Особливості обліку розрахунків з дебіторами на ВАТ «Стахановський вагонобудівний завод»

Курсова робота з теми:

ОСОБЛИВОСТІ ОБЛІКУ РОЗРАХУНКІВ З ДЕБІТОРАМИ НА ВАТ «СТАХАНОВСЬКИЙ ВАГОНОБУДІВНИЙ ЗАВОД»

ВСТУП

Під час товарно-грошових операцій внаслідок неспівпадання в часі здійснених фактів продажу товару (передачі права власності на товар) і фактів надходження за нього грошових коштів, їх еквівалентів, а за умови здійснення товарообмінних (бартерних) операцій — інших активів утворюється дебіторська заборгованість, якою є сума заборгованості інших підприємств (дебіторів) перед підприємством на певну дату, де дебітори — юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошей, їх еквівалентів або інших активів. За якісними характеристиками дебіторська заборгованість є активами, а в більшості випадків — оборотними активами, які обслуговують сферу обігу. Наявність значних сум дебіторської заборгованості ускладнює визначення реальних фінансових результатів діяльності підприємства. В цьому зв’язку облікові і звітна інформація, що характеризує дебіторську заборгованість і використовується в основному зовнішніми користувачами, повинна бути достовірною, точною, повною, релевантною. Її формування на всіх підприємствах повинно здійснюватися на підставі єдиної методології бухгалтерського обліку.

Стан розрахункової дисципліни характеризується присутністю дебіторської заборгованості та суттєво впливає на фінансову стійкість підприємства.

Недотримання договірної та розрахункової дисципліни, несвоєчасне пред’явлення претензій по виникненню боргів призводять до значного росту дебіторської заборгованості, а згодом і до нестабільності фінансового стану підприємства.

Для того щоб правильно побудувати взаємовідносини з клієнтами, необхідно постійно контролювати поточний стан взаєморозрахунків і відстежувати тенденції їх змін у середнє і довгострокової перспективі. При цьому контроль повинен бути диференційним відносно до різних груп клієнтів, регіонам і фондам договірних відносин. Інформація про дебіторську і кредиторську заборгованість відображається в бухгалтерському балансі в розгорненому вигляді: рахунки лічба розрахунків, що мають дебетове сальдо, приводяться призводять, наводять в активі, а кредитове сальдо — в пасиві.

Дебіторська заборгованість, як і інші активи підприємства, не завжди підлягає відображенню в бухгалтерському обліку і фінансової звітності. Вона може бути відображена в балансі за умови визнання її активом.

Поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, послуги визнається активом одночасно з визнанням доходу від реалізації товарів, робіт, послуг і оцінюється за первісною вартістю. (п. 6 П (С)БО 10).

Для обліку розрахунків з постачальниками і підрядниками, покупцями і замовниками, різними дебіторами і кредиторами, за податками і платежами, обліку виданих і отриманих короткострокових векселів, виданих довгострокових векселів, довгострокових і поточних зобов’язань (крім зобов’язань, облік яких ведеться в Журналі № 2), відстрочених податкових активів і зобов’язань призначений Журнал № 3 (Додоток 6). Журнал складається з двох відокремлених розділів, куди відповідно до основного принципу журнально-ордерної системи (запис за кредитом рахунка в кореспонденції з рахунками, що дебетуються) записуються дані щодо наявності і руху вищезгаданих видів активів і зобов’язань підприємства. Слід зазначити, що до складу рахунків, які обліковуються у Журналі № 3, включаються як активні, так і пасивні рахунки.

1. ЕКОНОМІЧНА ПРИРОДА ТА СУТНІСТЬ ДЕБІТОРСЬКОЇ ТА КРЕДИТОРСЬКОЇ ЗАБОРГОВАНОСТІ

Кредиторська і дебіторська заборгованість за товари виникає внаслідок того, що момент одержання товарів не збігається з моментом оплати їх вартості.

Кредиторська заборгованість — це сума короткострокових зобов’язань підприємства перед постачальниками, робітниками по оплаті праці, бюджетом та інших фінансових зобов’язань. Її об'єм, якісний склад і рух характеризують стан платіжної дисципліни, яка в свою чергу, свідчить про ступінь стійкості фінансового стану підприємства.

Кредиторська заборгованість поділяється на короткострокову (поточну) і довгострокову (довгострокові і поточні пасиви).

До довгострокових пасивів відносять:

1. Довгострокові кредити банку для капітальних вкладень на значний строк; на придбання обладнання; будівництво споруд, модернізацію виробництва.

2. Довгострокові позики, які відображають довгострокові кредити та інші позикові кошти на строк більш ніж один рік, в тому числі по виданими підприємством довгостроковим векселям.

До довгострокових пасивів відносять:

1. Боргові свідоцтва про отримання компанією короткострокового позику;

2. Заборгованість за податками (форма кредиту);

3. Заборгованість по заробітній платі;

4. Інші зобов’язання, які погашаються впродовж короткого періоду часу (протягом року).

Короткострокові зобов’язання приводять в балансі по їх поточній вартості, відображуючи майбутні витрати готівкових коштів для погашення боргу.

Виходячи з важливості детального вивчення дебіторської заборгованості як активів для визначення ймовірності майбутніх економічних вигод, достовірності, оцінки та визначення як активу, її слід класифікувати за різними ознаками. Найважливіші з них є поділ заборгованості у відповідності із строками договірних прав і договірних зобов’язань (використовуючи П (С)БО 10 «Дебіторська заборгованість»). За цією ознакою її поділяють на дві групи — поточну і довгострокову.

