Структура, семантика та словотворчі функції дієслів з германськими дієслівними префіксами

ЗМІСТ

Вступ

РОЗДІЛ 1. Проблеми лінгвістичного дослідження термінології та термінотворення

1.1 Основні напрямки вивчення терміна та термінології в сучасній лінгвістиці

1.2 Сучасна англійська економічна терміносистема та її специфіка

1.3 Словотвір та термінотворення: аспекти та шляхи дослідження

1.4 Префіксація як спосіб словота термінотворення РОЗДІЛ 2. Структура, семантика та словотворчі функції дієслів з германськими дієслівними префіксами

2.1 Структурно-семантичні особливості префіксальних дієслів з германськими дієслівними префіксами

2.1.1 Семантична та прагматична характеристика префіксальних дієслів з германськими дієслівними префіксами

2.1.2 Словотворча структура основ префіксальних дієслів з германськими дієслівними префіксами

2.1.3 Словотворчі моделі префіксальних дієслів з германськими дієслівними префіксами

2.2 Особливості структури та семантики вершин словотворчих ланцюжків, що містять основи префіксальних дієслів з германськими дієслівними префіксами

2.2.1 Семантика вершин словотворчих ланцюжків

2.2.2 Структурна характеристика твірних основ вершин словотворчих ланцюжків

2.3 Словотворчі функції основ префіксальних дієслів з германськими дієслівними префіксами у віддієслівному термінотворенні

2.4 Словотворчі моделі віддієслівних основ економічних термінів

Висновки

Список використаної літератури

ДодатОК, А ДодатОК Б ДодатОК В ДодатОК Г ДодатОК Ж

ВСТУП

Актуальність теми. На сучасному етапі інтенсивного розвитку науки і техніки, тісного міжнародного наукового та економічного співробітництва, глобалізації та інформатизації суспільства зростає інтерес до виявлення специфіки та закономірностей функціонування англійської мови — однієї з мов світу, яка набула статусу мови міжнародних наукових зв’язків [85; 267; 270] та стала єдиним глобальним мовним кодом [16; 209; 210], «есперанто ХХ століття» (modern-dау Еsреrаntо) [16, с. 99].

Своєрідність розвитку лексики англійської мови полягає у зростанні ролі термінів у різних сферах спілкування, що відбиває процес пристосування мовної системи до нових потреб комунікації шляхом поглиблення базових наукових понять та утворення нових термінів для позначення сучасних науково-технічних реалій. Нова лексика, яка співвідноситься з економічними поняттями, утворює найбільшу соціофункціональну групу інновацій останніх десятиліть в англійській мові [55, с. 27; 75, с. 191]. Інтенсивне поповнення англійської економічної терміносистеми, яка є однією з розвинутих систем термінів, що обслуговує сучасний комплекс економічних наук, викликане бурхливими соціально-економічними змінами в житті суспільства. Як зазначають дослідники, у 90-роки в сфері економіки і бізнесу відбувалася революція, і навіть не одна, а цілих чотири. Перша пов’язана з «глобалізацією» ринків і бізнесу, друга — з комп’ютерами, третя — це революція в управлінні економікою і четверта революція пов’язана із впровадженням інформаційної техніки [39, с. 717].

З одного боку, поява значної кількості новоутворень в сучасній англійській економічній терміносистемі роблять актуальним визначення ресурсів та шляхів поповнення термінологічного фонду, яке необхідне для його упорядкування та систематизації. Правильно побудована та упорядкована термінологія потребує визначення оптимальних мовних засобів для вираження спеціального поняття та такої структурно-семантичної організації термінів, яка б орієнтувала на адекватне сприйняття об'єкта чи явища та надавала установку на конкретну дію.

З іншого боку, реструктуризація економіки України та розширення її економічних зв’язків з іншими країнами потребує створення термінологічних словників та покращення мовної підготовки українських спеціалістів в області економіки з метою оптимізації наукової комунікації. Знання особливостей творення економічних термінів сприяє раціональному відбору словотворчого інвентарю та словотворчих моделей, полегшує процес засвоєння термінів та дає можливість відтворювати їх у мовленні.

Потреба у вивченні особливостей англійської економічної термінолексики також викликана рухомістю та збільшенням її впливу на розвиток словникового складу та фразеологічного фонду сучасних мов, про що свідчать результати досліджень [77, с. 178; 144, с. 226].

Спілкування становить основу бізнесу, який вважається прикладним аспектом економіки. Ефективне спілкування можливе за умови, коли у різних сферах економіки вміють користуватися словами для вираження своїх інтересів та потреб [241, с. 392]. Найважливішою частиною мови в акті комунікації є дієслово, яке називають «глобальним найменуванням процесуальної ситуації» [29, с. 42]. Значення дієслова задається стосунками двох предметних сфер — сфери суб'єкта та сфери об'єкта, що перетворює його на своєрідний макет майбутнього речення. Для системи дієслова найбільш характерною в англійській мові є префіксація як спосіб словота термінотворення [1, с. 9; 9, с. 52; 69, с. 4; 95, с. 43]. Аналіз сучасних досліджень в галузі англійської термінолексики свідчить про відсутність спеціальних праць, присвячених вивченню особливостей дієслівної префіксації в сучасній англійській економічній терміносистемі.

Таким чином, актуальність теми визначається: по-перше, необхідністю упорядкування та систематизації англійської економічної терміносистеми, яке потребує визначення оптимальних мовних ресурсів та засобів для вираження економічних понять; по-друге, — потребою оптимізації наукової комунікації українських спеціалістів в області економіки шляхом раціонального відбору словотворчого інвентарю; по-третє, зростанням впливу англійської економічної термінолексики на розвиток словникового складу сучасних мов; по-четверте, відсутністю комплексного дослідження дієслівної префіксації в сучасній англійській субмові економіки.

Метою дослідження є розкриття механізмів творення основ префіксальних дієслів та співвідносних з ними за структурою та семантикою основ похідних термінів; виявлення їх синтагматичних взаємостосунків та факторів, що їх визначають; встановлення деяких тенденцій термінотворення у сучасній англійській субмові економіки.

Мета роботи визначила необхідність розв’язання конкретних завдань дослідження:

1. Вибір корпусу префіксальних дієслів у функції економічних термінів та співвідносних з ними за структурою та семантикою похідних термінів.

2. Визначення семантичних та прагматичних особливостей відібраних префіксальних дієслівних потенцій;

3. Установлення валентних зв’язків основ різних структурних типів з дієслівними префіксами, визначення словотвірної структури основ префіксальних дієслів, здійснення її моделювання та описання.

