Роль і місце літнього відпочинку в системі виховання школярів

Реферат на тему:

Роль і місце літнього відпочинку в системі виховання школярів План.

1. Поняття про табірну змінуїї роль у житті дитини.

2. Тимчасово створені дитячі літні колективи.

3. Виховний західйого особливості в умовах табірного літа. Предметний та виховний результати виховного заходу. Технологія підготовки і проведення виховного заходу. Недоліки у підготовці (організації) та проведенні виховних заходів у дитячих тимчасово створених літніх колективах.

4. Нетрадиційні форми виховних заходів в умовах табірного літаїх роль у формуванні й розвиткові у дітей комплексу позитивних ділових якостей.

5. Технологічна карта спільної творчої справи (СТС).

6. Організаційний, основний та заключний періоди табірної зміниїх мета, завдання та характерні особливості. Основні завдання педагога-організатора на кожному з етапів.

1. Поняття про табірну змінуїї роль у житті дитини.

Табірна зміна для дитини — це справи, в яких вона бере участь, виступаючи в різних ролях: організатора, учасника, глядача.

Відомо, що виховний вплив на дитину не є однобоким. Дитина активно взаємодіє з учителем, педагогом-організатором, вихователем, виступаючи не лише об'єктом виховання, але й його суб'єктом. У деяких випадках вона повністю сприймає виховний вплив організованих заходів, а в інших чинить опір, діє по-своєму, з погляду попередньо набутого життєвого досвіду. Запобігти такому опору можна тоді, коли внутрішньо підготувати дитину, тобто сформувати в ній установку діяти відповідно до вимог вихователя і умов співжиття. Це вимагає від педагога-організатора, вихователя надзвичайної уважності до особистості дитини, володіння ним психологічною чутливістю та спостережливістю за діями вихованців і за своїми власними діями, уміння передбачити результати свого виховного впливу й те, як учень реагуватиме на нього. Щоб вміти повести за собою, педагог-організатор повинен розвивати у собі особистісні якості, що характеризуються альтруїстичними і емпатійними особливостями (любов до дітейвияв, прийняття і повага індивідуальних особливостейспівпереживання їх емоційним проявамуміння бачити в них співучасника педагогічної діяльностідовіра), бути особистісним зразком багатства духовного життя. Головне не лише виховувати в собі доброзичливе ставлення до школяра, а й розвивати уміння розуміти його внутрішній світ, відчувати душу. Вивчення психолого-педагогічної літератури допоможе педагогу-організатору краще зрозуміти шляхи «вживання» у внутрішній світ особи дитини, навчить розуміти і, при необхідності, впливати.

Дрібниць у роботі педагога-організатора немає: його дії, слова, жести, міміка, вміння одягатися міцно відкладаються в свідомості дітей. Саме на цій основі складається в них образ. Найважливіший фактор успішної роботи педагога-організатора — це особистий приклад.

2. Тимчасово створені дитячі літні колективи.

Термін перебування дітей в таборі маленький, але і за цей час можна вплинути на формування їх світогляду, ставлення до людей, погляди, поведінку.

Успіх загальної справи, робота загону визначаються перш за все «якісною пробою» педагога-організатора, його захопленнями, його майстерністю. Майстерність педагога сучасної національної школи полягає не лише в умінні творити навчально-виховний процес з урахуванням складного дитячого світу, думок, почуттів, але й вміти сприяти під час літнього відпочинку розвиткові фізичного, розумового, духовного, соціального рівнів школярів, прояву їх соціальної активності, і головне — повсякчас створювати умови для стимулювання фізично-оздоровчої, предметно-практичної, навчально-пізнавальної, соціально-комунікативної, орієнтаційно-оцінної активності школярівсприяти саморозвиткові, самовизначенню, самоствердженню кожного учня.

Під час організації будь-якої діяльності тимчасово створеного учнівського колективу вихователям, педагогам-організаторам та школярам необхідно реалізовувати принцип спільного планування, спільної організації праці, колективного пошуку форм стосунків між учасниками спільної творчої справи, синтезуючи процес пізнання і життєво практичний досвід школярів.