Довгострокова дебіторська заборгованість — це сума дебіторської заборгованості, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу.

Поточні зобов’язання відображають у ІV розділі «Поточні зобов’язання» Пасиву Балансу за формою, передбаченою у П (С)БО 2 «Баланс» (див. табл. 1.1).

Таблиця 1.1 — ІV розділ балансу «Поточні зобов’язання»

Поточна дебіторська заборгованість — сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

Сумнівний борг — поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує невпевненість її погашення боржником. (Абзац сьомий пункту 4 із змінами, внесеними згідно з Наказом Мінфіну N 363 від 23.05.2003)

Чиста реалізаційна вартість дебіторської заборгованості - сума поточної дебіторської заборгованості за вирахуванням резерву сумнівних боргів. (Абзац восьмий пункту 4 із змінами, внесеними згідно з Наказом Мінфіну N 363 від 23.05.2003).

Дебіторська заборгованість визначається як сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату. Дебіторами можуть бути як юридичні, так і фізичні особи, які заборгували підприємству кошти, їх еквіваленти або інші активи. За даними бухгалтерського обліку можна визначити суму заборгованості на будь-яку дату, але звичайно така сума визначається на дату балансу. Оскільки до вимог національних стандартів бухгалтерського обліку підприємства подають також проміжну (квартальну) звітність, то суму дебіторської заборгованості підприємства слід визнавати щоквартально.

Важливим є поділ дебіторської заборгованості у відповідності до дотримання платіжної дисципліни, тобто стосовно строків реалізації договірних прав і виконання договірних зобов’язань. За названою ознакою дебіторську заборгованість поділяють на три групи: в межах строку договірних прав, переоформлену на новий строк (пролонговану) і прострочену.

Щодо оцінки імовірності одержання від дебіторів сум боргу дебіторську заборгованість оцінюють як з високою ймовірністю повернення боргу, сумнівну і безнадійну. Якщо сумнівна дебіторська заборгованість втілює в собі ймовірні втрати, то безнадійна — реальні збитки, для компенсації яких може створюватися резерв безнадійних боргів.

Дебіторську заборгованість, щодо якої є сумнів одержання активів, обліковують за чистою реалізаційною вартістю, якою є сума поточної дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги з вирахуванням резерву сумнівних боргів.

За формою завершення розрахунків дебіторську заборгованість можна розглядати як таку, яку погашають за рахунок товарообмінних (бартерних) операцій, шляхом передачі векселів (короткострокові векселі одержані), інших цінних паперів, перерахування грошових коштів, шляхом продажу дебіторської заборгованості.

За юридичною адресою економічних партнерів дебіторську заборгованість можна розглядати як заборгованість покупців з юридичною адресою всередині країни (на національному рівні) і заборгованість іноземних економічних партнерів за наслідками зовнішньоторгових операцій.

Більшість з наведених класифікаційних ознак дебіторської заборгованості відображено в регістрах бухгалтерського обліку і фінансовій звітності. Дебіторська заборгованість відображається у формі № 1 «Баланс» у складі активів. Активи підприємства — це ресурси, що контролюються підприємством, від використання яких очікується отримання економічних вигод у майбутньому. Звичайно економічна вигода від дебіторської заборгованості виражається в тому, що підприємство в результаті її погашення розраховує рано чи пізно отримати грошові кошти або їх еквіваленти. Відповідно дебіторську заборгованість можна визнати активом тільки тоді, коли існує ймовірність її погашення боржником. Якщо такої ймовірності немає, суму дебіторської заборгованості слід списати.

Якщо заборгованість неможливо достовірно оцінити, тобто визначити її суму, вона не може бути визнана активом і не повинна відображатися в балансі.

У Балансі суми дебіторської заборгованості відображаються в різних рядках залежно від її видів. Основні види дебіторської заборгованості та їх відображення на рахунках бухгалтерського обліку й у фінансовій звітності подані далі в таблиці 1.2 — «Відображення кредиторської заборгованості за видами».

Таблиця 1.2 — Відображення кредиторської заборгованості за видами

У П (С)БО 2 «Баланс» дається визначення операційного циклу — це проміжок часу між придбанням запасів для здійснення діяльності та отримання коштів від реалізації виробленої з ни х продукції або товарів і послуг.

Несвоєчасне погашення дебіторської заборгованості призводить до платіжної кризи: зростання заборгованості за комерційним кредитом зумовлює збільшення попиту на короткострокові позики, скорочення їх пропозиції і зростання їх вартості. Для сплати боргів організації мають перетворювати високоліквідні активи в грошові кошти, в іншому разі їм загрожує банкрутство.

Величина дебіторської заборгованості визначається багатьма факторами, які можна поділити на внутрішні та зовнішні.

Таблиця 1.3 — Зовнішні та внутрішні фактори

2. БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК ДЕБІТОРСЬКОЇ ЗАБОРГОВАНОСТІ ТА ФОРМУВАННЯ РЕЗЕРВУ СУМНІВНИХ БОРГІВ

2.1 Облік поточної дебіторської заборгованості

Методологічні засади щодо облікового відображення дебіторської заборгованості та розкриття у фінансовій звітності інформації, яка її характеризує, визначені у Положенні (стандарти) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість».

