Аналіз виробництва молока в ДП «Ілліч-Агро Умань» Уманського району, Черкаської області

МІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ І ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ УМАНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ САДІВНИЦТВА Факультет економіки і підприємництва Кафедра економіки КУРСОВА РОБОТА з курсу «Організація та методика економічного аналізу»

на тему: «Аналіз виробництва молока в ДП «Ілліч-Агро Умань» Уманського району, Черкаської області «

Виконала студентка 42-ф групи Марценюк Любов Керівник роботи Пархоменко Л. А.

УМАНЬ 2011

Зміст

Вступ

1. Значення, завдання, інформаційне забезпечення, методичні основи аналізу

2. Коротка характеристика ДП «Ілліч-Агро Умань»

3. Аналіз динаміки та виконання плану виробництва молока

4. Аналіз динаміки та виконання плану молочного поголів'я, відтворення і поліпшення породного складу тварин

5. Продуктивність корів та аналіз факторів, що впливають на її рівень

6. Забезпечення корів кормами та ефективність їх використання, рівень механізації основних технологічних процесів

7. Узагальнення резервів збільшення виробництва молока Висновки Список використаних літературних джерел

Вступ

Молочна галузь займає вагоме місце в структурі харчової промисловості України, є провідною ланкою у вирішенні продовольчої проблеми країни.

Адже, молоко, як один з головних базових продуктів харчування (характерна особливість якого — легка засвоюваність організмом) є важливою складовою здорового раціону.

На сучасному етапі функціонування підприємств молочнопродуктового підкомплексу, поставлені високі вимоги щодо безпечності, ефективності та прибутковості виробництва молока і молокопродуктів належної якості, що вимагає від переробних підприємств постійного удосконалення матеріальної бази, своєчасної заміни та модернізації морально застарілого та фізично спрацьованого обладнання, впровадження нових технологій, інтеграції виробничих процесів, підвищення рівня кваліфікації працівників тощо.

Значна увага дослідженню проблемних питань та пошуку шляхів їх вирішення щодо формування та розвитку ринку молока і молочної продукції приділялась у працях вітчизняних науковців та практиків: В.М., Бондаренко, М.М.Ільчук, М.П. Коржинській, Л. В. Протасова, П. Т. Саблук, І.М. Топіха, Г. В. Чабан, В. П. Чагаровський та ін.

Ринок молока та молокопродуктів країни характеризується значним скороченням поголів'я корів в господарствах всіх категорій, зменшенням обсягів виробництва молока, зростанням цін на продукцію, зменшенням рівня платоспроможного попиту та, відповідно, кількості споживання молокопродуктів.

Метою курсової роботи є проведення економічного аналізу виробництва молока в ДП «Ілліч-Агро Умань», Уманського району, Черкаської області. У ході роботи визначено такі завдання:

Ш Вивчення теоретичних основ виробництва молочної продукції;

Ш Проаналізувати динаміку виробництва молока і молочної продукції;

Ш Дослідження тенденції розвитку молочного скотарства, вплив окремих факторів на його економічну ефективність;

Ш Дослідження тенденції зміни надою молока, вплив окремих факторів на нього.

Об'єктом дослідження даної роботи є молочна продукція досліджуваного господарства.

Економічна криза в аграрному секторі супроводжується значним зменшенням поголів'я корів, зниженням продуктивності худоби, зростанням собівартості продукції молочного скотарства. В результаті обсяги виробництва та споживання продукції молока з року в рік скорочуються та, як наслідок, знижується ефективність та конкурентоспроможність вітчизняного молочного скотарства.

В останні роки відбувається тенденція до різкого скорочення поголів'я великої рогатої худоби та й взагалі галузі тваринництва. На сьогоднішній день підприємцю сільського господарства, а саме так називається новий господар землі у більшості господарств згідно новим формам власності, не вигідно займатися тваринництвом. Галузь рослинництва більш менш переживає скрутне становище. Нарешті уряд почав розуміти, що кінцеве слово про долю тваринництва стоїть саме за ним. Що ж роблять урядовці? На проблему нестачі продукції цієї галузі відповідають наче б то переконливо — дозволено ввіз великого об'єму м’яса (яловичини та свинини) з-за кордону для задоволення внутрішніх потреб населення країни. Тут потрібне чітке прослідковування та контроль з боку держави стану ринку тваринництва, регулювання цін на ньому. Хто як не аграрії повинні давати пропозиції уряду щодо сільського господарства. Я вважаю проблему ефективності виробництва молочного скотарства чи не найактуальнішою в наш час.

1. Значення, завдання, інформаційне забезпечення, методичні основи аналізу

У ринкових умовах господарювання важливе значення має стимулювання цінами підвищення якості продукції. Вимоги до якості продукції визначаються компетентними органами та відображаються у відповідних документах, зокрема стандартах. Саме цю проблему описує у своїй статті «Нові стандарти на молочну сировину та диференціація закупівельних цін». Вона приводить приклад розрахунку закупівельних цін за одну тонну молока з урахуванням молочної частки жиру та білка і якісних показників згідно з ДСТУ 3662−97. Впровадження ДСТУ 3662−97 та диференціація закупівельних цін на молоко залежно від якості, яка запропонована в галузевих рекомендаціях, сприятиме підвищенню економічної заінтересованості сільськогосподарських товаровиробників у виробництві якісної молочної сировини[4 С.435].

Дослідження проводилися на базі дочірнього підприємства «Ілліч Агро Умань» Уманського району Черкаської області.

Джерелами інформації є первинні документи та річні звіти ДП «Ілліч Агро Умань».

