Проблеми розвитку сучасного сільськогосподарського виробництва

КурсоваДопомога в написанніДізнатися вартістьмоєї роботи

Проблеми розвитку сучасного сільськогосподарського виробництва (реферат, курсова, диплом, контрольна)

Вступ

Для України нарощування виробництва сільськогосподарської продукції має стратегічне значення для підйому національної економіки, тому що при успішному його розвитку створюються умови для подолання кризового стану ряду суміжних галузей. Але за останні роки її обсяги постійно скорочувалися. Отже, підвищення рівня ефективності виробництва сільськогосподарської продукції є найважливішим завданням, від рішення якого залежить продовольча безпека країни. Розв’язання його повинно здійснюватися не тільки на державному, але й на регіональному рівнях, де вирішуються питання забезпечення населення продуктами харчування .

Питаннями підвищення економічної ефективності виробництва сільськогосподарської продукції займається велика група науковців. Ними розроблені стратегічні аспекти зміцнення сільськогосподарського виробництва в країні, структурної перебудови галузі, підвищення економічної ефективності використання земельних, матеріально-технічних і трудових ресурсів, ціноутворення, формування і функціонування ринків зерна.

Дослідженням проблеми підвищення ефективності виробництва сільськогосподарської продукції науковими установами завжди приділялась належна увага. Значний вклад у вивчення стану та розроблення теоретичних підвалин і практичних рекомендацій щодо ефективного використання у сільському господарстві виробничого потенціалу як в цілому розвитку галузі, так і в умовах регіональних особливостей країни, належить відомим ученим економістам-аграрникам В.Г.Андрійчуку, М.І.Кісілю, І.І.Лукінову, М.Й.Маліку, О. М. Онищенку, Б. Й. Пасхаверу, П. Т. Саблуку, І.І.Червену, О. М. Шпичаку та іншим.

Їх наукові публікації здебільшого присвячені важливим проблемам обґрунтування теоретичних засад підвищення ефективності аграрного виробництва на макроекономічному рівні. Нині ж не менш важливого значення дослідження ефективності сільського господарства має регіональний і мікроекономічний рівень виробничої діяльності. До того ж, проблема підвищення ефективності виробництва є багатопланова і різновекторна за змістом і сутністю і разом з тим характеризується можливостями розширення використання у виробничо-технологічному процесі нових досягнень науково-техніко-технологічного прогресу.

Потребують поглиблення і розширення дослідження ефективності аграрного сектора економіки в умовах становлення і розвитку продовольчого ринку, створення і функціонування організаційно-правових структур на приватній основі на землю і засоби виробництва, формування нових виробничих відносин на селі.

В цих умовах особливого значення набувають дослідження ефективності регіонального розвитку сільськогосподарського виробництва. Слід підкреслити, що в залежності від найбільш відчутного впливу на результат виробничої діяльності тих або інших чинників, формується і відповідна ефективність — технологічна, організаційна, економічна тощо.

Однак питання підвищення економічної ефективності виробництва сільськогосподарської продукції на рівні регіонів вимагають подальшого наукового обґрунтування і практичного вирішення.

Основна мета роботи полягала у виявленні основних проблем розвитку сучасного сільськогосподарського виробництва та обґрунтуванні організаційно-економічних заходів з підвищення її ефективності.

Мета дослідження обумовила постановку і шляхи вирішення наступних завдань:

— уточнити сутність економічної ефективності сільськогосподарського виробництва;

— визначити тенденції змін, які відбулись у сільськогосподарському виробництві;

— визначити найважливіші фактори і механізм їх впливу на рівень економічної ефективності сільськогосподарського виробництва;

— обґрунтувати перспективи розвитку та шляхи підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва.

Предметом дослідження є методичні й прикладні аспекти проблеми підвищення економічної ефективності та тенденції розвитку сільськогосподарського виробництва.

Основними джерелами інформації, які послужили для написання курсової роботи були річні звіти підприємства. Крім цього методичною і методологічною основою досліджень послужили Постанови Уряду з питань розвитку сільського господарства, наукові праці вітчизняних та зарубіжних економістів-аграрників.

В ході написання курсової роботи використані статистичні, економіко-математичні, розрахунково-конструктивний та монографічний методи дослідження та інші.

1. НАУКОВІ ОСНОВИ ПІДВИЩЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ВИРОБНИЦТВА

1.1 Суть економічної ефективності сільськогосподарського виробництва

Проблема підвищення ефективності агропромислового виробництва — визначальний фактор економічного і соціального розвитку суспільства.

Ефективність виробництва як економічна категорія відображує дію об'єктивних економічних законів, яка виявляється в результативності виробництва. Вона є тією формою, в якій реалізується мета суспільного виробництва. Економічна ефективність показує кінцевий корисний ефект від застосування засобів виробництва і живої праці, а також сукупних їх вкладень. У зв’язку з цим необхідно розрізняти такі поняття, як ефект і економічна ефективність. Ефект — це результат тих чи інших заходів, здійснюваних у сільськогосподарському виробництві. Він характеризується збільшенням урожайності сільськогосподарських культур, приростом продуктивності худоби і птиці.

Економічна ефективність виробництва визначається відношенням одержаних результатів до витрат засобів виробництва і живої праці. Ефективність виробництва — узагальнююча економічна категорія, якісна характеристика якої відображується у високій результативності використання живої і уречевленої праці в засобах виробництва [6 ].

Як економічна категорія ефективність виробництва нерозривно зв’язана з необхідністю дедалі повнішого задоволення матеріальних і культурних потреб населення. У зв’язку з цим підвищення ефективності суспільного виробництва в збільшенням обсягів сукупного продукту та національного доходу для задоволення потреб безпосередніх виробників і суспільства в цілому при найменших сукупних витратах на одиницю продукції.

Сільське господарство має свої специфічні особливості. Зокрема в сукупності факторів досягнення високоефективного господарювання особливе значення має земля як головний засіб виробництва, а в тваринництві — продуктивна худоба. Тому оцінка корисного ефекту в сільськогосподарському виробництві завжди стосується земельної площі або поголів'я продуктивної худоби і співвідноситься з ними.

Економічна ефективність сільськогосподарського виробництва означає одержання максимальної кількості продукції з одного гектара земельної площі, від однієї голови худоби при найменших затратах праці і коштів на виробництво одиниці продукції. Ефективність сільського господарства включає не тільки співвідношення результатів і витрат виробництва, в ній відбиваються також якість продукції і її здатність задовольняти ті чи інші потреби споживача. При цьому підвищення якості сільськогосподарської продукції вимагає додаткових затрат живої і уречевленої праці.

