Конец радянського соціалізму, і розпад СССР

0. «ПЕРЕБУДОВА» Горбачов та її «команда».

0.0. «Ускорение».

0.0. «Чернобыль».

0.0. Погіршення економічної ситуации.

0.0. «Нове мышление».

0. Курс на «перебудову» й модульна побудова «соціалізму із людським лицом».

0.0. «Гласность».

0.0. Переосмислення истории.

0.0. Політичні реформы.

0.0. ХIХ партійна конференция.

0.0. Нові вибори у Советы.

0.0. З'їзди народних депутатів СССР.

0.0. Перший З'їзд народних депутатів РСФСР.

0.0. Національні конфликты.

0. 0000 рік. Пошуки виходу з економічної ситуации.

0.0. «Суверенизация».

0.0. «Демократи» і «партократы».

0.0. «Павловська» реформа.

0.0. «Війна законов».

0.0. Березневий референдум.

0.0. Зростання страйкового движения.

0.0. «Ново-Огаревский процесс».

0.0. Єльцин — Президент РСФСР.

0.0. Новий союзний договор

0.00. Деградація КПСС.

0.00. Серпневий путч.

ЗАКЛЮЧЕНИЕ

.

Список використаної литературы.

У грудні 0000 р. на карті світу зникло величезна держава, з якого асоціюється невдала спроба здійснення практиці грандіозного соціалістичного експерименту, розпочатого в 0000 р. На місці СРСР утворилося 00 незалежних держав, найбільше у тому числі — Росія, хоче воно на те чи ні, сприймається як природний наступник Радянського Союзу, що саме їй, насамперед, мусиш і доведеться розбиратися зі радянським спадщиною. Тому встановлення його смислу і значення має значення для сучасної Росії.

Курс який прийшов до влади СРСР 0000 р. Горбачова та її однодумців, провозгласивших завдання побудови «соціалізму із людським обличчям», знайшов у суспільстві, але невдача горбачовських реформ, здійснюваних у межах розпливчастого задуму «перебудови», мала руйнівні наслідки і в середині країни, і за її межами. Ухвалений на озброєння гасло повернення до загальнолюдських цінностей поступово трансформувалася на однобоке оспівування західної цивілізації й повне неприйняття радянського минулого, тотальну критику всього, що з нею була пов’язана. Історія грала величезну роль його дискредитації, сприяючи насадженню поглядів власної меншовартості, і необхідності використання іншого, переважно західного досвіду, починаючи з економіки, організації роботи влади і закінчуючи духовної життям. Найбільш разючою було те, що справа зрушила тоді, коли уявлення про «магістральний дорозі цивілізації» піддалося дуже обгрунтованому переосмислення у самій західної суспільної думки з позицій постмодернізму.

Проте багато хто прибічники теорії тоталітаризму побачили в катастрофі радянського соціалізму підтвердження правоти, але складні і суперечливі процеси, які відбуваються у Росії й за всьому пострадянському просторі, як і підривають одномірне бачення радянської історії. Закрити її однозначним рішенням питання вдається.

Цей реферат не претендує на повноту аналізу процесів розпаду СРСР, але у хронологічному порядку прорисовывает основні етапи цього пути.

0. «ПЕРЕБУДОВА» Горбачов та її «команда».

00 березня 0000 р. посаду Генерального секретаря цк кпрс був обраний М. С. Горбачев. Він закінчив юридичний факультет МДУ, та сільськогосподарський інститут Ставрополі, коли очолював там крайком КПСС. В листопаді 0000 р. Горбачов став секретарем ЦК із сільського господарства, де головним його дітищем була Продовольча програма. У час обрання на вищий партійний посаду новому генсекові було 00 року, було далеко ще не останнім чинником у тодішньому розклад політичних сил. Всупереч прогнозів та існуючому у низці історичних робіт думці, боротьби влади по смерті Черненко був. Між «старими», головною їх постаттю серед яких було Громико, і новим поколінням, які прийшли в Політбюро наприкінці 0000-х — початку 0000-х років було дійшли компромісу, що й дозволив безболісно відбутися цьому кадровому призначенню. Протягом 0000—0000 рр. Горбачов формує свою «команду», відправляючи за рахунок пенсій старих керівників. У вересні 0000 р. замість престарілого Н. А. Тихонова Головою Ради Міністрів СРСР призначений Н. И. Рыжков. На початку 0000 р. кадрові зміни торкнулися 00% членів Політбюро, 00% секретарів обкомів і крайкомів, 00% членів ЦК партии.

Горбачов для посаді порівняно хлопцем, міг говорити без папірці, почувався розкуто серед натовпу. Нарешті, вона сама пішов «межи простих людей», що з тих часів стало справжньої сенсацією. Разом про те відчувалося, що новому генсекові непросто даються перші місяці роботи. Це мимоволі проривалося у його словах: «Хто не налаштований перебудовуватися, має піти, не заважати». Люди здогадувалися, що зовсім в усіх нагорі солідарні з Горбачовим. Це викликало щодо нього симпатії, робило його громадську підтримку виключно широкой.

0.0. «Ускорение».

Загальна ситуація у країні, котра могла подолати брежнєвське «лихоліття», вимагала негайних змін і економіки. Тому слово «прискорення», що було ключовим для у перших двох горбачовських років, знайшли у тому ситуації психологічно точно. Воно вперше прозвучав у квітні 0000 р. на Пленумі цк кпрс, де оприлюднили програма перетворень нового Генерального секретаря.

Основна ідея «концепції прискорення соціально-економічного розвитку» полягала в швидкому підйому економіки з допомогою перерозподілу фінансових потоків та освоєння нової структурної політики. Пропонувалося припинити витратне капітальне будівництво, а вивільнені кошти і спрямувати технічне переозброєння і модернізацію підприємств. Від імпорту ширвжитку пропонувалося можливість перейти до закупівлям машинобудівного устаткування. Машинобудування було встановлено як нового «пріоритету», яке розвиток мало випереджати інші галузі. Поруч із цими административно-управленческими рішеннями другий, щонайменше важливою складовою «прискорення», було названо «людський чинник». Було в через продовження андроповського курсу на повсюдне зміцнення дисципліни, наведення ладу у витраті сировини й ресурсів, раціональніше використання устаткування й заслін виробництву неякісної продукції. Разом про те значно більше увагу приділялося і той боці «людського» — пропонувалося по-справжньому зацікавити людей результатах праці, вдихнути життя рух раціоналізаторів і винахідників, постаратися відновити стимули до праці. Отже, концепція «прискорення» була чимось радикально новим, а являла собою якийсь новий поєднання прийомів з арсеналу традиційного радянського досвіду.

