Салтиков-Щедрін: Премудрий пискар
Даже щуки хвалять пискаря за спокійне поведінка, сподіваючись, що він розслабиться і вони його з'їдять. Пискарь не піддається на які провокації. Пискарь прожив років. Розмірковуючи над щучими словами, вона розуміє, що, аби всі жили як і, пискари б перевелися (не можна жити у норі, а чи не у рідній стихії; потрібно нормально є, мати сім'ю, спілкуватися із сусідами). Життя ж, яку поводиться він… Читати ще >
Салтиков-Щедрін: Премудрий пискар (реферат, курсова, диплом, контрольна)
Салтыков-Щедрин: Премудрий пискарь
Жил-был «освічений, помірковано ліберальний» пискарь. Розумні батьки, помираючи, заповідали йому жити, пильнуючи. Пискарь розуміє, що він звідусіль загрожує біда: від великих риб, від соседей-пискарей, від чоловіка (власна батько якось майже було зварено в вусі). Пискарь будує собі нору, куди ніхто, окрім неї, не поміщається, вночі випливає за їжею, а днем «тремтить» в норі, недосыпает, недоїдає, але щосили береже своє життя. Пискарю сниться сон про виграшному квитку в 200 тисяч. Його підстерігають раки, щуки, але уникає смерті. У пискаря немає сім'ї: «самому б прожити».
«И прожив премудрий пискарь таким родом із гаком років. Усі тремтів, все тремтів. Ні друзів в нього, ні рідних; ні оповідачем він кого, ні з нього хто. У карти не грає, вина не п'є, тютюну не курить, за червоними дівчатами не ганяється — лише тремтить так одну думу думає: «Дякувати Богові! здається, живий!».
Даже щуки хвалять пискаря за спокійне поведінка, сподіваючись, що він розслабиться і вони його з'їдять. Пискарь не піддається на які провокації. Пискарь прожив років. Розмірковуючи над щучими словами, вона розуміє, що, аби всі жили як і, пискари б перевелися (не можна жити у норі, а чи не у рідній стихії; потрібно нормально є, мати сім'ю, спілкуватися із сусідами). Життя ж, яку поводиться він, сприяє виродження. Він належить до «непотрібним пискарям». «Нікому від нього ні тепло, ні холодно, нікому ні честі, ні безчестя, ні слави, ні безславності… живуть, задарма останнє місце посідають так корм їдять». Пискарь вирішує разів вилізти знори і нормально пропливти рікою, але лякається. Навіть помираючи, пискарь тремтить. Нікому перед ним немає діла, хто б запитує його ради, як прожити років, хто б звертається до нього премудрим, а скоріш «бовдуром» і «осоружним». У результаті розширення зрештою пискарь зникає невідомо куди: адже вона непотрібна навіть щукам, хворый, умираючий, ще й премудрий.
Список литературы
Для підготовки даної праці були використані матеріали із сайту internet.