Структура, завдання та функції органів державного нагляду за страховою діяльністю

Структура, завдання та функції органів державного нагляду за страховою діяльністю.

Законом України «Про страхування» було визначено єдиний орган державної виконавчої влади, що здійснює відповідний на­гляд: Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю — Укрстрахнагляд, утворений 17 вересня 1993 року. Укрстрахнагляд був центральним органом державної виконавчої влади, який під­порядковувався Кабінетові Міністрів України. За своїм статусом Комітет мав ранг Державного комітету України.

У процесі адміністративної реформи Указом Президента України «Про зміни в структурі центральних органів виконавчої влади» від 15 грудня 1999 року за № 1573/99 функції Укрстрах­нагляду було покладено на Міністерство фінансів України.

Законом України «Про страхування» визначені такі основні функції органу нагляду:

1) ведення єдиного державного реєстру страховиків (перестраховиків) та державного реєстру страхових та перестрахових брокерів;

2) видача ліцензій на здійснення страхової діяльності;

3) контроль за платоспроможністю страховиків щодо вико­нання ними страхових зобов’язань перед страхувальниками;

4) установлення правил формування, розміщення та обліку страхових резервів;

5) проведення перевірок страховиків та страхових посередни­ків щодо дотримання ними законодавства про страхову діяль­ність і достовірності їх звітності.

6) розробка нормативних і методичних документів з питань страхової діяльності, що віднесена цим Законом до компетенції органу нагляду за страховою діяльністю;

7) узагальнення практики страхової діяльності, розробка та подання в установленому порядку пропозицій щодо розвитку й удосконалення законодавства України про страхову діяльність;

8) участь у здійсненні заходів, спрямованих на підвищення кваліфікації кадрів для страхової діяльності;

9) участь у міжнародному співробітництві і сфері страхування та перестрахування.

У рамках цих основних функцій орган нагляду за страховою діяльністю має такі конкретні завдання:

• видача ліцензій страховикам на право здійснювати страхову діяльність та перевірка щодо додержання ними видів страхування і перестрахування, передбачених ліцензіями;

• планові, тематичні та комплексні перевірки щодо правиль­ності застосування страховиками законодавства України про страхову діяльність та достовірності їх звітності;

• методичне забезпечення (згідно зі своєю компетенцією) ро­боти страховиків;

• розробка проектів актів законодавства з питань страхової діяльності та рекомендацій для захисту фінансових інтересів страховиків і страхувальників;

• прийом нормативних актів з питань страхової діяльності;

• аналіз додержання об'єднаннями страховиків чинного зако­нодавства;

• контроль за платоспроможністю страховиків згідно зі взя­тими страховими зобов’язаннями;

• забезпечення дослідницько-методологічної роботи з питань страхової діяльності та підвищення ефективності державного страхового нагляду;

• установлення правил формування й розміщення страхових резервів, а також (за погодженням з Мінстатом) правил їх обліку та показників звітності;

• розробка та контроль за дотриманням єдиних методологіч­них засад бухгалтерського обліку і звітності, а також форм стати­стичної звітності для страховиків;

• аналіз стану, та тенденцій розвитку страхової діяльності в Україні, узагальнення практичного досвіду страховиків;

• організація заходів щодо професійної підготовки та перепідго­товки фахівців зі страхової діяльності, а також роботи круглих сто­лів, нарад, семінарів, конференцій з питань страхової діяльності;

• налагодження міжнародного співробітництва в галузі стра­хової діяльності, вивчення, узагальнення й поширення світового досвіду в цій справі, виконання міжнародних договорів України з питань страхування;

• інформаційно-роз'яснювальна робота через пресу, телеба­чення та інші засоби масової інформації з питань страхової дія­льності;

• розгляд пропозицій та запитів громадян з питань, що нале­жать до його компетенції;

• управління майном, яке перебуває в загальнодержавній вла­сності і належить підприємствам, установам й організаціям, які входять до сфери його управління;

• інші функції з управління майном, передбачені чинним за­конодавством.