Норми цього Положення (стандарту) розповсюджуються на всі підприємства, організації та юридичні особи, незалежно від форм власності. Застосування цих норм повинно враховувати особливості оцінки та розкриття інформації щодо дебіторської заборгованості, як встановлено іншими положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Застосування єдиної методології бухгалтерського обліку для відображення дебіторської заборгованості обумовлює потребу загального підходу до розуміння окремих категорій, що її характеризують і можуть розглядатися як класифікаційні її ознаки.

Поточна дебіторська заборгованість включає всі вимоги підприємства до інших юридичних і фізичних осіб щодо грошей, товарів чи послуг. Можна визначити два головних види поточної дебіторської заборгованості: товару і нетоварну (неопераційну).

Операції називаються товарними, якщо йдеться про оплату продукції (яка має натурально-речову форму), робіт, послуг. Тобто товарна дебіторська заборгованість виникає внаслідок звичайної операційної діяльності підприємства, яка може передбачати продаж товарів, виконання робіт та надання послуг.

Планом рахунків передбачені рахунки як для розрахунків з покупцями і замовниками (активний рахунок 36 «Розрахунки з покупцями і замовниками»), так і для розрахунків з постачальниками і підрядниками (пасивний рахунок 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядниками»).

Покупці - це фізичні або юридичні особи, які купують товари (роботи, послуги).

Замовники — це учасники договору, на підставі замовлення яких виготовляється конкретна продукція, надаються послуги, виконуються роботи іншим учасником договору.

Нетоварна (або не операційна) дебіторська заборгованість виникає від іншої діяльності підприємства (тобто операцій інших, ніж продаж товарів, виконання робіт або надання послуг). Нетоварна дебіторська заборгованість відображається в обліку під відповідними назвами і не входить до складу товарної дебіторської заборгованості.

Для правильного використання поділу дебіторської заборгованості важливо прийняти до уваги ще одну обставину. Деякі господарські операції можуть супроводжуватися одночасним виникненням довгострокової і поточної дебіторської заборгованості.

Виникнення дебіторської заборгованості одночасно за двома ознаками має місце під час формування сільськогосподарськими підприємствами матеріально-технічної бази, тобто — матеріальних необоротних активів в формі фінансової оренди.

Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 14 «Оренда» визначено, що чисті інвестиції орендодавця фінансову оренду будуть відображені у складі довгострокової дебіторської заборгованості. Одночасно нараховані лізингові платежі, які є компенсацією частини вартості основних засобів, та відсотки за фінансовою орендою будуть відображені в обліку орендодавця як поточна дебіторська заборгованість може слугувати продаж окремих об'єктів основних засобів з оплатою в строк, що перевищує продаж цінностей в кредит, надання позики для індивідуального будівництва, що можна розглядати в цілому як довгострокове зобов’язання крім тієї частини, що має бути погашена в звітному періоді.

Бувають інші випадки, коли господарська операція веде до утворення довгострокової заборгованості, а з часом певні її суми або повна вартість будуть переведені до поточної. Прикладом такої операції м цінностей в кредит, надання позики для індивідуального будівництва, що можна розглядати вцілому як довгострокове зобов’язання крім тієї частини, що має бути погашена в звітному періоді.

Для обліку товарної та нетоварної поточної дебіторської заборгованості використовують такі рахунки 3-го класу Плану рахунків бухгалтерського обліку.

1. Рахунок 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками» призначається для обліку товарної дебіторської заборгованості. За дебетом відображається продажна вартість реалізованої продукції, товарів, виконання робіт, надання послуг, яка включає податок на додану вартість, акцизи та інші податки, збори (обов'язкові платежі), що підлягають перерахуванню до бюджету та позабюджетних фондів і включені до вартості реалізації. За кредитом відображається сума платежів, які надійшли на рахунки підприємств. Відображається у звітності: Баланс (ф. № 1), рядок 161.

Рахунок 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками» має два субрахунки:

361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями»;

362 «Розрахунки з іноземними покупцями».

Поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги визнається активом одночасно з визнанням доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг.

Продаж товарів, робіт або послуг відображається записом:

Д-т 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками»

К-т 70 «Доходи від реалізації»

На суму ПДВ:

Д-т 70 «Доходи від реалізації»

К-т 641 «Розрахунки за податками» (аналітичний рахунок «Розрахунки за податками на додану вартість»)

За кредитом рахунку 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками» відображається погашення дебіторської заборгованості.

2. Рахунок 37 «Розрахунки з різними дебіторами» призначено для обліку розрахунків за поточною дебіторською заборгованістю з різними дебіторами за авансами виданими, за відшкодування завданих збитків, за позиками членів кредитних спілок та за іншими операціями, строк оплати яких припадає на поточний або наступний господарський рік. За дебетом відображається при виникненні (збільшенні) поточної дебіторської заборгованості. За кредитом відображається погашення чи списання дебіторської заборгованості. Відображається у звітності: Баланс (ф. № 1), рядки 170−210.

3. Рахунок 38 «Резерв сумнівних боргів» призначений для обліку резервів за сумнівною дебіторською заборгованістю, щодо якої є ризик неповернення. За дебетом відображається списання сумнівної заборгованості. За кредитом — створення резерву сумнівних боргів. Відображається у звітності: Баланс (ф. № 1), рядок 162.

Підставою для здійснення розрахунків із покупцями є договір, в якому визначаються обов’язки сторін щодо виконання умов договору. Крім договорів, обов’язковою умовою відображення операцій у бухгалтерському обліку є наявність первинних документів.

