Російська Америка
За договором, як говорилося, російське уряд продало все урядові будинку. На Алясці, пише житель Ситхи, було і не одного будинку, побудованого урядом, — все, крім декількох приватних будинків, було побудовано компанією. Комісари ж мали інструкцію: якщо російський будинок — здати. Тому пішли вулиці, й який будинок їм сподобався — оголошували казенним. А тих, хто жив у цих «казенних» будинках… Читати ще >
Російська Америка (реферат, курсова, диплом, контрольна)
Русская.
Америка.
Реферат з історії на задану тему «Російська Америка» учня 9ого класса.
НОУ школи «Вундеркинд».
Попкова Тимура.
Російська Америка Російська Америка, неофіційна назва російських володінь у 2-ї половині 18 — 2-ї половині 19 ст. на Алясці, Алеутських островах, по північно-західному узбережжю Північної Америки до 54?40 «з. ш. Назва виникла після експедиції У. І. Берінга й О. І. Чирикова в 1741, соціальній та результаті численних плавань російських промисловців і мореплавців у північній частини моря. У тому числі виділялися експедиції М. М. Неводчикова, А. Толстих, З. Р. Глотова. У 1784, після плавання Р. І. Шелихова, були засновані російські поселення, зокрема Павловська гавань на острові Кадьяк; центром Р. А. став Новоархангельськ (нині Ситка) на острові Баранова. Росіяни поселенці зіграли значної ролі у дослідженні і економічному освоєнні Р. А. Головними правителями її були А. А. Баранов (1790−1818), Ф. П. Врангель (1829−35), М. Д. Тебеньков (1845−50) та інших. У 1799 царському уряду надав декларація про експлуатацію Р. А. Російсько-американської компанії терміном на 20 років (термін продлялся тричі до 1861). Скорочення хутрового промислу, ослаблення позицій царату на Тихому океані, труднощі у підтримці регулярної зв’язки з Росією зумовили поступову ліквідацію російських володінь і в Америці. У 1821 царський уряд оголосило Берингове море внутрішнім морем, а й через протесту Великій Британії та США відмовилося від намірів. У 1824−25 були укладено конвенції зі США можуть і Англією, за якими скорочувалися кордону російських поселень у Північній Америці, дозволялися безперешкодне плавання судів цих держав у російських внутрішні води і вільної торгівлі із населенням. У 1841 скасували російське поселення Росс в північної Каліфорнії. У 1854 США зробили першу спробу купити Р. А. 18 (30) березня 1867 підписаний договір щодо продажу Російської імперією Аляски і Алеутських островів США за 7,2 млн. дол. (близько 11 млн. крб.). На території колишньої Р. А. збереглися багато російські назви гір, рік і т.п.
Продаж Аляски Продаж Аляски відбулася 1867 року, через недовгий час по тому, як з’явився популярний термін «Російська Америка». Російські володіння в Америці були, власне, недержавною власністю, а власністю компаній — спочатку кількох приватних російських, і потім, з 1799 року, Российско-Американской… Якогось акта стосовно приєднання цих володінь у Росії був — що це володіння російських подданных.
Такого роду власність була звичайною явищем в XVIII — XIX століттях (ОстІндська компанія, компанія Гудзонової затоки тощо. п.). Не дивно, що спочатку форт Росс, та був й інші володіння російських твори у Америці були уступлены. За суттю відбулася угода покровителів РАК — уряду і самої імператора — з Америкой.
Таким чином, Росія хіба що позбулася насамперед від збитковою і постійно беспокоящей її проблемами компанії. І ще — РАК тяготилася свідомістю те, що дивідендів немає і де вони передбачаються. Одні борги. Тим більше що тим часом освоєння нових в Примор’я були потрібні великі вкладення. Але найбільше долю Російської Америки вплинула Кримська війна (1853−56 рр.), що до збіднінням казни й до того ж час показала незахищеність територій в Тихому океані перед британським флотом. До 1866 року РАК заборгувала міністерству фінансів 725 тис. крб. У урядових колах почалися розмови у тому, що продаж Російської Америки допомогла б поповнити скарбницю, і водночас врятувала від уразливою й нерентабельним колонії, яка настільки чи інакше відійшла б до Сполученим Штатам. До того ж продажем Аляски Росія отримала б союзника у боротьбі проти ворожої тоді Англії. Довідка: За 7 млн. 200 тис. доларів продано острова площею 31 205 кв. кілометрів і частина Північноамериканського материка площею 548 902 кв. кілометра з усіма побудованими цих землях укріпленнями, казармами і іншими будинками, не складовими приватної власності. Навіть із сильно преуменьшенным підрахунками, чистий прибуток, отриманий США із території Аляски лише 50 років після її купівлі, перевищив 750 млн. долларов.
