Організація бухгалтерського обліку

РефератДопомога в написанніДізнатися вартістьмоєї роботи

Номер |Найменування раздела|Группа статей |Сума — |розділу| — | — | |АКТИВ — | — |1 |Внеоборотные активи |Нематеріальні активи — | — | |Основні кошти Фінансові вкладення — | |Разом у розділі 1 — |11 |Оборотні активи |Запаси — | — | |Дебіторська заборгованість — | — | |Фінансові вкладення — | — | |Кошти — | — |Разом у розділі 11 — | — |III |Збитки |Непогашені збитки минулих років — | — | |Збитки… Читати ще >

Організація бухгалтерського обліку (реферат, курсова, диплом, контрольна)

1 БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК, ЙОГО МІСЦЕ У СИСТЕМІ УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІКОЮ ОРГАНІЗАЦІЇ 3 1.1 Поняття бухгалтерського обліку 3 1.2 Основні завдання, вимоги, і функції бухгалтерського обліку 3 1.3 Класифікація майна підприємства 5 1.4 Метод бухгалтерського обліку 11 2 БУХГАЛТЕРСЬКИЙ БАЛАНС 13 2.1 Поняття бухгалтерському балансі, його будову і змістом 13 2.2 Види балансу 17 2.3 Зміни у балансі під впливом господарських операцій 18.

2.3.1 Приклади господарських операції 21 2.4 Значення балансу керівництво організацією 22 3 СИСТЕМА РАХУНКІВ І ПОДВІЙНА ЗАПИС 22 3.1 Поняття рахунках бухгалтерського обліку 22 3.2 Рахунки активні і пасивні 23 3.3 Поняття і сутність подвійного запису на рахунках 25 3.4 Бухгалтерські проводки 26 3.5 Синтетичні і аналітичні рахунки 27 3.6 Узагальнення даних поточного бухгалтерського обліку 28 3.7 Класифікація рахунків бухгалтерського обліку за змістом 30.

3.7.1 Будова рахунків для обліку майна 31 3.8 Класифікація рахунків бухгалтерського обліку структурою Помилка! Закладання не визначено. 4 План рахунків бухгалтерського обліку 38 5 Форми бухгалтерського обліку 39 6 Контрольна завдання 44 7 Література 45.

БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК, ЙОГО МІСЦЕ У СИСТЕМІ УПРАВЛІННЯ ЭКОНОМИКОЙ.

ОРГАНИЗАЦИИ.

1 Поняття бухгалтерського учета.

Бухоблік є системою, яка вимірює параметри ділової активності і становить у вигляді звіту та кінцевих висновків до ухвалення рішень керівництвом компаній. Фінансові звіти це документи, які надають інформацію в грошової форми на індивідуальному чи на рівні підприємства .

Бухгалтерія є важливим елементом обліку як і, як арифметика є складовою частиною математики. Дедалі більше людей використовують комп’ютери для ведення докладної бухгалтерської звітності всіх рівнях, в домашнє господарство, бізнесі й у організаціях всіх типов.

Практика бухобліку полягає в певних принципах. Правила, обов’язкові для бухгалтерів, такі як виміру, проведення розрахунків й доведення фінансової інформації до кінцевих споживачів будується відповідно до GAAP (узвичаєні принципи бухгалтерського учета).

2 Основні завдання, вимоги, і функції бухгалтерського учета.

Становлення і ринкових відносин, управління економікою, використання Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку визначають посилення ролі й значення бухгалтерського обліку. У Федеральному законі «Про бухгалтерський облік «сформульовані такі: формування повної та достовірну інформацію про діяльність організації та її майновому становищі, необхідної внутрішнім користувачам бухгалтерської звітності - керівникам, засновникам, учасникам і власникам майна організації, і навіть зовнішнімінвесторам, кредиторам та інших користувачам бухгалтерської звітності; забезпечення інформацією, необхідної внутрішнім і зовнішнім користувачам бухгалтерської звітності, контролю над виконанням законодавства Російської Федерації під час здійснення організацією господарських операцій та доцільністю, наявністю і рухом майна та зобов’язання, використанням матеріальних, трудових і відповідно до затвердженими нормами, нормативами і кошторисами; запобігання негативних результатів господарської діяльності й виявлення внутрішньогосподарських резервів, забезпечення її фінансової устойчивости.

На виконання завдань, поставлених перед бухгалтерським урахуванням, до закону сформульованими основше вимоги для її ведення: оцінка майна в рублях; окремий облік власного майна України та майна інших організацій; безперервність обліку у часі; ведення обліку подвійний записом у системі рахунків; дотримання тотожності даних синтетичного і аналітичного обліку; відбиток господарських операцій на рахунках без будь-якого вилучення; роздільне відбиток витрат за виробництво і капітальні вложения.

За підсумками даних бухгалтерського обліку здійснюється аналіз господарської діяльності, приймаються різні управлінські рішення. У системі управління господарською діяльністю підприємства бухгалтерський облік виконує ряд функций.

Малюнок 1 Функції бухгалтерського учета.

Контрольна функція має значення за умов розвитку ринкових взаємин держави і наявності різної форми власності. Працівники бухгалтерії, аудиторських фірм, податкових служб здійснюють контролю над збереженням, наявністю і рухом майна підприємств і закупівельних організацій, правильністю і своєчасністю розрахунків із державою та інші суб'єктами господарських взаємовідносин. З допомогою бухгалтерського обліку здійснюються три виду контролю — попередній, поточний і последующий.

Інформаційна функція — одне з головних функцій бухгалтерського учета.

Бухгалтерський облік є є основним джерелом інформації, яка поставляється різним рівням управління. Для її основі приймаються відповідні рішення. Інформація, отримувана у системі бухгалтерського обліку, широко використовується усіма видами господарського обліку. Щоб отримувана інформація задовольняла всіх користувачів, повинна бути достовірної, об'єктивної, на часі і оперативной.

Інформація повинна містити лише необхідні дані, що дозволяє швидше вивчати їх, приймати оптимальні управлінські решения.

Обеспечение схоронності майна — функція, має велике значення в умовах ринкових відносин також наявності різних форм власності. Виконання даної функції залежить від діючої ми системи обліку, і певних передумов: наявності спеціалізованих складських приміщень, оснащених засобами оргтехніки; вдосконалення самої системи обліку, застосування науково обгрунтованих методів виявлення нестач, розтрат, розкрадань; використання сучасних засобів обчислювальної техніки для збору, обробітку грунту і передачі информации.

Функція зворотний зв’язок означає, що бухгалтерський облік формує і передає інформацію зворотний зв’язок, тобто. інформацію про фактичних параметрах розвитку об'єкта управления.

Бухгалтерський облік з погляду системи управління є частина інформаційної системи зворотний зв’язок, її основу. Він покликаний забезпечувати всі рівні управління підприємства інформацією щодо фактичному стані керованого об'єкта, і навіть про істотних відхиленнях від заданих параметров.

Аналітична функція за умов розвитку ринкових відношенні дозволяє вивчити перспективи розвитку цього господарського органу, розкрити наявні недоліки, намітити шляхів удосконалення усіх напрямів господарської деятельности.

Бухгалтерський облік складає всіх стадіях производственнофінансової складової діяльності господарюючого субъекта.

3 Класифікація майна предприятия.

Для господарську діяльність підприємства використовують різноманітні господарські кошти (имущество).

Майно підприємства — це сукупність матеріальних (будинку, споруди, сировину й т.д.) і надходження цінностей, і навіть юридичних відносин даного підприємства коїться з іншими підприємствами. Для правильного керівництва господарської діяльністю важливо знати, яким майном має підприємство, де вона використовується, рахунок яких джерел створено. З цього метою майно можна згрупувати на місця перебування і джерелам образования.

Угруповання майна на місця перебування дозволяє визначити, де використовується майно, яким володіє господарюючий субъект.

Майно предприятия.

Малюнок 2 Угруповання майна підприємства з місцях нахождения.

Розглянемо склад майна, що у сфері производства.

Процес виробництва неспроможна здійснюватися без наявності коштів виробництва. Кошти виробництва містять у собі кошти праці та предмети праці .

Сфера производства.

Малюнок 3 Угруповання коштів производства.

Основні кошти — частину коштів праці, з допомогою які людина впливає у процесі виробництва щодо роботи з метою вироблення певного продукту (робіт, услуг).

Головною особливістю основних засобів і те, що вони тривалий час в незмінною натуральному вигляді функціонують у процесі виробництва та поступово переносять свою вартість на який складають продукт як амортизаційних отчислений.

У бухгалтерський облік до основних засобів відносять ті частини коштів праці, котра, за вартості вище встановленого державою ліміту. До них ставляться будівлі і споруди, машини та устаткування, інструменти, транспортні средства.

Нематеріальні активи — облікові об'єкти, не які мають фізичними властивостями, але що дозволяють одержувати підприємству дохід постійно чи протягом тривалого терміну їхніх експлуатації. До нематеріальною активам ставляться права користування землею, на природні ресурси, авторські права, патенти, товарні знаки, торгових марок, програмні продукти тощо. Нематеріальні активи, як реалізувати основні кошти, переносять свою вартість на готовий продукт частями.

Предмети праці - це частина майна, яку впливає чоловік у процесі роботи засобами праці. Предмети праці одноразово беруть участь у процесі виробництва та повністю переносять свою вартість на изготавливаемую продукцію. До них належать сировину й матеріали, паливо, напівфабрикати, незавершене виробництво, запчастини, тара.

Під сировиною розуміють продукцію сільського господарства і видобувних галузей промисловості, а під матеріаламипродукцію обробних отраслей.

