«Черная легенда» про Іспанію у російській культурі

«Черная легенда» про Іспанію у російській культуре

Е. Про. Калугина Образ Іспанії російську культуру включав у собі як екзотику південної природи, де «ніч лимоном і лавром пахне», красу іспанських жінок, шалений напруга «балконно-кинжальных» любовних пристрастей, але сприймався також крізь призму «чорної легенди». Колись багатьом у Росії Іспанія уособлювала країну «забобони, деспотизму і релігійного гніту», у якій панувала зловісна і таємнича інквізиція, країну, де задля слави Божу горіло багаття і «У чудових автодафе / Спалювали злих єретиків» 1.

Любопытно, що це образ, початок якому поклала наприкінці XVI в. «чорна легенда» про Пилипі II, створена його особистим секретарем, та був смертельним ворогом Антоніо Пересом, і яку згодом розвинули французи, англійці і голландців, закріпився й у російської культуре.

————————————-;

1 Достоєвський Ф. М. Брати Карамазови // І. Повне зібр. тв.: У 30 Т. Л., 1976. Т.14. З. 226.

Интересно, що раніше, ніж у західноєвропейської культурі сформувалася «чорна легенда» про Іспанію, на Русь вже проникали відомостей про іспанської інквізиції. Ці звістки, мабуть, взагалі були першими даними в Московії про цю далекої екзотичної країні. «Казав посол цесарев… про шпанского короля, а імені їй немає пам’ятає, той король очистив свій край від єресей жидівських…" — писав новгородський архієпископ Геннадій Гонзов московському митрополиту Зосимові, переказуючи йому «Промови» посла імператора Максиміліана I — Георгія Делятора (della Torre) 2. Посол, проїжджав через Новгород восени 1480 р., повідомив архієпископу про боротьбу Фердинанда Католика з єресями 3. У посланні Президента Геннадій висловив своє захоплення як і діяльністю іспанського короля, «що у хвацьких міцно стоїть» 4.

Высокая оцінка інквізиційної практики Фердинанда Католика новгородським архієпископом то, можливо зрозуміла у зв’язку з щодо його власної боротьбу з єрессю жидовствующих, незадовго до того виявленої їм, і Геннадія на те, що досвід «шпанского короля» може уплинути антицерковную політику Івана III .

——————————-;

2 Сідельників А. Д. Розповідь 1490 р. про інквізицію// Праці комісії з давньоруської літературі Академії наук. I. Л., 1932. З. 51, Алексєєв М. П. Нариси історії испано-русских літературних відносин ХУ1-Х1Х століття // Російська культура і романський світ. Л., 1985. З. 7.

3 Див.: Сідельників А. Д. Указ. тв. З. 49.

4 Саме там. З. 50.

5 Див. там-таки. З. 55.

В оповіданні Геннадія, відомому за назвою «Речей посла цесарева», вбачається кілька аналогій між іспанським і російською «жидовством», пояснюють загострений інтерес Геннадія до інституту інквізиції. Відповідно до «Речей», іспанська інквізиція виникла грунті боротьби з прихованим іудаїзмом новонавернених в християнство євреїв, про «marranos», — аналогія це була сприйнята Геннадієм то охочіше, що вона сама звинувачував жидовствующих в фальшивому християнстві 6. Можливо, що у своїх розправах з єретиками новгородський архієпископ надихався прикладом «шпанского короля»: влаштовував в Новгороді «ганебні водіння вулицями» засуджених жидовствующих, посаджених на коней, обличчям до хвосту, в вивернутому сукню, в берестяних гострих шоломах з мачульними пензлями, «у яких зображуються біси», в вінцях з сіна і соломи, з написом «Се є сатанино воїнство!». У цьому наряді їх возили вулицями новгородським, які плювали їм у очі й кричали: «Ось вороги Божий, огудники Христа!» На закінчення на єретиків запалювали шоломи 7.

Единомышленник Геннадія, головний представник «казнящего напрями», знаменитий Йосип Волоцкий у Москві досяг більшого: запылали не одні шоломи, а й єретики. «Дяка Вовка Куріцина, Івана Максимова, Дмитра Коноплева, якогось Митю Пустоселова спалили у клітинах. Некраса Рукавова, по отрезании мови, відіслали в Новгород де він спалили разом із архімандритом Юрьевским Касьяном, братом Касьяна Иванкою Самочерным і багатьма іншими» 8.

——————————-;

6 Сідельників А. Д. Указ. тв. З. 56.

7 Див. там-таки. З. 57.

8 Хрущов І. Дослідження про творах Йосипа Саніна, преп. Ігумена Волоцкого. СПб., 1866. З. 193.

Однако «…видовище запалених єретиків не звернулося на Русі на уряд. Ні Геннадію, ні Йосипу зірвалася стати засновниками инквизиции"9. Як ступеня дивними представляли їхні діяння, це випливає з питання великого князя Івана Васильовича Йосипу Волоцкому: «Як написано, чи немає гріха єретиків казнить?"10 Тим часом відомо, що Іван III був дуже крутого вдачі. У самому ж «Иосифо-Геннадьевском инквизитствовании» було суттєва відмінність із Заходу. Там світські влади доносили про злочинців Церкви, а вже сама розправлялася із нею. Ми ж, за словами Карамзіна, єретиків судили по «градскому закону"11. Можливо, все инквизиционные відтінки у діях і писаннях Геннадія можна пояснити впливом домініканського ордена, відомого своїми переслідуваннями єретиків 12. Поселення доминиканцев існували в Новгороді наприкінці XV — початку XVI в. Проте, це католицьке вплив були бути тривалим. Релігійна життя Московської держави спрямовувалася візантійської традицією і могла регулюватися західної Церковью.13.

