Об одному орфографічному пошесті

Об одному орфографічному пошесті.

Последнее десятиліття, йдеться у монографії (Мови російської культури. М., 1996), характеризується тим, що. Нововведення в письмовій промови ще описані учеными-лингвистами. Можна відзначити кілька модних інновацій: кінцевого ъ як графічного виділення слова; поширення дефисных написань в нових абревіатурах (телепрограма, курс лекцій); в логотипах, слоганах (, приватизація — мовляв, так, і це); подальша експансія, чи (/), колись встречавшейся в діловому (зеків, № n/n) і науковому стилі (і/або < анг. and/or), нині вже претендує на статус нового знака препинания і/або сигналу скорочення типу колишнього титла: м/ф (мультфільм), б/к (вільно), б/п (безборонно, колись: безпартійний), в/о (вищу освіту / високооплачуваний); зловживання прописними літерами і др.

Остановимся на останній із згаданих нововведень. Якщо вживання прописних (заголовних) літер відповідає прийнятим нормам, воно є помилковим. Але коли його подібні помилки дедалі більше пробираються у видання, по них вже мушу бачити тенденцію розвитку сучасної письмовій речи.

Рассмотрим часто які випадки розширеного вживання прописних літер. Істотно, що вони стосуються не оформлення тексту, лише оформлення номинативных одиниць — слів і словосочетаний.

1. Відновлення деяких дореволюційних правил. Після 1985 р. дедалі більше бачимо написаними і надрукованими з великої слова Бог, Господь, назви релігійних свят найменування вищих духовних звань (поздоровлення Патріарха Московського і Всієї Русі Алексія II з Різдвом Христовым).

Как і нетвердо засвоєне правило, іноді призводить до гиперкоррекции (невиправданого узагальнення), наприклад: щодо одного словнику що для школярів 1995 р. трапилося не лише Боги стосовно давньогрецьким богам (що дуже дивно), а й грецькою Theos — Бог (латиницею) було написане з великої. Примусь, як говориться, Богові молитись… Замість Старий заповіт знаходимо часом більш шанобливе чи англизированное Старий Завіт. Або: храм Святителя Філіппа, слава Святому Данилу, а, по дореволюційним правилам треба: храм святителя Филиппа.

2. Вплив іншомовних (англійських) зразків. Воно виявляється особливо помітним сфері нових найменувань фірм, товарних знаків, логотипів. Власна традиція тут забута, тому й панують стихія і розбіжності. Пряма транслітерація з англійської повторюється без жодних відхилень:, ,, (у перекладі прописна спожито правильно: Зелена мама). Зокрема, по іноземному зразком прописна літера з’являється всередині слова (і обов’язково після дефіса), порівн.: ИнвестСберБанк, але Автобанк, Альфа-Банк, але Эрго-банк. Про дефисных написаннях ми згадуємо бо після дефіса законне місце для потенційної великої літери:, а от нову назву літературної премії демонструє відрив даної традиції: Антибукер. У межах однієї фрази можна зустріти і. Зрозуміло, цьому розмаїттям законне місце — у лапках, але різнобій в лапки невідь що хоче, бо не хоче відрізнятися в оформленні від англійських та інші логотипів літерами. Можливо, тут справу і до засобів масової психології: чому це наш банк — в кавычках?

Но й у лапках, як і «поза них, нас чекає розмаїтість оформлення: і, ,, , програма, але і системи типу, пайові фонди і, .

В подібних іменах власних запозиченим є і друге компонент — плюс. Він свідчить про додаткові послуги тієї самої роду:. Спочатку цей плюс значився лише значком:, чи Стм+ (останнє в слогані римується скарапуз). Однак прагнення прояснити в записи звучання призвела до того, що стали писати літерами: Diamond Plus. Після цього нові найменування затрималися у орфографічною цілині:, і т.д.

В логотипі закони композиції вимагають відомого рівноваги, тож художникам так дороги: (назва журналу), (магазини), фірми і .

В найбільш кращих перекладах зустрічаємо вживання прописних за правилами англійського мови: назви народів (Навахи, Пуэбло), назви літературних творів і заголовки:

3. Порушення існуючих правил по особливо рясно зустрічається під час оформлення наименованиясвоегоучреждения. Зворотний розгорнення офіційних абревіатур (чи висока самооцінка?) часто призводить до такому результату: (хоча), Союз Філателістів Росії, Російська Гільдія Ріелтерів, Оский Гуманітарний Університет. Будьте впевнені: це недержавні установи. МДУ продовжує себе іменувати університетом з маленької буквы.

Нередко трапляється розширене застосування правила про. З текстів договорів, контрактів та інших документів написання з великої автоматично переходить до інші тексти: вся листування фірми чи партії, її рекламні матеріали й видання можуть нести печатку орфографічного сепаратизму: свого Президента вони називають Президентом, від орфографічних привілеїв Президента РФ, а свої програми називають Програмами — з великої. Просто держави у державі какие-то!

4. Вживання прописних літер у ролі експресивного кошти стає масовим і неконтрольованим:, ,, , .

Рассмотренные типи відхилень від зафіксованих норм вживання прописних літер, здається, прямо пов’язані з (, з. 12). У цьому маса спробуємо цілком серйозно реалізує той ідеал, що колись з’являвся на друкованих сторінках лише як прикладу недостатньо грамотної промови. У перша з Чехова читаємо: (виділення моє. — В.Ш.).

P. S.:. (З листа до редакції) (, 1997, № 9, з. 87).

***

Признаться, і канонічні правила правопису прописних і малих літер літер особливо логічні: вони умовні і результат домовленості, у яких неявно присутній авторський сваволю. Тож не дивно, що у наші дні, коли щодня з’являються нові й нові назви, а домовитися та ознайомитися з дотриманням старих норм нікому та начебто нема чого, ми зустрічаємося із величезним кількістю незаконних написань. Але навряд чи варто довго шукати коріння кожної неправильності: просто неявно закладений у правилі право пише висловити своє повага до предмета великої буквою стає нормою вживання. З’явилися у заголовних літер і функції: вони почали засобом мовної гри. Сподіватимемося, що стихійні нововведення залишаться безпритульними і себе у орфографічних правилах.

В. Шаповал.

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із російського сайту internet.