Молочна галузь належить до провідних у харчовій промисловості та формує достатньо привабливий за обсягом ринок. Це пов’язано з тим, що продукція молочної галузі займає важливе місце у споживанні. Економічну ефективність галузі скотарства в окремих категоріях господарств можна охарактеризувати за допомогою таких натуральних та вартісних показників: продуктивність великої рогатої худоби; витрати кормів на 1 ц. молока; на 1 ц. приросту великої рогатої худоби та на одну умовну голову; трудомісткість одиниці продукції.

Показники ефективності галузі скотарства співставляють по кожній групі тварин, як в натуральній так і у вартісній формах з середніми показниками по району чи показниками іншого господарства, або з даними цього ж господарства за кілька років. При цьому необхідно проаналізувати та спів ставити показники продуктивності худоби, та продуктивність праці, затрати праці у люд. год. в розрахунку на одиницю продукції[5 С.287].

Операційні витрати — витрати, виражені в грошовій формі, трудових, матеріальних, нематеріальних і фінансових ресурсів на здійснення операційної діяльності підприємства.

Потрібно проаналізувати прибуток по галузі тваринництва, для цього необхідно від загальної суми від реалізації відняти затрати понесені на виробництво і реалізацію даної продукції. Головною метою суб'єктів підприємницької діяльності, що займаються господарською діяльністю в умовах ринкової економіки, є одержання прибутку.

Прибуток — це чистий дохід підприємця, виражений у грошовій формі на вкладений ним капітал, і характеризує винагороду підприємця за ризик здійснення підприємницької діяльності. Прибуток виражає собою різницю між сукупним доходом і сукупними витратами в процесі здійснення господарської діяльності. Прибуток є результатом тільки вмілого та успішного здійснення бізнесу і досягнення комерційного успіху.

Прибуток підприємства є критерієм ефективності конкретної виробничої (операційної) діяльності. Індивідуальний рівень прибутку підприємства в порівнянні з галузевим характеризує ступінь вміння (підготовленості, досвіду, ініціативності) менеджерів (керівників підприємств) успішно здійснювати господарську діяльність в умовах ринкової економіки.

Прибуток є основним внутрішнім джерелом формування власних фінансових ресурсів підприємства, що забезпечують його розвиток. Чим вище рівень прибутку підприємства в процесі його господарської діяльності, тим менше його потреба в залученні фінансових коштів із зовнішніх джерел, тим вищий рівень самофінансування його розвитку, забезпечення реалізації стратегічних цілей цього розвитку, підвищення конкурентної позиції підприємства на ринку. Прибуток є постійно відтворюваним джерелом.

Ефективність управління прибутком на підприємстві, як і його дохідність, характеризується показниками рентабельності. Рівень рентабельності підприємств, пов’язаних із виробництвом продукції, визначається як:

Р = (П / С) х 100, (1.1)

молочний корм корова механізація де Р — рівень рентабельності, %;

П — прибуток від реалізації продукції, грн.;

С — собівартість продукції, грн.

Практика рекомендує для оцінки рентабельності використовувати систему взаємопов'язаних показників рентабельності :

а) показники, розраховані на підставі поточних витрат (вартості продажу);

б) показники, розраховані у зв’язку з використанням виробничого капіталу (виробничих активів).

Знайшовши прибуток, можна охарактеризувати чи рентабельно працювала дана галузь. Рентабельність визначаємо діленням прибутку на собівартість (%). Рівень рентабельності за рахунок проведених додаткових міроприємств розраховують діленням вартості додатково отриманої продукції на додаткові затрати на проведення зоотехнічних міроприємств та затрат на реалізацію додаткової продукції за мінусом одиниці та помножити на 100%.

На ринку продовольчих ресурсів молоко і молокопродукти займають значне місце. В останні роки політичні зрушення відбулося в структурі каналів реалізації молока.

Аналіз цінової ситуації, що склалась, свідчить, що виробнику більш вигідно продавати молоко на ринку та у власних магазинах. Реалізація молока населенню, через систему громадського харчування, має не велику тенденцію. При бартерних операціях ціна молока була найнижчою. Через низькі ціни продажу, в цілому по Україні, господарства суспільного сектору зазнали великих збитків.

Ускладнення ситуації на ринку молочної продукції полягає в тому, що споживання на одну душу населення (в перерахунок на молоко) зменшилося від норм.

Нині потенційні можливості формування ринкових ресурсів молока використовуються недостатньо.

Загальною вимогою до господарств усіх форм власності на даному етапі є необхідність збільшення обсягу продажу молока для створення відповідних державних та регіональних товарних поставок. Для цього необхідно збільшити питому частку продажу молока через заготівельні організації (молокопереробні підприємства, організації споживчої кооперації та за окремими зв’язками у торгівельну мережу і власні фірмові магазини).

Важливою проблемою, що виникла останнім часом, є також проблема збуту молочної продукції товаровиробником, особливо господарствам приватного сектора. Тому необхідно поліпшити організацію заготівлі молока в них через молоко приймальні пункти, відновивши функціонування багатьох з них, та створити нові і насамперед у віддалених від районних і промислових центрів селах, а також за договорами з господарствами суспільного сектора.

Товарний ринок молока і молокопродуктів має специфічні особливості, пов’язані з їх властивістю — молочною транспортабельністю і непридатністю до тривалого зберігання. Тому повинен бути створений стабільний ринок збуту для виробника протягом всього року, гарантоване надходження молочної сировини на молоко переробні підприємства і відповідно безперебійне забезпечення населення продуктами щоденного попиту: незбираним молоком, кисломолочною продукцією, сиром, сметаною та іншим. При цьому всі ланки технологічного ланцюга «виробництво — заготівля — переробка — реалізація продукції» повинні функціонувати скоординовано і ретельно.

Необхідно також розрахувати випуск продукції із знежиреного молока (йогурти, сирки), поглибити його переробку на промислових підприємствах, ширше використовувати для харчових потреб вторинні ресурси переробки — відвійки, сколотини, сироватку, тощо.

