Етапи творчості В. Теккерея. 
Майстерність Теккерея — романіста

У. Теккерей вступив у літературу в 30-х роках і вже в 40-х pp. завоював визнання. Це були роки суспільно-політичної і класової боротьби, виступи чартистів, які відстоювали права робітників. У суспільному русі свого часу У. Теккерей узяв участь як письменник-сатирик, критик буржуазного суспільства, його моралі і типів. Письменник тяжів до розкриття суворої правди життя без будь-яких прикрас, до зображення людських характерів у їх протиріччях і багатогранності.

У творчості У. Теккерея прийнято виділяти 3 періоди.

Перший період — кінець 30-х — середина 40-х pp.

Цей період пов’язаний із співпрацею в ряді журналів. Письменник звернувся до важливих проблем міжнародної і внутрішньої політики Великої Британії, засудив мілітаризм і підняв голос на захист пригніченої Ірландії, засудив боротьбу парламентських партій — торі і віги.

Визнання молодому письменнику принесли пародії. У такому плані написані перші повісті У. Теккерея — «Із записок Жовтоплюша» (1840), «Кетрін» (1840), «У благородному сімействі» (1840).

У 1844 році був написаний перший роман У. Теккерея «Записки Баррі Ліндона», у якому розкрита історія авантюриста і пройди, що претендував на звання джентльмена і місце у верхах суспільства.

Другий період — середина 40-х — 1848 роки.

Наступним етапом у творчій еволюції У. Теккерея став роман «Ярмарок суєти» (1847). Цей твір прославив ім'я автора, ставши одним із кращих творів англійського класичного реалізму, і поставив письменника поряд із Ч. Діккенсом.

Третій період — після 1848 р.

Майстерність Теккерея — романіста проявилась у його романах 50-років — «Історія Пенденніса» (1850), «Ньюкоми» (1855), історичний роман «Історія Генрі Ес-монда» (1852). У цих творах письменник намагався знайти позитивного героя в тому середовищі, у якому раніше сумнівався в самій можливості існування такого героя. До 50-х років відносили і лекції У. Теккерея «Чотири Георга» (1855−1856) і «Англійські гумористи» (1851). Майстерність Теккерея-романіста.

• o тема народу не знайшла широкого художнього втілення;
• o створив неперевершені зразки сатири, які становили особливу цінність його реалізму;
• o не змалював позитивного героя (подібно до Г. Флобера);
• o структура роману визначалася майстерним переплетінням окремих людських доль, для роману розгорталося цікаво і напружено;
• o побудова роману природна, як природний плин людського життя;
• o найчастіше вживана барва в палітрі художніх засобів — іронія;
• o автор розвінчав всі сфери буржуазно-аристократичного існування: кохання, подружнє життя, стосунки батьків і дітей, приятелів;
• o оригінальність епітетів, вільне володіння живою мовою.