Розділ 1. Підготовчий етап аудиту статтей бухгалтерського балансу та процедура укладання договору з фірмою-замовником

Бухгалтерський баланс — як основна форма бухгалтерської (фінансової) звітності підприємства. Вимоги, що пред’являються до нього.

Баланс є основним джерелом інформації про майновий і фінансовий стан підприємства на початок наступного за звітним місяця, кварталу, року. Завдяки цим показникам користувачі інформації можуть скласти висновок не лише ретроспективний, тобто за минулий період господарської діяльності, а й на перспективу, наступні періоди господарювання. Показники бухгалтерського балансу, що приводять на початок і кінець звітного періоду, відображають зміни у величині капіталу підприємства, його структурі та розміщенні, результати використання капітал у господарській і фінансовій діяльності, а також фінансовий стан підприємства. За цими даними можна визначити інвестиційну привабливість суб`єкта господарювання, наскільки надійно й ефективно вкладати у нього інвестиції, придбати його акції, облігації, тобто з`ясувати, чи має підприємство потенційні можливості на перспективу вести активну господарську діяльність і чи йому не загрожує фінансовий ризик неплатоспроможності.

При цьому баланс слід розглядати з економіко-правової та облікової точок зору. Перший підхід уявляє собою суму всього того, що господарський об'єкт має і що може бути використано в грошовому виразі. Іншими словами, баланс характеризує майновий стан підприємства. Тому не випадково однією з ознак юридичної особи в громадянському праві являється наявність самостійного бухгалтерського балансу.

Облікове поняття балансу, по суті, доповнює перший підхід і йде далі, відображаючи стан не тільки господарства на кожний визначений момент, але і всіх процесів, які відображають рух засобів і джерел їх формування, а також формування фінансового результату діяльності [5, c.38].

Баланс — це не просто складова методу бухгалтерського обліку, його елемент: це найважливіший документ бухгалтерської звітності, суттєве джерело інформації для управління, планування, організації виробництва, нормування, аналізу, контролю. Баланс є обліковою категорією, синтезом облікових запасів, а тому його треба вміти читати і критично оцінювати з погляду змісту, будови, раціонального використання даних [14].

В економіці будь — якої держави баланс виконує важливі функції. Баланс знайомить власників, менеджерів і інших осіб, пов’язаних із управлінням майнового стану господарського суб'єкту. Із балансу вони дізнаються, чим власник володіє, тобто який, в кількісному та якісному відношенні запас грошових і матеріальних засобів, якими підприємство здатне розпоряджатися, і хто приймав участь в затвердженні цього запасу. По балансу також визначають, чи зуміє підприємство в короткий час виконати взяті на себе зобов’язання перед третіми особами, кількість яких у ринковій економіці збільшується (акціонери, продавці, покупці, інвестори, кредитори та інші), або йому загрожують фінансові труднощі. Кінцевий фінансовий результат роботи підприємства, тобто важливий аспект для оцінки здатності керівником зберегти та збільшити доручені підприємству матеріальні та грошові ресурси — також знаходить своє відображення в балансі у вигляді прибутку або збитку в пасиві.

На підставі даних балансу ґрунтується оперативне фінансове планування будь-якого підприємства, яке стає невід'ємною частиною контролю за рухом грошових потоків у відповідності з отриманим прибутком.

В ринковій економіці багато підприємств (акціонерні товариства) стають складними господарськими утвореннями, де окремі їх частини користуються широкою господарською та адміністративною автономією, ведуть бухгалтерський облік і складають самостійні баланси. Маючи баланси дочірніх підприємств, керівниками акціонерних товариств може координуватися діяльність всього господарського комплексу.

Дані бухгалтерського балансу широко використовуються податковими службами, кредитними установами та органами статистики, оскільки відображаючи сукупність майнових відносин у межах даного господарського суб'єкту, баланси окремих підприємств дають багатий матеріал для вивчення особливостей сучасного економічного життя. Ряд складних проблем сучасної господарської політики не можна вирішити без уважного аналізу і контролю балансових цифр.