4. Виявлення вершин словотворчих ланцюжків, складовими частинами яких є основи префіксальних дієслів; визначення особливостей їх структури та семантики.

5. Визначення напрямків реалізації словотворчих потенцій твірних основ префіксальних дієслів у віддієслівному термінотворенні; виявлення їх валентних зв’язків у процесі реалізації словотворчих потенцій; здійснення моделювання структури основ віддієслівних термінів та її описання.

6. Виявлення особливостей словотворчих потенцій твірних основ віддієслівних деривантів.

7. Визначення структурних особливостей словотворчих ланцюжків, які містять основи префіксальних дієслів.

8. Виявлення спільних та відмінних рис у структурі, семантиці та словотворчих основ префіксальних дієслів з германськими дієслівними префіксами у сучасній англійській економіки.

Об'єктом дослідження були основи дієслів з префіксами та співвідносні з ними за структурою і семантикою похідні основи іменників, прикметників та прислівників, що функціонують у сучасній англійській економічній терміносистемі (l932 терміна). Аналізу підлягали також 582 іменні та дієслівні основи, що є вершинами словотворчих ланцюжків, компонентами яких є основи префіксальних дієслів у функції економічних термінів.

Основними джерелами дослідження стали одномовні та двомовні тлумачні та двомовні словники англійської економічної термінолексики, у тому числі їх електронні версії (72), а також журнали «The economist» та «Newsweek» за 1997;2001 рр.

Предметом дослідження є структура, семантика та словотворчі потенції основ префіксальних дієслів, співвідносних з ними похідних основ термінів та основ, що є вершинами словотворчих ланцюжків, компонентами яких є основи префіксальних дієслів.

Методи дослідження. Дослідження об'єкту здійснюється з урахуванням системного характеру мови шляхом поєднання словотворчого аналізу та синтезу, які передбачають вивчення мотивованих одиниць у комплексі з формально і семантично спорідненими з ними лексемами. Словотворчий аналіз основ префіксальних дієслів та співвідносних з ними за структурою та семантикою основ похідних термінів шляхом членування їх на максимальні словотворчі компоненти має за мету виявлення їх структурної організації та визначення твірних основ вершин словотворчих ланцюжків, компонентами яких є основи префіксальних дієслів. Словотворчий синтез використовується для визначення напрямків реалізації словотворчих потенцій основ префіксальних дієслів у подальшому термінотворенні. Аналіз та синтез супроводжуються такими сучасними методами та прийомами лінгвістичного аналізу як:

— методом моделювання структури основ префіксальних дієслів та співвідносних з ними за структурою та семантикою похідних основ похідних термінів;

— морфемним аналізом у випадку, коли спостерігається невідповідність рівня похідності основи в синхронії та діахронії;

— дистрибутивним методом з домінуючою роллю валентнісного аналізу, необхідного для виявлення валентних зв’язків дієслівних префіксів, основ префіксальних дієслів та їх віддієслівних дериватів;

— кількісними підрахунками для визначення активності основ та продуктивності моделей, за якими вони утворюються;

— методами описового та порівняльного вивчення термінологічних одиниць, які дозволяють виявити та пояснити спільні та відмінні риси у структурносемантичній організації префіксальних дієслів з германськими префіксами та напрямках реалізації словотворчих потенцій їх основ.

Наукова новизна курсової роботи полягає в тому, що вперше представлено спробу комплексного дослідження основ префіксальних дієслів у напрямку від твірних основ вершин словотворчих ланцюжків, які їх містять, до спiввiдносних з ними за структурою та семантикою основ похiдних термінів, які вивчаються з позицiї їx семантичної, структурної та етимологiчної організації.

Установлено, що в англійський субмовi економіки генетичний фактор не відіграє значної ролi при творенні основ префiксальних дiєслiв: 45% вiд загальної кiлькостi виявлених основ префiксальних дiєслiв мають гiбридну структуру. Іншомовнi твірні основи, які комбiнуються з дієслівними префiксами, представлені, головним чином, основами латинського та французького походження.

На матерiалi основ префiксальних дiєслiв у функцiї економiчних термінів отримало підтвердження положення про збiльшення ролі автохтонних словотворчих засобiв в сучаснiй англiйськiй мові.

Дiстало подальший розвиток положення про те, що словотворчі потенції основ термінів визначаються їх семантичною та деривацiйною структурою, характером та походженням СЛ, наявністю відповідних лексичних та семантичних нiш у термiносистемi, набором pecypciв мови та загальномовними словотворчими тенденціями.

Виявлено, що англiйська економiчна термiносистема не мае спецiального iнвентарю моделей префiксальних дiєслiв та їх вiддiеслiвних дериватiв, якi утворюються у вiдповiдностi до загальномовних норм за нетранспонувальними та транспонувальними моделями, що xapaктерні для загальнолiтературної мови.

Установлено, що економічні терміни представлені префiксальними дієсловами та їх віддієслівними деривативами, є детально продуманими утвореннями з експліцитно вираженою мотивованістю. Вони утворюються з метою точнішого і раціональнішого вираження певної термінологічної iнформацiї у найбiльш прийнятнiй для наукової комунікації формi, вiдображаючи результати предметно-пiзнавальної дiяльностi людини.

Теоретичне значення. Результати дослiдження є певним внеском в теорію словотвору та термiнотворення англiйської мови, яке доповнюється аналізом джерел, шляхів та лінгвістичного механізму виникнення термінів, що сприяє всебiчному висвiтленню нацiональної своєрiдностi англiйського словота термінотворення. Вивчення структурно-семантичної організації префiксальних дiєслiв з германськими дієслівними префiксами та словотворчих функцiй їx основ дає можливiсть визначити співвідношення власномовного та iншомовного, актуального та потенцiального, випадкового та закономiрного в сучаснiй англiйськiй мові.

Практичне значення одержаних результатiв. Матерiали дослідження можуть знайти застосування на практичних заняттях з англiйської мови зi студентами економічних спецiальностей, при укладанні навчального словотворчого гніздового економічного словника, галузевих перекладних словникiв, пiдручникiв, збiрникiв вправ, методичних та довiдкових посiбникiв для студентiв та аспiрантiв економiчного профiлю; у практицi викладання курсу лексикологiї, термiнознавства, тeopiї та практики перекладу для студентiв мовних вузiв, та при написаннi курсових i дипломних робiт.

Особистий внесок полягає у проведенні комплексного дослiдження структурно-семантичноiї органiзацiї префiксальних дiєслiв у функції економiчних термінів у напрямку вiд ТО вершин словотворчих ланцюжків, компонентами яких вони є до співвідносних з ними за структурою та семантикою основ похідних термінів, що дало можливість встановити їx синтагматичнi взаємостосунки та побудувати словотворчі ланцюжки.