Для повнокровного існування педагогіки співробітництва, реалізації спільної творчої справи педагогам, вихователям слід пам’ятати закон успіху І.П.Іванова:

— не замість дітей, без них, а разом з ними і попереду них думати;

— не замість дітей, без них, а з ними оцінювати зроблене, виносячи уроки на майбутнє;

— завжди і в усьому дотримуватися позиції захопленості пошуком.

3. Виховний західйого особливості в умовах табірного літа. Предметний та виховний результати виховного заходу. Технологія підготовки і проведення виховного заходу. Недоліки у підготовці (організації) та проведенні виховних заходів у дитячих тимчасово створених літніх колективах.

Виховний захід — це форма організації діяльності колективу і групи, це сукупність дій, спрямованих на досягнення певного виховного ефекту.

Перша особливість виховного заходу полягає в тому, що цей ефект хоч і не миттєвий, бо не дає відразу сформованої якості, проте призводить до деяких психологічних змін у спрямованості особистості вихованця, в його основних життєвих орієнтаціях, сприяє розширенню знань, збагаченню вмінь і навичок, змінам у системі міжособистісних стосунків у колективі тощо. Виховний захід моделює ті чи інші соціальні відносини, тим самим сприяє усвідомленню вихованцем їх суспільної суті, засвоєнню ним умінь орієнтуватися і діяти в них.

Друга особливість виховного заходу полягає в тому, що він має два результати: предметний і виховний. Ця особливість зумовлює ставлення до нього вихованців і вихователя. Для перших визначальним є предметний результат, привабливість і значимість виховного заходу. Для педагога-організатора виховного заходу, перш за все, в педагогічному впливові на колектив і особистість учня, в тих стосунках, які проявляються і формуються в процесі його підготовки та проведення. Тому, якщо вчитель дивиться на виховний захід очима дітей, орієнтуючись лише на його предметний результат, в значній мірі такий захід втрачає свій педагогічний вплив. Виховним захід стає лише за умови, коли його метою є самі діти, розвиток їхніх психологічних рис та соціально цінних якостей. Педагогічно доцільно підготовлений та проведений виховний захід дозволяє дитині пройти шлях від об'єкта до суб'єкта виховання і піднятись на вищий щабель морального самовдосконалення — стати самому вихователем, що є головним показником моральної зрілості особистості.

Форма виховного заходу, його зміст, структура визначаються виховною метою та основними педагогічними завданнями, що з неї випливають.

Технологія підготовки і проведення виховного заходу включає логічно зв’язані між собою етапи:

— підготовка;

— власне виховний захід;

— аналіз і оцінка його результативності;

— визначення перспективи на майбутнє.

Виховне значення заходу, як правило, визначається діяльністю колективу на етапі його підготовки. Його організація дозволяє в процес підготовки залучити практично кожного члена тимчасово створеного колективу. Підготовку заходу очолює найчастіше «рада справи» (5−6 учнів). Вони продумують і розробляють план, сценарій, умови його проведення, знайомлять з ним товаришів, колективно обговорюють, далі розподіляють доручення, враховуючи можливості та інтереси кожного, визначають контрольні терміни виконання окремих завдань. До підготовки підключається «рада друзів колективу» (шефи, ровесники, вчителі, батьки).

Позитивний настрій, почуття радості від спільної роботи створює зовнішній аспект заходу. Яскраве художнє оформлення, музичні вставки, зустрічі з цікавими людьми, знайомство з першоджерелами — все це дозволяє забезпечити емоційну привабливість виховного заходу, а отже, і його виховний вплив.

Спостереження за підготовкою і проведенням виховних заходів у дитячих тимчасово створених літніх колективах сприяли виявленню ряду недоліків:

— незважаючи на особливість сучасного етапу, у виборі форм виховного впливу вихователі, педагоги-організатори не надають переваги дискусійним засадам з різноманітних проблем учнівської молоді;

— не кожен школяр включений у різноманітні види творчої діяльності;

— у підготовці виховного заходу часто ігноруються вікові особливості, інтереси, можливості, потреби, не створюються умови для самовираження;

— більшість педагогів-організаторів без творчого осмислення використовують готові сценарії.