Побудова аналітичного обліку має забезпечити отримання даних про заборгованість, строк сплати за якою не настав, а також про заборгованість, не сплачену в строк. Аналітичний облік розрахунків із покупцями та замовниками ведеться за кожним покупцем та замовником, за кожним пред’явленим до сплати рахунком.

Аналітичний облік за цими рахунками ведеться в оборотних відомостях 3.1.

3.1 Відомість за дебетом рахунка 36 «Розрахунки з покупцями і замовниками».

Ведення зазначених облікових регістрів здійснюється із застосуванням основних принципів журнально-ордерної системи.

Відповідно до п. 5 П (С)БО 10 «Дебіторська заборгованість» (сальдо рахунка 36, 37) визнається активом за умови, що існує імовірність одержання підприємством майбутніх економічних вигод і що сума заборгованості може бути вірогідно визначена. Для обліку векселів одержаних використовують: субрахунок 162 «Довгострокові векселі одержані»; рахунок 34 «Короткострокові векселі одержані».

На субрахунку 162 «Довгострокові векселі одержані» ведеться облік векселів, одержаних у забезпечення довгострокової дебіторської заборгованості.

На рахунку 34 «Короткострокові векселі одержані» ведеться облік заборгованості покупців, замовників та інших дебіторів за відвантажену продукцію (товари), виконані роботи, надані послуги та іншими операціями, яка забезпечена векселями.

Рахунок 34 «Короткострокові векселі одержані» має такі субрахунки:

341 «Короткострокові векселі, одержані в національній валюті» ;

342 «Короткострокові векселі, одержані в іноземній валюті».

За дебетом рахунку 34 «Короткострокові векселі одержані» відображається отримання векселя за продані товари, (роботи, послуги) та за іншими операціями, за кредитом — отримання коштів у погашення векселів, погашення отриманим векселем кредиторської заборгованості.

Аналітичний облік на субрахунку 162 та рахунку 34 ведеться за кожним одержаним векселем. Використовується Відомість 3.4 за дебетом рахунків обліку векселів: 34, 51, 62.

Продаж отриманих векселів фінансовим установам та банкам називається дисконтуванням векселя.

Продаж векселя дає векселі одержувачу можливість раніше отримати гроші за реалізовані товари та утворює умовне зобов’язання перед третьою стороною.

Умовні забезпечення обліковуються на забалансовому рахунку 05 «Гарантії та забезпечення надані» й розкриваються у Примітках до фінансових звітів.

Одержані векселі зберігаються підприємством самостійно або здаються на збереження банку, в регістрах аналітичного обліку робиться помітка про відповідний документ, одержаний від банку. Суми винагороди, сплачені банку за послуги зі зберігання векселів, відносяться на рахунок 94 «Інші витрати операційної діяльності».

У процесі діяльності підприємства виникає поточна дебіторська заборгованість, яка не пов’язана з реалізацією товарів, робіт та послуг. Для розрахунків за поточною дебіторською заборгованістю з різними дебіторами, за авансами виданими, нарахованими доходами, за претензіями та іншими операціями використовується рахунок 37 «Розрахунки з різними дебіторами». Відомість 3.5 за дебетом рахунка 68 «Розрахунки за іншими операціями».

За дебетом рахунка 37 «Розрахунки з різними дебіторами» відображається виникнення дебіторської заборгованості, за кредитом — її погашення чи списання.

Рахунок 37 «Розрахунки з різними дебіторами» має такі субрахунки:

371 «Розрахунки за виданими авансами»;

372 «Розрахунки з підзвітними особами»;

373 «Розрахунки за нарахованими доходами»;

374 «Розрахунки за претензіями»;

375 «Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків»;

376 «Розрахунки за позиками членам кредитних спілок»;

377 «Розрахунки з іншими дебітори».

Аналітичний облік на субрахунках ведеться за кожним дебітором, за видами заборгованості, термінами її виникнення й погашення. Розглянемо особливості обліку на цих субрахунках.

Для обліку розрахунків за авансами, виданими іншим підприємствам, використовується субрахунок 371 «Розрахунки за виданими авансами».

За дебетом субрахунку 371 «Розрахунки за виданими авансами» обліковуються суми виданих авансів, а також суми, сплачені за рахунками за виконані роботи за проміжними рахунками.

За кредитом субрахунку 371 обліковуються суми, погашені зарахуваннями при розрахунках за поставлені матеріали, товари, використані роботи, суми авансів, які повернені постачальниками та підрядниками як невикористані, тощо.

В таблиці 3 наведені слідуючи приклади кореспонденцій з обліку розрахунків з постачальниками і покупцями, підрядниками і замовниками, різними дебіторами та поточними зобов’язаннями (рахунки № 36, 37, 63).

У процесі діяльності підприємства мають місце господарські операції, пов’язані з видачею грошей підзвітними особам. Службовці отримують грошові кошти для різних цілей — закупівлі запасів, матеріалів, товарів, поїздок у відрядження та ін.

Видача під звіт грошових коштів підзвітним особам та строки подання звіту перед підприємством регламентуються Порядком ведення касових операцій у національній валюті України.

Норми відшкодування витрат на відрядження встановлені постановою Кабінету Міністрів України.

Видача готівки проводиться з каси підприємства за умови повного звіту конкретної підзвітної особи за раніше виданими ід звіт сумами.

Для обліку підзвітних сум у бухгалтерському обліку використовується рахунок 372 «Розрахунки з підзвітними особами». За дебетом субрахунка обліковуються суми, видані під звіт, за кредитом — суми, які підтверджені у звіті та документами, а також повернені невикористані суми.

