О риториці

О риторике

Чистый розум дивиться речі у тому істинності, майстерне слово доносить до інших це бачення, а чуйний слух сприймає його. Позбавлений ж тільки цього сварить сказавшего.

Преп. Максим Сповідник. Глави про кохання. II. 97.

Слово — головний інструмент думки — опосередковує всі громадські зв’язку й відносини людей. Щоб відвернути загрозу, подолати насильство, викрити обман, опанувати власної культурою й немислимо організувати творчу діяльність, суспільство має володіти мистецтвом слова. Риторика — філологічна дисципліна, вивчає мовні відносини у світі початку й узагальнювальна майстерність доцільного слова.

Общественные завдання риторики состоят:

a) у дослідженні мовних відносин, що є базис суспільства — управління, освіту, господарську діяльність, безпеку, правопорядок;

б) у створенні норм публічної промови, які забезпечують продуктивне обговорення значимих суспільству проблем;

в) у визначенні критеріїв оцінки публічної діяльності, з урахуванням якої відбираються особи, здатні займати відповідальні должности;

г) вчених ритора — гідного громадянина, компетентного в речи.

Риторика поєднує у собі мистецтво науку. Мистецтво промови полягає у вмінні створити висловлювання: підготувати і виголосити промову чи написати хороший текст, наприклад, статті. Наука про промови дає знання у тому, як саме й яких умовах висловлювання доречно. Підготовлена й чудово вимовлена, але недоречна мова буде таким непотрібної, як мова доречна, але непродумана чи ні виконана. То є правило ділового спілкування: діалог із одному предмета по-різному словесності збагачує інформаційну цінність змісту промови. Наприклад, якщо ви мають бути реалізовані будь-якої проект, потрібно здійснити розмови з особами, підтримка яких може бути корисною, явити у зацікавлені інстанції добре складену документацію, розмістити у газетах матеріали про проект, дати інтерв'ю по телебаченню, організувати ряд усних публічних виступів, зробити презентацію проекту й т.д.

Все ці словесні дії необхідно розмістити в доцільною послідовності, продумано розподіляючи утримання і форму висловлювань по різним інформаційним каналам і аудиторіям. Ви зможете здійснити ваш проект лише за умови, якщо зумієте знайти здатних, сумлінних і ініціативних співробітників, досягнете позитивної оцінки вашого проекту компетентними особами та створите сприятливе думку про неї таким чином, що судження фахівців будуть позитивно проводити громадське думка, а думку буде позитивно на позицію осіб, що рішення ваше проекте.

Но навіть коли ви безпомилково спланували кампанію, розташовуєте достатніми засобами, маєте доступом до масової інформації, але не стані тверезо оцінити можливості людини з його промови, не володієте мистецтвом розмови, не вмієте із публічною промовою, нездатна сформулювати думки в документі, не можете написати статтю на газету чи боїтеся питань журналіста, бере ви інтерв'ю, ваш проект швидше за все не осуществится.

Применение знань вимагає мистецтва, а мистецтво слова — елоквенція, чи красномовство — дар, який здатний розвинути у собі до дуже високих меж. Головна мета риторики як навчального предмета — розвиток здатність до слову. Навіть коли людина є розумне словесне істота, то, очевидно, йому слід подбати про збільшенні цього таланту, котрий дано не напрасно.

Изучение риторики предполагает:

а) освоєння теории, б) аналітичне читання і розбір зразкових произведений, в) побудова навчальних промов, виголошених чи читаються і обговорюються в классе, г) реальну практику публічного слова, що триває все життя й вимагає критичного осмислення самим ритором. Теорія риторики є узагальнення цінного досвіду. Зразковими називаються твори від світочів і майстрів слова — проповідників, філософів, державотворців, юристів, істориків, педагогів, учених, поетів, — складові ідейну культуру суспільства, його духовний багатство. Ці твори, розуміння яких досягається уважним аналізом, навчають і виховують. Наслідування зразкам як формує вміння швидко і знайти переконливий доказ і досконалим чином висловити думку, а й виробляє літературний смак. Тоді як увагу до якості висловлювання думки створює літературний стиль. Практика промови в умовах зіткнення думок і стилів відгранює думку й удосконалює стиль, в особливості якщо ритор володіє теорією, тобто знає, що, кому, коли, при яких обставинах, як, із метою слід зазначити і, що слід умолчать.

Существует ряд найвагоміших у соціальному відношенні областей діяльності, потребують професійного володіння словом та відповідній риторичною подготовки.

Государственный діяч повинен професійно володіти документально-деловой промовою і технікою усного діалогу — інформаційного, діалектичного, дидактичного, змагального (тобто такої, у якому по промови оцінюються підготовка і потенційні до різноманітних людей), полемічного, управляючого. Для державного діяча обов’язково вміння самостійно (а чи не у вигляді референтов-спичрайтеров) будувати висловлювання переважають у всіх основних видах публічної ораторській промови — політичної, судової, академічної, эпидейктической (показовою, наприклад, иннаугуративной), апологетической, викривальної, так званої кризової, дидактичній; він має володіти технікою публічної усній дискусії полеміки, журнальної публіцистики, листування. З іншого боку він сьогодні повинен досконало володіти технікою законодавчого документа. Професія юриста є риторичною традиційно. Крім обов’язкового мистецтва судової обвинувальної і захисної ораторики, юрист активно володіє усіма видами документально-деловой промови, усній бесідою, інформаційним, діалектичним і полемічною, дорадчим і управляючим диалогом.

Педагог професійно володіє мистецтвом розмови, дидактичного, діалектичного, інформаційного і полемічного діалогу, академічної ораторики і академічної гомилетики (продовженої навчальною промови, наприклад, знає лекцій), і навіть показовою ораторській промовою. Проповідник крім гомилетики у власному значенні, тобто проповіді володіє основними формами ораторики, в особливості эпидейктической і дорадчої, але особливо значимими для церковного проповідника видаються мистецтво усній розмови, дидактичний, інформаційний, діалектичний і політичний діалог та дидактична гомилетика, оскільки священик нашого часу має бути й професійним педагогом. Досить важливою для сучасного проповідника є публіцистика в газетно-журнальних (нарис, інтерв'ю), телеі книжкових жанрах. Підприємець повинен перетворитися на першу чергу володіти технікою документально-деловой промови, включаючи ділову й особисте листування, і діалогом: усна розмова, інформаційний, діалектичний, дидактичний, дорадчий, змагальний, управляючий діалог становлять основну діяльність підприємця. З ораторських жанрів йому найважливіші показова ритуальна, дорадча, і навіть, мабуть, судова мова. Істотне значення мають також телевізійні жанри, особливо інтерв'ю. Специфічна риторика підприємця будується на виробленні індивідуального стилю, що виявляється образі керівника, безпосередньо що з усній промовою, й поширюється неї протягом усього діяльність організації, яку очолює. Для журналіста професійно обов’язковими є всі публіцистичні види й жанри промови. Навик усній діалогічної промови, особливо бесіди й інформаційного діалогу, а також техніка публічної полеміки також видаються корисними для журналіста. Крім названих основних риторичних професій є безліч видів літературній діяльності, потребують професійного володіння словом. Сюди належить, наприклад, лікарська мистецтво, філософія і розпочинається історія не як наукове знання, але, як види красне письменство, публіцистика, літературна і художня критика та інших.

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із сайту internet.