Отчет про проходженні виробничої практики по бухучету
Таблиця 5. — Основні показники роботи ОПХ ВНИИСС |Показники |Минулий |Отчетный|Отклонение| — |рік |рік — | — | — |від — | — | |минулого — | — | |року — |1.Произведено своєї продукції 100 га |56,00 |78,00 |22,00 — |сільськогосподарських угідь, тыс.руб. — | — | |2.Надоено молока на 100 га |489,0 |496,0 |7,0 — |сільськогосподарських угідь, ц — | — | |3.Выращено худоби і птиці на 100 га |6,5 |12,2… Читати ще >
Отчет про проходженні виробничої практики по бухучету (реферат, курсова, диплом, контрольна)
Коротка природно-экономическая характеристика хозяйства.
1. Инвентаризация.
2. Літочислення собівартості робіт (послуг) і закриття операційних счетов.
3. Упорядкування річного отчета.
4. Аналіз фінансового состояния.
5. Фінансовий план.
6. Фінансова робота на предприятии.
Коротка природно-экономическая характеристика хозяйства.
Адміністративне місцезнаходження дослідно-виробничого господарства Всеросійського науково-дослідного інституту цукрового буряку й цукру їм. А. Л. Мазлумова. Скорочений найменування підприємства ГУП ОПХ ВНИИСС. Підприємство користується, розпоряджається переданим йому майном на праві повного господарського ведення і згідно з цільовим призначенням майна предметом діяльності виробництва та реалізації сільськогосподарської продукції. Підприємство здійснює силами колективу під керівництвом ВНДІ експериментальну і виробничо-господарську діяльність у відповідність до планом, з урахуванням господарського розрахунку, виконує обов’язки, пов’язані з цим деятельностью.
Складовими елементами господарської політики, проведеної ОПХ ВНИИСС, є забезпечення необхідних умов проведення наукових досліджень, здійснення первинної перевірки у виробничих умовах прогресивне техніки, систем машин, нових форм добрив, засобів захисту рослин, виконання встановлених планів виробництва сортових насіння вищих репродукцій, вирощування племінного молодняку й інших завдань. Забезпечення безперервного зростання врожайності всіх с/г культур, продуктивності тварин, збільшити виробництво продукції, зниження, підвищення рентабельности.
Виходячи, з вищеназваних елементів господарської політики підприємство проводить фінансову політику. Господарство і двох структурних підрозділів: центральне підрозділ (п. «ВНИИСС» і п. «Червоне»), відділення п. «Глушицы». Зв’язок із р. Воронежем і районним центром здійснюється за автошляхам з асфальтным покриттям й в хорошому состоянии.
Землекористування господарства надано двома масивами, розташованими з відривом 18 км друг від друга. Територія господарства ВНИИСС характеризується великий освоенностью.
Розмір хозяйства.
Величина статутного капіталу ОПХ ВНИИСС наприкінці 2002 р. становила 48 000 крб. Ця величина капіталу не змінювалася протягом останніх 3 року. Величина додаткового капіталу підприємства у протягом 3-х років, також перебуває в одному рівні. З 1999 р. до кінця 2001 р. характеристика становить 48 057 тис. крб. Чисті активи підприємства наприкінці 2001 року становили 85 980 тис. руб.
Ресурсний потенціал сільськогосподарського виробництва ОПХ ВНИИСС представлено таблиці 1.
Таблиця 1 — Показники розміру господарства |Показники |У середньому |Звітний рік |У середньому | | |за 3 року | |на 1 хоз-во| | | | |у районі | |Основний прямий: | | | | |1.Стоимость валової продукції в |2215 |3150 | | |порівняних цінах, тыс.руб. | | |2780 | |Додаткові: | | | | |2.Выручка від |26 101 |26 742 | 26 148 | |продукції, всього, тыс.руб. | | | | |3.Среднегодовая вартість всіх |77 489 |80 394 |75 322 | |засобів виробництва, | | | | |тыс.руб. | | | | |4.Среднегодовая чисельність |340 |330 |328 | |працівників, чол. | | | | |5.Количество еталонних |50,5 |49 |31 | |тракторів, прим. | | | | |6.Численность поголів'я, гол. | | | | |Погукали великих рогатих худоби |1408 |1544 |1345 | |7.Площадь сільськогосподарських |4046 |4046 |3262 | |угідь, га | | | | |зокрема. ріллі |3589 |3589 |2904 |.
