Методи навчання географії в школі

Реферат на тему:

Методи навчання географії в школі

Дидактична суть методу навчання географії

Географічна освіта в сучасній школі вимагає вибору оптимальних методів формування теоретичних знань.

Будь — який метод являє собою засіб взаємопов'язаної діяльності вчителя й учнів, спрямованої на досягнення триєдиної мети: освітньої, розвивальної і виховної.

Організація пізнавальної діяльності учнів на уроках географії зобов’язує вчителя чітко уявити співвідношення внутрішньої і зовнішньої сторони методу.

А.М.Алексюк визначає, що зовнішню сторону методів, яка безпосередньо спостерігається в різних способах здійснення взаємозв'язаної і цілеспрямованої діяльності учителя і школярів, складають:

1) словесно — слухова форма (учитель розповідає або запитує, а учні слухають, відповідають);

2) словесно — зорова форма (використання різних засобів наочності);

3) практично — дійова форма (виконання вправ, дослідів, практичних робіт);

4) зовнішні форми вияву компонентів управління вчителя та самоуправління учнів у процесі навчання;

5) прояву педагогічної техніки і педагогічної майстерності (постановка і сила голосу, педагогічних такт, манера спілкування і т. ін.);

6) форма організації пізнавальної діяльності школярів: індивідуальна, групова, фронтальна.

При однаковій зовнішній стороні може бути різна внутрішня сторона методу.

Внутрішню сторону складають:

1. 1)зміст навчального предмета ;

2. 2)логіко — процесуальна сторона розумової діяльності учнів (її склад та рівень сформованості, рівень узагальнення розумових дій, індукція, дедукція) — рівень пізнавальної самостійності учнів у навчально — пізнавальній діяльності (репродуктивний, еврестичний, дослідницький).

Щодо методів навчання географії, то вчені під ними розуміють систему послідовних дій вчителя, що організовує пізнавальну і практичну діяльність учнів, веде їх до засвоєння змісту географії як навчального предмета.

Таким чином, вчитель за допомогою різних методів управляє учінням школярів, тобто планує, організовує, стимулює, контролює, регулює, коригує, аналізує і оцінює кінцевий та проміжні результати, а учень — сприймає, усвідомлює, осмислює (узагальнює і систематизує), закріплює, застосовує на практиці засвоєні знання.

Класифікація методів навчання географії та їх характеристика

У сучасній педагогіці склалася цілісна система класифікації методів навчання. Однак, в останні роки вчені намагаються не тільки розглядати методи навчання з погляду зовнішніх форм і засобів діяльності вчителя і учнів, а й виявляти істотні ознаки, пов’язані із специфікою засвоєння окремих елементів знань змісту освіти (в тому числі географічної). Це є класифікація методів навчання за рівнями самостійної пізнавальної діяльності учнів, яку запропонували І.Я.Лернер і М.М.Скаткін.

Вона охоплює такі методи: інформаційно — рецептивний, репродуктивний, метод проблемного викладу знань, частково — пошуковий або еврестичний, дослідницький.

Інформаційно — рецептивний метод — це спосіб організації засвоєння учнями готових знань про предмети і явища навколишнього світу та способи виконання різних видів діяльності. Цей метод навчання може вимагати різних засобів (словесних, наочних, практичних) і форм прояву (мовлення і слухання, показ і розглядання, показ вчителем об'єкта і способу дій з ним та маніпулювання об'єктом учнями), але в усіх цих випадках його дидактична суть, — як зазначає І.Я.Лернер, — у поданні вчителем готової інформації, з одного боку, і в усвідомленому сприйманні й запам’ятовуванні учнями, з іншого.

Щодо предметів і явищ навколишнього світу «готовими» називають знання, що надаються учневі у вигляді інформації, в якій міститься характеристика об'єкта, розкриваються його взаємозв'язки й залежності. Інформацію для засвоєння учні отримують через пред’явлення самого об'єкта, його матеріалізованої форми або відомостей про нього у знаковій (усній або письмовій) формі. Наприклад, вивітрювання — це руйнування та зміна гірських порід під дією коливань температури повітря, вологи і живих організмів. Розрізняють фізичне, хімічне та органічне вивітрювання і т. п.

" Готовими" знаннями про спосіб діяльності називають інформацію про зміст діяльності, тобто склад дій, і послідовність та умови виконання дій. Наприклад, для визначення азимута компас повертають так, щоб поділка 0° збіглась з темним кінцем стрілки. Потім слід повертати кільце компаса, доки лінія від прорізу до мушки не встановиться у напрямі на предмет. Мушка покаже на шкалі величину азимута в градусах.

