Налогообложение підприємницької деятельности

Запровадження 3.

Глава 1. Особливості індивідуальної підприємницької.

деятельности5.

Глава 2. Системи оподаткування індивідуальної.

підприємницької діяльності 8.

2.1. Традиційна систему оподаткування 9.

2.2. Спрощена систему оподаткування 13.

2.3. Вмененная систему оподаткування 19.

Укладання 27.

Список літератури 28.

Відповідно до Цивільним кодексом Російської Федерації підприємницької визнається самостійна, здійснювана на ризик діяльність, спрямовану систематичне отримання прибуток від користування майном, продажу товарів, виконання надання послуг. Люди займаються бізнесом протягом тисячоліть. Створювалися гинули цілі держави, перекроювалася політична карта світу, змінювався характер відносин між державною владою та громадянами, але люди й не припиняли вести бізнес. Через війну світовим співтовариством накопичено колосальний досвіду у організації бізнесу і у визначенні його у життя людей. Бізнес живе розвивається за власними законами, будучи самостійним явищем, хоч і органічно що з людьми, обслуговуючими його. Зародившись в останній момент реєстрації суб'єкта господарювання, часом не що займає навіть необхідним мінімумом коштів, він змушує підприємця постійно турбуватися про нем.

Взаємини бізнесу і підприємця дуже тісні, оскільки бізнес часто повністю оволодіває інтересами і думками вони підприємця, стає його єдиною пристрастю, джерелом найбільших радості й розчарувань. Підприємцеві потрібно мати велику силу волі і потрібна холоднокровністю, щоб устояти перед цими домаганнями своїх прав мати інші інтереси у життя. Вступивши на шлях підприємницької діяльності, людина стає учасником складних та нерідко суперечливих відносин із партнерами у бізнесі, конкурентами, найманими працівниками й державою. У цьому непростому шляху їй немає одного разу знадобиться продемонструвати кмітливість, наполегливість й оптимізм. Уміння швидко і оцінювати ситуацію, знаходити компроміси у вирішенні протиріч та брати себе відповідальність за прийняття рішень — це ознаки свого роду підприємницького таланту, яким люди мають далеко в однаковою мірою. Саме цими рисами підприємець відрізняється від зазвичайного громадянина, хто намагається підтримувати своє матеріальне становище, поміщаючи гроші у банк чи передаючи їхньої фінансової компанії. Однак дуже обдаровані підприємці що неспроможні покладатися тільки природні інстинкти і кмітливість. У разі ринку нерідко породжує безліч інколи дуже активних протидій підприємницької діяльності. Тільки професійний підхід підприємця до вирішення виникаючих труднощів і його повна самовіддача можуть забезпечити успех.

У цьому рефераті ставляться такі цілі: 1. Глибше вивчити теорію оподаткування підприємців, а вважаю акцентувати своє увагу оподаткуванню індивідуальних підприємців, т.к. вважаю, що предмет «Організація підприємницької діяльності» створено у тому, щоб грамотно відкрити своє власну справу, не допустивши серйозних помилок, щоб створене справа не зазнали краху, а навпаки приносило, лише прибуток, так би мовити, що ні буває справи важких ситуаціях та природно, необхідно грамотно оцінити обстановку і прийняти необхідні заходи для вирішення, сформованій проблеми, тобто. уникнути банкрутство організації при несприятливих стечениях обставин. Хто це розпочинатиме свій бізнес — своє власну справу напевно почне своєї діяльності з відкриття ПБОЮЛ чи ТОВ.

Глава 1. Особливості індивідуальної підприємницької деятельности.

Підприємницької діяльністю вправі займатися як юридичних осіб (організації), а й фізичні особи (граждане).

Щоб стати суб'єктом громадянського права, тобто. мати певні правничий та обов’язки, і самостійно здійснювати їхню, громадяни должны.

мати громадянської правоздатністю й громадянським дієздатністю. Практично, правоздатність громадянина не обмежена. Він може мати будь-які правничий та нести будь-які обов’язки окрім тих, мати які заборонено законом. У ст. 18 Цивільного кодексу міститься лише приблизний перелік прав, якими може бути громадяни. У цьому переліку названо право займатися підприємницької й інший діяльністю, і навіть право створювати юридичних осіб самостійно, чи що з громадянами і юридичними лицами.