Аналітичний облік на субрахунку 372 «Розрахунки з підзвітними особами» ведеться за кожною підзвітною особою та кожним отриманим авансом окремо. Сальдо субрахунку 372 «Розрахунки з підзвітними особами» може бути як дебетовим, так і кредитовим. У Балансі сальдо за субрахунком відображують розгорнуто: дебетове сальдо — у складі оборотних активів у рядку 210 «Інша поточна дебіторська заборгованість», кредитове сальдо — у складі поточних зобов’язань у рядку 610 «Інші поточні зобов’язання».

На субрахунку 373 «Розрахунки за нарахованими доходами» ведеться облік нарахованих дивідендів, відсотків, роялті тощо, які підлягають отриманню. За дебетом рахунка відображається нарахування дебіторської заборгованості, за кредитом — її погашення.

Виникнення розрахунків за претензіями на підприємстві пов’язане з нестачею товарів при постачанні, отриманням товарів з розрахункового рахунка та ін.

Розрахунки за претензіями обліковуються на субрахунку 374 «Розрахунки за претензіями».

За дебетом субрахунку 374 «Розрахунки за претензіями» відображаються:

1) розрахунки за претензіями до постачальників та підрядників, транспортних організацій у разі виявлених розбіжностей цін, тарифів, які було застереженням в договорах, помилках у розрахунках;

2) розрахунки за претензіями до постачальників до постачальників матеріалів, товарів щодо якості поставлених запасів, яка не відповідає вимогам договору;

3) розрахунки за претензіями щодо нестач при постачанні;

4) втрати від простоїв автотранспорту та браку з вини постачальників;

5) розрахунки за штрафами, пенями та неустойками, які стягуються з постачальників та замовників за невиконання договірних зобов’язань, у розмірах, обумовлених договором або присуджених арбітражним судом. У бухгалтерському обліку це відображується записом:

Д-т 374 «Розрахунки за претензіями»

К-т 715 «Одержані штрафи, пені неустойки»

6) розрахунки за претензіями щодо помилково списаних грошових коштів розрахункових рахунків підприємства установами банків;

7) розрахунки за претензіями щодо виданих авансів при порушенні умов договорів поставок та ін.

За кредитом субрахунку 374 «Розрахунки за претензіями» відображається списання сум претензій у кореспонденції з рахунками:

1. Грошових коштів — при зарахуванні претензійних сум:

Д-т 30 «Каса»

Д-т 31 «Рахунки в банках»

К-т 374 «Розрахунки за претензіями»

2. витрат — якщо постачальники відмовляються від претензій або суд відхиляє претензії:

Д-т 949 «Інші витрати операційної діяльності»

К-т 374 «Розрахунки за претензіями»

Підставою для запасів операцій на субрахунку 374 «Розрахунки за претензіями» є акти приймання вантажів, рішення арбітражних органів, письмове погодження постачальників на задоволення претензій, а також виписки банку на суми, що надійшли в порядку задоволення претензій.

Аналітичний облік розрахунків за претензіями ведеться за кожним дебітором окремо.

2.2 Облік довгострокової дебіторської заборгованості

Всі розрахунки, що здійснюються на підставі укладених договорів, належать до розрахунків з комерційних операцій (угод), у результаті яких партнери очікують одержати прибуток. Крім цих розрахунків, здійснюються операції некомерційного характеру без укладання договорів, на які не поширюються дія строків позовної давності.

Позики видають як готівкою, так і шляхом безготівкових перерахувань, згідно із заявою працівника.

Максимальний розмір позики для одного працівника законодавством не обмежується.

Обов’язковою умовою отримання позики є її безвідсотковість. Терміни повернення та форми розрахунків за довгостроковими позиками, виданими працівникам підприємства.

Аналітичний облік довгострокової дебіторської заборгованості ведеться за кожним дебітором, за видами заборгованості, термінами її виникнення та погашення.

Регістром аналітичного обліку розрахунків з дебіторами є реєстр дебіторів.

Для обліку довгострокової дебіторської заборгованості призначено рахунок 18 «Довгострокова дебіторська заборгованість». На ньому відображається облік господарських процесів, дебіторської заборгованості фізичних та юридичних осіб, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу. За дебетом відображається виникнення (збільшення) заборгованості. За кредитом — погашення (списання) заборгованості. Відображається у звітності: Баланс (Ф № 1), рядок 050.

На підставі договору оренди орендодавець може передати власні основні засоби, інші необоротні матеріали та нематеріальні активи у фінансову оренду іншому підприємству.

Чисті інвестиції орендодавця у фінансову оренду відображаються на субрахунку 181 «Заборгованість за майно, що передано у фінансову оренду».

До іншої дебіторської заборгованості належать надання довгострокових позик працівникам підприємства та інші види розрахунків, що відображуються на субрахунку 163 «Інша дебіторська заборгованість». Підприємство може надавати позики, якщо це передбачено статутом або іншим аналогічним документом підприємства та за наявності належно оформлених документів.

Довгострокова дебіторська заборгованість відображається в Балансі у складі необоротних активів.

3. СИСТЕМНИЙ АНАЛІЗ І КОНТРОЛЬ ДЕБІТОРСЬКОЇ ТА КРЕДИТОРСЬКОЇ ЗАБОРГОВАНОСТІ

Дебіторська заборгованість є частиною активу організації, а кредиторська заборгованість — її зобов’язаннями. Це ствердження в своєї основі має балансове рівняння, яке в свою чергу виводять завдяки подвійного запису, де кожна господарська операція відображується в однаковій сумі за дебетом і кредитом різних рахунків і організація виступає в ролі дебітора і кредитора.