Показ зразка й усний коментар вчителя при цьому супроводжується наочністю, зокрема записом алгоритму, інструкції або побудовою моделі (схеми, таблиці) на якій окремі дії виділяються умовними позначеннями.

Ефективність інформаційно — рецептивного методу залежить, по — перше, від змісту інформації, її структури, логіки викладупо — друге, підготовки учнів до її сприйманняпо — третє, ефективності контролю за якістю її засвоєння.

Цей метод використовується для організації засвоєння змісту навчального предмета, який є новим для школярів, малознайомим, складним за структурою і вимагає цілісного сприймання.

Репродуктивний метод. Цим методом учнів навчають способів діяльності. Навчальна мета його полягає в тому, що вчитель конструює систему завдань на відтворення дій, уже відомих і усвідомлених учнями інформаційно — рецептивним методом, а учні виконують ці завдання, відпрацьовують їх відтворення. У процесі чого формуються вміння і навички.

Найбільш поширений варіант використання репродуктивного методу в процесі навчання географії - це постановка учням завдань, виконуючи які слід керуватися типовими планами характеристики окремих компонентів природи, комплексної фізико — географічної характеристики території, характеристики окремих економіко — географічних об'єктів, галузей народного господарства, економічних районів тощозавдань, під час виконання яких слід керуватися інструкцією про порядок виконання дій (при визначенні азимута, географічних координат об'єкта та ін.) — завдань, які виконуються за зразком і т. п.

Метод проблемного викладу знань. Суть цього методу полягає у продуманій, цілеспрямованій і послідовній системі дій вчителя і учнів, за якої вчитель створює проблемні ситуації, спрямовує і контролює шляхи розв’язання завдань, здійснює перевірку їх виконання та оцінює діяльність учнів. Таким чином, вчитель не тільки повідомляє учням готові знання, а показує шляхи їх відкриття.

Інакше кажучи, учитель демонструє перед учнями самий шлях наукового мислення, змушує їх стежити за діалектичним рухом думки до істини, робить учнів як би співучасниками наукового пошуку.

Частково — пошуковий (евристичний) метод призначений поступово залучати учнів до творчої діяльності. За цим методом школярі під керівництвом учителя вчаться розв’язувати проблемні задачі. Насамперед учитель вчить учнів виявляти проблему в цілому або її частини. При цьому він ставить проблемні запитання по ходу викладання навчального матеріалу, демонстрування ілюстрації, картини та ін.

Вчитель може висловлювати свої міркування щодо цих запитань і висловлюваних фактів. Складну задачу може розчленувати на декілька підзадач і тоді розв’язання кожної з них полегшить наближення учнів до її виконання. Іноді вчитель проводить евристичну бесіду, яка складається із серії взаємопов'язаних запитань, кожне з яких є кроком на шляху до розв’язання задачі. І в першому, і в другому випадку вчитель спрямовує учнів на пошуки способу розв’язання не цілісної задачі, а окремих її елементів, що в сукупності ведуть до вирішення поставленої проблеми.

Наприклад, щоб розкрити сутність поняття «план місцевості», вчитель разом з учнями з’ясовують істотні ознаки, які складають його зміст. Однією з таких ознак є те, що «план місцевості - це зображення невеликої ділянки земної поверхні». Ця істотна ознака поняття виділяється в процесі евристичної бесіди.

— Уявіть собі, що ми піднімаємося на аероплані вище і вище над місцевістю. Чи змінюватимуться її розміри? Як?

— Які об'єкти на місцевості ми довше будемо бачити: великі чи маленькі?

— Таким чином, з висотою розміри місцевості збільшуються. А що ж відбувається з кількістю бачених на ній об'єктів? Чи бачимо ми на великій висоті невеличкі будівлі, поодинокі дерева, вузькі стежки, маленькі струмочки?

— Отже, якими повинні бути розміри місцевості (великими чи малими), щоб на її плані зобразити більше побачених об'єктів?

Учні в даному випадку застосовують знання про розширення горизонту і збільшення лінії горизонту з висотою і разом з учителем доходять висновку, що чим більшу за розмірами місцевість ми бачимо, тим менше бачимо на ній необхідних природних і створених людиною об'єктів, і навпаки. Таким чином, щоб більше на плані зобразити об'єктів, потрібно охоплювати менші розміри місцевості.

— Отже, план місцевості, це креслення великої чи невеликої ділянки земної поверхні? (Невеликої).

— Це перша істотна ознака поняття «план місцевості» .

Щоб довести це, вчитель демонструє декілька планів місцевості та обговорює їх разом із учнями. Шляхом організації розумової діяльності з’ясовуються інші істотні ознаки плану місцевості.