З аналізу даних таблиці можна дійти невтішного висновку, що на обійсті спостерігається тенденція до зростання, як основного прямого показника розміру підприємства, і додаткових. У 2001 року вартість валової продукції перевищують середній дані за попереднє триріччя на 935 тыс. руб. У відношенні додаткових показників також спостерігається тенденція до зростання. Винятком є середньорічна кількість працівників і кількість еталонних тракторів. При порівнянні зі среднерайонными даними можна зробити висновок, що ОПХ ВНИИСС може вважатися великим господарством. Одержуваний обсяг валової продукції забезпечує виконання всіх на продаж і внутрішні потреби господарства. Наведені дані свідчать, зростання вартості валової продукції у звітній року обумовлений переважно зростанням валового виробництва та реалізації зерна, і навіть збільшенням виробництва тваринництва. Усе свідчить про усталеному фінансове становище і зростання производства.
Основні показники ГУП ОПХ ВНИИСС у поступовій динаміці наведені у таблиці 2.
Таблиця 2 — Валовий дохід ГУП ОПХ ВНИИСС за літами |Найменування показників |2000 р. |2001 р. | |Валовий дохід — всього тис. | | | |крб. |15 087 |26 974 | |У т. год. | | | |рослинництва |11 364 |23 533 | |Тваринництва |2390 |3349 |.
Середньорічна кількість працівників для підприємства має тенденцію до скорочення. У 2001 р. вона становить 330 людина, тоді як і 2000 р. на підприємстві працювало 332 людини, 1999 р. — 348 людина. Пояснюються вони тим, що на обійсті має місце затримка видачі зарплати. У порядку оплати праці працівникам господарства часто видається натурою сільськогосподарська продукция.
2001 рік у господарстві характеризувався підвищенням продуктивності праці порівнянні з 2000;го роком, про що свідчить показник річна продуктивності праці одному працівникові (9545.5 крб. проти 6792 крб.). Тобто важких економічних умов господарство шукає змогу поліпшення своєї виробничої діяльності, підвищуючи продуктивність труда.
Одержувані підприємством доходи збільшують активи, зменшують пасиви, зменшують вимоги на право собственности.
Проте показники таблиці 1 і натомість середніх значень по району виглядають дещо інакше. Так, середня вартість валової продукції по району в звітному року на 22,8% нижче цього ж показника аналізованого господарства, що свідчить про більшої ефективність використання землі, сільськогосподарської техніки і зростання обсягу виробництва ГУП ОПХ ВНИИСС.
Подані в таблиці 1 додаткові показники розміру господарства набагато краще аналогічних середніх значень по району.
Головним показником розміру сільськогосподарського підприємства є також вартість товарної (реалізованої) продукції, які відбито у таблиці 3. Вартість товарної продукції становить головну частину грошових надходжень господарства. Товарна продукція, обумовлена як відмінність між валовий продукцією і продукцією, використовуваної всередині господарства, повинна забезпечити виконання на продаж, решта продукції розподіляється з метою. Хоча слід зазначити, що вартість грошей, їх купівельна здатність з часом піддається значним коливань, і звичайно мають виражену тенденцію до їх зниження. Грошова одиниця не зберігає «постійної вартості», отже, підсумовуючи продукцію, продану попередніх років, і продукцію у наступні роки, ми маємо очікувати серйозні спотворені висновки, що, можливо, має місце у наведеному прикладі. Тому з погляду фінансової звітності важливою частиною загального процесу має аналіз показників в процентах.