Громадяни може бути обмежено окремими правах лише у випадках і як, встановленому законом. У цьому маю на увазі федеральні закони. Що стосується праву громадянина займатися підприємницької діяльності в Цивільному кодексі спеціально передбачено, що акт державного чи іншого органу, який встановлює з порушенням закону обмеження права громадянина займатися підприємницької діяльності, визнається недействительным.

законами встановлено певні обмеження у праві громадян займатися підприємницької діяльності. Так, громадянам заборонено в в індивідуальному порядку здійснювати страхову діяльність (Закон РФ «0 страхуванні»), виготовляти зброя терористів-камікадзе і торгувати їм (Закон РФ «Про зброю») та інші. Указом Президента РФ від 22 грудня 1993 року (СЗ РФ, 1993 р., № 52, ст. 5073) передбачено, що «державний службовець немає права займатися підприємницької діяльності особисто чи через довірених осіб, зокрема брати участь у управлінні господарюючим суб'єктом незалежно з його організаційно-правовою форми».

Окремими видами діяльності громадян можна займатися лише після отримання спеціального дозволу — ліцензії. На індивідуальних підприємців поширюються самі правила, встановлені для ліцензування діяльності юридичних лиц.

Вік, починаючи від якого громадяни вправі займатися підприємницької діяльності, законом спеціально не встановлено.

Індивідуальна підприємницька діяльність здійснюється громадянином особисто. Тож заняття такий діяльністю він повинен мати як громадянської правоздатністю, а й цивільною дієздатністю, тобто. здатністю самостійно отримувати й здійснювати права, і навіть створювати собі цивільні обов’язки, і виконувати их.

Передбачена законодавством форма організації, підприємницької діяльності без утворення юридичної особи перебуває на стадії становлення. Вона зорієнтована на законослухняних громадян, котрі з різних причин мають необхідними зв’язками в «діловому світі «не мали можливості заволодіти капіталом процесі приватизації державної власності під час переходу на економіку.

Підприємницьку діяльність без утворення юридичної особи відрізняють дуже проста і коротка процедура реєстрації, упрошенная форма обліку господарських результатів і що особливо важливо, значно знижено податки проти юридичних осіб.

Неприємної особливістю цієї форми організації підприємницької діяльності є необмежена відповідальність індивідуального підприємця за усталеними зобов’язанням. Ця відповідальність поширюється попри всі його особиста майно, яким згідно із законом то, можливо звернено стягнення судом.

Про цю особливість індивідуальної підприємницької діяльності без утворення юридичної особи треба говорити під час укладання угод, особливо у початковому етапі, коли бракує досвіду, а прагнення швидше домогтися бажаного результату може перевершити здоровий глузд.

Проте, оцінюючи всі переваги й недоліки індивідуальної підприємницької діяльності без утворення юридичної особи, можна припустити її найпридатнішою формою організації бізнесу у початковій стадії. Що стосується успіху індивідуальний підприємець набуває необхідні досвід минулого і капітал до переходу на більш «важку вагову категорію «корпоративного бизнеса.

Глава 2. Системи оподаткування індивідуальної підприємницької деятельности.

Чинним податковим законодавством встановлено три системи оподаткування індивідуальних предпринимателей:

1. «Традиційна система» — систему оподаткування, яка встановлено главою 23 таки Податкового кодексу Російської Федерації і набула чинності 1 січня 2001 года;

2. «Спрощена система» — систему оподаткування, встановлена главою 26.2 частині другій таки Податкового кодексу Російської Федерації, яка набирає чинності відповідно до Федеральним законом від 24 липня 2002 року № 104-ФЗ з початку 2003 года;

3. «Вмененная система» — систему оподаткування встановлена главою 26.3 частині другій таки Податкового кодексу Російської Федерації, яка набирає чинності відповідно до Федеральним законом від 24 липня 2002 року № 104-ФЗ з початку 2003 року.

Розглянемо кожну із зазначених систем, оскільки вони принципово різняться друг від друга.

2.1. Традиційна система налогообложения.

Індивідуальні підприємці, здійснюють діяльність, яка потрапляє під спрощену чи вмененную системи оподаткування використовують традиційну систему налогообложения.

З використанням традиційної системи оподаткування разі появи у протягом року в фізичної особи, отримує прибуток від підприємницької діяльності, доходів, отримані від здійснення підприємницької діяльності чи то з заняття приватної практикою, платники податків зобов’язані уявити податкову декларацію із зазначенням суми гаданого доходу на поточному податковому періоді в податковий орган в п’ятиденний термін після закінчення місяці від дня появи таких доходів. У цьому сума гаданого доходу визначається платником податків. У декларації вказується розмір доходу одержаному під місяць роботи і розмір очікуваного доходу остаточно поточного года.

