Інформаційно-комунікаційна діяльність наукової бібліотеки у контексті сутнісних функцій

ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ НАУКОВОЇ БІБЛІОТЕКИ У КОНТЕКСТІ СУТНІСНИХ ФУНКЦІЙ

В контексті розвитку інформаційної та комунікаційної функцій наукової бібліотеки як сутнісних розглянуто зміст та визначено поняття інформаційно-комунікаційної діяльності наукової бібліотеки.

Одним із основних чинників соціально-економічного прогресу людства визначено інформаційно-комунікаційні технології, які стали необхідним інструментом інноваційного розвитку сучасної економіки. Саме врахування цього фактору призвело до формування нових теоретичних підходів розуміння процесу розвитку сучасного суспільства: теорія постіндустріального суспільства; теорія інформаційного суспільства; теорія суспільства, заснованого на знаннях; теорія глобалізаційного мережевого суспільства. інформаційна комунікативна функція бібліотека Основним критерієм подальшого розвитку суспільства, на думку провідних учених різних країн, мають стати наукові знання. Саме рівень знань, а не власність, стають основним чинником соціальної диференціації у новому суспільстві - суспільстві знання, в якому стабільність благополуччя кожної людини і кожної держави залежить від рівня знання, забезпечення вільного доступу до інформаційно-знаннєвих ресурсів та вміння працювати з ними.

Водночас зміни, що відбуваються у сучасному світі, пов’язують із глобальною трансформацією індустріального суспільства в інформаційнокомунікативне суспільство, яка супроводжується проникненням електронної комунікації в усі сфери життєдіяльності соціуму, виникненням і розвитком якісно нового типу комунікаційних структур і процесів, які на сучасному етапі притаманні й бібліотечно-інформаційним установам.

Техніко-технологічні трансформації в суспільстві зумовили пошук оптимальної моделі наукової бібліотеки (НБ), визначення її місяця, ролі та суспільно-значущих функцій у сучасному світі взагалі та системі соціальних комунікацій зокрема. Ця проблематика постійно знаходиться у полі зору вітчизняних та зарубіжних бібліотекознавців (О. Башун, В. Горовий, Т. Гранчак, І. Давидова, Х. Ельбесхаузен, В. Ільганаєва, Л. Костенко, О. Онищенко, М. Слободяник, І. Тікунова, Ю. Хабермас, Г. Шемаєва та інші) і розглядається як комплексно, так і в аспекті розвитку окремих напрямів діяльності бібліотеки у цифрову епоху.

Аналіз розроблених бібліотекознавцями моделей сучасної бібліотеки, які розглядаються в контексті розвитку інформаційного суспільства чи переходу до суспільства знання, дозволяє говорити про посилення інформаційної та комунікативної функції бібліотеки. Інтенсивний розвиток інформаційно-комунікаційних технологій та їхнє використання практично в усіх галузях діяльності соціуму, в т. ч. у бібліотечно-інформаційній сфері, вплинули зближення і зростання інформаційної та комунікативної функцій бібліотеки. Цей фактор зумовив появу нових понять і термінів на їх позначення, якими почали послуговуватися в бібліотекознавстві, зокрема і «інформаційно-комунікаційна діяльність». У такій ситуації осмислення теоретичних аспектів становлення поняття інформаційно-комунікаційної діяльності НБ, визначення її сутності в умовах формування суспільства знань набуває особливого значення.

Дослідження багатьох вітчизняних та зарубіжних бібліотекознавців пов’язані з процесами інформаційної діяльності наукових бібліотек, які розглядалися як комплексно, так і в окремо на різних етапах розвитку суспільства. Пріоритетними і перспективними напрямами для розвитку бібліотечної справи в України в умовах розвитку інформаційного суспільства можна назвати вивчення форм, напрямів, видів, методичного та технологічного забезпечення інформаційної діяльності наукових бібліотек. У цьому напрямі потрібно відзначити принципово важливі до постановки питання та ідеї І. Давидової, Л. Дубровіної, Л. Костенка, О. Онищенка, М. Слободяника та інших, висновки котрих слугують теоретичною основою сучасних досліджень цієї проблематики. Серед комплексних досліджень, здійснених науковими установами доцільно зазначити науково-дослідну роботу «Підвищення ефективності інформаційної діяльності наукової бібліотеки», яка виконувалася Інститутом науково-методичного забезпечення бібліотечно-інформаційної роботи разом з іншими структурними підрозділами Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського упродовж 20 112 013 рр.