Дотримуючись цієї точки зору, під дебіторською заборгованістю слід розуміти заборгованість перед організацією різних юридичних осіб, які виникають в ході господарської діяльності, а під кредиторською відповідно — зобов’язання перед різними юридичними і фізичними особами.

Ще одне тлумачення характеризує дебіторську і кредиторську заборгованість як елементи обов’язкового правовідношення, які регулюються обов’язковим правом однією з основних різновидів цивільних правовідносин, де суб'єкт том виступають кредитор і боржник, об'єктом є дія зобов’язаної особи, яке визначається в формі прав вимагання (дебіторська заборгованість) і відповідних зобов’язань — боргу (кредиторська заборгованість).

З точки зору маркетингової політики організації, автори Бригхем Ю., Гкапенськи Л. визначають дебіторську заборгованість як інструмент стимулювання попиту. Під впливом ринкової конкуренції господарські суб'єкти намагаються привабити як можна більше покупців, надаючи їм відстрочку оплати придбаних товарів, що приносить вигоду у вигляді збільшення об'єму продаж. В даному випадку дебіторська заборгованість є очікуємою і запланованою у рамках кредитної політики організації. У зв’язку з цим однією з невирішених методичних проблем є проблема оцінки ефективності використання стимулюючої дебіторської заборгованості.

На будь-якому підприємстві незалежно від напрямку діяльності існують зобов’язання підприємства перед поставщиками, підрядчиками, працівниками, та навпаки за короткострокові та довгострокові кредити, учасниками та ін. — всі ці наці зобов’язання, або перед нами є поточними. До поточних активів належать грошові кошти та інші ресурси щодо яких можна вважати, що вони будуть перетворені на (продані за) грошові кошти чи використані протягом року з дати складання бухгалтерського балансу або протягом нормального операційного циклу підприємства (із двох термінів обирають довший).

Ліквідність активів є однією з головних ознак, що використовуютьсь в фінансовому та системному аналізі.

Форма дебіторської заборгованості це кредит по одному рахунку. Єдиною причиною того, що покупець повинен постачальнику гроші за отриманий товар чи послуги є запис у бухгалтерських книгах і рахунок, підписаний покупцем. Щоб огородити себе від ризику несплати рахунків постачальник може попросити оформлення кредиторської заборгованості у вигляді комерційного кредиту шляхом виписки векселя — простого чи акцептованого.

Кількісна величина дебіторської заборгованості залежить від об'єму реалізації в кредит і тривалості часу між реалізацією і отриманням виручки, відповідно розмір кредиторської заборгованості залежить від об'єму наданого кредиту і середньою тривалістю часу між отриманням продукції (робіт, послуг) та її оплатою. На якість дебіторської і кредиторської заборгованості впливають: види розрахунків (використання розрахунків, гарантуючих платіж, зменшує розміри дебіторської і кредиторської заборгованості); професіоналізм співробітників організації; умови розрахунків, система контролю та ін.

Для уточнення економічної природи дебіторської і кредиторської заборгованості в своєчасних умовах господарювання необхідно оцінити місце, роль цих економічних явлень на ступінях виробничо-фінансового циклу. Виробничо-фінансовий цикл охоплює поточну діяльність господарчого суб'єкту з моменту витрачання грошових коштів на закупівлю виробничих ресурсів (тобто періоду виникнення кредиторської заборгованості) до моменту їх потрапляння від реалізації виробничої продукції (інкасації дебіторської заборгованості). У складі виробничо-фінансового циклу визначають операційний цикл, який починається у момент витрачання засобів на закупівлю сировини і закінчується в момент продажу, тобто виникненням у покупця обов’язку оплатити товар. Таким чином операційний цикл охоплює увесь час, впродовж якого грошові засоби відволічені в матеріальні запаси (сировина, незавершене виробництво і готова продукція). Виробничий цикл — це власний час виробництва, від моменту витрачання матеріалів на виробничі потреби до моменту оприбуткування на склад готової продукції (для галузей матеріального виробництва). Оцінка потреби організації в готівкових грошових коштах і керуванні грошовим обертом неможливі без розрахунку тривалості окремих фаз заготовчих і виробничих процесів, а також процесів реалізації готової продукції (товарів, робіт, послуг) і проведення розрахунків з постачальниками і покупцями. На цій основі виявляються сума засобів в запасах і дебіторської заборгованості, а також знаходяться суми, додатково внесені в оборот за рахунок кредиторської заборгованості, які виникають через неспівпадання строків операційного циклу і кредиторською заборгованістю, що визначає потребу у власному оборотному капіталі. Крім того для покращення достовірності результатів запропоновується корегування строку погашення дебіторської і кредиторської заборгованості, а також періоду відволікання засобів в аванси, видані постачальникам, і враховувати скорочення строку розрахунків із покупцями за рахунок отриманих від них авансів, виходячи з тієї частки долі, яку займає відповідна група в загальному об'ємі розрахунків. Таким чином, вказаний взаємозв'язок оборотного капіталу і дебіторської та кредиторської заборгованості використовується для організації контролю грошового обороту господарчого суб'єкту і досягнення їм оптимального рівня платоспроможності.