Сільське господарство має великий економічний потенціал, насамперед значний обсяг діючих виробничих фондів. Тому поліпшення використання їх є одним з найважливіших завдань, розв’язання якого сприятиме підвищенню ефективності сільськогосподарського виробництва. Рівень ефективності, що виражається відношенням маси вироблених продуктів до трудових затрат, об'єктивно спрямовується до свого максимуму, оскільки рівень здібностей працівників зростає, а умови сільськогосподарського виробництва під впливом науково-технічного прогресу постійно вдосконалюються.

Підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва сприяє зростанню доходів господарств, що є основою розширення і вдосконалення виробництва, підвищення оплати праці і поліпшення культурно-побутових умов працівників галузі. Суть проблеми підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва полягає в тому, щоб на кожну одиницю витрат — матеріальних, трудових і фінансових — досягти істотного збільшення обсягу виробництва продукції, необхідної для задоволення матеріальних і культурних потреб суспільства.

1.2 Сучасний стан і економічна ефективність сільськогосподарського виробництва Підвищення ефективності сільського господарства має народногосподарське значення і є важливою передумовою прискорення розвитку агропромислового комплексу і подальшого підвищення результативності функціонування економіки України.

Економічну ефективність виробництва можна вивчати на різних рівнях. Тому виділяють: народногосподарську економічну ефективність; економічну ефективність сільськогосподарського виробництва; економічну ефективність виробництва окремих культур, видів продукції; економічну ефективність окремих агротехнічних заходів, впровадження досягнень науки і передової практики.

Вихідним критерієм народногосподарської ефективності виробництва є обсяг національного доходу з розрахунку на душу населення при найменших затратах живої і уречевленої праці.

Основний критерій економічної ефективності висвітлює головну мету виробництва і може використовуватись на всіх рівнях.

Для досягнення максимального збільшення виробництва окремих видів сільськогосподарської продукції потрібно визначити раціональні нормативи витрат відповідних виробничих ресурсів, необхідні витрати на підвищення якості і одержання екологічно чистої продукції, а також на охорону навколишнього середовища. Відповідно, економічну ефективність сільськогосподарського виробництва вивчають до вимог економічних законів, які його регулюють, і виробничими відносинами, в межах яких розвиваються різноманітні форми власності і види господарювання.

Проблема підвищення ефективності загального виробництва є основою розвитку на сучасному етапі.

Необхідність визначення ефективності будь-якої галузі народного господарства об'єктивно випливає з можливості досягти при визначеному напрямку науково-технічного прогресу, великої економії засобів і праці. Це особливо важливо в умовах обмеженого розміру ресурсів, так як, чим ефективніше в масштабах країни будуть використовуватись наявні ресурси, тим ширше будуть задоволені його потреби в різних видах продукції.

Одним з найважливіших напрямків підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва є його інтенсифікація на основі постійного удосконалення господарського механізму, який формується на суттєво новій ринковій мотивації до праці.

Інтенсивний тип розширеного відтворення в умовах становлення та розвитку ринкових відносин має принципові особливості. Основним критерієм економічного розвитку стає не кількісне збільшення факторів виробництва, а суттєве зростання ефективності виробництва на основі максимальної економії не тільки життєвої, але й уречевленої праці. Визначальним показником інтенсифікації сільськогосподарського виробництва на сучасному етапі стає не просто збільшення обсягів виробництва продукції, а випереджаючі темпи зростання кінцевих результатів в порівняні з витратами. Ринкова економіка вимагає становлення соціально орієнтованого підприємництва. Саме такі відмінності зумовлюють вияв нових тенденцій і закономірностей інтенсивного типу розширеного відтворення вимагають концепції інтенсифікації сільськогосподарського виробництва на одиницю продукції.

В умовах переходу економіки України до ринкових відносин ефективність сільськогосподарського виробництва визначає його конкурентоздатність, як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках, тобто здатність до розширеного відтворення, зростання обсягів виробництва, збільшення кількості робочих місць, підвищення заробітної плати працівників та інше. У цілому ефективність — це соціально-економічна проблема, позитивне вирішення якої зумовлює розвиток продуктивних сил і стан суспільства.

З цією метою розроблено ряд напрямків, що спрямовані на підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва і передбачають збільшення виробництва, поліпшення якості, ефективного використання виробничих ресурсів.

Отже, на основі комплексного використання всіх факторів інтенсивного розвитку сільськогосподарського виробництва формується інтенсивна технологія виробництва. Вона передбачає виконання комплексу агротехнічних і організаційних заходів, спрямованих на одержання високих результатів.

1.3 Методика визначення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва Ефективність виробництва — це складне і багатогранне явище, тому для її визначення необхідно використовувати систему показників, спроможних водночас відображати специфіку і особливості сільського господарства.

В ефективності виробництва відображується вплив комплексу взаємозв'язаних факторів, які формують її рівень і визначають тенденції розвитку. Для оцінки економічної ефективності сільськогосподарського виробництва використовують відповідний критерій і систему взаємозв'язаних показників, які характеризують вимоги економічних законів і вплив різних факторів.

Економічна ефективність сільськогосподарського виробництва визначається відповідно як ефективність народногосподарська, галузей і виробництва окремих продуктів, а також господарської діяльності сільськогосподарських підприємств і окремих заходів. Залежно від цього використовують різні економічні показники, які повинні бути органічно взаємозв'язані і відповідати критерію ефективності. Вони не можуть бути єдиними для оцінки рівня народногосподарської ефективності сільського господарства і госпрозрахункової ефективності окремих його галузей і видів продукції, агротехнічних, зооветеринарних і організаційно-економічних заходів, впровадження науки і передової практики.

Рівень народногосподарської ефективності сільського господарства визначається такими показниками, як обсяг і темпи зростання виробництва валової продукції і окремих її видів з розрахунку на душу населення.

У здійсненні аграрної реформи ціни є важливим стимулюючим фактором прискорення розвитку сільськогосподарського виробництва, підвищення його ефективності і якості.

У здійсненні аграрної реформи ціни є важливим стимулюючим фактором прискорення розвитку сільськогосподарського виробництва, підвищення його ефективності і якості. Закупівельні ціни, які органічно пов’язані з роздрібними цінами на продовольство і товари з сільськогосподарської сировини, відображують інтереси всього населення і забезпечують відповідний рівень його добробуту.

Для визначення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва необхідно не тільки обчислити одержаний при цьому результат, а й зіставити його з витратами засобів виробництва і живої праці. У процесі сільськогосподарського виробництва як затрати функціонують: сільськогосподарські угіддя; затрати живої праці працівників матеріального виробництва; основні і оборотні виробничі фонди; витрати спожитих засобів і предметів праці (матеріальні витрати); річні витрати виробництва. При цьому категорія витрат набуває певних функціональних форм, які визначають класифікацію витрат сільськогосподарського виробництва в господарствах.