РОЗДIЛ 1. ПРОБЛЕМИ ЛIНГВIСТИЧНОГО ДОСЛIДЖЕННЯ ТЕРМIНОЛОГIЇ ТА ТЕРМIНОТВОРЕННЯ

1.1 Основні напрямки вивчення терміна та термінології в сучаснiй лiнгвiстицi

Досягнення у галузi матерiальної та духовної культури народу викликають потребу в утворенні та розвитку термiнологiчних систем. Наукова термiнологiя є найбiльш динамiчною частиною словникового складу сучасної лiтературної мови, яка вiдображає надбання людства на певному iсторичному етапi. Розвинутi термiнологiчнi системи свідчать про високий рівень суспiльного розвитку [82; 129; 190]. Термінологічна система — це сукупнiсть термінів, що спiввiдносяться з певною областю професійної дiяльностi людини та зв’язанi один з одним на понятiйному, лексико-семантичному та словотворчому рiвнях [35; 29; 51; 105; 129; 217; 267]. Як i будь-яка система, вона характеризується цілісністю, структурністю, iєрархiчнiстю, залежністю від об'єктiв матеріального світу, рухомістю, здатністю до зростання, розвитку та удосконалення.

Науково-технiчний прогрес та iнформатизацiя суспільства сприяли становленню та інтенсивному розвитку термінознавства — науки про природу тepмінa та термiнології, яку було започатковано у працях С.О. Чаплигiна, Д. С. Лотте, Г. О. Винокура, В. В. Виноградова, О. О. Реформатського, Г. Холодного, Е. Вюстера та Х. Фельбера. На сьогоднiшнiй день питання сутносі наукового терміна у зарубiжнiй та вiтчизнянiй лiнгвiстицi вивченi досить rлибоко. Науковцями було дослiджено природу терміна, його ознаки, критерiї розмежування терміна i не терміна [35; 77; 88; 143; 151; 152; 213; 227; 266; 161], співвідношення терміна та поняття [28; 51; 136; 261], терміна та номена [7; 147], способи та засоби творення термінів [1; 20; 47; 98; 92; 204; 269], були розробленi принципи побудови та упорядкування науково-технічних термінологій [69; 80; 90; 105; 226; 242]. Особливо важливими у сучасний перiод глобальних суспiльно-економiчних змiн та бурхливого розвитку рiзних галузей науки, технiки та сфер виробництва є дослiдження, присвяченi комплексному вивченню окремих термiносистем [42; 56; 11 О; 171; 105; 129].

У термiнознавствi окреслилося два основних підходи у дослiдженнi термінів — нормативний та дескриптивний [56; 101] або, як визначають його деякi лінгвісти, функцiональний. Представники нормативного підходу розглядають термiни як обробленi за прямою домовленiстю особливi слова чи словосполучення, що протиставляються за своєю формою та значенням загальновживаним словам чи словосполученням [52; 90; 105]. На їхню думку, основними вимогами щодо терміну є його однозначнiсть, точнiсть, експресивна нейтральнiсть, стiйкiсть вживання, системнiсть та штучнiсть творення.

Дескриптивний (функцiональний) підхід ґрунтується на положенні Г. О. Винокура про те, що «у ролi терміна може виступати будь-яке слово, … термiни — це не особливi слова, а лише слова у особливiй функції» [27, с. 5]. Згiдно цього пiдходу, будь-яке повнозначне слово-нетермiн може стати терміном шляхом включення його в спецiальний словник за ознакою точної вiдповiдностi з певною соцiально органiзованою рiччю або поняттям, а будь-який термін може повернутися до загальновживаної лексики шляхом втрати точної вiдповiдностi з рiччю або виходу даної речi або поняття зi вжитку; тобто, з одного боку, область термiнології замкнута, а з іншого — знаходиться у взаємодії з побутовою мовою. Результатом взаємодiї побутової та наукової картин світу є термінологізація загальновживаної лексики, детермінологізація вплив словотворчих особливостей термінів на лексику загального вжитку та збiльшення ролi окремих термiносистем в життi людей як наслiдок науково-технiчного прогресу. Наше дослiдження виконане у руслi криптивного (функцiонального) пiдходу, який стає домiнуючим у сучасному термiнознавствi, про що свiдчать численнi публікації [31; 51; 56; 129; 130; 166; 168; 260; 261].

Розмежування нормативного i дескриптивного (функцiонального) пiдходiв висунуло на перший план певнi проблеми. Одна з них — це співвідношення природнього та штучного у термiнологiї. На вiдмiну вiд звичайного слова, для творення якого достатньо iснуючих засобiв словотворення, терміну необхiдне ще словесне розкриття змiсту термінологічної номінації, тобто дефiнiцiя поняття, оскiльки термін завжди співвідноситься зi спецiальним поняттям [29, с. 89]. Як наслiдок цього, більшість термінів як одиниць спецiального найменування створюються штучно. Однак, iнтенсивна внутрiшньомовна мобільність лексики спричинює стирання чіткої межі між загальнолiтературною лексикою та лексикою спецiального призначення [38, с. 405]. 3 одного боку, загальновживана лексика виступає джерелом поповнення термінологічного фонду, а з іншого — терміни часто повертаються в загальновживану лексику, чим і сприяють її розвитковi. Термінологічна та загальновживана лексика часто мають спільні генетичні корені, граматичну будову та словотворчу базу. Творення значної частини термінів базується на словотворчих засобах та способах загальнолiтературної мови. Термiни слiд розглядати як пограничну межу мiж природнiм та штучним у мові, визначення співвідношення між якими є досить актуальним для упорядкування, стандартизацiї та розбудови термiносистем [29; 129; 166]. Неможливiсть чiтко відокремити загальновживану від термiнологiчної лексики чи навпаки, термінологію від загальновживаної лексики, ускладнює вивчення термінологічної лексики.

