Ханпаша Нурадилов (1920-1942 рр.)

Ханпаша Нурадилов (1920;1942 гг.).

.

«…Ханпаша Нурадилов втілив у собі кращі риси доблесного чеченського народу — його геройство і орлину молодецтво, його сміливість і відвагу, мужність і доблесть».(Из спеціальної листівки політуправління Сталінградського Фронта) В 1940 року, коли Ханпашу призвали б в Червону Армію, йому було усього 20 років. Але вже у жовтні 1941 року, найважчі, перші місяці Великої Великої Вітчизняної війни, він зробив перший подвиг — зі свого кулемета Ханпаша знищив 120 німецько-фашистських загарбників і сімох взяв у свої полон. Його бойові товариші — українці, російські, чеченці — і подвигу любили скромного, працьовитого чеченського юнака, рано втратив батьків, колишнього рабочего-нефтяника, ну, а тепер він став у тому очах і ще героєм, і прикладом.

Последующие події засвідчили, що у зовсім ще юної грудях героя-бойца билося істинно левове сердце.

Во час боїв у районі міста Серафимович Нурадилов командував кулеметним взводом. Коли він перев’язував поранену ногу, німці зробили контратаку. Але він ліг за кулемет і косив фашистів. У цьому бою убив 250 ворогів, знищив два кулемета. Але передували ще бої… І на одному їх Ханпаша був поранений. Дорогою в медсанбат він помер. У цілому упродовж свого фронтову життя Нурадилов знищив 920 фашистів, захопив 7 кулеметів супротивника й особисто взяв у свої полон 12 фашистів. Так, це, звісно геройська жизнь!

Фронтовая газета «Червона Армія» 21 жовтня 1942 року присвятила опису бойових подвигів Ханпаши цілу шпальту і назвала її «Доблесний лицар нашої вітчизни». «Безсмертний герой Кавказу, син сонця, орел орлів — боєць Ханпаша Нурадилов», писала газета. Так само щирим замилуванням перейнято був і опублікований тому самому номері вірш Б. Полейчука «Солдатська честь», присвячене Нурадилову.

Еще одне вірш про герое-бойце написав відомий поет Євген Долматовський. Його «Пісня про Ханпаше Нурадилове» була надрукована на зворотному боці листівки, яку Політуправління Сталінградського Фронту випустило про Нурадилове. У листівці говорилося: «Герой будь-коли знав браку хоробрості. Ханпаша Нурадилов втілив у собі кращі риси чеченського народу — його геройство і орлину молодецтво, його сміливість і відвагу, мужність і доблесть. Билинним подвигам кавказьких витязів дотримувався славний богатир Нурадилов. Глянь, боєць, на богатирський образ героя, гірського орла, кулеметника Ханпашу Нурадилова! Нехай ратні подвиги сина чеченського народу, стануть тебе й твоїх товаришів прикладом доблесті в бою!».

За бойові подвиги Ханпаша Нурадилов нагородили орденами Червоного Прапора, Червоного Прапора. У 1943 року було посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союза.

Юноше з гірського чеченського села немає й 23 років, що він зробив свою останню подвиг і у приволзької степу під Сталінградом. У меморіальному комплексі на Мамаєвому Кургані в місті-герої Волгограді, є меморіальна плита Ханпаши Нурадилова. Тут завжди свіжі цветы…

Помнят його й земляки. Ім'ям героя названо Чеченський Державний Драматичний театр, вулиця в Грозному. І, звісно, будь-коли забудуть Ханпашу Нурадилова на селі Минай-Тугай Хасав-Юртовского району, де він народився. Пам’ять про легендарному герої воскрешає важкі роки Великої Вітчизняної війни. Інтернаціональне братство у роки було скріплене кров’ю захисників Отечества.