Організаційні основи облікового процесу на підприємстві

Вступ Облік — це складний механізм, призначений забезпечити інформацією управлінську систему будь-якого суб'єкта господарювання. В умовах ринкової економіки організація бухгалтерського обліку — це одна з важливих умов управління сучасними підприємствами та досягнення комерційного успіху.

Ефективності господарювання на підприємстві неможливо досягти без належної організації бухгалтерського обліку. Раціональна організація обліку дозволяє вдосконалювати документування господарських операцій і документообіг, обробку інформаційних даних у бухгалтерському обліку, ефективно використовувати робочий час облікових працівників, здійснювати точний, своєчасний і дієвий облік за найменших витрат сил і засобів на його ведення, забезпечує узгоджену ритмічну роботу на всіх етапах облікового процесу.

У сучасних умовах господарювання одним із заходів, спрямованих на вдосконалення управління підприємством, є раціональна організація бухгалтерського обліку, яка забезпечує високий рівень виконання завдань і чіткий порядок ведення обліку.

Орієнтування України на вимоги європейського ринку потребує опанування власниками нових підходів до управління ефективністю діяльністю підприємства. Одним із найважливіших напрямів підвищення ефективності функціонування підприємства постає необхідність удосконалення системи управління витратами як основного резерву максимізації прибутку виробничого підприємства.

Значний внесок у розвиток теорії і методології бухгалтерського обліку, аналізу і аудиту витрат зробили українські та зарубіжні вчені: О.С. Бородкін, Ф. Ф. Бутинець, Б.І.Валуєв, А. М. Герасимович, Г. Г.Кірейцев, М. В. Кужельний, В. Г. Линник, Ю.І.Осадчий, В. В. Сопко, М. Г. Чумаченко, М.І.Баканов, В. Ф. Мец, І.А.Бланк, Є.В.Мних, Л. В. Нападовська, Ю.С.Цал-Цалко, Г. В. Савицька та інші.

Мета дослідження полягає в тому, щоб на основі нормативно-правових та законодавчих джерел, фахової літератури, практичних матеріалів розкрити організацію та методику бухгалтерського обліку, аналізу і аудиту витрат на збут та розробити рекомендації щодо їх удосконалення.

Об'єктом дослідження є процес організації і методології обліку, витрат на збут підприємства.

Предметом дослідження є теоретичні та організаційно-методологічні питання побудови системи обліку витрат на збут.

Суб'єктом дослідження обрано ТОВ «ОЛДІ-Житомир». Підприємство є юридичною особою і здійснює торгівельну діяльність з метою забезпечення потреб населення та підприємств.

Інформаційною базою дослідження стали теоретичні та методологічні розробки вітчизняних та зарубіжних науковців, емпіричні та аналітичні матеріали, джерелами яких були наукові публікації, інформація фінансової звітності, дослідження, зроблені автором.

Практичне значення одержаних результатів полягає у науково-прикладному обґрунтуванні

— шляхів оптимізації витрат на збут суб'єкта господарювання в ринкових умовах;

— напрямів удосконалення обліку витрат на збут;

— удосконалення практичних підходів до здійснення аудиту витрат на збут.

Розділ 1. Організаційні основи облікового процесу на підприємстві

1.1 Роль і значення організації обліку в системі управління підприємством Бухгалтерський облік є важливим елементом економічної системи, без знання якого неможливе ефективне управління підприємством, тому організація обліку є одним із головних джерел отримання інформації необхідної для прийняття та реалізації управлінських рішень.

Система бухгалтерського обліку є частиною інформаційної системи підприємства, що дозволяє адекватно відобразити діяльність підприємства, сформувати достовірні дані про майновий і фінансовий стан на рівні суб'єктів господарювання, здійснювати аналіз фінансово-господарської для прийняття управлінських. Крім того, нині вона набуває стратегічного напряму, тобто спостерігається поєднання інформації фінансового, управлінського та інших видів обліку для прийняття ефективних рішень підприємства. Юридична особа, як власник облікової інформації, що містить комерційну таємницю, має право визначити правила обробки інформації та осіб, які можуть володіти, розпоряджатися, користуватися такою інформацією і мати права доступу до неї, а також встановлювати інші умови щодо збереження складових комерційної таємниці. При дотриманні необхідних заходів щодо організації бухгалтерського обліку, власник матиме право на юридичний захист даних, що дозволить підвищити відповідальність облікового персоналу та зберегти майно підприємства, яке йому належить.

Тому при організації облікового процесу необхідно в обов’язковому порядку передбачити реалізацію функцій обліку й управління та спосіб їх взаємодії. В іншому випадку це призведе до зниження оперативності процесу управління що негативно відобразиться на фінансовому становищі підприємства.

Основою ж організації обліку, як було зазначено, є формування облікової політики. Організація бухгалтерського обліку на підприємстві здійснюється на основі затвердженої концепції облікової політики, що забезпечує нормальне функціонування систем обліку та управління; досягнення певних цілей, які стоять перед підприємством.