З проблемою розмежування природнього та штучного у терміні безпосередньо пов’язано виявлення лексико-семантичних явищ полiсемiї, та антонімії в межах термiнологiчної лексики. Деякi лінгвісти вважають, що термін, на вiдмiну вiд звичайного слова, виражає обмежене, твердо фiксоване поняття, тобто є однозначним [27, с. 8; 105, с. 4; 143, с. 166]. Однак, теорiя та практика дослiдження рiзних термiнологiчних систем свiдчить про те, що термін як одиниця, що функцiонує за законами природньої мови, характеризуеться багатозначнiстю [35, с. 48; 51, с. 82; 83, с. l6; 88, с. 123; 171, с. 7]. Термiни мають тенденцiю до однозначностi в межах конкретної системи термінів як реалiзацiї «закону знаку». Проте, оскільки вони є одиницями мови науки, яка є засобом професiйного спiлкування вчених спецiалiстiв, то «порушення „закону знака“ неминучi, так як мова наукового спілкування не тільки вiдображає розвиток людської думки, але й сама розвивається і, як все живе, знаходиться в постiйному pyci» [168, с. 115]. Головною причиною багатозначностi терміна є «…його семантична структурна динамічність, котра спостерігається як в діахронії, так і в синхронiчному варiюваннi в рiзних комунiкативних ситуацiях. У конкретному контексті реалізується одне з можливих значень терміна» [20, с. 20]. Багатозначнiсть терміна, а саме здатнiсть багатозначних термінів входити в різні парадигматичні ряди, призводить до виникнення омонімічних, синонімічних та антонімічних відносин, які xapaктepні для сучасної термiнологiчної ситуацiї [29, с. 132; 45, с. 43; 51, с. 85; 133, с. 131; 141, с. 156; 92, с. 7; 168, с. 121].

Перед термiнознавством також постає питання стилiстичної нейтральностi термінів, для яких, звичайно, не характерна експресiя. Однак, ми вважаємо, що «хоч термін лежить за межами емоцiйного плану, образнiсть може бути використана в термiнологiчнiй номінації для особливоiї мотивацiї термінів, для показу його вiдношення з iншими термiнами, а також названих речей одна з одною» [166, с. 93]. Сучаснi дослiдження свiдчать про те, що термін може сумiщати лексико-граматичну семантику та коннотативний змiст [55, с. 22; 121, с. 189].

Важливим питанням сучасного термiнознавства залишається дослiдження системностi термінів. Термін розглядається як член системи понять, який має «суворо визначене мiсце (по вiдношенню до iнших термінів), яке залежить вiд мicця вiдповiдного поняття у всiй данiй системi понять» [105, с. 14]. Кожен вiдображає у професiйному найменуваннi ієрархію наукових понять.

Забезпечення понятiйної системностi можливе при наявностi тісного контакту фахiвцiв, якi можуть визначити принципи логiчної органiзацiї системи понять певної галузi, з мовознавцями, котpi дають обґрунтування новим мовним формам для полегшення процесу термiнотворення [76, с. 7]. Системнi зв’язки термінів як одиниць мови та професiйно-наукового знання знаходять прояв у своїй словотвiрнiй структурі, тому особливо чiтко системнiсть проявляється в термінотвореннi: термiни «намагаються обрости похідними, утворюючи термiнологiчне гнiздо» [143, с. 166]. Системний характер термінів є однією з умов правильно побудованої, упорядкованої термiнологiї.

Дискусiйним є питання лексико-граматичного статусу терміна. Деякi науковці вважають термінами лише іменники, оскільки вони мають номiнативний характер [27, с. 13; 80, с. 48; 90]. Сучаснi дослiдження доводять, що термінами можуть бути слова, які належать до різних частин мови: прикметники, дієслова, прислівники, які потрапили в розпорядження певної термiнологiчної системи i отримали в межах даної системи однозначний термiнологiчний змiст [31; 47; 51; 106; 130; 140; 150; 171; 148; 248]. Набiр понять, що термiнуються, значно ширший, нiж семантичнi можливостi iменника як засобу вираження цих важливих понять. Продуктивнiсть прикметникiв (часто вiддiєслiвних), дiєприкметникiв та дiєслiв в термiнологiї визначається дiєю однiєї з тенденцiй, характерних для термiнологiчного словотворення — тенденції до гніздового словотворення, до створення комплексу найменувань, якi повґязанi загальною ТО.

Отже, терміном може бути будь-яка повнозначна частина мови, яка несе певну термінологічну інформацію, виступає показником системних вiдносин та входить в словотворче гніздо, зв’язане загальним термінологічним значенням. Слiдом за представниками дескриптивного (функцiонального) пiдходу термін визначається нами як одиниця спецiального найменування певної галузi науки, технiки, мистецтва, створена штучно чи взята з природної мови, яка виражає поняття, що співвідноситься з iншими найменуваннями в цiй галузi та утворює разом з ними термінологічну систему [27, с. 54; 29, с. l1; 101, с. 88; 129, с. l0; 217, с. 68; 267]. Специфiка терміна полягає у його iнформативностi, високому рівні мотивованостi та узагальнення, у особливому призначеннi та функцiях називання, позначення спецiальних понять, функцiях знакової систематизацiї та наукової комунікації, гносеологічний та евристичнiй функцiях [28: 56; 90; 166]. Будь-який термін співвідноситься з термiносистемою, яка є iнститутом певної соціальної групи.

1.2 Сучасна англійська економічна терміносистема та її специфіка

Економічна терміносистема є сукупністю односкладових та багатоскладових термінів, якi співвідносяться з понятiйною системою економiчної галузi діяльності, знаходяться у взаємозв'язку та взаємодії один з одним, піддаються свідомому урегулюванню та упорядкуванню [89, с. 16; 104, с. 16].

У лінгвістичному дослідженні економічної термосистеми можна видiлити два основних перiоди [68, с. 2; 129, с. 68]. Перший період починається перед Першою свiтовою вiйною i завершується 30-ми роками ХХ столiття. Biн представлений трьома основними напрямками: а) iсторичний напрямок (Meciнг, Джордан, Фер, Шiрмер, Дiтц); б) економічна германістика (Г. Зiбеншейн); в) структурно-функцiональна економiчна лінгвістика (Цада, Копєкiй, Ванцура). Об'єктом дослідження на даному етапі слугувала англiйська мова. Другий період розпочався пiсля Другої світової вiйни i триває по цей день. Biн характеризується розширенням спектру мов, які підлягали вивченню.

Сьогоднi все бiльше зростає iнтepec до вивчення сучасної англiйської економічної терміносистеми, яка поповнилася найбiльшою кількістю неологiзмiв за oстанні десятилiття [38, с. 411]. У центрi уваги дослiдникiв знаходяться проблеми визначення лексико-семантичних особливостей англiйської економiчної термiнолексики [31; 55; 104], виявлення шляхів та засобiв її творення [13; 15; 26; 36; 47], дослiдження англiйської економiчної термiнолексики в дискурсi [20; 45; 132], вивчення мовних процесiв окремих економiчних сфер дiяльностi: мови маркетингу, реклами, фiнансiв тощо [27; 68]. Особливо важливими є роботи, присвяченi комплексному вивченню англiйської субмови економiки [40; 70; 105].