У період кінця ХХ — початку ХХІ ст. у теоретичних та науковоприкладних дослідженнях розглядалися різні види та форми комунікаційної діяльності в соціально-філософському, управлінському, економічному, масово-політичному, психологічному, педагогічному аспектах, які розглядалися зарубіжними вченими — Ф. Котлером, Р. Халроу, Дж. Грюнінгом, Ю. Хабермасом, Г. Почепцовим, О. Соловйовим, Н. Горгидзе, К. Крестьяніновой, Д. Ольшанським та іншими. Функціональне призначення бібліотек щодо забезпечення доступу до інформації було детально розглянуто у працях зарубіжних авторів В. Арме, М. Бакленда, А. Г аллімора, А. Беккера та інших.

У контексті соціально-комунікаційної теорії бібліотечну діяльність досліджували провідні українські, російські та білоруські бібліотекознавці - М. Дворкіна, В. Ільганаєва, Р. Мотульський, М. Слободяник, А. Соколов, Ю. Столяров та інші. Пріоритетним напрямом сучасного періоду стало й обґрунтування науково-практичного застосування інформаційно-комунікаційних технологій в бібліотечній діяльності вітчизняних і зарубіжних бібліотек різних типів.

Серед досліджень, здійснених українськими вченими, що стосуються окремих аспектів інформаційно-комунікаційних стратегій розвитку сучасної бібліотеки в процесі освоєння нових інформаційних технологій та вироблення оновленої моделі бібліотеки як соціально-комунікаційної інституції, слід відзначити докторські дисертаційні дослідження В. Горового (бібліотеки як загальнодоступна інформаційна база та інформаційні центри постіндустріального суспільства), Г. Шемаєвої (коеволюція бібліотеки і наукової комунікації), Т. Гранчак (бібліотека як суб'єкт політичної комунікації), Т. Добко (трансформація довідково-бібліографічної діяльності наукових бібліотек під впливом зміни інформаційно-комунікаційного середовища), К. Лобузіної (знаннєві ресурси у бібліотечно-інформаційній діяльності), а також кандидатську роботу Т. Колесникової, присвячену дослідженню комунікаційних моделей діяльності бібліотек вишів в умовах інформатизації. У контексті комунікаційної проблематики здійснено також кандидатські дослідження, зокрема, О. Мар'їної (інформаційнокомунікаційні технології та взаємодія регіональних бібліотечних систем), Д. Соловяненка (інтернет-технології бібліотечного сервісу).

Слід наголосити, що спектр відображених у вітчизняному та зарубіжному бібліотекознавстві питань достатньо великий, але донині ще не здійснено узагальнюючого дослідження та комплексного теоретикометодологічного обґрунтування інформаційно-комунікаційної діяльності наукової бібліотеки як цілісного системного явища, яке є невід'ємною частиною процесу ефективної розбудови інформаційного суспільства та переходу до суспільства знань.

Мета статті - розгляд теоретичних аспектів становлення поняття «інформаційно-комунікаційна діяльність» наукової бібліотеки, визначення її сутності в умовах формування суспільства знань.

Розглядаючи з позицій термінологічного аналізу поняття «інформаційно-комунікаційна діяльність» (далі ІКД) ми виходили с того, що в своїй змістовній основі вона пов’язана з двома похідними функціями наукової бібліотеки (далі НБ): інформаційної та комунікаційної.

При здійсненні історико-бібліотекознавчого аналізу розвитку функціональних складників ІКД ми опиралися на положення щодо їх визначення як сутнісних функцій бібліотеки.

Діяльність бібліотеки в контексті визначення її функцій науковцями розглядалася як засіб пристосування бібліотеки до наявних соціальних умов, відповідно до яких, як зазначав М. Слободяник, а згодом Р. Мотульський, на різних етапах розвитку бібліотечної справи бібліотекознавцями виділялися різні групи функцій: головні, основні, загальні, сутнісні, іманентні, онтологічні, генетичні, вихідні, системоутворюючі, зовнішні, специфічні, типоутворюючі, історичні, похідні, прикладні, додаткові, допоміжні, приватні, технологічні тощо [21]. Однак сутність бібліотеки проявляється насамперед у збиранні, аналітико-синтетичному опрацюванні та зберіганні соціально значущих документів з метою задоволення інформаційних потреб користувачів, що було і є найголовнішим у діяльності бібліотек у різні історичні періоди і в різних країнах і залишиться таким надалі.