На ефективність і дієвість організації бухгалтерського обліку впливають взаємовідносини між працівниками та результатами їх трудової діяльності; політика керівництва і методи, що використовуються для впливу на персонал; повноваження та функції посадових працівників підприємства на різних рівнях управління. За розумного поєднання цих факторів створюється раціональна структура облікового апарату, що дозволяє досягти високої ефективності діяльності підприємства. Це засвідчує важливість побудови кваліфікованої кадрової політики у сфері діяльності бухгалтерії.

З цього питання Ковальов В. В. зазначає, що нормальне функціонування підприємства також залежить від належної організації роботи його персоналу, в т. ч. бухгалтерської служби. В сучасних умовах роль бухгалтера підвищилась в процесі управління і не зводиться до технічних процедур по відображенню господарських операцій.

Роль бухгалтера в організації і здійснені обліково-аналітичних розрахунків визначається не тільки його професійним статусом, але й тим що він повинен об'єднувати в собі функції не тільки бухгалтера, а й фінансового менеджера, і аналітика [2, с. 48−50 ]. З цього слідує, що це спеціалісти, які повинні мати не тільки знання з бухгалтерського обліку, але й мати навики в управлінні ресурсами підприємства, в тому числі фінансовими, здійснювати аналіз його діяльності і контроль та приймати певні рішення на перспективу; організацію паритетних відносини між собою.

Враховуючи специфічні ознаки організації обліку та синтезуючи погляди різних авторів, можна зробити висновок, що термін «організація бухгалтерського обліку» означає, з одного боку запровадження об'єднання елементів методу бухгалтерського обліку в єдину систему з метою його організаційного, інформаційного та технічного забезпечення і є аналітичним інструментарієм для прийняття користувачами управлінських рішень і здійснення оперативного контролю за власністю підприємства, а з іншого — раціональну організацію бухгалтерської служби, як роботу виконавців. Організації бухгалтерського обліку є дієвим механізмом запровадження облікової політики підприємства та основою для забезпечення ефективності управління підприємством.

Отже, організація бухгалтерського обліку повинна забезпечувати реалізацію сукупності функцій та процесів бухгалтерського обліку і управління. Організація бухгалтерського обліку представляє собою інструмент впровадження системи бухгалтерського обліку в управління діяльністю підприємства та повинна відповідати національній системі бухгалтерського обліку з урахуванням вимог власника підприємства.

1.2 Об'єкти і суб'єкти організації обліку Організація як смислове поняття передбачає упорядкованість, взаємодію окремих елементів, що перебувають у певній функціональній залежності між собою. Найчастіше термін «організація» вживається для позначення такої властивості, як упорядкування всіх елементів визначеного об'єкта в часі і просторі. Щодо організації бухгалтерського обліку, то таке поняття може бути визначено як науково-обґрунтована сукупність умов, за яких найбільш економно і раціонально здійснюється збір, обробка і зберігання бухгалтерської інформації з метою оперативного контролю за правильним використанням майна підприємства та надання користувачам неупередженої фінансової звітності. Як і будь яка дисципліна «Організація обліку» має свій предмет і метод, суб'єкти та об'єкти. Вважається, що предметом організації обліку є обліковий процес, який потребує обов’язкового упорядкування. Предмет розкривають його об'єкти, які наведені на рис. 1.1.

Рис. 1.1 Об'єкти організації обліку Під об'єктами організації обліку розуміють окремі предмети, явища або процеси, на які спрямована організаційна діяльність облікового апарату. На рис. 1.1 виділено щонайменше три категорії об'єктів обліку: по-перше, це особи, що виконують облікову роботу, яку потрібно організовувати; по-друге, це об'єкти, з якими працюють ці особи (облікові номенклатури, носії облікової інформації та їх загальний рух); по-третє, різноманітне забезпечення обліку (нормативно-правове, технічне, інформаційне, ергономічне тощо).

Суб'єктами в організації бухгалтерського обліку виступають керівники підприємства — директор та головний бухгалтер, на яких покладена відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксації фактів здійснених всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років.

У першу чергу таку відповідальність несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів, що зафіксовано у Законі України «Про бухгалтерський облік і звітність в Україні».

1.3 Завдання обліку і користувачі облікової інформації

Організація обліку — це один із найбільш відповідальних етапів створення підприємства та підготовки його до ефективної діяльності. Для того, щоб процес організації бухгалтерського обліку відбувся, потрібно щоб власник підприємства застосував заходи, які були б направлені на забезпечення реєстрації фактів господарського життя, їх узагальнення з метою отримання необхідної інформації для складання звітності та прийняття управлінських рішень. Провести свої заходи він може лише через головного бухгалтера, якому делегує відповідні повноваження.

Організація обліку зводиться до таких основних завдань:

— своєчасне, повне, достовірне, безперервне відображення всіх фактів господарської діяльності, які були здійснені на підприємстві;

— обробка даних за допомогою відповідних процедур, прийомів та способів у відповідності до вихідної інформації;

— складання на основі отриманого масиву обробленої інформації, зафіксованої у первинних документах і регістрах балансу і фінансової звітності та подачі їх зацікавленим користувачам.

