Массовая і Елітарна культура

року міністерство освіти Російської Федерации.

Новосибірська Державна Академія Економіки і Управления.

Кафедра философии.

РЕФЕРАТ ПО ТЕМЕ:

Масова і Елітарна культура.

Виконав студент групи БК-11.

Новиков Є. А.

Перевірив преподаватель.

Демидів В.П.

Новосибірськ 2001 г.

РЕФЕРАТ ПО ТЕМІ: 1 Зміст. 2 Вступ. 3 Поняття культури. 4 Культури у культурі. 4 Діалог культур. 9 Проблеми сучасної вітчизняної культури. 11 Діаграма. 12 Короткий висновок. 13 Література. 13.

Вступление.

Уважаемый читач, прошу відібрати в ВАС кілька дорогоцінних хвилин ВАШОГО часу, що ознайомити ВАС з темою «» Масова і Елітарна культура «» ,(по-моєму уявленню) як нові гілки у культурі нашого часу, які у більшому чи меньшой ступеня проявилися саме наприкінці 20-ого століття, звісно, схожі культури існували й раніше (див. Діалог культур), але виявлялися інакше, оскільки були інші час і законы.

Мною було читано чимало книжок і рефератів на цю тему, щось я додав на свій реферат перефразувавши своїми словами, ще зручного розуміння. Оскільки різні люди пишуть по-разному (т.е. кожен має власний індивідуальний підкресліть показу думки через будь-якої матеріал). Але усе ж моєї основою була книга Л. Ф. Иванова.

Поняття культуры. 1].

Культура — цемент будинку життя. Причому лише вона передається від однієї людини до іншого у процесі соціалізації і контактів коїться з іншими культурами, але й оскільки формує люди почуття приналежність до певної групи. Очевидно, члени однієї культурної групи більшою мірою відчувають порозуміння, довіряють і співчувають одна одній, ніж стороннім. Їх загальні почуття відбито у сленгу і жаргоні, в улюблених стравах, моді та інших аспектах культури. Культура як зміцнює солідарність для людей, а є причиною конфліктів всередині груп, і між ними.

Культури в культуре.