Непопулярні заходи, передусім боротьбу дисципліну і антиалкогольну кампанію, першому етапі вдавалося проводити завдяки цілому комплексу обставин. Спрацьовувала багаторічна інерція людей, які до що така кампаніям і з досвіду знали, що треба перетерпіти і всі поступово ввійде у старе річище. З іншого боку, в 0000—0000 рр. негативні економічні наслідки цих рішень ще було очевидні основному населення, у разі, торкалися кожного не сильніше, ніж у попередні роки. Кредит довіри Горбачову досі залишався дуже значним.

0.0. «Чернобыль».

Навесні 0000 р. суспільство зазнало виключно глибокий шок, і певний час люди й не так реагували на горбачовські новації. 00 квітня на Чорнобильською АЕС під Києвом вибухнув четвертий енергоблок. Власті спочатку не додали події належного значення, намагалися дозувати інформацію. У Києві, в усіх населених пунктах Росії та Білорусі неподалік станції пройшли першотравневі демонстрації, народні гуляння. Вибух реактора на Чорнобильської АЕС станції призвів до загибелі і опроміненню десятків тисяч чоловік, зараженню тисяч квадратних кілометрів території України, Білорусії та РРФСР. Майже весь 0000 р. пройшов під знаком Чорнобиля. Продовжували отримувати смертельні дози опромінення рятувальники, дедалі чіткіше і жахливіше ставали масштаби трагедії. Витрати на первинне подолання аварії склали десятки мільярдів рублей.

0.0. Погіршення економічної ситуации.

Під упливом всіх таких чинників до кінця 0000 р. економічна ситуація у країні почала стрімко погіршуватися. Курс на «прискорення» в 0000 р. повністю провалився: чверть підприємств не виконала виробничі плани, 00% були збитковими. За підсумками року виник небувалий для СРСР бюджетний дефіцит, що становив 00 млрд. крб. і ФДМ продовжував стрімко зростати. Інвестиції у народне господарство стали здійснюватися з допомогою відбудеться приховане підвищення і зростання емісії. У 0000 р. почався спад виробництва, яке зірвалася подолати і який став початком найглибшого економічної кризи.

0.0. «Нове мышление».

Поруч із суперечливими процесами у країні, значний вплив їхньому розвиток надавали зовнішньополітичні чинники. Зміни, які відбувалися у Радянському Союзі навесні 0000 р. й у 0000 р., з більшою цікавістю зустріли у країнах. Майже у всіх європейських і США величезними тиражами виходили збірники статей та виступів нового радянського лідера. Один із таких книжок отримав назву «Перебудова і винесла нове мислення нашій країні для всього світу». Термін «нове мислення» відтоді міцно був закоріненим в історичної літературі, переважно стосовно зовнішньополітичної діяльності Горбачова. Суть його полягало у однозначно заявленому пріоритеті її загальнолюдських цінностей над класовими. Це означало радикальні зміни непорушних довгі роки основ комуністичної ідеології й ініціювало якісно «нові процеси у країні, від початку змінювало зміст всієї духовного життя суспільства. Усередині країни був пом’якшено цензурний режим, припинилося переслідування інакомислення. З місць укладання було звільнено дисиденти. У грудні 0000 р. Горбачов особисто зателефонував Сахарова в Горький та повідомив йому у тому, що може повернутися до Москви. Разом про те першому етапі в 0000—0000 рр. мова не про зміні природи існуючого ладу, відмови від основних принципів радянської влади. Проголошувалися ті зміни, «що зміцнюють соціалізм, роблять його політично багатші і динамичнее».

0. Курс на «перебудову» й модульна побудова «соціалізму із людським лицом».

Вже до кінця 0000 р. очевидно, що тільки одними адміністративними заходами економіки справа вже обмежитися неспроможна. Вже у лютому 0000 р. черговий XXVII з'їзд КПРС дійшов висновку, що «концепція прискорення» повинна поширюватися і суспільні відносини. Насамперед було у вигляді подолання причин, що перешкоджають динамічного розвитку економіки, боротьби з бюрократизмом, беззаконням та інші явищами. У 0000 р. відбувся Пленум партії, підтвердив наростання кризових явищ у суспільстві та рішучість Горбачова та її «команди» продовжувати перетворення, що тепер дістали назву «курсу на перебудову». Як перспективи розглядалося вдосконалення соціалізму спираючись на широкий загал трудящих, інтенсифікацію економіки з урахуванням досягнень науку й техніки. Стрижень перетворень мала становити «демократизація усіх сторін життя радянського суспільства», реформування всіх інститутів власності та цій основі створення нової моделі суспільства — «соціалізму із людським обличчям». Саме тоді було висунуто нове гасло «Більше демократії, більше соціалізму!». Першим кроком у контексті цих декларацій мало стати проведення виборів у ради всіх рівнів з участю кількох кандидатів. Альтернативні таємні вибори мали також бути і нормою партійного життя.

Попри демократизацію життя щонайменше важливою частиною цьогорічного «соціалізму із людським обличчям» була перебудова економіки, розширення господарської самостійності лише на рівні підприємств.

Засобами масової інформації починається широке обговорення ринкових ідей, велися дискусії щодо різних типах ринкових відносин за розвиненого соціалізму. Економісти Л. Абалкін, Г. Попов, П. Бунич, М. Шмельов та інші виступали за впровадження максимально широкої моделі господарського розрахунку основі самофінансування, самооплатності та самоврядування підприємств.

Трудові колективи у цій ситуації отримували значно ширші права у розв’язанні питань, і навіть могли вибирати адміністрацію. Ці ідеї були підтверджені червні 0000 р. до пленуму ЦК, присвяченому економічних питань. Правовий базою нової стратегію розвитку економіки став Закон про державне підприємство (об'єднанні), який набув чинності з 0 січня 0000 р.

Економічні реалії 0000—0000 рр. сприяли дисбалансам у системі керування народним господарством СРСР.

0.0. «Гласность».

На початковому етапі знають горбачовських змін у 0000—0000 рр. стрижнем демократизації життя стала «гласність».

Розвиток «гласності», розпочате згори, досить швидко стало вбирати у собі різні соціальні сили та перетворилася на потужний потік, утримати що у певних межах Горбачов та його оточення не змогли.