Законом України «Про страхування» визначено основні права органу страхового нагляду:

1) у межах своєї компетенції одержувати від страховиків установлену звітність про страхову діяльність, інформацію про їхній фінансовий стан, а також інформацію від підприємств, установ і організацій, у тому числі банків і громадян, необхідну для виконання власних функцій;

2) перевіряти правильність застосування страховиками законо­давства України про страхову діяльність, достовірність їхньої звіт­ності за показниками, що характеризують виконання договорів страхуванняне частіш як один раз на рік призначати (з визначен­ням аудитора) додаткову обов’язкову аудиторську перевірку;

3) у разі виявлення порушень страховиками чинного законодав­ства України про страхову діяльність видавати їм приписи про усу­нення цих порушень, а в разі невиконання приписів зупиняти або обмежувати дію ліцензій цих страховиків до усунення виявлених порушень чи приймати рішення про відкликання ліцензій та виклю­чення з державного реєстру страховиків (перестраховиків). Спори про відкликання ліцензії розглядає суд або арбітражний суд. Дія лі­цензії після її відкликання поновлюється в порядку, передбаченому статтями 38 і 39 Закону «Про страхування»;

4) звертатися до арбітражного (нині господарського) суду з позовом про скасування державної реєстрації страховика як суб'єкта підприємницької діяльності у випадках, передбачених статтею 8 Закону України «Про підприємництво». Крім того, орган державного нагляду має право:

* одержувати від кожного страховика встановлену звітність про страхову діяльність та інформацію про його фінансовий стан, а від підприємств, установ, організацій, банків і громадян — інформацію, необхідну для виконання покладених на цей орган функцій;

* створювати комісії та робочі групи для проведення переві­рок діяльності страховиків;

* заслуховувати на колегії доповіді керівників страховиків з питань їхньої діяльності;

* одержувати безоплатно від органів державної виконавчої влади інформацію та статистичну звітність, необхідну для вико­нання покладених на орган нагляду завдань;

* звертатися до арбітражного суду з позовом про скасування державної реєстрації страховика у випадках, передбачених чин­ним законодавством.

У складі Мінфіну створено департамент фінансових установ та ринків. Останній на відміну від Укрстрахнагляду, не може са­мостійно подавати до Кабінету Міністрів України як суб'єкта за­конодавчої ініціативи проекти законодавчих актів.

Департамент забезпечує проведення Мінфіном державної по­літики стосовно не лише страхування, а й державних лотерей, фінансових установ і ринків.

Департамент узагальнює практику застосування законодавст­ва з питань, які належать до його компетенції, розробляє пропо­зиції щодо вдосконалення законодавства та вносить їх на розгляд керівництва Міністерства. У межах своїх повноважень Департа­мент організовує виконання нормативно-правових актів і здійс­нює систематичний контроль за їх реалізацією.

Основні завдання Департаменту у справах нагляду за страхо­вою діяльністю такі:

* розроблення пропозицій з основних напрямів розвитку страхо­вої і посередницької діяльності у страхуванні та перестрахуванніпроведення заходів щодо забезпечення розвитку страхової справи та здійснення державного нагляду за страховою діяльністю;

* регулювання в межах своїх повноважень взаємовідносин страховиків зі страхувальниками, а також страхових брокерів зі страхувальниками і страховиками;

* проведення роботи із вдосконалення методів фінансової дія­льності страховиків;

* участь за дорученням керівництва Міністерства у міжнарод­них заходах з питань страхування й посередницької діяльності у страхуванні та перестрахуванні.