Основними завданнями економічного аналізу є:

— об'єктивна оцінка роботи підприємства і його підрозділів через порівняння результатів з витратами;

— виявлення впливу відповідних факторів на показники, які аналізуються, і вивчення причинних зв’язків;

— пошук наявних резервів підвищення рівня виробництва;

— опрацювання конкретних заходів щодо використання виявлених резервів та здійснення контролю за їх виконанням.

Основними завданнями економічного аналізу є:

Ш об'єктивна оцінка результатів виробничо-господарської діяльності;

Ш виявлення внутрішньовиробничих резервів подальшого підвищення ефективності і якості роботи досліджуваного господарства.

2. Коротка характеристика ДП «Ілліч-Агро Умань»

Згідно статуту ДП"Ілліч-АгроУмань", зареєстрованого Уманською районною державною адміністрацією від 14.05.2006 р. № 2 096, та довідки про включення до єдиного державного реєстру підприємств i організацій за № 4534 від 02.04.2006, яка видана Уманським міським управлінням статистики Державного комiтeтy статистики зазначена діяльність підприємства — вирощування зернових.

Температурні режими та клімат: клімат помірно континентальний і континентальність зростає із заходу на схід:найхолоднішим місяцем року вважається січень з середньою температурою -5,9°С, а найтеплішим — липень з середньою температурою +20,1°С. Середня річна температура повітря складає +7,3°С.

У шарі ґрунту 0−60 см вміст гумусу 3,36%, рухомих сполук — азоту, фосфору і калію — відповідно, 16,2; 11,2 і 26,0 мг/100 г ґрунту; кислотність — нейтральна.

Юридична адреса (місцезнаходження підприємства): 20 300, м. Умань, вул. Енергетична 21, iдентифiкaцiйний код: 34 571 712.

На сьогодні підприємство має розвинуту інфраструктуру, що у стані забезпечити потужності усім необхідним: енергією, транспортуванням, технічним обслуговуванням і т.д.

Структуру основних виробничих фондів підприємства розглянемо в таблиці 2.1 .

Вартість основних засобів у ДП «Ілліч Агро Умань» на протязі 2008;2010 років виросла на 35,87%. Варто відмітити, що позитивна тенденція була по всіх групах основних засобів.

Таблиця 2.1 Структура основних засобів ДП «Ілліч Агро Умань» в 2008;2010 роках

Так вартість будинків, споруд та передавальних пристроїв зросла на 61,69%, машин та обладнання на 30,76%, транспортних засобів на 12,17%, інструментів на 58,65%, інших основних засобів на 91,58% та малоцінних необоротних матеріальних активів на 71,52%. Ріст вартості зумовлений тим, що господарство активно оновлює свої основні засоби, цим самим покращуючи свою матеріально-технічну базу.

Структура оборотних виробничих фондів зображена в таблиці 2.2:

Таблиця 2.2 Структура оборотних виробничих фондів ДП «Ілліч Агро Умань» в 2008;2010 роках

Вартість оборотних виробничих фондів у господарстві знизилася у 2010 році у порівнянні з 2008 роком на 31,96%. При цьому зменшення було по всіх статтях оборотних засобів окрім кількох.

Так збільшення вартості відбулося у поточних біологічних активах на 44,82%, незавершеному виробництві на 54,43%, готовій продукції на 270,58% та товарах на 259,06%.

Нижче наведені показники забезпеченості та ефективності використання основних фондів:

Таблиця 2.3 Показники забезпеченості та ефективності використання основних фондів

Виходячи з даних таблиці 2.3 можна зробити висновок, що на протязі досліджуваного періоду (2008;2010 рр.) показник фондоозброєності виріс на 36,63%, це пояснюється тим, що вартість основних виробничих фондів виросла на 36,63%.

Показник фондозабезпеченості також виріс на 43,65% у зв’язку з тим, що площа угідь змінилася мало, а вартість основних фондів виросла.

Фондоємність зменшила своє значення менш як на 5%, а фондовіддача навпаки збільшила на 5%, це можна пояснити тим, що підвищилась ефективність використання даних фондів.

Норма прибутку у 2008 році становила 1,85%, а у 2010 році 1,63%. Зменшення невелике, проте варто звернути увагу на це.

Далі у таблиці 2.4 розглянемо середньорічну чисельність працівників зайнятих у сільському господарстві.

Таблиця 2.4 Середньооблікова чисельність працівників підприємства у 2008;2010 роках

Як видно середньорічна чисельність працівників в загальному по господарству зменшилася на 30 чоловік, при тому, що у рослинництві аж на 52 робітника. У тваринництві ж чисельність виросла на 22 робітника.

Проаналізуємо у таблиці 2.5 склад та структуру сільськогосподарських угідь ДП «Ілліч Агро Умань» у 2008;2010 роках.

Таблиця 2.5 Площа сільськогосподарських угідь ДП «Ілліч-Агро Умань» у 2008;2010 роках

Як видно із поданої вище таблиці 2.5 загальна площа сільськогосподарських угідь у господарстві зменшилася на 127 га. При цьому спостерігається зменшення площі ріллі на 610 га. Така велика різниця через те, що 483 га трансформовано у сіножаті та пасовища.

Систему показників економічної ефективності виробництва у сільськогосподарських підприємствах доцільно будувати на основі показників валової продукції у натуральному та вартісному вигляді, валового і чистого доходу. Так у валовому доході, окрім обсягу виробництва, відбувається також економія затрат матеріальних, а в чистому доході ще й економія затрат на оплату праці.

На сам кінець для загального ознайомлення із економічною характеристикою ДП «Ілліч-Агро Умань» наведена інформація чистий дохід (виручку) від реалізації, собівартість реалізованої продукції та чистий прибуток даного підприємства в таблиці 2.6.