Пожвавленню діяльності творчої інтелігенції сприяло відновлення керівництва творчих спілок, розпочате серпні 0000 р. з'їзд Спілки кінематографістів кінотеатрів. Головними редакторами «товстих журналів» тоді ж стали активні поборники змін — у життя. Так, головним редактором «Нового світу» став С. Залыгин, відомий своєю безкомпромісною боротьбою збереження озера Байкал й виступав проти перекидання стоків сибірських річок в Середньої Азії. Небачену популярність у роки отримав колись непримітний журнал «Вогник», який очолив В.Коротич. Різко зросли тиражі «Московських новин», «Аргументів і фактів», «в Радянській Росії». З другого половини 0000 р. зі шпальт цих видань на суспільство пролився справжній дощ сенсацій. Обговорювалися майже всі раніше закриті теми: роль КПРС суспільстві, привілеї й можливості номенклатури, дисидентство у СРСР. Одночасно набував сили процес повернення літературу імен та творів письменників, творчість яких із різних причин було раніше недоступно. Величезними накладами друкувалися твори В. Набокова, В. Ходасевича, А. Платонова, М. Булгакова, О.Мандельштама. У 0000—0000 рр. історико-літературна «гласність» досягла своєї вищої точки. Уся країна буквально захлинаючись читала роман А. Рыбакова «Діти Арбату», де героями були тільки молоді москвичі 0000-х років, а й Сталін, Єжов, Ягода. Процес набула нового якість після публікацію творів письменників «третьої хвилі» — Й. Бродського, О. Галича, В. Некрасова. Радянські люди нарешті змогли прочитати роман Солженіцина «Архіпелаг ГУЛАГ». Тоді ж побачило світ перше зібрання творів на російській мові. Поступово дух гласності став проникати у кіно, засоби інформації. З’являються ріжучі своїм дотепом документальні фільми про воинах-афганцах, про Чорнобильської трагедії. Сенсаційними репортажами були насичені передачі, як «П'яте колесо», «До після опівночі», але переважно «Погляд», молоді провідні якого вели жорстоку боротьбу «прямий ефір».

0.0. Переосмислення истории.

Центральної темою життя другої половини 0000-х років переосмислення радянського історичного досвіду.

Основна дискусія полягала в проблемам сталінізму, репресій й більш широкому значенні радянської політичної історії. Від природи сталінізму перебудовні публіцисти вибудовували місток до створеної Сталіним систему влади, виникненню економіки адміністративно-командної системи. Отже, антисталинизм став ідеологічним курсом Горбачова, остаточно витіснивши хрущовську оцінку Сталіна типу «з одного боку, з іншого боку», названу літературі «концепцією золотий середины».

Поруч із цієї хвилею політизованих історичних баталій, нові можливості отримали також історики, намагалися дати раду дійсною логіці подій, професійно переосмислити радянський досвід. У пресі, в збірниках статей «Іншого просто немає», «Історики сперечаються» з’явилися дискусійні оцінки як Сталіна та її епохи, але й Жовтневої революції, ролі Леніна та Аграрної партії більшовиків у перші роки радянської влади. Було знято табу згадувати репресованих діячів опозиції. У вересні 0000 р. була створена Комісії Політбюро цк кпрс з додаткового вивченню матеріалів, що з репресіями 0000—00-х — початку 0000-годов. У її роботи було реабілітовані близько мільйона репресованих громадян, і навіть Бухарин, Риков, Зинов'єв, Каменєв та інших. Особливу увагу викликала постать Бухаріна, економічні погляди, у зв’язку з якими обговорювалися можливі альтернативи адміністративно-командної системі. У центрі широкої громадської інтересу виявився досвід непу, роботи про кооперацію Чаянова і Кондратьєва.

0.0. Політичні реформы.

У обстановці «гласності» і ухудшавшейся економічної ситуації в набирав обертів процес радикалізації політичних сил є. Відступ від обіцяних змін політичною системою не міг. Влітку 0000 р. вибори у місцеві ради народних вибори до ряді виборчих округів відбувалися у порядку експерименту на альтернативних засадах. Виявилося, що це званий протестний електорат (голосували проти і неявившиеся) становить досить велику частина виборців. На бюлетенях були написи, закликали вивести війська з Афганістану, дозволити багатопартійну систему, перейти, нарешті, від слів до діла.

Протягом 0000 р. розвивається конфлікт між Горбачовим і Б. Н. Ельциным. Єльцин було переведено у Москві зі Свердловська, де керував обкомом партії, у квітні 0000 р. і став завідувача відділу будівництва ЦК КПСС. Но вже 00 січня 0000 р. після зняття одіозного Гришина, який керував столицею все брежнєвські роки, Єльцин очолив московську партійну організацію. Його стиль вирізнявся популізмом, що у роки недосвідчені москвичі приймали «за чисту монету». Єльцин цілком міг ввійти у магазин, проїхати в тролейбусі, але з тим гаслам і вчинити рознос недбайливим виконкомівським чиновникам. Усе це перетворювало їх у «свого», в борця проти привілеїв, проти засилля «гришинской торгової мафії». Широкі верстви городян щиро йому симпатизували. Восени 0000 р. на засіданні Політбюро Єльцин виступив із різкій критиці темпів реформ. За такий «волюнтаризм» пленум московського міськкому партії, якою з уничижающей критикою виступив Горбачов, зняв Єльцина — з посади першого секретаря ММК КПРС. Єльцин звернувся до делегатів XIX партійної конференції з жаданням «політичної реабілітації», що вони не підтримали. Конфлікт Горбачова також Єльцина придбав відкриту форму, симпатії ж основною маси «глядачів» на боці Єльцина. Після подій майбутній Президент Росії формально на кілька днів іде у тінь, стрімко «набираючи окуляри» як лідер всіх опозиційних громадських сил.

0.0. ХIХ партійна конференция.

Важлива подія у політичному розвитку другої половини 0000-х років стала XIX партійна конференція КПРС, що пройшла червні — липні 0000 р. Горбачов у доповіді підкреслив, що економічні невдачі реформ безпосередньо пов’язані з відсталістю партаппарата, бюрократизмом адміністративно-командної системи. Ці «механізми гальмування» вимагалося подолати з допомогою радикального реформування політичною системою країни. Насамперед ідеться про розмежування функцій партійних і радянських органів. У ідею Рад пропонувалося вдихнути нове життя, сформувавши їх у альтернативних засадах. На конференції було запропоновано нову структуру вищих органів влади. Вона З'їзд народних депутатів і діє на основі Верховна Рада СРСР, сформований з'їзд у складі депутатів.

0.0. Нові вибори у Советы.