Департамент відповідно до покладених на нього завдань:

1) забезпечує ведення єдиного державного реєстру страхови­ків (перестраховиків) і державного реєстру страхових брокерів;

2) розглядає та готує документи, що стосуються видачі ліцен­зій страховикам на здійснення страхової діяльності, і проводить перевірки ЇЇ відповідності виданій ліцензії;

3) розглядає і готує документи, на підставі яких видаються свідоцтва про включення страхових брокерів до державного реє­стру страхових брокерів та проводить перевірки стосовно додер­жання ними законодавства про посередницьку діяльність у стра­хуванні та стосовно достовірності їх звітності;

4) проводить перевірки щодо правильності застосування стра­ховиками законодавства про страхову діяльність і достовірності.

їх звітності;

5) готує та вносить керівництву Міністерства пропозиції щодо видання приписів страховикам про усунення виявлених пору­шень вимог законодавства про страхову діяльність або про від­кликання ліцензій та вилучення з державного реєстру страхови­ків (перестраховиків);

6) готує та вносить керівництву Міністерства пропозиції про призначення за рахунок страховика додаткової обов’язкової аудиторської перевірки з визначенням аудитора;

7) готує та вносить керівництву Міністерства пропозиції щодо видання приписів страховим брокерам про усунення виявлених порушень законодавства, а в разі їх невиконання — про виключення страхового брокера з державного реєстру страхових брокерів;

8) у межах своєї компетенції здійснює методичне забезпечен­ня роботи страховиків та страхових посередників;

9) розробляє рекомендації щодо захисту фінансових інтересів страховиків, страхових посередників і страхувальників;

10) узагальнює практику страхової та посередницької діяльнос­ті на страховому ринку, розробляє і подає на розгляд керівництва Міністерства пропозиції щодо розвитку й удосконалення законо­давства України про страхову діяльність і посередницьку діяль­ність у страхуванні та перестрахуванні;

11) готує у межах своєї компетенції і подає на затвердження керівництву Міністерства проекти актів Міністерства з питань страхової діяльності та посередницької діяльності у страхуванні.

й перестрахуванні;

12) проводить аналіз додержання законодавства об'єднаннями страховиків і страхових посередників;

13) здійснює контроль за платоспроможністю страховиків від­повідно до взятих ними страхових зобов’язань перед страхуваль­никами;

14) забезпечує проведення дослідницько-методологічної робо­ти з питань страхової діяльності та посередницької діяльності у страхуванні й перестрахуванні, підвищення ефективності держав­ного страхового нагляду;

15) розробляє та подає на затвердження керівництву Міністер­ства правила формування й розміщення страхових резервів, а Де­партаменту податкової політики і макроекономічного прогнозу­вання — пропозиції щодо правил обліку таких резервів і показ­ників звітності;

16) розробляє та подає до Департаменту податкової політики і макроекономічного прогнозування пропозиції щодо впроваджен­ня єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку і звітно­сті, а також форм статистичної звітності для страховиків і стра­хових посередників;

17) аналізує стан і тенденції розвитку страхової та посередницької діяльності у страхуванні й перестрахуванніаналізує стан і розроб­ляє пропозиції щодо національних систем розрахунків і платежів;

18) координує навчання, підготовку й перепідготовку кадрів та розробляє і подає на затвердження керівництву Міністерства кваліфікаційні вимоги до осіб, які здійснюють свою діяльність на страховому ринку, організовує наради, семінари, конференції з питань страхової діяльності;

19) за дорученням керівництва Міністерства бере участь у міжнародних заходах у сфері страхування і посередницької дія­льності у страхуванні та перестрахуванні, а також державних ло­терейвивчає, узагальнює, поширює світовий досвід, організовує виконання міжнародних договорів України з цих питань;

20) готує роз’яснення порядку застосування законодавства про страхову і посередницьку діяльність у страхуванні та перестра­хуванні, проводить через засоби масової інформації інформацій­но-роз'яснювальну роботу з питань страхової і посередницької діяльності у страхуванні та перестрахуванні;

21) здійснює організаційно-методичне забезпечення прове­дення актуарних розрахунків;

22) здійснює експертизу фінансових питань приватизації;

23) розглядає звернення громадян, підприємств, установ і ор­ганізацій з питань, що належать до його компетенції і не потре­бують вирішення керівництвом Міністерства;

