Роль флоту у розвитку військово-морського искусства

Військово-морська подготовка.

Реферат.

По військово-морської истории.

Тема: «Роль флоту у розвитку військово-морського мистецтва на другий світової війни (1939;1945 рр) і першому повоєнному десятилітті 1945;1955 гг.

р. Краснодар

1999 г.

Навчальні вопросы.

1. Вплив досвіду війни в розвитку флотів 2. Будівництво Радянського ВМФ в 1945;1955 рр. 3. Організація флоту і бойова подготовка.

1. Підручник «Військова історія », воениздат, 1983 р, гл. 21 2. А. В. Басов «Радянський флот на захисту соціалізму », Москва, «Просвітництво », 1985 р., стор 190−222 3. Д.І. Корнієнко «Флот нашої Батьківщини », Москва, воениздат, 1957, стор 422−443 4. С. Г. Горшков «Морська міць держави », Москва, воениздат, 1976, гл. 3 5. Журнал «Морський збірник », підшивка, т.1 стор 414−417, т.14 стор 224−227, 458−462. Наочні пособия.

Другої світової війни за своїми масштабами і напрузі значно перевершувала Першу світову війну, і вони мали собі рівних можливостей у історії людства. Вона 6 років (2194 дня) і утягнула до своєї орбіти 61 держава з населенням 1 млрд. 700 тис. людина (більш 80% населення земної кулі). Ареною бойових дій були території 40 держав Європи, Африки й Азії, і навіть величезні простору Атлантичного, Тихого, Індійського, Північного Льодовитого океанів й прилеглих до них морей.

У цьому війні загинуло 50 млн людина (їх 32 млн військовослужбовців, інші - мирні жителі). Держави, біля яких велися воєнних дій, понесли величезні матеріальні втрата часу та руйнації. Загальні економічні витрати війни становлять 4 трильйона доларів. З іншого боку, незмірна велетенський збитки, який був нанесений економічному і духовному розвитку багатьох країн і народов.

Найбільший шкоди був нанесений Радянському Союзі у Великому Вітчизняної Війні, надзвичайно важкій із усіх війн історії. Вона була головною частиною Другої світової войны.

Велика Вітчизняна Війна завершилася повної та рішучої перемогою Радянського Союзу, і його Збройних сил. Розгром Німеччини) і мілітаристської Японії поклала край Другої світової війні. Перемога радянському народові дісталася дорожчий ціною, чиїм країнам антигітлерівської коаліції. Радянський Союз перед загубив у війні близько тридцяти млн людина, матеріальний збитки становить близько 30% національного багатства. Збитки, заподіяний гітлерівцями народному господарству СРСР, разом із військовими витратами та тимчасової втратою доходів від в промисловості й сільського господарства за районах, які піддалися ворожої окупації, становить близько 2369 млрд крб. На на території СРСР німецько-фашистські війська зруйнували 1700 міст, 70 тис. сіл й сіл, знищили 32 тис. промислових підприємств, розграбували 98 тис. колгоспів і совхозов.

Другої світової війни була коаліційної війною. Чималий внесок у розгром фашистської Німеччині, й мілітаристської Японії внесли народи США, Великобританії, Франції, учасники руху Опору і національновизвольних змагань. Разом з захоплювали радянські війська з фашизмом боролися воїни чехословацької армії, Війська Польського, Народно-визвольної армії Югославії, партизанської армії Албанії, а до кінця війни після розпаду фашистської коаліції - болгарські, угорські і румунські війська. Воїни Монгольської Народної Республіки брали активну у розгромі Квантунської армии.

