Басманов Петро Федорович

Басманов Петро Федорович (?-1606)

В домі свого вітчима, боярина князя Василя Юрійовича Голіцина, Петро Федорович отримав хороше виховання, оказавшее сприятливий впливом геть розвиток його багатих природних здібностей. Звільнений царем Федором Иоанновичем від родової опали, котра переслідувала Басмановых з часів Грозного, він було надано в стольники, і з цього часу починається піднесення і слава Петра Федоровича, що успадкувало, по словами М.М. Карамзіна, «дух царствований батька і діда, із чистою совістю уклонною, не строгою, готовою на добро і зло для першості між людьми».

Бориса Годунова, котрий у ньому тільки гідності, в 1599 р. відправив їх у званні воєводи будівництва фортеці на річці Валуйке, в 1601 р. подарував окольничим й у 1604-м послав разом із князем Трубецьким з військом проти першого Самозванця головним чином заради захисту Чернігова. Та оскільки поки що не дорозі почули про взяття цього міста Самозванцем, то вирішили замкнутися в Новгороді-Сіверському, якого невдовзі підкотилися і американські війська Лжедмитрия.

Саме тоді, на хвилину небезпеки, Басманов з’явився в усій красі своїх і узяв гору над Трубецьким. Він узяв начальство у місті та своїм мужністю, вірністю і розсудливістю успішно боровся проти зради, і страху городян; відбив напад Лжедмитрія, відкинув усі його улесливі пропозиції з виграв час до появи ополчення під стінами міста Борисова. Коли підкріплення він вдалою вилазкою (21 грудня 1604 р.) остаточно змусив Самозванця зняти облогу. Натомість Басманов нагородили царем Борисом. Спричинений у Москві, він зустріли знатнейшими боярами, й у урочистого в'їзду його Борис вислав власні сани. З рук царських він отримав золоте страву з червінцями, безліч срібних судин, багате маєток, сан думного боярина і величезними грошима дві тисячі рублей.

Бояри, які стояли поблизу годувала правління, дивилися на Петра Басманова як у кращого і найнадійнішого захисника батьківщини, і де вони похитнулися вручити йому по смерті Бориса головне начальство над військами. Але, досягнувши цього, Басманов у честолюбних прагненнях пішов ще. Він захотів бути першим у низці бояр і єдиним царським радником. 17 квітня він присягає новому царю Федору, синові Бориса Годунова, а 7 травня перетворюється на табір Лжедмитрія разом із войском.

Своїм переходом він відкривав Самозванцю давно бажаний шлях у Москву і вже тільки цим набував декларація про значну нагороду. І це дійсно, в усі часів царювання Лжедмитрія Басманов грав видатну роль, був її єдиним вірним клевретом і захисником до останньої хвилини. Але Лжедмитрий і Басманов тріумфували недолго.

Настав достопам’ятне ранок 17 травня 1606 р., загримів сполох у Москві, народ увірвався до Кремля. Басманов, ночевавший у палаці Самозванця, розбуджений який піднявся шумом, зважився захищати Лжедмитрія до останнього. З мечем до рук він зупинився біля дверей, загороджуючи вхід у внутрішні покої, де був Самозванець, розкраяв голову одному ворвавшемуся беззбройному дворянину і саме відразу упав під ударами ножа дворянина Татищева.

Оголені останки його з трупом Лжедмитрія виставили на Лобному місці, і тільки кілька днів зведений брат його Голіцин отримав дозвіл поховати тіло в церкві Миколи Мокрого.

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із сайту internet.