24) здійснює інші функції, необхідні для виконання покладе­них на нього завдань. Департамент має право:

1) одержувати в установленому порядку від страховиків звіт­ність про страхову діяльність, інформацію про їх фінансове ста­новище та необхідні пояснення щодо звітних даних;

2) одержувати від страхових брокерів установлену звітність про їхню діяльність та інформацію про укладені договори, а та­кож необхідні пояснення щодо цих даних;

3) одержувати в установленому порядку від аварійних коміса­рів інформацію, необхідну для виконання покладених на нього завдань, у тому числі інформацію про обставини і причини на­стання страхового випадку та заподіяну шкоду;

4) здійснювати контроль за достовірністю та повнотою ін­формації, що надається учасниками страхового ринку. Департа­мент у процесі виконання покладених на нього завдань взаємодіє з іншими структурними підрозділами Міністерства, місцевими фінансовими органами (у межах, визначених відповідним поло­женням та іншими актами Міністерства) із центральними та міс­цевими органами виконавчої влади, органами Автономної Респу­бліки Крим, органами місцевого самоврядування, а також з відповідними органами інших держав.

Департамент очолює начальник, якого призначає на посаду та звільняє з посади міністр фінансів України в установленому за­конодавством порядку.

До складу Департаменту входять такі управління:

1) кредитних і небанківських фінансових установ;

2) страхової діяльності;

3) контролю фінансових ринків, ліцензування та нагляду.

Отже, безпосередньо страховим ринком у складі Департамен­ту відають два управління. На одне з них покладено опрацювання методологічного та законодавчого забезпечення, а інше здійснює контроль за дотриманням страховиками законодавства України у сфері страхування.

Орган нагляду при виконанні покладених на нього функцій взаємодіє з іншими центральними та місцевими органами держав­ної виконавчої влади, а також з відповідними органами інших держав.

Орган нагляду в межах своїх повноважень видає на основі та на виконання чинного законодавства накази, організує й контролює їх виконання. У разі потреби орган нагляду видає разом з іншими центральними органами державної виконавчої влади спільні акти.

Рішення органу нагляду з питань страхової діяльності, ви­дані в межах його повноважень, є обов’язковими для виконан­ня центральними і місцевими органами державної виконавчої влади, органами місцевого та регіонального самоврядування, а також підприємствами, установами, організаціями та громадя­нами.

Департамент має центральний апарат та відділи нагляду в ре­гіонах.

Центральний апарат Департаменту має підрозділи, які забезпе­чують виконання основних його функцій щодо контролю за страхо­вим ринком. Підрозділи спеціалізуються на таких напрямках:

* методологія розвитку страхового законодавства та міжнародні відносини;

* методологія здійснення й забезпечення нагляду у сфері страхування життя;

* ліцензування, ведення справ страховиків;

* розробка системи бухгалтерського обліку, звітності та ауди­ту страхових організацій;

* здійснення нагляду й перевірок роботи страхових організацій;

* аналіз річної та квартальної звітності страховиків.

Залежно від своєї спеціалізації кожний підрозділ виконує пев­ні функції, такі як розробка проектів законодавчих актів і норма­тивних документів, здійснення ліцензування та ведення держав­ного реєстру, упровадження систем обліку та звітності, аналіз поданих звітів та підготовка аналітичних записок, проведення перевірок і підготовка висновків щодо додержання законодавства за результатами перевірок.

З огляду на потребу серйозного збільшення обсягу та підви­щення якості різноманітних фінансових послуг у серпні 2001 ро­ку ухвалений Верховною Радою Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», яким передбачено створення Єдиного уповноваженого органу, що здійснюватиме контроль за наданням будь-яких фінансових послуг, включаючи й послуги зі страхування.

Уповноважений орган є центральним органом виконавчої вла­ди, який працює за колегіальним принципом.