Показники економічної ефективності сільськогосподарського виробництва визначають і порівнюють за окремі роки або в середньому за 3 — 5 років. Вони характеризують ефективність використання землі як основного засобу виробництва, рівень продуктивності праці, тобто ефективність використання трудових ресурсів, фондовіддачу і фондомісткість продукції, окупність виробничих витрат, рівень рентабельності виробництва.

2. ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОБ'ЄКТУ ДОСЛІДЖЕННЯ

2.1 Земельні ресурси підприємства і ефективність їх використання

Земля є невід'ємною частиною нашого життя і нашого існування. Як природний об'єкт, що охороняється законом, існує незалежно від волі людини, земля виконує екологічну функцію; як місце й умова життя — соціальну; як територія держави, просторова межа державної влади — політичну; як об'єкт господарювання — економічну функцію.

Земля як специфічний засіб виробництва відіграє подвійну роль, оскільки задіяна у процесі суспільного матеріального виробництва або іншої сфери соціальної діяльності.

Для підприємств промисловості, транспорту, будівництва, розміщення населених пунктів, ряду інших галузей вона слугує просторовим операційним базисом, місцем для розміщення будинків, споруд, устрою шляхів сполучень.

Цілком іншу роль виконує земля сільськогосподарському виробництві і лісовому господарстві, де вона є не тільки матеріальної умовою, але й активним чинником виробництва. Землі є носите лем визначених природних властивостей, тому в сільському і лісовому господарствах слугують не тільки загальною умовою праці, але і головним, основним засобом виробництва, предметом праці. Оброблюючи землю як предмет праці, людина перетворює її в засіб праці.

Земля як засіб виробництва має ряд якісних характеристик. Найважливішою є родючість, якою володіє її верхній поверхневий прошарок — ґрунт, що містить у собі необхідні для зростання рослин вологу і живильні речовини (фосфор, азот, калій і ін.) у засвоюваної для рослин формі. Родючість значною мірою визначає собою вартість землі, її корисність. Родючість землі на різних її ділянках неоднакова.

Природна родючість ґрунту характеризується запасом поживних речовин, що утворився в результаті природного процесу ґрунтоутворення.

Штучна родючість ґрунту створюється в процесі виробничої діяльності людини за допомогою праці і засобів виробництва шляхом підвищення культури землеробства.

Економічна родючість — це сукупність його природної та штучної родючості в умовах певного розвитку продуктивних сил.

Рівень економічної родючості характеризується врожайністю сільськогосподарських культур. Розрізняють абсолютну і відносну економічну родючість ґрунту.

Абсолютна родючість ґрунту характеризується кількістю продукції з одиниці земельної площі, а відносна — вартістю продукції на одиницю виробничих витрат.

У процесі використання природна продуктивна спроможність землі не зменшується, а збільшується при її раціональному використанні. Внаслідок цього земля є вічним засобом виробництва.

Істотною особливістю землі є її незамінність, тобто, неможливість використовувати замість її які-небудь інші засоби виробництва. А це створює об'єктивну необхідність підвищення рівня інтенсивності використання земельних ділянок шляхом вкладання додаткових витрат із метою одержання більшої кількості продукції з одиниці земельної площі.

Земельні відносини в Україні регулюються головним земельним законом — Земельним кодексом України.

Усі землі України становлять її земельний фонд — 60 354,8 тис.га. Згідно ст. 18 Земельного кодексу України, до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за цільовим призначенням і правовим режимом поділяються на такі категорії: 1) землі сільськогосподарського призначеннясільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сінокоси, пасовища, перелоги) та несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження); 2) землі житлової та громадської забудови; 3) землі природно — заповідного та іншого природоохоронного призначення; 4) землі оздоровчого призначення; 5) землі рекреаційного призначення; 6) землі історико-культурного призначення; 7) землі лісогосподарського призначення; 8) землі водного фонду; 9) землі промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Процентне відношення окремих видів сільськогосподарських угідь до їх загальної площі визначає структуру сільськогосподарських угідь.

Землезабезпеченість визначається діленням площі відповідних угідь на наявне населення країни (області, району, підприємства).

Рівень інтенсивності використання земельних ресурсів визначають за такими показниками:

- ступінь господарського використання землі, який розраховується діленням площі сільськогосподарських угідь на всю земельну площу господарства;

- ступінь розораності, який визначається як ділення площі ріллі і багаторічних культурних насаджень на площу сільськогосподарських угідь;

- ступінь меліорації - як відношення площі меліорованих земель (зрошуваних, осушуваних) до загальної площі сільськогосподарських угідь;

- питома вага інтенсивних культур (цукрового буряка, льону, картоплі, овочів, соняшнику, зернової кукурудзи, конопель) в загальній посівній площі підприємства;

- коефіцієнт повторного використання землі, який визначається відношенням посівної площі разом з площею повторних посівів до посівної площі господарства.

Про економічну ефективність використання землі судять на підставі системи натуральних і вартісних показників.

До натуральних показників відносять:

— врожайність сільськогосподарських культур;

— виробництво окремих видів тваринницької продукції на 100 га відповідних земельних угідь (продукцію скотарства і вівчарства розраховують на 100 га сільськогосподарських угідь, свинарства — на 100 га ріллі, птахівництва — на 100 га площі зернових культур).

До вартісних показників відносять:

— виробництво валової продукції в порівняних цінах на гектар сільськогосподарських угідь;

— виробництво товарної продукції в поточних цінах на гектар сільськогосподарських угідь;

— виробництво чистої продукції на гектар сільськогосподарських угідь;

— обсяг чистого прибутку на гектар сільськогосподарських угідь.

Розрахуємо структуру сільськогосподарських угідь по формулі 1.

(1)

де — структура земельних угідь;

По — площа окремого виду земельних угідь, га;

Пз — площа землі загальна, га.

Зобразимо наші розрахунки у таблиці 1.

Таблиця 1

Структура сільськогосподарських угідь


Показники	Землезабезпеченість	Структура с.-г. угідь	Відхилення,
		площа, га	питома вага %
		базовий	заданий	базовий	заданий
Всього сільськогосподарських угідь	19,99	5000,0
Зокрема: рілля	16,30	4000,0	3435,2		81,50	1,5
сінокоси	1,22	300,0	257,6		6,11	0,11
пасовища	2,48	700,0	522,1		12,39	— 1,61

За даними таблиці видно, що площа оброблюваного клину склала 4215 гектарів, з котрих 3435,2 гектарів рілля, 257,6 гектарів сінокосів та 522,1 гектарів пасовища, що не має тенденції к зменшенню в порівнянні в базовим періодом.

Необхідно постійно поліпшувати земельні ресурси, бережливо використовувати їх, не допускаючи невиправданого вилучення сільськогосподарських угідь для інших потреб підприємства.

