Висновок. 
Особливості і властивості живописних матеріалів у передачі фактури у натюрморті

Передача матеріальності й фактури предметів є важливим завданням у живописі. Як правило, натюрморт є основним жанром образотворчого мистецтва, де ми можемо побачити різнофактурність предметів. Відбиваючи красу об'єктів навколишньої природи або речей, створених працею людини, натюрморти можуть хвилювати нас не менше, ніж жанрові картини.

Фактуру в натюрморті безпосередньо визначає матеріал і техніка роботи художника. Акварель, гуаш, масло, темпера й інші фарби, хоча й можуть мати кожна свої різноманітні фактури, у той же час містять у собі відомі обмеження, які художники прагнуть не переходити, щоб не втратити почуття специфіки матеріалу. Завдання художника полягає не в безмежному розширенні можливостей тієї або іншої техніки, а в більш глибокому пізнанні її специфіки. У межах однієї й тієї ж техніки можна розрізняти різноманітні фактуро-побудови. По фактурі визначається почерк художника; фактура завжди эстетично змістовна й не є якимось привхідним моментом: захотів — написав тонко, захотів — корпусно. Вона є результат бачення, уже втіленого у фарбах. І в більших майстрів вона органічно злита з образним ладом, ніколи не впадає в око своєю навмисною ефектністю. Її особливості, які можуть бути досить помітними, обертають на себе увагу не раптом, а лише в результаті більш-менш тривалого розглядання. Значення фактури полягає також і в тому, що вона затверджує живопис як площинне зображення. Для класичного живопису характерна щільна високорельєфна кладка у світлі й тонка в тінях. Метод «алла пріма» (італ. alla prima) привів до ще більшої різноманітності фактур. На відміну від середньовічних художників і майстрів епохи Відродження, які працювали традиційно склавшимися технічними методами, художники, що працювали методом «алла прима», уже були вільніше від технічних традицій. Сучасний художник уже може створювати будь-яку фактуру, яку йому в кожному даному випадку підказують смак і почуття.