Облікова інформація необхідна для вирішення зовнішніх і внутрішніх завдань управління економікою підприємства. Вона має широке коло користувачів. Всіх користувачів облікової інформації поділяють на внутрішніх і зовнішніх. Класифікацію користувачів облікової інформації можна подати за схемою, наведеною на рисунку 1.2

Рис. 1.2.1 Користувачі облікової інформації

До внутрішніх користувачів належать: власники підприємств, управлінський персонал, робітники і службовці. Внутрішні користувачі задовольняють свої інформаційні потреби щодо ефективності роботи апарату управління, прибутковості організацій, прийняття управлінських і планових рішень, стабільності й прибутковості підприємства, збереження робочих місць, оплати праці та пенсійного забезпечення тощо.

До зовнішніх користувачів належать ті, які мають прямий фінансовий інтерес, не мають прямого фінансового інтересу і без фінансового інтересу.

До тих, які мають прямий фінансовий інтерес, належать ділові партнери підприємства на ринку (дійсні та потенційні) інвестори, постачальники, замовники, покупці, клієнти, банківські й небанківські кредитні установи, майбутні акціонери.

До тих, які не мають прямого фінансового інтересу, належать органи державного і міжнародного регулювання та контролю (органи податкової служби, органи державної статистики, органи державних і міжнародних цільових фондів, органи державних і міжнародних комісій і комітетів), учасники фондового і товарних ринків (брокери, дилери, депозитарії, кліринги).

У процесі аналізу інформації визначають склад інформації, представленої користувачам, коло користувачів, взаємозв'язок різних показників діяльності організації, залежність показників від економічно значимих подій і ситуацій. Процес підготовки й інтерпретації інформації передбачає уявлення логічно пов’язаної планової, облікової й інший інформації, що включає в разі потреби аналітичні і прогнозні укладання.

Підготовка інформації представляється користувачам як звітів табличного, графічного і текстового формату.

1.4 Нормативне регулювання організації обліку на підприємстві

Нормативне регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється з метою створення єдиних правил ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності, їх удосконалення в умовах постійних змін. Ці функції виконує МФУ, яке затверджує національні положення (стандарти), План рахунків бухгалтерського обліку та інші нормативні акти. Нормативні акти з питань бухгалтерського обліку і звітності, які використовуються державною статистикою МФУ погоджуються з Держкомстатом України. Структура регулювання обліку зображена на рис. 1.3 «Модель нормативного регулювання обліку». Згідно цієї моделі (рис. 1.3) до нормативних документів, потрібних для регулювання системи обліку і звітності, можна віднести:

1. Закони України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (від 16.07.99 р. № 996-ХІУ), «Про державну контрольно-ревізійну службу» (від 26 січня 93р.), «Про аудиторську діяльність» (від 22 квітня 93р.), «Про державну податкову службу в Україні» (від 4 грудня 90р.) тощо;

2. Національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, розро­блені на підставі міжнародних стандартів обліку;

Рис. 1.3 Модель нормативного регулювання ринку

3. План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зо­бов'язань і господарських операцій підприємств і організацій (за­тверджено наказом МФУ від 30.11.99 р. № 291) та Інструкцію про застосування Плану рахунків (затверджено наказом МФУ від 30.11.99 р.№ 291).

4. Інші нормативно-правові акти (інструкції, положення, рекоменда­ції, довідники і т.д.);

5. Накази про облікову політику підприємства, Положення про бух­галтерську службу та додатки до них (робочий план рахунків, ро­бочий альбом форм первинних документів, облікових регістрів, звітності; графіки документообігу та проведення інвентаризацій, методи оцінки активів тощо), які розробляють на підприємствах. Щодо організації бухгалтерського обліку та відповідальності за нього, то вимоги визначені у Законі України від 16.07.99 р. № 996- ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» статтею 8. Згідно з нею, зокрема у п. 2., визначено, що питання органі­зації бухгалтерського обліку перебувають у компетенції власника або виконавчого органу чи посадової особи відповідно до законодавства та установчих документів; п. 3 — відповідальність за його організацію та забезпечення відповідного ведення первинних документів, звітнос­ті, їх збереження на протязі 3-х років несе власник, виконавчий орган чи посадова особа, яка здійснює ці операції.

Отже, керівник підприємства зобов’язаний створити необхідні умови для правильного та своєчасного ведення бухгалтерського обліку та організувати ці роботи. Для цього необхідно забезпечити виконання усіма підрозділами та їх працівниками правомірних вимог щодо документації та її обробки, згідно зі статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

1.5 Інформаційне та технічне забезпечення облікового процесу Основними складовими забезпечення облікового процесу є інформаційне і технічне забезпечення обліку. Без інформації існування облікового процесу неможливе, тому однією із складових облікового забезпечення є інформаційне забезпечення.