У податкових декларація фізичні особи вказують всі отримані ними на податковому періоді доходи, джерела їх виплати, податкові відрахування, податок, утримані податковими агентами, суми фактично сплачених протягом податкового періоду авансових платежів, податок, підлягають доплату чи поверненню за підсумками податкового периода.

Фізичні особи, отримують прибуток від підприємницької діяльності зобов’язані пізніше 30 квітня року, наступного за завершеним податковим періодом, уявити фактичну податкову декларацію, у якій указуються всі отримані доходи, суми нарахованого і сплаченого на доходи фізичних осіб, стандартні та професійні податкові вычеты.

Що стосується припинення діяльності остаточно податкового періоду індивідуальний підприємець зобов’язаний п’ятиденний термін від дня припинення діяльності уявити податкову декларацію про фактично отриманих доходах нинішнього року податковому периоде.

Податковим періодом визнається календарний год.

Фізичні особи самостійно обчислюють податок, підлягають сплаті до бюджету. Збитки минулих років, понесені котра фізичною особою, здешевлюють хліборобські податкову базу.

Загальна сума податку, підлягаючий сплаті до бюджету, обчислена відповідно до податкової декларацією, сплачується за місцем обліку платника податків вчасно пізніше 15 липня року, наступного за завершеним податковим периодом.

Літочислення суми авансових платежів виробляється податковим органом. Розрахунок сум авансових платежів сучасний податковий період виробляється податковим органом виходячи з суми гаданого доходу, вказаної у податкової декларації, чи суми фактично отриманого доходу попередній податковий період із урахуванням податкових вычетов.

Авансові платежі сплачуються платником податків виходячи з податкових уведомлений:

1) на січень — червень — пізніше 15 липня цього року у вигляді половини річний суми авансових платежей;

2) впродовж липня — вересень — пізніше 15 жовтня поточного року розмірі однієї четвертої річний суми авансових платежей;

3) за жовтень — грудень — пізніше 15 січня наступного року розмірі однієї четвертої річний суми авансових платежей.

Що стосується значного (понад 50%) підвищення або зменшення у податковій періоді доходу платник податків зобов’язаний уявити нову податкову декларацію із зазначенням суми гаданого доходу здійснення підприємницької діяльності нинішнього року. І тут податковий орган виробляє перерахунок сум авансових платежів нинішнього року по ненаступившим термінів сплати. Перерахунок сум авансових платежів виробляється податковим органом пізніше п’яти днів із моменту одержання новою податковою декларации.

При визначенні розміру податкової бази індивідуальний підприємець має право отримання стандартних, соціальних, майнових і фахових податкових вычетов.

Податкова ставка встановлюється у вигляді 13%.

Податкова ставка встановлюється у вигляді 35% в отношении:

1) доходів, отримані від виграшів, виплачуваних організаторами лотерей;

2) вартості виграшів і призів, одержуваних у проведених конкурсах, іграх та інших заходах з метою реклами товарів, робіт і услуг;

3) виплат за договорами добровільного страхування; відсоткових доходів за депозитними вкладами в російських банках у частині перевищення суми, розрахованої з? діючої ставки рефінансування ЦБ РФ;

4) суми економії на відсотках і при отриманні платниками податків позикових средств.

Податкова ставка встановлюється у вигляді 30% щодо усіх доходів, одержуваних фізичними особами, не являющими резидентами РФ.

Податкова ставка встановлюється в 6% щодо доходів від дольової участі у діяльності організацій, отримані вигляді дивидендов.

Стандартними відрахуваннями признаются:

1) 400 рублів кожний місяць податкового періоду до місяці, у якому дохід, обчислений наростаючим результатом, перевищив 20 000 рублей;

2) 300 рублів кожний місяць податкового періоду до місяці, у якому дохід, обчислений наростаючим результатом, перевищив 20 000 рублів кожного дитини кожному батькові чи матері і другие.

