Мотиваційні предиктори спрямованості особистості

Мотиваційні предиктори спрямованості особистості

Стаття присвячена аналізу особливостей реалізації у професійній діяльності. Розглядається феноменологія поняття «діяльність», «професійна діяльність». Досліджуються особливості прояву професійної мотивації, рівнів розвитку її видів шляхом порівняння респондентів різних видів провідної діяльності. Визначаються мотиваційні предиктори таких видів спрямованості особистості, як професійна, емоційна, інтерактивна. Головними предикторами загальної спрямованості встановлено: загальної спрямованості - внутрішня мотивація, емоційної спрямованості - зовнішня позитивна та негативна мотивація. Узагальнено місце мотиваційних установок у спрямованості особистості.

Питання ставлення до праці, задоволеності працею в останні роки стали предметом дослідження вчених у багатьох країнах. На наш погляд, це пов’язано з тим, що сучасне виробництво визначається не тільки речовими факторами, але й різко зростаючим впливом і роллю людського фактора. Сучасні умови організації виробничої діяльності передбачають максимальне залучення до неї людини. У наш час це трактується як «людський фактор», до якого включається особистісний зміст усвідомлення цілей і прийняття відповідальності за результативність роботи цілісної системи «середовище — об'єкт керування — людина». Мотиви трудової поведінки у різних людей різні, але немає сумнівів, що кожна людина володіє якоюсь системою індивідуальних потреб, інтересів, цінностей, задоволення яких здійснюється або має здійснюватися в праці. Мотивація є однією з фундаментальних проблем як у вітчизняній, так і в зарубіжній педагогіці та психології. Її значущість для розробки сучасної психології пов’язана з аналізом джерел активності людини, спонукальних сил її діяльності, поведінки. Відповідь на питання, що спонукає людину до діяльності, який мотив, «заради чого» вона здійснює цю діяльність, є основа адекватної інтерпретації. «Коли люди спілкуються один з одним… то, насамперед, виникає питання про мотиви, стимули, які штовхнули їх на такий контакт з іншими людьми, а також про ті цілі, які з більшим або меншим усвідомленням вони ставили перед собою» [3]. Мотив — це те, що визначає, стимулює, спонукає людину до вивчення будь-якого діяння, включеного в обумовлену цим мотивом діяльність.

Актуальність і важливість проблем мотивації персоналу полягає в тому, що, зрозумівши механізм формування мотиваційної сфери людини, керівники зможуть більш ефективно управляти персоналом, підвищуючи тим самим продуктивність праці та конкурентоспроможність підприємства.

Проблема мотивації є однією з фундаментальних проблем психолого-педагогічної науки. Питання мотивації та спрямованості особистості висвітлені в працях вітчизняних вчених: С. Рубінштейна, Ж. Вірної, О. Леонтьєва, С. Занюка, В. Климчука, Б. Додонова, Б. Сосновського, П. Якобсона, Є. Ільїна та інших. Серед зарубіжних авторів вагомий внесок у розробку проблеми внесли: Е. Мейо, А. Маслоу, Р. Коуз, А. Анчіан, П. Хейне, М. Вебер, К. Менгер, X. Хекхаузен та інші. Важливу роль в аналізі мотиваційного аспекту у професійної діяльності мають наукові дослідження, виконані в галузі психології М. Томчука, Б. Ломова, М. Кузнєцова, С. Максименко, В. Зінченко, В. Шадрікова, О. Романовського, Є. Зеєра та ін. У сучасній психологічній науці поняття професійної діяльності є ключовим моментом у формуванні особистості. С. Рубінштейн характеризує діяльність як процес активного ставлення людини до дійсності, у ході якого відбувається досягнення суб'єктом поставлених раніше цілей, задоволення різноманітних потреб та освоєння суспільного досвіду. «Психічні властивості особистості - не споконвічна даність, вони формуються й розвиваються в процесі її діяльності» [7, с. 515]. К. Платонов вважає, що людська діяльність «може бути визначена її взаємодією із середовищем, в якому вона здійснює свідомо поставлену мету» [6, с. 79]. У такому розумінні діяльності істотним є зв’язок людини з об'єктивним світом, а також момент цілеспрямованості діяльності. Аналізу змісту людської діяльності значне місце приділено в роботах О. М. Леонтьєва. Він виходить із того, що основною характеристикою діяльності є її предметність. Це означає, що наукове дослідження діяльності вимагає розкриття її предмету. О. Леонтьєв і його послідовники вважають, що категорію діяльності можна покласти в основу всієї психології. Не категорію практики, а саме діяльності, вихідною формою якої мислилося матеріально-предметне перетворення або виробництво [6]. У свою чергу, В. Шадріков наголошує, що «діяльність — це специфічно людська форма ставлення до навколишнього світу, зміст якої складає не тільки його доцільну зміну й перетворення, але й перетворення самої людини» [11, с. 13]. Саме ця сторона діяльності становить основу педагогічного процесу.