Матеріали з їхньої роль процесі виготовлення продукції діляться на дві групи: сировину й основні матеріали, допоміжні матеріали. Перша група становить речовинну основу продукту, а друга — використовується для виконання зазначених функцій. Наприклад, допоміжні матеріали можуть створювати нормальних умов роботи з основних засобів (мастильні матеріали), змінювати якісну характеристику предметів праці (барвники), використовуватися для господарських целей.

Паливо належить до допоміжним матеріалам, але, оскільки воно займає велику питому вагу в собівартості продукції і на виконує особливі функції в процесі виробництва, у бухгалтерському обліку його виділяють на окрему группу.

Напівфабрикати — предмети праці, які пройшли обробку щодо одного чи кількох цехах підприємства, але підлягають подальшому опрацюванні цьому підприємстві або за межами его.

Незавершене виробництвопредмети праці, що перебувають у обробці в цехах на робочих местах.

До оборотних коштів сфери виробництва відносять частину коштів праці, вартість котрих значно менша певного ліміту. У бухгалтерський облік їх прийнято називати малоцінними і быстроизнашивающимися предметами (МБП).

Предмети праці та МБП у бухгалтерському обліку називають обіговими коштами сфери производства.

У сфері розміщуються основні і його оборотні кошти. Основні кошти, використовувані у сфері звернення, представлені будинками та устаткуванням відділів постачання і маркетингу. Оборотні кошти сфери звернення включають предмети звернення, кошти, кошти на расчетах.

Малюнок 4 Угруповання коштів сфери обращения.

Предмети звернення — готову продукцію складі підприємства, призначена для реалізації, і товари відвантажені. Товари відвантажені - це готову продукцію, відправлена покупцям, але ще оплачена ими.

Кошти підприємства перебувають у рахунках банках. Їм здійснюються розрахунки з постачальниками і покупцями, з банками, фінансовими органами шляхом безготівкових перерахувань. Готівку можуть міститися у касі підприємства у межах встановленого лимита.

Кошти під час розрахунків — борги інших підприємств чи осіб цього підприємства. Така заборгованість називається дебіторської, не бажаючи боржники — дебиторами.

Майно підприємства, яка була у внепроизвод-ственной сфері, представлено основні засоби ЖКГ, дитячих, оздоровчих, лікувальних установ і др.

Основне призначення цієї групи майна — створення сприятливих умов для відтворення робочої силы.

Абстрактні кошти — це облікові об'єкти, які з якихось причин вибули з кругообігу коштів предприятия.

Малюнок 5 Угруповання абстрактних средств.

Абстрактні кошти з допомогою прибутку — суми, перелічені у дохід бюджету податків, і навіть створені задля освіту спеціальних фондів предприятия.

Збитки — це втрата коштів через нераціонального ведення господарства, стихійних бедствий.

Фінансові вкладення — довгострокові і короткострокові вкладення грошових коштів чи майна до інших підприємства для одержання дохода,.

Класифікацію майна господарства щодо сферам перебування можна в наступному виде.

Малюнок 6 Угруповання майна господарства щодо сферам нахождения.

Угруповання майна за найважливішими джерелами освіти показує, рахунок яких джерел кошти освічені та з якою метою предназначены.

Малюнок 7 Угруповання майна господарства щодо джерелам образования.

Усі джерела освіти коштів господарства поділяються за власні і залучені (заемные).

До власним джерелам освіти ставляться статутний капітал, прибуток, резерви, фонди, цільові фінансування й надходження, амортизация.

Статутний капітал — вартість майна, яким володіє підприємство на час його створення (вклади засновників як коштів, основних коштів, нематеріальних активів та інших.) задля забезпечення своєї діяльності. Статутний капітал може изменяться.

Прибутоксума перевищення доходів витратами підприємства, отримані з початку цього року остаточно звітний період від продукції, робіт, послуг, тих матеріальних цінностей, основних засобів та інших. Проте чи весь прибуток є джерелом освіти майна, бо більшу частину її сплачується державі вигляді стягуваних податків, а частка продовжує залишатися для підприємства для поновлення производства.

На підприємстві створюються із прибутку спеціальні фонди, які мають суворо цільове призначення (фонди накопичення, фонд споживання, резервний фонд).

Резерви — власні джерела освіти коштів підприємства. Вони створюють у ході виробничо-господарської роботи і використовуються за призначенням (резерв по сумнівним боргах, для ремонт основних засобів, для виплату винагород за вислугу років і т.д.).

Цільові фінансування й надходження — кошти, які надійшли від держави, інших підприємств і фізичних осіб реалізації цільових мероприятий.

Амортизаційний фонд — закумульовані кошти підприємства на просте відтворення основних средств.

До запозиченим (залученими) джерелам освіти коштів ставляться: позики, кредити, кредиторської заборгованості, зобов’язання в розподілу валового внутрішнього продукта.

Кредити і позики — борги підприємства інших організацій. До позикам ставляться суми випущених і проданих підприємством акцій колективу, облігацій. Розрізняють короткострокові і довгострокові займы.

Кредити банку — сума отриманих короткострокових і частка довгострокових кредитів банку. Короткострокові (термінів до один рік) кредити банк видає підприємству на оплату куплених товарно-матеріальних цінностей, на виплату заробітної плати т.д. Довгострокові (терміном понад рік) кредити використовуються підприємством фінансування капітальних капіталовкладень у основні кошти й технологии.

Кредиторська заборгованість — сума заборгованості постачальникам за товари та послуги з виданими векселях, по авансам отриманим і др.

Зобов’язання з розподілу валового внутрішнього продукту — це заборгованість підприємства своїм працівникам за нарахованої, але з виплаченої заробітної плати, що виникає внаслідок розбіжності у часу моменту її нарахування і. До таких ж джерелам ставляться борги органам соціального страхування і забезпечення, бюджету по налогам.

4 Метод бухгалтерського учета.

Метод бухгалтерського обліку — сукупність засобів і прийомів, з допомогою яких пізнається предмет (об'єкти) бухгалтерського обліку. Він дає змогу вивчити явища рухається, зміні, взаємозв'язок харчування та взаємодії. Метод бухгалтерського обліку залежить від предмета обліку, тобто. розкритих і контрольованих об'єктів, і навіть поставлених перед урахуванням завдань і що висуваються до нього вимог. Тому метод не можна розглядати, як щось застигле. Зміна економічних відносин, розвиток науковотехнічного прогресу пред’являють нові вимоги до бухгалтерського обліку, але це викликає зміна прийомів та способів. Наприклад, застосування ЕОМ призводить до вдосконаленню способів спостереження, контролю та реєстрації господарських операцій, знімання інформації. Зміст методу бухгалтерського обліку випливає з його сутності та особливостей бухгалтерського учета.

Метод бухгалтерського обліку включає у собі такі кошти та прийоми, які заведено називати елементами методу бухгалтерського обліку: документація і інвентаризація, оцінка та калькуляція, рахунки і подвійна запис, баланс і отчетность.

Документація — письмове свідоцтво про досконалої господарської операції або про праві її вчинення. Кожна господарська операція оформляється документами. Документ служить як основою фіксування операцій, а й способом первинного спостереження та реєстрації їх. Документація служить цілям контролю, можна буде проводити документальні перевірки, забезпечує схоронність имущества.

Інвентаризація — спосіб перевірки відповідності фактичного наявності господарських засобів у натурі даним обліку; елемент методу бухгалтерського обліку — засіб спостереження та наступної реєстрації явищ і операцій, неотраженных первинної документацією в останній момент їх скоєння. Тому інвентаризація є доповненням документации.

Документація і інвентаризація є прийомами первинного контролю над об'єктами бухгалтерського учета.

Оцінка — спосіб, з допомогою якого господарські кошти отримують грошовий вираз. Оцінка господарських коштів кожного господарюючого суб'єкта виходить з їхньою фактичною собівартості. Цим досягається реальність оценки.

Для керівництва господарськими процесами потрібно знати всі затрати, пов’язані зі своїми здійсненням. У цьому обчислюється як величина кожного виду витрат, а й загальна їх сума, належить певному об'єкту, тобто. обчислюється собівартість врахованих об'єктів. Собівартість об'єктів обліку обчислюється з допомогою калькуляції, використовуваної для контролю над величиною затрат.

Для постійного контролю над господарськими процесами підприємства, за станом засобів і джерел освіти необхідно все господарські операції враховувати безперервно за окремим стадіям, соціальній та розрізі окремих груп, і видів господарських коштів. У бухгалтерський облік таке відбиток господарських засобів і процесів виробляється шляхом спостереження за змінами, що відбуваються з різними видами майна України та джерелами його освіти, над усіма витратами, виробленими у цьому чи іншому господарському процессе.

Економічна угруповання об'єктів бухгалтерського обліку, що дозволяє отримувати про неї показники, необхідних поточного контролю над господарської діяльністю, забезпечується також системою рахунків. Необхідність в рахунках пояснюється лише тим, що дані, що у документах, дають лише розрізнену характеристику об'єктів обліку. Рахунки в бухгалтерський облік дозволяють виробляти угруповання і реально отримувати узагальнені характеристики об'єктів учета.

Віддзеркалення господарських операцій на системі рахунків здійснюється за допомогою подвійному записі, сутність якої у взаємопов'язаному відображенні різних явищ, що викликаються господарськими операціями. Наприклад, на рахунках бухгалтерського обліку процес надходження на підприємство куплених матеріалів ув’язується зі витрачанням коштів, сплачених продавцю цих матеріалів. Такий спосіб записів розкриває економічне зміст, дозволяє глибше вивчати господарську діяльність предприятий.