У межах певної історичної доби світі завжди існували різні культури: інтернаціональна і національна, світська і релігійна, доросла і молодіжна, західна і східна. У сучасному суспільстві особливе значення придбали «масова» і «елітарна культура». «Масова культура» сформувалася разом з суспільством масового виробництва та споживання. Радіо, телебачення, сучасні засоби зв’язку, та був відеоі їх комп’ютерна техніка сприяли її поширенню. У західної соціології «масова культура» сприймається як комерційна, адже твори мистецтва, науки, релігії, і т.п. виступають на нею ролі предметів споживання, здатних під час продажу давати прибуток, якщо вони враховують смаки і запити масового глядача, читача, любителя музики. Як і будь-якій іншій вигляді комерції, невід'ємною частиною «масової культури» є реклама. Деякі видавництва, кінокомпанії витрачають до 15−20% прибутку на рекламування своєї продукції і на на вивчення смаків її споживачів. Відповідно до запитами глядачів комерційний кінематограф пропонує набір фільмів жахів, мелодрам, бойовиків, секс-фильмов тощо. З огляду на потреби у самоствердження, її прагнення до лідерства, у кіно й літератури Заходу з’явився відповідний герой — якийсь супермен типу знаменитих Джеймса Бонда (007), Рембо, Індіани Джонса, наділених такі риси, як сміливість, рішучість, спритність. Вони завжди беруть перемоги. Зачинателями «масової культури» були бізнесмени Голливуда (США). Вони розробили цілу систему виробництва подібних фільмів, що сьогодні заполонили екрани кінотеатрів світу. Невипадково зараз дедалі частіше говорять про художньої експансії американського кінематографу у Європі, Азії, і Латинської Америки. Такої комерціалізації зазнали також книгодрукування, преса, живопис, фотографія. Декілька слів про вплив «масової культури» на психіку людини. Після австрійським психологом З. Фрейдом більшість дослідників вважає, що за місячного споживання «масової культури» діє механізм «навіювання і зараження». Людина хіба що перестає собою, а ставати частиною маси, зливаючись із нею. Він заражається «колективним настроєм» і тоді слухає рок-музику чи дивиться кіно у великому залі, і тоді, коли сидить вдома в телевізора. У цьому люди настільки часто створюють собі кумирів з кинозвёзд, провідних телепрограм, модних модельєрів чому більшою мірою сприяє створювана навколо них реклама. У американського письменника Ела Моргана є роман «Великий людина». Перед його героємскромним репортером раптово відкривається блискучу перспективу придбати популярність. У автомобільній катастрофі вмирає відомий актор Герб Фуллер, і репортеру пропонують зробити спеціальну передачу про нього. Він зустрічається з людьми близько знали актора, кумира багатьох американців. Але… після зустрічі виявляється більш жахливі невідповідність між міфічним і дійсним Фуллером. Великий людини справі виявився незначним п’яницею, розпусником, циніком і невігласом. «Ми створили Фуллера з драних тряпок"-откровенно сказав могутній президент тілі мережі. «Можу лише ще додати у цій схожі ситуації про закордонних киноактёров: в усіх актори (тієї самої Сполучених Штатів або інших країнах) грають у театрах чи театрально освічені, як ми (ми куди не глянь -все народні, заслужені артисти Росії). Саме там простіше: вмієш добре володіти своєї мімікою особи (Джим Керрі), стрибати як клоун і кривлятися (Джим Варни), гарну постать (Памела Лі Андерсон), матюкатисяскороговоркой (А.Допкинс) -все, ти актор! Так кажу, оскільки знаю біографію деяких сьогоднішніх зарубіжних акторів (вона часто невідь що идеальна)[2] ««Масову культуру» називають по-різному: розважальним мистецтвом, мистецтвом «анти-усталости», кічем (від німецького жаргонизма «халтура»), підлозі культурою. У 1980;х рр. термін «масова культура» почали вживати рідше, оскільки вона скомпрометований тим, що використовувався тільки у негативному сенсі. Нині його замінило поняття «популярна культура», чи «поп-культура». Характеризується її, американський психолог М. Белл подчеркивает:"Эта культура демократична. Її адресовано вам людям без відмінності класів, націй, рівня бідності та багатства. З іншого боку, завдяки сучасних засобів масової комунікації людям стали доступні багато витвори мистецтва, мають високу художньої цінності». «Масової культурі», чи «піп культурі», часто протиставляють «елітарну культуру», складну за змістом і важку для непідготовленого сприйняттю культуру. До неї зазвичай відносять фільми Фелліні, Тарковського, книжки Кафки, Белля, Базена, Воннегута, картини Пікассо, музику Дюваля, Шнітке. Твори, створювані у межах культури розраховані на вузьке коло тонко котрі знаються на мистецтві покупців, безліч служать предметом пожвавлених суперечок серед мистецтвознавців і критиків. Але масовий глядач, слухач може привернути до себе них ніякого уваги або зрозуміти. Комерційна вигода перестав бути метою для творців «елітарних» творів мистецтва, прагнуть новаторства, повного самовираженню і художньому втіленню свої волелюбні ідеї. У цьому можливо прояв унікальних творів мистецтва, що інколи (як сталося, наприклад, з фільмами Ф. Копполи і мистецтва Б. Бертолуччі, з картинами Сальвадора Далі й М. Шемякіна) приносять їх творцям як визнання, а й чималий прибуток, стаючи дуже популярними. «Популярна культура» і «елітарна культура» не ворожі одна одній. Досягнення, художні прийоми, ідеї «елітарного мистецтва «через кілька днів перестають бути новаторськими і запозичуються «масової культурою», підвищуючи її рівень. У той самий час «популярна культура», дає прибуток, дає можливість кіно компаніям, видавництвам, домівках моделей підтримувати творцям «елітарного мистецтва». Дуже специфічної областю культури кінця двадцятого в. є культура народна. Вона розгортається між класичної фольклорній традицією, з якої виростає, і вищезгаданої «масовою культурою». Цим, власне, й її багатоликість. Діапазон жанрів тут надзвичайно великий: від героїчного епосу, змов і обрядових танців, хранителі і виконавців яких ще залишилися у сільських місцевостях до злободенного анекдоту і пісенної традиції, породженої тими чи інші політичними подіями (наприклад, балади про афганської війні). Особливою формою вирощування цієї культури є дитячий, і зокрема шкільний, фольклор. Відносини народної культури з «масовою культурою» суперечливі. З одним боку, «масова культура» нав’язує народної творчості певний спосіб мислення й вислови. У водночас ця культура підживлюється від народної. Наприклад, естрадні виконавці часто використовують елементи фольклорній музики. А звернення до різним традиційним сюжетів, скажімо, до легендам про короля Артура, у сприйнятті сучасних фільмах веде до популяризації і спонукає деяких глядачів звернутися до першоджерела. Природно, далі усе веде (зазвичай) до більш прогресуючим результатам. Ніж (стосовно «масову культуру») безглузде переглядання бездимних, умопомрачающих (перепрошую за каламбур) бойовиків, чи «страшилок».

Діалог культур.

Как зазначалось «масова культура» і «елітарна культура» взаємодіють друг з одним. Поговоримо докладніше діалог культур і тому, що результатом цього діалогу. Наприклад розглянемо розвиток національних культур та його взаимодействие.

