Національно визвольний рух в Індії

Індія в період Першого революційного тискові і утворення масових політичних організацій (1918 — 1927рр.).

Посилене пограбування Індії Англією под годину першої світової війни тяжко відобразилося на стоновищі робітників міста й села.Єкономічне становище ще более ускладнилосяпісля после двох не врожайних років (1919 й 1921). Підйом національно-визвольного руху почалвся в 1918 р. із страйків робочого класу в Бомбеї, Мадрасі, Канпурі. Під годину страйків почались виникати пофспілки. Перша профспілка виникла у Мадрасі у 1918 р. В Ахмадабаді под керівництвом М.К. Ганді біла утворена Асоціація робітників-текстильщиків. Лютнева революція в Росії вразила індійських націоналістів та надихнула їхні на посилення визвольної боротби. У аллахабадській газеті від 24 березня 1917р підкреслювалось, що Російська революція підтвердила, що немає в світі сили, якої б не переміг націоналізм. Сільське населення дізналося про революцію в Росії від демобілізованіх солдатів, повернувшихся із Європи. Ще в березні 1919 р. в більшості міст Пенджабу почалися антианглійські мітінги й демонстрації. Після цого в деяких крупних центрах провінціїв Лахорі, Гуджранвалі хартали та мітінги переросли у зброєнне протестування, в які приймали доля робітники зокрема залізничники. Колоніальні власті в Пенджабіна чолі із губернатором О`Двайером й командуючим військами Дайером прийняли рішення про жорстоке придушення повстання. Для цого ще 9 апреля в Пенджаб були викликані військові зажени. 13 апреля на головному майдані в Амрітсарі було б убито 1 тис. й поранено 2 тис. беззахисних демонстрантів.

У 1920;1921рр. відбувалося подалі зрстання страйків, в ці рокта уже бастувало близько 500тис.чол. У боротбу почали втягуватись найбільш відсталі зажени робочого класу — плантаціоні робітники. У травні 1921р. На чайних плантаціях Ассама відбувся грандіозний страйк 12 тис. робітників, котрі залишили плантації.

У Бомбеї 1920 р. Було прийнято рішення про заснування Всеіндійського конгреса пофспілок (ВІКП), а також у 1920 р. був прийнятий статут про перетворення Конгреса в масову політичну організацію.УтворенняВІКП призвело до ще більшого поширення страйкової боротьби: якщо в 1919 р. було б 19 страйків те в 1920 р. — 200, а у 1921р. — 400.

На зміну першому революційному тискові 1918 — 1922рр. прийшов період тимчасового затишшя, який тривав до 1927р.

Період із 1917 -1921рр. являвся свого роду підготовчим етапом комуністичного руху в Індії. Марксистські групи виникали в крупних промислових центрах. Після Повернення Шаукат усмани із Москви у 1922 р., він утворив групу комуністів у Бенаресе. Одночасноз ним почала працювати комуністична група в Лахорі на чолі із Гулямом Хусейном. На протязі 1923 — 1925 рр. виникло ще понад марксистських груп до того числі й великі промислових центрах таких як Канпур й Карачі. Вумовах жорстокого колоніального режему діяльність індійських комуністів був в крайньому занепаді, але й не так на репресії із боці англійського уряду, в 1924 — 1925 рр. комуністичні групи ще понад посилили свою активність й у 1924р. канпурський журналіст оголосив про утворення легальної"Індійської компартії «30 грудня 1925р. був проведена перша конференція індійських комуністів на чолі із Четтиаром й було б прийнято рішення про утворення компартії Індії із центром у Бомбеї.

Підйом антиімпериалістичного руху й боротьба за єдинний фронт (1928;1939рр.).

Революційний підйом в стране почався із робочого класу. Вже у 1928 р. страйкувало понад 500 тис. чол. Наприкінці 20-х — напочатку 30-х Перші молодіжні організації утворені комуністами, котрі були ще мало відомі в широких кілках суспільства, бажали термінових дії. У 1928р. на базі окремих організацій терористів був утворена Індійська республиканська соціалістична асоціація на чолі із Бхагат Сінгхом, котра діяла майже у всій Північній Індії. Найбільш активною виявилась пенджабська організація, котра налагодила в Лахорі підпільне виробництво бомб. 8 апреля 1929р. керівники асоціації потрапили в будинок центрального законодавчого збору й підірвавши там бомби дали собі заарештувати. Англійській поліції вдалося викрити підпільну майстерню по виробництву бомб. По стране проїхалась хвиля переживань та мітингів в захист в`язнів, котрі оголосили у в`язниці голодовку.