Соціальними відрахуваннями признаются:

1) сума доходів, перечисляемая платником податків на благодійні потреби як грошової допомоги організаціям науки, культури, освіти, здоров’я та соціального забезпечення, частково чи цілком фінансованих із засобів відповідних бюджетів, а також физкультурно-спортивным організаціям, освітнім і дошкільним закладам потреби фізичного виховання громадян, і зміст спортивних команд, — у вигляді фактично вироблених витрат, але з понад 25 відсотків % суми доходу, отриманого у податковій периоде;

2) у сумі, сплаченої платників податків у податковому періоді за своє навчання у освітні установи, — у вигляді фактично вироблених витрат навчання, але з більш 25 000 рублів, соціальній та сумі, сплаченої налогоплательщиком-родителем навчання своїх дітей до 24 років на денний форми навчання в освітні установи, — у вигляді фактично вироблених витрат цього обучение;

3) у сумі, сплаченої платником податків у податковому періоді за лікуванню, надані йому медичними установами РФ, і навіть сплаченої за лікуванню дружини, своїх і у віці до 18 лет.

2.2. Спрощена система налогообложения.

Для індивідуальних підприємців застосування спрощеної системи оподаткування передбачає сплату єдиного податку, исчисляемого за результатами господарську діяльність за податковий період, замість сплати на доходи фізичних осіб (щодо доходів, отримані від підприємницької діяльності), податку додану вартість, податку з продажу, податку майно (щодо майна, використовуваного реалізації підприємницької діяльності) і єдиної соціального податку на дохід, отримані від підприємницької діяльності, і навіть виплат та інших винагород, нарахованих ними на користь фізичних лиц.

Сплата страхових внесків на обов’язкове пенсійне страхування ввозяться відповідно до законодавства Російської Федерації. Інші податки сплачуються відповідно до загальним режимом налогообложения.

З січня 2003 року спрощену систему оподаткування, облік і звітність, застосована відповідно до положень Федерального закону від 29.12.95 N 222-ФЗ «Про спрощену систему оподаткування, облік і звітність для суб'єктів малого підприємництва », замінюється спрощеної системою оподаткування, передбаченої главою 26.2 частині другій НК РФ, яка вносить революційних змін в оподаткування малого бизнеса.

Ті підприємці, які виявляють бажання перейти дану систему з 2003 року, зобов’язані подати законопроекти до податковий орган за місцем проживання заяву про перехід цю систему формою № 26.2−1, затвердженої наказом МНС Росії від 19.09.2002 № ВГ-3−22/495. Знову зареєстровані індивідуальні підприємці вправі подати разом з подачею всі заяви про постановці на облік у податкових органах. Повідомлення у «заяві індивідуальними підприємцями розміру доходу, одержану підприємницької діяльності, носить добровільний характер.

У згаданому заяві підприємець повинен зазначити, який із двох передбачені законами об'єктів оподаткування він вибрав, бо від вибору об'єкта оподаткування залежатиме ставка єдиного податку. У цьому виходячи з ст. 346.14 НК РФ об'єктом оподаткування може лише доходи чи доходи, зменшені на величину витрат. Якщо підприємець вибере об'єктом оподаткування доходи, то єдиний податок обчислюватиметься за ставкою 6%. Якщо ж об'єктом оподаткування будуть доходи, зменшені на величину витрат, розмір податкової ставки становитиме 15%.

Проте до ст. 6 Федерального закону від 24.07.2002 N 104-ФЗ «Про внесення і доповнень у видаткову частину другу таки Податкового кодексу Російської Федерації та інших акти законодавства Російської Федерації, і навіть про визнання що втратили силу окремих актів законодавства Російської Федерації про податки і зборах «починаючи з початку 2005 роки громадських організацій і індивідуальних підприємців, які використовують спрощену систему оподаткування, передбачену главою 26.2 НК РФ, об'єктом оподаткування зізнаються лише доходи, зменшені на величину витрат. Отже, об'єкт оподаткування вигляді отриманих прибутків з початку 2005 року применяется.

З іншого боку, в усіх індивідуальні підприємці можуть застосовувати цей податковий режим. Не вправі застосовувати спрощену систему оподаткування індивідуальні предприниматели:

— займаються виробництвом підакцизних товарів, і навіть здобиччю і реалізацією з корисними копалинами, крім загальнопоширених корисних ископаемых;

— є учасниками угод про поділ продукції;

— перекладені на систему оподаткування вигляді єдиного податку вмененный дохід для певних видів діяльність у відповідність до главою 26.3 Податкового кодекса;

— перекладені на систему оподаткування сільськогосподарських товаровиробників відповідно до главою 26.1 Податкового кодекса;

— середня кількість працівників яких перевищує ста человек;

— нотаріуси, займаються приватної практикой.