Контроль за всієї сукупністю об'єктів у бухгалтерському обліку виробляється шляхом зіставлення господарських коштів із джерелами їх знань. Таке зіставлення називається балансового узагальнення. Балансовое узагальнення характеризується рівністю загального обсягу видів засобів і суми джерел освіти. Рівність це зберігається постійно. Балансовое узагальнення дозволяє здійснювати суворий контролю над наявністю і використанням коштів будь-якого господарюючого субъекта.

Результати господарську діяльність, і навіть конкретизація окремих показників балансу зберігають у звітності. Бухгалтерська звітність — єдина система інформації фінансове становище господарюючого суб'єкту за певний період. До звітності, як елементу методу бухгалтерського обліку, пред’являється низку требований:

. достоверность.

. целостность;

. сопоставимость;

. последовательность:

. звітний период;

. оформление.

БУХГАЛТЕРСЬКИЙ БАЛАНС.

1 Поняття бухгалтерському балансі, його будову і содержание.

Кошти підприємства беруть участь у процесі виробництва безупинно. Речовинний склад коштів у різних підприємствах є неоднаковим, для керівництва підприємством треба знати, якими засобами вона володіє, з якого джерела їх одержано, для якої мети призначені. На опікується цими питаннями відповідає бухгалтерський баланс.

Бухгалтерський баланс — спосіб узагальнення і угруповання майна господарства і джерел його освіти на певну дату в грошової оценке.

Схематично бухгалтерський баланс є таблицю, складену з двох вертикально розташованих частин: верхня — актив — відбиває майно господарського органу, а нижня — пасив — джерела його образования.

Бухгалтерский баланс.

Баланс у перекладі французького означає рівність, ваги. Тож у ньому завжди має бути рівність підсумків активу і пасиву (майно господарства одно джерелам його образования).

Усі майно (кошти) на рахунку і джерела його освіти у пасиві представлені у сгруппированном вигляді. Майно на рахунку зведено у трьох розділу. Розділи на рахунку балансу перебувають у порядку зростання ліквідності. У розділі 1 представлені найменш ліквідні активи, розділ II — активи із високим ліквідністю, розділ III — кошти, повністю выбывшие з обороту (втрата средств).

У пасиві балансу теж три розділу, які працюють у залежність від терміну погашення. У розділі IV пасиву представлені власні джерела освіти майна, розділ V — довгострокові позикові джерела, в розділі VI — короткострокові позикові источники.

Кожен із розділів активу і пасиву балансу включає економічно однорідні види засобів і джерел, які називаються статтями баланса.

У розділі 1 активу балансу представлені групи статей. Група «Нематеріальні активи «представлена кількома статтями (див. з. 39). Вони у балансі оцінені по залишкової вартості (початкова вартість мінус сумма.

нарахованого зносу). Також оцінюються і групи «Основні кошти », крім «земельних участков.

Знос за цим видом основних засобів не нараховується. У балансі всі основні кошти й нематеріальні активи представлені у жодному розділі незалежно від сфери експлуатації. По статтям групи «Фінансові вкладення «відбивається вкладення засобів у інші господарючих суб'єктів терміном більше года.

У розділі II активу балансу «Оборотні активи демонструються оборотні кошти незалежно від сфери використання. Вони представлені кількома групами. Серед опитаної «Запаси «насамперед відбиті окремими статтями його оборотні кошти сфери виробництва. Але тут наведено і предмети звернення: готову продукцію і товари відвантажені, витрати майбутніх періодів. Запаси повинні оцінюватися по фактичної собівартості. Однак у умовах високої інфляції використовуються особливі методи оцінки як предметів праці, і продуктів труда.

Другу групу оборотних активів становлять короткострокові фінансові вкладення інші предприятия.

Група «Кошти «представлена статтями Розрахункові рахунки », «Валютні рахунки », «Інші кошти «Нині підприємства та молодіжні організації може мати кілька розрахункових і валютних рахунків у трилітрові банки. У балансі залишки коштів за цих рахунках відбиваються загальними сумами незалежно кількості відкритих рахунків. Залишки коштів за банківським валютним рахунках демонструються у рублях эквиваленте.

У розділі III активу балансу відбиваються збитки за часом їх виникненню. Такий порядок необхідний контролю над їх покрытием.

У розділі IV пасиву балансу «Капітал і резерви «показані самостійними статтями власні джерела освіти коштів: статутний капітал, додатковий капітал, резервний капітал. У цьому розділі наводиться нерозподілена прибуток підприємства. Вона представлена двома позиціями, відповідними її возникновения.

Статті розділу V пасиву показують заборгованість банкам за кредитами і позикам, отриманих від інших підприємств терміном більше года.

Розділ VI пасиву балансу об'єднує кілька груп короткостроковій заборгованості: позикові кошти, кредиторську заборгованість, резерви майбутніх витрат і платежей.

По групі «Позикові кошти «самостійними статтями показані борги банкам по короткотерміновим кредитах банків і іншим предприятиям.

По статтям групи «Кредиторська заборгованість «представлені борги постачальникам і підрядчикам за які надійшли від них товарно-матеріальні цінності, дочірнім і залежним підприємствам, працівникам підприємства, бюджету, соціальним фондам.

2 Види баланса.

Залежно від призначення, забезпечення і порядку складання розрізняють три «види балансів. Сальдовий баланс характеризує в грошову оцінку майно господарюючого суб'єкта та джерела освіти майна по стану на певну дату.

Сальдовий баланс.

Баланс складається бухгалтерією підприємства шляхом підрахунку залишків (сальдо) по счетам.

Оборотний баланс крім залишків засобів і джерел освіти майна початку і поклала край періоду містить дані про їхнє русі (дебетові і кредитові обертів) за звітний період. З власного будовою він відрізнятиметься від сальдового баланса.

Оборотний баланс.

Оборотний баланс має значення як проміжного робочого документа, що у процесі складання вступного, заключного і ліквідаційного балансов.

Вступний баланс (початковий) — перший баланс, составляемый на початку діяльності підприємства. У його доробку відбивається склад майна підприємства, отриманого за його організації, а пасиві - джерела його виникнення. Вступний баланс містить менше статей, ніж наступні баланси, відбивають результати господарську діяльність за певний період. Перед упорядкуванням вступного балансу, зазвичай, проводиться інвентаризація і - оцінка наявної в підприємства имущества.

Заключний баланс — звітний документ про виробничо-фінансової діяльності підприємства за певний період. Він складається на основі перевірених бухгалтерських записів (вивірка оберту і залишків по рахунках, перевірка інвентаризацією засобів і расчетов).

Ліквідаційний баланс складається для характеристики майнового стану підприємства на дату припинення своєї діяльності як юридичного лица.

Попередній (провизорный) баланс — бухгалтерський баланс, составляемый заздалегідь наприкінці звітний період з урахуванням очікуваних змін — у складі майна підприємства. Основою такого балансу служать фактичні бухгалтерські дані про стан активних і пасивних статей на момент його упорядкування та очікувані даних про господарських операціях, які скоєно до закінчення звітний період. Упорядкування попереднього балансу має своєю метою заздалегідь встановити фінансове становище підприємства, в якому вона опиниться у кінці звітного периода.

Баланс-брутто (грубий) включає у собі регулюючі статті, використовується фінансування наукових досліджень, вдосконалення інформаційних функцій балансу і др.

Баланс-нетто (чистий) — баланс, з яких виключені регулюючі статті: «Зношеність основних коштів », «Знос нематеріальних активів «та інших. У сучасних умовах зросла значення баланса-нетто, оскільки вона дозволяє накреслити реальну вартість майна підприємства. Нині сальдовий баланс-нетто є діючої формою отчетности.

3 Зміни у балансі під впливом господарських операций.

Щодня на підприємствах відбувається безліч господарських операцій, які впливають на величину господарських засобів і джерел освіти. Оскільки баланс відбиває стан коштів, кожен операція викликає його. Залежно із зони впливу баланс все господарські операції заведено поділяти чотирма типа.

Перший тип господарських операцій. Відіб'ємо у балансі таку операцію. Надійшли гроші у касу з розрахункового рахунку виплати зарплати робітникам і службовцям у сумі 50 000 руб.

Операція торкнулася дві статті активу. Відбулася перегрупування засобів у активі балансу. Кошти за 57-ю статтею «Розрахунковий рахунок «зменшилися, а, по статті «Каса «збільшилися однією й саму суму. Загальний підсумок балансу залишився неизменным.

До цього типу можна назвати також операції з надходженню коштів на розрахунковий рахунок з каси чи то з дебіторів, видачі грошей із каси підзвітним особам, поверненню невитрачених сум підзвітним обличчям в касу, відпустці матеріалів зі складу у виробництві, надходженню з виробництва готової своєї продукції склад, відвантаженні готової продукції з складу покупцям і др.

Отже, господарські операції першого типу викликають зміни лише у активі балансу, загальний підсумок (валюта) балансу не меняется.

Перший тип балансових змін можна записати уравнением.

А+Х-Х=П,.

де, А — актив; П — пасив; Х — зміна коштів під впливом господарських операций.

Другий тип господарських операцій. Відіб'ємо у балансі таку операцію: погашена заборгованість постачальнику з допомогою отриманого кредиту банку сумі 20 000 тис. руб.

Обидві статті, якими відбито операція, — пасивні. Одна стаття збільшилася (борг перед банком по короткостроковому кредиту), інша — зменшилася (заборгованість постачальникам) ту суму. Загальний підсумок (валюта) балансу залишився прежним.

До другої типу ставляться також операції з утримування податків із заробітної плати робітників і службовців, використанню прибутку створення фондів спеціального призначення і др.