Сучасна англiйська економічна терміносистема — це система в pyсі, що пiдпорядковується загальному закону кількісного росту та якiсних змiн, поступовостi та скачка. Економiчна термiнолексика належить до суспiльноознавчої термiнологiї, яка є найбiльш чутливою до змiн в суспiльствi [81. с. 66]. Вона є продуктом iсторичного розвитку, що об'єктивно вiдображає вci стани соцiально-економiчних змiн, вiд первiсних до соціалістичних виробничих вiдносин, тому дослiдження сучасної субмови економiки «не може бути відокремлене від історичних змін і культурно інтернаціональних світів, де мова відіграє домiнантну роль» [108, с. 67].

Знання екстралінгвістичних факторiв є досить важливим для розуміння природи економiчного тepмiнa. До того ж, «важко, виходячи з семантичних процесiв розвитку загальнолiтературної лексики, знайти пояснення особливих форм протiкання цих процесiв в термiнологiї i особливо тим явищам, якi характерні лише термінології й викликані не іманентними мовними причинами, а особливим зв’язком термінів з теорією та наукою» [29, с. 7]. Екстралінгвістичною передумовою видiлення англiйської субмови полiтичної економії стало вчення меркантилiстiв, iдеї яких отримали розповсюдження в ХV ст. в Англiї, Францiї, Iталiї та iнших кpaїнax i досягли розквiту в ХVII ст. У цей перiод з’явилася велика кількість інтернаціональних економiчних термінів та вперше став використовуватися синтаксичний спосiб словотворення для

передачі економічних понять [70, с. 16]. Найбільш поширеним шляхом поповнення було запозичення, особливо з латині. Формування системи економiчних понять вiдноситься до мануфактурного етапу розвитку капіталізму та появи нового напрямку — класичної полiтичної економії, який зародився в Англії в кiнцi XVII ст. та у Франції на початку XVІІI ст. Бурхливий розвиток промисловостi, успiхи в областi механiки, математики, фiзики, філософії та iнших наук сприяв розвитку економiчної думки. Цей етап характеризується не тiльки визначенням понятiйного апарату, але й систематизацiєю аспектiв та роздiлiв науки [104, с. 42]. Значний вплив на формування наукових понять мали iдеї представникiв класичної школи полiтичної економії У. Петтi, П'єpa де Буальгіера, Ф. Кене, А. Смітта, Д. Рікардо, Томаса Р. Мальтуса, Нассау В. Сенсора, Джона Мiлля. До 1900 р. англiйська економічна терміносистема поповнювалася переважно власне економічними термінами іншомовного походження, які використовувалися для позначення нових економiчних реалiй (carh, tariff, fee) [127, с. 137] Починаючи з другої половини XIX ст. англiйська мова перетворюється з мови-реципiєнта на мову-продуцента [68, с. l1]. Особливо активно вiдбувалося поповнення англiйської субмови економiки на початку ХХ ст. як наслідок всесвітньої економiчної кризи 20−30-х рр., вихiд з якої пов’язаний з введенням вiльного цiноутворення, ринкового принципу розподiлу доходiв та конкуренцiї, яка виконувала роль регулятора суспiльної економiки та раціоналізатора структури виробництва [46, с. 377]. ХХ столiття стало перiодом економiчного імперіалізму. Центр економiчної активностi змiстився в США, які разом з Великобританiєю стали найбiльшими iнвесторами в країни, що брали участь у Першiй світовий вiйнi, тому у ХХ ст. «грошi не просто говорять, а кричать англiйською мовою» [90, с. 31]. Збiльшення ролi фiнансово-економiчних вiдносин в соцiальному життi обумовлює поповнення сучасної англiйської субмови економiки, головним чином, шляхом використання загальновживаної лексики для номiнації нових економiчних понять.

Специфiка економічних понять, які розкривають сутність соціально-економiчних явищ та процесiв людського суспiльства, визначає характер сучасного англійського економічного термінологічного фонду, який формується на базi загальновживаної лексики [36, с. 201; 104, с. 44]. Економiчнi термiни утворюються за звичайними нормами з використанням продуктивних словотворчих засобiв та моделей англiйської загальнолiтературної мови. Парадигматичнi вiдносини полiсемії, омонімії, синонiмії та антонімії стають головною тенденцiєю в парадигмi семасіологічних характеристик, але їх icнування регламентується системою відповідних наукових понять [17, с. 38; 27, с. 8; 104, с. 145]. Особливу роль в англійськiй економiчнiй термiносистемi відіграють базиснi термiни, якi виражають категорiальнi поняття економiки [105, с. 49]. Базиснi термiни є вихідними одиницями для появи похідних термінів та утворюють разом з ними систему. Невiд'ємним поняттям будь-якої термiнологiії, в тому числi й економiчної, є системнiсть, яка охоплює як план змiсту (системнiсть наукових понять), так i план вираження (системнiсть слiв, що передають цi поняття). Зв’язок термінів за словотворчою ознакою на основі тотожностi кореневої морфеми, коли створюються деривацiйнi гнiзда, найбiльш характерний для субмови економіки [104, с. 9]. Економiчнi терміни характеризуються точнiстю, стислiстю, стилiстичною нейтральнiстю, зручнiстю та легкiстю творення [31; 68; 105].

Все вищесказане дає можливiсть сформулювати визначення економiчного терміна. Економічний термін — це створене штучно чи взяте з природної мови слово чи вираз, якi адекватно вiдбивають поняття професiйної та науковоотеоретичноії дiяльностi фахівців в областi економiки та бiзнесу, знаходяться у взаємозв'язку та взаємодії з iншими термiнами, утворюючи разом з ними економічну терміносистему.

Шляхом вивчення теоретичної лiтератури та аналiзу фактичного матерiалу ми дiйшли висновку, що основними шляхами поповнення сучасної англiйської економiчної термiносистеми, подiбно iншим термiносистемам, є тaкi:

1) запозичення інтернаціональних термінів та їх адаптація відповідно до фонетичних i граматичних закономiрностей англiйської мови;

2) переклад твердо встановлених професiйних термінів іншомовного походження з використанням словотворчих елементiв англiйської мови;

3) термінотворення:

а) використання для позначення наукових понять загальновживаного слова, внаслiдок чого воно термiнологiзується i переходить до розряду лексики обмеженого використання, тобто семантична деривацiя (цей термін є найбiльш зручним, оскiльки його можна застосовувати як до процесу, так й до результату [5, с. 175];

б) утворення термінів шляхом морфологічного або морфолого-синтаксичного словотворення;

в) утворення сталих словосполучень з термінологічним значенням.