Вже у перших теоретичних працях початку XIX ст. порушувалися питання про призначення бібліотеки, висловлювалися ідеї про функції бібліотеки, здіймалася думка, що бібліотека — це не тільки сховище книг, але і громадський інститут, без якого неможлива просвіта, розвиток науки і промисловості. У цьому зв’язку І. Юдіна зазначає, що вже у XIX — початку XX ст. у рамках бібліотекознавства формуються передумови для розвитку поглядів на інформаційну функцію бібліотеки, що пов’язано з ідеями зростання суспільних потреб у знаннях і розширення функцій бібліотекаря [26]. Дослідниця акцентує увагу, що тільки після багаторічних дискусій, розпочатих ще у 1960;х роках на сторінках професійних видань, до 1990 р. науковці приходять до висновку, що інформаційна функція бібліотеки є первинною у відношенні до інших.

Відтоді широкої підтримки бібліотечної спільноти набуває визначення інформаційної функції бібліотеки як сукупності видів її діяльності з інформаційного забезпечення матеріального і духовного виробництва. Реалізація функції розглядалася як процес «задоволення інформаційних потреб читачів за рахунок масиву інформації, накопиченого в ній, а також інших доступних їй джерел інформації» [18, с. 263]. В своїх роботах В. Скворцов наполягав, що це — фундаментальна, універсальна, сутнісна функція сучасної бібліотеки [19].

Натомість комунікаційний складник діяльності бібліотек розглядалася тільки в контексті конкретних форм і видів бібліотечного обслуговування. Хоча процес взаємодії «бібліотека — суспільство» та спілкування «бібліотекар — читач» визначально закладено в суспільному призначенні бібліотеки, однак лише на початку 1980;х років Ю. Столяровим було акцентовано увагу на соціальному призначенні бібліотеки, яке полягає у «забезпеченні просторово-тимчасового акту комунікації», а комунікативна функція визначена як «іманентна соціальна функція бібліотеки» [23].

В. Ільганаєва [12] вважає, що комунікативна функція — це конкретний спосіб зв’язку, взаємодії об'єктів матеріального світу і суб'єктів соціального життя між собою. Комунікативна функція проявляється в діяльності комунікаційних підсистем сфери соціальних комунікацій (наука, політика, культура, мистецтво і т. п.) [11, с. 162−161]. Однією з таких підсистем є бібліотека.

З розвитком процесу інформатизації суспільства та автоматизації бібліотек, як слушно зазначає український дослідник О. Пашков, збагатилися соціальні функції бібліотеки. Визначаючи базовими меморіальну, комунікативну, кумулятивну, вчений наголошує, що «при цьому комунікативна функція виходить на передній план» [17].

У роботах сучасних дослідників комунікаційна функція НБ має різноаспектне представлення і розглядається бібліотекознавцями: як «сутнісна функція інформації», яка в бібліотеці «акумулює всі інші функції і на ній, відповідно, сконцентровані результати всіх послуг» [1]; як складник бібліотечного спілкування і виховного процесу в бібліотеці [3]. Р Мотульський, зазначаючи важливість комунікаційної функції, підкреслив, що бібліотека не тільки надає користувачеві сам документ або відомості про нього, а й безпосередньо необхідну йому інформацію, пов’язує здійснення цього виду діяльності з більш високим рівнем бібліотечного сервісу [15]. Дослідник визначив комунікаційну функцію спілкування та її прояви в бібліотечному обслуговуванні в контексті основних положень теорії соціальних комунікацій.

