Малява про халяву. 
Російську мову виставили на бабки

Малява про халяву. Російську мову виставили на бабки

У сучасного російської, пытанного, колотого і різаного, змученого всілякими муками, є одна особливість, яку все, зрозуміло, звернули увагу, проте всі зрозуміли, що означає її появу.

Жаргон злочинного світу, так звана блатна музика, існує стільки, як і саме цей світ, тобто споконвіку. Саме його існування пояснюється практичної необхідністю спілкуватися із подібними собі мовою, незрозумілим простим смертним. Ні поліція, ні міліція, ані громадяни, котрі удостоїлися честі бути пограбованими чи знівеченими, нічого не винні знати зайвого. Людям з багатим уявою завжди здається, що на таке уникнути не вдалося і романтики, але лише до тих часів, поки дійсність не протверезить. Лихим людям не дуже до віршів і до пісень, вони повинні зробити справу і втекти. До художніми особливостями цього боку дійсності віднесла лише мистецтво татуювання, яке, очевидно, цілком втамовує тугу по прекрасному, але предмета нашого розмови відносини немає.

Самое популярне слово кінця ХХ — початку ХXI століття Росії, напевно, слово «бабки ». Люди, які мають найменшого стосунку до злочинності, не помічаючи, замість слова «гроші «кажуть «бабки » .

Сколько «бабок «років?

Все, кого я про цьому запитала, — без винятку все — відзначили, що ні більше двадцяти-тридцяти.

А ось немає і. Він існує вже понад сто років, і на початку сучасності зовсім на вражало новизною: «Бабці. Гроші, переважно кредитові білети. На жаргоні шахраїв вони називаються «финагами «чи «баранчиками »; жаргоном ж шулерів виграні ними гроші називаються «іграшками », а які перебувають поки що у «пасажира «- «кров'ю ». Звідси шулерські висловлювання: «пустити кров «- обіграти, «пішла кров носом «- партнер почав розплачуватися «(1908 р.).

" Бабці, покидьки, гроші, дріжджі, шайби — гроші «. «Бабці - гроші кредитними квитками «- це також із тямущих словників початку уже минулого століття.

Замечательный дослідник російської В. М. Мокиенко зазначає, що у щорічних словникових матеріалах «Нове у російській лексиці «це слово в 1981 року точно характеризується як жаргонне.

Стало бути, слівце старе. Отож Європа подарував йому друге життя?

Банды товаришів, які трохи понад десять років як розв’язано взяли його в свої лапи життя. Самі знаєте, грошей обмаль — дедалі більше бабок.

Но тільки варто себе тішити: ми пручалися. Мова бандитів припав при дворі. Саме собою, як наслідок те, що бандити прибрали до рук й більшість вітчизняного бізнесу, ввійшли під влада, з усіма зручностями розташувалися на кінескопах телевізорів на сторінках книжок.

Поэт Олександр Пушкін — його жадібно вивчають у європейських та американських університетах, тому що де-не-де існує думка, що він є якого читають російський поет, — отож, Пушкін написав чотиривірш «На статую що грає в бабки » :

Юноша тричі ступив, нахилився, рукою про коліно.

Бодро обперся, інший підняв влучну кістку.

Вот вже прицілився… проти! роздайся, народ цікавий,.

Врозь розступися; не заважай російської молодецький грі.

На днях чудовий вчитель літератури з дуже гарною московської школи розповів мені таке: він прочитав старшокласникам це чотиривірш і попросив ньому порозмірковувати. Мовчання. Тоді він запитав, чи зрозумілий сенс віршів? Мовчання. Що таке бабки? — запитав вщент виснажений словесник. Гроші, хором відповів клас. Той-таки Мокиенко пояснює: зміст цієї старовинної гри — «в сбивании бабок, тобто надкопытных кісток свійських тварин. Головне завдання граючих — вибити бабки з кону — місця поза межею, де їх розставлялися у різному порядку і кількостях. Зрозуміло, що выигрывающий повинен мати як заповзятістю, а й таким важливим колись чоловічим якістю, як влучність… Отже, вихідне значення обороту бити (підбити) бабки — збити гральні кісточки влучним ударом ». Гра в бабки була колись коханої азартної грою, тому й прямий шлях до грошикам до того ж, що із нею пов’язано. Але про ті поетичні бабки давно забуте. Як тепер давати уроки літератури?

А як з халяви?

Думаете, вона молоденька?

Согласно словника Даля, халява — це шевське халява. Халяву, пояснює Даль, распаривают ножицями. Ця робота вважалася найпримітивнішої, тому легке збагачення (і навіть дармове частування й інші безкоштовні задоволення) вже давно називають халявою. Але ми із Вами є свідками того, як і слово зійшло на трон і з вуст давніх і малих.

Почему саме зараз?

А ви згадайте, як зароблені перші великі капітали тих, кого почали називати новими російськими? Інавгурація халяви пройшов у теплою і дружній атмосфері.