При переході на спрощену систему оподаткування індивідуальні підприємці звільняються й від сплати наступних налогов:

— податку доходи фізичних осіб (щодо доходів, отримані від здійснення підприємницької діяльності). Слід зазначити, що індивідуальний підприємець, який одержав дохід як фізична особа, наприклад, під час продажу майна, не що у підприємницької діяльності (особиста квартира, житловий дім" і т.п.) є платником на доходи фізичної особи в общеустановленном порядке;

— податку додану стоимость;

— податку з продаж;

— податку майно (щодо майна, використовуваного реалізації підприємницької деятельности);

— єдиний соціальний податку з доходів, отримані від підприємницької діяльності, ні з виплат та інших винагород, нарахованих індивідуальними підприємцями на користь фізичних лиц.

Сплата цих податків замінюється сплатою єдиного податку, исчисляемого за результатами господарську діяльність за податковий период.

Перехід на спрощену систему оподаткування не звільняє індивідуальних підприємців від:

1) федеральних налогов:

— державної пошлины;

— митних пошлин;

— платежів користування на природні ресурси, зачислюваних до федерального бюджету, в республіканський бюджет республіки до складі Російської Федерації, в крайові, обласні бюджети країв, і областей, обласної бюджет автономної області, окружні бюджети автономних округів і районних бюджетів районів гаразд і можна за умов, передбачених законодавчими актами Російської Федерации;

— податку купівлю іноземних грошових знаків і платіжних документів, виражених у іноземної валюте;

— і щодо оплати користування водними объектами;

— податку видобування ископаемых.

2) транспортного податку, що є регіональним налогом.

3) наступних місцевих налогов:

— земельного налога;

— податку рекламу;

— інших податків і зборів, встановлених місцевими законодавчими органами відповідно до чинним законодательством.

Перехід на спрощену систему оподаткування не звільняє індивідуальних підприємців від ведення касових операцій та уявлення статистичної звітності.

Податковим періодом для індивідуальних підприємців, які використовують спрощену систему, визнається календарний рік, тобто період із 1 січня до 31 декабря.

Звітними періодами з податку є I квартал, півріччя, дев’ять месяцев.

Оскільки податковим періодом визнається календарний рік, показники діяльності організації, або індивідуального підприємця залежно вибраного об'єкта оподаткування визначаються наростаючим итогом.

Спеціальний податковий режим як спрощеної системи оподаткування, передбачений у розділі 26.2 НК РФ, може застосовуватися з початку 2003 року індивідуальними підприємцями за певних умов. Перехід на спрощену систему оподаткування, і навіть повернення до спільного режиму оподаткування індивідуальними підприємцями носить добровільним. Індивідуальні підприємці заслуговують вибору між спрощеної системою оподаткування нафтопереробки і традиційної системою налогообложения.

Підпункт 15 п. 3 ст.346.12 НК РФ містить обмеження граничною чисельності працівників щодо можливості переходу на спрощену систему. Середня кількість працівників організації має перевищувати 100 человек.

Слід звернути увага фахівців і на пп.16 п. 3 ст.346.12 НК РФ, який обмеженням до переходу на спрощену систему оподаткування встановлює вартість амортизируемого майна. І йдеться розвивається саме про граничною вартості лише амортизируемого майна, яка повинна перевищувати 100 млн руб.

У пункті 3 ст. 346.12 НК РФ також встановлено обмеження застосування спрощеної системи оподаткування індивідуальними підприємцями. Індивідуальні підприємці, що ухвалили рішення застосовувати спрощену систему оподаткування з початку 2003 року, немає обмежень за доходах від підприємницької діяльності, отриманим дев’ять місяців 2002 года.

Сплата квартальних авансових платежів і податку проводиться у разі місця проживання індивідуального підприємця. Квартальні авансових платежів з податку сплачуються індивідуальними підприємцями пізніше 25-го числа місяці, наступного за завершеним звітним періодом. Отже, сплата квартальних авансових платежів здійснюється 25 квітня, 25 липня, 25 жовтня. Податкові декларації за підсумками звітних періодів також видаються податкові органи в зазначені сроки.

Податок, обчислений за підсумками податкового періоду, сплачується індивідуальними підприємцями пізніше 30 квітня року, наступного за завершеним податковим періодом. Податкова декларація за підсумками податкового періоду також представляється податкові органи пізніше зазначеного срока.

