эгина. Афіни, як торгове та морський держава, розвивали переважно кораблебудування. На початку V в. Афінський флот. Особливо військовий, був ще невеликий. Проте все економічного розвитку Афинского держави, та був нависла з нього військова загроза (перси) штовхали афінян на шлях посиленого будівництва флота.