Оскільки ми знаємо значення окремих складових угідь, то ми можемо визначити структуру сільськогосподарських угідь, яка визначається за формулою 2 та зображена у таблиці 2.

(2)

де — структура сільськогосподарських угідь;

Пс — площа окремих складових сільгоспугідь, га;

П — загальна площа сільгоспугідь, га.

Таблиця 2

Склад і структура посівної площі


Показники	Площа, га	Структура %	Відхилення (+,-), га
	базовий	заданний	базовий	заданий
					6=3−2
Площа ріллі	4000,0	3435,2	Х	Х	Х
Посівна площа	3600,0	3091,7			Х
Зернові і зернобобові культури — всього	1800,0	1824,1		58,99	24,1
з них: — озима пшениця	900,0	912,1		29,50	12,1
— ярі без кукурудзи	540,0	547,2		17,70	7,2
— кукурудза на зерно	360,0	364,8		11,80	4,8
Соняшник	360,0	309,2		10,00	— 50,8
Овочі	80,0	68,7	2,22	2,22	— 11,3
Кормові культури — всього	1360,0	889,7	37,78	28,78	— 470,3
з них: — багаторічні трави	272,0	177,9	7,56	5,75	— 94,1
— однорічні трави	244,8	169,0	6,8	5,47	— 75,8
— кукурудза на з/к і силосі	693,6	489,3	19,27	15,83	— 204,3
— інші кормові культури	149,6	53,4	4,16	1,73	— 96,2
Пара	400,0	343,5	Х	Х	Х

Проаналізувавши таблицю, можна побачити, що найбільше місця у структурі сільськогосподарських угідь займають зернові і зернобобові культури, які займають половину угідь, а саме озима пшениця, ярі без кукурудзи, кукурудза на зерно, соняшник, найменш овочі. Кормові культури мають тенденцію к зменшенню у порівнянні з базовим періодом.

Метою ефективного використання землі є досягнення високих результатів при мінімальних затратах на одиницю продукції і постійному підвищенні родючості ґрунтів.

Основними показниками використання землі є показники рівня інтенсивності, натуральні і вартісні показники ефективності.

До показників рівня інтенсивності використання землі відносять: ступінь господарського використання землі, ступінь розорення, ступінь меліорації, питома вага інтенсивних культур у загальній постійній площі підприємства.

До натуральних показників відносять: урожайність основних сільськогосподарських культур, вихід продукції тваринництва, а саме: молока, приросту живої маси усіх видів тварин, вовни на 100 га сільгоспугідь; приріст живої маси свиней на 100 га ріллі, приросту живої маси птиці та виробництво яєць на 100 га посіву зернових.

Всі вищезгадані показники зобразимо у таблицях 3,4,5.

Таблиця 3

Рівень інтенсивності використання земельних ресурсів


Показники	Базовий	Заданий	Відхилення, %
			4=3/2*100−100
1. Ступінь господарського використання землі (ділення площі с.-г. угідь на всю земельну площу)	0,87	0,87
2. Ступінь розораності (ділення площі ріллі і багаторічних насаджень на площу с.-г. угідь)	0,8	0,81	1,25
3. Ступінь меліорації (відношення площі меліорованих земель до площі с.-г. угідь)	0,1	0,13
4. Питома вага інтенсивних культур в загальній посівній площі підприємства %: — кукурудзи на зерно		11,80
— соняшнику	10,00	10,00
— овочів	2,22	2,22

По розрахункам з таблиці видно, що інтенсивність використання земель збільшилась у порівнянні заданого періоду з базовим значно. Показники рівня інтенсивності використання земельних ресурсів знаходяться на достатньому рівні, тому обсяг виробництва продукції на підприємстві буде зростати.

Таблиця 4

Ефективність використання землі (натуральні показники)


Показники	Базовий	Заданий	Відхилення
			4=3−2
1. Врожайність культур, ц — зернові - всього	40,0	39,5	— 0,5
— озима пшениця	45,0	50,0
— ячмінь	28,0	22,0	— 6
— овочі	150,0	192,0
— соняшник	20,0	19,4	— 0,6
— кукурудза	38,0	30,5	— 7,5
2. Виробництво зерна на 100 га рілля, ц		2097,46	297,46
3. Виробництво на 100 га с.-г. угідь, ц а) продукції скотарства — молока
— приросту живої маси ВРХ	50,0	89,0
б) продукції вівчарства — шерсть	8,00	7,00	— 1
— приросту живої маси овець	5,00	6,04	1,04
4. Виробництво продукції свинарства на 100 га рілля (приріст живої маси свиней), ц	30,00	45,00
5. Виробництво продукції птахівництва на 100 га площі зернових: — м'яса птиці, ц		8,70	— 1,3
— яєць, тис. шт.		26,40	6,4

Можна зробити деякі висновки щодо ефективності використання землі. Врожайність зернових всього на 0,5 ц менше ніж у базовому періоду, виробництво зерна на 100 га рілля збільшилось на 297,46 ц, виробництво продукції скотарства теж збільшилось на 180 ц та продукції вівчарства на 100 га с-г угідь навпаки зменшилась на 1 ц, виробництво продукції свинарства на 100 га рілля збільшилось на 15 ц, виробництво продукції птахівництва, на 100 га площі зернових, а саме м’яса птиці мала тенденції к зменшенню на 1,3 ц, коли виробництво яєць збільшилось на 6,4 тис. шт.

Таблиця 5

Ефективність використання землі (вартісні показники)


Показники	Варіанти	Відхилення
	базовий	заданий
			4=3−2
1. Виробництво валової продукції в порівняних цінах на 100 га сільськогосподарських угідь, грн.: — всього по господарству		273 478,05	64 538,05
— по тваринництву	83 858,0	122 932,38	39 074,38
2. Виробництво валової продукції рослинництва в порівняних цінах на 100 га рілля, грн.	156 280,0	184 717,04	28 437,04
3. Товарна продукція в поточних цінах реалізації на 100 га сільськогосподарських угідь, грн.: — всього по господарству	184 904,0	242 014,23	57 110,23
— по тваринництву	74 264,0	108 790,03	34 526,03
4. Товарна продукція рослинництва в поточних цінах реалізації на 100 га рілля, грн.	138 300,0	163 466,46	25 166,46
5. Виробництво на 100 га сільськогосподарських угідь, грн.: — чистої продукції	60 010,0	82 211,15	22 201,15
— операційного прибутку	70 580,0	101 463,81	30 883,81

Як ми бачимо з таблиці, то виробництво валової продукції в порівняних цінах по господарству збільшилось на 643 537,05 грн., де тваринництво займає вагоме місце в порівнянні з рослинництвом. Товарна продукція в поточних цінах реалізації теж збільшилась на 57 110,23 грн, де товарна продукція тваринництва була більш реалізована ніж продукція рослинництва.