Цільова установка підприємства полягає у збереженні та збільшенні капіталу шляхом ведення господарським суб'єктом виробничо — експлуатаційної, інвестиційної та фінансової діяльності. Найважливішою формою вираження ефективності ділової активності підприємства, являється величина поточного фінансового результату за визначений період — прибутку [9, c.561].

У всьому діловому світі відомості про формування та використання прибутку розглядаються як особо важлива частина фінансового моніторингу підприємства, яка доповнює інформацію в балансовому звіті лише у вигляді остаточно оформленого результату.

Таким чином, баланс — це звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов’язання і власний капітал. Крім того, бухгалтерський баланс — це спосіб узагальнення відображення та економічного групування засобів господарства за їхніми видами та джерелами утворювання в грошовій оцінці на відповідний момент, як правило, на 1 — ше число місяця відповідного звітного періоду.

Баланс будується у формі таблиці, що складається з двох частин: ліва — актив, права — пасив (у перекладі з лат. Слово «актив» означає дійовий, діяти, діяльний; слово «пасив» — утримуваний, бездіяльний). В активі наводиться склад і розміщення господарських засобів, у пасиві - джерела господарських засобів і призначення коштів (рис. 1.1.).

Рис. 1.1. Форма бухгалтерського балансу

Беручи загалом, можна сказати, що актив — це система показників, які відображують склад і розміщення засобів господарства, згрупованих у якісно однорідні групи; пасив балансу — це система показників, які відображають джерела утворення й цільове призначення засобів господарства, також згрупованих в якісно однорідні групи. З погляду політичної економії пасив є сумою вартостей, отриманих із різних джерел, а актив — це конкретні форми існування цих вартостей [15, c.83].

Засоби господарства і джерела їх утворення показуються в балансі в розрізі окремих економічних груп, які називаються статтями балансу. До кожної статті балансу включаються однакові за економічним змістом засоби господарства чи джерела їх утворення. Кількість статтей балансу визначається галузевими особливостями діяльності підприємств.

Статті балансу розподіляються на однойменні та ком пенсійні.

Однойменні статті відображають стан якогось одного виду господарських засобів чи джерел їх утворення (основні засоби, нематеріальні активи, готова продукція, статутний капітал, пайовий капітал).

Комплексні статті відображають стан кількох видів господарських засобів чи джерел їх утворення (стаття «Виробничі запаси» об`єднує матеріали, паливо запасні частини, напівфабрикати, комплектуючи вироби; стаття «Цільове фінансування» — показники за видами цільового фінансування і цільового надходження тощо).

Отже, кожний розділ балансу об`єднує відповідний цільовий напрям показників, які доповнюють один одного й усебічно характеризують діяльність підприємства. Але для поглибленої оцінки виробничої та фінансово — господарської діяльності підприємства даних балансу недостатньо, у зв`язку з чим залучають додаткову інформацію оперативного та статистичного обліку. Особливо це стосується першого й другого розділів активу балансу, де неможливо дати характеристику технічного стану основних засобів, збереження виробничих запасів та інших ТМЦ, реальності незавершеного виробництва, якщо не будуть проведені обстеження, спостереження, контрольні обміри фактичних обсягів виконаних робіт, контрольні запуски сировини і матеріалів у виробництво, інвентаризація.

Згруповані в розділі II активу балансу статті характеризують кошти, розрахунки та інші активи. На цих статтях відображаються товари відвантажені, розрахунки з дебіторами, кошти та інше. Дебітори зазначаються в балансі розгорнуто: за товари, роботи і послуги; за векселями одержаними; за розрахунками з бюджетом; за авансами виданими і грошові кошти (в касі, на розрахунковому рахунку, валютному рахунку, інші кошти) — це найважливіший показник, що характеризує фінансовий стан підприємства, його платоспроможності. Наявність достатніх коштів — це гарант стійкості і мобільності підприємства, забезпечення стабільності його роботи.

Статті розділу IV пасиву балансу характеризують розрахунки та інші пасиви. Це кредиторська заборгованість підприємства банкам (за короткострокові кредити й позики), постачальникам, бюджету, зі страхування, з оплати праці, дочірнім підприємствам, іншим кредиторам і т.д.

