Допомога у написанні освітніх робіт...
Допоможемо швидко та з гарантією якості!

Роль дитячої літератури у формуванні національної самосвідомості та характеру дітей

РефератДопомога в написанніДізнатися вартістьмоєї роботи

Між тим, реальна поведінка теперішнього покоління дітей як читачів свідчить про зниження естетичної ролі друкованого слова та збільшення його ролі як джерела ділової, навчальної інформації (понад 80% бібліотечних запитів дітей пов’язані з навчанням, виконанням домашніх завдань, а коло читання — обмежується навчальними програмами). Така ситуація змушує дитячі бібліотеки на інтенсивний пошук… Читати ще >

Роль дитячої літератури у формуванні національної самосвідомості та характеру дітей (реферат, курсова, диплом, контрольна)

Реферат на тему:

РОЛЬ ДИТЯЧОЇ ЛІТЕРАТУРИ У ФОРМУВАННІ НАЦІОНАЛЬНОЇ САМОСВІДОМОСТІ ТА ХАРАКТЕРУ ДІТЕЙ Вихованню дітей слід приділяти велику увагу. І тут місія дитячої літератури як вихователя дуже відповідальна. На дитячу літературу постійно спрямовані довірливі погляди дітей.

Історія людського суспільства поклала на літературу важливу відповідальність за виховання своїх дітей, за організацію життя, коронувавши її як одну з найперших і незамінних вихователів у житті кожної людини. Книги з давніх-давен були каталізатором суспільного руху, накопичувачем досвіду пращурів, сталевим стержнем цивілізацій. Всі поціновували книги як джерело знань та засіб їх передачі. Видатні люди минулого знали, який вплив має книга на людську свідомість, як вона може скеровувати долі народів, держав, окремих особистостей. Цей вплив простягається на континентах, триває століттями.

Виховувати дітей небайдужими до рідного народу, Батьківщини сьогодні не так просто в умовах, коли в ефірі, у пресі, на книжковому ринку спостерігаємо засилля несмаку, комерційної псевдокультури.

Естетичне виховання засобами художньої літератури посідає одне з провідних місць у національному вихованні, і водночас має формувати багату, орієнтовану на загальнолюдські цінності, особистість.

Через дитячу літературу кожна дитина повинна мати змогу розкрити свої творчі здібності, реалізувати потаємні задуми щодо проби сил у літературній творчості, в мистецтві, розширити світ своїх захоплень.

Основи національної культури та рис характеру закладаються в ранньому дитинстві. Тому, з точки зору дитячого виховання, виключне значення має національне виховання через книгу учнів молодшого шкільного віку. Саме в цьому віці здійснюються перші свідомі кроки в світ прекрасного, від яких залежить успіх роботи на наступних етапах виховання, а нерідко — естетичні запити і уподобання дорослих людей. Але роль естетичного та національного виховання підлітків не менш важлива: фахівці стверджують, що стійкі літературні та мистецькі уподобання формуються у віці 12−14 років.

Талант — одна з природжених якостей духовного складу особистості, але щоб природні здібності стали справжнім талантом, наділеній здібностями людині доводиться багато вчитися і працювати над собою. Таку можливість дають бібліотеки, в арсеналі яких літературні клуби і вітальні, творчі зустрічі юних читачів з народними та професійними майстрами, конкурси та виставки дитячих творчих робіт.

Через українську дитячу літературу сучасні бібліотеки пропонують своїм користувачам комплексні програми естетичного розвитку: «Сходження до прекрасного», «Художня культура людства», «Музика з тобою», «Плекаємо художника в собі» та подібні. Головна їх мета — пробудження у дітей позитивного ставлення до цінностей художньої культури, розвиток естетичних смаків, художньо-творчих здібностей.

У своєму естетичному розвитку дитина проходить певні етапи:

  • знайомлення.

  • ізнання.

  • ворчість.

Через читання дитячої літератури відбувається формування первинного уявлення про прекрасне, про мистецькі жанри та напрямки, відчуття краси поетичного чи прозового творуна поглиблене вивчення мистецтва, художньої літератури, фольклоруна стимулювання власної творчості дитини, національних поглядів тощо.

Варто підкреслити: естетичне та національне виховання ґрунтується перш за все на читанні дітей та підлітків.

Знайомство з численними книгами про історичне минуле України, про українське мистецтво, його кращими творами спонукає дітей до творчого, поглибленого вивчення специфіки української історії, художньої творчості, знайомства з життям і діяльністю видатних українських особистостей, допомагає зрозуміти мову українських традиції, фольклору тощо. Читання не лише викликає певні почуття, роздуми про життя, а й спонукає до проби себе як творця (художника, поета, актора), сприяє реалізації і розвитку творчого потенціалу особистості.

Важливо, щоб таке читання набуло системних ознак, не було випадковим, фрагментарним.

Наприклад, важливе виховне завдання несе у собі такий жанр дитячої літератури як байка. Байка уже сама по собі передбачає критичне став­лення до зображуваного, його оцінку з певних позицій. У байках українського письменника Гребінки в першу чергу виявилися соціальні суперечності того­часної дійсності. Оригінальний національний колорит значно по­силив їх реалістичне звучання, зробив зрозумілими для народно­го читача, що, в свою чергу, визначило також їх демократизм і забезпечило певну соціально-критичну спрямованість. Своїм ко­рінням байки Гребінки сягають насамперед у народну творчість, в якій знайшли животрепетне вираження одвічні думи, прагнен­ня й сподівання простого люду. Майже в усіх його байках хижа­кам і гнобителям протиставляється звичайний трудівник як уособлення людяності, працьовитості, моральної вищості. Своє ставлення до явищ .дійсності байкар переважно визначає з на­родних позицій, спрямовуючи гнів проти жорстокої поміщицької сваволі, несправедливості царського суду, потворних породжень суспільного устрою — хабарництва, крутійства та ін.

Щодо фольклору, то народна пісня, а ще більшою мірою казка, записані на різних теренах України, набувають мовної своєрідності. Збереження їх зумовлене бажанням донести до читача, бодай частково, своєрідність естетичної природи фольклорного твору, а не формальним прагненням до точності.

Між тим, реальна поведінка теперішнього покоління дітей як читачів свідчить про зниження естетичної ролі друкованого слова та збільшення його ролі як джерела ділової, навчальної інформації (понад 80% бібліотечних запитів дітей пов’язані з навчанням, виконанням домашніх завдань, а коло читання — обмежується навчальними програмами). Така ситуація змушує дитячі бібліотеки на інтенсивний пошук варіантів оновлення культурно-просвітницької діяльності, визначення завдань естетичного виховання як особливого інноваційного напряму роботи.

Коли йде мова про читання художньої літератури як чинник національного виховання дітей, слід мати на увазі позапрограмне читання, книги, що залишились поза рамками курсів літератури, але є надбанням національної та світової культури.

Основним засобом у національному та естетичному вихованні і культурному розвитку юних читачів, попри сказане вище щодо прагматичності читання сучасних дітей, залишаються твори художньої літератури.

Показати весь текст
Заповнити форму поточною роботою