Запозичена лексика

Зміст Вступ

1. Запозичена та іншомовна лексика в українській мові

2. Іншомовні слова на позначення предметів одягу

2.1 Джерела запозичення лексичних одиниць згаданої групи

2.2 Класифікація іншомовних слів на позначення одягу Висновок Література Вступ У сучасній укранській мові пласт лексики зі значенням «одяг» досить великий. Це пояснюється тим, що такий предмет побуту є частиною повсякденного життя людей. Дуже важко було б обходитися без одягу, який захищає від негоди і реалізує естетичну функцію, алже саме за допомогою вбрання людина прикрашає себе. Історія виникнення одягу і слів, що його позначають, паралельна до історії розвитку людської цивілізації, оскільки впродовж століть мінялися елементи убору, характер тканини, з’являлися нові фасони і т.д.

В українській мові слова, що позначають деталі одягу, його форми, назви тканин та інші терміни, які можна об'єднати загальною темою «костюм», в основному іноземні або похідні від них, змінені на український лад. Велика частина цих слів прийшла з французької мови услід за французькою модою в XVIII-XIX століттях (корсаж, негліже, камзол), є багато англійських слів (блуза, гетри і ін.). Проте варто також відзначити, що в українську мову потрапили і запозичені слова згаданої групи із старослов’янської, тюркської і латинської мов.

Світ моди — це світ слів. Вони звучать загадково і незвичайно для необізнаної людини. «Кринолін», «паньє», «карако», «боа»? слова іноді зачаровують і привертають увагу раніше, ніж самі речі. «За допомогою слова відбувається знайомство з культурою, історією і побутовими традиціями. У кожній мові є поезія і мудрість, у будь-якій назві закладений свій сенс і своя історія» [6, 23]. Назви одягу можуть розповісти нам про побут і історію України, Франції, Англії, інших країн, звернути увагу на важливі моменти в їхній історії, на особливості побуту, на сучасні тенденції моди і культури.

Модні глянцеві журнали, які регулярно видаються в нашій країні, добре ілюструють основні напрямки у світовій моді: дають рекомендації щодо підбору сезонного гардеробу, розповідають про нові фасони і тканини. «Орієнтування саме на світову індустрію краси і стилю, перш за все, звичайно, на французьку, зумовлює поява на сторінках цих журналів безлічі іноземних слів, які, закріплюючись за певним видом одягу або типом фасону, тією чи іншою мірою засвоюються мовою і починають функціонувати у ній» [13, 10]. Актуальність нашої роботи полягає в тому, що на сьогодні немає єдиної системи класифікації запозичених слів-назв предметів одягу за джерелами запозичення і ступенем засвоєності мовою.

Мета нашої роботи? комплексно розглянути і систематизувати групу запозиченої лексики української мови зі значенням «одяг» .

Завданнями дослідження можна вважати такі:

1) розглянути особливості іншомовної лексики як одного з пластів української мови, виявити її ознаки;

2) визначити джерела запозичення слів із значенням «одяг», з яких мов вони прийшли в українську;

3) класифікувати ці лексичні одиниці за ступенем засвоєності у мові.

Матеріалом для дослідження стали журнали «Бурда» за 2007;2009 р., звідки методом суцільного вибору нами були дібрані слова-назви одягу, а також слова, що відносяться до цієї лексичної групи: назви фасонів, аксесуарів і т. д Наукова новизна роботи пов’язана з дослідженням особливостей функціонування вказаного пласту лексики. Вперше виявлена актуальна специфіка лексичних одиниць, пов’язаних зі сферою «одяг», визначені мовні і лінгвокультурні тенденції, що дозволяють охарактеризувати динаміку семантики і структури досліджуваної системи. Лексичні одиниці, що позначають одяг, розглядалися не тільки як елементи системи української мови, але і як компоненти лінгвокультури, об'єднані концептами «мода» і «стиль одягу». лексика український мова запозичення Теоретична значущість нашої роботи полягає в комплексному концептуальному представленні лексики, що включає номінації сфери одягу сучасної людини.

Практична значущість даної роботи полягає в тому, що її результати можуть бути використані для підготовки лекційних курсів «Лексикологія», «Лексикографія», «Семасіологія», «Культура мови», «Лінгвокультурология», «Актуальні питання сучасних лінгвістичних досліджень» .

1. Запозичена та іншомовна лексика в українській мові

Перш ніж приступити до безпосереднього розгляду тематичної групи лексики із значенням «одяг», нам необхідно виявити основні ознаки іншомовних слів і їх роль в мові.

Усі слова в українській мові можна розділити на два великі класи з погляду їх походження: власне українські та іншомовні, тобто запозичені з інших мов. Межі між двома цими класами слів не завжди можна встановити точно: деякі слова прийшли в нашу мову так давно, що дуже складно віднайти їхні корені.

Словниковий склад мови постійно поповнюється як словами, що створюються на основі українських словотвірних засобів, так і запозиченими з багатьох мов: грецької (філологія, музей, театр), латинської (клас, аудиторія, конституція), німецької (бутерброд, солдат), англійської (баскетбол, дизайн), французької (кашне, пюре, пальто), італійської (соло, тріо, акорд) та інших.

Низка найменувань предметів і понять — іменників, рідше якостей — прикметників і дій — дієслів ще здавна переходили від однієї мови до іншої. Шляхи переймання слів, природно, не обмежуються рухом від мови до мови або навіть від діалектів до діалектів. Точна характеристика їх передбачає врахування також і розшарування суспільства — тих соціальних груп, які засвоюють або можуть засвоювати лексику від відповідних же чужомовних соціальних верств населення.

Значну роль щодо шляхів переймання відіграють випадки фахового порядку. Усно через польське посередництво в українську мову, спочатку в міста і містечка, а потім і в села, проникла певна реміснича термінологія — номенклатура німецького походження.

Запозичення з інших мов відбулося за різних часів. Багато запозичених слів стали настільки звичними для нас, що вже не відчувається їхнє чужомовне походження (панчохи, цукор, кавун).

Запозичення в українській мові з інших мов є численими:

з прибалтійсько-фінських мов (від ~ 40 ст. до н. е.): дуб, журба, сом, щур, кульгати, сани (саамська);

з мов Кавказу (різні мовні родини, від ~ 35 ст. до н. е.): вино (мова пеласгів), залізо, книга, руда (шумерська), коноплі (шумерська), тигр (вірменська), багнет (баскійська), Ворскла, Псло;

з грецької мови (від ~ 5 ст. до н. е.): бандура, вапно, гаспид, ідея, комора, кутя, любисток, мак, огірок, Севастополь, троянда, Херсон, ховрах, циган, Ялта.