Підготовка до виборів народних депутатів СРСР, призначеним на березень 0000 р., відбувалася обстановці безпрецедентної активності основної маси дорослого населення. Діяли різні політичні клуби, неформальні рухи та об'єднання, що ж стали ініціативними групами з кандидатів у депутати. У результаті виборів головним питанням, від якого найбільшою мірою залежав успіх кандидата, було питання ставлення до партаппарату, номенклатурним привілеям; вперше постало питання стосовно скасування 0-ї статті Конституції, яка закріплювала монополію КПРС на влада. Близько 00 партійних працівників водночас були обрані на з'їзд. На хвилі критики народними депутатами стали небагатьом відомі А. А. Собчак, Ю.Н. Болдирєв, С. Б. Станкевич. Від громадських організацій отримали мандати А. Д. Сахаров, Д. С. Лихачев, Е. А. Евтушенко, Г. Х. Попов. Але воістину небувалу підтримку отримав Єльцин, що зібрав по Московському національно-територіальному округу понад 00% виборчих симпатій. Усе це засвідчила, що грунт швидко йде з-під ніг Горбачова та її «команди», а партія у цілому стрімко втрачає авторитет у власних очах народа.

0.0. Зростання економічної і політичною напряженности.

У 0000—0000 рр. економічна ситуація у країні погіршувалася. Прилавки магазинів спорожніли, для відпустки елементарних продуктів ввели так называемы «картки споживача» із фотографіями, які видавалися за місцем проживання. На руках громадян СРСР 0000 р. було 000 млрд. крб., куди було просто нічого було купити. Товари за низькими державним цінами моментально скуповувалися і перепродувалися у комерційних банках магазинах у кілька разів дорожче. Дефіцит держбюджету 0000 р. становив 00% від валового національний продукт, що продовжував скорочуватися. Державний борг наблизилася 0/0 національного доходу країни. У житті людей після трьох років перебудови були наявні явні погіршення. Не виправдав надій політичного керівництва та нове гасло «великої соціальної політики», що у 0000 р. змінив провалившуюся «концепцію прискорення». Разом із цим у надрах державної економіки стали чітко виявлятися нові тенденції. Широкий розмах набуло кооперативний рух, у якому до 0000 р. брало участь вже близько мільйона чоловік, з’явилися перші комерційних банків. Виникли реальні умови для перерозподілу фінансових потоків із об'єктів державного в приватний сектор економіки, який був лише з торгівлю, сферу послуг і посередницьку діяльність. Ситуація товарного голоду, інфляційні процеси та чимало інших чинників перешкоджали приватному підприємництву можливості повинна розвиватися у виробничій сфері.

Основною причиною економічні труднощі Росії бачилася в дотационном характер взаємин між РСФРР та УСРР іншими союзними республіками, де Росія виконувала функцію донора. Проте республіка вони мали ні своєї столиці, ні Академії наук, ні інших республіканських управлінських структур. Нарешті, РРФСР мало розпоряджалася виробленої її території продукцією, оскільки тут переважно перебували підприємства союзного підпорядкування.

0.0. Перший З'їзд народних депутатів РСФСР.

00 травня 0000 р. у Москві відрився перший З'їзд народних депутатів Росії. Через війну напруженої дискусії виборів Єльцин з перевагою голосів був обраний Головою Верховної Ради РРФСР. Уряд РРФСР очолив досвідчений господарник И. С. Силаев. Головним питанням першого з'їзду постало питання державний суверенітет Росії. У результаті його обговорення 00 червня 0000 р. було прийнято Декларація про державний суверенітет Росії. 00 червня почав працювати Установчий з'їзд Компартії РРФСР, вибравши своїм лідером коммуниста-фундаменталиста И. К. Полозкова. І це певною мірою сприяло перенесенню центру ваги до Ради РРФСР.

0.0. Національні конфликты.

Гласність показала всю складність національного питання на СРСР, котрий за офіційних документів колись «був відсутній». Щойно стали відомі старанно приховувані сторінки своєї історії національно-державного будівництва, практика виселення цілих народів з місць постійного проживання. На першому етапі «перебудови» активно розвивається рух турків-месхетинців за реабілітацію, німецького за відтворення автономії. Усе це або спускається центром «на гальмах», або тоне в нескінченному потоці обговорень і порожніх обіцянок. Будь-які прояви протесту національному грунті розглядаються Москвою як «вилазки націоналістів» і жорстко придушуються. Так було в 0000 р. після зняття Д. А. Кунаева з посади першого секретаря Компартії Казахстану та призначення цю посаду російського Г. Колбина в Алма-Аті пройшла демонстрація протестує молоді, яка вимагала шанування національним кадрам. Проти демонстрантів було застосовано сила. Близько тисяч чоловік були поранені, двоє вбиті. З особливою силою спалахнув національний конфлікт у кінці 0000 р. в Нагірний Карабах. Суть його зводилася до того, що Нагірно-Карабахська автономна область з компактним проживанням вірменів перебувала у складі Азербайджану. Вірменія і Азербайджан фактично спромоглися війни друг з одним за цілковитої нездатності центру знайти політичний вихід із цієї конфлікту. Центр як і намагався спиратися на місцеву партійну номенклатуру, використовував війська. Трагедією стали події у Тбілісі 0 квітня 0000 р. Організована місті демонстрація націоналістичних сил, вимагали ліквідації автономій у складі Грузії і республіки зі складу СРСР, була розігнано військами, проти демонстрантів застосовувалися сльозоточиві гази. 00 людей загинули, сотні поранено. У червні 0000 р. в Фергані відбулися сутички узбеків з турками-месхетинцами. Зіткнення національному грунті в 0000—0000 рр. припадають на Сумгаите, Сухумі, Баку, Душанбе та інших міст. Репресивні заходи центру стали вирішальний чинник відторгнення політиків практично переважають у всіх республіках СССР.

. 0000 рік. Пошуки виходу з економічної ситуации.

Через війну скорочення дохідних статей бюджету та взагалі непродуманих дій уряду планово-директивна система господарювання стала буквально розвалюватися. Економічна реформа 0000 р., названа «кардинальної», насправді таким стала. Це була спроба вкотре поєднувати планові і ринкові механізми, не порушуючи форму власності. Наслідком реформи стала «допоміжна» роль ринку, у якому привільно почувалися колишні «тіньовики», різноманітних «комерційні структури», спеціалізувалися на перекачуванні бюджетних коштів в знову створені банки і спільні підприємства. Так званий ринок паразитував на і так убогому державний бюджет, намагаючись замкнути він фінансові та товарні потоки, ресурси. Ідеальною низовий структурою такого псевдоринку стали кооперативи, скупавшие дешево усе, що погано лежало, і перепродававшие втридорога. З’явилися численні «човники», ввозили ширвжиток із Польщі й інших країнах. Буквально попри всі був величезний попит. У дивовижній країні з кожним місяцем підсилювався товарний голод. Він розпочався з «вимивання дешевих товарів», які вигідно було виробляти підприємствам, і що ж скуповували кооперативи і населення, «поднаторевшее» в «механізмах ажіотажного попиту». З магазинів зникало все: мило, прального порошку, цукор, шкільні зошити, олію, постільну білизну. На початку 0000 р. з 0000 найменування товарів повсякденного попиту продаж було лише 00. Поступово стали зникати і вони.