Положення про Уповноважений орган за поданням Кабінету Міністрів України затверджується Президентом України. Упов­новажений орган є юридичною особою і має відокремлене майно, що є державною власністю.

Структура центрального апарату Уповноваженого органу ви­значається Положенням про Уповноважений орган.

За рішенням Уповноваженого органу може створюватися Кон­сультаційно-експертна рада — дорадчий орган, який діє на гро­мадських засадах, беручи участь в обговоренні проектів доку­ментів, що розробляються і/або розглядаються Уповноваженим органом. Склад Консультаційно-експертної ради та положення про неї затверджує Уповноважений орган.

Основною формою роботи Уповноваженого органу є засідан­ня, які збираються за потребою, але не рідше як один раз на мі­сяць. Порядок прийняття Уповноваженим органом рішень визна­чається Положенням про Уповноважений орган.

Напрямки страхового нагляду. Перший, початковий, припа­дає на період подання документів на ліцензування. Документи на отримання чи переоформлення ліцензії, які надходять до органу Нагляду, проходять експертизу в підрозділах, які відають питаннями страхування і в разі потреби подають свої зауваження до за­значених документів. Страховики згідно з цими зауваженнями усувають помічені недоліки. Особлива увага приділяється прави­лам (умови страхування, страхові продукти), що їх розробляє страховик за тими видами страхування, на які він має намір отримати ліцензію. При цьому орган нагляду зосереджує увагу на тому, чи відповідають правила вимогам закону, а також на тому, щоб окремі їх положення не призвели до можливих зловживань щодо страхувальників. Крім того, контролюються розрахунки страхових тарифів, насамперед актуарні.

Другий напрямок — це аналіз звітності, яку щокварталу пода­ють страховики. Орган нагляду головну увагу зосереджує на до­держанні умов платоспроможності, визначених законодавчими та нормативними актами, а також на розміщенні страхових резервів на умовах, установлених цим органом.

Особливо ретельно аналізуються розмір і причини заборго­ваності перед страхувальниками. За результатами аналізу фор­мується план перевірок страховиків на наступний за звітним квартал.

Аналіз звітності протягом кількох років показав, що переваж­на більшість порушень страховиками страхового законодавства України стосується умов укладання договорів страхування, фор­мування страхових резервів та заповнення форм звітності.

І, нарешті, третій напрямок — проведення безпосередніх пе­ревірок на місці. Працівники органу нагляду аналізують первин­ну бухгалтерську та фінансову документацію, вивчають відповід­ність договорів страхування правилам, затвердженим під час лі­цензування та реєстрації, вивчають банківські документи. За ре­зультатами перевірок складаються відповідні акти, що є підставою для вжиття санкцій до страховиків.

На місцях орган нагляду здійснює свою роботу через регіональні відділи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. Вони підпорядковані керівництву цього органу, хоча й співпрацюють у спільних питаннях із місцевою виконавчою владою. Конкретно їх основні функціональні обов’язки такі:

* перевірка щодо правильності застосування страховиками за­конодавства України про страхову діяльність;

* аналіз додержання страховиками чинного законодавства;

* контроль за платоспроможністю страховиків згідно з при­йнятими ними страховими зобов’язаннями;

* контроль за додержанням правил формування й розміщення страхових резервів;

* аналіз стану й тенденцій розвитку страхової діяльності в ад­міністративно-територіальній одиниці та регіоніузагальнення практики страхової діяльності- 182 Частина 2. Страховий ринок.

* проведення інформаційно-роз'яснювальної роботи з питань страхової діяльності через місцеву пресу, телебачення, радіо та інші засоби масової інформації;

* розгляд пропозицій та запитів громадян з питань, що нале­жать до компетенції зазначених уповноважених;

* підготовка разом з відповідними місцевими органами влади пропозицій щодо вдосконалення чинного законодавства про страхування, які подаються до органу нагляду на розгляд.