Таблиця 2.6 Загальні фінансові результати

Як видно фінансові результати діяльності господарства дещо погіршилися: чистий прибуток зменшився на 27,7%, собівартість зросла на 68,37% (на протязі 2008;2010 років).

Річна продуктивність праці виросла на 50,56% та склала 83,89 тис.грн. Вартість валової продукції у розрахунку на 100 га також зросла на 45,12%, та у 2010 році склала 510,26 тис.грн.

3. Аналіз динаміки та виконання плану виробництва молока

На сьогодні розвиток молочної промисловості характеризується своїми особливостями, які відзначаються як позитивними, так і негативними тенденціями. З одного боку, спостерігається розширення асортиментного ряду, підвищується рівень консолідації молочних підприємств, а з іншого, натуральні обсяги виробництва молочної продукції мають тенденцію до поступового зниження. Спад виробництва впливає не лише на ситуацію в самій галузі, а й на економічні показники розвитку України в цілому.

На сьогодні розвиток молочної промисловості характеризується своїми особливостями, які відзначаються як позитивними, так і негативними тенденціями. З одного боку, спостерігається розширення асортиментного ряду, підвищується рівень консолідації молочних підприємств, а з іншого, натуральні обсяги виробництва молочної продукції мають тенденцію до поступового зниження. Спад виробництва впливає не лише на ситуацію в самій галузі, а й на економічні показники розвитку України в цілому.

У 2010 р. у виробництво в Україні надійшло 4 млн. 793,2 тис. тонн молока, що на 51,4 тис. тонн більше, аніж в 2009 р. Про це свідчать дані Держкомстату.

Підвищилась якість молока вітчизняного виробництва. Молока ґатунку «екстра» за 2010 р. на виробництво надійшло на 2,5% більше, аніж в 2009 р., а вищого сорту — на 2,2%, аніж в 2009 р.

В той же час, за кордоном ціни на молокопродукти зростають. Найбільше за минулий рік подорожчало імпортне масло тваринне — майже в 1,8 рази, а також молочна сироватка — в 1,4 рази та молоко згущене — в 1,5 рази.

На думку експертів, в період світової продовольчої кризи та пов`язаного з ним тотального подорожчання імпорт молочної продукції стає невигідним.

У таблиці 3.1 проаналізуємо динаміку виробництва молока у ДП «Ілліч-Агро Умань» на протязі 2008;2010 років.

Таблиця 3.1 Динаміка виробництва молока у ДП «Ілліч-Агро Умань» в 2008;2010 роках

Виходячи з даних таблиці 3.1 видно, що валове виробництво молока зросло у 2010 році на 7867 ц у порівнянні з 2008 роком. Рахуючи середньоденний надій ми бачимо, що даний показник також виріс на 120,31 центнер.

У 2008 році план по виробництву молока був перевиконаний на 6,85%, у 2009 році на 8,89%, а у 2010 році лише на 2,15%, що на 4,7 в.п. менше ніж у 2008 році. Можна сказати, що планове виробництво молока у господарстві перевиконується.

Розглянемо склад та структуру товарної продукції ДП «Ілліч-Агро Умань» у таблиці 3.2.

Таблиця 3.2 Склад та структура товарної продукції у ДП «Ілліч-Агро Умань»

В наведеній вище таблиці приведені склад та структура товарної продукції на ДП «Ілліч-Агро Умань». Товарна продукція рослинництва у структурному плані змінює своє значення у період 2008;2010 років з 27,65% до 28,79%, що показує нам збільшення обсягів її вирощування та реалізації.

У тваринництві, навпаки ж, спостерігається зниження структури товарної продукції з 72,34% до 71,21%. В цілому ж, по показниках складу, у 2010 році сума товарної продукції рослинництва становила 12 733,3 тис. грн, натомість у 2008 році 7897,7 тис.грн. В тваринництві також спостерігається позитивна тенденція у обсягах: так у 2010 році 31 491,4 тис. грн, а у 2008 році 20 656,8 тис.грн.

В даному випадку присутнє грошове збільшення обсягів товарної продукції як рослинництва, так і тваринництва, проте обсяги рослинництва мають більші темпи росту, тому і переважають відсотково.

Кс=100/(16,04(2*1−1)+11,30*(2*2−1)+9,65*(2*3−1)+5,45(2*4−1)+5,07(2*5−1)+0,85(2*6−1)+0,31(2*7−1)+0,06(2*8−1)+0,01(2*9−1)=100/196,46=0,51

Коефіцієнт спеціалізації 0,51 показує нам, що підприємство є середньо спеціалізованим, та має молочно — м’ясний напрямок спеціалізації.

4. Аналіз динаміки та виконання плану молочного поголів'я, відтворення і поліпшення породного складу тварин

Найважливішою галуззю продуктивного тваринництва України є скотарство, яке постачає незмінні продукти харчування і цінну сировину для харчової і переробної промисловості.

Найбільш поширеними в молочному скотарстві є червона степова порода молочного напрямку, спеціалізовані молочні породи — українська червоно-ряба та українська чорно-ряба. Локально розміщеними є бура карпатська та лебединська породи комбінованого молочно-м'ясного напрямку. Крім цих порід в репродукторах розводять чистопородних тварин чорно-рябої і червоно-рябої голштинської, швіцької, червоної датської, англерської, симентальської (австрійської селекції), айрширської порід. В генофондних стадах зберігається симентальська, білоголова українська, сіра українська, пінцгау, червона польська породи[9, с.30−35].

В останні роки відбувається тенденція до різкого скорочення поголів'я ВРХ та й взагалі галузі тваринництва. На сьогоднішній день підприємству сільського господарства, не вигідно займатися тваринництвом. Галузь рослинництва більш менш переживає скрутне становище.