Отже, господарські операції другого типу ведуть до змін лише у пасиві балансу. Загальний підсумок балансу не меняется.

Другий тип балансових змін можна записати уравнением.

А = П+ХX.

Третій тип господарських операцій. Вони викликають збільшення статті й у активі, й у пасиві балансу, підсумки активу і пасиву зростають, але рівність з-поміж них зберігається. Відбувається збільшення господарських средств.

До цього типу можна віднести господарські операції, пов’язані зі вступом основних засобів, нарахуванням зарплати робітникам і службовцям за виготовлення продукції, надходженням матеріалів від постачальників та інших. Наприклад, отримана позичка банку виплати заробітної плати працівникам підприємства у сумі 5000 тис. руб.

Операції третього типу призводять до одночасному збільшення однією й саму суму однієї статті у активі, а інший — в пасиві балансу. Валюта балансу збільшується. Рівність зберігається. Цей тип балансових змін відіб'ємо уравнением.

А+Х=П+ X.

Четвертий тип господарських операцій. Погашений короткостроковий кредит банку сумі 2000 тис. руб.

Через війну цієї операції сталося зменшення коштів за статтею «Розрахунковий рахунок », цю суму зменшилася заборгованість банку, що відбито у пасиві балансу за 57-ю статтею «Короткострокові кредити банків ». Таким образом. все операції четвертого типу викликають зменшення й у активі, й у пасиві балансу, підсумки активу і пасиву балансу зменшуються на рівну величину. Рівність з-поміж них зберігається. Цей тип балансових операцій відіб'ємо рівнянням А-Х=П-Х.

Вплив чотирьох типів змін баланс можуть бути наступним образом.

Типи змін — у балансі під впливом господарських операций.

|Tип |Актив |Пасив | |зміни |Збільшення |Зменшення |Увеличение|Уменьшение| |1 |+ |- | | | |2 | | |+ |- | |3 |+ | |+ | | |4 | |- | |- |.

1 Приклади господарських операции.

Операція 1. Придбано товари за розрахунок готівкою 500 рублей.

|50 «Каса «| |41 «Товари «| |Д |До | |Д |До | |Сальдо | | |Сальдо | | |800 |500 | |800 |500 | | | | | | | | | | |500 | | |Сальдо | | |Сальдо | | |300 | | |1200 | |.

У результаті операції сталося збільшення лише водному активному рахунку (запис в дебеті) і водночас — зменшення й інші активному рахунку (запис в кредите).

Операція 2. Відраховано із прибутку в резервний фонд 100 рублей.

|80 «Прибули і збитки «| |86 «Резервний капітал «| |Д |До | |Д |До | | |Сальдо | | |Сальдо | |100 |500 | | |200 | | | | | | | | | | | |100 | | |Сальдо | | |Сальдо | | |400 | | |300 |.

Зміни припадають на двох пасивних рахунках. У першому сталося зменшення (запис в дебеті), у другому — збільшення (запис в кредите).

Операція 3. За рішенням зборів засновників фірми збільшений розмір внесків у статутний капітал — 600 рублей.

|75 «Розрахунки з заснує. «| |85 «Статутний капітал «| |Д |До | |Д |До | |Сальдо | | | |Сальдо 3 | |850 | | | |400 | | | | | | | |600 | | | |600 | |Сальдо 1 | | | |Сальдо 4 | |450 | | | |000 |.

Дебетують один рахунок, у разі активний, оскільки борг за засновниками зростає, і водночас кредитують пасивний рахунок, оскільки паралельно цьому ту суму зростає статутний капитал.

Операція 4. Частково погашені кредити банку — 300 рублей.

|51 «Розрахунковий рахунок «| |92 «Довгострокові кредити | | | |банків «| |Д |До | |Д |До | |Сальдо 1 | | | |Сальдо | |650 |300 | |300 |650 | | | | | | | |Сальдо 1 | | | |Сальдо | |350 | | | |350 |.

Як бачимо, повторюється хоча б порядок записів на протилежних сторони двох рахунків. Кредитується активний рахунок, оскільки зменшуються вартість розрахунковий рахунок, і дебетуется пасивний рахунок, що у в зв’язку зі скороченням боргу позичкам теж зменшується ту величину.

4 Значення балансу керівництво организацией.

Баланс має значення керівництво підприємством. Він відбиває стан засобів у узагальненої сукупності мали на той чи іншого момент часу, розкриває структуру коштів та їхнього джерел у розрізі видів тварин і груп, питому вагу кожної групи, взаємозв'язок і взаємозалежність між собою. Дані балансу служать виявлення найважливіших показників, характеризуючих діяльність підприємства його фінансове становище. Наприклад, за даними балансу визначається забезпеченість засобами, правильність їх використання, дотримання фінансової дисципліни, рентабельність і др.

За даними балансу виявляються вади на роботи і фінансовий стан, а також їхніх причини. З допомогою балансу можна розробити заходи щодо їх устранению.

Дані бухгалтерського балансу дають можливість контролювати правильність використання коштів цільового назначения.

Особливого значення набуває баланс у справі контролю та вивчення господарської роботи і фінансового становища підприємства. При аналізі балансу розкриваються нові внутрішні взаємозв'язку поміж усіма елементами господарську діяльність предприятия.

Завдяки вузьке і компактній формі, баланс є дуже зручним документом. Він дає яке закінчила і незбиране уявлення як про майновому стані підприємства за кожен момент, а й тих змінах, що відбулися за чи іншого період. Останнє досягається порівнянням балансів за ряд звітних периодов.

СИСТЕМА РАХУНКІВ І ПОДВІЙНА ЗАПИСЬ.

1 Поняття рахунках бухгалтерського учета.

Будова рахунків. У балансі підприємства наводяться великі цифри про об'єктах бухгалтерського обліку на певну дату. Для керівництва господарської банківською діяльністю та прийняття відповідних управлінських рішень необхідно мати безперервну інформацію стану війни і русі майна. Для цього він у бухгалтерському обліку застосовується система счетов.

Система рахунків — це спосіб економічної угруповання, поточного відблиски і оперативного контролю над засобами господарства і господарськими операциями.

Кожен рахунок призначений відбиття конкретного об'єкта господарських коштів чи джерел освіти. На рахунках виходячи з первинних документів нагромаджуються і систематизуються поточні дані лише з однорідним господарським операціям. Рахунок є таблицю двосторонньої формы.

Таблиця рахунки має дві супротивники, зазначені термінами «Дебет «(Д-т) і «Кредит «(К-т). Якщо з дебету рахунки відбивають надходження коштів, то кредиту — їх расходование.

Залишок коштів чи джерел освіти початку чи кінець періоду називається «сальдо. Сума за операціями за звітний період називається оборотом за рахунком. Рахунок може мати два оборотудебетовый оборот (Обд) і кредитовий (Обк).

2 Рахунки активні і пассивные.

Усі рахунки бухгалтерського обліку стосовно балансу діляться на дві великі групи: рахунку обліку господарських коштів (рахунки коштів) і рахунку обліку джерел освіти коштів (рахунки источников).

Усі рахунки коштів — рахунки активні. Вона має таке будова: залишок за рахунком може лише дебетовим, оборот по дебету означає надходження коштів, а оборот за кредитами — їх використання (выбытие).

Віддзеркалення операцій із кожному активному рахунку може викликати два случая.

Будова активного счета.

Рахунок «Активний «.

На активному рахунку сальдо кінцеве (Ск) менше нуля не може, оскільки не можна витратити більше коштів, ніж їх было.

До активним ставляться рахунки «Основні кошти », «Матеріали », «Каса », «Розрахунковий рахунок », «Нематеріальні активи «і др.

Усі рахунки джерел коштів — пасивні. Вона має таке будова: початковий залишок джерел господарських коштів завжди відбивається по кредиту (кредитове сальдо), в цій самій боці рахунки позначається збільшення джерела, зменшення джерел — по дебету. При відображенні операцій із пасивному рахунку може виникнути два случая.

Будова пасивного счета.

Рахунок «Пасивний «.

На пасивному рахунку сальдо кінцеве (Ск) менше нуля не може, оскільки не можна витратити джерел більше, ніж їх было.

До пасивним ставляться рахунки «Статутний капітал », «Короткострокові позички банку », «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками «і др.

Існують активно-пасивні рахунки, які об'єднують у собі ознаки активних і пасивних рахунків. У цих рахунках залишок може бути дебетовим, і кредитовим. Наприклад, рахунок «Розрахунки з різними дебіторами і кредиторами «може мати два залишку: дебетовый — показує суму дебіторської заборгованості відбивається на рахунку балансу, кредитовий — суму кредиторську заборгованість відбивається в пассиве.

Між рахунками і балансом існує тісний взаимосвязь:

кожній статті балансу, зазвичай, відповідає рахунок, крім випадків, коли окремі статті відбивають дані кількох рахунків (наприклад, стаття «Сировина і матеріали «містить залишки за рахунками «Матеріали », «Заготовление и.

придбання матеріалів "); деякі рахунки представлені у балансі кількома статтями (рахунок «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками »);

рахунки поділяються на активні і пасивні аналогічно статтям баланса;

залишки господарських засобів і джерел освіти являються рахунках тій самій боці, що у балансе;

суми залишків за всі активним рахунках рівні підсумку активу (валюті) балансі, а, по всім пасивним рахунках — підсумку пасиву (валюті) баланса;

баланс складається підставі даних рахунків бухгалтерського обліку, а рахунки відкриваються підставі даних баланса.

3 Поняття і сутність подвійному записі на счетах.

Усі господарські операції б’ють по рахунках бухгалтерського обліку способом подвійний записи.