На початку 1990;х років М. Слободяник поєднав інформаційний та комунікативний складники в єдину цілісну функцію НБ, визначивши серед основних її функцій головною інформаційно-комунікативну функцію [22]. Пізніше вченим було запропоновано оновлену модель бібліотеки як інституту, що входить до системи соціальних комунікацій, вихідним принципом якої визначається інформація та її обіг, а основними її елементами установлено: інформаційний потенціал — інформаційна діяльність — комунікаційний процес — управління, які перебувають між собою у відношеннях взаємозв'язку і взаємозалежності [20]. При цьому в елементі «комунікаційний процес» М. Слободяник виокремлює комунікаційні відносини: бібліотекар — читач; бібліотекар — бібліотекар; читач — бібліотекар; читач — читач; віддалений користувач — сайт бібліотеки; читач — інтернет-ресурси. На нашу думку, враховуючи різні форми і види комунікаційного процесу НБ в аспекті суспільної та управлінської комунікації, розвитком міжбібліотечної та міжвідомчої інтеграції визначений вченим перелік комунікаційних відносин НБ можна продовжити, проте це питання окремої публікації. Однак доцільно зазначити, що по суті, ІКД НБ відбувається у двох взаємопов'язаних і взаємозалежних професійно-діяльнісних комунікаційних середовищах. У першому — виробничо-комунікаційному — здійснюється організаційноуправлінська комунікація, якою забезпечується створення і формування інформаційних продуктів (каталоги (карткові та електронні); бази даних власної генерації (бібліографічні, реферативні, повнотекстові, мультмедійні); веб-сайти; бібліографічні покажчики; електронні бібліотеки; наукові збірники; письмові довідки; звіти про науково-дослідну роботу; програмні продукти; продукція оглядового характеру; наукові журнали; довідкові видання; прес-досьє; реферативні журнали; лінгвістичні засоби; звіти про бібліометричні дослідження). У другому — сервісно-комунікаційному — здійснюється реалізація бібліотечно-інформаційних послуг, надання доступу до інформаційних продуктів НБ власної генерації, а також інших вітчизняних і зарубіжних інформаційних центрів, забезпечення зворотного зв’язку з користувачами.

Поняттєвий апарат «інформаційної діяльності» наукової бібліотеки до сьогодні залишається предметом розгляду вчених, а також знаходити відображення у нормативно-правових документах. Проте, здійснений аналіз чинних нормативних документів з позицій системного та діяльнісного підходів засвідчив деякі розбіжності щодо визначення поняття «інформаційна діяльність». Так, положення Закону України «Про науковотехнічну інформацію» говорить, що «науково-інформаційна діяльність — це сукупність дій, спрямованих на задоволення потреб громадян, юридичних осіб і держави у науково-технічній інформації, що полягає в її збиранні, аналітично-синтетичній обробці, фіксації, зберіганні, пошуку і поширенні» [10].

У Законі України «Про інформацію» основними видами інформаційної діяльності визначено «створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорона та захист інформації» [9].

Згідно з ДСТУ 7448:2013 «Інформація і документація. Бібліотечно-інформаційна діяльність. Терміни і визначення понять», який набув чинності з липня 2014 року, «інформаційна діяльність» визначається як «постійне та систематичне збирання та оброблення інформації для її зберігання, опрацювання, інформаційного пошуку, використання, поширення, які виконує певна особа чи організація» [7]. Порівняно з вище наведеними визначеннями у стандарті не включено, як на нашу думку, такі важливі для діяльності бібліотеки складові, як спрямованість на задоволення потреб суспільства у інформації та охорона і захист інформації. По-перше, бібліотека є відкритою документно-комунікаційною системою, установою, яка не просто «має упорядкований фонд документів, доступ до інших джерел інформації», а головним завданням якої є «забезпечення інформаційних, науково-дослідних, освітніх, культурних… потреб користувачів» [8]. По-друге, на сьогодні бібліотеки володіють значним інформаційним потенціалом, до складу якого входять документи бібліотечного фонду і електронних мережевих ресурсів. Як одні, так і інші потребують конкретних умов зберігання, а також заходів по їх захисту і збереження, що й здійснюють бібліотеки. Дані аспекти повністю відповідають положенням Законів України «Про бібліотеки і бібліотечну справу» та «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах» .

Оскільки загальновизнано, що процеси забезпечення інформаційних потреб користувачів і охорона та захист інформації є складником інформаційної діяльності, то безумовно у фаховому нормативному документі щодо характеристики поняття «інформаційна діяльність» ці змістовні складові повинні бути чітко регламентовані.