Інформаційне забезпечення — це сукупність вхідних даних, система баз даних, їх обробка й одержання необхідної інформації. Важливо відмітити, що в умовах запровадження міжнародних стандартів роль інформаційного забезпечення значно зростає, так як бухгалтерам необхідна інформація щодо особливостей ведення обліку за міжнародними стандартами, нормативне забезпечення такого переходу. Діюча в Україні система регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності забезпечила створення певної системи нормативного регулювання бухгалтерського обліку, яка представлена п’ятьма рівнями, кожен з яких охоплює ряд документів.

На першому рівні системи нормативно-правового регулювання бухгалтерського обліку Закони України, тобто нормативно-правові акти вищої юридичної сили.

На другому рівні - нормативні акти Кабінету Міністрів України, інших урядових органів, що встановлюють принципи, які необхідно використовувати під час розробки положень третього й четвертого рівнів.

Третій рівень представлений національними Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку з окремих тем і напрямів та іншими нормативно-правовими документи з бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що затверджуються Міністерством фінансів України.

На четвертому рівні складаються рекомендації з організації й ведення бухгалтерського обліку окремих видів активів, зобов’язань, інших господарських операцій Мінфіном і іншими органами, що розробляються і затверджуються на основі Положень (стандартів) бухгалтерського обліку з урахуванням особливостей і потреб певних видів діяльності.

На п’ятому рівні власником (керівником) підприємства приймаються рішення щодо організації бухгалтерського обліку і застосування конкретної облікової політики, на підставі попередніх чотирьох пакетів документів нормативно-правового забезпечення. Саме на цьому рівні необхідно приділяти належну увагу забезпеченню облікового процесу підприємства.

Крім нормативно-методологічної бази з ведення бухгалтерського обліку, при його організації широко використовується і поза облікова інформація. Найбільший обсяг поза облікової інформації використовується при розробці пропозицій з прийняття стратегічних управлінських рішень.

До поза облікової інформації, яку використовує система бухгалтерського обліку належать:

— соціальна інформація;

— екологічна інформація;

— різноманітна технічна і технологічна документація тощо.

Інформацію для забезпечення системи бухгалтерського обліку можна отримувати з багатьох джерел (семінари, відвідування бібліотеки, підписка на періодичні видання, консультаційні послуги спеціалізованих фірм, тощо).

Всі способи інформаційного забезпечення бухгалтерського обліку мають право на існування. Однак, використанням одного способу обмежуватись не слід, адже кожен спосіб має як переваги, так і недоліки.

Визначальними факторами при виборі способів отримання інформації є її ціна, своєчасність та повне задоволення вимог системи бухгалтерського обліку.

На сьогоднішній день не менш важливим, на нашу думку, є також технічне забезпечення обліку. Потік інформації настільки великий, що без технічних засобів не можлива її швидка обробка та своєчасність прийняття управлінських рішень.

Останнім часом обчислювальна техніка перетворилась на визначальний фактор організації обліку. Застосування комп’ютерної техніки дозволяє прискорити обробку облікової інформації та передачу її за всіма напрямками. Поряд з обліковою інформацією з допомогою комп’ютера можна отримувати оперативно і вчасно всю інформацію для забезпечення системи бухгалтерського обліку, а тому однією з вирішальних складових матеріально-технічного забезпечення бухгалтерського обліку є його комп’ютеризація і програмне забезпечення.

Технічне забезпечення — це комплекс технічних засобів і методів, які становлять відповідну основу функціонування бухгалтерського обліку, контролю та аналізу.

Елементами технічного забезпечення обліку є технічні засоби, методичні і керівні матеріали, технічна документація, персонал. Невід'ємною складовою забезпечення облікового процесу на сьогоднішній день є також програмне забезпечення.

Програмне забезпечення автоматизованої інформаційної системи обліку являє собою сукупність програм (програмних комплексів), призначених для розв’язання на базі обчислювальної техніки задач обліку, контролю й аудиту та інструктивно-методичних матеріалів щодо їх застосування.

В умовах швидкого розвитку технології не можна забувати про інтенсивність праці та навантаження на облікових працівників. Тому для якісної організації обліку важливим компонентом також являється ергономічне забезпечення.

1.6 Види відповідальності бухгалтерів за організацію обліку на підприємстві

Кожен працівник підприємства, виконуючі покладені на нього обов’язки, повинен усвідомлювати, що від його ставлення до роботи в тій чи іншій мірі залежить результат діяльності всього колективу. Саме тому правомірні вчинки заохочуються, а за допущені правопорушення працівники можуть притягуватися до відповідальності.

У порядку, встановленому законами України, бухгалтер несе дисциплінарну, адміністративну і кримінальну відповідальність. Дисциплінарна відповідальність бухгалтера така, як і будь-якого громадянина. Згідно з Кодексом законів про працю України (далі - КЗпПУ), ст. 147, за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів покарання:

1) догана;

2) звільнення.

КзпПУ передбачено (ст. 148), що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Кодексом України про адміністративні правопорушення у ст. 9 визначено, що адміністративне правопорушення — це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Стаття 24 передбачає, що за вчинення адміністративних правопорушень можуть застосовуватись такі адміністративні стягнення:

1) попередження;

2) штраф;

3) платне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення;

4) конфіскація: предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення; грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення;

5) позбавлення спеціального права, наданого громадянинові (права керування транспортними засобами, права полювання);

6) виправні роботи;

7) адміністративний арешт.