|[pic] | | |Чек американського казначейства про купівлю Аляски в Росії | | |[pic] | | | | | |Підписання домовленості про продажу Аляски. З картини| |художника Еммануеля Лейце | | | | | |[pic] | | | | | |У Російській Америці ходили свої гроші, випущені | |з розпорядження А.Баранова. | | | | | | | | | | | | | |Російська Православна Церква на Уналашке. Робота | |сучасного американського художника Сема | |Мак-Клейна |.
Формальная передача Аляски Сполучених Штатів відбулася 11 листопада 1867 року у Ситхе. Лист очевидця цієї події було опубліковано в «СанктПетербурзьких відомостях» за 1868 рік. Американські та російські війська вишикувалися у флагштока, розповідає безіменний кореспондент. За таким російським комісаром сигналу два унтер-офіцера почали спускати прапор. Публіка і офіцери зняли кашкети, солдати стали варта. Барабан російських пробив похід, з кораблів було зроблено 42 выстрела.
«Але російська прапор не захотів спуститися; він заплутався за мотузки на горі флагштока, і фалінь, протягом якого його стягали вниз, обірвався. По розпорядженню російського комісара кілька російських матросів кинулися лізти нагору, щоб розплутати прапор, який висів на щоглі в лахмітті. Щойно знизу крикнути матросу, який перший доліз перед ним, щоб не кидав прапор вниз, а злазила б разом із, як і той кинув його згори: прапор і догодив впасти безпосередньо в російські багнети». За кілька днів російські відчули, що вони не дома.
За договором, як говорилося, російське уряд продало все урядові будинку. На Алясці, пише житель Ситхи, було і не одного будинку, побудованого урядом, — все, крім декількох приватних будинків, було побудовано компанією. Комісари ж мали інструкцію: якщо російський будинок — здати. Тому пішли вулиці, й який будинок їм сподобався — оголошували казенним. А тих, хто жив у цих «казенних» будинках, просто викидали на. Отже, було виселено 250 людина. Була осінь, йшов невпинний дрібний дощ. Людям довелося тулитися в гавані й у трюмах кораблів. У ці ж дні сталося ще одне лихо: на місто налетів ураган, подібно якому відчували багато бувалі моряки.
Два судна викинуло до берега, одному пробило дно, в інших переломало рета; з деяких будинків ураган зірвав даху. З огляду на договору, всі росіяни піддані, жили біля Аляски, могли свій вибір або залишитися у російському підданстві, або присягати США. «Якби продажу російських колоній, довелося б прожити п’ять років безвиїзно в одному з штатів, щоб отримати право громадянства; жарт сказати — п’ять років. Аж раптом треба задля того і не більше 5 хвилин», — не без радості від свалившей на голову удачі каже оповідач. І далі повідомляє, що все процедура в тому, аби навести двох свідків, які під присягою засвідчили, що такий-то справді у нашій країні при зміні прапора що вони, по крайньому своєму розуміння, вважають N. N. порядною людиною. Після цього N. N. під присягою зрікався вірності всім інших держав, й переважно російському, й обіцяв усіма силами підтримувати конституцію Сполучених Штатів. Клятва полягала у піднятті правої руки догори й у проголошенні слів «I swear» — «Присягаюся». Потім розписи — і всі, справу скінчено. Історія засвідчує, що кораблі, уходившие незабаром з Росією, були вщерть забиті російськими. Певне, далеко ще не всіх приваблювала перспектива змінити гражданство.
В 1867 року «санкт-петербурзькі відомості», висловлюючи офіційну точку зору стосовно продажу Російської Америки, напишуть: «Зазвичай буває, що держави посилюються усіма заходами розширити свої володіння. Це загальне правило, не застосовується, безумовно, лише Росії. Її володіння так великі і розтягнуті, що їй доводиться не приєднувати землі, а, навпаки, поступатися землі другим».
Лит: велика радянська енциклопедія, журнал «Навколо света».