Незважаючи на пiдвищений iнтepec до вивчення сучасної англiйської економічної термiносистеми, не вci її аспекти достатньо дослiджено: бракує системних досліджень фахової мови, залишаються невисвітленими функцiональнi особливостi сучасної англiйської економiчної термiносистеми, зокрема специфiка деяких ії субсистем (термінологія менеджменту, митної справи, мови реклами тощо), oкpeмi питання термінотворення та ролі словоскладання, афiксації, конверсії, семантичної деривації в ній. Предметом нашого дослiдження стала дієслівна префіксація — один iз способiв морфологiчного термiнотворення у сучаснiй англійський субмовi економiки.

1.3 Словотвір та термінотворення: аспекти та шляхи дослідження

Термінологічне словотворення будь-якої мови базується, як відомо, на системi словотворення загальнолiтературної мови. Воно бере за основу iснуючi способи, засоби словотворення та словотворчi моделi, але в той же час вiдпрацьовує свою словотворчу пiдсистему, пiдпорядкувавши її основним вимогам термінологічної лексики. Ось чому вивчення закономiрностей термінотворення в сучаснiй англійській субмовi економіки неможливе без знання основних процесiв словотворення сучасної англiйської мови.

Ми дотримуємося тієї точки зору, що термін «словотвiр» включає два поняття [6l, с. 124; 52, с. l68; 58, с. 141; 65, с. 206; ll6, с. 5; 91 с. 37;. По-перше, словотвір (деривацiя) — це регулярний інтегративно-регуляцiйний синхронiчний процес, який полягає у формуваннi (конструюваннi та оформленнi) нових цілісних похiдних одиниць (дериватiв) за особливими моделями встановлення похiдностi, якi властивi мовi певного типу. По-друге, словотвір — це наука про закономiрностi творення та функцiонування похiдних слiв, яка включає синхронiчний та діахронічний (або iсторичний) словотвiр.

Дослiдження мовних явищ в синхронiї не виключає діахронії, i навпаки [54, с. 14; 54, с. 14; 84, с. 22; 118, с. 34; 124, с. 6]. «При будь-якому вивченнi ми не можемо забувати, що основна вимога дiалектики в нayцi полягає в тому, щоб вивчати явища у зв’язку та розвитку» [89, с. 47]. Повний синхронiчний опис мови повинен враховувати й дiахронiчнi аспекти. «У самiй синхронiї нiби-то присутня діахронія, кожний синхронiчний стан мови обумовлений попереднiм синхронічним же станом. У такiй взаємодії синхронії з попередньою синхронією виявляється взаємодiя синхронії з дiахронiєю» [16, с. 232]. Поєднання синхронiчного та діахронічного вивчення також обумовлюється функцiонуванням в сучаснiй англiйськiй мовi слiв та термінів, що yтвopeнi за допомогою непродуктивних словотворчих засобiв за непродуктивними в сучаснiй англiйськiй мовi моделями, для розумiння яких необхiдне залучення iсторичних довiдок. Без знання причини, історії виникнення та розвитку того чи iншого мовного явища неможливо зрозумiти його теперішній стан. Наша робота виконана у синхронiчному руслi з застосуванням деяких історичних довідок.

За останні півстоліття розбудова теорії словотвору здійснювалася настільки інтенсивно, що продемонструвала зміну аспектів дослідження та пiдходiв до вивчення системи словотвору. На сьогоднішній день не існує єдиної тeopiї словотворення, єдиного погляду на характер даних, що є суттєвими для створення такої тeopії [122, с. l]. У центpi уваги дослiдникiв були рiзнi аспекти словотвору. Однi лінгвісти вивчали питання словотвору в рамках етимології [2; 149; 157; 161]. Iншi розглядали проблеми творення слiв у контексті граматики, орiєнтуючись на структурний аналiз [19; 117; 120; 121; 130; 138; 141; 147; 160; 166]. Представники лексичного напрямку вивчали семантичні вiдносини мiж мовними одиницями [77; 126; 133; 142; 154]. Пiдтвердженням тeopії взаємодії рiзних мовних piвнів стало дослiдження структурно-семантичних стосунків у опозицiйних парах спiльнокореневих слiв «твірне — похiдне» [4; 25; 41; 97; 76; 93; 179; 118; 132; 134; 153]. Вивчення словотвору здiйснювалось також i з точки зору синтаксичних стосунків мiж словами [22; 88; 125]. За останні десятилiття у лiнгвiстицi спостерiгається зростання зацікавленості в ономасіологічному трактуванні мовних явищ, у тому числi й словотвору [28; 62; 87; 128; 143]. При такому пiдходi змiст слiв та термінів дослiджується з позиції співвіднесення мовних одиниць як засобiв позначення найменування з позамовним предметним рядом. Номiнативна функцiя вважається головною у процесi творення слів та термінів. Пiд номiнативнiстю розуміється здатність мовної одиниці самостiйно, без допомiжних засобiв, виражати, актуалiзувати (викликати у свiдомостi пiд час сприйняття) та передавати вiдповiдний змiст (реалії, явища, предмети) [77, с. 9]. Номінативнiсть характерна для вcix знаменних частин мови, але найбiльше — для іменників, оскільки стосункам між компонентами слова на морфологiчному piвнi відповідають живi зв’язки та стосунки, які людина вбачає мiж явищами оточуючої дiйсностi. Досить актуальним сьогодні стає функцiональне дослiдження словотвору, при якому основним детермiнантом словотворчих процесiв вважається контекст, оскiльки прагнення зробити результати пiзнавальної дiяльностi доступними i для iнших людей потребує не лише їх закрiплення у формах певних мовних знакiв, але й визначення дискурсивної ролi форми знакiв, що утворюються [20; 34; 107; 135; 144]. Все більшу увагу вчених привертає етнота психолiнгвiстичний вимір словотворення, інтepec до яких викликаний розумiнням значимостi словотвору в класифiкацiйно-пiзнавальнiй дiяльностi людей для забезпечення процесу комунiкації. У центрi уваги дослiдникiв постає проблема співвідношення мови та унiверсальних i етноспецифiчних особливостей мислення та свiтогляду. Когнiтивний аспект вивчення словотвору на перший план висуває людину, її досвiд, знання, культурний та iнтелектуальний piвень, якi обумовлюють словотворчі процеси та проявляються в концептуалізації як одному з найважливіших процесiв ії пiзнавальної дiяльностi [12; 131; 152; 162; 164]. Когнiтивний пiдхiд включає семантику i прагматику слова, пов’язанi з ним асоцiації, потенцiйнi модифiкації значення слова в мовленнi, суб'єктивнооб'єктивне у словi [86, с. 211]. При такому пiдходi основна увага придiляється обробцi мовної iнформації, а лiнгвiстика займає периферiйне положення [74; 151]. Різноманітність пiдходiв до вивчення словотвору на сучасному етапi обумовлюється iснуванням великої семантичної та структурної рiзноманiтностi похідних основ та свідчить про актуальність дослідження словотворчих процесів.