У контексті загальносвітових тенденцій побудови суспільства знань у сучасному бібліотекознавстві наукові бібліотеки розглядаються як фундатори розвитку баз знань, комунікаційні установи, які надають доступ до інтелектуальних інформаційних ресурсів (світових та власної генерації), забезпечують потреби користувачів у знаннях та інформації. Розуміння значення знання для розвитку суспільства та ролі бібліотек відобразилося у документах міжнародного рівня (Олександрійський Маніфест про бібліотеки; інформаційне суспільство в дії (2005), Ліонська Декларація з доступу до інформації та розвитку (2014), прийнятих в рамках Конгресу ІФЛА, а також у завданнях «Стратегії розвитку бібліотечної справи в Україні до 2025 року «Якісні зміни бібліотек задля забезпечення сталого розвитку України». К. Лобузіна на основі проведеного огляду формування та трансформації поглядів учених різних сфер знань та суспільної діяльності акцентує увагу на зростаючій ролі знання у майбутньому суспільстві [14]. Відповідно до сучасних реалій суспільна місія наукової бібліотеки у напрямі обслуговування має спрямовуватися на задоволення інформаційно-знаннєвих потреб користувачів та популяризації знання.

Український учений О. Пархоменко у монографії «Інформація і знання: взаємозв'язок» відносить інформаційно-знаннєві потреби до стратегічних потреб суспільства, оскільки саме вони насамперед забезпечують розвиток науки, освіти та виробництва і створюють широкі можливості переходу до більш високого рівня життя [16, с. 217, 225].

На основі суспільної місії бібліотек, в умовах розвитку суспільства знань, визначаючи сутності та змісту інформаційної та комунікаційної функцій НБ, інформаційно-комунікаційну діяльність наукової бібліотеки розглядаємо як комплекс взаємопов'язаних процесів, спрямованих на створення інформаційних ресурсів, популяризації знання в суспільстві та надання бібліотечно-інформаційних послуг із метою задоволення інформаційно-знаннєвих потреб користувачів.