Згідно з законодавством платник податків підставі даних податкового обліку має розраховувати єдиний податку з здобутих у податковому періоді доходів. Звітністю є податкові декларації, що подаються за підсумками звітний період (перший квартал, півріччя і дев’ять місяців) пізніше 25 днів із дня закінчення звітний період і за підсумками податкового періоду (року) пізніше 30 квітня року, наступного за звітним. З поданих декларацій підприємець протягом року сплачує авансових платежів з податку (за місцем проживання підприємця) пізніше 25 числа першого місяця, наступного за завершеним звітним періодом. За підсумками року сплата податку виробляється пізніше терміну, встановленого на шляху подання податкових декларацій.

2.3. Вмененная система налогообложения.

Систему оподаткування у вигляді єдиного податку вмененный дохід окремих видів діяльності може застосовуватися у відношенні наступних видів підприємницької деятельности:

1) надання побутових услуг;

2) надання ветеринарних услуг;

3) надання послуг за ремонту, технічного обслуговування і мийці автотранспортних средств;

4) роздрібної торгівлі, здійснюваної через магазини і їдальні павільйони з майданом торгового залу щодо об'єкта організації торгівлі трохи більше 150 кв. метрів, намети, рундучки й інші об'єкти організації торгівлі, зокрема які мають стаціонарної торгової площади;

5) надання послуг комунального харчування, здійснюваних під час використання залу площею трохи більше 150 квадратних метров;

6) надання автотранспортних послуг з перевезення пасажирів й переробку, здійснюваних організаціями та індивідуальними підприємцями, що експлуатують трохи більше 20 транспортних средств.

Сплата індивідуальними підприємцями єдиного податку звільняє їхню відмінність від сплати наступних налогов:

1) на доходи фізичних осіб (щодо доходів, отримані від підприємницької діяльності, оподатковуваного єдиним налогом);

2) податку з продажу (щодо операцій, здійснюваних у межах підприємницької діяльності, оподатковуваного єдиним налогом);

3) податку майно фізичних осіб (щодо майна, використовуваного реалізації підприємницької діяльності, оподатковуваного єдиним налогом);

4) єдиного соціального податку (щодо доходів, отримані від підприємницької діяльності, оподатковуваного єдиним податком, і виплат, вироблених фізичних осіб у зв’язку з веденням підприємницької діяльності, оподатковуваного єдиним налогом).

Платниками Податків єдиного податку вмененный дохід є індивідуальні підприємці, здійснюють біля Російської Федерації підприємницьку діяльність, оподатковуваний єдиним налогом.

Індивідуальні підприємці, є платниками податків єдиного податку, не зізнаються платниками податків ПДВ (щодо операцій, визнаних об'єктами оподаткування відповідність до главою 21 Податкового кодексу, здійснюваних у межах підприємницької діяльності, оподатковуваного єдиним податком), крім ПДВ, що підлягає сплату у відповідність до Податковим Кодексом під час ввезення товарів на митну територію Російської Федерации.

Літочислення і сплата інших податків і зборів, не вказаних у теперішньому пункті, здійснюються платниками податків відповідно до загальним режимом налогообложения.

Індивідуальні підприємці, є платниками податків єдиного податку, сплачують страхові внески на обов’язкове пенсійне страхування відповідно до законодавства Російської Федерации.

Платники податків зобов’язані дотримуватися порядок ведення розрахункових і касових операцій на готівкової і безготівковій формі, встановлений відповідно до законодавства Російської Федерации.

При здійсненні кількох видів підприємницької діяльності, які підлягають оподаткуванню єдиним податком відповідно до справжньої главою, облік показників, необхідні обчислення податку, ведеться роздільно за кожним видом деятельности.

Платники податків, здійснюють поруч із підприємницької діяльності, підлягає оподаткуванню єдиним податком, інші види підприємницької діяльності, зобов’язані вести окремий облік майна, зобов’язань та господарських операцій на відношенні підприємницької діяльності, підлягає оподаткуванню єдиним податком, й підприємницької діяльності, щодо якої платники податків сплачують податки відповідно до загальним режиму оподаткування, і обчислюють і сплачують податки та збори щодо цих видів діяльності в з певним режимом налогообложения.

Об'єктом оподаткування застосування єдиного податку визнається вмененный дохід налогоплательщика.

Податкової базою для обчислення суми єдиного податку визнається величина вмененного доходу, розраховувана як твір базової дохідності за певним виду підприємницької діяльності, исчисленной за податковий період, і величини фізичного показника, характеризуючого даний вид деятельности.