2.2 Основні фонди (основний капітал) аграрних підприємств

Основні засоби — це засоби праці, які підприємства багаторазово, протягом тривалого часу (більш 365 днів), використовують в процесі виробництва, або передають в оренду і які при цьому зберігають матеріальну форму і поступово переносять свою вартість на готовий продукт.

За економічним значенням основні засоби сільськогосподарського підприємства поділяють на три види:

основні виробничі фонди основного виду діяльності;

основні виробничі фонди не основного виду діяльності;

основні невиробничі фонди.

До складу нематеріальних активів належать довгострокові вкладення (інвестиції) у придбання об'єктів промислової інтелектуальної власності, права на здійснення окремих видів діяльності, права оренди будівель, а також інших майнових прав.

На ефективність сільськогосподарського виробництва впливає структура основних виробничих фондів, під якою розуміють процентне співвідношення окремих елементів цих фондів в їх загальній вартості.

При оцінці структури основних виробничих фондів необхідно враховувати, що їх структурні елементи істотно відрізняються за функціональною роллю в процесі виробництва, а тому не з однаковою активністю впливають на кінцеві результати господарювання. За інших рівних умов вищих результатів досягають ті підприємства, які краще оснащені активними основними виробничими фондами.

Для характеристики руху основних фондів використовують такі показники:

- коефіцієнт зростання - відношення суми основних коштів на кінець року до їх вартості на початок року;

- коефіцієнт вибуття - відношення вартості вибулих в звітному році основних засобів до суми всіх основних коштів на початок року;

- коефіцієнт оновлення - відношення знову введених за рік основних засобів до вартості всіх основних засобів на кінець року;

- коефіцієнт сукупного відновлення - відношення вартості основних засобів, які поступили протягом року, до первинної вартості всіх основних засобів на початок року.

- коефіцієнт зносу - відношення суми зносу до первинної вартості основних засобів;

- коефіцієнт придатності - ділення первинної вартості засобів за мінусом всієї суми зносу на їх первинну вартість.

Для оцінки ефективності використання основних фондів розраховують наступні показники:

- фондовіддача - відношення вартості виробленої продукції до первинної середньорічної вартості основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення;

- фондомісткість - це зворотний показник фондовіддачі, який показує, скільки було використано основних виробничих фондів для виробництва однієї гривни продукції;

- рентабельність основних засобів - відношення чистого прибутку до середньорічної вартості основних фондів виражене у відсотках.

Розрахуємо структуру основних виробничих фондів у таблиці 6.

Таблиця 6

Структура основних виробничих фондів основного виду діяльності


Найменування засобів	Сума, тис. грн.	Структура, %	Відхилення, %
	базовий	заданий	базовий	заданий
					6=5−4
1. Будівлі	4138,2	3471,8	41,8	41,60	— 0,2
2. Споруди і передавальні пристрої	2079,0	1677,5	21,0	20,10	— 0,9
2а. Всього пасивних засобів (1+2)	6217,2	5149,3	62,8	61,70	— 1,1
3. Силові машини і устаткування	1940,4	1660,8	19,6	19,90	0,3
4. Транспортні засоби	554,4	492,4	5,6	5,90	0,3
5. Виробничий і господарський інвентар	227,7	208,6	2,3	2,50	0,2
6. Виробнича і робоча худоба	752,4	642,6	7,6	7,70	0,1
7. Багаторічні насадження	79,2	66,8	0,8	0,80
8. Інші основні засоби	128,7	125,2	1,3	1,50	0,2
9. Всього активних засобів (3+4+5+6+7+8)	3682,8	3196,4	37,2	38,30	1,1
10. Всього основних засобів (2а+9)	9900,0	8345,7
11. Доводиться активних засобів на 1 грн. пасивних (9/2а)	0,59	0,62	Х	Х	Х

Зробив необхідні розрахунки, можна зробити висновок, що структура пасивних засобів зменшилась на 1,1% в порівнянні з базовим періодом, коли структура активних засобів навпаки збільшились рівно на 1,1%.

Так як нам дані деякі данні, ми зможемо розрахувати показники руху, розміру і стану основних фондів. Всі розрахунки зобразимо у таблиці 7.

Таблиця 7

Показники розміру, руху і стану основних фондів


Показники	Варіанти	Відхилення, %
	базовий	заданий
			4=(3−2)/2*100
1. Наявність на початок року, тис. грн.		7502,7	— 15,7
2. Поступило (введено в дію нових засобів), тис. грн.		2107,5	— 15,7
3. Вибуло (ліквідовано) основних засобів, тис. грн.		421,5	— 15,7
4. Наявність на кінець року, тис. грн.		9188,7	— 15,7
5. Сума зносу: а) на початок року, тис. грн. б) на кінець року, тис. грн.	3204,0 3095,6	2701,0 2609,6	— 15,7 — 15,7
6. Коефіцієнт зростання основних фондів (4/1)	1,22	1,22
7. Коефіцієнт оновлення основних фондів (2/4)	0,23	0,23
8. Коефіцієнт вибуття основних фондів (3/1)	0,06	0,06
9. Коефіцієнт сукупного відновлення основних фондів (2/1)	0,28	0,28
10. Коефіцієнт зносу основних фондів: — на початок року (5А/1)	36,0	36,0
— на кінець року (5Б/4)	28,4	28,40
11. Коефіцієнт придатності основних фондів: — на початок року ((1−5А)/1)	0,64	0,64
— на кінець року ((4−5Б)/4)	0,72	0,72

Ми бачимо, що поступило та вибуло однакова кількість основних засобів, котру показують нам розрахунки. Також можна зробити деякі висновки щодо коефіцієнтів зростання, оновлення, вибуття, відновлення, зносу ті придатності основних фондів, вони ніяк не змінилися в порівнянні заданого періоду з базовим.

Для оцінки ефективності використання основних фондів розрахуємо наступні показники, яку зобразимо у таблиці 8.

фондоозброєність по формулі 3:

(3)

де, — фондоозброєність;

— вартість основних виробничих фондів;

— однорічний працівник.

фондовіддача по формулі 4:

(4)

де, — фондовіддача;

— вартість (валової) товарної продукції;

— 1 грн. вартості основних виробничих фондів.

рівень рентабельності основних фондів по формулі 5:

(5)

де, — рівень рентабельності основних фондів;

— чистий прибуток;

— середньорічна вартість основних виробничих фондів.