Дослідницький метод, як і інші розглянуті методи проблемного навчання, є способом організації творчої діяльності учнів, яка зумовлюється навчальним проблемним завданням. Але відмінність діяльності учнів, організованої цим методом полягає у самостійному розв’язанні цілісної проблеми. Це означає, що учні самі виконують всі етапи процесу розв’язання проблеми, починаючи з усвідомлення пізнавального протиріччя. Обов’язковою передумовою використання цього методу є засвоєння учнями умінь виконувати всі ці етапи в їх логічній послідовності, а саме: створення проблемної ситуації, висловлення передбачення для керування діяльністю школярів, доведення правильності передбачення, аналіз виконання навчально — дослідницького завдання (учні роблять загальний висновок і порівнюють його з визначеними цілями).

Наприклад, під час формування поняття «географічна карта» вчитель показує учням два однакових за розмірами чистих листки паперу і запитує:

-" Чи можна на одному з них зобразити план місцевості вашого населеного пункту, а на другому — територію нашої держави? Якщо ні - то чому? Якщо так — то за яких умов?" .

Під час формування поняття «компас» можна поставити таке проблемне запитання, яке потребує дослідження.

— Вам відомо, що червоний колір — теплий, а синій холодний. Чому одна частина стрілки компаса червоного кольору, а друга синього? і т. п.

Схарактеризовані методи дають можливість учителеві керувати розумовими діями учнів, розвивати їх мислення в процесі формування географічних знань, умінь і навичок.

За джерелами знань методи навчання поділяються на словесні, наочні і практичні.

Словесні методи навчання

До словесних методів навчання географії відносяться: розповідь, бесіда, диспут, конференція.

Розповідь доцільно застосовувати, коли треба підкреслити характерні риси географічного об'єкта або явища, життя і побуту населення, розкрити історію географічних відкриттів, повідомити про визначні події сучасності і т. п. Під час розповіді вчитель виконує дві функції: розкриває навчальний зміст і керує навчально — пізнавальною діяльністю учнів. Друга функція часто залишається поза увагою.

Викладений зміст може запам’ятовуватися учнями механічно або засвоюватися ними свідомо. Важливо останнє. Однак це можливо лише в ході активної пізнавальної діяльності. Для її забезпечення необхідно, щоб керівна функція учителя здійснювалася через організацію і стимулювання пізнавальних процесів, контроль за ними та їх регулювання і коригування.

Важливим для керівництва розповіддю є:

• -.підготовка учнів до сприймання розповіді;

• -.логіка розповіді (індуктивна, дедуктивна);

• -.зворотний зв’язок;

• -.виявлення якості пізнавальної діяльності в процесі розповіді за допомогою складання таблиць, плану, схем, схематичних малюнків, записів опорних слів і т. п.

Розповідь — опис будується на змісті, який містить інформацію про конкретний предмет, явище або групу об'єктів. Вона передбачає формування уявлень.

Розповідь — пояснення будується на матеріалі, який містить теоретичні положення про суть предметів і явищ, внутрішні взаємозв'язки і залежності між ними.

Бесідаце складний спосіб організації пізнавальної діяльності учнів. Особливість цього методу навчання полягає в тому, що інформація відтворюється або сприймається школярами частинами, у формі запитань і відповідей.

За структурою побудови бесіди бувають: катехізичні та евристичні.

У катехізичній бесіді передбачаються короткі відповіді учнів на запитання вчителя, який виявляє в основному знання ними фактичного матеріалу. Запитання при цьому не зв’язані між собою логікою міркування і не ведуть учнів до розв’язання якої-небудь проблеми. Цей вид бесіди здебільшого застосовується для перевірки знань і умінь, закріплення і повторення матеріалу.

Еврестична бесіда характеризується тим, що учитель ставить перед учнями проблему і з допомогою навідних запитань та додаткової інформації примушує їх відтворювати раніше набуті знання, а також, шляхом логічних міркувань, самостійно підійти до розв’язання цієї проблеми. Запитання ставляться з таким розрахунком, щоб відповіді на них наближали мету бесіди. Еврестична бесіда вимагає від учителя доброї обізнаності з свого предмета або теми, що вивчається. Взагалі вона потребує широкої і глибокої ерудиції, винахідливості, уміння вести діалог, дискусію.

Вимоги до запитань бесіди:

• -.запитання мають бути конкретними за змістом, тобто учень повинен розуміти, про який об'єкт запитує вчитель і що саме про нього треба розповісти;

• -.слід уникати альтернативних запитань (наприклад, «Спекотне чи холодне літо в степах?»);

• -.запитання не повинні бути подвійними чи потрійними, особливо такими, що стосуються різних об'єктів або різних сторін одного предмета, явища, їх несумісних ознак, властивостей (наприклад, «Які властивості має торф, як його видобуває і використовує людина?»);

• -.не можна в запитання включати невідомі або мало відомі терміни, повторювати запитання декілька разів у різних формулюваннях і т ін.