Кримінальна відповідальність передбачена за вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке має характер злочину. Вона визначена Кримінальним кодексом України (далі - ККУ). Підставою для порушення кримінальної справи, пов’язаною з діяльністю бухгалтера, є:

а) ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів, страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування;

б) зловживання владою як службовим становищем, службові підроблення та недбалість. Розмір кримінальної відповідальності залежить від суми податків, що приховуються від оподаткування, а також від розміру завданої шкоди громадянам або юридичним особам.

Стаття 212 ККУ передбачає, що за умисне ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів, що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчинене службовою особою підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності або особою, що займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи чи будь-якою іншою особою, яка зобов’язана їх сплачувати, якщо ці діяння призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у значних розмірах, карається штрафом від трьохсот до п’ятисот НМДГ або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Під значним розміром коштів слід розуміти суми податків, зборів та інших обов’язкових платежів, які в тисячу і більше разів перевищують установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян, під великим розміром коштів слід розуміти суми податків, зборів та інших обов’язкових платежів, які в три тисячі і більше разів перевищують установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян, під особливо великим розміром коштів слід розуміти суми податків, зборів, інших обов’язкових платежів, які в п’ять тисяч і більше разів перевищують установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Стаття 364 ККУ передбачає покарання за зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб, карається виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Службовими особами є особи, які постійно чи тимчасово здійснюють функції представників влади, а також постійно чи тимчасово обіймають на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов’язків, або виконують такі обов’язки за спеціальним повноваженням.

Істотною шкодою, якщо вона полягає у заподіянні матеріальних збитків, вважається така шкода, яка в сто і більше разів перевищує НМДГ. Тяжкими наслідками, якщо вони полягають у заподіянні матеріальних збитків, вважаються такі, що у двісті п’ятдесят і більше разів перевищують НМДГ.

Службове підроблення — внесення службовою особою завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення документів, складання та видача за відомо неправдивих документів. За дії щодо підроблення документів, що завдали шкоди у розмірі від 100 до 250 НМДГ передбачено штраф до 50 НМДГ або обмеження волі на строк до трьох років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

За дії щодо підроблення документів, що призвели до тяжких наслідків у розмірі від 250 НМДГ і більше, передбачено позбавлення волі на строк від двох до п’яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Службова недбалість — невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов’язків через несумлінне ставлення до них, що заподіяло істотну шкоду правам, які охороняються законом, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам окремих юридичних осіб.

До осіб, дії яких через службову недбалість завдали істотної шкоди у розмірі від 100 до 250 НМДГ, може бути застосовано штраф від 50 до 150 НМДГ або виправні роботи на строк до двох років, або обмеження волі на строк до трьох років, з позбавленням права займати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

До осіб, дії яких через службову недбалість спричинили тяжкі наслідки у розмірі від 250 НМДГ і більше, може бути застосовано покарання позбавленням волі на строк від двох до п’яти років з позбавленням права займати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та зі штрафом від 100 до 250 НМДГ або без нього.

Розділ 2. Організація обліку товарів на ТОВ «ОЛДІ-Житомир»

2.1 Організаційна характеристика та оцінка економічного стану Товариство з обмеженою відповідальністю «ОЛДІ - Житомир», далі за текстом «Товариство», створене на необмежений термін у відповідності до Закону України «Про господарські товариства», інших законодавчих актів України та згідно з Протоколом № 1 від 06 червня 2007 року.

Організаційно-кваліфікаційна характеристика ТОВ0 «ОЛДІ-Житомир».

Ціль діяльності Товариства полягає в організація підприємницької діяльності, насичення ринку продукцією, товарами, послугами та одержання прибутку. Учасники Товариства мають право:

— брати участь в управлінні справами Товариства в порядку, визначеному Статутом (Додаток А) ;

— брати участь у розподілі прибутку Товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного Учасника мають право особи, які є Учасниками на початок строку виплати дивідендів;

— вийти в установленому порядку з Товариства;

— одержувати інформацію про діяльність Товариства. На вимогу Учасника Товариство зобов’язано надати йому для ознайомлення річні баланси, звіти Товариства про його діяльність, протоколи зборів;

— одержати вартість частини майна Товариства при виході у грошовому еквіваленті або майном, пропорційно його частці у Статутному капіталі Товариства, а також належну йому частину прибутку Товариства;

— учасники мають також інші права, передбачені чинним законодавством.