Іранські запозичення (від ~ 4 ст. до н. е.): борщ, груша, Дніпро, доїти, заради, лелека, люлька, майдан, пан, сковорідка, собака, Сула, терези, хабар, хворий, хмиз, Хорол, чобіт, шаровари;

з кельтської мови (від ~ 2 ст. до н. е.): брага, будинок, Галичина, коньяк, лютий, сало, сокира;

з романських мов (від ~ 1 ст. н. е.): аґрус, аркуш, барвінок, газета, капелюх, капуста, каструля, кашкет, ковдра, комір, котлета, крейда, лемент, оцет, палац, пальто, помідор (італійська), свиня, секс, сосиска, тортури, халтура, цибуля;

з германських мов (від ~ 2 ст. н. е.): буква, виноград, гість, гуцул, дружина, кіт, скло (усі з готської), Аскольд, жебрак, клунок, скарб, стяг (усі зі скандинавських), барва, глузд, король, плуг, ринок, слюсар, труна, француз, хутро, хвиля, шибка (усі з середньонімецької), борт, вафлі, картуз, кран, швабра (з голландської);

зі слов’янських мов (від ~ 4 ст. н. е.): бажати, клопіт, невіглас, парубок, праця, прудкий, цікавий (усі з чеської), Берлін, писок, халява (з серболужицької), виховати, звіробій, ззаду, маруда, нащадок, обридати, розкішний (усі з білоруської), владика (болгарська), жменя (словенська), хлопець (сербська);

з алтайських мов (від ~ 5 ст. н. е.): Балаклава, Бахчисарай, беркут, богатир, булава, гарбуз, кабан, кавун, казан, килим, кобза, ковбаса, козак, Крим, сорок, товариш, торба, Тузла, тютюн, чумак, штані (усі з тюркських), бовдур, князь, пиріг, ура!, чавун (усі з монгольської);

з семітських мов (від ~ 7 ст. н. е.): алкоголь, бензин, валіза, борг, гітара, кава, лев, мафія, могорич, харчі, хустка (усі з арабської), Африка, Барселона, мапа (усі з фінікійської), блуза, гума, канапа, папір, хімія (усі з давньоєгипетської), бегемот, Іван, махлювати, субота, хохма, ювілей (з івриту).

Запозичення з угорської мови (від ~ 10 ст. н. е.): гайдамак, ґазда, кучма, куліш, табір, хутір;

з литовської мови (від ~ 14 ст. н. е.): блазень, відлига, вовкулака, гаразд, ґринджоли, зозуля, калюжа, кепсько, локшина, Москва, надра, пампушка, пастка, пелька, скарб, трощити, шморгати, Шостка, юшка, ялина;

з польської мови (від ~ 15 ст. н. е.): бидло, власний, гасло, ґудзик, завзятий, качка, козуб, кохати, лялька, обіцяти, перешкода, пончик, раптом, суниця, хіба, шлюб, шушваль;

з німецької мови (від ~ 16 ст. н. е.): бавовна, бешкет, вага, важкий, вантаж, груба, ґанок, ґрунт, дах, дріт, друк, жарт, кшталт, куля, краб, ланцюг, ліхтар, льох, маляр, нирка, папір, пляшка, поштамт, рама, ринок, скарга, фарба, форель, цвях, шарф, шафа, шина, шлях, шпак, шприц, штанга, штука, шухляда;

з англійської мови (від ~ 19 ст. н. е.): вагон, вокзал, гумор, інтернет, мітинг, страйк, футбол, флірт.

Більшість сучасних українських імен є також запозиченими. Утративши своє первісне значення, з грецької мови прийшли до нас і стали іменами слова: Анатолій (схід сонця), Андрій (сміливий, мужній), Василь (царський), Зоя (життя), Галина (спокій) Катерина (чиста). З латинської мови запозичено імена: Валентин (сильний), Вікторія (перемога), Марина (морська). Від скандинавських народів прийшли до нас імена: Гліб (нащадок бога), Ігор (захисник).

Визначити іншомовне слово можна за фонетико-граматичним оформленням та лексичним значенням. Скажімо, звук і літера ф не властиві для слов’янських мов, і всі слова в українській мові, що мають цей звук і, відповідно, літеру, за походженням є грецизмами та латинізмами: фізика, фігура, фокус, фея, факт тощо. Тюркізми характеризуються наявністю кількох звуків а: сарай, базар, баклажан, байрак, кабан, сазан, чабан, барабан.

Початковий звук і літера, а взагалі характерні тільки для іншомовних слів, зокрема для арабських (алгебра, алкоголь), латинських (аудиторія, абітурієнт, ангіна), грецьких (алфавіт, автор, архів, азот, афоризм, анемія, автономія).

Грецькі запозичення можна розпізнати за наявністю буквосполучень пс, кс (психологія, ксерокс, скелет), кореневих частин бібліо-, гео-, біо-, лог-, фон- (бібліотека, геологія, біологія, філолог, фонетика). Такі запозичення є термінами з різних сфер суспільного та наукового життя: демократія, космос, ідея, метод, аналіз, історія, граматика, діалог.

У сучасній українській мові багато слів французького походження, це так звані галліцизми: (бульйон, амплуа, пляж, кутюр'є, гаде), німецького (ранг, шнапс, ґрунт, ландшафт), англійського (леді, джем, футбол, спонсор, менеджер), голландського (гавань, лоцман, краб, трос), італійського (піаніно, спагеті, мафія, мадонна), іспанського (корида, танго, фієста), польського (пані, ґудзик, мазурка, повидло).

Розрізняють два способи проникання в мови запозичених слів — проникання усне й писемне (книжне). Перший демонструє радикальніше пристосування засвоєного слова в середовищі, що його перейняло, а іноді навіть змінило чи спотворило в дусі так званої народної етимології. Коло засвоюваних усно понять, поряд із культурними, може охоплювати примітивно-побутові, лайливі тощо. Найдавніша частина запозичених слів в українській мові сягає ще праслов’янського періоду й тому має відповідники в інших слов’янських мовах. Ці запозичення походять з готської або діалектів прагерманської мови. Серед запозичень, що усно входили до української мови в різні часи, були тюркізми (слова половецького, татарського й турецького походження або засвоєні через посередництво цих мов).

Слова, засвоювані книжно, тобто через літературу, природно вищі як їх значенням, так і тоном, що їх супроводжує, — за належним їм емоційним забарвленням. Зазвичай ці слова виявляють тенденцію ставати інтернаціоналізмами й широко розповсюджуватися від народу до народу. Найголовнішим джерелом лексичних запозичень, пов’язаних із поняттями загальноєвропейської культури, науки, державного управління, права й політики, для української мови, як і всіх європейських, були та залишаються й досі латинська мова. Із західноєвропейських мов пізнішого періоду запозичень найбільше.

Деякі запозичені слова вживаються як синоніми власне українських слів (лінгвістика — мовознавство, мемуари — спогади, емоції — почуття) і можуть відрізнятися від них сферою застосування в певних формах і стилях мовлення.

Запозиченими словами не слід зловживати. Як правило, вони доречні тоді, коли у мові немає власне українського слова з потрібним відтінком лексичного значення або стилістичного забарвлення.