Подвійна запис — спосіб відображення кожну операцію в дебеті один і кредиті іншого взаємозалежних рахунків лише у й тією самою сумі. Застосування подвійний записи має об'єктивного характеру пов’язано з двоїстим характером відображення господарських операцій. Необхідність подвійному записі виявляється у чотирьох типах балансових изменений.

Подвійна запис у процесі скоєння господарських операцій відбиває двоїсті зміни у складі господарських коштів чи його джерел, чи одночасно у складі коштів та їхнього джерел у дебеті одним і кредиті інших взаємозалежних рахунків лише у й тією самою сумме.

Подвійна запис надає бухгалтерського обліку системного характеру, забезпечує взаємозв'язок між рахунками, що дозволяє об'єднати в єдину систему. Подвійна запис має велику інформаційне значення, так як дозволяє їм отримати інформацію про рух господарських засобів і джерелах їх образования.

Подвійна запис сприяє контролю руху господарських засобів і джерелами їх знань, показує, звідки вони зробили і яким мети були спрямовані. Вона дозволяє перевірити економічний зміст господарських операцій та правомірність їх здійснення, починаючи з окремої операції, і закінчуючи відбитком у балансі. Подвійна запис забезпечує виявлення помилок в рахункових записах. Кожна сума відбивається по дебету і кредиту різних рахунків, тому оборот по дебету всіх рахунків повинен дорівнювати обороту за кредитами всіх рахунків. Порушення цієї рівності свідчить про допущенні помилок в записах, що їх знайдені та исправлены.

4 Бухгалтерські проводки.

Кожна господарська операція віддзеркалюється в рахунках бухгалтерського обліку способом подвійному записі, в дебеті один і кредиті іншого рахунки, тобто. між рахунками виникає взаимосвязь.

Взаємозв'язок між дебетом один і кредитом іншого рахунки, що виникла результаті подвійному записі ними господарської операції, називається кореспонденцією рахунків. Рахунки, між якими така взаємозв'язок виникла, називаються корреспондирующими.

Позначення кореспонденції рахунків, тобто. найменування дебетуемых і кредитуемых рахунків, із зазначенням суми за даною операцією, називається бухгалтерської записом (проводкою). Бухгалтерські записи (проводки) по кількості порушених ними рахунків поділяють на прості і сложные.

Простими прийнято називати такі бухгалтерські записи (проводки), в яких кореспондують лише 2 рахункиодин по дебету, а інший по кредиту.

Під час упорядкування складних записів (проводок) слід пам’ятати, що правильної є тільки така проводка, у якій кореспонденція рахунків виражена ясно. Отож не можна складати такі бухгалтерські записи, де одночасно порушується кілька дебетуемых і кредитуемых счетов.

Бухгалтерські записи (проводки) здійснюються основі документів, у яких зафіксована господарська операція, і позначаються на особливих дисконтних регістрах (журналах-ордерах. Головною книзі, картках і т.д.).

операцій бухгалтерські записи реєструють в послідовності скоєння економічно різнорідних операцій. Віддзеркалення господарських операцій на послідовності їх здійснення називається хронологічної записи.

Для визначення показників господарську діяльність все господарські операції групують по економічно однорідним ознаками. Записи господарських операцій із визначеною системою називаються систематическими.

Хронологічні і систематичні записи можуть здійснюватися роздільно і разом. У першому випадку записи про господарських операціях виробляють спочатку в реєстраційному журналі у хронологічній послідовності їх здійснення, потім у систематичному порядку на рахунках бухгалтерського обліку. У другий випадок записи виробляються одночасно у одному комбінованому обліковій регістрі. У цьому скорочуються і спрощуються облікові записи, особливо в використанні коштів сучасної обчислювальної техники.

5 Синтетичні і аналітичні счета.

Для керівництва господарської діяльністю необхідно лиш мати інформацію про об'єктах бухгалтерського обліку різного рівня деталізації. Тож отримання різноманітних за рівнем деталізації даних у бухгалтерському обліку використовуються дві групи рахунків: синтетичні і аналитические.

Синтетичні рахунки служать для укрупненої угруповання і врахування однорідних об'єктів, а аналітичні рахунки — для докладної їх характеристики.

Віддзеркалення господарських засобів і процесів на синтетичних рахунках називається синтетичним урахуванням, але в аналітичних рахунках — аналітичним учетом.

У аналітичних рахунках, що відбивають джерела коштів, і навіть розрахунки (крім розрахунків із робітниками та представниками), облік ведеться лише у грошовому вираженні. Тому схеми таких рахунків більш просты.

Взаємозв'язок між синтетичними і аналітичними рахунками виявляється у следующем:

. аналітичні рахунки ведуться для деталізації синтетичних счетов;

. операція, записана по синтетичному рахунку, мусить бути обов’язково відбито на відповідних аналітичних рахунках, відкритих до цього синтетичному счету;

. на синтетичному рахунку операція записується на суму, але в його аналітичних рахунках — приватними сумами, дають у результаті таку ж загальну сумму;

. запис в аналітичному рахунку виготовляють той бік, що у синтетичний рахунок, тобто. їх будова одинаково.

Тому початковий і кінцевий залишки, і навіть обертів по дебету і кредиту синтетичного рахунки повинні прагнути бути рівні загальним сумам відповідних залишків і зворотів його аналітичних рахунків, відкритих у його развитие.

Під час підведення підсумку за звітний період дані синтетичного і аналітичних рахунків повинні звірятися і збігатися, що свідчить про правильності ведення учета.

Слід зазначити, що коли частина рахунків синтетичного обліку відбиває кошти чи джерела коштів, які потребують подальшої деталізації. Такі синтетичні рахунки немає аналітичних рахунків. До них належать рахунки «Каса », рахунок «Розрахунковий рахунок », рахунок «Статутний капітал » .

Проміжне місце між синтетичними і аналітичними рахунками займають субсчета,.

Субрахунок — спосіб угруповання даних аналітичних счетов.

Кількість синтетичних рахунку також субрахунків визначається потребами складання звітності. Кількість використовуваних на підприємствах аналітичних рахунків визначається потребами управління субъектом.

6 Узагальнення даних поточного бухгалтерського учета.

Дані синтетичних і аналітичних рахунків узагальнюються наприкінці звітного періоду для одержання зведеної інформації. Однією з способів узагальнення даних поточного бухгалтерського обліку є оборотні ведомости.

Зворотний відомість за рахунками синтетичного обліку є зведення оберту і залишків за рахунками за певного періоду времени.

Зворотний відомість заповнюється за даними про обороти і залишках синтетичних счетов.

І тому на рахунках підраховують обертів, кінцеве сальдо і відбивають ці дані в зворотному відомості. Укладена в такий спосіб зворотний відомість одна із найважливіших коштів перевірки і функцію контролю повноти і правильності записів за рахунками. Контроль складає основі наявності у даному регістрі трьох пар рівних итогов.

Першу пару рівних підсумків — загальний підсумок початкових залишків по дебету всіх рахунків дорівнює загальному підсумку початкових залишків за кредитами всіх рахунків. Це рівність випливає з цього становища, що це загальна сума коштів підприємства не може більше менше загального обсягу джерел освіти (тобто. рівність підсумків активу і пасиву баланса).

Друга пара рівних підсумків — загальний підсумок оборотів по дебету всіх рахунків дорівнює загальному підсумку оборотів за кредитами всіх рахунків. Це рівність забезпечується подвійний записью.

Третя пара підсумків — загальний підсумок кінцевих залишків по дебету всіх рахунків дорівнює загальному підсумку кінцевих залишків за кредитами всіх рахунків. Це рівність забезпечується рівністю у перших двох пар итогов.

Зворотний відомість по синтетичним рахунках практично називають оборотним балансом, оскільки він містить майже всі показники. У цьому сенсі відомість, фіксуючи рештки розуму та обертів за рахунками, є способом узагальненого відображення як стану, а й змін — у складі - й величині коштів та їхнього источников.

Можливості використання оборотних відомостей по синтетичним рахунках обмежені. За даними відомостей не можна визначити, звідки цінності надійшли, куди вони спрямовані. Неможливо встановити зміст збільшення і зменшення засобів і джерел, необхідні керівництва господарської діяльністю підприємства. Їх отримують з шахової зворотному ведомости.

Записи в шахову відомість виробляються те щоб було видно кореспонденція рахунків. Перетин рядків що підлягає відомості з колонкою присудка показує кореспонденцію счетов.

Відомість заповнюється шляхом проставления підсумків оборотів кожного рахунки, з однаковою кореспонденцією на перетині рядки дебетуемого рахунку з колонкою кредитуемого счета.

По дебету всіх синтетичних рахунків виводиться підсумок; обертів за кредитами рахунків виявляються автоматично внесеними в ведомость.

Шахова відомість — це звід оборотів за рахунками, службовець на розкриття її змісту та правильності кореспонденції счетов.

Оборотні відомості по аналітичним рахунках істотно відрізняються від оборотних відомостей по синтетичним рахунках. Складаються вони окремо для кожної групи аналітичних рахунків, объединяемых відповідним синтетичним счетом.

Залежно від застосовуваних аналітичному обліку вимірників розрізняють дві форми оборотних відомостей по аналітичним рахунках: кількісносуммовую, чи товарно-материальную; контокоррентную (суммовую).

Количественно-суммовая відомість варта тих аналітичних рахунків, які ведуть одночасно у грошовому і кількісним вираженні (для обліку основних засобів, матеріалів, палива). У цих відомостях є колонки для кількості та незначною сумою .

