Зміст і специфіка попереджувальної діяльності соціального педагога у роботі з підлітками схильними до суїцидальної поведінки
Отже, для створення системи профілактики суїцидів у дітей і підлітків необхідний комплекс організаційно-педагогічних заходів, який би на ділі забезпечив реалізацію проголошуваних принципів гуманізації у вихованні та освіті. Реферат Зміст і специфіка попереджувальної діяльності соціального педагога у роботі з підлітками схильними до суїцидальної поведінки Студентка 6 курсу денної форми навчання… Читати ще >
Зміст і специфіка попереджувальної діяльності соціального педагога у роботі з підлітками схильними до суїцидальної поведінки (реферат, курсова, диплом, контрольна)
Реферат Зміст і специфіка попереджувальної діяльності соціального педагога у роботі з підлітками схильними до суїцидальної поведінки Студентка 6 курсу денної форми навчання спеціальності «Соціальна педагогіка»
Бліхар Іванна Вікторівна Науковий керівник доцент Скутіна В.І
Першочерговим завданням, в умовах кризи що охопила світове співтовариство, стає оптимізація процесу соціалізації дітей, їх адаптації до різних суспільних, освітніх та виховних інститутів. Така ситуація вимагає від суспільства, конкретної соціальної служби, соціальних педагогів пошуку і впровадження ефективних форм, методів, технологій роботи з дезадаптованими дітьми, підлітками і молоддю.
Найбільш поширеними технологіями в практиці соціального педагога є профілактична та реабілітаційна.
У залежності від різних причин і обставин, які можуть викликати соціальні відхилення, виділяють декілька типів профілактичних заходів:
нейтралізуючі,
компенсуючі,
які запобігають виникненню обставин, що сприяють соціальним відхиленням, які контролюють здійснювану профілактичну роботу та її результати.
Ефективність профілактичних заходів визначається наявністю таких умов:
спрямованість на викорінення джерел дискомфорту як в самій дитині, так і в соціальному й природному середовищі та одночасно на створення умов для набуття неповнолітньою дитиною необхідного досвіду для розв’язання проблем, які постійно виникають;
озброєння дитини новими навичками, які допомагають досягти поставлених цілей чи зберегти здоров’я;
розв’язання ще не виниклих проблем, запобігання їх виникненню.
З концептуальних позицій у профілактичних технологіях виділяють інформаційний, соціально-профілактичний, медико-біологічний, соціально-педагогічний підходи.
Інформаційний підхід базується на тому, що відхилення у поведінці підлітків від соціальних норм відбуваються тому, що неповнолітні їх просто не знають. Тому основним напрямом роботи повинно стати інформування неповнолітніх про їх права й обов’язки, про вимоги, які висуває суспільство й держава до виконання встановлених для певної вікової групи соціальних норм.
В основі соціально-профілактичного підходу є виявлення, усунення і нейтралізація причин і умов, які створюють різного роду негативні явища. Суть цього підходу — в системі соціально-економічних, правових і виховних заходів, які проводяться державою, суспільством, конкретними соціально-педагогічними закладами, соціальним педагогом для усунення чи мінімізації причин девіантної поведінки.
Попередження можливих відхилень від соціальних норм цілеспрямованими заходами лікувально-профілактичного характеру по відношенню до осіб, яка страждають різними психічними аномаліями, тобто патологією на біологічному рівні, лежить в основі медико-біологічного підходу.
Соціально-педагогічний підхід передбачає відновлення чи корекцію якостей особистості підлітка з девіантною поведінкою, особливо його моральних і вольових якостей особистості.
Реабілітація — це комплексна, багаторівнева, етапна і динамічна система взаємопов'язаних дій, спрямованих на відновлення дитини і правах, статусі, здоров'ї, дієздатності у власних очах і перед оточуючими.
Розрізняють різні види реабілітації: медична, психологічна, педагогічна, соціально-економічна, професійна, побутова.
Соціально-педагогічна реабілітація — це система заходів виховного характеру, спрямованих на формування особистісних якостей, значимих для життєдіяльності дитини, активної життєвої позиції дитини, які сприяють інтеграції її в суспільство.
Основними принципами реабілітації є: врахування регіональних особливостей, соціокультурної й економічної ситуації в регіоні; різносторонність реабілітаційних заходів; єдність біологічних, психосоціальних і педагогічних методів; ступеневість; індивідуально-особистісний, гуманістичний підхід.
Соціально-педагогічна реабілітація підлітків з девіантною поведінкою реалізується, як правило, в спеціалізованих закладах — реабілітаційних центрах, які реалізовують такі завдання:
профілактика безпритульності, бездоглядності девіантних дітей і підлітків;
медико-психологічна допомога дітям, які з вини батьків або через екстремальну ситуацію попали в складну життєву ситуацію;
формування позитивного досвіду соціальної поведінки, навичок спілкування і взаємодії з оточуючими;
сприяння поверненню у сім'ю;
забезпечення можливості отримувати освіту, нормально розвиватися;
турбота про подальше професійне і побутове влаштування.
У соціально-педагогічній діяльності з дітьми девіантної поведінки виділяють три напрями.
В основі першого напряму — врахування при побудові реабілітаційних програм стану, в якому знаходиться підліток:
передкризовий стан (соціальна занедбаність унаслідок конфліктів у сім'ї чи з ровесниками, втечі з дому, невідвідування навчальних закладів).
Основними видами діяльності з такою категорією дітей є: індивідуальне консультування; включення підлітків у тренінгові групи з метою корекції негативних емоційно значущих ситуацій; індивідуальна робота з системою цінностей дитини; озброєння соціальними навичками, конструктивній поведінці в конфліктних ситуаціях.
кризовий стан підлітків, зумовлений агресивною поведінкою підлітка. Використовується екстрена діагностика емоційного стану; виявлення причин даної проблеми; навчання навичкам вирішення виникаючих проблем.
Другий напрям соціально-педагогічної діяльності стосується безпритульних, робота з якими полягає у створенні умов для виживання таких дітей (організація харчування, нічліг, надання медичної допомоги); звільнення від негативного досвіду минулого життя через зміцнення віри в себе, в своє майбутнє.
Третій напрям пов’язаний із підлітками, які експериментують з психоактивними речовинами. Основний метод роботи — патронаж, основна форма — організація соціально-психологічного тренінгу, спрямованого на формування позитивної Я-концепції.
Отже, для створення системи профілактики суїцидів у дітей і підлітків необхідний комплекс організаційно-педагогічних заходів, який би на ділі забезпечив реалізацію проголошуваних принципів гуманізації у вихованні та освіті.
підліток девіантний суїцид педагог ЛІТЕРАТУРА
1. Завадська Н. В. Проблема самогубства у підлітковому середовищі// Соціальний працівник. — 2007. — № 2. — С. 10−12.
2. Попередження суїцидальної поведінки дітей та підлітків // Все для вчителя. 2003. — № 30. — С. 53−64.
3. Сабат Н. Профілактика суїцидальної поведінки серед підлітків / / Соціальний педагог. — 2007. — № 11. — С 35−37.
.ur