Наша робота базується на поєднаннi морфологiчного, ономасiологiчного та семасіологічного пiдходiв. Слово (термін), з одного боку, є номiнативною одиницею, а з іншого — знаковим утворенням, тому доцільно описувати лексичну семантику в двох аспектах: 1) в ономасiологiчному, тобто в аспектi співвіднесення слова з предметним (екстралінгвістичним) рядом; 2) в семасіологічному — в планi спiввiднесення слова в системi його стосунків (в парадигматицi) та зв’язкiв у лiнiйному рядi (в синтагматицi) з одиницями цього або вищого рiвня [102, с. 23]. У руслi морфологiчного пiдходу здiйснюється дослідження структурно-семантичних стосунків у опозицiйних парах спiльнокореневих слiв «твiрне-похiдне».

Головною одиницею системи словотвору вважається основа слова [41; 42; 97; 65], оскiльки «словотворчi афiкси утворюють власне не слово як таке, а лише основу» [95, с. l03]. Основа традицiйно визначається як обов’язкова, постiйна (що не змiнюється за значенням та будовою) структурна частина, що видiляється зi слова як певного цiлого (або така, котра матеріально збiгається зі словом, що функціонує самостiйно), є засобом вираження його лексичного значення та входить до складу вcix його словоформ [41; 42; 52; 56; 97; 65]. Центральною категорiєю синхронiчного словотвору є похідність, яка обумовлює подiл основ на твірні, непохiднi та похiднi [48, с. 8; 66, с. 23; 95, с. 57]. Непохідна основа — це основа, яка не мотивується за формою та змiстом iншими основами [52, с. 164]. Твірна основа (ТО) [42; 49; 56; 97] або словотворча база [116], мотивуюча база (основа) розглядається як досить визначений для кожного похiдного повнозначний мовний відрізок, який не просто бере участь в утворенні ПО похiдного слова, але є його безпосередньо складовим та лексико-семантичним ядром [97, с. 51]. У процесi словотворення ТО реалiзується в yтвopeннi ПО слiв, якi визначаються як «будь-якi вториннi, тобто зумовленi iншим знаком чи сукупнiстю знакiв, одиницi номінації зi статусом слова незалежно вiд структурнoї простоти чи складностi останнього» [62, с. 5]. Похiдними вважаються основи афiксального типу та основи складних слiв, конверсивнi утворення, а6ревiатури та iншi види вторинних словотворчих конструкцiй [49, с. 12−13;. О. С. Кубрякова також відносить до основ, зв’язаних стосунками похідності, «корелятивні пари, що не співвідносяться з регулярною моделлю, але існування яких легко перевіряється повторюванiстю у подiбних умовах», наприклад: to locate, to allocate, local [97, с. 169]. Відмінною рисою ПО є її синхронiчний зв’язок з iншою основою (основами) та її семантична обумовленiсть цiєю iншою мотивуючою основою (основами), тобто ПО характеризується похідністю за формою та мотивованiстю за змiстом, якi знаходять вiдображення у вiдповiднiй регулярнiй словотворчiй моделi [4; 5; 25; 41; 48; 61; 65; 96; 145; 146].

Словотворчi одиниці вступають у синтагматичні взаємовідносини поступово, тактами. Деривацiйний такт або крок є динамiчним осмисленням словотворчих відносин TО та ПО основ, тобто, це відрізок, що відповідає акту деривації [50; 57; 66; 158; 110; 111]. Деривацiйний акт розглядається як процес утворення ПО способами морфологічного, морфологосинтаксичного, фонетико-морфологiчного, лексико-семантичного та лексико-синтаксичного типiв деривацiї [57, с. 42]. У нашому дослiдженнi утворення ПО термінів способами лексико-семантичної деривацiї не розглядається, оскiльки процеси термiнологiзації загальновживаних слiв у сучаснiй англiйськiй економічній термiносистемi отримали належне висвiтлення [31; 53; 104].

Попри значнi надбання у дослiдженнi системи словотвору, iснyє низка проблем, що потребують бiльш детального висвітлення, серед яких невизначеність стосовно деяких понять словотворчої системи, неоднозначність у визначеннi способiв та засобiв словотвору, їх класифiкації, недостатнiсть точних методiв аналiзу словотворчих явищ, розбiжностi у розумiннi стосунків словотворчої похідності та у вирішенні питань, які стосуються визначення морфологiчного статусу деяких словотворчих формантiв англiйської мови.

Однiєю з проблем (розмежування похiдностi в синхронiії та діахронії. Розвиток мови спричиняє перетворення кількісних змiн у якiснi, у результатi чого часто у словотвiрнiй структурі основ вiдбувається процес спрощення. Свiдченням цього є iснування у сучаснiй англiйськiй мовi основ слiв з єдиним семантичним компонентом та неясним морфологiчним складом, наприклад: to withhold — утримувати, to bequeath — заповідати (майно), to deplete — вичерпувати (запаси), to understand — розумiти. Деякi мовознавцi розглядають основи такого типу як похiднi [14; с. 138; 94, с. 203]. Більшiсть учених відносить їх до непохідних, але членованих основ, що складаються з декількох морфем [1; 4; 59; 76; 78; 97; 114; 126]. Для позначення словотворчо-непохідних, але членованих основ дієслів ми використовуємо терміни О. С. Кубрякової «умовно та дефектно членованi основи» [59, с. 80]. У складi умовно (формально) та дефектно-членованих основ видiляються неповнозначнi морфи: квазi-морфи та маркери. Маркери розглядаються як службовi одиниці, які служать розрізненню категоріaльних значень у конструкцiї в цiлому i є її категорiальними морфологiчними ознаками. Маркери функцiонально еквiвалентнi службовим зв’язаним морфемам, тобто афiксам: подiбно до афiксiв маркери сприяють класифiкації слiв за окремими групами частинами мови), хоч за своїм мiсцем у системi мови вони досить вiдрiзняються від афiксiв. Квазі-морфи визначаються як мовні одиниці, які зустрiчаються у виглядi будiвельних одиниць окремих нерегулярних форм i якi не досягають статусу безумовного морфу через нexapaктepнi для даного класу морфiв вузькi поєднувальнi можливостi або з чисто семантичних причин. Квазi-морфи дефектнi або структурно, або семантично, а інколи i структурно, i семантично, наприклад: -duce (to reduce, tо induce), -tect (to detect, tо protect), -tain (to attain, tо retain), jeal- (jealous), -tire (to retire). Слiд зауважити, що проблема співвідношення морфемного членування та словотворчої похiдностi має розглядатися лише на синхронiчному piвнi сучасної англiйської мови. Icторичне вивчення слова не має нiякого вiдношення до його статусу згiдно з нормами та правилами сучасної мови [155, с. 977].