Лекція — словесний метод, який використовується в основному на уроках географії в старших класах. Ним доцільно розкривати зміст вступних і підсумкових тем, для яких характерне висвітлення проблемних питань, оціночні судження, більш широке встановлення зв’язків із сучасністю. В економічній і соціальній географії мають місце оглядові лекції.

Лекція вимагає серйозної самоосвітньої підготовки вчителя. Він повинен відібрати матеріал, доповнити його новими даними, пов’язати з сучасністю, продумати прийоми розкриття причин, зв’язків, забезпечити її науковість та досягнення розвивальної і виховної мети.

Кожна лекція складається із вступу, основної частини і висновків.

Наочні методи навчання

Одним з найпоширеніших наочних методів навчання є спостереження.

Спостереження — це цілеспрямоване, планомірне сприймання об'єктів навколишньої дійсності, яке підпорядковане конкретно визначеним цілям і вимагає вольових зусиль.

Шкільна програма передбачає таку систему спостережень в природі і трудовій діяльності людей, яка найбільше відповідає курсу географії. Одні спостереження проводяться щодня (за погодою), інші - раз на місяць (вимірювання висоти сонця над горизонтом), окремі епізодично (за місячним чи сонячним затемненням).

Послідовність в організації і проведенні спостережень

1. 1)пояснити значення спостережень, їх мету, розповісти про зміст спостережень і ознайомити учнів з інструкцією щодо їх проведення;

2. 2)навчити користуватися приладами й інструментами, які використовуються під час спостережень, вести записи в щоденниках і обробляти результати спостережень;

3. 3)допомогти учням в узагальненні матеріалів спостереження.

Є такі географічні явища, які учні не можуть безпосередньо спостерігати в природі, але їх можна моделювати і демонструвати на дослідах.

Навчальний дослід — це елементарний навчальний експеримент Він дає змогу відтворити явище або процес у спеціально створених умовах, простежити за його ходом, побачити ті ознаки, які в природі сприйняти безпосередньо неможливо.

Правила, яких слід дотримуватися під час проведення досліду:

1. 1)при плануванні уроку учитель повинен передбачати у зв’язку з якими питаннями буде проведено дослід, визначити його основні етапи;

2. 2)для активізації мислення учнів і перевірки розуміння ними досліду треба ставити запитання до всього класу, перевіряти правильність записів, замальовок;

3. 3)спрямовувати діяльність учнів на самостійне пояснення досліду і підводити їх до самостійних висновків;

4. 4)досліди доцільно супроводжувати не тільки схематичними малюнками і записами на дошці, а й демонструванням наочних посібників;

5. 5)проведення досліду не повинно забирати багато часу;

6. 6)перед проведенням досліду обов’язково перевірити прилади і обладнання.

Практичні методи

До практичних методів навчання географії відносять суспільно корисну працю учнів, їх виробничу практику. Суспільно корисна праця благотворно впливає на формування особистості учнів, привчає їх поважати працю інших і свою, бережливо ставитися до продуктів праці. Під час виробничої практики здійснюється зв’язок шкільного навчання з життям. Учителі спрямовують роботу учнів на озеленення території, вивчення водних джерел своєї місцевості, охорону рослинних і тваринних ресурсів, боротьбі з ярами, допомогу старшим на виробництві і т. ін.

Література:

1. 1.Кобернік С.Г. та ін. Методика викладання географії в школі: Навчальнометодичний посібник. — К.: Стафед — 2, 2000. 320с.

2. 2.Шипович Є.Й. Методика викладання географії: Навчальний посібник для студентів географічних факультетів університетів. — К.: Вища школа, 1981.-174с.

3. 3.Душина И.В.- Понурова Г. А. Методика преподавания географии: Пособие для учителей и студентов педагогичных университетов и институтов. — М.: Просвещение, 1996. — 192с.

4. 4.Методика обучения географии в средней школе: Пособие для учителей /Под редакцией И. С. Матрусова.- М.: Просвещение, 1985. 256с.

5. 5.Методика обучения географии в средней школе: Учебное пособия для студентов пед. институтов по географ. спец. /Под ред. Л. М. Панчешниковой.- М.: Просвещение, 1983.-320с.

6. 6.Дьяконов К. Н. и др. Современные методы географических исследований: Книга для учителя.- М.: Просвещение, 1985;256с.