Будь-яка діяльність, за твердженням Б. Ананьєва, здійснюється в системі об'єктно-суб'єктних відносин, тобто соціальних зв’язків і взаємозв'язків, які формують людину як суспільну істоту — особистість історичного процесу. Діяльність здійснюється лише в системі цих зв’язків та їх взаємозалежності. Тому суб'єкт діяльності - особистість кориться тим або іншим правилам, має обов’язки перед суспільством, виконує встановлені цим суспільством функції, відіграє певну роль у малій групі, колективі та у суспільстві в цілому [1]. Є. Клімов конкретизував поняття діяльності в її психологічному значенні. На його думку, досить точний психологічний зміст поняття діяльності виявляють такі ознаки: процес діяльності, свідома спрямованість на пристосування до вимог середовища й деяке перетворення її, значимість діяльності для існування й розвитку людини й суспільства [4]. С. Максименко, аналізуючи категорію «діяльність» та розглядаючи її як центральне поняття психології, підкреслює, що «предметом психології є цілісна діяльність людини в різних її формах і видах, у її філогенетичному, історичному й онтогенетичному розвитку. Діяльність — специфічна людська форма ставлення до навколишнього середовища, змістом якого є зміна речей та явищ відносно людських потреб; вона — необхідна умова існування суспільства» [5, с. 401]. Аналізуючи уявлення про професійну діяльність суб'єкта, можна виділити два різних підходи до визначення її сутності. Перший підхід пов’язаний з розвитком і саморозвитком особистості, а другий із «входженням» людини до тієї або іншої системи професійної діяльності або, інакше кажучи, «оволодінням», «засвоєнням» даної системи діяльності [2]. Однак, поєднують різні підходи у дослідженні професійної діяльності, а сааме: взаємний вплив індивідуальних особливостей людини й соціокультурного середовища, етапність процесу, залежність особистісного розвитку й професійного становлення.

Складність і різноманіття зв’язків особистості й професійної діяльності обумовлені особливостями структури особистісних рис конкретного індивіда, психічної регуляції його поведінки, а також специфікою діяльності та її психологічних характеристик.

Це робить систему особистісно-діяльнісних відносин достатньо динамічною, що виявляється у взаємному пристосуванні й компенсації компонентів їх структур.

Мета статті полягає у вивченні взаємозв'язку мотивації діяльності і спрямованості особистості працівників.

У зв’язку з цим нами було використано такі психодіагностичні методики: «Мотивація професійної діяльності» К. Замфіра (в модифікації А. Реана); «Спрямованість особистості» Б. Басса; «Діагностика інтерактивної спрямованості особистості» Н. Щуркова (в модифікації Н. Фетіскіна); «Емоційна спрямованість» Б. Додонова та методи статистичного математичного аналізу — кореляційний аналіз за Спірменом. Респондентами дослідження виступили 62 особи, серед яких 32 — працівники підприємств різних форм власності, 30 — студенти випускних курсів вищих навчальних закладів.

Слід зазначити, що проблема мотивації у професійному становленні та вивченні спрямованості особистості має велике практичне значення.

Після проведення дослідження за методикою «Мотивація професійної діяльності» були отримані наступні результати (рис. 1).