При обчисленні податкової бази використовується наступна формула расчета:

ВД = БД? (N1 + N2 + N3)? К1? К2? К3, { 1 }.

де ВД — величина вмененного дохода,.

БД — значення базової дохідності на місяць за певним виду підприємницької деятельности,.

N1, N2, N3 — фізичні показники, що характеризують даний вид діяльності, у кожному місяці податкового периода,.

К1, К2, К3 — коригувальні коефіцієнти базової доходности;

Для обчислення суми єдиного податку залежно від виду підприємницької діяльності використовуються фізичні показники, що характеризують певний вид підприємницької діяльності, і базова дохідність інвестицій у месяц.

Таблиця 1.

Рівень базової дохідності за видами підприємницької деятельности.

Види підприємницької деятельности.

Фізичні показатели.

Базова дохоность на місяць (рублей).

Надання побутових услуг.

Кількість працівників, включаючи індивідуального предпринимателя.

5 000.

Надання ветеринарних услуг.

Кількість працівників, включаючи індивідуального предпринимателя.

5 000.

Надання послуг за ремонту, технічного обслуговування і мийці автотранспортних средств.

Кількість працівників, включаючи індивідуального предпринимателя.

8 000.

Роздрібна торгівля, здійснювана через об'єкти стаціонарної торговельну мережу, мають торгові залы.

Площа торгового залу (в квадратних метрах).

1 200.

Роздрібна торгівля, здійснювана через об'єкти стаціонарної торговельну мережу, які мають торгових залів, і роздрібна торгівля, здійснювана через об'єкти нестационарной торгової сети.

Торговельне место.

6 000.

Громадське питание.

Площа залу обслуговування відвідувачів (в квадратних метрах).

Надання автотранспортних послуг.

Кількість автомобілів, що використовуються перевезень пасажирів і грузов.

4 000.

Розносна торгівля, здійснювана індивідуальними підприємцями (крім торгівлі підакцизними товарами, лікарськими препаратами, виробами з коштовного каміння, зброєю і патронами щодо нього, хутряними виробами і технічно складними товарами побутового назначения).

Кількість працівників, включаючи індивідуального предпринимателя.

3 000.

Базова дохідність коригується на коефіцієнти К1, К2 і К3.

К1 — коригувальний коефіцієнт базової дохідності, враховує сукупність особливостей ведення підприємницької діяльність у різних муніципальних утвореннях, особливостей назви населеного пункту чи місця розташування, і навіть місця розташування всередині назви населеного пункту, окреслюється ставлення значення кадастрової ціною землі за місцем здійснення діяльності платником податків до максимально кадастрової ціною землі, встановленої Державним земельним кадастром для цього виду деятельности;

Коригувальний коефіцієнт К1 розраховується за наступній формуле:

К1 = (1000 + Коф)? (1000 + Клубок),{ 2 }.

де Коф — кадастрова вартість землі (підставі даних Державного земельного кадастру) за місцем здійснення підприємницької діяльності налогоплательщиком;

Клубок — максимальна кадастрова вартість землі (підставі даних Державного земельного кадастру) для цього виду підприємницької деятельности;

1000 — непідвладна інфляції вартісна оцінка інших чинників, що впливають на величину базової дохідності, наведена до одиниці площади.

Коригувальний коефіцієнт базової дохідності К1 2003 року щодо величини базової дохідності не застосовується.

К2 — коригувальний коефіцієнт базової дохідності, враховує сукупність особливостей ведення підприємницької діяльності, зокрема асортимент товарів (робіт, послуг), сезонність, час, величину доходів, особливості місця ведення підприємницької роботи і інші особенности.

Значення коригувального коефіцієнта К2 визначаються всім категорій платників податків суб'єктами Російської Федерації на календарний рік, можуть бути не більше від 0,1 до 1 включно і розраховується за наступній формуле:

К2 = Кпост? Кперем, { 3 }.

де Кпост — коефіцієнт, враховує рівень дохідності в Астраханській области;

Кперем — твір коефіцієнтів, що враховує сукупність інших особливостей ведення підприємницької діяльності, зокрема сезонність, асортимент товарів (робіт, послуг), час, величину доходів населення і інші показатели.

При обчисленні суми єдиного податку вмененный дохід окремих видів діяльності значення коефіцієнта К2, що перевищує 1, дорівнює 1, менше 0,1 — дорівнює 0,1.