Таблиця 8

Показники забезпеченості і ефективності використання основних виробничих фондів


Показники	Варіанти	Відхилення, %
	базовий	заданий
			4=(3−2)/2*100
1.Фондозабезпеченність, грн./га	1.98	1.98
2. Фондоозброєність, грн./чол.	39.6	39.59	— 0.03
3. Кількість умовних тракторів на 1000 га рілля, шт.	6.0	8.15	35.83
4. Фондовіддача по валовій продукції	1.06	1.38	30.19
5. Фондомісткість по валовій продукції	0.95	0.72	— 24.21
6. Рентабельність основних засобів, %	31.27	44.95	13.68

За нашими розрахунками можна зробити деякі висновки щодо забезпечення основними фондами, вони ніяк не змінились в порівнянні з базовим періодом, але такого не можна сказати за фондоозброєність, вона зменшилась на 0,03%, у той час коли фондовіддача збільшилась на 30,19%, але фондомісткість зменшилась на 24,21%, все це вплинуло на рентабельність основних засобів, вона зросла на 13,68%.

2.3 Оборотний капітал аграрних підприємств Оборотні кошти — це засоби виробництва, які беруть участь тільки в одному виробничому циклі, в ході якого повністю переносять свою вартість на вартість готової продукції.

Оборотні фонди — це грошовий вираз предметів праці, які знаходяться на стадії виробничих запасів і незавершеного виробництва, які беруть участь лише в одному циклі виробництва і повністю переносять свою вартість на знов створену продукцію.

Фонди обертання не беруть безпосередньої участі у виробничому процесі і не беруть участь в утворенні вартості, а лише обслуговують його, будучи одночасно результатом цього виробництва.

Знаючи, що в створенні додаткової вартості беруть участь лише оборотні фонди, а фонди звернення лише обслуговують цей процес, важливим моментом є визначення структури оборотних коштів.

Під структурою оборотних коштів розуміють співвідношення окремих елементів в загальному обсязі оборотних коштів, виражені у відсотках до підсумку.

Одним з найважливіших показників ефективності, що характеризує швидкість оборотності оборотного капіталу є коефіцієнт оборотності оборотного капіталу, який розраховується як ділення виручки від реалізації продукції до середньорічної вартості оборотного капіталу.

Зворотну величину коефіцієнта оборотності називають коефіцієнтом завантаження оборотного капіталу, який характеризує його суму, що доводиться на одну гривну реалізованої продукції.

У практиці достатньо широко застосовується показник тривалості одного обороту оборотного капіталу в днях, який визначається за формулою 6 :

(6)

де — тривалості одного обороту оборотного капіталу;

Тп — тривалість періоду, за який розраховується показник (найчастіше, береться один рік — 365 днів);

Коб — коефіцієнт оборотності оборотного капіталу.

Для оцінки і аналізу ефективності використання оборотного капіталу визначається показник фондовіддачі діленням валової продукції в порівняних цінах на середньорічну вартість цього ресурсу.

Для оцінки використання спожитих оборотних фондів розраховують показники матеріаловіддача (відношення валової продукції до матеріальних витрат виробництва) і матеріаломісткості (зворотна величина показника матеріаловіддачі).

Все вище згадане можемо розрахувати за формулами та внести до таблиць 9,10,11.

Таблиця 9

Склад і структура оборотних коштів


Показники	Варіанти	Відхилення, %
	базовий	Заданий
	тис. грн.	структура, %	тис. грн.	структура, %
					6=5−3
1. Виробничі запаси	3741.8	35.3	3779.8	42.30	7.0
2. Тварини на вирощуванні і відгодівлі	2925.6	27.6	2323.3	25.99	— 1.61
3. Малоцінні і швидкозношувані предмети	540.6	5.1	312.8	3.50	— 1.6
4. Незавершене виробництво	445.2	4.2	402.1	4.50	0.3
5. Витрати майбутніх періодів	74.2	0.7	71.5	0.80	5.8
6. Всього оборотних фондів (1+2+4+5)	7186.8	67.8	6576.7	73.60	5.8
7. Готова продукція	286.2	2.7	169.8	1.90	— 0.8
8. Товари в запасах	424.0	4.0	714.9	8.00	4.0
9. Товари, відвантажені, але не сплачені в строк	116.6	1.1	98.3	1.10
10. Дебіторська заборгованість за товари, роботи	1939.8	18.3	714.9	8.00	— 10.3
11. Дебіторська заборгованість по розрахунках	551.2	5.2	598.7	6.70	1.5
12. Грошові кошти, всього	53.0	0.5	26.8	0.30	— 0.2
в т.ч. в касі	21.2	0.2	17.9	0.20
на розрахунковому рахунку	31.8	0.3	8.9	0.10	— 0.2
13. Інші оборотні кошти	42.4	0.4	35.7	0.40
14. Всього фондів звернення (7+8+9+10+11+12+13)	3413.2	32.2	2359.1	26.40	— 5.8
15. Всього оборотних коштів (6+14)	10 600.0		8935.8		Х

Провівши розрахунки можна зробити висновок, що найбільшу частину оборотних коштів складають виробничі запаси 42,3% та тварини на вирощуванні і відгодівлі - 25,99%, а найменшу — грошові кошти на розрахунковому рахунку — 0,1% В порівнянні з базовими даними найбільше зменшилися дебіторська заборгованість за товари, роботи (10,3%), а навпаки збільшились виробничі запаси — на 7,0%. Підводячи підсумки, можна сказати, що на підприємстві в порівнянні з базовими даними оборотні фонди не змінились, натомість зменшилися фонди звернення на 5,8%.

Таблиця 10

Показники оборотності оборотних коштів


Показники	Варіанти	Відхилення, %
	базовий	заданий
			4=((3−2)/2)*100
1. Собівартість реалізованої продукції, тис. грн.	7356.8	7912.5	7.55
2. Виручка від реалізації, тис. грн.	9245.2	10 200.9	10.34
3. Середньорічний залишок оборотних коштів, тис. грн.	10 600.0	8935.8	— 15.7
4. Коефіцієнт оборотності оборотних коштів (2/3)	0.87	1.14	31.03
5. Коефіцієнт закріплення засобів в обороті (3/2)	1.15	0.88	— 23.48
6. Тривалість 1 обороту, дні (365/4пункт)	419.54	320.18	— 23.68
7. Виробничі запаси, тис. грн.	3741.8	3779.8	1.02
8. Готова продукція, тис. грн.	286.2	169.8	— 40.67
9. Коефіцієнт оборотності виробничих запасів (2/7)	2.47	2.70	9.31
10. Коефіцієнт оборотності готової продукції (2/8)	32.30	69.08	113.87

По розрахункам можна сказати, що коефіцієнт оборотності склав 31,03%, а коефіцієнт закріплення засобів в обороті склав -23,48%, коефіцієнт оборотності виробничих запасів склав 9,31%, коли коефіцієнт оборотності готової продукції склав 113,87%.