4. Нетрадиційні форми виховних заходів в умовах табірного літаїх роль у формуванні й розвиткові у дітей комплексу позитивних ділових якостей.

Для того, щоб виховна робота мала справжній вплив, вона повинна:

1) імітувати те середовище, в якому живуть і працюють діти;

2) мати конкретні цілі;

3) сприяти формуванню у вихованців практичних навиків щодо корегування чи зміни оточуючого предметного світу.

Нетрадиційні (активні) форми виховання (враховуючи їх різноманіття): аналіз конкретних ситуацій (АКС) — нове слово правди (НСП) — аналіз фактів історії (АФІ) — бумерангдиспутвідкритий (публічний) мікрофонділовіопераційні, імітаційні, сюжетно-рольові ігриорганізаційно-діяльні ігриприлюдні (публічні) лекціїмозкова атака (МА), мозковий штурм (МШ) — методи «круглого столу» — соціально-психологічний тренінг. Саме вони дійово допомагають сформувати навички, вміння, шляхом залучення школярів до «медоносних клітинок» навчально-пізнавальної і творчої діяльності.

При майстерному інструментуванні педагогом-організатором ці активні форми виховання збагачують світогляд вихованців, забезпечують якнайбільше залучення останніх до різноманітних видів творчої діяльності, допомагають сформувати й розвинути цілий комплекс позитивних ділових якостей в учнів:

— готовність прийняти відповідальність за діяльність групи;

— вміння контактувати з оточуючими;

— вміння адаптуватися в аудиторії;

— вміння обмінюватися інформацією, бути цікавим співбесідником, слухачем;

— вміння цінувати й раціонально використовувати свій і чужий час;

— вміння аналізувати і оцінювати свої дії відповідно до рівня компетентності;

— здатність формувати ідеї, пропозиції;

— здібність критично оцінювати внесок роботи кожного;

— передбачити можливі рішення.

Вибір форми виховного впливу залежить від: завдання, його змісту, віку аудиторії, рівня зацікавленості у вирішенні проблем та компетентності педагога-організатора, вихователя.

Дитина сприймає літню зміну найчастіше емоційно: подобається чи не подобається їй справа, в якій вона бере участьстосунки між своїми однолітками та дорослими, в які вона вступає під час підготовки й участі у тій чи іншій справітому прояв цих емоцій повинен помітити педагог-організатор (вихователь) і вміло ним маніпулювати.

5. Технологічна карта спільної творчої справи (СТС).

Схематично технологічна карта спільної творчої справи має такий вигляд:

6. Організаційний, основний та заключний періоди табірної зміниїх мета, завдання та характерні особливості. Основні завдання педагога-організатора на кожному з етапів.

Кожна зміна в таборі поділяється на три періоди: організаційний, основний, заключний. Кожен з них вирішує свої завдання, ставить виховну мету, визначає зміст, форми і методи. Але всіх їх об'єднує тісна співпраця дорослих і дітей, в основі якої пробудження і розвиток ініціативи, атмосфери радості і творчості.

Організаційний період зміни Мета: Розкрити перспективи діяльності дітей у таборі, закласти основи тимчасового дитячого об'єднання, враховуючи попередній досвід дітей.

Завдання:

1. Вивчити попередній досвід дітей, рівень їх умінь і навичок у організаторській діяльності, інтересів і захоплень.

2. Ознайомити з законами і традиціями табору.

3. Довести єдині вимоги до виконання режиму дня, дисципліни в таборі, визначити стиль взаємовідносин у дитячому об'єднанні.

Організація чергування в таборі.

За організацію чергування відповідає старший педагог-організатор. Протягом дня чергування здійснюється загоном на чолі з педагогом-організатором, вихователем, черговим загону.