Суммовые оборотні відомості складаються за рахунками, які ведуть в грошах (рахунки розрахунків й рахунки більшості джерел господарських средств).

Основна особливість зворотному відомості по аналітичним рахунках полягає у тому, що загальні підсумки зворотів і залишків кожної зворотному відомості по аналітичним рахунках рівні оборотів і залишкам що об'єднує їх синтетичного рахунки зворотному відомості по синтетичним рахунках. Отже, оборотні відомості по аналітичним рахунках мають великий інформаційне і контрольне значення: дозволяють стежити наявністю і рухом конкретних видів господарських засобів і джерел освіти; сприяють схоронності майна; є основою для перевірки вмотивованості записів по синтетичним рахунках. Насправді отримали стала вельми поширеною сальдовые відомості. Вони утримують тільки залишки по рахунках на 1-е число кожного місяці та досліджують протягом года.

Сальдовые відомості (відомості залишків) ведуться переважно за рахунками аналітичного обліку при велику кількість різних видів матеріалів, палива, готової продукції, використовуваних на предприятии.

Сальдовая відомість завдяки зручною і легко доступній для огляду формі має важливе значення для поточного спостереження і за залишками товарноматеріальних ценностей.

Для спрощення облікової роботи широко застосовується суміщення синтетичного і аналітичного обліку в дисконтних регістрах, що забезпечує збіг їх даних. І тут зайвими складати оборотні і сальдовые відомості. Слід зазначити, що таке суміщення записів прийнятно за всім облікованим объектам.

Важливий напрямок суміщення синтетичного і аналітичного обліку є застосування коштів сучасної обчислювальної техніки, яка дає змогу отримувати своєчасно правильні відомості при узагальненні даних бухгалтерського учета.

7 Класифікація рахунків бухгалтерського обліку з економічного содержанию.

Угруповання рахунків бухгалтерського обліку за змістом розкритих ними об'єктів відповідає питанням: «Що враховується у цьому рахунку? «При класифікації рахунків бухгалтерського обліку за цією ознакою вони діляться втричі великі группы.

Малюнок 8 Угруповання рахунків за змістом розкритих ними объектов.

1 Будова рахунків для обліку имущества.

Рахунок средств.

На рахунках майна у сфері виробництва відбиваються кошти праці та предмети праці. Наприклад, до рахунках для обліку коштів труднощів можна віднести рахунки «Основні кошти «і «Малоцінні і быстроизнашивающиеся предмети ». Цими рахунках відбивається рух об'єктів обліку по початкової вартості. Зміна цієї оцінки фіксується на рахунках «Зношеність основних коштів «і «Знос малоцінних і швидкозношувані предмети » .

До рахунках для обліку предметів праці ставляться рахунки «Матеріали », «Тварини на вирощуванні і відгодівлі «. Рахунки для обліку майна у сфері звернення поділяються ми такі подгруппы.

Малюнок 9 Класифікація рахунків майна у сфері обращения.

До рахунках для обліку коштів ставляться рахунки «Каса », «Розрахунковий рахунок », «Валютний рахунок «та інших. Там враховується вся готівка господарюючого суб'єкту, яка перебуває у касі підприємства міста і на рахунках коштів у банках. Для контролю над правильністю витрати коштів та запобігання зловживанням наявність коштів у касі лимитировано.

До рахунках для обліку предметів звернення ставляться рахунки «Готова продукція «і «Товари відвантажені «.

На рахунку «Готова продукція «відбивається наявність і рух готової продукції всередині підприємства (випуск із виробництва і відвантаження покупцям). По рахунку «Товари відвантажені «відбивається рух готової продукції, відправленої покупцю від часу відвантаження (відправки) до моменту її оплаты.

До рахунках для обліку засобів у розрахунках ставляться рахунку обліку дебіторської заборгованості, тобто. боргів інших підприємств й з цього підприємства. Дебіторська заборгованість може виникнути як боргів працівників підприємства власному підприємству. Таких боржників (співробітників) називають підзвітними особами, а що виникла заборгованість враховують на рахунку «Розрахунки з підзвітними особами » .

Дебіторська заборгованість (борги) інших підприємств й з даному підприємству враховується на рахунку «Розрахунки з покупцями і замовниками » .

Рахунки підгрупи абстрактних коштів призначені для обліку й контролю коштів, не використовуваних за тими або іншим суб'єктам причин в кругообіг коштів хозяйства.

Залежно від причин, якими ці кошти не використовують у господарському обігу, є підстави представлені наступним образом.

Малюнок 10 Класифікація рахунків абстрактних средств.

Збитки — втрата майна господарюючого суб'єкту внаслідок нераціональне використання. Збитки позначаються на обліку на рахунку «Прибули і збитки », а облік контроль над збитками здійснюється за часу на їхнє виникнення: «Збитки минулих років », «Збитки звітного року » .

Абстрактні кошти з допомогою прибутку — частка прибутку, спрямовану формування фондів підприємства чи використана для певних цілей (платежі податків до бюджету). Облік таких абстрактних коштів здійснюється на рахунку «Використання прибутку » .

Під вкладеннями до інших підприємства розуміють частина майна, передану різними організаціями як грошових і матеріальних активів із єдиною метою отримання прибутку. Такі вкладення прийнято називати фінансовими вкладеннями. Облік цієї маленької частини абстрактних коштів складає рахунках «Довгострокові фінансові вкладення », «Короткострокові фінансові вкладення » .

До рахунках, у яких відбивається рух власних джерел освіти майна, ставляться «Статутний капітал », «Резервний капітал », «Додатковий капітал », «Нерозподілена прибуток » .

На рахунку «Статутний капітал «відбиваються джерела освіти майна підприємства на даний момент створення господарського органу. Розмір статутного капіталу характеризує вартість майна, внесеного співвласниками підприємства (акціонерами, пайовиками) як і грошової, і у натуральноречовинної форме.

На інших рахунках цієї групи відбиваються джерела освіти коштів, які виникли у процесі господарської деятельности.

На рахунках для обліку позикових (залучених) джерел відбивається вся кредиторської заборгованості (борги) цього підприємства іншими підприємствами і приватним особам. Вони діляться на частини: рахунку обліку зобов’язань за розрахунками і рахунку обліку зобов’язань з розподілу. До рахунках для обліку зобов’язань за розрахунками ставляться рахунки, у яких відбиваються борги перед банками за отриманими від нього кредитах («Короткострокові кредити банків », «Довгострокові кредити банків »), рахунку обліку короткострокових і довгострокових позик, отримані від інших підприємств і рахунку обліку боргів перед постачальниками товарно-матеріальних цінностей («Розрахунки з постачальниками і підрядчиками »).

На рахунках для обліку зобов’язань з розподілу відбиваються борги працівникам підприємства міста і державі, що у ході производственногосподарську діяльність: «Розрахунки з персоналом з праці «, «Витрати із соціального страхуванню і забезпечення », «Розрахунки з бюджетом » .

Рахунки, використовувані для обліку господарських процесів та його результатів, діляться втричі подгруппы.

Малюнок 11 Класифікація рахунків для обліку господарських процесів та його результатов.

Рахунки для обліку процесу продукування є активними. По дебету цих рахунків відбиваються витрати, пов’язані з виробництвом продукції (робіт, послуг) і обчислюється їх собівартість. З кредиту цих рахунків списуються витрати, розподілені з об'єктів обліку, і включені в собівартість готової продукції. До них належать рахунки «Основне виробництво », «Допоміжні виробництва », «Загальновиробничі витрати » .

На рахунках для обліку процесу звернення збираються витрати, пов’язані з продажем продукції (робіт, послуг). До них належать рахунки «Реалізація продукції, робіт, послуг », «Комерційні витрати ». У першому їх виявляється результат продажу продукції (робіт і услуг).

Рахунки для обліку результатів господарських процесів йдуть на обчислення (визначення) результату господарську діяльність. Прикладом є рахунок «Прибули і збитки ». За кредитом цього рахунки відбивається прибуток підприємства міста і доходи, а, по дебету — збитки та витрати, зараховують на збитки. Порівнюючи кредитовий і дебетовый обертів у цій рахунку, визначають результат фінансової деятельности.

Угруповання рахунків бухгалтерського обліку структурою відповідає питанням: «Що означають обороти і залишки за рахунками? «Ця угруповання дозволяє бухгалтерам правильно розуміти значення оберту і залишків за рахунками. При класифікації рахунків структурою їх можна розділити сталася на кілька разделов.

Основні рахунки служать базою упорядкування бухгалтерського балансу. Вони поділяються на рахунки інвентарні, фондові і рахунку обліку розрахунків. Інвентарні рахунки йдуть на обліку майна господарства, фактичне наявність встановлюється шляхом проведення інвентаризації. Усі інвентарні рахунки є рахунками активними. Будова будь-якого інвентарного рахунки можна наступним образом.

До інвентарним можна віднести рахунки: «Основні кошти », «Нематеріальні активи », «Каса », «Розрахунковий рахунок », «Готова продукція «і др.

Фондові рахунки, використовувані для обліку власних джерел освіти майна, є пассивными.

До фондовим ставляться рахунки: «Статутний капітал », «Резервний капітал », «Додатковий капітал », «Прибули і убыт кі «, «Резерви майбутніх витрат і платежів » .

На активних рахунках для обліку розрахунків відбивається освіту й рух дебіторську заборгованість. Будова активних рахунків для обліку розрахунків представлено ниже.

Прикладом активних рахунків для обліку розрахунків є рахунок «Розрахунки з підзвітними особами » .

Пасивні рахунку обліку розрахунків йдуть на обліку освіти і руху кредиторську заборгованість. Будова пасивних рахунків для обліку розрахунків представлено ниже.