Велике значення для розкриття теоретичних положень аналізу та контролю дебіторської і кредиторської заборгованості має системне дослідження понятійного апарату, а також найбільш повне групування цих явищ по ряду нових класифікаційних ознак.

Завдання аналізу дебіторської заборгованості встає у виявленні резервів і динаміки невиправданої заборгованості, причин її виникнення або росту.

На прикладі підприємства ВАТ «СВЗ» проаналізуємо дебіторську та кредиторську заборгованість динаміку та причини виникнення та шляхи їх припинення. (Дані взяті на основі Балансу даного підприємства за 2008 та 2009 роки).

Таблиця 3.1 — Аналіз дебіторської і кредиторської заборгованості ВАТ «СВЗ» 2008 р.

1. Зміну (?ДЗ) дебіторської заборгованості розрахуємо за наступною формулою:

?ДЗ = Виникло зобов’язань — погашено зобов’язань, грн. (1)

2. Відносне відхилення (цДЗ) дебіторської заборгованості розрахуємо за такою формулою:

цДЗ =; (2)

цДЗ = 100% = 30%;

3. Абсолютне відхилення (?АКЗ) кредиторської заборгованості розрахуємо за формулою:

?АКЗ = Залишок на кінець звіт. пер. — залишок на початок звіт. пер., грн. (3)

?АКЗ = 5135 — 5347 = - 212 тис. грн.

Кредиторська заборгованість знизилася на 212 тис. грн., тобто спостерігається позитивна динаміка її зниження, що говорить про покращення платоспроможності боржників підприємства ВАТ «СВЗ».

4. Відхилення (цКЗ) дебіторської заборгованості розрахуємо за наступною формулою:

цКЗ =; (4)

цДЗ = 100% = 104,1%;

Із таблиці 3.1 видно, що стан розрахунків з дебіторами у 2008 р. покращилось. Зниження заборгованості склало 199 тис. грн., або 12,6%. Прострочену дебіторську заборгованість не має, тому що кредитори інтенсивно погашують свій борг.

Аналіз кредиторської заборгованості підприємство більше 3 місяців не мало у 2008 р.

Таблиця 3.2 — Аналіз дебіторської і кредиторської заборгованості ВАТ «СВЗ» 2009 р.

1. Абсолютне відхилення (?АДЗ) дебіторської заборгованості розрахуємо за формулою:

?АДЗ = Залишок на кінець звіт. пер. — залишок на початок звіт. пер., грн. (5)

?АДЗ = 153 — 84 = 69 тис. грн.

2. Відносне відхилення (цДЗ) дебіторської заборгованості розрахуємо за такою формулою:

цДЗ =; (3)

цДЗ = 100% = 182,1%;

3. Абсолютне відхилення (?АКЗ) кредиторської заборгованості розрахуємо за формулою:

?АКЗ = Залишок на кінець звіт. пер. — залишок на початок звіт. пер., грн. (3)

?АКЗ = 6613 — 5135 = 1478 тис. грн.

4. Відхилення (цКЗ) дебіторської заборгованості розрахуємо за наступною формулою:

цКЗ =; (4)

цДЗ = 100% = 128,8%;

Із таблиці видно, що дебіторська і кредиторська заборгованість збільшились. Так, наприклад, дебіторська заборгованість збільшилась на 69 тис. грн. або на 82,1%, а кредиторська — на 1478 тис. грн. або на 28,8%. Простроченої кредиторської заборгованості більш, ніж 3 місяці ВАТ «СВЗ» не мало в 2009 році, тобто підприємство не є банкрутом.

Динаміка росту дебіторської та кредиторської заборгованості негативно впливає на фінансовий стан підприємства, причинами яких є: види розрахунків (недотримання платіжної дисципліни в минулому), недостатній професіоналізм персоналу, несвоєчасність погашення заборгованостей з обох сторін, тобто борги, яки «повисли» і є фактором недостатньої фінансової стійкості та інвестиційної непривабливості. В процесі фінансово-господарської діяльності у підприємства постійно виникає потреба у проведенні розрахунків зі своїми контрагентами, бюджетом, податковими органами. Відвантажуючи вироблену продукцію або призводячи деякі послуги, підприємство, як правило, не отримує гроші в оплату негайно, тобто по суті воно кредитує покупців. Тому впродовж періоду від моменту відвантаження продукції до моменту постачання платежу кошти підприємства заморожені у вигляді дебіторської заборгованості, рівень якої визначається багатьма факторами: вид продукції, ємкість ринку, рівень насиченості ринку даною продукцією, умови договору, прийнята на підприємстві схема розрахунків та інше.

Розглянемо структуру кредиторської заборгованості за 2008, 2009 рр. у таблицях 3.3, 3.4.

Таблиця 3.3 — Структура кредиторської заборгованості за 2008 р.

Зміни = 5135 — 5347 = -212 тис. грн.

Темп росту = = 96,04%

За даними таблиці видно, що у 2008р. кредиторська заборгованість знизилась на 212 тис. грн. або на 3,96%. Найбільша частина долі в структурі заборгованості складає заборгованість постачальникам за конкретний товар 82,88% з початку року і 83,56% в кінці року.

Економічний прогноз зниження заборгованості складала 573 тис. грн. але внаслідок збільшення заборгованості перед бюджетом на 273 тис. грн. і перед іншими кредиторами на 28 тис. грн. реально знизило кредиторську заборгованість до 212 тис. грн.