Таблиця 11

Показники ефективності використання оборотних коштів


Показники	Варіанти	Відхилення, %
	базовий	заданий
			4=(3−2)/2*100
1. Товарна продукція, тис. грн.	9245.2	10 200.9	10.33
2. Валова продукція в порівняних цінах 2000 г., тис. грн.	10 447.0	11 527.1	10.34
3. Валовий прибуток, тис. грн.	1888.3	2288.4	21.19
4. Середньорічний залишок оборотних коштів, тис. грн.	10 600.0	8935.8	— 15.7
5. Матеріальні витрати, тис. грн.	9640.4	10 482.5	8.74
6. Отримано товарної продукції на 1 грн. оборотних коштів, грн. (¼)	0.87	1.14	31.03
7. Отримано прибутки на 1 грн. оборотних коштів, грн. (¾)	0.18	0.26	44.44
8. Фондовіддача (2/4)	0.99	0.78	— 21.21
9. Матеріаловіддача (2/5)	1.08	1.10	1.85
10. Матеріаломісткість (5/2)	0.92	0.91	— 1.09

Аналізуючи показники ефективності використання оборотних коштів можна зробити висновок: при виробництві продукції з 1 грн. оборотного капіталу виходить 1,14 грн. товарної продукції, та 0,26 грн. прибутку. В порівнянні з базовими даними перший показник збільшився на 31,03%, і другий також на 44,44%. Показник фондовіддачі склав 0,78, що на 21,21% менше від базових даних. Зменшення цього показника свідчить про менш ефективне використання оборотних кошті в підприємстві. Показник матеріаловіддачі склав 1,10 що на 1,85% більше від базових даних. Цей показник відображає, що при споживанні 1 грн. оборотних коштів виробляється 1,10 грн. валової продукції. Оберненим показником матеріаловіддачі являється матеріаломісткість, яка становить 0,91 що на 1,09% менш від базових даних. Збільшення матеріаловіддачі та зменшення матеріаломісткості позитивно відображається на розмірі кінцевого результату.

2.4 Трудові ресурси і продуктивність праці на підприємствах

Під продуктивністю праці розуміють реалізовану здатність конкретної праці (праці конкретних працівників) в одиницю робочого часу виробляти певну кількість продукції або виконувати відповідний обсяг робіт.

Для визначення продуктивності праці в сільському господарстві використовують систему економічних показників. Повними називають показники продуктивності праці, при визначенні яких беруться до уваги вироблена продукція і витрати живої праці. Неповні показники є проміжними і розраховуються до отримання продукції. Натуральні показники визначають діленням прямих витрат праці, які виникають в процесі виконання технологічних операцій, на обсяг виробленої продукції. Це — зворотні показники продуктивності праці, і їх називають технологічною трудомісткістю продукції.

Вартісні показники — погодинна, денна і річна продуктивність праці - визначається відношенням вартості валової продукції в порівняних цінах відповідно до відпрацьованих людино-годин, людино-днів і середньорічної чисельності працівників, зайнятих в сільськогосподарському виробництві.

Розрахуємо ефективність використання трудових ресурсів у таблиці 12.

Таблиця 12

Ефективність використання трудових ресурсів


Показники	Варіанти	Відхилення, %
	базовий	заданий
			4=(3−2)/2*100
1. Середньорічна чисельність працівників, чол.	250.0	210.8	— 15.68
2. Відпрацьовано за рік, тис. люд.-год.	300.0	227.6	— 24.13
3. Відпрацьовано 1 працівником, люд.-год.	1200.0	1079.70	— 10.03
4. Річний фонд праці на 1 працівника за нормативом, люд.-год.		1960.0
5. Вартість валової продукції в порівняних цінах, тис. грн.	10 447.0	11 527.1	10.34
6. Коефіцієнт використання трудових ресурсів (¾)	0.61	0.55	— 9.84
7. Вироблено валовій продукції одним працівником, тис. грн.	41.79	54.68	30.84

Данні, котрі нами були розраховані, показують, що виробництво валової продукції одним працівником збільшилось на 30,84%, що вплинуло на збільшення вартості валової продукції в порівняних цінах на 10,34% в порівнянні з заданим періодом. Коефіцієнт використання трудових ресурсів показує динаміку зменшення.

2.5 Спеціалізація і диверсифікація аграрних підприємств

Для визначення територіальної спеціалізації і спеціалізації аграрних підприємств використовують показник структури товарної продукції, який визначається діленням грошової виручки від реалізації певного виду продукції за всіма каналами продажу на загальну суму грошових надходжень господарства і множенням отриманого результату на 100.

Диверсифікація економічний процес, зворотний процесу спеціалізації, тобто диверсифікація це процес багатогалузевого розвитку підприємства, направлений на пом’якшення економічних ризиків від можливих втрат при роботі спеціалізованого господарства в умовах ринку.

Коефіцієнт зосередження товарного виробництва характеризує диверсифікацію підприємства. При цьому диверсифікація має тенденції зворотні спеціалізації, тим нижче рівень диверсифікації. Зобразимо ці показники у таблиці 13.

Таблиця 13

Склад і структура товарної продукції


№ п/п	Найменування	Роки	Номер в ранжованому Ряду, Ni	Ув* (2*Ni-1)
		базовий	заданий
		тис. грн.	Ув, %	тис. грн.	Ув, %
	Зернові - всього	3600.0	38,94	3651.1	35,79		35,79
	Соняшник	972.0	10,51	812.5	7,96		71,64
	Овочі	960.0	10,38	1151.8	11,29		56,45
	Всього по рослинництву	5532.0	59,84	5615.4	55,05	X	X
	Молоко	1960.0	21,20	2307.1	22,62		67,96
	М’ясо ВРХ	573.8	6,21	971.2	9,52		66,64
	М’ясо свиней	546.0	5,91	746.3	7,32		80,52
	М’ясо овець	52.0	0,56	70.1	0,69		10,35
	М’ясо птиці	58.3	0,63	55.3	0,54		10,26
	Шерсть овець	468.0	5,06	360.7	3,64		47,32
	Яйця	55.1	0,60	74.8	0,73		12,41
	Всього по тваринництву	3713.2	40,16	4585.5	44,95	X	X
	Всього по господарству	9245.2		10 200.9		X	459,34

Щоб врахувати ступінь розвитку всіх товарних галузей на підприємстві, необхідно визначити і проаналізувати коефіцієнт зосередження товарного виробництва по формулі 7.

(7)

де — коефіцієнт зосередження товарного виробництва;

Увi — питома вага i-й галузі в структурі товарної продукції, %;

Ni — порядковий номер i-й галузі в ранжованому ряду, побудованому в порядку убування: перше місце привласнюють галузі з найбільшою питомою вагою в структурі товарної продукції, а останнє - з найменшою.

По коефіцієнту товарного зосередження галузей судять про рівень спеціалізації аграрного підприємства з урахуванням всіх його товарних галузей. Прийнято вважати, що підприємство із слабким рівнем спеціалізації - 0,21 — 0,30.