Іншомовні слова — слова з іноземних мов, які, на відміну від запозичених, не засвоєні повністю мовою, що їх запозичила, усвідомлюються мовцями як чужорідні й зберігають ознаки свого походження. Це виявляється як у їхній формі, так і у семантиці.

" У формі іншомовні слова відрізняє більший чи менший ступінь незасвоєності мовою, в яку вони увійшли; можливість збереження вихідної (лат.) графіки на письмі [італ. (муз.) gracile — «ніжно, делікатно» ]; наявність незвичних звукосполучень (бюст, кюре, монтежю, Баал); невідмінюваність частини іншомовних слів (какао, кенгуру, безе, шасі, прикм. беж), яка, проте, поступово втрачається: при невідмінюваності кіно, метро, табло відмінюваність пальто" [13, 8].

У семантиці іншомовні слова характеризуються незрозумілістю або недостатньою ясністю для значної частини носіїв мови, де вони вживаються, що й викликає потребу у створенні спеціальних словників іншомовних.

В українській, як і в інших мовах світу, що запозичують іншомовні слова, відбувається безперервний процес їх засвоєння, через що нерідко дуже важко провести чітку межу між ними і запозиченими словами. Проникаючи насамперед у склад спеціальної лексики й термінології, а також екзотизмів на позначення особливостей природи та побуту народів, іншомовні слова з часом у зв’язку з набуттям ними популярності засвоюються усіма носіями мови, яка запозичає. Це поступово перетворює їх на запозичені слова.

Коло мов-джерел іншомовних слів значно ширше, ніж у запозичених слів. Крім латинської й грецької мов (основні джерела інтернаціоналізмів для української, як і інших мов Європи), а також сучасних європ. мов (головним чином англійської, французької, німецької, італійської, звідки запозичено багато іншомовних слів для творення термінів різних галузей науки, техніки, мистецтва), до складу іншомовнихз слів української мови входять слова з мов народів колишнього СРСР та інших мов світу.

Значну роль у їхньому запозиченні відіграли російська, польська, німецька та інші мови Європи. Частина іншомовних слів і висловів зберігається у мові в латинському написанні. Вони походять з латинської, англійської, французької, німецької, італійської, іспанської мов (пор. лат. sic transit gloria mundi «Так минає земна слава»; англ. happy end «щасливий кінець»; франц. savoir-vivre «уміння жити»; нім. der langen Rede kurzer Sinn «довгої промови короткий сенс»; італ. traduttore — traditore «перекладач — зрадник»; ісп. Mas vale morir de pie que vivir de rodillas «Краще вмерти стоячи, ніж жити на колінах») [7, 36].

2. Іншомовні слова на позначення предметів одягу

2.1 Джерела запозичення лексичних одиниць згаданої групи Запозичення назв одягу відбувалися в українській мові з давніх часів. Слова, що позначають предмети гардеробу, з’являлися зі старослов’янської мови, тюркських мов, латинської англійської, французької.

Серед найменувань сучасного одягу, костюмів, тканин, головних уборів та інших предметів, що створюють імідж людини, зустрічається безліч архаїчних елементів. Кожен предмет одягу завжди мав для людини не тільки конкретну форму, але і володів прихованим значенням, був знаком цілого роду понять, які сформувалися в процесі побутування цього предмету. «Костюм виявляє не тільки зовнішній вигляд людини, але і її внутрішній світ. Це закладено в самій природі вбрання. Як тільки люди навчилися виробляти прості тканини і шити нехитру одіж, костюм став не тільки засобом захисту від негоди, але і певним знаком. Одяг указував на національну і станову приналежність людини, її статки і вік» [5, 170]. З часом збільшувалося число понять, які можна було донести до людського оточення кольором і якістю тканини, орнаментом і формою костюма, наявністю або відсутністю якихось деталей. Коли йшлося про вік, то можна було вказати безліч подробиць — чи досягла дівчина, наприклад, шлюбного віку, чи посватана вона, чи одружена. Тоді костюм міг розповісти тим, хто не знає її сім'ї, чи є у жінки діти. Але прочитати, розшифрувати без зусиль всі ці знаки, оскільки вони засвоювалися в процесі повсякденного життя, могли лише ті, хто належав до конкретної спільноти людей. У кожного народу в кожну історичну епоху вироблялися свої особливі і відмінні знаки, які постійно мінялися. На це впливали культурні контакти народу, технічне вдосконалення ткання, культурні тенденції, розширення сировинної бази тощо. Мова також відображала ці зміни.

''Одним з компонентів моди, що найбільш мобільно і жваво реагує на зміни, що відбуваються в економічному, соціальному, культурному житті суспільства, є костюм — сукупність одягу, аксесуарів, взуття. Саме своєю рухливістю в часі, оперативністю реагування і точністю передачі особливостей історичного періоду цікава для дослідження мода в костюмі'' [9, 125].

Київська Русь. З посиленням торговельних зв’язків з Візантією, на Русь почали завозити візантійські тканини та прикраси, переймаючи також й візантійські форми костюмів. Яскраве кольорове розмаїття тканин було характерним для Візантії і набуло поширення там під впливом країн Сходу. Також, характерною рисою візантійського костюму є золота фібула, якою закріплювався плащ корзно, перекинутий через одне плече. Коли центрсуспільно-політичного життя був перенесений до Новгорода, плащ корзно бувзамінений новгородською шубою з відкладним коміром і довгими рукавами.

Галицько-Волинська держава. За часів Галицько-Волинської держави, можна виділити три культури, під впливом яких перебувала мода. Це західноєвропейська (Угорщина та Польща), візантійська та монголо-татарська культури. Під впливом Угорщини та Польщі суттєво змінювався одяг — він стає схожим на європейський — все більш приталеним та довгополим. Також це сприяло появі характерних видів вбрання, яке носили лише привілейовані класи (наприклад розширених донизу різновидів шуб чи каптанів).

Польсько-литовський період. Цей період характеризується значним посиленням класової диференціації в одязі. Кожний стан суспільства мав свій тип одягу. Також в цей період, мода на українських землях зазнає сильного впливу Ренесансу, який дійшов до них з запізненням. Так, наприклад, на деяких львівських надгробках XVI ст. зображені жінки, одягнені за італійською модою.

Серед польської шляхетської верхівки не було на той час одного, повсюдно поширеного типу одягу, тому, через них, на територію українських земель потрапив не лише польський одяг (такий як жупан чи кунтуш), але й багатий та різноманітний одяг таких країн як Німеччина, Угорщина, Іспанія тощо.

Козаччина і гетьманська держава. Формування костюму запорізького козацтва відбувалося під сильним впливом татарської моди. Проте, одяг козаків включав в себе також деякі елементи турецького, московського, польського, угорського костюму. Так, наприклад, одна з основних частин козацького одягу — жупан, практично не відрізнявся від свого польського аналогу. Проте, в подолі жупана іноді робилися невеликі розрізи, які скоріш за все, походили від Східного звичаю затикати кінці довгого одягу за пояс. Також, окрім жупану, козаки вдягали каптани східного разку, які були схожі на татарський бешмет.