До пасивним рахунках для обліку розрахунків ставляться рахунки: «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками », «Розрахунки з бюджетом », «Короткострокові кредити банків », «Довгострокові кредити банків «і др.

Активно-пасивні рахунку обліку розрахунків застосовуються відбиття взаємних розрахунків цього підприємства з іншим господарським органом. Прикладом може бути рахунок «Розрахунки з дочірніми (залежними) підприємствами » .

Активно-пасивний рахунок для обліку розрахунків має один залишок або за дебету рахунки, або за кредиту. Залежно від наявності дебетового чи кредитового сальдо щодо одного звітному періоді рахунок активним чи пассивным.

Винятком є рахунок «Розрахунки з різними дебіторами і кредиторами ». Цей рахунок може мати два залишку відразу, оскільки у ньому здійснюється облік розрахунків із багатьма дебіторами і кредиторами. Борг одних підприємств у цьому випадку може бути погашений заборгованістю іншими підприємствами, тобто. дебіторської заборгованості одних підприємств не можна погасити кредиторської заборгованістю іншим. Тому на згадуваній цьому рахунку доводиться одночасно відбивати суму, яку повинні підприємству (сальдо по дебету рахунки), і суму, яку має підприємство (сальдо кредитове). Це розгорнутий сальдо відповідно відбивається у активі і пасиві баланса.

Регулюючі рахунки виконують особливу роль бухгалтерський облік, зберігаючи на основних рахунках незмінною оцінку об'єктів і уточнюючи її. Самостійного значення вони мають і застосовуються лише разом з основним счетом.

Регулюючі додаткові рахунки завжди збільшують оцінку об'єкту і мають прямий зв’язок зі основними рахунками. Якщо основна рахунок активний, те й додатковий рахунок щодо нього буде активным.

Фактична заготівельна вартість матеріалів складатиметься з суми, відбитій по дебету рахунки «Матеріали «і дебету субрахунка «Транспортно-заготівельні витрати «Оцінка об'єкта на основному рахунку «Матеріали «уточнюється шляхом збільшення (+). Отже, субрахунок «Транспортно-заготівельні витрати «- додатковий. Рахунок «Матеріали «- активний, додатковий щодо нього — теж активный.

Рахунок «Статутний капітал «- основний пасивний рахунок. За його кредиту відбивається величину статутного капіталу на даний момент освіти господарюючого суб'єкта. На рахунку «Додатковий капітал «відбивається зміна майна в процесі роботи господарюючого субъекта.

Статутний капітал разом із додатковим капіталом становлять власний капітал предприятия.

Рахунок «Додатковий капітал «збільшує оцінку об'єкта основного пасивного рахунки. Отже, якого є регулюючим пасивним счетом.

Контрарные рахунки — протилежні основним, оцінку об'єктів де вони уточнюють. Отже, якщо основний рахунок активний, то контрарный повинен бути пасивним. Контрарный пасивний рахунок називається контрактивным. Розглянемо взаємозв'язок основного активного і регулюючого пасивного счетов.

Рахунок «Зношеність основних коштів «-регулюючий контрарный. Якщо основна рахунок — активний, то контрарный щодо нього — пасивний (контрактивный).

Прикладом контрпассивного регулюючого рахунки може бути рахунок «Використання прибутку «до рахунку «Прибули і збитки » .

Рахунок «Використання прибутку «зменшує оцінку об'єкта за рахунком «Прибули і збитки », отже, він — контрарный. Рахунок «Прибули і збитки «- пасивний, а контрарный щодо нього — активний (контрпассивный).

Контрарно-дополнительные рахунки можуть збільшувати і зменшувати оцінку об'єктів, відбиту на основних счетах.

Рахунок «Переоцінка тих матеріальних цінностей «буде контрарным (пасивним) счетом.

Операційні рахунки призначені для врахування витрат і калькулирования собівартості продукції, робіт та і поділяються втричі групи .

Собирательно-распределительные рахунки — активні. По дебету цих рахунків збираються витрати задля розподілення їх за об'єктах обліку. Залишків вони, зазвичай, не имеют.

Прикладом собирательно-распределительных рахунків можуть бути рахунки: «Загальновиробничі витрати », «Загальногосподарські витрати », «Комерційні витрати » .

Калькуляційні рахунки — активні. Їх використовують для врахування витрат і обчислення собівартості продукції, робіт і рівнем послуг. До них віднести такі рахунки: «Основне виробництво », «Допоміжні виробництва » .

Сопоставляющие рахунки застосовуються виявлення результатів щодо реалізації продукції, робіт та надаваних послуг. Особливістю будівлі цих рахунків є відбиток одного об'єкта обліку у різних оцінках: лише у по дебету, а на другий за кредитами рахунки. Зіставляючи ці оцінки, виявляють результат реалізації. Будова сопоставляющих рахунків розглянемо з прикладу рахунки «Реалізація » .

Порівнюючи обертів по дебету і кредиту рахунки «Реалізація », визначають результат проведеної операції. Якщо оборот за кредитами рахунки більше обороту по дебету (виручка більше витрат), то рахунку «Реалізація «- кредитове сальдо, а рахунок — пасивний. Якщо видатки виробництво і реалізацію продукції більшу виручку, то рахунок — активний. Результат по реалізації списується з цього приводу фінансових результатів. Бюджетнорозподільні рахунки призначені задля розподілення витрат за суміжним звітним періодам. З допомогою цієї групи рахунків усувається коливання собівартості продукції з звітним періодам. Рахунки цієї групи можуть бути більш культурними та пассивными.

Прикладом активного бюджетно-распределительного рахунки є рахунок «Витрати майбутніх періодів » .

Прикладом пасивного бюджетно-распределительного рахунки є рахунок «Резерви майбутніх витрат і платежів » .

Финансово-результатные рахунки призначені виявлення результату фінансово-господарську діяльність. Прикладом може бути активнопасивний рахунок «Прибули і збитки » .

Забалансовые рахунки йдуть на обліку майна, не належить даному господарюючому субъекту.

План рахунків бухгалтерського учета.

План рахунків бухгалтерського обліку — систематизований перелік рахунків, що застосовуються у практиці ведення обліку. У Російській Федерації розроблено й використовується єдиний план рахунків. Це означає, що це підприємства, незалежно від їх організаційно-правової форми, зобов’язані для ведення обліку використовувати даний план, затверджений Міністерство фінансів РФ.

Для зручності використання все рахунки зведені в розділи, відповідно до угрупованням рахунків з економічного содержанию.

Розділ 1 «Основні кошти й інші довгострокові вкладення «включає рахунки, у яких ведеться облік основних засобів, нематеріальних активів, довгострокових фінансових вливань, устаткування щодо встановлення, капітальних вложений.

Розділ II «Виробничі запаси «об'єднує рахунку обліку предметів праці. Він з рахунку обліку матеріалів, малоцінних і швидкозношувані предмети, заготовления і придбання матеріалів, відхилень вартості материалов.

Розділ III «Витрати виробництва «представлений рахунками, призначеними для урахування витрат виробництво та калькулирования собівартості продукції. Цей поділ представлений рахунками для урахування витрат переважно й допоміжних виробництвах, загальновиробничих і загальногосподарських витрат, шлюбу виробництві, випуску продукції, робіт і услуг.

Розділ IV «Готова продукція, витрати й реалізація «включає рахунку обліку продуктів праці. У розділі представлені рахунку обліку готової продукції, товарів відвантажених, комерційних витрат, реалізації товарів, основних засобів, інших активов.

Розділ V «Кошти «об'єднує рахунку обліку коштів підприємства. Тут є рахунку за обліку коштів у касі, на розрахунковому і валютному рахунках банках, грошових документів, перекладів в шляху, короткострокових фінансових вложений.

Розділ VI «Розрахунки «включає рахунку обліку дебіторської та внутрішньої кредиторської заборгованості. У розділі відбиті рахунку обліку розрахунків із постачальниками і підрядчиками. покупцями і замовниками по авансам виданими й отриманим, розрахунки з оплаті, з бюджетом, із соціального страхуванню і забезпечення) з підзвітними особами. засновниками, дочірніми предприятиями.

Розділ VII «Фінансові результати і прибутку «представлений рахунками, призначеними обліку фінансового результату поточного використання прибутку. У розділі представлені рахунку обліку прибутку і збитків, використання прибутку, оціночних резервів, доходів майбутніх периодов.

Розділ VIII «Капітал і резерви «включає рахунку обліку власних джерел формування коштів. У розділі є такі рахунки: «Статутний капітал », «Резервний капітал », «Додатковий капітал », «Нерозподілена прибуток », «Резерви майбутніх витрат і платежів » .

Розділ IX «Кредит та відкриття фінансування «об'єднує рахунку обліку заборгованості перед банками за кредитами і позикам іншими підприємствами і організаціям. Тут є рахунку обліку короткострокових і довгострокових кредитів банку і позик, цільового фінансування й поступлений.

Кількість рахунків, включених до плану, визначається потребами складання звітності. З обсягу інформації, відбиваної в рахунках, в єдиний план включені лише синтетичні рахунки і субрахунка. Кількість застосовуваних практично рахунків аналітичного обліку планом — не регламентується і потреби фінансово-господарської діяльності кожної конкретної предприятия.

Наприклад, планом рахунків для обліку розрахунків із працівниками підприємства з оплаті передбачено лише одне синтетичний рахунок «Розрахунки з персоналом з праці «. Для розвитку цього рахунку за кожному цукрозаводі відкриваються аналітичні рахунку за числу сотрудников.