Найвищого рівня виробництва молока в Україні було досягнуто наприкінці 90-х років. Пізніше тенденції його розвитку істотно змінилися. У Кіровоградській області, як і по всій Україні, у період кризи у найскладнішому становищі опинилася молочна галузь. Обсяг виробництва скоротився у 2010 році порівняно з 1990 роком майже у 2 рази.

Позитивним при виробництві й реалізації молока є те, що підприємство одержує дохід протягом року. Продаж молока дає змогу отримувати кошти не лише для розвитку молочного скотарства, а й для інших напрямі виробництва в залежності від потреб й періоду року.

Для збільшення надою молока необхідно зниження яловості корів, покращення їх породного складу за рахунок збільшення питомої ваги більш продуктивних корів, покращення кормового раціону корів. Нині у господарстві вихід телят становить 82 голови на 100 корів. Шляхом підбору, покращення догляду та своєчасного оновлення стада реально довести вихід телят до 90 голів на 100 корів. Цим можна досягти збільшення надоїв молока на 1000 ц за рахунок зниження яловості корів.

Планується залишити породний склад стада у попередній пропорції. У 2011 році така зміна можлива за рахунок внутрішніх резервів господарства.

Проаналізуємо динаміку відтворення молочного поголів'я у господарстві у таблиці 4.1.

Таблиця 4.1 Динаміка відтворення молочного поголів'я у 2008;2010 роках

Аналізуючи динаміку відтворення молочного стада ми бачимо в ДП «Ілліч — Агро Умань» у 2008 році було 1122 корови, у 2009 році 1121 голова, а у 2010 році 1199 голів.

Темпи приросту у 2009 році мали негативне значення у 0,1%, а вже у 2010 році ця цифра стала позитивною та склала 6,8% росту у порівнянні з 2008 роком.

5. Продуктивність корів та аналіз факторів, що впливають на її рівень

Аналізуючи худобу, насамперед необхідно проаналізувати показники її продуктивності, які показують, чи взагалі потрібно утримувати дану худобу в господарстві. Показники продуктивності молочного поголів'я у ДП «Ілліч-Агро Умань» можна розглянути у таблиці 5.1.

Таблиця 5.1 Показники продуктивності молочного поголів'я у ДП «Ілліч-Агро Умань» в 2008;2010 роках

Як показує нам таблиця 5.1 виробничі витрати понесені на виробництво молока у господарстві виросли у 2010 році на 4450,4 тис.грн., та склали 12 479 тис.грн.

Середньорічне поголів'я молочного стада виросло на 77 голів у порівнянні з 2008 роком.

Валове виробництво молока у 2010 році становило 61 292 центнера молока, що на 7867 центнер більше ніж у 2008 році.

Середньоденний надій однієї корови знизився у 2010 році на 980 грам у порівнянні з 2008 роком, та склав 14,02 кілограми.

Що відноситься прибутку, то молоко на протязі досліджуваного періоду було прибутковим. Так у 2008 році на 1 голову припадало 1,74 тис. грн прибутку, у 2009 році 2,59 тис.грн., а у 2010 році 5,75 тис. грн, що є досить непоганим показником. Щільність поголів'я рахуючи на 100 га коливається від 12 до 13 корів. Кількість продукції виробленої у розрахунку на 100 га у 2010 склала 637,26 центнер, що більше на 89,03 центнера ніж у 2008 році. Для більш глибокого аналізу проаналізуємо продуктивність однієї корови у господарстві у таблиці 5.2.

Таблиця 5.2 Аналіз рівня продуктивності однієї корови молочного стада

Як видно продуктивність однієї середньорічної корови у ДП «Ілліч-Агро Умань» у 2009 році виросла на 577 кг у відношенні до 2008 року, а вже у 2010 році відносно 2009 року зменшилася на 231 кг.

Темп росту продуктивності у 2009 році склав 112,1%, а вже у 2010 році 107,25%. Темп приросту відповідно 12,1% та 7,25%.

На мою думку доцільно було б проаналізувати економічну ефективність реалізації продукції молочного скотарства у таблиці 5.3.

Таблиця 5.3 Економічна ефективність реалізації молока у ДП «Ілліч-Агро Умань» в 2008;2010 роках

Як видно, виробництво з таблиці 5.3 економічна ефективність реалізації молока має позитивну тенденцію. Так рівень рентабельності реалізації молока у 2008 році становив 26,95%, у 2009 році 35,7%, а вже у 2010 році 74,79%.

Прибуток від реалізації 1 центнера молока у 2008 році становив 40,57 грн., у 2009 році 53 грн., а вже у 2010 році аж 127,12 грн.

Прибуток у розрахунку на 1 голову також прогресує: у 2008 році 1738,94 грн., у 2009 році 2586,76 грн., а у 2010 році 5752,38 грн.

На сам кінець аналізу продуктивності голови молочного стада проаналізуємо вплив факторів на продуктивність у таблиці 5.4.

Таблиця 5.4 Аналіз впливу факторів на продуктивність корів у ДП «Ілліч-Агро Умань»

Продуктивність однієї голови молочного стада у 2009 році становила 53,43 центнера, а у 2010 році 51,12 центнер, що менше на 2,31 центнера.

На зменшення продуктивності на 3,56 центнера вплинула зміна валового виробництва. Поголів'я дозволило збільшити продуктивність на 1,25 центнера.

Отже ми можемо зробити висновок, що продуктивність корів досить висока, хоча не існує впевненої тенденції, що даний результат залишиться і на далі, тому керівництву потрібно контролювати ситуацію з молочним скотарством.