Обов’язки учасників Товариства:

— додержуватися установчих документів Товариства і виконувати рішення зборів учасників та інших органів управління Товариства;

— виконувати свої зобов’язання перед Товариством, у тому числі й пов’язані з майновою участю, а також вносити вклади у розмірі, порядку та засобами, передбаченими установчими документами;

— не розголошувати інформацію про діяльність Товариства, яка носить конфіденційний характер або є предметом комерційної таємниці. У випадку порушення цієї умови, Учасники несуть відповідальність згідно з чинним законодавством, а також внутрішніми документами Товариства, які регулюють порядок відповідальності за розголошення або дії, що призвели до розголошення комерційної таємниці та іншої інформації конфіденційного характеру;

— нести інші обов’язки, якщо це передбачено законодавством та установчими документами.

Для забезпечення діяльності Товариства за рахунок вкладів Учасників створено статутний капітал у розмірі 1 000 000,00 (один мільйон) гривень, який розподілено на частки (Табл.2.1).

Таблиця 2.1 Розподіл статутного капіталу ТОВ «ОЛДІ-Житомир»

Товариство має право змінювати (збільшувати або зменшувати) розмір статутного капіталу. Збільшення статутного капіталу може бути здійснено лише після внесення учасником вкладів у повному обсязі.

Товариство створює наступні цільові фонди:

— резервний (страховий) фонд;

— інші фонди, передбачені статутом згідно рішення зборів учасників.

Резервний фонд створюється за рахунок чистого прибутку, що залишається у розпорядженні Товариства, в розмірі не менше 25 (двадцяти п’яти) відсотків статутного капіталу. Розмір щорічних відрахувань до резервного фонду не може бути меншим 5 (п'яти відсотків) суми чистого прибутку.

Резервний фонд Товариства використовується для покриття збитків та позапланових витрат, включаючи фінансування соціальних заходів, якщо у відповідному фонді для цього не вистачає коштів.

Прибуток Товариства утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. З балансового прибутку Товариства сплачуються проценти по кредитах банків та по облігаціях, а також вносяться передбачені законодавством України податки та інші платежі до бюджету.

Чистий прибуток, одержаний після зазначених розрахунків, залишається у повному розпорядженні Товариства та розподіляється між Учасниками пропорційно їх часток у статутному капіталі Товариства та / або використовується іншим чином згідно з рішенням Зборів учасників.

Товариство відповідає за своїми зобов’язаннями усім своїм майном. Збитки, які можуть виникнути в процесі діяльності Товариства, відшкодовуються за рахунок резервного фонду, а у випадку, якщо коштів резервного фонду не вистачає, за рахунок інших коштів, що має Товариство.

При недостатності й цих коштів рішення про джерело їх покриття приймається Зборами Учасників.

Товариство самостійно планує свою діяльність і визначає перспективи розвитку, виходячи з попиту на вироблену продукцію (надані послуги), соціального розвитку Товариства, підвищення доходів учасників та працівників Товариства.

Товариство в своїй діяльності широко використовує земельні ділянки, одержані в оренду, та/або передані як вклад в Статутний капіталу Учасниками.

Основним показником, що характеризує діяльність Товариства, є прибуток. Порядок обчислення оподаткованого прибутку, розмір ставок податку та інші питання, пов’язані з оподаткуванням Товариства, регулюються чинним законодавством України.

Товариство самостійно розробляє та затверджує штатний розпис, визначає оклади, форми і системи оплати праці та залучення фахівців до роботи у Товаристві. Товариство приймає на роботу працівників на підставах угод та контрактів.

Трудовий колектив Товариства утворюють всі громадяни, які своєю працею беруть участь у його діяльності на основі трудового договору (контракту, угоди), а також інших форм, що регулюють трудові відносини працівника з Товариством.

До компетенції трудового колективу належать:

— розглядання та затвердження Колективного договору;

— розглядання та вирішення питань самоврядування трудового колективу згідно із Статутом та колективним Договором;

— участь у матеріальному і моральному стимулюванні продуктивної праці згідно із колективним Договором;

— інші повноваження наданні трудовому колективу колективним договором та діючим законодавством України.

Збори Трудового колективу укладають з директором Товариства Колективний договір, в якому встановлюються взаємні зобов’язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових спорів.

Реорганізація Товариства проводиться за рішенням Зборів та в інших випадках, передбачених законодавством України. Реорганізація Товариства відбувається з дотриманням антимонопольного законодавства. При реорганізації вся сукупність прав та обов’язків Товариства переходить до її правонаступників.

Товариство ліквідується :

— за рішенням Зборів Учасників;

— в інших випадках, передбачених законодавством.

Ліквідація Товариства здійснюється в порядку, визначеному законодавством. Ліквідація здійснюється ліквідаційною комісією, яка призначається Зборами або органом, що прийняв рішення про ліквідацію. Ліквідаційна комісія оцінює наявне майно Товариства, із врахуванням його фізичного та морального зносу, виявляє дебіторів та кредиторів Товариства, розраховується з ними, складає ліквідаційний баланс та надає його на затвердження зборам. Ліквідація Товариства вважається завершеною, а Товариство таким, що припинило діяльність, з моменту внесення запису про це до Державного реєстру.