Проте незаперечний те що, що основних війни лягла на плечі радянський народ, що на вирішальній ролі у розгромі фашистських полчищ зіграли Радянські Збройні сили. Советско-германский фронт була головною фронтом Другої світової війни. З червня 1941 р. незалежності до середини 1944 р. тут діяло від 190 до 270 дивізій противника. На другорядних фронтах Другої світової війни у 1941;1943 рр. боролися у Північній Африці від 9 до 20, Італії від 7 до 26 фашистських дивізій. Навіть якщо після відкриття другого фронту у Європі на червні 1944 р. проти військ наших союзників перебувало від 81 до 107 фашистських дивізій, тоді як радянські війська боролися проти 195- 240 дивізій гітлерівської Німеччини та її сателітів. На советсконімецькому фронті по обидва боки в бойові дії брали участь одночасно від 8,4 до 12,2 млн. людина, використовувалося 48,8−153 тис. знарядь злочину і мінометів, 3,2- 15,4 тис. танків і самохідно-артилерійських установок, 5−16,5 тис. літаків. За чотири роки війни гітлерівське командування для поповнення втрат додатково запровадило на советско-германский фронт 434 дивізії. Саме тут було розгромлені основних сил фашистської Німеччині та її союзників — 607 дивізій. Англо-американські військ у в Північній Африці, Італії та Західної Європи розгромили і полонили всього 176 дивізій. З 13,6 млн. загальних втрат, понесених фашистської Німеччиною, на радянсько-німецькому фронті було вбито, поранено і взяте полон 10 млн. людина. Радянські Збройні сили знищили три чверті фашистської авіації, понад половину бронетанкових військ та артиллерии.

Ці факти спростовують твердження буржуазних фальсифікаторів, історії про нібито вирішальну роль боротьби з фашизмом операцій американо-англійських військ інших театрах. У антигітлерівської коаліції країн провідної ролі грав Радянський Союз.

1 Вплив досвіду війни в розвитку флотов.

1. Розвиток пологів сил.

У другій світової війни військово-морські флоти вели бойові дії ході рішення ними основних задач:

— порушення судоходства.

— захист своїх шляхів сообщения.

— десантні і противодесантные действия.

— сприяння приморському флангу армии.

Основні форми ведення бойових дій в, економічні та науковотехнічні можливості визначили розвиток пологів сил. Воно відбувалося насамперед у інтересах забезпечення успішного виконання з завдань і йшло шляхом поліпшення бойових можливостей сил, створення нових класів кораблів та пологів авіації, формування ударних і забезпечувальних сполук, спроможних вирішувати самостійні завдання, чи діяти у взаємодії з іншими силами флоту. Досвід війни показав, що у бою досягався при використанні різнорідних сил флоту. Однорідні сили могли вирішувати лише обмежені задачи.

Війна підтвердила, що з успішного виконання бойових завдань необхідно мати збалансований флот, здатний забезпечити виконання будь-якого поставленого завдання. Держави, недооценивающие ця потреба чи нездатні створити такий флот через матеріально-технічної бази, як правило, опинялись у дуже важкий стан під час вирішення окремих завдань. У багатьох країн складі військово-морських флотів, перебували надводні кораблі, підводних човнів, морська авіація і морська пехота.

Надводні кораблі. Спрямованість їх розвитку визначалася посиленням діяльності авіації, підводних човнів і мінного зброї, що вимагало створення або різкого збільшення засобів захисту, як індивідуальних, і загальних, особливо активных.

Під час війни надводні кораблі озброювалися засобами боротьби, і захисту від авіації, підводних човнів і мінного зброї, і навіть поліпшувалися їх тактикотехнічні дані, особливо швидкість і дальність плавання. Переважало будівництво кораблів спеціального призначення, здатних боротися з підводними човнами, авіацією, мінним зброєю, і навіть захищати транспорти на переході морем.

Лінійні кораблі, останні представники лінійних флотів, втратили своє призначення та після війни були призвані виведено зі складу бойового ядра флоту в резерв. На зміну їм прийшли авіаносці, які мають велику ударну міць палубної авіації, здатної діяти масовано як проти берегових, і проти морських об'єктів, і навіть здійснювати ППО самих авіаносців та інших кораблів. Вони почали ударної силою боротьби з надводними кораблями, хоча продовжували розв’язувати проблему і деяких інших завдання (боротьби з підводними човнами, дії проти береги, і ін.). Коли на початку війни авіаносці залучалися задля забезпечення дій сполук артилерійських кораблів, то в її середині з’явилися оперативні авианосные сполуки, здатні діяти самостійно, а лінійні кораблі включалися до складу щоб надати устойчивости.