6. Забезпечення корів кормами та ефективність їх використання, рівень механізації основних технологічних процесів

Потреба в елементах споживання — це та кількість необхідної енергії, поживних і біологічно активних речовин, яка потрібна організму тварини для участі в обмінних процесах, пов’язаних з покриттям затрат на підтримку життя, формування нових тканин тіла при рості та відгодівлі, отриманню продукції, здійсненню репродуктивних функцій, збереження здоров’я.

Потреби тварин в елементах споживання змінюються. Вони залежать від виду, віку, фізіологічного стану, рівня продуктивності та використання тварин.

Створити міцну кормову базу підприємства можна при чіткому дотриманні принципів її раціональної організації, основними з яких є:

Ш дотримання відповідності природно-економічним умовам раціональної спеціалізації підприємства;

Ш ефективне використання головного засобу виробництва — землі, раціональна організація посівного і лукопасовищного кормовиробництва;

Ш пропорційне співвідношення між кормовими ресурсами і перспективами ефективного розвитку галузей тваринництва відповідно до потреб господарства в їх продукції. План трансформації земельних угідь має передбачати поліпшення їх за допомогою системи організаційно-економічних заходів з метою забезпечення випереджаючих темпів зростання кормової бази темпам збільшення поголів'я тварин при досягненні їх продуктивності згідно з породними характеристиками;

Ш раціональне використання трудових ресурсів, засобів виробництва як у виробництві кормів, так і в галузях тваринництва. Дотримання цього принципу можливе при впровадженні прогресивних форм організації виробництва і праці, системи машин для забезпечення комплексної механізації виробничих процесів на всіх стадіях кормовиробництва;

Ш висока економічна ефективність при повному забезпеченні тваринництва високоякісними кормами і науково обґрунтованих нормативних витратах на одиницю продукції.

Високу ефективність кормовиробництва забезпечує організація його на інтенсивній основі. Додаткові капітальні вкладення мають бути пов’язані із впровадженням наукових досягнень, досвіду кращих підприємств. Застосування врожайних сортів кормових культур, розміщення їх посівів у науково обґрунтованих сівозмінах після належних попередників, раціональне підживлення ґрунту, боротьба з шкідниками і хворобами сприяють одержанню необхідної кількості продукції високої якості при зниженні трудових і матеріальних витрат.

При організації кормової бази господарство має розраховувати насамперед на власні корми і придбання лише тих, які воно не може виробляти (комбікорми, білкові добавки, мікроелементи та ін.).

Необхідно виділити кормовиробництво в окрему спеціалізовану галузь і в комплексі вирішувати всі питання виробничого процесу (забезпечення висококваліфікованими кадрами, високопродуктивною технікою, досконалими будівлями і спорудами).

Усі заходи щодо створення міцної кормової бази, як уже зазначалося, поєднуються в системі кормовиробництва. Система кормовиробництва — це науково обґрунтований комплекс організаційно-економічних, технологічних і технічних заходів, спрямованих на створення міцної кормової бази, раціональне використання земельних угідь, удосконалення процесів заготівлі, зберігання, приготування і використання кормів, зниження затрат праці та засобів виробництва на одиницю продукції.

Система кормовиробництва вирішує всі питання забезпечення тваринництва високоякісними, збалансованими за поживністю кормами при зниженні сумарних затрат на їх одиницю на основі впровадження ресурсозберігаючої технології та наукової організації праці. Необхідною умовою підвищення ефективності системи кормовиробництва є раціональне поєднання джерел надходження кормів як за рахунок внутрішньогосподарської діяльності (висівання кормових культур, використання лук і пасовищ), так і при міжгосподарській кооперації і агропромисловій інтеграції (купівля, обмін та ін.).

Виділяють три основні системи кормовиробництва: система посівного кормовиробництва, система лукопасовищного кормовиробництва і система посівно-лукопасовищного кормовиробництва (комбінована). У господарствах здебільшого поєднуються всі системи і джерела кормо виробництва [13, с.126−128].

Повне забезпечення тварин кормами, збалансованими за вмістом поживних речовин, можливе лише при повному наборі різних їх джерел надходження. Всі корми, що використовуються у тваринництві, поділяються на такі основні групи: рослинницькі; корми тваринного походження; мінеральні.

Корми перших двох груп виробляють або безпосередньо в господарствах, або із сільськогосподарської сировини на промислових підприємствах. Рослинницькі корми бувають: грубі (сіяні трави і трави природних кормових угідь — лук і пасовищ, солома, сінаж, сіно); соковиті (силос, коренета бульбоплоди); концентровані (зерно й зернопродукти); зелені (трави культурних і природних пасовищ, сіяних культур); корми від переробки сільськогосподарської продукції (комбікорми, відходи крохмале-патокової та ін.).

До кормів тваринного походження належать молоко та продукти його переробки (відвійки, сироватка), м’ясне, рибне, кісткове борошно та ін.

Джерелами надходження кормів є:

Ш виробництво їх у системі польових сівозмін (переважно концентрованих кормів);

Ш виробництво у кормових сівозмінах (здебільшого зелених і соковитих кормів);

Ш надходження з природних кормових угідь;

Ш кормові і вітамінні добавки, що виробляються промисловими підприємствами;

Ш відходи харчової, молочної, м’ясної і рибної промисловості.

Залежно від зональних умов, прийнятих систем тваринництва, спеціалізації у цій галузі, економічних умов господарства формується певний склад кормів, а отже, і тип годівлі та кормовиробництва.

Під раціональним типом кормовиробництва розуміють повне забезпечення тварин різними кормами, які збалансовані за вмістом поживних речовин, при виробництві їх за науково обґрунтованими нормативами витрат трудових і матеріально-фінансових ресурсів.