Імперський період. Характерною рисою цього періоду було те, що українські землі були поділені між імперською Росією та Річчю Посполитою, що призвело до формування різноманітних особливостей у вбранні Правобережної та Лівобережної України. На Правобережній Україні сильніше відчувався вплив західноєвропейської моди, коли одяг характеризувався елегантністю та мінімалізмом у оздобленні. Лише іноді додавались окремі акценти, такі як золоті чи срібні ґудзики або яскравий пояс.

На Лівобережжя ж європейська мода проникала повільніше, довгий час там збереглися традиції козацької моди (про що можна суди з чоловічих портретів кінця XVIII — початку XIX ст.).

Дореволюційний період. На початку XX ст. жіноча мода орієнтувалась на два центри європейської моди — Париж та Відень, а чоловіча — на Лондон. В жіночій моді це знайшло відображення в стягненій корсетом талії, в спідниці кльош, що закінчувалася довгим шлейфом, який імітував «піну хвиль». Чоловіча мода не відрізнялася різноманітністю. Традиційний костюм включав в себе чорний фрак, білий накрохмалений жилет, білу накрохмалену сорочку та білий метелик. Іноді, жилетка могла бути чорного кольору, але лише в окремих, менш урочистих випадках.

СРСР. На початкових етапах становлення радянської влади на територію СРСР все ще проникали модні тенденції з країн заходу. Майже єдиним, в чому можна було проявити свою модну індивідуальність були капелюшки. В більшості своїй вони робились власноруч і мали широке розмаїття — від довгополих капелюшків з пір'ям до в’язаних. Проте найбільшого поширення набули французькі капелюшки клош (з фр. «дзвін»), що нагадували високу каску або дзвін. Після війни на території радянських країн поступово почала повертатися мода західного зразку. Цікавим явищем цього періоду були «стиляги». Так називали молодь, що вдягалася за західною модою. Характерною рисою їх одягу була яскравість кольорів, велика кількість макіяжу у дівчат, штани-дудочки, джинси, пишні та вузькі спідниці.

Незалежна Україна. З 2000;х років все більшої популярності набувають національні мотиви, українські дизайнери почали використовувати в одязі вишивку, традиційні українські візерунки. В наш час в Україні можна знайти представників абсолютно всіх модних течій [13, 9−12].

Найменування одягу — один з найцікавіших пластів української побутової лексики, який може певною мірою дати уявлення про історичне, політичне, духовне і культурне життя країни на різних її історичних етапах.

''Саме слово «одяг» (інші утворення одіж, одіяння) за походженням старослов’янське. У значення «одяг» є достатньо прикладів, які уживалися на початку саме у вказаному значенні, а пізніше виступили в конкретизованому значенні, позначаючи якийсь певний вид одягу'' [14, 56].

Дуже багато назв прийшло з тюркських мов. Більшість запозичень подібного роду сталися за часів Давньої Русі. Прикладами є слова кишеня, пояс, сарафан, повсть. Загальновживане слово штани, яке ми давно вже не сприймаємо як іншомовне, також прийшло до нас з тюркських мов.

Відзначимо ще декілька слів, що прийшли в українську мову з цього джерела.

'В українській мові ''слово «балахон» означає вид просторого верхнього одягу прямого крою, а в пам’ятках XVII в. виступало в значенні «різновид селянського каптана». Особливо широкого поширення тюркізм набув на діалектному грунті, де відома безліч нових, форм і значень слова: балахонщик — «майстер і торговець балахонами», балахонники — «ченці», балахонина — «шерстяна, тонка і рідкісна тканина для балахонів», балахонник — «бідняк, жебрак», балахон — «жіноча кофта», балахонський — «монастирський» [8, 170].

У сучасному значенні це слово позначає вид вільного широкого одягу і не несе в собі негативної емоційної забарвленої, навпаки, такий вид одягу властивий молодіжному стилю, де є приналежністю представників реперської субкультури.

Проте варто все-таки відзначити, що українським тюркізмам властивий розвиток значень емоційно-оцінної характеристики і зсув в розряд експресивно-забарвленої лексики (балахон, штани, шаровари, черевики, бахіли і т.д.).

''Час початку формування російської модної лексики — XVIII століття. Європейський одяг, «введений у моду» указами Петра, був німецьким або голландським варіантом французького, тому серед назв різних предметів цього нового стилю були зокрема німецькі слова (наприклад, шлафрок)'' [14, 102].

До середини 1720-х років вплив французької моди розповсюдився по Європі. Тому російські модниці того часу в листах просять привезти їм «фонтанжі» і «ангажанти», а не «чепчики» і «волани для рукавів». У 1730-і роки вже з’являється сатирична література про чепурунів, що висловлюються спотвореною французькою, яка стає в цей час мовою моди.

''Французький костюм завжди відрізнявся непомірністю в обробці, складним і тонким узором тканин. Англійська мода, навпаки, більш стримана, строга, пристосована до прохолодного клімату. У російського європеїзованого костюма теж були свої особливості'' [17, 9]. Іноземці протягом цілого сторіччя відзначали змішення стилів в російській моді: одного смішило «позбавлене смаку наслідування» французьким звичаям, іншого зачаровувала велика кількість золотих і срібних мережив і галуни в одязі придворних, а третього дивувало сусідство на столичних вулицях небачених раніше хутряного одіяння і плащів у клітинку, що нагадували про рідну Шотландію.

Елементи англійського стилю почали проникати до України в кінці XVIII — початку XIX століття, тоді ж в українську мову прийшло багато англійських слів, що стосувалися моди.

У сучасній українській мові величезна кількість запозичених іноземних слів-позначень одягу, в цьому можна переконатися на прикладах, які були відібрані нами з журналу мод «Бурда» :

— «Бурда» 2007 № 2: «Нова мода одним штрихом: чотири стилі сезону з варіантами комбінування. Пастельні тони: рожевий, салатовий, жовтий і романтичні квіти. Фольклорна подорож: життєрадісно — спідниця з воланами, капрі, туніка. У стилі сафарі: жіночні силуети і „зміїна шкіра“. Екстра: розкіш і шик — одяг для дівчаток і хлопчиків». У цьому тексті можна виділити наступні запозичені слова: волани (з французької), капрі (з французької), туніка (латинське), сафарі (англійське), екстра (латинське) [4, 6];

— «Бурда» 2007 № 3: «Весільні сукні: від іспанської романтики до голлівудського гламуру. Мода для невисоких: сукні-футляри і пальто. Актуальний дизайн: чорне і біле, або гра за новими правилами! Великі розміри: для приємного відпочинку — блискуча колекція Екстра: милі дитячі моделі в пастельних тонах. Місто: дует бежевого і золотого для справжніх леді і вишуканих пані! Відпочинок: брюки, жакети, спідниці з деніму — визнані фаворити сезону! Plus: комфортная міська колекція від модної марки Hermann Lange». Тут відзначимо наступні слова: гламур (французьке), сукня-футляр (французьке), пастельні (французьке), брюки (англійське), жакет (французьке), денім (англійське) [4, 4];