Правильно організований бухгалтерський облік дає змогу отримувати достовірну і своєчасну інформацію про господарську діяльність підприємства і здійснення контролю за реальним використанням ресурсів і готової продукції. Організація бухгалтерського обліку підприємства залежить від обсягу облікових робіт, наявності комп’ютерної техніки, інших умов, а також від тієї облікової політики, яку веде підприємство. При цьому свою облікову політику підприємство розробляє самостійно на основі встановлених загальних правил бухгалтерського обліку.

ТОВ «ОЛДІ-Житомир» самостійно планує свою діяльність і визначає перспективи розвитку, виходячи з попиту на вироблену продукцію і реалізовані товари, соціального розвитку товариств, підвищення доходів учасників та працівників ТОВ «ОЛДІ-Житомир».

ТОВ «ОЛДІ-Житомир» згідно чинного законодавства веде бухгалтерський облік та складає звітність за результатами діяльності.

Організація бухгалтерського обліку у ТОВ «ОЛДІ-Житомир» — це система методів, способів та заходів, які забезпечують оптимальне функціонування такого обліку та подальший його розвиток. Така організація полягає в цілеспрямованому впорядкуванні й удосконаленні механізму, структури та процесів бухгалтерського обліку. Основними об'єктами організації обліку процесу є: облікові документи, носії облікових документів, рух носіїв, технологія і забезпечення облікового процесу.

Бухгалтерська служба ТОВ «ОЛДІ-Житомир» налічує 4 працівника (табл. 2.2), функціональні обов’язки яких визначаються посадовими інструкціями.

Структура облікового апарату ТОВ «ОЛДІ-Житомир» тісно пов’язана з розподілом обов’язків між конкретними обліковими працівниками. Функції кожного працівника, його обов’язки, відповідальність і права визначаються службовими характеристиками та посадовими інструкціями (табл.2.2).

Це дає змогу уникнути знеособлення у виконанні облікових робіт, створює умови для злагодженої і планомірної роботи облікового апарату, одержання своєчасної і якісної економічної інформації, необхідної для потреб управління підприємством.

Таблиця 2.2

Структура бухгалтерської служби ТОВ «ОЛДІ-Житомир»

Організація праці облікового персоналу у ТОВ «ОЛДІ-Житомир»:

— регламентує обов’язки та відповідальність кожного працюючого;

— передбачає комплексне вирішення усіх питань організації праці на основі поділу та кооперації праці.

Основні аспекти ведення обліку у ТОВ «ОЛДІ-Житомир» викладені в наказі про облікову політику (Додаток Б).

З метою отримання більш чіткої та точної інформації про діяльність підприємства необхідно провести аналіз його господарсько-фінансового стану на основі даних бухгалтерської звітності.

Аналіз фінансових результатів та фінансового стану підприємства є важливим елементом фінансового обліку і аудиту. Користувачі фінансових звітів підприємств і фірм використовують методи фінансового аналізу для прийняття управлінських рішень, спрямованих на подальше збільшення прибутковості, виявлення причин збитковості, а також забезпечення стабільного фінансового стану (табл.2.3).

Таблиця 2.3 Склад і структура засобів (активів) підприємства ТОВ «ОЛДІ-Житомир»

Вартість господарських засобів ТОВ «ОЛДІ-Житомир» з кожним роком зростає. Так активи досліджуваного підприємства у 2013 р. порівняно з 2011 р. зросли на 117 743,0 тис. грн. (+39,4%) Найбільшу питому вагу у складі господарських засобів ТОВ «ОЛДІ-Житомир» займають оборотні активи, що свідчить про достатню ліквідність балансу. У складі оборотних активів найбільшу питому вагу займають товари, що пов’язано зі специфікою діяльності даного підприємства. Як позитивне слід відмітити зменшення суми дебіторської заборгованості, а також зростання залишків грошових коштів. Проаналізуємо склад та структуру джерел формування засобів підприємства (табл. 2.4).

Таблиця 2.4

Склад і структура джерел формування засобів підприємства (пасиви)

ТОВ «ОЛДІ-Житомир» — суб'єкт господарювання, підприємницька діяльність якого здійснюється переважно за рахунок залучених джерел фінансування. Так питома вага поточних зобов’язань ТОВ «ОЛДІ-Житомир» на кінець 2013 р. складає 89,7, що свідчить про значну фінансову залежність даного підприємства від залужених джерел.

Показники фінансово-господарської діяльності ТОВ «ОЛДІ-Житомир» відображено в таблиці 2.5

Таблиця 2.5 Показники фінансово-господарської діяльності ТОВ «ОЛДІ-Житомир»

З наведеної таблиці можна зробити висновок, що ТОВ «ОЛДІ-Житомир» — прибуткове підприємство, яке досить успішно функціонує на ринку. Проте найбільш вдалим для нього був 2011 р., оскільки саме тоді підприємство отримало найбільшу суму прибутку.

ТОВ «ОЛДІ-Житомир» з кожним роком нарощує обсяги діяльності, на підприємстві щороку зростає сума заробітної плати його робітників.

Проте керівництву даного підприємства необхідно вжити заходів, щодо покращення фінансового стану, зокрема фінансової незалежності та платоспроможності.