Завдання чергових — стежити за підтримкою порядку в таборі, контролювати й організовувати виконання режимних моментів і плану дня. Перед чергуванням у загоні розподіляються обов’язки, черговий загін приймає чергування від попереднього. В день чергування загін встає на півгодини раніше звичайного. В кожному таборі повинні бути складені пам’ятки для чергових по табору.

Черговий вихователь, педагог-організатор протягом дня носить парадну форму, організовує:

— виконання плану роботи табору;

— виконання законів табору;

— подання сигналів на всі справи (згідно з режимом дня);

— підготовку приміщень і місць для загальнотабірних справ;

— роботу радіоінформації;

— підбиває підсумок дня тощо.

Черговий вихователь (педагог-організатор) має право:

— терміново зібрати чергових загонів;

— бути присутнім на загонових справах в інших загонах;

— вимагати від загонів і загонових чергових рапорти про проведення справ;

— вирішувати питання під час проведення «Дня батьків» та ін.

Приблизна пам’ятка чергового в їдальні.

Педагог-організатор організовує накриття столів у визначений час. Пояснює обов’язки черговим загонів у їдальні. Суворо контролює і несе відповідальність за своєчасне накриття столів, зовнішній вигляд чергових, дотримання правил гігієни і санітарії, дисципліни дітей у їдальні.

Забезпечує прибирання приміщень їдальні. Стежить за тим, щоб діти мили руки перед їжею.

Приблизна пам’ятка чергового в загоні.

Черговий в загоні - організатор дня в загоні. Забезпечує своєчасне виконання режимних моментів і плану на день. Узгоджує свої дії з органами дитячого самоврядування. Організовує підведення підсумків дня. Разом з черговим розподіляє і контролює виконання спільних творчих справ.

Організаційний період у таборі - найважливіший і найскладніший проміжок часу в житті загону.

Діяльність педагога-організатора в цей період відзначається найбільшою інтенсивністю: необхідно підготуватися до першої зустрічі (оформити привітання, можливо, наказ попередньої зміни, показати себе) — продумати всю в цілому систему дій в оргперіоді.

Аналіз організаційного періоду повинен знайти своє відображення в щоденнику.

Пропонуємо форми виховних дій, які доцільно використати в першому (організаційному) періоді табірного літа:

1. Вогник знайомства.

Мета: знайомство дітей один з одним, з традиціями табору.

2. Екскурсія по табору.

Мета: ознайомлення дітей з табором, особливостями його роботи, правилами поведінки. Закладаються основи дбайливого ставлення до табірного майна, природи.

3. Розвідка цікавих справ.

Мета: використання методу мозкової атаки (мозкового штурму) для визначення пропозицій до плану діяльності загону.

4. Збір-знайомство.

Мета: познайомити дітей із співробітниками табору, з єдиними вимогами, роз’яснити суть законів і традицій табору. Перше знайомство з колективом педагогів-організаторів.

5. Збір «Народження загону» .

Мета: визначити мету і завдання діяльності загону, з’ясувати статутну характеристику загону.

В якості прикладу збору «Народження загону» наведемо гру «Лідер» (див. додаток 1).

Основний період зміни Мета: досягти повного вирішення питань відпочинку і оздоровлення кожної дитини, розвитку інтересів дітей, набуття ними у таборі можливих знань, умінь, навичок.

Завдання:

1. Допомагати кожній дитині в особистому розвитку в умовах СТС і міжособистісних стосунках.

2. Розвивати організаторські вміння, навички дітей через систему громадських доручень (виборний актив, тимчасові об'єднання, традиційні доручення).

3. Добиватися виконання всіма школярами єдиних режимних вимог.

4. Організовувати діяльність загону у взаємозв'язку із законами й вимогами табору.

В цей період зміни проходить відбір об'єктів спільних справ, які відповідають інтересам, можливостям, уподобанням школярів, їх здібностям і нахилам. Творчі справи цього періоду повинні стимулювати дітей та підлітків до загального успіху.