Отже, статті балансу згруповано так, щоб, порівнюючи підсумки розділів активу і пасиву та окремих їх показників, можна було робити загальні висновки про фінансово — господарську діяльність підприємства.

Розрізняють бухгалтерські баланси таких видів: вступний, періодичний, річний, об`єднувальний, розподільний, санований, ліквідаційний, зведений, консолідований.

Вступний баланс підприємства складають на початку його діяльності, відображає він активи і пасиви, сформовані його засновниками у формі початкового капіталу на дату створення суб`єкта господарювання.

Періодичний баланс складається підприємствами протягом календарного року за звітними періодами (місяць, квартал). Незважаючи на те, що Мінфіном і Держкомстатом України на кінець кожного місяця не передбачено складати баланс, підприємства складають оборотний баланс на кожне перше число місяця наступного за звітним. Це необхідно для потреб оперативного управління господарського і фінансовою діяльністю підприємства, а також регулювання розрахункових відносин із зовнішніми контрагентами (дебіторами, кредиторами, покупцями і постачальниками, комерційними банками), пенсійним фондом та ін. [26, c.168].

Річний (заключний) бухгалтерський баланс відображає стан капіталу підприємства, розміщеного в активах і пасивах на початок наступного року, а також результати діяльності (прибуток, збиток) за минулий рік. Крім того, у ньому відображається реформація балансу, тобто розподіл прибутку підприємства за звітний календарний рік (утворення резервного і страхового фондів, економічного стимулювання, амортизаційного та ін.).

Об`єднувальний баланс складається у разі злиття кількох підприємств у єдине, об`єднання на правах юридичної особи. Це має місце у випадках об`єднання малих підприємств або передавання структурних підрозділів від одного до іншого підприємства.

Розподільний баланс складається при реструктуризації великих підприємств, поділу їх на менші за обсягом підприємства з правами юридичної особи.

Санований баланс (від лат. sanare — лікувати, оздоровлювати) — коригування статтей балансу, до яких є контрактивні та контрпасивні статті у балансі (знос основних засобів, малоцінних та швидкозношуваних предметів, використання прибутку). За даними санованого балансу проводиться аналіз абсолютних показників фінансової стабільності, фінансового стану підприємства. Санований баланс і абсолютні показники фінансової стабільності відображають реальний фінансовий стан. Найчастіше санований баланс складається у тих випадках, коли підприємству загрожує банкрутство. Кредитори хочуть знати, які є реальні можливості отримати належні їм кошти, тому санований баланс складають із залученням незалежного аудитора ще до закінчення звітного періоду з метою показати реальний фінансовий стан підприємства. На відмінну від звітного балансу, де окремі статті розглядаються як реальні, у санованому балансі ці статті можуть не братися до розрахунку або піддаватися значній уцінці, якщо буде встановлено, що їх дані не можуть бути за цих умов реальними.

Ліквідаційний баланс складається у разі ліквідації підприємства, яке має статус юридичної особи. При цьому беруться до уваги засновницькі документи, якими передбачаються умови ліквідації підприємства та розподілу його активів і пасивів. Відрізняються вони від звітних головним чином оцінкою своїх статей (виконується за вартістю реалізації майна, здебільшого нижчою, ніж це зазначено у бухгалтерському обліку).

Зведений баланс складається підприємством, до складу якого входять реструктуризовані підприємства або окремі господарства, виділені на самостійний баланс (житлово — комунальні, лікарняні, оздоровчі та ін.) [8, c.461].

Таким чином, кожний із розглянутих видів бухгалтерського балансу показує масу майна як групування різних майнових засобів (матеріальних цінностей, що перебувають у безпосередній власності підприємства) і прав на цінності та одночасно як капітал, створений певними господарюючими суб`єктами (підприємцями, акціонерами, державою та ін.), а також третіми особами (кредиторами, інвесторами, банками), використовуються. Баланс відображає стан господарства у національній грошовій одиниці. Тому правильна оцінка статей балансу має виняткове значення як для побудови балансу, та і для оцінки діяльності підприємства.