Економіка виходила з-під контролю уряду.

У цій ситуації уряд Рижкова розробило нарешті програму виходу з кризи. Її готувала робочу групу на чолі з його заступником Голову Ради Міністрів СРСР академіком Л. И. Абалкиным. Програма, подана у наприкінці травня 0000 р. сесія Верховної ради СРСР, струменіла з ідеї стабілізації економіки як основного умови його початку ринку. Узятий курс «спочатку стабілізація, і потім ринок» припускав поєднання державного почала з елементами ринкових відносин. Вводити ринкові відносини передбачалося у трьох етапу, починаючи з 0000—0000 рр. Справді глибокі ринкові механізми, засновані на антимонопольному законодавстві і тому конкуренції, вирішенні зарубіжних інвестицій та часткової конвертованості рубля, передбачалося «запустити» лише у 0000—0000 рр.

Поруч із урядової програмою Рижкова — Абалкина було сформульовано і більше радикальний варіант, у результаті який отримав назву «000 днів». Його готувала група молодих економістів, до якої належали Г. Явлінський, М. Задорнов, А. Михайлов й інших. За «000 днів» передбачалося радикально реформувати економіку, повністю відмовившись від регулюючої роль держави, зокрема і зажадав від цінової газової політики, провести широку приватизацию.

Важливим моментом програми було те, що її здійснення передбачалося одночасно по всьому теренах СРСР, отже, ставало умовою нового характеру міжреспубліканських відносин з урахуванням Економічного Союзу. Питання, наскільки програма «000 днів» могла справді вивести країну на економічний просвіток, одна із найбільш дискусійних у сучасній літературі.

Президент СРСР відкидав рішучий перехід до ринків і схилявся оновленому варіанту заходів у дусі програми Рижкова — Абалкина. Від реального початку ринку у ній залишилася лише ринкова фразеологія.

0.0. «Суверенизация».

Практично в усіх республіках Союзу до початку 0000 р. було прийнято декларації про суверенітет. Рішучість Російської Федерації здійснювати життя програму «000 днів» перевела протистояння між центром і республікою новий рівень. Дав тріщину і крихке політичний союз між Єльциним і Горбачовим, але набагато важливіше, що її блокована спроба Економічного Союзу республік на якісної основі. 00 жовтня 0000 р. Єльцин звинуватив Рижкова у зриві співдії союзного й російського посібники з переходу до ринків, заявив, що РРФСР передбачає самостійно розпочати радикальним ринкових перетворень з урахуванням розділу союзного і республіканського бюджету, власності, армії, озброєнь, митниці. Ідея економічної, незалежності Росії придбала значно більше радикальні контури. Відразу після цього уряд РРФСР починає робити практичні кроки щодо переділу власності. 0 листопада Верховна Рада РРФСР обговорює закон за переведенням у власність Росії що перебувають у її території природні ресурси.

Посилення відцентрових тенденцій зокрема у протягом осені 0000 р. переважають у всіх без винятку республіках СССР. В кінці жовтня 0000 р. II з'їзд Руху проголосив боротьбу незалежність України відновлення демократичної республіки її території мирним шляхом. Тоді ж у Грузії здобуло перемогу рух «Вільна Грузія». Грузинський парламент на чолі з З. Гамсахурдия прийняв комплекс заходів для переходу до її повної незалежності Грузии.

0.0. «Демократи» і «партократы».

У ситуації усиливавшегося як економічного, а й політичної кризи листопаді — грудні 0000 р. різко посилилася поляризація політичних сил є. В усьому різноманітті партій та рухів, стали реальністю життя після скасування 0-ї статті радянської Конституції, чітко позначилися дві основні крила, на публіцистичному жаргоні на той час які називались «демократами» і «партократами» 00—00 жовтня 0000 р. відбулося об'єднання всіх партій та організацій рух «Демократична Росія». Кінець жовтня 0000 р. був часом, коли «Демросії» досягло своєї вищої точки. Саме на цей момент вона включала різноманітний спектр політичних сил демократичної орієнтації й загалом мала дуже серйозну соціальної бази, що протягом 0000 р. поступово растирялась. Наприкінці жовтня 0000 р. в «Демроссию» входили прибічники Демократичній партії Росії і близько Соціал-демократична партія Російської Федерації, вельми представницькою силою була Демократична платформа в КПРС. До руху приєдналися селянські і християнські партії, впливові громадські організації «Квітень» і «Меморіал», Союз «Молода Росія». Сильною стратегічною складовою «Демросії» була Конфедерація незалежних профспілок, об'єднувала представників страйкуючих галузей, де головною силою були шахтарі, і профспілка військовослужбовців «Щит». На Установчих з'їзді «Демросії» звучала безстороння критик у адресу Горбачова, консервативно налаштованих «силових» міністрів Язова і Крючкова, Голову Президії Верховної ради СРСР Лук’янова.

У листопаді — грудень 0000 р. пройшли під прапором наступу консерваторів. Тож з різко консервативних позицій в телеінтерв'ю виступають голова КДБ Крючков і міністр оборони Язов. Горбачов також продовжує рух назустріч консервативним силам. 0 грудня він заміняє міністра внутрішніх справ Бакатіна істотно більш консервативного Пуго, першим заступником якого стає легендарний генерал-«афганец» Б.Громов. Перед знову призначеними «силовиками» висувається завдання боротьби з організованою злочинністю, активізації дій проти відцентрових і націоналістичних сил. Але найбільше рішучі кроки Горбачова «в обійми» консерваторів було зроблено на IV з'їзді народних депутатів, який відкрився 00 грудня 0000 р. Свідченням «нової гри» Горбачова стали вибори віце-президентом СРСР сірого і невиразного колишнього комсомольського працівника Г. Н. Янаева. Одіозність цієї фігури впадала правді в очі і натомість «альтернативних кандидатів» — міністра закордонних справ Шеварднадзе, цілком вже здобуло своє обличчя як у країні, і її межами, і академіка Е. М. Примакова. Призначення Янаєва викликало різку реакцію Шеварднадзе: 00 грудня він мав з президентської трибуни з'їзду емоційну і кілька сумбурну мова, у якій заявив про відставку і попередив світ про загрозу реакційного перевороту та встановленні диктатури в СССР. В грудні 0000 р. уряд Рижкова пішов у відставку, а замість Ради Міністрів СРСР освічений Кабінету міністрів на чолі з прем'єр-міністром В. С. Павловым.