Підводячи підсумки, слід сказати, що підприємство має спеціалізацію — вирощування зернових та виробництво молока. Таким чином можемо зробити висновок, що підприємство має слабкий рівень спеціалізації, тому що = 0,22

2.6 Рентабельність виробництва окремих видів продукції

Рентабельність — це відносний показник ефективності роботи підприємства, який в загальному вигляді визначається як процентне співвідношення прибутку і витрат.

Розглянемо рівень рентабельності товарної продукції у таблицях 14,15.

Таблиця 14

Рівень рентабельності товарної продукції (по заданому варіанту)


№ п/п	Вид продукції	Кількість продукції, ц	Ціна реалізації 1 ц продукції, грн.	Виручка від реалізації, тис. грн.	Собівартість 1 ц, грн.	Собівартість реалізованої продукції, тис. грн.	Валовий прибуток (+), збиток (-), тис. грн.	Рівень рентабельності %
		виробленої	реалізованої
	1)	2)	3)	4)	5)= 3*4 /1000	6)	7)= 3*6/ 100 0	8) =5−7	9) =8/7 *100
	Зернові - всього	72 051,95	33 071,8	110,4	3651,1	61,3	2027,3	1623,8	80,0
	в т.ч. озима пшениця		29 232,8	125,4	3665,8	54,8	1601,9	2063,9	128,28
	Соняшник	5998,48	5542,5	146,6	812,5	76,3	422,8	389,7	92,2
	Овочі	1319,04	1064,4	108,2	115,2	67,1	71,4	43,8	61,3
	Всього по рослинництву	Х	Х	Х	4578,8	Х	2521,5	2057,3	81,6
	Молоко	37 092,0	30 118,7	76,6	2307,0	77,3	2328,2	— 21,2	— 0,9
	М’ясо ВРХ	3751,4	3387,5	286,7	971,2	329,8	1117,2	— 146	— 13,0
	М’ясо свиней	1545,9	1083,6	688,7	746,3	563,4	610,5	135,8	22,2
	М’ясо овець	292,9	236,4	296,5	70,0	334,7	79,1	— 9,1	— 11,5
	М’ясо птиці	158,7	151,2	365,8	55,3	263,4	39,8	15,5	38,9
	Шерсть овець	295,1	272,4	1325,8	361,1	1845,1	502,6	— 141,5	— 28,1
	Яйця	481,6	458,0	163,4	74,8	155,6	71,3	3,5	4,9
	Всього по тваринництву	Х	Х	Х	4585,7	Х	4748,7	— 163	— 3,4
	Всього по господарству	Х	Х	Х	9164,5	Х	7270,2	1894,3	78,2

Проаналізувавши дані таблиці, слід сказати, що рівень рентабельності по рослинництву склав 81,6%, воно є найбільш рентабельним, а саме — озима пшениця. По тваринництву рівень рентабельності склав -3,4%. Всього по господарству рівень рентабельності складає 78,2%. Господарству треба розробляти план по підвищенню рентабельності товарної продукції. Для цього треба збільшити виробництво продукції і зменшити затрати. Це відбувається шляхом механізації виробничих процесів, покращення спеціалізації підприємств, раціонального використання основних і оборотних фондів, впровадження нових технологій, покращення організації та оплати праці, підвищення якості продукції.

Таблиця 15

Рівень рентабельності товарної продукції (по заданому варіанту)


№ п/п	Вид продукції	Кількість продукції, ц	Ціна реалізації 1 ц продукції, грн.	Виручка від реалізації, тис. грн.	Виробнича собівартість 1 ц, грн.	Собівартість 1 ц реалізованої продукції, грн.	Собівартість реалізованої продукції, тис. грн.	Операційний прибуток (+), збиток (-), тис. грн.	Рівень рентабельності, %	Рівень рентабельності продажів, %
		виробленої	реалізованої
	1)	2)	3)	4)	5)= 3*4 /1000	6)	7)=(6)*Б091/ 100) + 6)	8)= 3*7 /1000	9) =5−8	10) =9/8 *100	11) =9/5*100
	Зернові, всього	72 051,95	33 071,85	110,4	3651,13	61,3	67,68	2238,30	1412,83	0,63	38,70
	в т.ч. озима пшениця	45 605,0	29 232,81	125,4	3665,80	54,8	60,50	1768,59	1897,21	107,27	51,75
	Соняшник	5998,48	5542,60	146,6	812,55	76,3	84,24	466,91	345,64	74,03	42,54
	Овочі	13 190,4	10 644,65	108,2	1151,75	67,1	74,08	788,54	363,21	46,06	31,54
	Всього по рослинництву	Х	Х	Х	5615,43	Х	Х	4795,43	4018,89	227,99	164,53
	Молоко	37 092,0	30 118,70	76,6	2307,09	77,3	85,34	2570,33	— 263,24	— 10,24	— 11,41
	М’ясо ВРХ	3751,8	3387,88	286,7	971,31	329,8	364,10	1233,53	— 262,22	— 21,26	— 27,0
	М’ясо свиней	1545,9	1083,68	688,7	746,33	563,4	621,99	674,04	72,29	10,72	9,69
	М’ясо овець	292,9	236,37	296,5	70,08	334,7	369,51	87,34	— 17,26	— 19,76	— 24,63
	М’ясо птиці	158,7	151,24	365,8	55,32	263,4	290,79	43,97	11,35	25,81	20,52
	Шерсть овець	295,1	272,08	1325,8	360,72	1845,1	2036,99	554,22	— 193,5	— 34,91	— 53,64
	Яйця	481,63	458,03	163,4	74,84	155,6	171,78	78,68	— 3,84	— 4,88	— 5,13
	Всього по тваринництву	Х	Х	Х	4585,70	Х	Х	5242,11	— 262,74	— 54,52	— 37,96
	Всього по господарству	Х	Х	Х	10 201,13	Х	Х	10 037,54	4281,63	173,47	126,57

Проаналізувавши з даних таблиці рівень рентабельності продажів, слід сказати, що по рослинництву він склав 164,53%, по тваринництву склав -37,96%, всього по господарству лише 126,57%. Для того щоб підвищити рівень рентабельності продажів господарству треба проаналізувати ринок збуту своєї продукції, а також слід шукати нові ринки збуту для отримання ще більшого прибутку.

2.7 Аналіз показників фінансового стану підприємства

I. Показники ліквідності і платоспроможності

Платоспроможність показує здатність підприємства погасити свої короткострокові борги (зобов'язання) за рахунок власних поточних активів (оборотних коштів).

1. Коефіцієнт загальної ліквідності (покриття) — визначається як відношення поточних активів і витрат майбутніх періодів (II і III розділи Активу балансу) до загальної суми поточних зобов’язань і доходів майбутніх періодів (IV і V розділи Пасиву).

Показати весь текст

Заповнити форму поточною роботою