Джерела національних відмінностей культур слід шукати в історичних умови їх формування. Ці розбіжності мають глибоке коріння, відбивають особливості життя тій чи іншій соціально-історичний чи етнічної спільності людей, її взаємозв'язку з дикою природою. Культурні відмінностіджерело різноманіття історичного процесу, які надають йому кольористість і багатомірність. Кожна національна культура неповторна, унікальна. І це неповторність, незамінність особливо дбайливого ставлення ней.

Вместе про те вже у антична цивілізація йшов процес взаємодії культур. Принаймні того як історія ставала всесвітньої, виникали передумови для взаємозбагачення культур як у межах окремих багатонаціональних держав, і у масштабах людства. Науково-технічний прогрес, загальні тенденції у розвиток освіти, величезна рухливість населення, світове поділу працій інші чинники сприяють подальшої інтернаціоналізації культури та життя, посиленню і поглибленню взаимопроникненню культур, але водночас породжують і різноманітні проблеми. Інтернаціоналізація зустрічає опір там, де поширює насильно. У деяких звільнених від колоніальної залежності країнах прагнення до відокремлення національної культури є своєрідним формою протесту проти неоколоніалізму і засилля «масовою культурою». У разі інтернаціоналізації загострюються проблеми збереження культури нечисленних народів. То в деяких народностей Півночі немає своєї писемності, і рідну мову поступово забувається у процесі постійного спілкування коїться з іншими народами. Такі проблеми можна вирішити тільки завдяки діалогу культур, але за умови, що це повинен бути діалог «рівних і різноманітних». Позитивним прикладом може бути існування у Швейцарії кількох державних мов. Тут створені однакові можливості для культур всіх народів. Діалог передбачає також взаємопроникнення, взаємозбагачення культур. Не випадково культурний обмін (виставки, концерти, фестивалі тощо.) став доброї традицією у життя сучасної цивілізації. Через війну діалогу створюються загальнолюдські культурні цінності, найважливішими у тому числі є моральні норми, й у першу чергу такі, як гуманізм, милосердя, взаимопомощь.

Проблеми сучасної вітчизняної культуры.

Кризова ситуація, що склалася у Росії, з особливою силою проявляється у духовного життя суспільства. Становище у культурі нашої Батьківщини оцінюється як вкрай тяжке і навіть катастрофічне. При невичерпне культурному потенціалі, накопичений попередніми поколіннями і нашими сучасниками, почалося духовне зубожіння народу. Масове безкультур’япричина багатьох бід. Занепад моралі, запеклість, зростання злочинності і насильствазла поросль на грунті бездуховності. Некультурний лікар байдужий до страждань хворого, некультурний людина байдужий до творчим пошукам художника, некультурний будівельник будує пивний ларьок дома храму, некультурний землероб спотворює землю…(этот ряд можна продовжити, але ці введёт глибокий сум мого читача). Замість рідну мову, багатою прислів'ями і приказками, мову, засмічена іноземними словами, блатними слівцями, або навіть нецензурної лайкою. Сьогодні, під загрозою руйнації то, що століттями створювали інтелект, дух, талант нації, руйнуються старовинні міста, гинуть книжки архіви, витвори мистецтва, втрачаються народних традицій майстерності. Небезпека є представляє скрутне становище науку й освіти (нижче прикладена диаграмма).

Диаграмма.

По міжнародних стандартів интеллек-туализации вироблених з ініціативи ЮНЕСКО [3].

|Дата |50-ті |60-ті |Нач.80 |1985 |1990 |1995 |2001 | |(рік) | | | | | | | | |Місце |3 |8 |30 |42 |50 |5 |2 |.

[pic]Главные суперники Росії у природних науках: Китай, США, Канада.

Короткий вывод.

Конечно ці відомості не показник, і було досягнуто певними індивідами (особистостями, які, швидше за все, був у «елітарною культурі»). Отже, потрібно більше прагнути до створення такий високо освіченою молоді(з дитинства). Проте й від «масової культури» ми куди не денимсятам де великі гроші, немає здоровим глуздом. І завжди робитимуть усе, що він нравиться.

1.Аргументы і факти Общество.-2001.-№ 1065 2. Л.Ф. Іванов Людина й общество.-5-е вид., перераб. і допол.-М.-1999 3. Элитарное і масова у російській худий. Культуре.-1996 4. Гуревич П. З Людина й культура.-1998 5. internet.

[pic].

———————————- [1] З мого (автора) погляду. [2] Висловленеособисті думки автора реферату (може бути неправильне). [3] Дані з газети «Аргументи як факти"(див. Литературу).