— «Бурда» 2007 № 9: Ексклюзив: від марки mugi couture — час тренчкоту. Мода Plus: «хижий» малюнок для сильних жінок — розміри 44−52. Актуальний колір: фіолетовий і синій задають тон вдень і увечері. Діти: романтика для дівчаток — від марки Romae Toska. Тенденції: спідниця-тюльпан, сукня-футляр, пальто в стилі 60-х" (З. 4). Тут можна відзначити наступні слова: тренчкот (англійський), спідниця-тюльпан (французьке) [4, 9];

— «Бурда» 2007 № 8: «Базовий гардероб: стиль ретро — від довгої блузи до короткого жакета. Для відпочинку: у гру вступає клітинка — у форматі максі! Ексклюзив від Sweet Baby Couture: шикарні моделі для тих, хто чекає малюка. Актуальний колір: як в тропіках — анісовий, бірюзовий, синій. Тенденції: прості силуети і елегантний чорний колір». Запозичені слова: ретро (англійське), блуза (англійське), жакет (французьке), силует (французьке) [4, 4];

— «Бурда» 2007 № 6: «Базовий гардероб: витончені моделі з бавовни та льону. У відпустку: все, що потрібне на відпочинку — від топів до брюк капрі! Ексклюзив від марки Evelin Brandt: прихильницям жіночності - стильна сукня. Східний характер: кольори — з Індії, тканини — з острова Балі. Мода Plus: екстравагантна колекція для розмірів 44−52. Актуальний колір: від бузку до фуксії - всі відтінки рожевого в одній колекції. Сафарі: класичний стиль в новій жіночній інтерпретації. Романтика: прекрасні, як розпис на фарфорі, квіткові узори в біло-блакитній гамі. Ексклюзив: Кляйн і її сукня-мрія тільки для читачок журналу Burda! Мода plus: курортне життя від модної марки Sallie Sahne». Запозичені слова: бавовна, льон (тюркські мови), топ, брюки, Капрі (французька), екстра (грецька) [4, 4];

— «Бурда» 2007 № 5: «Теплі дні: літо суконь — прекрасні моделі на будь-який смак! Романтична колекція: м’які тони, ніжні тканини, мереживна обробка. Ексклюзив від марки Barbara Becker: костюм класу люкс актуального вузького силуету. Класика спорту: колекція в синьо-біло-червоній гаммі. В’язання: від спортивного пуловера до жакета болеро». Слова: костюм класу люкс (французьке), пуловер (англійське), болеро (французьке) [4, 4];

— «Бурда» 2007 № 1: «Актуальний дизайн: стильне поєднання коричневого і рожевого. На всі випадки життя: від костюма з яскравим набиванням до жакета із замші. У невимушеному стилі: зістарена штучна шкіра, традиційна клітинка і джинси. Комбі-гардероб: повним і невисоким — моделі з весняним настроєм. Екстра: прекрасні карнавальні костюми для всієї сім'ї». Слова: замша (англійське), джинси (англійське), комбі-гардероб (англійське) [4, 3];

— «Бурда» 2008 № 12: «Вечір: десять приголомшливих суконь для великого торжества. Актуальний дизайн: скромна чарівність італійського шику. Відпочинок: все, що зараз модно на зимових курортах Діти: оригінальне вбрання для дівчаток від марки Roma e Toska. Аксесуари: який вечірній образ без стильного клатча!». Слова: клатч (англійське) [4, 6];

— «Бурда» 2008 № 11: «Новини моди: вечірні убрання відливають золотом. Нова класика: у чому піти на коктейль? Актуальний дизайн: любов до паризького шику. Тенденції: хіти 70-х в сучасній інтерпретації. Екстра: м’яке джерсе для любительок велнеса. Діти: все найстильніше для хлопчиськ і дівчат». Слова: джерсе і велнес (англійські) [4, 6];

— «Бурда» 2008 № 10: «Просто з Парижа: колекція в теплих тонах міді. Нові принти: від кубізму до оп-арту. Для Нього: невимушена елегантність для справжніх чоловіків. Новий спортивний стиль: шик з комфортом. Мода plus: сірий актуальний як ніколи. Новини моди: шотландська клітинка очима дизайнерів». Слова: принт (англійське), оп-арт (англійське) [4, 3];

— «Бурда» 2008 № 9: Новини моди: осінь кольору золота. Актуальні силуети: у дусі великого міста. Англійський стиль: відкриваємо сезон полювання! Яскраве ретро: колекція за мотивами 60-х. Новий шик: строгий крій в пастельній гамі. Дитяча мода: моделі для сина і тата від паризького дизайнера Жана-Мішеля Брока" [4, 4];

? «Бурда» 2008 № 8: «Місто: чорний & білий — кращих партнерів не знайти! Відпочинок: варто ризикнути: екстравагантні мікси для найсміливіших. Актуальний дизайн: люрекс, атлас і тафта — тримаємо курс на Голлівуд. Екстра: стильний одяг для майбутніх мам від лондонської марки Blossom Mother and Child» (З. 4). Слова: люрекс (англійське), атлас (англійське), тафта (персидське).

— «Бурда» 2008 № 7: «Літо в місті: нова колекція в натуральних пісочних тонах. Скоро у відпустку: вільні, легені, зручні моделі для відпочинку. Мода Plus: класика з особливими деталями — від марки Delmod. Жаркий сезон: від брюк капрі до топів — модна відповідь літу. Дитяча мода: милі дрібнички від французької марки Jacadi» (С.4). Слова: капрі (італійське), топ (англійське [4, 9];

— «Бурда» 2008 № 6: «Базовий гардероб: ніжно і романтично — колекція у пастельній гамі. Фешн-хіт: пляжний сезон і нові топи — шиються легко і швидко. Спорт: зручні моделі і свобода рухів — на пробіжку! Мода Plus: 5 елегантних суконь від дизайнера Ганни Шольц. Діти: сміливі колірні поєднання, тканини з ефектом батіка» (С.4). Слова: топ (англійське), батік (індонезійське [4, 4] ;

— «Бурда» 2008 № 5: «Актуальний дизайн: легкі сукні - жіночний атрибут прийдешнього літа. Тенденції: повсякденний глянець — мідні відтінки металік. Місто: благородний білий колір і модні жовті акценти. Мода Plus: розміри 44−52 — елегантність і шик від Sallie Sahne. Фешн-хіт: маленьке чорне плаття — три нові варіанти» (З. 4). Слова: металік (англійське) [4, 8];