На практиці добре зарекомендувати себе такі форми роботи: концерт-загадка, гра-естафета «Пізнай себе», майстерня мод, конкурси «Шукаємо товариша», квітковий бал-конкурс (див. додаток), день творчості, свято гри та іграшки, походи по рідному краю, екологічні експедиції, вечори «Диво калинове», «Уклін тобі, рідна матір», українські вечорниці, свято Івана Купала (див. додаток), свято українського рушника (див. додаток), свято Нептуна, танцювальний марафон, екологічний аукціон, екологічне лото (див. додаток), день іменинника, гра «Ромашка», експрес-гра «Подорож у світ бізнесу», гра-вікторина «Що, де, коли?» (див. додаток), тижні «Здоров'я», «Екології», «Культурних надбань», конкурси (найрізноманітніші).

Характерними особливостями основного періоду зміни є:

— суспільна спрямованість і зв’язок з життям;

— різнобічність та творчий характер;

— насиченість і ускладнення форм. (Процес розвитку дитячого об'єднання потребує постійного ускладнення видів діяльності);

— емоційність і романтичність.

Заключний період зміни Мета: підведення підсумків спільної діяльності упродовж зміни.

Завдання:

1. Підбити підсумки роботи за зміну, визначивши позитивні й негативні моменти роботи.

2. Дати оцінку діяльності тимчасово створених мікрогруп у ході підготовки і виконання СТС.

3. Діагностувати розвиток міжособистісних стосунків, механізмів, що лежать в основі їх формування, особистих інтересів школярів.

4. Визначити перспективи подальшого застосування школярами знань, навичок, умінь, набутих у таборі.

В основі роботи в цьому періоді лежать традиції табору, розвиток доброзичливого ставлення до людей.

Завдання педагога-організатора:

— визначити перспективи росту кожного члена загону;

— домагатися того, щоб дитина свою діяльність у таборі розпочинала з тих справ, які дійсно були б їй близькими, знайомими та цікавими.

Обов’язковим є аналіз заключного періоду в щоденнику спостережень.

Отже, вся робота педагога-організатора повинна будуватися за певною системою:

— постановка виховних завдань у відповідності з індивідуальними особливостями підлітків і метою виховання;

— організація повсякденної діяльності;

— детальний відбір її форм і методів, які б дозволяли реалізовувати поставлені завдання;

— постійне врахування тих змін, котрі відбуваються в дитячому об'єднанні і характері окремих дітей;

— глибокий аналіз всієї виховної діяльності й висунення нових виховних завдань на основі проведеного аналізу;

— систематична особиста самоосвіта.

Література:

1. 1.Белкин А. С. Ситуация успеха. Как ее создать. — М. 1991.

2. 2.Берн Е. Ігри, в які грають люди. — М., 1988.

3. 3.Вишневський О.І. Гуманізація шкільного життя. // Рад. школа. — 1990. — № 1.

4. 4.Волинець А. Г. Сучасні педагогічні інновації і школа майбутнього // Рідна школа. — 1993. — № 8.

5. 5.Воробьев Г. Г. Школа будущего начинается сегодня. — М., 1991.

6. 6.Голубев Н. К., Битинас Б. П.

   Введение

   в диагностику воспитания. — М., 1989.

7. 7.Гришин Д. М., Колдунов Я. И. Руководство самовоспитанием школьников. — М., 1973.

8. 8.Гуревич К. М. Индивидуально-психологические особенности школьников. — М., 1988.

9. 9.Карпенчук С. Г. Теорія і методика виховання: навч. посібник. — К., 1997.

10. 10.Кан-Калик В. А. Учителю о педагогическом общении. — М., 1987.

11. 11.Концепція позакласної виховної роботи загальноосвітньої школи // Рад. школа. — 1991, № 6.

12. 12.Сухомлинський В. О. Сто порад учителю. — К., 1981.

13. 13.Сухомлинський В. О. Проблеми виховання всебічно розвиненої особистості. //Вибр. твори: В 5 т. — К., 1977. — Т 5.

14. 14.Сухомлинський В. О. Методика виховання колективу. — К., 1971.

15. 15.Турбовский Я. С. Средства и методы педагогического воздействия. — М., 1980.