Господарства із значними площами природних кормових угідь мають змогу зменшити кормову групу посівних площ. У більшості районів країни більшість кормів одержують за рахунок сіяних культур в основних і кормових сівозмінах.

Для створення повноцінної стійкої кормової бази необхідно:

— враховувати всі джерела надходження кормів, прагнути до раціонального використання земельного масиву господарства;

— щоб корми за кількістю, вмістом поживних речовин, збалансованістю забезпечували належну продуктивність тварин відповідно до їх породних можливостей;

— забезпечити високу продуктивність природних кормових угідь за рахунок проведення системи організаційно-економічних і технологічних заходів, в тому числі поверхневого і докорінного поліпшення їх;

— раціонально використовувати супутню і побічну продукцію вирощування сільськогосподарських культур, відходи переробної промисловості;

— використовувати кормовиробництво як елемент науково обґрунтованої системи ведення господарства, формування раціональних сівозмін, створення умов для ефективного використання землі, трудових і матеріально-фінансових ресурсів господарства;

— прагнути до використання для годівлі тварин дешевих, але повноцінних, збалансованих за вмістом поживних речовин раціонів.

Бажано віддавати перевагу найбільш продуктивним кормовим культурам. Раціональний варіант впровадження в господарстві міцної кормової бази в цілому визначають на основі її економічної оцінки за системою таких показників:

Ш загальна сума витрат і затрат людино-днів на 1 га кормової площі;

Ш частка кормової площі у загальній структурі посівів;

Ш структура посівних площ під кормовими культурами і валовий збір кормів (у ц корм. од.).

Ш середня продуктивність 1 га кормової площі, ц;

Ш щільність поголів'я тварин на одиницю кормової площі і обернений показник — кормова площа на одну умовну голову тварин;

Ш виробництво продукції тваринництва на 1 га кормової площі, ц;

Ш собівартість 1 ц корм. од.;

Ш вартість валової продукції тваринництва з розрахунку на 1 грн. витрат.

На організацію кормової бази господарства значною мірою впливає його спеціалізація. Так, на тваринницьких комплексах з вузькою спеціалізацією забезпечують тварин кормами, поєднуючи виробництво їх у господарстві (переважно соковитих, зелених і грубих кормів) з надходженням від промислових підприємств (комбікорми, корми тваринного походження та ін.).

Залежно від конкретних умов у сільськогосподарських підприємствах складається певний тип годівлі тварин. Під типом годівлі тварин розуміють пропорційне співвідношення різних видів кормів у збалансованому за вмістом поживних речовин в кормовому раціоні протягом періоду утримання певних видів тварин. Такий тип годівлі визначається системою кормовиробництва[15, с.64−66].

Тип годівлі установлюють з урахуванням виду і статево-вікової групи тварин. Так, для великої рогатої худоби застосовують такі типи годівлі: сінажний, силосний, силосно-сінажний, силосно-коренеплодний, силосно-сінажний, концентратний та ін. У літній період у раціонах тварин переважають зелені й соковиті корми, тому відповідно змінюється і тип годівлі: трав’янистий, трав’янисто-силосний, трав’янисто-концентратний та ін.

Раціональний варіант типу годівлі, який забезпечує одержання необхідної кількості високоякісної дешевої продукції, вибирають шляхом його організаційно-економічного оцінювання за такими показниками: урожайність кормових культур, ц/га; вихід кормових одиниць і перетравного протеїну з 1 га і на 1 люд.-год.; собівартість 1 ц кормових одиниць і перетравного протеїну, грн.

Поряд з економічним проводять також організаційне оцінювання кормових культур. При цьому враховують: раціональне використання технічних засобів, забезпечення комплексної механізації виробничих процесів у виробництві й використанні кормів; забезпеченість господарства власним посівним матеріалом чи його можливість одержувати його зі сторони; можливість скласти науково обґрунтовану систему сівозмін; можливість повністю забезпечити господарство кормами і створити страхові запаси їх на випадок несприятливих кліматичних умов; використання досвіду інших сільськогосподарських підприємств, науково-дослідних установ щодо створення міцної, якісної кормової бази на основі високих урожаїв кормових культур.

Кормовий план — це науково обґрунтована програма забезпечення тварин повноцінними кормами на певний період відповідно до потреб і обсягу виробництва різних видів якісної продукції.

Його розробляють на різні періоди. Дані про потребу в кормах на календарний рік, тобто з 1 січня до 31 грудня, після їх оцінки використовують для визначення собівартості виробництва продукції. Розрахунок потреби в кормах на господарський рік (від урожаю планового до урожаю наступного року) треба здійснювати для того, щоб визначити посівні площі під кормовими культурами на плановий рік. Вони мають бути такими, щоб обсяг виробництва кормів у плановому році забезпечував годівлю тварин до урожаю наступного року. Слід враховувати, що до надходження кормів з урожаю планового року для годівлі тварин використовують корми урожаю попереднього року. Оскільки набір кормів у раціоні протягом року змінюється, то необхідно розраховувати потребу в них на зимовий і літній періоди. Улітку важливо забезпечити безперебійне постачання зелених і соковитих кормів. Для раціонального забезпечення тварин кормами складають баланс кормів.

Баланс кормів — це повна відповідність між потребою в кормах і джерелами її покриття на певний період. Існує два способи визначення потреби в кормах: 1) за середньорічним поголів'ям і річними нормами витрат кормів на одну голову; 2) за валовим виробництвом продукції тваринництва певних видів і нормативами витрат кормів (у кормових одиницях) на її одиницю.