— «Бурда» 2008 № 4: «Актуальний дизайн: шахова партія — моделі в чорно-білій гамі. Тенденції: сафарі - від сукні з воланом до костюмів і брюк. Ексклюзив: оригінальний блузон, брюки марлен — марка Emozioni. Мода Plus: спортивна комбі-колекція від марки Doris Streich. Дітям: мода в дусі ретро — від паризької марки Barbara Lang» (С.4). Слова: сафарі (арабське), волан (французьке), брюки (нідерландське), блузон (французьке), ретро (латинське) [4, 4];

— «Бурда» 2008 № 3: «Базовий гардероб: головний козир колекції - сяючий ультрамарин. Тенденції: гостя з майбутнього — тканини з ефектом металік. Ексклюзив: весільні образи — як у голлівудських красунь. Мода Plus: сезон у спортивно-морському стилі - марка Olsen blue. Діти: дівчаткам подобається клітинка — паризька марка Wowo» (С.4). Слова: ультрамарин (з латинської), металік (англійське) [4, 9];

— «Бурда» 2008 № 2: «Головні тренди весни: принти ретро, нова романтика, яскраві кольори. Стильно і актуально: для відпочинку немає нічого кращого, ніж спортивний шик. Ексклюзив: вишукане коктейльне плаття кольору металік. Мода Plus: благородне сафарі - розкіш і невимушеність Діти: моделі від паризького дизайнера Ганни Вілі!» [4, 4];

— «Бурда» 2008 № 1: «Базовий гардероб: біла блуза — 7 модних варіантів для комбінування. Тенденції: моделі в стилі коледж — юні, зухвалі, елегантні. Стиль сафарі: дуже жіночно — для найдосвідченіших! Актуальний колір: коричневий з ультрафіолетовим, червоним і рожевим. Карнавал: костюми для всієї сім'ї - перевтілюйтеся!» [4, 9];

— «Бурда» 2009 № 1: «Тенденції: шотландська клітинка знову в центрі уваги. Модні кольори: колекція костюмів для особливих випадків Відпочинок: стильні ансамблі для вільного часу. Екстра: оригінальні карнавальні костюми. Діти: зручні і грайливі моделі від бельгійської марки TEN» [4, 4]. Отже, завдяки класифікації назв основних елементів одягу, можна зробити висновок про безперервний розвиток мови, що відбиває зміни в народному світогляді, і його збагаченні, заснованому на культурній взаємодії різних народів

2.2 Класифікація іншомовних слів на позначення одягу У сучасній українській мові найменування предметів одягу і понять моди представлені численними класами одиниць, які прийнято ділити на основі тематичних (екстралінгвістичних) підстав. У групу «одяг» входять лексико-тематичні класи, які об'єднують номінативні одиниці за наступними ознаками: 1) гендерна; 2) вікова; 3) спосіб виготовлення; 4) сезону, для якого призначений певний одяг; 5) функції призначення і використання в певній сфері діяльності; 6) стиль одягу; 7) використання предмета одягу в костюмі; 8) характер крою; 9) частина тіла, на яку надягається одяг, характер кріплення на фігурі тощо.

Традиційно в українській культурі одяг за гендерною ознакою розділявся на чоловічу і жіночу. У лексиці одягу гендерна семантична ознака зазвичай формально-граматично не виражена, але може бути представлена у семантиці номінацій одягу, серед якого умовно виділяються дві тематичні підгрупи: а) найменування чоловічого одягу; б) найменування жіночого одягу.

" До найменувань чоловічого одягу традиційно відносять наступні лексичні одиниці: краватка-метелик, кальсони, косоворотка, напівчеревики, смокінг, циліндр і т.д. До найменувань жіночого одягу традиційно відносять назви: блуза, боді, бюстьє, жакет, колготки, комбінація, леггінси, пенюар, напівчобітки, сарафан, топ, спідниця тощо" [8, 170].

Традиційно за віковою ознакою умовно можна виділити наступні групи найменувань одягу: дитяча (повзунки, сорочечка, підгузки, слинявчик); молодіжна (бандана, бейсболка, брюки-буф (-дудочки, -капрі, -корсари, -нікерси, стрейч), легінси, міні-спідниця, топ, шорти і т.д.); для середнього віку (блейзер, блуза, блузон, брюки-банани (кльош, -клошарі, -ретро), костюм-шанель, максі-спідниця, сукня-костюм, пуловер, слакси і т.д.); для старшого віку (брюки-кулі, брюки-ретро, жакет-блузон, кардиган, пальто-міді, пальто-пелерина, плаття-футляр, слакси, шаль і ін.).

''За способом виготовлення одяг ділиться на швейний і трикотажний (водолазка, джемпер, леггінси, майка, сукня-труба, пуловер, светр і ін.)'' [8, 178].

Залежно від призначення і використання в різних сферах діяльності найменування сучасного одягу діляться на: 1) побутовий — це одяг, який людина носить удома і на роботі (блейзер, блуза-сорочка, блузон, брюки, джинси, жакет, костюм, куртка, майка, комбінезон, пальто, сукня, спідниця); 2) спортивний (бутси, велоси, костюм спортивний, костюм лижний, кросівки, куртка-бомбер, кельми, олімпійка, теніски, трико, футболка й ін.); 3) виробничий (бахіли, медичний халат, боти, каска, бронежилет, тужурка, рукавиці, роба, спецівка, фартух і т.п.); 4) видовищний одяг (великий вечірній туалет, костюм-диско, сукня-прінцесс); 5) формений одяг (аксельбант, брюки-хакі, бушлат, камуфляж, матроска, мундир, плащ-накидка, погони, сорочка-сафарі, френч, шинель, еполети та ін.).

До номінацій одягу класичного стилю належать наступні найменування: жакет-шанель (-болеро, -спенсер), кардиган, костюм англійський, пальто класичне, спідниця-годе, спідниця пряма і багато інших. Фольклорний стиль складається під впливом національних костюмів різних народів. У підклас найменувань одягу фольклорного стилю входять номінації анорак, блуза індійська, джеллаба, тілогрійка, козаки, кофта ісландська, мандарин, пончо, сарафан, сарі, саронг, туніка й ін. Найменуваннями одягу авангардного стилю служать наступні лексичні одиниці: брюки (-буф, -галіфе), сукня-ящик, спідниця-балон і ін. До назв одягу романтичного стилю відносять наступні найменування: жакет-накидка, пальто-дзвін, пальто-пелерина, спідниця-дзвін, спідниця-тюльпан і т.д. Номінаціями одягу спортивного стилю є: бейсболка, бермуди, брюки-гольф, брюки-рейтузи, кросівки, куртка з капюшоном, леггінси, майка-бокс, плаття-сорочка, футболка, шорти тощо.

''Одяг також розділяється на підкласи залежно від способу носіння, характеру кріплення на фігурі і крою. За методом крою виділяють підкласи драпірованого, накладного, кроєного (зшитого, європейського) одягу. До номінацій сучасного драпірованого одягу належать лексичні одиниці мантилья, накидка, палантин, парео, пелерина, хустка, саронг, шаль, шарф. До підкласу назв накладного одягу відносять наступні лексичні одиниці: пончо, сорочка, светр, туніка. Підклас найменувань кроєного і зшитого одягу представлений найбільшою кількістю одиниць: брюки, майка, плаття, топ, футболка, спідниця і т.д.'' [9, 157].