Крейсера і ескадрені міноносці під час війни призначалися для рішення багатьох завдань. Крейсера залучатися переважно для прикриття морських перевезень, висадки десантів і артилерійського сприяння приморському флангу армії. Ескадрені міноносці широко застосовувалися як одне з головних коштів ведення протичовнової боротьби (розпорядження про них коштів боротьби з підводними човнами і авиацией).

Ударною силою флоту у боротьбі на морських комунікаціях, здатної самостійно розв’язувати, стає здоровішим та торпедні катери. Це зажадало мати у складі флотів кільові катери, які мають хорошою мореходностью та очі великою радіусом дій, із сильним торпедним озброєнням. Катери оснащуються новітніми засобами зв’язку й радіолокацією, що сприяло збільшенню дальності пошуку істини та поліпшенню взаємодії коїться з іншими силами флотов.

Під час війни збільшилася питома вага кораблів, виділені на боротьби з підводними човнами, авіацією, мінами та цивільного захисту конвоїв. У іноземних флотах під час війни було побудовано близько 6 тис. кораблів протичовнової і протиповітряної оборони з великим радіусом дії. На озброєнні вони мали кошти спостереження, виявлення й боротьби з підводними човнами і авіацією. Эскортные кораблі, котрі володіли хорошою мореходностью і великий дальністю плавання, оснащували сильним зенітним і противолодочным оружием.

Велика мінна загроза на море предьявила нові вимоги до класу тральщиків. Під час війни з’явилися тральщики для тралення магнітних і акустичних хв, і навіть катера-тральщики, здатні боротися з мінами на мілководді, в узкостях і акваторіях гаваней.

Активні висадки морських десантів в часи війни з’явилися істотним чинником, вплинув створення десантно-транспортных і высадочных коштів. У багатьох країнах почали будувати десантні кораблі спеціальної будівництва та десантно-высадочные средства.

Радянське кораблебудування в часи війни відповідно до сформованій обстановкою і особливостями морських і річкових театрів розвивалося шляхом побудови есмінців, тральщиків, підводних човнів і особливо катерів різного призначення, зокрема для боротьби з підводними човнами, мінами і безкомпромісність дій на річкових театрах.

Підводні човни. Під час війни підводні сили поруч із авіацією стали головною ударною силою боротьби з судноплавством. Поліпшувалися тактикотехнічні дані човнів, особливо швидкість, дальність плавання і автономність. На початку, коли протидія протичовнових сил було незначним поліпшувалися надводні маневрені елементи підводних човнів, оскільки тактика їх дій при атаці мети передбачала зближення з противником в надводному становищі. Це забезпечувало швидке розгортання підводних човнів в заданому районі. Одночасно відбувалося деяке збільшення підводного швидкості, району плавання в підводному становищі, глибини і швидкості погружения.

Збільшення зусиль і коштів на ведення боротьби з підводними човнами змусило особливо звернути увагу на поліпшення підводних маневрених елементів, тактичних властивостей і поліпшення бойової стійкості боротьби з протичовновими силами. На підводні човни встановили радіолокатори і гидролокаторы, прилади стрільби, почали застосовувати бесследные електричні торпеди, самонавідні торпеди, неконтактні підривники торпед і т.д.

У німецькому флоті час перебування і дальність плавання підводних човнів під водою намагалися збільшити, підвищити ємність батарей забезпечити підводних човнів пристосуванням «шнорхель », які забезпечують роботу двигуна під водою. Але це не вирішило проблеми перетворення підводних човнів в істинно підводний корабель, здатний необмежене час діяти під водою. Вона стала вирішена лише у післявоєнний період з приходом атомних енергетичних установок.