* * *

Анна Андріївна Ахматова любила казати, що вона — філолог, для неї немає невимовних слів. Ставилося це, зрозуміло, до матюків.

Упомянутый вже Олександре Сергійовичу Пушкін вважав, що справжня гласність у Росії настане тоді, коли видадуть твори Баркова.

Сколько можу судити, був у вигляді заповідний мову, той, якого російська мова сама не своя. І це Олеже Васильовичу Волков, майже тридцять років провів у сталінських таборах, сказав якось, що йому цього винести, якби він одного разу ужив матірне слово.

Мат, який наскрізь, до глибоких калюж просякнув сучасна мова, навряд чи є ставлення до філології і до Баркову. Сучасний мат — це онкологічне поразка російської промови. Це злоякісне освіту, воно свідчить хворобу, яка майже піддається лікуванню.

В чому річ?

Почему не лише бандити, а й банкіри, як футбольні фанати, а й дітей із благополучних сімей, як «дочки камергерів », а й чарівні, гарно вбрані і чудово які пахли панянки — все паскудно лаються. Чому? Які суму втамовує безнастанне згадка геніталій і кілька похідних від них?

А у тому, про що свідчать, старий російську придатний.

То, як вчать, лікують, те, як їздять дорогами, то, які це дороги, те, як і про яке вважають у Думі в уряді, те, що показують: у кіно України й з питань телебачення, те, що пишуть тогочасні книги й газети, — це лише спроба життя, в межах цієї спроби іншу мову — лише сурдоперевод.

* * *

Россияне стали розмовляти російською, як іноземці, втрачено автоматизм правильно говорити.

Виктор Ілюхін, голова комітету з обороні Державної Думи:

— Про це декларують багато партій…

— Дав шлях до те що прокуратура порушено кримінальну справу…

— Я глибоко переконаний у тому, результати приватизації треба переглядати…

— Найголовніше у тому, всі ці компанії різного роду…

— Якщо президент знає, це вкотре показує у тому, що…

" Відлуння Москви ", 23 липня, кореспондент Юлія Пуш:

— Цього літа клімат помчав у в іншу крайність…

С розуму можна зійти.

* * *

" Історія геноциду російської ще написана, — натрапляю зробив у пошуках діагнозу на меморандум Андрія Битова. Слово «меморандум «часто є у документах Страсбурзького Суда з прав людини, тут він більш ніж до речі. — Вона прокльовується лише у формі рідкісних нарікань про стані. Поки що складається історія геноциду людей, причому у зворотному напрямку: партійців, радянської інтелігенції, селянства, дворянства, духівництва, тобто класів, тобто власне інтелігенції, потім малих народів та націй… підбираємося більшого: до геноциду культури, до геноциду довкілля, людину як таку, тобто до геноциду його природи, тобто самої природи, Твори. Про, якби можна було ухлопать відразу самого Бога! — не був потрібен настільки клопітливий і трудомісткий шлях. Ми пишемо нині цю загальну історію геноциду і можемо її охопити — томи сиплються з дырявых рук. Не помічаємо, що вже написана, цю історію, — це нашу мову, сказане нами, ми… Те, що з нею і на нас, зі мною ще й з тобою стало » .

* * *

Недавно була на погостинах у старої знайомої, що вийшла заміж за американця. Раз у раз сімейство, що складається з двох дорослих і двох дітей, приїжджає у Москві, і це поспішаю у гості. Ні кому як відомо, що предмет моєї пристрасті - молодший син Майкл, тобто Мишутка, він справді нагадує ведмедика. Ведмежаті Майклу п’ять років, він чудово говорить російською, на відміну старшому братику, який дивиться на Москві телевізор і читає російських газет — не розуміє. Ми з Майклом розповідаємо одна одній різні історії, творимо повість про маленьких чоловічків, які у поїздах його іграшкової залізниці, любимо посидіти під столом і таке інше. Цього разу нас залишили вдвох, і сталося непередбачене: друже мій категорично відмовився сісти на горщик. А треба було. Тоді стала розповідати йому одну таємничу історію, він нарешті опустився на трон, прикрашений незабудками, аж раптом з горщика долинає: що таке цар Горох?

Я кажу: не що, хто ж, є такий вислів, воно…

А мій учений співрозмовник мене перериває: «Ти, Ольга, кажеш некомпактно. Тривалий час я хотів тобі сказати. Ти багато доданих слів, чи потрібно лише головні, як в комп’ютері «.

— Як це?

— Не думай, це просто насправді. Потрібні лише слова, які означають.

Я кажу: «Послухай, ти помиляєшся. Ми самі, а чи не комп’ютери, отже, нам потрібні різні слова. Ось ти хворієш, що тобі мама каже, як тебе втішає? «.

— Це ексклюзив, — сказав. — Намагаюся не хворіти. Ти дуже уперта, Ольга. Якби у кожному мові був стільки слів, б віддавна вивчив французький і італійський.

— А італійський тобі навіщо?

— Там морозиво смачне. Багато різного, а мама, сама понимаешь…

Ольга Богуславська.

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із сайту internet.