''Запозичення іншомовних найменувань одягу — один з продуктивних способів формування групи такої лексики. Більшість актуальних найменувань одягу є власне лексичними запозиченнями (блуза, брюки, комбінезон, костюм, пальто, фартух, спідниця тощо); значна частина номінацій утворена за словотвірними моделями і за допомогою словотвірних засобів від іншомовного кореня (<�стилі> авангард-н-ий. класич-н-ий, фольклор-н-ий, етніч-н-ий; бейсбол-к-а, мод-н-ий <�одяг>, футбол-к-а)'' [15, 296].

Високою продуктивністю відрізняються кальки, які зазвичай є складеними номінаціями одягу і моди, тут використовуються або споконвічно українські еквіваленти, або давно освоєні українською ською мовою іншомовні запозичення. Кальки можуть бути повними: висока мода (італ. alta moda, фр. haute couture), пальта-брюки (англ. pant-coat), пальто-халат (bathrobe-coat), італійська довжина (фр. Italienische l’nge), французька кишеня (англ. French pocket), маленьке чорне плаття (англ. little black dress), готове плаття (англ. ready-to-wear), капустяний стиль (німий. zwiebel-look), недбалий стиль (англ. casual-look), прозорий стиль (англ. transparent-look) або частковими: брюки-шейк (англ. shake-pants) і ін. Деякі кальки функціонують в українській мові паралельно з своїми оригінальними еквівалентами: висока мода — альта мода — від кутюр, недбалий стиль — «кежуал», останній крик <�моди> -дернье-крі і т.п.

Період кінця XIX — початку ХХ ст. отримав назву «часи англійських модельєрів». До Росії і країн Європи хлинув потік нового одягу на «англійський манер». Відповідно, цей період в розвитку моди представлений великою кількістю англійських запозичень: блейзер, бриджі, брюки-гольф, дафлкот, джемпер, кардиган, мокасини, піджак, редингот, смокінг, тренчкот, шорти і т.д. Наявні запозичення з інших мов, але вони одиничні. Наприклад, з польської мови запозичені наступні найменування одягу: куртка, спідниця.

'Системно-хронологічний аналіз лексики одягу XX-XXI ст. дає можливість уточнити, які поняття і найменування одягу зобов’язані своєю появою тому або іншому періоду. Так, ''в моді кожного десятиліття ХХ ст. були актуальними певні стилі і мікростилі в костюмі, які послідовно заміняли один одного. Можна зробити висновок про те, що лексика модних стилів одягу відображає зміни, пов’язані з діяльністю людини'' [13, 22].

Отже, в житті суспільства на кожному історичному етапі лексика, що позначає одяг, відображає ті реалії, які властиві даному суспільству. Як відомо, кінець XX — початок XXI ст. ознаменувалися яскравими динамічними процесами у сфері моди. Кожне наступне десятиліття ХХ ст. характеризується наростаючою інтенсивністю появи лексики, що позначає новий одяг. Це пояснюється екстралінгвістичними причинами — індустрія моди розвивається швидкісними темпами, а розповсюдження модних стандартів і модного одягу приймає масовий інтернаціональний характер, що приводить до великої кількості запозиченої лексики в російській мові.

Так, в 1900;і рр. з’явилися такі поняття і назви: англійський класичний чоловічий костюм, піджак;

у 1910;і рр. — брюки-галіфе, діловий костюм, сукня з декольте на спині, рукави-кімоно, стилі (східний, нео-грек), френч, спідниця-абажур;

у 1920;і рр. — брюки-гольф, джемпер, кепі, «маленьке чорне плаття», сукня-сорочка, пуловер, спортивний трикотаж, стилі («а-ля гарсон», ар деко, геометричний, класичний), трикотажний кардиган, трикотажна сукня, трикотажна спідниця, туніка;

у 1930 рр. — сукня-намет, стилі (неокласицизм латиноамериканський, альпійський, англійський) і новий колір «шокуючий рожевий» ;

1940;і рр. — нейлон, сукня для коктейлю, сукня-футляр, рукав-японка, стиль «нью-лук», А-силует, I-силует, Н-силует, Х-силует, сукня, що «трансформується» ;

у 1950;і рр. — «альта-мода», брюки-капрі, краватка-бант, жакет-сак, конфекция, костюм-шанель, молодіжна мода, пальто-пелерина, «прет-а-порте», пороховик, силует-трапеція, стиль Шанель, капелюх-пігулка, шпилька;

у 1960;і рр. — блузон, брюки-палаццо, гала-плаття, ковбойка, комбінезон-скафандр, космічний стиль, максі, міді, міні-мода, міні-спідниця, багатошаровий одяг, плаття «поп-арт», сабо, чоботи Куррежа, синтетичний одяг, стиль Курреж, спідниця-кльош;

у 1970;і рр. — брюки-диско, водолазка, пальто-накидка, плаття-смокінг, «печворк», платформа, півпальто, стилі («гетсбі», джинсовий, диско, мілітарі (воєнізований), «нювель-кутюр», панк, ретро, романтичний, сафарі, спортивний, унісекс, фірмовий, фольклорний, етнічний), шорти, спідниця-сонце;

у 1980;і рр. — боді / комбідресс, брюки-клеш (-банани, -сигари, -нікерси, -твіст), лайкра, легінси, «міні-кріні», «мильниці», сукня-водолазка (-труба), стилі авангардний (дифузний, корсетний, морський, нео-бароко, неокласика, еклектика, екологічний), стретч-матеріал, супермодель, топмодель, теплокостюм, експрес-ательє, спідниця-брюки (багатоярусна, на кокетці, на гудзиках, -портфель, -пуховик);

у 1990;і рр. — анорак, бейсик, бендо, бікіні, брюки (-беггі, -карго, сен-тропе, торн-ап, -шейк), бенгл, джинси-стрейч, жилет-сафарі, модель, модельєр, парео, плаття-труба, пурбой, саронг, свінгер, скіф, снікерси, топ-труба, светр-балахон, стилі «а-ля рюсс» («бейсік», «бебі-дол», вінтажний, гламур, гранж, «джангл», мінімалізм, мінімалістський шик), шорти-борд (-степ, -хот), шуба-плаття, шузи, спідниця-труба, спідниця-хіп;

у 2000;і рр. — анвонг, аутфіт, бамстери, гріндерси, «деграде», дернье-крі, джуп-кюлот, ланжвер, оверсет, сукня-матрьошка, сукня-пеплос, скіф, стилі («графіті», «кежуал», «хайлендс»), траузери, «флайбек» / «некхольдер», тренч тощо [17, 2−36].