У лінгвiстичнiй лiтературi немає чiтко визначених критеріїв розмежування похiдних та непохiдних, але членованих основ. У нашому дослiдженнi критерiями видiлення основ дiєслiв дефектно та умовно членованої структури в окрему групу стали такі їx ознаки [25; 59; 128]:

1) нездатнiсть вихiдноії основи дiєслова з префiксом функцiонувати самостiйно або зустрiчатися у складi iнших одиниць з одним i тим же значенням: tо detuct — утримувати, вираховувати, tо conduct — проводuтu; tо engage — наймати (робimнuкiв); to forfeit — втрачати право; tо redress — вiдшкодовуватu, tо dress — одягатися (пор.: tо overprice — призначати завищену цiну, tо price — оцінювати; local — місцевий, tо locate — розмiщуваmи; tо regulate — регулюваmu, regular — регулярний);

2) неможливiсть словотворчих формантiв маркувати словотворчий процес у структурному та семантичному вiдношеннях, тобто відсутність у афiксiв чiткої семантики або структурного видiлення: tо depart — виїжджати, to import — iмпopmyвaтu, tо bесоmе — ставати, tо understand — розуміти, tо mistake — помилятися, tо restrict — обмежувати (пор.: tо disorder — вносиmu безлад, to overproduce — виробляти в надмірний кількостi, to repledge — повторно закладаmu);

3) нездатнiсть афiкса виконувати словотворчi функції на сучасному етапi розвитку англiйської мови: to sиrrender — оточувати, tо increase — збільшувати, tо withdraw — знiмаmu з рахунку, tо forgive — пробачаmu (борг), to arrange — органiзовувати, to arise — виникати, to emend — вносити поправки, to explain — пояснювати.

Дослiдження словотворчої системи може здiйснюватися рiзними шляхами. 3 одного боку, можна описувати словотворчу систему вiд похiдної до твірної основи слова, коли основним об'єктом дослідження виступає ПО, її структурнo-семантичні особливостi та словотворча модель, яка їй відповідає. При такому пiдходi вивчення словотворчих одиниць вiдбувається шляхом словотворчого аналiзу [42; 48; 72; 82; 115; 139; 148].

3 iншого боку, словотворча система може дослiджуватись у напрямку вiд ТО до спiввiдносних з нею за структурою та семантикою ПО слiв. Цей напрямок передбачає розкриття механiзмiв породження вторинних одиниць, виявлення та описання правил, моделей та факторiв, що впливають на словотворчi потенції ТО — центральної одиницi, котра розглядається з позиції словотворчого синтезу [7; 10; 18; 42; 51; 56; 66; 73; 113]. Словотворча потенція — визначається як «категорiя мовної абстракції, що вiдображає можливiсть основи породжувати нові семантично i структурно залежнi вiд неї слова» [9, с. 7]. Виявлення словотворчих потенцiй основ слiв та термінів дає можливiсть поглибити знання про мову як про системне явище, яке полягає у взаємодiії мовних piвнів.

Дослiдження специфiки взаємозв'язкiв словотвiрної структури i семантики у опозицїї ТО-ПО передбачає вивчення формально та лексично спорiднених з ними слів. Найбiльш перспективним об'єднанням ПО слiв є словотворче гнiздо [11; 21; 23; 44; 71; 101; 188]. Вивчення словотворчих гнiзд дозволяє представити систему словотвору як цілісне утворення зі своєю внутрішньою організацією, правилам і функцiонування та взаємовідносинами з iншими мовними пiдсистемами. Словотворче гнiздо є сукупнiстю СЛ, якi мають одне й теж вихiдне слово [66, c. 31]. СЛ визначається як ряд однокореневих слiв рiзних aктів деривацiії, якi перебувають у стосунках послiдовної похiдностi на горизонтальнiй вісі розгортання словотворчого гнізда [52, с. 175]. СЛ демонструють ступеневий характер деривацiйних стосунків, який полягає у pyci вiд вершини, як правило, непохiдного, немотивованого слова нульового акту деривацiії до похiдних та мотивованих. Вивчення СЛ як одного iз способiв формування словотворчого гнiзда сприяє репрезентацiії структури та виявленню семантики однокореневих слiв та термінів [23; 32; 41; 57; 101]. Проте, відношення між словами, що знаходяться у словотворчому гнізді, можна розглядати не лише по горизонталi, по лiнії словотворчих ланцюжкiв, але й по вертикалi, по лiнії словотворчих парадигм [21; 71; 111; 123]. На жаль, на даний час немає єдиного визначення словотворчої парадигми. Найбiльш прийнятним вважається розуміння її як сукупності однокореневих похідних, що вiдповiдають одному й тому ж деривацiйному такту [41; 52]. Типологiя словотворчих гнізд, ланцюжків та парадигм є вираженням парадигматичних, синтагматичних та iєрархiчних вiдносин. Однак, у сучаснiй англiйськiй мовi не вci їх аспекти достатньо висвітлено.

Аналiз лiтератури з термiнотворення свiдчить про те, що його основними тенденцiями є зростання термiнологiчного фонду словотворення, прагнення до, гніздового словотворення, до створення комплексу найменувань, пов’язаних ТО, посилення в певних ситуаціях взаємообумовленостi продуктивності словотворчої моделі, тому у нашому дослідженні ПО префiксальних дiєслiв у функції економiчних термінів вивчаються у комплексi з формально i лексично спорiдненими з ними ТО та ПО шляхом розгортання СЛ, що дає можливість уточнювати структуру і семантику кожного окремого терміна.

1.4 Префiксацiя як спосiб словота термiнотворення

Передумови формування, розвиток та специфiка функцiонування економiчної термiнолексики обумовили її тенденцiю до використання в термінотворенні, головним чином, словотворчих засобiв та способiв загальнолiтературної мови.