0.0. «Павловська» реформа.

Майже після цих подій, 00 січня 0000 р., буквально «як сніг на голову», обрушилася грошова реформа. Відповідно до реформі, обмін 00- і 000-рублевых купюр зразка 0000 р. передбачалося провести в 0 дня. На видачу готівкових вкладів у Ощадбанку було встановлено обмеження в 000 крб. Країну охопила загальна паніка, перед ощадкасами люди влаштовували буквально стовпотворіння. Через війну реформи, котра під гаслом прем'єр-міністра Павлова «завдати смертельного удару по по тіньову економіку», вдалося вилучити з обігу від 0 до 00% гаданої надлишкової грошової маси. З погляду соціальних наслідків у кризовій ситуації постійної нестачі продуктів і елементарних товарів повсякденного попиту, інфляції і спільних тривожних очікувань, важко було придумати більш дику, безглузду і варварську акцію. Озлоблення людей досягла найвищої точки, певне, у дні вони остаточно зрозуміли, що з центру нічого чекати вже не можна.

У ситуації союзне уряд оголосило про запровадження з 0 лютого 0000 р. спільного патрулювання міліцією і військовими вулиць у містах.

0.0. «Війна законов».

Після одностороннього переходу уряду РРФСР до програми ринкових перетворень, між центром і республікою почалася «війна законів». Вона буквально паралізувала всю конструктивну діяльність, економічну кризу заглиблювався, на місцях з цих двох між структур отримували часом взаємовиключаючі розпорядження. Аналогічна ситуація майже переважають у всіх союзних республіках.

Ідея укладення нової Союзного договору мусувалася Горбачовим з кінця 0000-х років. Він отримав як ніколи актуальними під час I З'їзду народних депутатів і спиралася на концепцію щонайширшого республіканського госпрозрахунку. Апологетами цієї ідеї були республіки Прибалтики, а настороженість до неї виявляли у Середню Азію, де республіки регулярно й у значних обсягах дотувалися з єдиного центру. Наприкінці серпня 0000 р. спільне засідання Президентського ради і керівник Ради Федерації Верховної ради СРСР було винесено, нарешті, рішення про створення Підготовчого комітету з питань розробці нової угоди із тих представників республік та їхніх керівників з участю Президента СРСР.

У грудні 0000 р. IV З'їзд народних депутатів обговорив ідею Союзного договори та прийняв рішення про проведення референдуму з питання збереженні Союзу ССР.

Після подій у Прибалтиці настороженість в республіках щодо власного суверенітету і тих заходів, куди здатний піти центр з його обмеження, різко зросла. Ці події стало поштовхом до заяви Єльцина про нагальність створення своєї, російської армії. Вже у лютому республіки ще більше дистанціювалися від центру, а тенденція до інтеграції і збереженню єдиного простору поступово переходить до рівня укладання міжреспубліканських угод без горбачовського центру. 00 січня 0000 р. Єльцин публічно заявив про бажання Росії, України, Білорусії та Казахстану укласти чотиристороння угоду ще до його нової угоди. Горбачов, продовжував, всупереч здоровому глузду, діяти у кризових ситуаціях напролом, заздалегідь відмовився визнати результати референдуму щодо незалежності Литви, оголосивши їх антиконституційним. 00 лютого 0000 р. республіки відбувся референдум. 00% які взяли участь у голосуванні висловилося за незалежність Литвы.

Політичне і правове протистояння між Москвою і союзними республіками тривало до «замирення «в Ново-Огарьово 00 квітня 0000 г.

0.0. Березневий референдум.

Криза федеративних відносин за відсутності чіткої політичної лінії центру, постійних коливаннях Горбачова погрожував переходом відцентрових тенденцій на якісно нового рівня. Після референдуму щодо незалежності Литви процес виходу республік і СРСР міг розпочатися будь-якої миті. Авторитет центру падав буквально день у день, а після соціальних невдоволень павлівської конфіскацією і вільнюських подій виявився на позначці. Виправити ситуації у такому випадку, знайти хоч якийсь тимчасовий баланс між центром і республіками, відтягнути, нарешті, час мав референдум про збереження СРСР. Ідея референдуму стала обговорення 00 січня 0000 р. на Верховній Раді СРСР. На референдумі, призначеному на 00 березня 0000 р., громадянам СРСР пропонувалося з відповіддю: «Чи вважаєте Ви необхідним збереження Союзу Радянських Соціалістичних Республік я як оновлену федерацію рівноправних суверенних республік, у якій буде повною мірою гарантуватися правничий та свободи людини будь-який національності?» Сама позиція спочатку перетворювала референдум в об'єкт політичних маніпулювань.

Проте у голосуванні взяли участь 000,0 млн. людина, або близько 00% мали франшиза громадян СРСР. 000,0 млн. людина, чи 00,0% висловилися збереження СРСР. Разом про те 00% росіян, відповідаючи на «додатковий» питання", підтримало проведення загальних виборів Президента РСФСР.

Як слід було очікувати, підсумки референдуму носили двозначного характеру, не внесли ясності у ситуацію із федеральними відносинами, що тільки посилило плутанину на місцях. 00 березня зібрався Надзвичайний з'їзд народних депутатів РРФСР, рішучий настрій якого злякав союзне керівництво, і це здійснив чергову «примірку» силовий політики. У день відкриття з'їзду до столиці ввели війська, центр Москви узяли в кільце. Ці дії викликали бурхливий протест депутатів, які призупинили роботу з'їзду до виведення військ із міста. Усе це вело лише у посиленню політичної поляризації. Серед комуністичної частини депутатів з'їзд стався розкол. Група комуністів на чолі з О. Руцьким заявили про свою підтримку Єльцина та створенні фракції «Комуністи — за демократію». Єльцина підтримали і шахтарі Кузбасу, що прийняли підтримку ряд радикальних резолюцій. У цій ситуації з'їзд надав Єльцину додаткові повноваження президента і погодився для проведення у червні 0000 р. всенародних виборів президента РРФСР.

0.0. Зростання страйкового движения.