Підвищення ролі авіації Любимов у боротьби з підводними човнами призвело до озброєння їх зенітної артилерією. Поява на підводних човнах коштів радіолокації, гідроакустики, зв’язку, висувних перископных антен значно збільшила їхній можливості у пошук компромісу та атаці противника, а й у організації оперативного і тактичного взаємодії коїться з іншими силами.

Досвід війни показав, що підводних човнів здатні виконувати різні бойові завдання. Вони широко застосовувалися під час проведення активних мінних постановок, для розвідки, перевезення вантажів й висадки диверсійних груп, обстрілу берегових об'єктів, навігаційного забезпечення дій сил флоту (як навігаційні орієнтири і посади метеослужби) порятунку екіпажів літаків і вирішення інших задач.

Морська авіація. Під час війни морська авіація перетворилася на самостійний рід сил для ведення бойових дій в на море, особливо у морських і океанських комунікаціях. У його складі з’явилася штурмова і дальнебомбардировочная авиация.

Удосконалення авіації відбувалося за шляху збільшення дальності швидкості і висоти польоту, озброєння літаків новими засобами ведення боротьби технічними засобами виявлення, спостереження та зв’язку. Бойові можливості авіації зросли завдяки посиленню і збільшення бомбової, мінної і торпедної навантаження самолетов.

Застосування літаками новітніх зв’язку, радіолокації, дозволили вести бойові дії умовах малої видимості і тільки вночі, полегшило організацію взаємодії авіації коїться з іншими силами флота.

Під час другої Першої світової спостерігалося тенденція до підвищення частки корабельної авіації Любимов у бойові дії на море, але з колишньому зберігалася важлива роль авіації наземного базування під час вирішення наступальних і оборонних задач.

Особливо широко морська авіація застосовувалася в протичовнової, протимінної і протиповітряної обороні. У боротьби з підводними човнами літаки виявилися найефективніший засіб, оскільки вони мали технічні засоби пошуку, мали хорошою ударної міццю, маневреністю, відносної невразливістю від зенітної артилерії одиночних підводних човнів. У боротьби з мінами авіація застосовувалася їхнього пошуку, оскільки він могло йтися і розглядати великі райони і виявляти якірні міни на певної глибині. У протиповітряної обороні найбільш дієво виконувала завдання винищувальна авіація, але невеличкому віддаленні своїх аеродромів. Це спричинило зростанню ролі авіаносної авіації під час бойових дій в на океанських театрах. Наприкінці війни було здійснено спроби створити авіацію далекого действия.

Збільшення чисельності та якісне поліпшення тактикотехнічних характеристик літаків дозволило можливість перейти до масованому використанню різнорідних сил авіації Любимов у бойові дії на морі та організації ефективного взаємодії між її ударними групами і пологами сил флоту. Наприкінці війни з’явилася реактивна авіація, яка знаменувала собою початок нової доби у розвитку військово-повітряних сил.

Морська піхота. Під час другої Першої світової морська піхота отримала швидке розвиток виробництва і переважно військово-морських флотів стала їх родом сил, здатним вирішувати самостійні завдання. Як показав досвід війни, вона використовувалася в обороні узбережжя, військово-морських баз, островів й у морських десантах. Основний формою бойового застосування морської піхоти стало її широке використання як і самостійних десантах, і у складі десантів сухопутних військ для висадки як передових загонів. На кінець війни морська піхота, наприклад, у Великій Британії налічувала 80 тис., а США 485 тис. человек.

У у Радянському Союзі досвід проведення перших морських десантів показав необхідність мати спеціально навчені і озброєні війська для дій в десантах. У 1990 р. у складі ВМФ була одне бригада морської піхоти — на Балтиці. У важкої обстановці, яка склалася результаті віроломного нападу Німеччини на СРСР, сформувалися частини й сполуки морської піхоти, налічували близько 100 тис. людина. Морська піхота стала ударної силою першого ешелону, здатної швидко долати противодесантную оборону противника. У оборонних боях Червоної Армії брало участь до 500 тис. моряків. Основним з'єднанням морської піхоти була бригада трьохчетырехбатальонного складу. Крім бригадах у складі флотів були окремі батальйони морської пехоты.