Как відлуння західних віянь можна розглядати і установа інституту інквізиторів Петром I в 1721 г. 14 На чолі інквізиторського наказу спочатку перебували два протоинквизитора — петербурзький та московською суперкнигарнею, потім — один московський. По єпархіям засновувалися провинциал-инквизиторы. Вони були вивідувати і доносити, чи добре виконують архієреї свої обов’язки, не мздоимствуют вони, доносити про злочини, стежити розкольниками. Їм доручалося також стежити,.

——————————-;

9 Міллер Про. Ф. Питання напрямі Йосипа Волоколамського // Журн. Мін. Нар. Просвітництва. № 2. 1868. З. 539−540.

10 Міллер Про. Ф. Указ. тв. З. 544.

11Там ж. З. 544.

12 Див.: Попов М. М. Афанасьевский ізвод повісті про Варлаама і Иоасафе. Изв. ОРЯС. 1926. З. 221.

13 Див.: Сідельників А. Д. Нариси католицького впливу в Новгороді наприкінці XV — початку XVI ст. // Доповіді АН СРСР. Сер. У. № 1. 1929. З. 16−19.

14 Див.: Православна Богословська Енциклопедія. Пг., 1904. Т. 5. С. 915.

не з’являються нові «расколоучители», і навіть люди, «сказующие бачення чи слухання почуттєві чи сонні», яких слід було під вартою надсилати Синод. Право суду їм дано був, їм наказувалося «допитів в собі нікому нічого не лагодити, й нікого до того що не приваблювати і не примушувати, і не озлобляти, саме не кувати, не заарештовувати, не бить…"15 Отже, Петро зовсім не від думав насаджувати у Росії інквізицію за образом католицької і лише користувався її термінологією, займаючись упорядкуванням церковних справ. У 1727 р. Св. Синод всіх інквізиторів з посад отрешил. Відтоді інститут інквізиції не поновлювався 16.

Реальная інквізиція була допущена російську землю. Проте образ іспанської інквізиції як частину «чорної легенди» про Іспанію проник і був закоріненим у просторі російської культуры.

В першу третину XVIII в. інформацію про далекої Іспанії Росію надходили з перекладних іноземних джерел, були дуже неповними і відбивали образ, сформований в західноєвропейської культурі, передусім протестантській, який носив антииспанский характер. Уславлений підручник за географією кінця XVIIпочатку XVIII в. Йоганна Гюбнера (Гибнера), переведений з німецької і виданий Москві в 1719 г., крім відомостей загального характеру включав й цікаві дані про інквізицію — жорстокому кривавому суді, «який єретиків не терпит"17 Гюбнер писав: «Незадовго.

—————————;

15 Барро М. У. Торквемада («Великий інквізитор») // Будда. Конфуцій. Савонарола. Лойола. СПб., 1993. З. 288.

16 Див.: Православна Богословська Енциклопедія. Т. 5. З. 915.

17 Гюбнер І. Земноводного кола стисле опис з старі й побудувати нові географії. З питань і відповідям через Ягана Гибнера зібране і в німецькій діалекті в Лейпцике надруковано, нині <,…> надрукований Москві… М., 1719. З. 14.

перед реформациею і суд, по гишпански инквизицион називається, від Фердинанда Католика в Ишпании зачался, від якої щастливо чи болше нещастливо перепона учинилася, що світло евангельския істини ніколи у Гишпании просяяти було" 18.

Подобную думку поділяв і Самуїл Пуфендорф у «Запровадження до історії знатнейших європейських держав із примітками і стають політичними міркуваннями». Описуючи історію Нідерландів, він стосується й питання установи там іспанської інквізиції: «Ця інквізиція справді почесться може страшне справа, за силою неї кожного життя, маєток і честь піддаються влади немилосердаго духівництва, що у нелюдської різанини чеченців суворості шукає особливої слави та з малого підозри чи помилкового доносу з усім ненавмисним образам позбавляє життя, не показавши тим більше ні злочин, ні донощиков, й у цьому випадку зраджує смерті, коли хто невинний» 19.

Даже в «Дитячому атласі, чи Новому зручному і доказательном способі до вченню Географії…» згадується інквізиція. Відповідаючи на запитання «Яка є віра в Гишпании?» Наводиться наступний відповідь: «Католико-Римская є одна там терпима. Інквізиція там також дуже сувора. Вона стала засновано 1478 р. Королем Фердинандом Католиком для суду 4 вин, т. е. багатоженство, про єресі, про колдунстве і гріху Содомском!"20.

——————————;

18 Гюбнер І. Указ. тв. З. 29.

19 Самуїла Пуфендорфа введення у історію знатнейших європейських держав із примітками і стають політичними міркуваннями, переведена з німецької Борисом Волковим. СПб., 1767. Т. 2. З. 7.

20 Дитячий атлас, чи Новий зручний і доказовий спосіб до вченню Географії, виправлений і помножений Філіпом Генріхом Дилтеем… переведена з французької російський мову сержантом М. А. Новосильцевым і капралом І. Д. Карповим. М., 1768. З. 85.

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із російського сайту internet.