Рис. 1. Особливості професійної мотивації

Отримані результати дослідження засвідчили, що як у студентів, так і у працюючих фахівців переважає внутрішня мотивація (77,2% та 75% відповідно). Внутрішньо позитивна мотивація і внутрішньо негативна мотивація більш виражена у працівників, це можна пояснити бажанням отримувати додаткові бонуси за виконану роботу, водночас побоюючись покарання у вигляді штрафів тощо.

Для досягнення поставленої мети та підтвердження достовірності отриманих результатів ми провели розрахунок коефіцієнта кореляції Спірмена. В результаті застосування даного критерію ми отримали результати, представлені в таблиці 1. Після проведення кореляційного аналізу між мотивацією професійної діяльності та спрямованістю особистості у працівників були отримані такі дані:

Таблиця 1. Кореляційні взаємозв'язки між типами мотивації професійної діяльності та спрямованості особистості

* - Значущі кореляційні зв’язки Працівники з внутрішньою мотивацією трудової діяльності мають спрямованість на справу (r = 0,54), на взаємодію (r = 0,39), емоційно комунікативну спрямованістю (r = 0,48). Між розглянутою мотивацією трудової діяльності і типами спрямованості присутній статистично значущий кореляційний взаємозв'язок, тому що p>0,01. Тобто взаємовідносини та продуктивна діяльність найважливіші для цих співробітників, вони отримують задоволення і прагнуть до них.

Працівники із зовнішньою позитивною мотивацією трудової діяльності мають спрямованість на особисті інтереси (r = 0,38), акизитивну (r = 0,4) і пугнічну (r = 0,45) емоційну спрямованість. Між розглянутою мотивацією трудової діяльності і типами спрямованості присутній статистично значущий кореляційний взаємозв'язок, тому що p>0,01. Таким чином, ми бачимо, що співробітники із зовнішньою позитивною мотивацією прагнуть до отримання власної вигоди, бачать способи її досягнення, серед яких виділяють отримання знань і накопичення, як матеріальних благ, так і інформації, зв’язків. Все це характеризує співробітників, як людей цілеспрямованих, здатних добиватися свого та знаючих засоби і способи, які необхідні для цього. Працівники із зовнішньою негативною мотивацією трудової діяльності мають спрямованість на себе (r = 0,41), маргінальну (r = 0,52), естетичну (r = 0,5) та гедонічну (r = 0,44). Між розглянутою мотивацією трудової діяльності і типами спрямованості присутній статистично значущий, тому що p > 0,01. Таким чином, співробітники із зовнішньою негативною мотивацією трудової діяльності схильні більшою мірою отримувати задоволення від життя, у них немає внутрішнього прагнення до праці, і праця сприймається як необхідність, неминучість, вони не прагнуть до успіху в справах, швидше роблять їх так, щоб уникнути осуду. Також виявлений негативний кореляційний взаємозв'язок між внутрішньою негативною мотивацією трудової діяльності і спрямованістю на справу (r = -0,43) та комунікативною емоційною спрямованістю (r = -0,39). Тобто, чим більше співробітники мотивовані покаранням, прагненням уникнути попрікань, тим більше вони спрямовані на себе, власні егоїстичні інтереси, схильні до імпульсивної, ситуативної поведінки, прагнуть до отримання задоволення і тим менше у них виражена спрямованість на досягнення ефективності в справах, отримання позитивних емоцій від спілкування з оточуючими, які ними сприймаються скоріше, як засіб досягнення особистих цілей. Підсумовуючи результати емпіричного дослідження, нами були зроблені наступні висновки:

У роботі було проведено дослідження взаємозв'язку мотивації професійної діяльності та спрямованості особистості. Були отриманні достовірні данні про те, що працівники з внутрішньою мотивацією трудової діяльності спрямовані на справу, на взаємодію та мають емоційно — комунікативну спрямованість. Тобто взаємовідносини та продуктивна діяльність є найважливішими для цих співробітників, вони отримують задоволення і прагнуть до них. Працівники із зовнішньою позитивною мотивацією трудової діяльності мають спрямованість на особисті інтереси, акизитивну і пугнічну емоційну спрямованість. Вони прагнуть до отримання власної вигоди, бачать способи її досягнення, серед яких виділяють отримання знань і накопичення, як матеріальних благ, так і інформації, зв’язків. Все це характеризує їх, як людей цілеспрямованих, здатних добиватися свого та які знають засоби і способи необхідні для цього. Працівники із зовнішньою негативною мотивацією трудової діяльності мають маргінальну, естетичну та гедоністичну спрямованість на себе. Вони схильні більшою мірою отримувати задоволення від життя, у них немає внутрішнього прагнення до праці і праця сприймається як необхідність, неминучість, вони не прагнуть до успіху в справах, швидше роблять їх так, щоб уникнути осуду. Вони мотивовані покаранням, прагненням уникнути попрікань, а тому вони спрямовані на себе, власні егоїстичні інтереси, схильні до імпульсивної, ситуативної поведінки, прагнуть до отримання задоволення і у них слабо виражена спрямованість на досягнення ефективності в справах, отримання позитивних емоцій від спілкування з оточуючими, які ними сприймаються скоріше, як засіб досягнення особистих цілей.

Висновки за результатами дослідження і перспективи подальших розвідок

В результаті проведеного теоретичного аналізу наукових досліджень з проблеми вивчення мотивації, можна дійти висновку, що мотиваційна сфера людини складна й неоднорідна. Отже, аналізуючи результати роботи можна сказати, що існує взаємозв' язок між мотивацією професійної діяльності та спрямованістю особистості. Тому, знаючи який саме тип мотивації трудової діяльності належить кожному робітнику, можливо ефективно здійснювати управління з метою поліпшення продуктивності та якості роботи організації.

Список використаних джерел

• 1. Ананьев Б. Г. О проблемах современного человекознания / Б. Г. Ананьев. — 2-е изд. — М.; СПб.: Питер, 2001. — 272 с.
• 2. Богдан Ж. Б. Психологічні особливості професійного вигоряння викладачів технічних спеціальностей вищих навчальних закладів: автореф. дис. … канд. психол. наук: 19.00.03 — психологія праці; інженерна психологія Ж. Б. Богдан. — Харків, 2012. -20 с.
• 3. Гинзбург М. Р. Личностное самоопределение как психологическая проблема / М. Р. Гинзбург. — М.: Наука, 1994. — 148 с.
• 4. Климов Е. А. Психология профессионального самоопределения: учеб. пособие для студентов вузов / Е. А. Климов. — 4-е изд., стер. -М. :Академия, 2010. — 302 с. — (Высшее профессиональное образование. Педагогические специальности).
• 5. Максименко С. Д. Розвиток психіки в онтогенезі: в 2 т. / С. Д. Максименко. — Київ: Форум, 2002. — Т. 1: Теоретико-методологічні проблеми генетичної психології. — 319 с.; Т. 2: Моделювання психологічних новоутворень: генетичний аспект. — 335 с.
• 6. Підбуцька Н.В. Професійне становлення особистості як суб'єкта діяльності: результати теоретичного дослідження / Н. В. Підбуцька, М. А. Кузнєцов // Наук. зап. Серія: Психологія і педагогіка. — Острог, 2013. — Вип. 25. — С. 75−81.
• 7. Рубинштейн С. Л. Основы общей психологии: учеб. пособие для вузов / С. Л. Рубинштейн. — СПб.: Питер, 2004. — 713 с. — (Мастера психологии).
• 8. Савельєва В.Н. Управління персоналом: навч. посіб. / В. Н. Савельєва, О. Г. Єськов — Київ: Професіонал, 2005. — 319 с.
• 9. Томчук М.І. Методологічні засади дослідження та формування психологічної готовності особистості до діяльності / М. І. Томчук // Психологія і сусп-во. — 2010. — № 4. — С. 65−69.
• 10. Хміль Ф. І. Основи менеджменту: підручник / Ф. І. Хміль. — Київ: Академвидав, 2003. — 608 с. — (АЛЬМА-МАТЕР).
• 11. Шадриков В. Д. Интеллектуальные операции: монография / В. Д. Шадриков. — М.: Логос, 2006. — 108 с.
• 12. Шахова В. А. Мотивация трудовой деятельности / В. А. Шахова, С. А. Шапиро — М.: Вершина, 2006. — 332 с.