Страйковий рух взимку — навесні 0000 р. ставало дедалі більше потужним чинником в протистоянні центру і ВЦВК РСФРР. Наприкінці февраля—начале березня Москву і Ленінград буквально захлеснула хвиля масових демонстрацій і контрдемонстраций. Протиборство між російськими реформаторами і центр вилилося телеекрану, тому що в Росії з’явився свій телеканал. Єльцин з питань телебачення зажадав в відставки Горбачова і розпуску Верховної ради СРСР. Вимоги «демократів» підтримано із боку незалежних профспілок, особливо у вугільних басейнах Донбасу, Кузбасу і Воркути. 0 березня почалася потужна страйк шахтарів. Поруч із вимогою збільшення заробітної плати через відкликання призначеним на 0 квітня підвищенням роздрібних цін, шахтарі висували цілий «пакет» політичних, вимог. Головними були вимоги відставки Горбачова, розпуску Верховної ради СРСР, націоналізації майна КПРС, реальної багатопартійності, заборони діяльності первинних партійних організацій на підприємствах і установах (департизации).

Після квітневого підвищення цін соціальна напруга різко зросла, до страйкуючих шахтарів приєдналися сотні трудових колективів. Їх вимоги, поруч із економічними, носили радикальний політичного характеру. Крім відставки Горбачова і союзного Кабінету міністрів, страйкуючі вимагали відновлення приватної власності на грішну землю, виборів у основі реальної багатопартійності, департизації підприємств. У 0000 р. загальна кількість страйкарів перевищила 0 млн. людина. Страйки припинилися тільки тоді як власті пристали перевести частина підприємств у республіканську юрисдикцію із припиненням перерахування прибутку на союзний бюджет.

0.0. «Ново-Огаревский процесс».

Головний висновок, зроблений центром за підсумками березневого референдуму, перебував у активізації подготовкам тексту нової угоди. 00 квітня 0000 р. в заміській резиденції Горбачова в Ново-Огарьово відбулася зустріч керівників дев’яти союзних республік (Росії, України, Білорусі, Казахстану, Узбекистану, Туркменії, Киргизії, Таджикистану, Азербайджану) і Президента СРСР, за результатами якого було зроблено спільну заяву, отримав назву «0+0». Вихід із кризи федеральних взаємин у цьому заяві розглядався як підготовка й погодження тексту нової угоди. Заява «0+0» стало, мабуть, єдиним козирем Горбачова до пленуму партії наприкінці квітня 0000 р., коли 00 з 00 перших секретарів висловилися над його відставку з посади Генерального секретаря.

Разом про те численні зустрічі з узгодженню тексту нової угоди, що відбувалися Ново-Огарьово у травні — липні 0000 р., виявили значні протиріччя, та розбіжності як і позиції республік, і у стосунках між ними союзним центром. Основне питання як і полягав в співвідношенню повноважень центру і республік. Росія та особливо Україна наполягали на конфедеративних відносинах. Представники центру, серед яких «першу скрипку» грав Лук’янов, наполягали більш тісних федеративних зв’язках. Горбачов прагнув у цій ситуації демонструвати «і рух уперед» і став привселюдно запевняв, що текст буде готовий піти на підписання вже у липні.

0.0. Єльцин — Президент РСФСР.

Водночас у РРФСР почалися вибори президента, які вперше носили всенародний характері і проходили «на альтернативних засадах. Хоча на всенародне голосування і це виставлено шість кандидатур, виборці у тому ситуації керувалися скоріш вибором між тими самими «демократами» і «партократами». 00 червня 0000 р. у першому ж турі виборів перемогу здобув Єльцин, який одержав 00% голосів від які взяли участь у голосуванні. У результаті перемоги Єльцин придбав якісно нового статусу, виходив новий рівень легітимності. І це рівень був у порядок вище, ніж його основного суперника з політичної боротьби той період — Горбачова, який одержав своїх повноважень немає від народу, як від представницького органу на особі З'їзду народних депутатів СРСР із всім відомими маневрами по «процедурним вопросам».

0.0. Новий союзний договор

00 липня 0000 р. напередодні чергового пленуму ЦК, Горбачов урочисто заявив, що текстом Союзного договору завершено. Текст, опублікований 00 серпня, носив вкрай суперечливого характер. І так було зовсім зрозуміло, що означає термін «суверенні» держави за відношення до республікам з погляду міжнародного права, виникало запитань про республіканської і союзної власності, про рівень широти республіканських прав. Незрозуміло йшлося і про податкових зборах з республік в союзний бюджет. Був замовчено ще й статус шести колишніх республік СРСР, які брали участь у Ново-Огаревском процесі (Вірменії, Грузії, Латвії, Литви, Естонії та Молдавії). У результаті погоджень республікам вдалося домогтися від Горбачова дуже істотні поступок, що свідчила про його еволюції до менш консервативному курсу. Приміром, російську мову, зберігши статус мови міжнаціонального спілкування, переставав бути державним; глави республік брали участь у засіданнях союзного кабінету міністрів із правом вирішального голоси, підприємства ВПК передавалися в спільне ведення центру і республік. Однак це здалося недостатньо, і Україна, наприклад, дала зрозуміти, що за будь-якого характері обговорення вона підписувати новий Союзний договір тільки після прийняття своєї Конституції. Усі республіки Середню Азію, не ставлячи до відома Москву, уклали між собою систему двосторонніх угод. Це чергове посилення відцентрових тенденцій цілком тверді підстави, оскільки більшість учасників Ново-Огаревского процесу були вже всенародно обраними президентами своїх республік. Разом про те консервативні сили вбачали у тексті нової угоди безпосередню загрозу «розпродажу соціалістичної Батьківщини». Єдиною загальної структурою у цій ситуації залишалася КПРС, яка стрімко розпадалася.

0.00. Деградація КПСС.

Влітку 0000 р. відбувся останній рамках Союзу XXVIII з'їзд КПРС, який зафіксував стан ідейного і організаційної кризи. У партії явно позначилися три основних течії — соціал-демократичний, центристське і фундаменталістське. У 0000—0000 рр. з КПРС вийшли компартії Латвії, Литви та Естонії. Процес децентралізації охопив та дві родинні їй структури — комсомол і офіційні профспілки. На з'їзді Горбачов та його команди заявили з ідеєю перебудувати партію на кшталт західної соціал-демократичної моделі. Хоча цей уваги ідея і схвалено на з'їзді партії, у резолюції «До гуманного демократичному соціалізму», її не вдалося втілити у життя. На з'їзді із партії демонстративно вийшов Єльцин, що було сигналом для відпливу «демократів» з КПРС"), і основою створення нової масової партії. З осені 0000 р. починається процес виходу із партії рядових комуністами, і саморозпуску первинних партійних організацій на підприємствах, який найактивніше проходив вищих і наукових закладах. На початку липня 0000 р. Яковлєв, Шеварднадзе та інші популярні тоді політичних діячів закликали до створення нової масової організації — «Руху демократичних реформ». 00 липня 0000 р. Єльцин підписав указ про про департизації, за яким заборонялася діяльність партійних організацій та комітетів на підприємствах і організаціях. Указ став істотним чинником розпаду КПРС, «останньою краплиною», що переповнила «чашу терпіння» консервативних і фундаменталістських сил. Наприкінці місяці пленумі ЦК Горбачов був змушений визнати, що із партії вийшло 0 млн. чоловік і її чисельність скоротилася з 00 до 00 млн. человек.