Список використаних джерел

• 1. Берестова Т.Ф. Библиотеки в преодолении информационных барьеров // Библиотековедение. — 2005. — № 1. — С. 53−56.
• 2. Гендина Н.И. Образование для общества знаний и проблемы формирования информационной культуры личности / Н. И. Гендина // Науч. и техн. б-ки. — 2007. — № 3. — С. 40−48.
• 3. Грабар Н.Г. Виховна діяльність бібліотек вищих навчальних закладів у сучасних соціально-комунікаційних умовах: автореф. дис… канд. наук із соціал. комунікацій / Н. Г Грабар. — Харків: [б. в.], 2008. — 20 с.
• 4. Декларация о библиотеках, информационных службах и интеллектуальной свободе / ИФЛА // Вестник Библиотечной Ассамблеи Евразии: науч.-практич. журнал. — 2003. — № 3. — С. 10.
• 5. Діордіца І.В. Інформаційне суспільство — перша фаза епохи знань / І.В. Діордіца. — [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://goal-int.org/ informacijne-suspilstvo-persha-faza-epoxi-znan/. — Назва з екрана.
• 6. Добко Т.В. СБО в электронную эру: доминирование навигаторской функции / Т. В. Добко // Библиография. — 2004. — № 1. — С. 11−16.
• 7. ДСТУ 7448:2013 Інформація і документація. Бібліотечно-інформаційна діяльність. Терміни і визначення понять. — Вперше (зі скасуванням в Україні ГОСТ 7.26−80). — Чинний від 2014;07−01.
• 8. Закон України «Про бібліотеки і бібліотечну справу» [Електронний ресурс]// Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/32/95- %D0%B2%D1%80/ print1482090612014282. — Назва з екрана.
• 9. Закон України «Про інформацію» [Електронний ресурс]// Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2657−12/print1464636530154074. — Назва з екрана.
• 10. Закон України «Про науково-технічну інформацію» [Електронний ресурс]// Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3322−12/print14804055−98 924 809. — Назва з екрана.
• 11. Ильганаева В.А. Социальные коммуникации (теория, методология, деятельность): словарь-справочник / В. А. Ильганаева — Харьков, КП: «Городская типография», 2009. — 392 с.
• 12. Ільганаева В.О. Формування комунікаційних стратегій сучасного університету // Библиотека высшей школы на новом этапе развития социальных коммуникаций: материалы междунар. науч.-практ. конф., 24.10−25.10 2013 / М-во образования и науки Украины, Днепропетр. нац. ун-т ж. -д. трансп. им. акад. В. Лазаряна. — Днепропетровск: ДНУЖТ, 2013. — 264 с.
• 13. Колесникова Т.О. Комунікаційні моделі діяльності бібліотек ВНЗ в умовах інформатизації: автореф. дис… канд. наук із соціальн. комунікацій: 27.00.03 / Колесникова Т. О.; [ХДАК]. — Харків: [б. в.], 2012. — 22 с.
• 14. Лобузіна К.В. Технології організації знаннєви ресурсів у бібліотечноінформаційній діяльності: монографія / Катерина Лобузіна; НАК України, Нац. б-ка України ім. В.І. Вернадського. — Київ, 2012. — 252 с.
• 15. Мотульский Р.С. Библиотека как социальный институт / Р. С. Мотульский. — Минск: Бел. гос. ун-т культуры, 2002. — 374 с.
• 16. Пархоменко О.В. Інформація і знання: взаємозв'язок: монографія / О. В. Пархоменко; В. о. Держ. ін-т інтелект. власності. — Київ: ДПВ, 2010. — 268 с.
• 17. Пашков О.М. Автоматизація бібліотек: історико-бібліотекознавчий аспект (II половина XX — початок XXI ст.): автореф. дис… канд. іст. наук: 07.00.08 / О. М. Пашков. — Київ, 2005. — 20 с.
• 18. Скворцов В.В. Библиотековедение, библиотеки и информация // Информационное общество: культурологические аспекты и проблемы: тез. докл. междунар. науч. конф., Краснодар-Новороссийск, 17−19 сент. 1997 г. — Краснодар, 1997. — С. 262−264.
• 19. Скворцов В.В. Коренной вопрос перестройки библиотечной теории и практики / В. В. Скворцов // Развитие библиотечной теории и практики на современном этапе: межвуз. сб. науч. тр. / Моск. ин-т культуры. — Москва, 1989. — С. 5−19.
• 20. Слободяник М.С. Базова модель бібліотеки як соціально-комунікаційної інституції / М. С. Слободяник // Бібліотекознавство. Документознавство. Інформологія. — 2009. — № 4. — С. 5−7.
• 21. Слободяник М.С. Наукова бібліотека: еволюція структури і функцій / М. С. Слободяник; Нац. акад. наук України, ЦНБ ім. В.І. Вернадського. — Київ: Ред. журн. «Бібліотечний вісник», 1995. — 286 с.
• 22. Слободяник М.С. Основні напрямки реалізації інформаційнокомунікативної функції наукової бібліотеки // Культура і національна самосвідомість: проблеми теорії та завдання практики: тези наук.-практ. конф. працівників культури та науковців України. — Київ, 1991. — С. 59−61.
• 23. Столяров Ю.Н. Структурно-функциональный анализ библиотеки как системы — теоретико-методологическая основа повышения эффективности и качества библиотечного обслуживания: автореф. дис… докт. пед. наук: 05.25.03 / Ю. Н. Столяров; Гос. б-ка СССР им. В. И. Ленина. — Москва, 1982. — 29 с.
• 24. Тикунова И.П. Концептуальная модель современной библиотеки: социально-философский анализ [Рукопись]: дис… канд. философ. наук: 09.00.11. «Социальная философия / И. П. Тикунова; Гос. образоват. учреждение высш. проф. образования «Помор. гос. ун-т им. М.В. Ломоносова». «Архангельск: [б. и.], 2007.» 129 с. — Режим доступу: http://tikunova-i.narod.ru/ni/ koncept_dis.htm#p1. — Название с экрана.
• 25. Туева Л.М. Библиотека как социальный институт и субъект коммуникации / Людмила Михайловна Туева // Труды ГПНТБ СО РАН. — Вып. 7. Библиотека и читатель: диалог во времени: материалы межрегиональной научно-практической конференции (24−26 сентября 2013 г., Новосибирск). — Новосибирск: ГПНТБ РАН, 2014. — С. 447−455.
• 26. Юдина И.Г. Зарождение информационной функции библиотеки // Электронные ресурсы региона: региональная научно-практическая конференция (г. Новосибирск, 24−28 сентября 2007 г.). — Новосибирск, 2008. — С. 359−363.