План рахунків містить двозначний код синтетичного рахунки, його найменування, код субрахунка та її найменування. Кожен розділ має вільні кодові номери, дозволяють за необхідності доповнювати план новими рахунками без зміни загальної нумерації рахунків. Забалансовым рахунках присвоєно тризначний код.

До плану рахунків розроблена інструкція із застосування, наводиться і типова кореспонденція счетов.

Форми бухгалтерського учета.

Під формою бухгалтерського обліку розуміють певну систему побудови і поєднання дисконтних регістрів, послідовності та способів запис у них.

Основними ознаками, визначальними той чи інший форму, являются:

. -види застосовуваних регістрів, взаємозв'язок між ними;

. -послідовність і знаходять способи запис у них;

. -застосування коштів обчислювальної техники.

У історичному розвитку форм бухгалтерського обліку простежується тенденція до неухильному поділу облікового труда.

Нині застосовуються такі форми бухгалтерського обліку: мемориально-ордерная, журнально-ордерная, таблично-автоматизированная.

Мемориально-ордерная форма — свою назву отримала запрошення від облікового регістру — меморіальний ордер. Меморіальні ордера є документами бухгалтерського оформлення, у яких вказуються проводки з господарських операціям. За кожним меморіальним ордером закріплюється постійний номер, що дозволяє скласти лише одне ордер на місяць кожну групу однорідних операцій. Документи, основі яких виробляються запис у меморіальний ордер, підшиваються щодо нього. Оформлені ордера реєструють в хронологічному порядку до журналі реєстрації меморіальних ордерів (хронологічний регістр синтетичного учета).

Різновидом мемориально-ордерной форми є форма «Журнал-Главная ». Її розраховано підприємствам з кількістю синтетичних рахунків 20−25. Під час цієї формі виходячи з документів або накопичувальних відомостей також складаються меморіальні ордера.

Головне її на відміну від мемориально-ордерной форми у тому, що складається комбінований регістр «Журнал-Главная книга ». У ньому хронологічна реєстрація меморіальних ордерів сполучена з систематичної записом по синтетичним счетам.

Журнал-Главная книга є регістр, у якому один бік відбиває структуру реєстраційного журналу (тобто. номер меморіального ордера, час їх складання, суму меморіальних ордерів), інший бік призначається для записи операцій із дебету і кредиту синтетичних рахунків .

Журнал-Главная в книзі немає залишки початку місяці за всі синтетичним рахунках, наприкінці місяця підраховуються обертів по дебету і кредиту кожного рахунки і виводяться залишки наприкінці місяці. Наявність цих даних дозволяє не складати зворотний відомість по синтетичним счетам.

Баланс складається за даними Журнала-Главной книжки. Аналітичний облік ведеться у книжках, за даними яких складаються оборотні відомості по аналітичним рахунках. Результати відомостей звіряють із даними Журнала-Главной книги.

Перевагою форми є поєднання для Журнале-Главной книзі хронологічних і синтетичних записів, простота дисконтних регістрів. Проте при велику кількість рахунків Журнал-Главная книга стає громіздкою, що зумовлює ошибкам.

Журнально-ордерная форма — основними регістрами є журнали-ордери, тому й форма називається журнально-ордерній. Журнал-ордеррегістр, в якому поєднуються хронологічні і систематичні, і навіть аналітичні і синтетичні форми записи.

Журнали-ордери ведуться безпосередньо з урахуванням первинних документів лише з рахунках з гаком числом розкритих у яких операцій. При великому кількості однорідних первинних документів дані їх спочатку накопичуються в накопичувальних і группировочных допоміжних відомостях чи таблицях, підсумки яких наприкінці місяці переносяться на відповідні журналы-ордера.

Журнали-ордери мають постійний номер і відкриваються кожному за синтетичного рахунку підприємства чи кількох взаємозалежних счетов.

Результати з журналів-ордерів переносяться в Головну книжку, що в протягом року. У ньому кожному за синтетичного рахунки відведена окрема страница.

Головна книга ведеться за дебетовому ознакою. У неї дебетові обертів переносяться із різних журналів-ордерів. та був підраховується загальний оборот по дебету відповідного рахунки. Кредитові обертів переносяться із різних журналів-ордерів на суму. У Головною книзі в кожному рахунку демонструються залишки початку і поклала край місяці. Правильність записів в Головною книзі перевіряється шляхом підрахунку зворотів і залишків за всі рахунках. Суми дебетових і кредитових зворотів і дебетових і кредитових залишків би мало бути відповідно рівні. З кінцевих залишків в Головною книзі складається сальдовий баланс.

1 Типові бухгалтерські проводки.

Розглянемо приміром деякі бухгалтерські проводки, які заторкують різні спектри господарську діяльність предприятия.

Таблица 1 Журнал реєстрації господарських операций.

|№ п/п |Зміст господарської операции|Сумма, руб.|Дт |Кт | | | | |рахунки |рахунки | |1 |Підприємством придбана |363 400 |8 |60 | | |автомашина «Нивка» | | | | |2 |Надійшли: | | | | | |Від бази постачання № 1 сталь |29 900 |10 |60 | | |листовая у кількості 200 т | | | | | |Від бази постачання № 2 |35 935.2 |10 |60 | | |напівфабрикати у кількості 434 | | | | | |прим. | | | | |3 |Відпущені у виробництві: | | | | | |Сталь листовая у кількості 208 т.|31 096 |20 |10 | | |Фарба олійна у кількості 410 |754.4 |20 |10 | | |кг | | | | |4 |Відпущені інші матеріали на |1449 |25 |10 | | |цехові потреби | | | | |5 |Відпущені допоміжні |92 |26 |10 | | |матеріали на общезаводские потреби | | | | |6 |Оплачені рахунки: | | | | | |Бази постачання № 1 |34 960 |60 |51 | | |Бази постачання № 2 |40 940 |60 |51 | | |Іншим |805 |60 |51 | |7 |Відпущено у виробництві паливо, |4140 |20 |10 | | |що використовується до роботи | | | | | |виробничого устаткування | | | | |8 |Нарахована вести |92 552 |20 |70 | | |робочим за виготовлення продукції| | | | |9 |Нарахована вести |5750 |29 |70 | | |робочим, зайнятим обслуговуванням | | | | | |виробничого устаткування | | | | |10 |Нарахована вести |9660 |25 |70 | | |цеховому персоналу | | | | |11 |Нарахована вести |11 040 |26 |70 | | |общезаводскому персоналу | | | | |12 |Нараховано органам соціального | | | | | |страхування і забезпечення з | | | | | |зарплати: | | | | | |Робітників, зайнятих виготовленням |9255.2 |20 |69 | | |продукції | | | | | |Робітників, зайнятих ремонтом і |598 |29 |69 | | |обслуговуванням виробничого | | | | | |устаткування | | | | | |Цеховому персоналу |966 |25 |69 | | |Общезаводскому персоналу |1104 |26 |69 | |13 |Нарахування амортизації по | | | | | |основних засобів: | | | | | |Виробничому устаткуванню |23 920 |20 |2 | | |Общецехового призначення |11 385 |25 |2 | | |Загальнозаводського призначення |13 340 |26 |2 | |14 |Включаються до витрат на | | | | | |виробництво непрямі витрати: | | | | | |Витрати за змістом і |6348 |20 |29 | | |експлуатації устаткування | | | | | |Общецеховые витрати |23 460 |20 |25 | | |Общезаводские витрати |25 576 |20 |26 | |15 |Випущена із виробництва готова |196 052 |43 |20 | | |продукція | | | | |16 |Відвантажено покупцям готова |273 700 |62 |90/1 | | |продукція | | | | |17 |Нараховано Витрати продаж |2794.5 |44 |60 | |18 |Вступила на розрахунковий рахунок |273 700 |51 |62 | | |виручка за продану продукцію | | | | |19 |Списується виробнича |187 220 |90/2 |43 | | |собівартість реалізованої | | | | | |продукції | | | | |20 |Нарахований ПДВ щодо проданої |2817.5 |90/3 |68 | | |продукції | | | | |21 |Списуються Витрати продаж |2794.5 |90/2 |44 | |22 |Списується результат продажу |80 868 |90/4 |99 | | |продукції | | | | |23 |Утримані податки з заробітної |5607.4 |70 |68 | | |плати працівників | | | | |24 |Отримано гроші у касу для |115 000 |50 |51 | | |видачі зарплати | | | | |25 |Видана з каси вести |111 021 |70 |50 | | |працівникам підприємства | | | | |26 |Повернуто на розрахунковий рахунок не |3933 |51 |50 | | |отримана вчасно заробітна | | | | | |плата | | | |.

Контрольна задача Задание: Визначити рентабельність основних фондів прибутково за звітний період 233 тис. крб. до витрат 207 тис. крб. Чи відповідає це норме?

Решение:

Рентабельність основних фондів визначається ставленням чистого прибутку до середньорічному обсягу використовуваних основних фондів підприємства. Цей показник характеризує ефективність тієї частини господарських коштів, яка оречевлено в основні засоби предприятия.

Отже, рентабельність основних фондів дорівнює 233 тис. руб/207 тис. руб.=113%.

Це хороша показник, понад сотню%, свідчить, основні фонди в звітному періоді мали рентабельностью.

1. Як слушно відбити господарські операції у бухгалтерському учете.;

М.: «Податковий вісник», 2001.-272 с.

2. Документообіг в бухгалтеском і податковому обліку. Книжка 1, 2 6-те изд.

Перераб. І доп. — М.: Інформцентр XXI століття, 2001. — 408 с.

3. Бухгалтерський облік, журнал № 5, 7, 12 2001г.

Показати весь текст

Заповнити форму поточною роботою