0.00. Серпневий путч.

Після закінчення Ново-Огаревского процесу Горбачов, Єльцин і Назарбаєв зустрілися до обговорення «кадрового питання». Йшлося про персональний склад вищого керівництва СРСР після підписання нової угоди, котрого 00 серпня 0000 р. Між учасниками зустрічі було досягнуто домовленості про усунення найбільш консервативно налаштованих «силовиків» — Язова, Крючкова і Пуго, і навіть прем'єр-міністра Павлова, яка викликало буквально ненависть народу після грошової реформи і квітневого підвищення цін. Після на цю зустріч Горбачов виїхав у відпустку на кримську дачу в Форос.

І це підштовхнуло подальший розвиток подій. З 0 по 00 серпня велася активна підготовка до впровадження країни надзвичайного стану. 00 серпня о Форос приїхали Бакланов, Шенін, Болдін, Варенников і Плеханов, які ознайомили Горбачова з складом майбутнього Державного Комітету з Надзвичайному становищу (ГКЧП) і запропонували підписати відповідний указ. Відмовився це Горбачов у ніч із 00 на 00 серпня був ізольований у своїй резиденції. Вранці 00 серпня засоби інформації передали заяву ГКЧП у тому, що Горбачов неспроможна виконувати свої обов’язки «за станом здоров’я», яке повноваження переходять до віце-президенту Янаеву. З метою запобігання хаосу і анархії окремими місцевостях вводилося надзвичайний стан. Для управління країною було створено ГКЧП СРСР, куди ввійшли міністр оборони Язов та її перший заступник Бакланов, голова КДБ Крючков, міністр внутрішніх справ Пуго, прем'єр-міністр Павлов, призначений виконувати обов’язки Президента СРСР Янаев, і навіть голова Селянської союзу СРСР В. Стародубцев і Президент Асоціації державних підприємств та промислового будівництва, транспорту та зв’язку СРСР А.Тизяков. Своїми рішеннями ГКЧП припиняв дії політичних партій та організацій, вводив цензуру, забороняв мітинги і насторожуючі демонстрації. Одночасно заявив про популістською програмі економічних та соціальних заходів (обіцяв знизити ціни на всі деякі товари, надати можливість усім городянам дачні ділянки, допомогти селу та інших.). Телебачення щопівгодини транслювало ці заяви, передаючи на перервах чомусь балет П. Чайковського «Лебедине озеро», став своєрідною візитною карткою тих серпневих дней.

00 серпня о Москву запроваджені танки і бронетранспортери, оголошено комендантську годину. Ввечері 00 серпня Горбачов повернувся до Москви, де реальна політична нібито влада вже належала Єльцину. Залишалося лише закріпити цю ситуацію юридически.

ЗАКЛЮЧЕНИЕ

.

00 серпня Горбачов, після повернення Москву, зустрівся з депутатами Верховної Ради РРФСР, які у різкій формі вимагали від нього розпустити КПРС. Йому щось залишалося, як цього вимога. Вимовивши промови свою прихильність до комуністичним ідеалам, Горбачов залишив посаду генерального секретаря цк кпрс, розпустив Центральний Комітет партії. Діяльність КПРС біля РРФСР розбилася, а листопаді 0000 р. указом Єльцина заборонена. Внаслідок цього стала ліквідація КПРС як єдиної загальносоюзної партії.

Усунення із політичної арени КПРС, хоч і що володіла вже колишнім політичним авторитетом і силою, ліквідувало остання перешкода до виконання указу Єльцина «Про забезпечення економічного підгрунтя суверенітету РРФСР». Відповідно до цього указу, у власність республіки переходили все які були її території підприємства союзного підпорядкування. Під юрисдикцію Росії переходили Академія наук СРСР, всі вищі навчальними закладами. Росія припиняла фінансувати союзні міністерства і відомства, крім Міністерства оборони, МШС і Мінатому. 00 серпня 0000 р. до юрисдикції РРФСР було переведено Держбанк СРСР і Зовнішекономбанк СРСР. Почався стрімкий процес кадрових замін на рівні.

За тиждень після українського референдуму, 0 грудня 0000 р., Єльцин, Кравчук і Президент Білорусі С. Шушкевич запланували на Біловезькій Пущі й оголосили, що «як суб'єкт міжнародного правничий та геополітична реальність перестає існувати». Вони також уклали угоду, що згодом біловезьким, за яким Росія, Україна та Білорусія об'єднувалися в Співдружність Незалежних Держав (СНД). Протягом наступних днів Біловезьку угода була ратифіковано Верховними Совітами трьох республік, щодо нього також приєдналися Вірменія та Киргизія. Після цього розпад СРСР став доконаним фактом.

00 грудня 0000 р. зустрічі в Алма-Аті глави 00 республік колишнього СРСР підписали Декларацію на підтримку Біловезької угоди. Отже, членами СНД почали дедалі колишні союзних республік, крім Грузії і республік Прибалтики.

У зв’язку з припиненням існування СРСР 00 грудня 0000 р. в 00 годин Президент СРСР Горбачов склав своїх повноважень.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛИТЕРАТУРЫ.

0. Соколов О. К., Тяжельникова В. С. Курс радянської історії. 0000−0000: Ч0., Учеб. пособие/Под. ред. О. К. Соколова. — М.: Высш. шк., 0000. — 000 с.

0. Соколов О. К., Тяжельникова В. С. Курс радянської історії. 0000−0000: Ч0., Учеб. пособие/Под. ред. О. К. Соколова. — М.: Высш. шк., 0000. — 000 с.

УВАГА: Документ створено 25 3 вересня 2005;го р., надано ознайомлення і має обмеження. Повна версія роботи надсилають на запит на адресу [email protected], обов’язково зазначте свій ВУЗ і факультет (потрібно, аби внеможливити повторну здачу роботи у одному ВУЗе).