Особливе місце серед запозичених слів займає інтернаціональна лексика. В українській лексиці на позначення предметів одягу можна виявити інтернаціоналізми, частина яких історично сходить до грецької і латинської мов (аплікація, колекція, максі, міні, міді, мінімалізм, мода, туніка, сандалі, стиль). Велика кількість інтернаціоналізмів увійшла до української мови із західноєвропейських, переважно з французької (авангард, ампір, апаш, балетки, блуза, блузон, декольте, жакет, жилет, кепі, костюм, негліже, уніформа, сабо, комбінезон, стиль ретро); англійської (боді, кардиган, светр, слакси, смокінг, топ, тренч, френч, стилі вамп, гламур, диско, мілітарі, сафарі і ін.). Нечисленну групу складають інтернаціоналізми з інших мов світу. Наприклад, сюди відносяться анорак, парка (з ескімоської мови), болеро, гаучо (з іспанської мови), графіті (з італійської мови), козаки (з тюркського), кімоно (з японської мови), хакі (з хінді), брюки (з голландського) і т.д.

''Гардероб людини постійно поповнюється шляхом запозичення повсякденним одягом форм і елементів одягу інших асортиментних груп: військової форми, спортивного одягу, спецодягу, національного одягу інших народів'' [8, 170] .

Завдяки найменуванням спеціального одягу (військового, мисливського, рибальського і т.п.) з’явилися нові найменування повсякденного неспеціального одягу, виконаного у відповідному стилі: блуза у військовому стилі, блуза-матроска, брюки-галіфе, брюки-хакі, бушлат, жакет-бушлат, жакет-шинель, жилет-сафарі, камуфляж, костюм-сафарі, куртка-штормовка, лосини, матроска, тренчкот, пальто-шинель, френч і т.д. Під впливом форм робочого, спортивного, театрального костюма виникли нові предмети повсякденного одягу і, відповідно, це частково відбилося в їх назвах: чоботи «місяцеходи», балетки, бейсболка, брюки-гольф, брюки-рейтузи, велосипедки, водолазка, гольф, «костюм стрибуна», кросівки, трико, майка-бокс, олімпійка, сорочка-поло і ін.

Відомі приклади конструювання нового вигляду одягу і на основі предметів білизни. Так званий «білизняний» стиль, що використовує форми нижньої жіночої білизни початку XX ст., зумовив появу таких лексичних одиниць, як бюстьє, бюстье-корсаж, боді-колготи, боді-сорочка, боді-шорти, комбідрес, сукня-бюстье, сукня-комбінація тощо.

Новий вигляд асортименту також іноді виникає шляхом поєднання двох різних видів одягу. Прикладами назв «гібридною» одягу можуть бути такі одиниці: сукняя-смокінг, сукняя-сорочка, жакет-сюртук, блуза-туніка, спідниця-брюки.

''Постійним джерелом оновлення вигляду одягу є традиційні костюми різних народів світу. Такі номінації, як бубу, джеллаба, костюм-зуава, кімоно, сабо, сарі, саронг, парео, бандана, жакет Мао, жакет Неру, гаремні штани, каба та інші, з’явилися в українській мові завдяки впливу лінгвокультур різних країн світу'' [22, 301].

При асоціативній (асоціативно-образній) мотивації значення похідної назви базується на тих або інших асоціаціях, пов’язаних із словом, що вживається в мовному колективі. Асоціативною мотивацією утворені, наприклад, найменування одягу від назв вікових, соціальних, етнічних або професійних груп людей: бебі (дитина) — стиль «бебі-долл»; вамп (назва фатальної жінки) — сукня-вамп, стиль «вамп»; дідовий — дідова блуза; зуави (африканське плем’я) — жакет-зуав; козак — козаки, стиль козачок, блуза-козак; ковбойський — ковбойська сорочка, ковбойська куртка, ковбойські чоботи, ковбойський капелюх; корсари (пірати) — брюки-корсари; кулі (назва нижчої касти в Західній Індії) — кулі (капелюх); брюки-кулі, жакет-кулі; лісоруб — «куртка лісоруба»; матроси — матроський комір, матроська куртка; мушкетер — комір-мушкетер; пілот — «куртка пілота»; принцеса — сукняя-прінцес, стиль «принцеса», гладіатор — сандалі «гладіатори», гвардієць — стиль гвардійський.

Таким чином, семантичний спосіб словотворення є продуктивним способом номінації сфери «одяг і мода». Варото виділити й відтопонімічні номени: бермуди — від назви Бермудських островів (Bermudas), болонья — від назви міста в Північній Італії, ольстер — від назви міста в Північній Ірландії; віантропонімічні номени: утворені від імен осіб, які створили або ввели у користування певний вид одягу або стилю: кардиган — від імені лорда Кардигана, який мав звичку поверх звичайного камзола надягати інший, поношений камзол, лівайс — від імені американського підприємця Лівайса, макінтош — від імені винахідника непромокальної тканини Ч. Макінтоша тощо.

Назви багатьох стилів одягу мотивовані етнонімами, топонімами, антропонімами, напрямами в мистецтві: стиль фольклорний, стиль циган, стиль етнічний, стиль «пурист» і ін.

На основі проведеного аналізу можна зробити висновок, що в лексиці сфери «одяг і мода» ХХ — ХХI ст. серед нових номінацій домінують французькі і англійські запозичення.

Висновок Одяг — один з найважливіших атрибутів існування соціуму, тому лексика, яка обслуговує цю сферу життя, знаходиться в постійній динаміці і займає центральне місце в тезаурусі носіїв мови.

В українській мові слова, що позначають деталі одягу, його форми, назви тканин та інші терміни, які можна об'єднати загальною темою «костюм», в основному іноземні або похідні від них, змінені на український зразок. Велика їх частина прийшла з французької мови услід за французькою модою в XVIII-XIX століттях (корсаж, негліже, камзол), багато англійських слів (блуза, гетри тощо) Кожен предмет одягу завжди мав для людини не тільки конкретну форму, але і володів прихованим значенням, був знаком цілого роду понять, які сформувалися в процесі побутування цього предмету. Костюм впливає не тільки на зовнішній вигляд людини, але і показує її внутрішній світ.

Найменування одягу — один з цікавих пластів української побутової лексики, який може певною мірою дати уявлення про історичне, політичне, духовне і культурне життя нашої держави.

Сучасна лексика понятійної сфери «одяг» розвивається, характеризується новими концептуальними опозиціями, складним структурно-семантичним механізмом, морфологічною і синтагматичною різноманітністю одиниць, збільшенням їхньої інформаційної та лінгвокультурної значущості. У лексико-семантичній сфері «одяг і мода» запозичені найменування (численні назви предметів одягу, стилів, матеріалів) за кількісним складом занчно перевищують споконвічні. На сучасному етапі номінації сфери одягу і моди в українській мові в основному поповнюються за рахунок запозичень-інтернаціоналізмів, велику частину яких складають композити і складені номени, у яких повторюється родове найменування в різних комбінаціях з новими лексемами-поняттями.