Працівники в регіонах мають право:

• діставати від страховиків необхідну інформацію про їхню діяльність та фінансовий стан;

• отримувати річну звітність страховика, яку він подає до органу нагляду, а також інформацію від підприємств, установ, організацій, банків, громадян для виконання завдань, покладе­них на них;

• створювати комісії та робочі групи для проведення переві­рок діяльності страховиків;

• одержувати безоплатно від місцевих органів державної ви­конавчої влади інформацію та статистичну звітність, необхідну для виконання покладених на них завдань;

• вносити до Уповноваженого органу нагляду пропозиції про скасування державної реєстрації страховика у випадках, передба­чених чинним законодавством.

Взаємовідносини страховика і держави. Страховик не від­повідає за зобов’язаннями держави, а держава — за зобов’язан­нями страховика. Виняток становить обов’язкове державне стра­хування, згідно з яким держава гарантує виконання зобов’язань перед страхувальниками в разі неплатоспроможності страховика з цього виду страхування.

Не допускається (за винятком обов’язкового страхування, а також страхування життя, майна громадян, перестраховування та діяльності страхових посередників) будь-яке централізоване ре­гулювання (уніфікація, обмеження, обов’язковість тощо) розмірів страхових платежів (тарифів) і страхових сум (страхового від­шкодування), умов укладання страхових договорів, взаємовідно­син страховика і страхувальника, якщо вони не суперечать зако­нодавству України.

Гарантії прав та законних інтересів страховиків. Держава гарантує дотримання і захист майнових та інших прав і законних інтересів страховиків, умов вільної конкуренції у здійсненні страхової діяльності.

Втручання в діяльність страховиків з боку державних та ін­ших органів забороняється, якщо воно не пов’язане з повнова­женнями органів, які здійснюють державний нагляд та контроль за діяльністю страховиків.

Законодавство України передбачає при потребі можли­вість проведення ліквідації, реорганізації та санації страхо­вика. Орган нагляду за страховою діяльністю має право провести примусову санацію страховика в разі:

* невиконання ним зобов’язань перед страхувальниками про­тягом більш як трьох місяців;

* недосягнення ним визначеного законодавством України розміру статутного фонду;

* інших випадках, визначених чинним законодавством України.

Примусова санація передбачає:

* проведення комплексної перевірки фінансово-господарської діяльності страховика, у тому числі обов’язкової аудиторської перевірки;

* установлення заборони на вільне користування майном страховика та прийняття страхових зобов’язань без дозволу орга­ну, що здійснює нагляд за страховою діяльністю;

* установлення обов’язкового для виконання графіка здійс­нення розрахунків зі страхувальниками;

* прийняття рішення про ліквідацію або реорганізацію стра­ховика. Ліквідація страховика здійснюється в порядку, передба­ченому чинним законодавством.

Реорганізація страховика за рішенням органу нагляду за стра­ховою діяльністю передбачає:

* реорганізацію у страхового посередника відповідно до норма­тивних актів, що регулюють діяльність страхових посередників;

* об'єднання кількох страховиків із визначенням порядку передання страхових зобов’язань за умови, що на це погоджуються власники страховиків;

* залучення до кола учасників страховика іноземних страхо­виків за умови проведення ними всіх розрахунків за зо­бов'язаннями та боргами страховика, термін сплати яких уже на­став. У разі ліквідації страховика, коли його учасники прийняли таке рішення і він не має зобов’язань перед страхувальниками, орган нагляду за страховою діяльністю приймає рішення про ви­ключення страховика з єдиного державного реєстру страховиків (перестраховиків).

Місцеві органи влади виключають страховика з державного реєстру суб'єктів підприємницької діяльності через його ліквіда­цію або реорганізацію лише після внесення відповідних змін до єдиного державного реєстру страховиків (перестраховиків).

Реорганізація страховика (злиття, приєднання, поділ, виділен­ня, перетворення) проводиться в порядку, визначеному чинним законодавством, з урахуванням особливостей із забезпечення правонаступництва щодо укладання договорів страхування, уста­новлених органом нагляду за страховою діяльністю.