Кормовий баланс складають як по господарству в цілому, так і в розрізі окремих видів кормів. У ньому є дві частини: 1) витрати кормів — для громадського тваринництва, страхового фонду тварин, в індивідуальних господарствах працівників, службовців та ін.; 2) надходження — джерела кормів. Спочатку визначають можливе надходження кормів з природних кормових угідь (пасовищ, сіножатей) і сіяних лукопасовищних угідь. Враховують також побічну продукцію вирощування сільськогосподарських культур — гичку коренеплодів і овочевих культур, солому й полову, нетоварні овочі та картоплю тощо. Кількість кормів, яких не вистачає до загальної потреби, покривають за рахунок висівання культур на корм у польових і кормових сівозмінах[17, с.11−15].

У літній період велику частку в кормовому балансі становлять корми зеленого конвеєра.

Потребу в зелених кормах визначають за науково обґрунтованими нормативами з розрахунку на одну середньорічну голову худоби. За потребою в кормах і запланованою врожайністю культур обчислюють посівні площі під кормовими культурами. Важливо підібрати кормові культури, які за строками сівби та використання дали змогу організувати зелений конвеєр, тобто надходження зелених кормів з ранньої весни до пізньої осені. За результатами економічного оцінювання визначають найбільш продуктивні культури і частку їх у структурі посівів збільшують для того, щоб за порівняно меншої загальної площі посівів задовольнити потребу в кормах. Розробляють комплекс організаційно-економічних, технічних і технологічних заходів щодо підвищення продуктивності кормового поля. На всіх етапах — виробництво, заготівля, приготування кормів, згодовування тваринам — необхідно впроваджувати найновіші досягнення науково-технічного прогресу.

Сталому забезпеченню тварин кормами сприяє підбір культур за черговістю настання зрілості для використання і за різними строками висівання.

Черговість висівання в системі зеленого конвеєра починається з озимого ріпаку, зелену масу якого можна використовувати вже з 20.04, за ним — озимі (жито, пшениця), потім багаторічні трави і т.д. Продовжити використання зеленої маси в осінній період можна за рахунок кукурудзи післяжнивного посіву, кормової капусти, гички цукрових буряків, редьки олійної.

Усі заходи щодо створення міцної кормової бази можна поділити на три групи:

Ш збільшення виробництва і заготівлі кормів;

Ш підвищення поживності кормів, забезпечення збалансованості їх за вмістом поживних речовин;

Ш раціональне використання кормів, зниження їх витрат на одиницю тваринницької продукції.

7. Узагальнення резервів збільшення виробництва молока

На сучасному етапі соціально-економічного розвитку України важливим питанням є пошук шляхів ефективного функціонування продовольчого ринку, оскільки його стан визначає рівень забезпеченості населення продуктами харчування. Серед основної сукупності продовольчих ринків одним із найважливіших є ринок молока та молочної продукції.

Внаслідок впливу загальноекономічних і внутрігалузевих чинників протягом останніх п’ятнадцяти років в молочній галузі спостерігаються негативні процеси: зменшення обсягів виробництва молочної продукції, зростання різниці, між закупівельними і роздрібними цінами, нерозвиненість ринкової інфраструктури і відносин між виробниками та переробниками молока, зниження рівня споживання молока і молочних продуктів.

Забезпечення населення України високоякісними продуктами харчування, поліпшення їх складу та створення продовольчої незалежності від імпорту — проблема, яка не втрачає актуальність.

Причин занепаду молочної галузі багато. Головні з них — це зменшення виробництва кормів, незбалансованість кормових раціонів по поживним речовинам, різке погіршення селекційно-племінної роботи та зниження генетичного потенціалу молочного стада, як наслідок зниження продуктивності корів. З іншого боку велика рогата худоба стала зручним засобом бартерних та інших обмінних операцій, а в багатьох випадках і єдиною можливістю одержання пального і інших засобів виробництва для проведення польових робіт[21, с.40−45].

Удосконалення існуючих і створення нових порід у молочному тваринництві, які найбільш адаптовані до умов України — один з головних напрямів розвитку селекційної роботи. Тобто пріоритетами мають стати: підвищення продуктивності худоби; поліпшення природного районування; поглиблення спеціалізації худоби за характером одержаної продукції; поліпшення оплати кормів; продовження строку лактації.

Як відомо, рівень виробництва продуктів тваринництва значною мірою залежить від породного складу поголів'я, тобто генетичного потенціалу продуктивності певного масиву худоби.

Підвищення ефективності виробництва та формування ринку молока пов’язані також із дальшим удосконаленням роботи молочної промисловості, поліпшенням доведення продукції галузі до споживача. В Україні молокопереробна промисловість представлена 466 підприємствами, які випускають широкий асортимент молочної продукції. Але з незбираного молока виробляється значно менше продукції, ніж потрібно за фізіологічними нормами харчування. Тому поряд із збільшенням виробництва молока, необхідно дбати про своєчасну та якісну його переробку. За умов вільного ринку окремі фермерські господарства, а також підприємства суспільного сектора, які розташовані далеко від великих міст, намагаються самостійно здійснювати переробку молока і реалізацію продукції[22, с.221−228].

Проблема підвищення продуктивності яриці у молочному скотарстві пов’язана з розширенням комплексної механізації виробничих процесів на фермах. Адже її рівень тут становить лише 70%, а в деяких господарствах найбільша частка робіт пов’язана з виробництвом молока, виконується вручну.

Щоб збільшити темпи зростання продуктивності праці у тваринництві необхідно:

Зупинити спад продуктивності праці, а потім забезпечити її зростання. Більше уваги приділяти впровадженню у тваринництво прогресивних технологій виробництва.

Поліпшити матеріально — технічне забезпечення, виплачувати вчасно заробітну плату, активізувати матеріальне стимулювання аграрної праці.

Освоювати досягнення НТП, забезпечити значні капіталовкладення в галузь тваринництва.

Встановити у виробництві продукції у тваринництві трудову дисципліну, її зміцнити, забезпечити господарство кваліфікованими кадрами.