Ос-кільки віце-король Ірвін давши негативну відповідь на запропоновані Ганді 11 пунктів про зміну економічної політики, де він вимагав зниження валютного курсу рупії, відміни соляної монополії та ін. Тоді тієї оголосив в квітні 1930 р. оголосив нову кампанію громадянського неспівробітництва. У неї було б включено пункт про соляну монополію. Сама по собі ця міра хочь й не вносила ніяких радикальних змін, але й одразу ж принесла популярність кампанії та її організаторам в найвищих верствах населення. У березні цого ж року Ганді, разом зі своїм прибічниками, вирушив у пропагандичний похід до містечка Данді, де бажав демонстративно порушити соляну монополію. У травні цого року демонстрантів було б заарештовано. Найбільші зброєні повстання відбувалися у трьох містах — Пешаварі, Чітагонті, Шолапурі.

Арешт в квітні в Пешаварі керівників кампаниї призвів до ще більшого повстання, яку згодом перетворилось на барикадні бої, на допомогу повстанцям прийходили селяни із найближчих сіл. Стоновище англічан ще более ускладнилось, коли солдати відмовились стріляти по повстанцям, а навпаки почали зними брататися. 4 травня англійські війська вступив у Пешвар й придушили повстання.

18 апреля почалося повстання у Чітагонті, под керівництвом Чакраварті й Сена, яку було б чітко сплановано. Почалося воно та із захоплення арсеналу й казарм, місто 10 діб контролювали повстанці, але й на 11 день смердоті відступили оскільки сили були досить нерівні.

8 травня в Шолапурі почалися барикадні бої, повстанці спалили будинок колоніальної адміністрації та захопили залізничний вокзал. Тільки после арешту керівників повстання 16 травня повстання було б придушено.

Най-більший національно-визвольний рух вплинув на князівство Кашмір, де в літку 1931 р. селяни захопили столиця кназівства Срінагар. Англічани запровадили Кашмір війська й зуміли спровокувати індійсько-мусульманські сутички. Ці суперечки негативно сказалися між відносинами індуістів й мусульман.

У середині 1932р. почалося повстання в Альварі між поміщиками, південими селянами із одного боці, котрі були індуістами та селянами північного Альвару із іншого боці, котрі були мусульманами. Селяни Півночі вимагала припинити релігіозний розподіл. Алі в грудні цого ж року селяни-повстанці утворили свою 30-ти тисячну армію й підступили до Альвару. І лише через рік англійським військам вдалося їхні вгамувати.

5 березня 1931р. за «круглим столом» був міститься угода між керівництвом Національного конгреса та адміністрацієювіце-короля (Пакт Ганді - Ірвін), по якому англійська сторона забов`язувалася відпустити заарештованих, але й лише тихий хто не приймав участі у насильницьких діях. У вересні цого ж року Ганді вирушив у Лондон на другий з`їзд конференції «круглий стіл». Англійці намагалися звинуватити Ганді у провалі переговорів очікуючи, що по поверненню його на батьківщину престиж підірветься, але й все вийшло навпаки.

У 1934р. знову почалися страйки, на початку року проїшли страйки текстильщиків, котрі тривали 3 місяці. У 1935р. відбулися крупні по маштабам того години старйки докерів та залізничників. У 1936;1939рр. робітничий клас поступово перейшов від оборонних боїв до наступальних под гаслом підвищення заробітної плати.

Заключний етап боротьби за незалежність (1945;1947рр.).

Одразу ж после другої світової війни Повстання почали виникати ще із більшою силою. І звичайні страйки все частіше почали переростати у зброєні повстання із поліцією. Перша така велика за маштабом сутичка виникла у Бенаресі. 22 листопаду 1945р. в Калькутті майже по всьомумісту почали будуватись барикади й в результаті страйків оголошених робітниками місто залишилось без води й світла. Сутички продовжувались 3 доби. У лютому наступному році в Калькутті із новою силою поновились події листопаду 45-го. Вулиці покривались барикадами, мітинги супроводжувались кривавими бійками із поліцією.

На тренувальному флотському екипажі «Тальвар» (Меч). Відбулося повстання матросів, котрі скаржились на погане годування, рис був змішан із піском. На наступний день 18 лютого до Тальвару приєднались інші 20 військових кораблів, що постали порту. Повстанці провели страйк у Бомбеї й вимагали визволити всіх політичних в`язнів та виведення віськ із Індонезії. Демонстрація відбувалась под трьома прапорами — Національного конгреса, Мусульмнської ліги і Компартії. 20 лютого в Бомбей були введені воєні короблі для придушення повстання. Під годину воєнних дій жодна із сторін не отримала чуттєву перевагу й про 16:00 був висновків мирний договір.

На протязі 1946 й 1947 рр. економічне становище країни ще более ускладнилось. У1946р. відбулося 2 тис. страйків, в які приймали доля 2,5 млн робітників. 20 лютого 1947р. Еттлі оголосив, що англійці не підуть із Індії раніше 1948р. Алі незважайчи на це в серпні 1947р. англійський парламент оголосив Індію незалежною країною. У цей день Джавахарлал Неру вперше підняв національний прапор Індії над історичним Красним фортом в Делі. Героїчна боротьба деяких поколінь індійських борців за незалежність вдало завершилась.