К3 — коэффициент-дефлятор, відповідний індексу зміни споживчих ціни товари (роботи, послуги) Російській Федерації. Коэффициент-дефлятор публікується гаразд, встановленому Урядом Російської Федерации.

Коэффициент-дефлятор 2003 року дорівнює единице.

Що стосується, якщо протягом податкового періоду в платника податків відбулася зміна величини фізичного показника, платник податків при обчисленні суми єдиного податку враховує вказане зміна початку того місяці, у якому відбулася зміна величини фізичного показателя.

Розмір вмененного доходу за квартал, протягом якого здійснена відповідна державна реєстрація платника податків, розраховується з повних місяців починаючи з місяці, наступного за місяцем зазначеної державної регистрации.

Податковим періодом з податку визнається квартал.

Ставка єдиного податку встановлюється у вигляді 15 відсотків величини вмененного доходу. Отже, єдиний податку вмененный дохід розраховується за наступній формуле:

ЄП = ВД? 15? 100,{ 4 }.

де ВД — вмененный дохід за податковий период;

15? 100 — податкова ставка.

Сплата єдиного податку виробляється платником податків за підсумками податкового періоду пізніше 25-го числа першого місяця наступного податкового периода.

Сума єдиного податку, обчислена за податковий період, зменшується платниками податків у сумі страхових внесків на обов’язкове пенсійне страхування, що здійснюється на відповідно до законодавства Російської Федерації, сплачених цей самий період при виплаті платниками податків винагород своїм працівникам, зайнятих у тих галузях діяльності платника податків, якими сплачується єдиний податок, і навіть у сумі страхових внесків у вигляді фіксованих платежів, сплачених індивідуальними підприємцями за своє страхування, на суму виплачених посібників з тимчасової непрацездатності. У цьому сума єдиного податку може бути зменшено понад 50 відсотків з страховим внескам на обов’язкове пенсійне страхование.

Суми єдиного податку зараховуються на рахунки органів федерального казначейства їхнього наступного розподілу є у бюджети всіх рівнів і бюджети державних позабюджетних фондів відповідно до бюджетним законодавством Російської Федерации.

Заключение

.

Податкова система одна із головних елементів ринкової економіки. Вона виступає головним інструментом впливу держави щодо розвиток господарства, визначення пріоритетів економічного та розвитку. У зв’язку з цим необхідно, щоб податкову систему Росії була адаптована до нових суспільним відносинам, відповідала світовому опыту.

Нестабільність наших податків, постійний перегляд ставок, кількості податків, пільг тощо., безсумнівно, грає негативну роль, особливо у період переходу російської економіки до ринкових відносин, і навіть перешкоджає інвестиціям як вітчизняним, і іноземним. Нестабільність податкової системи нині - головну проблему реформи налогообложения.

Життя показала неспроможність зробленого упора суто фіскальну функцію податкової системи: оббираючи платника податків, податки душать його, звужуючи цим оподатковувану базу і зменшуючи податкову массу.

Аналіз реформаторських перетворень у сфері податків у основному показує, що висунуті пропозиції стосуються окремих елементів податкової системи (передусім розмірів ставок, наданих пільг і; об'єктів оподаткування; посилення чи заміни одних податків інші).

Сьогодні існує величезний, причому теоретично узагальнений і осмислений, досвід стягування ПДВ і використання податків у в країнах Заходу. Але орієнтація з їхньої практику дуже утруднена, що було б, цілком нерозумно не приділяти першорядне увагу специфіці економічних, соціальних і розширення політичних умов сьогоднішньої Росії, шукає кращі шляху реформування свого народного хозяйства.

1. Цивільний кодекс Російської Федерації. Частини 1 і 2. — М., 2002 г.

2. Податковий Кодекс РФ. Частини 1 і 2. — М.: «Проспект», 2003 г.

3. М. Г. Лапуста, О.Г. Поршнєв, Ю.Л. Старостін, Л. Г. Скамай. Підприємництво. — М.: «ИНФРА — М», 2004 р.

4. Малі підприємства. Суб'єкти малого підприємництва. — М.: «ЮНИТИ», 2002.

5. Л. П. Хабарова. Спрощена систему оподаткування. — М.: «Бухгалтерський бюлетень БББ», 2003 р.

6. С. Рагимов. Оподаткування малого підприємництва. М.: «Фінанси», 2001 г.

7. Сайт з Інтернету: internet.