Показники оцінки економічної безпеки господарської діяльності ТОВ «ОЛДІ-Житомир» наведені в таблиці. 2.6

Таблиці 2.6 Аналіз і оцінка рівня економічної безпеки господарської діяльності ТОВ «ОЛДІ-Житомир» у 2013 р.

Отже, для беззбиткової діяльності обсяг чистих доходів від діяльності, здійснюваної ТОВ «ОЛДІ-Житомир», повинен складати не менше 169 448,3 тис. грн., при цьому змінні витрати не повинні перевищувати 144 878,3 тис. грн. У 2013 р. рівень економічної безпеки ТОВ «ОЛДІ-Житомир» складає 20,9%, що слід вважати позитивним.

2.2 Особливості облікової політики підприємства Облікова політика підприємства є складовою частиною фінансової звітності і повинна розроблятися самостійно кожним підприємством в Україні, зареєстрованим у встановленому чинним законодавством порядку. Основна її мета — забезпечити одержання достовірної інформації про майновий і фінансовий стан підприємства, результати його діяльності, необхідної всім користувачам фінансової звітності для прийняття відповідних управлінських та інвестиційних рішень.

При виборі облікової політики необхідно враховувати наступні фактори: організаційно-правову форму (статус) підприємства; форму власності; галузеву належність; розміри підприємства; наявність структурних підрозділів; стратегію фінансово-економічного розвитку; рівень окупності витрат; рівень технічної оснащеності підприємства; кадрове забезпечення (рівень кваліфікації бухгалтерських кадрів, ініціативності та підприємливості керівників); економічний стан на підприємстві та Україні в цілому; стан законодавства.

Складовою частиною організації обліку на підприємстві є перелік документів, що використовуються для первинного відображення господарських операцій, а також перелік облікових регістрів, необхідних для накопичення і систематизації інформації.

Послідовне впровадження підприємством прийнятої облікової політики є одним з найважливіших завдань бухгалтерського обліку.

При формуванні облікової політики передбачається майнова відокремленість і безперервність діяльності підприємства, послідовність застосування облікової політики, а також тимчасова визначеність фактів господарської діяльності. Облікова політика повинна відповідати вимогам повноти, обачності, пріоритету змісту над формою, несуперечності та раціональності.

Правильно розроблена облікова політика враховує умови та можливості ведення господарської діяльності, вона повинна забезпечувати:

— повноту відображення в бухгалтерському обліку всіх фактів господарської діяльності;

— готовність до бухгалтерського обліку втрат (витрат) та зобов’язань, ніж можливих доходів і активів, з метою недопущення створення прихованих резервів;

— відображення в бухгалтерському обліку фактів та умов господарської діяльності виходячи не тільки з їх правової форми, але й з їх економічного змісту;

— тотожність даних аналітичного обліку оборотам та залишкам по рахунках синтетичного обліку на 1-е число кожного місяця, а також показників бухгалтерської звітності даним синтетичного та аналітичного обліку;

— раціональне ведення бухгалтерського обліку виходячи з умов господарської діяльності та величини підприємства.

Зміст облікової політики ТОВ «ОЛДІ-Житомир» оформлений спеціальним наказом про облікову політику, за розробку і формування якого несе відповідальність головний бухгалтер підприємства Таким чином, облікова політика є сукупністю конкретних елементів організації бухгалтерського обліку, які визначаються підприємством на підставі загальноприйнятих правил.

Облікова політика передбачає відкритість для зовнішніх користувачів бухгалтерської інформації, що відображається у фінансовій звітності. За даними фінансової звітності встановлюється майновий та фінансовий стан підприємства, його платоспроможність, основні засади господарювання, тенденції в покращенні (погіршенні) діяльності підприємства та інші показники.

2.3 Організація документування витрат на збут Документальне оформлення збуту продукції (робіт, послуг) залежить від виду та якісних характеристик товарної продукції, напрямків її реалізації та повинно охоплювати декілька етапів: відвантаження продукції в натуральних вимірниках;списання вартості реалізованої продукції; визначення витрат збутової діяльності; визначення обсягу отриманих доходів; визначення стану розрахунків по відвантаженій покупцям продукції.

Основними документами при оформленні збуту продукції в досліджуваному господарстві є Товарно-транспортні накладні різних типів та форм, Видаткові накладні та інші накладні.

Первинні документи, які відображають збутову діяльність, по своїй суті різні, однак, їх можна об'єднати у дві групи: базові (договори, рахунки, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні), (Додаток Г); супровідні документи (накладні, акти, складські, грошові та розрахункові документи). Переважна частина базових документів використовується для оперативного обліку.

Бухгалтерські документи мають велике економічне та правове значення. Економічне значення полягає у тому, що вони дають оперативну інформацію з допомогою якої здійснюється оперативне управління підприємством. Правове значення документа полягає в тому, що своєчасно і правильно оформлений документ являється єдиним фактором, який підтверджує здійснення господарської операції і її законності. Документи мають доказуючи юридичну силу при виявлені різних претензій і суперечок.