За 2009р. підприємство ВАТ «СВЗ» повністю погасило заборгованість перед іншими кредиторами на суму 214 тис. грн. Також погасило заборгованість перед бюджетом і соціальним забезпеченням, знизило заборгованість по оплаті праці з 62 до 18 тис. грн. Збільшення авансів відбулося з 146 до 493 тис. грн.

Таблиця 3.4 — Структура кредиторської заборгованості за 2009 р.

Завдання аналітика складається не тільки в констатації фінансового рівня підприємства, але і в підготовці пропонованих шляхів його покрашення. Для цього потрібно виявлені фактори (причини), які суттєво впливають на фінансово-господарський розвиток підприємства проаналізувати і дати пропозицію усунення негативних факторів і посилити позитивні.

Значну роль у фінансовому оздоровленні підприємств відіграє реструктуризація кредиторської заборгованості. Тому що вона є одним із шляхів постачання податкових платежів до бюджету. В процесі реструктуризації припиняється нарахування пені на відстрочені платежі, розблоковуються рахунки латників податків, знімаються арешти з майна підприємств. Разом ці засоби є кроком на шляху до нормалізації збирання податкових платежів і оздоровлення економіки.

Керування дебіторською заборгованістю передбачає контроль за обертом засобів у розрахунках. Прискорення оберту в динаміці розглядається як позитивна тенденція. Велике значення має відбір потенційних покупців і визначення умов оплати товарів, передбачених у контрактах або договорах. Відбір здійснюється за допомогою неформальних критеріїв: дотримання платіжної дисципліни у минулому, прогнозні фінансові можливості покупця по оплаті замовленого їм товару, рівень поточної платоспроможності, економічні і фінансові умови підприємця продавця. Необхідна для аналіза інформація може бути отримана з оприлюдненої фінансової звітності, від спеціалізованих інформаційних агентств, із неформальних джерел.

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ

1. Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» № 996-XVI: за станом на 1 грудня 2008 р. / Верховна Рада України — Офіц. вид. — К.: Парламентське видавництво, 2008. 8 с.

2. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби»: за станом на 1 грудня 2008 р. / Кабінет міністрів України — Офіц. вид. — К.: Міністерство фінансів України, 2008. 12 с.

3. Бутинець Ф. Ф. Історія бухгалтерського обліку: У 2-х частинах. Навч. посіб. для студентів вищих навч. закл. / Бутинець Ф. Ф., Іванов С. К. — 7-е вид., перероб. і доп. — Житомир: ПП «Рута», 2008. — 512 с.

4. Безуглий А. Н. Вплив амортизаційної політики на прибутки і доходи бюджету / А. Н. Безуглий // Фінанси України. — 2008. — № 4. — С. 44−56.

5. Бутинець Ф. Ф. Бухгалтерський словник / За ред. проф. Бутинця Ф. Ф. — Житомир: ПП «Рута», 2008. — 224 с.

6. Бібліотека і доступність інформації в сучасному світі [Електронний ресурс] / Л.І. Костенко, А.Г. Бровкін // Бібліотечний вісник — 2009. — № 4. — Режим доступу до журналу: http: // www.nbuv.gov.ua /articles/2009/03klinko.htm.

7. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затверджений наказом МФУ від 31.03.99р. № 87.

8. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 2 «Баланс», затверджений наказом МФУ від 31.03.99р. № 87.

9. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 3 «Звіт про фінансові результати», затверджений наказом МФУ від 31.03.99р. № 87.

10. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 4 «Звіт про рух грошових коштів», затверджений наказом МФУ від 31.03.99р. № 87.

11. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 10 «дебіторська заборгованість», затверджений наказом МФУ від 08.10.99р. № 237.

12. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 11 «Зобов'язання», затверджений наказом МФУ від 31.01.00р. № 20.

13. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 15 «Доходи», затверджений наказом МФУ від29.11.99р. № 290.

14. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.97 р. № 283/97-ВР зі змінами та доповненнями.

15. Голов С. Учет основных средств согласно МСБУ // Бухгалтерский учет и аудит. — 1999. — № 4. — с.19−23.

16. Ткач В., Ткач М. Международная система учета и отчетности. — М.: Финансы и статистика, 1992. — 159 с.

17. Економіка підприємства. Підручник / За ред. С. Ф. Покропивного — К.: КНЕУ, 2001. — 528 с.

18. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 16 «Витрати», затверджений наказом МФУ від31.12.99р. № 318.

19. Міжнародні стандарти аудиту, надання впевненості та етики: Видання 2004 р./ Пер. з англ. мови О. В. Селезньов, О.Л. Ольховікова, О. В. Гик, Т. Ц. Шарамидзе, Л.Й. Юрківська, С. О. Кульков — К.: ТОВ «ТАМЦАУ «Статус». — 1028 с.

20. Інструкція з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 11.08.1994 р. № 69.

21. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств й організацій, затверджена наказом Мінфіну України від 30.11.1999 р. № 291, зі змінами.

22. Постанова КМУ від 22.01.96 р. № 116 «Про затвердження порядку визначення розміру збитків від крадіжки, недостачі, знищення (псування) матеріальних цінностей».

23. Бутинець Ф. Ф., Давидюк Т. В., Малюга Н. М., Чижевські Л. В. Бухгалтерський управлінський облік: Підручник для студентів спеціальності «Облік і аудит» вищих навчальних закладів. За ред. Ф. Ф. Бутинця; 2-ге вид., перероб і доп. — Житомир: ПП «Рута», 2002. 480 с.