Таблиця 3 — Структура товарної продукції ОПХ ВНИИСС |Продукція, галузь |У середньому за| |Звітний рік| | | |3 року | | | | | |тыс.руб |% до |тыс.руб |% до | | | |підсумку | |підсумку | |1.Зерно |10 276 |48,8 |20 901 |53,0 | |2.Сахарная буряк |2935 |13,9 |4327 |11,0 | |3.Подсолнечник |893 |4,2 |1193 |3,0 | |4.Прочие продукти |120 |0,6 |452 |1,1 | |Разом по |14 224 |67,5 |26 873 |68,2 | |рослинництву | | | | | |5.Молоко |5787 |27,5 |9161 |23,2 | |6.Живая маса |1054 |5,0 |2543 |6,5 | |великої рогатої | | | | | |худоби | | | | | |Разом по |6841 |32,5 |11 704 |29,7 | |тваринництва | | | | | |12.Прочее |5889 |28,0 |847 |2,1 | |Усього |21 064 |100,0 |39 424 |100,0 |.
Спеціалізація хозяйства.
Спеціалізації господарства має відповідати структура посівних площ чи грошовита виручка. З даних таблиці видно, що у питомій вазі у складі товарної своєї продукції першому місці господарстві стоїть галузь рослинництва. Про це свідчать 68,2% грошової виручки підприємства, що припадає у продукції рослинництва. У цьому основними культурами, возделываемыми у господарстві, є зернові і цукровий буряк. У 2001 року помер від реалізації продукції рослинництва виручено 26 873 тис. крб. У 2001 року господарством отримані з федерального бюджету субсидії на компенсацію частини витрат на мінеральних добрив і коштів хімічного захисту рослин у сумі 7939 тис. руб.
У структурі грошової виручки протягом останніх 3 року відзначається спад частки продукції тваринництва (2001 року прибуток від реалізації продукції становила 11 704 тис. крб.). У найгіршому разі 2001 року питому вагу продукції тваринництва становив 29,7 проти 32,5% 2000 року. У 2001 р. господарство не закуповувало худобу. Основною ж тваринницької продукцією в господарстві продовжує залишатися молоко.
За всіма видами виробництв у галузі спостерігається на збільшення обсягів продажів. Підвищився реалізацію продукції переробленому вигляді. Слід зазначити позитивний бік цього, оскільки підприємство має частину спільних доходів, реалізуючи з закінченим циклом производства.
Показники інтенсифікації та ефективності сільськогосподарського производства.
Для всебічної економічної характеристики процесу виробництва користуються системою показників ефективності. Ці показники повинні відбивати використання всіх згаданих чинників виробництва: землі, трудових і матеріальних ресурсов.
Показники інтенсивності та ефективності виробництва, у ОПХ ВНИИСС наведені у таблиці 4.
Таблиця 4- Економічна інтенсивність і ефективність виробництва ОПХ ВНИСС |Показники |Базисний |Звітний |Звітний |Відхилення від| | |рік |рік |рік у % до |2000 року | | | | |базисному | | |1.Показатели рівня інтенсивності | | |1.Приходится на 1| | | | | |га сільгоспугідь:| | | | | |а) основних |16,5 |25,5 |154,5 |9,0 | |виробничих | | | | | |фондів і поточних | | | | | |витрат за мінусом| | | | | |амортизації | | | | | |(сукупні | | | | | |вкладення), крб. | | | | | |б) основних |19,2 |19,9 |103,7 |0,7 | |виробничих | | | | | |фондов, тыс. руб | | | | | |в) энергетических|3,9 |4,2 |108,6 |0,3 | |потужностей, к.с. | | | | | |2. Результативні показники |0,0 | |1.Стоимость |0,56 |0,78 |139,0 |0,2 | |валової продукції| | | | | |на 1 га сельхоз | | | | | |угідь, т.р. | | | | | |2.Получено на 100| | | |0,0 | |га ріллі, ц | | | | | |Зерна |1289,0 |1719,2 |133,4 |430,2 | |сах. Буряк |2653,0 |1987,2 |74,9 | | |Соняшнику |41,0 |45,9 |112,1 |4,9 | |2.Получено на 100| | | |0,0 | |га сільгоспугідь,| | | | | |ц | | | | | |Молока |489,0 |493,7 |101,0 |4,7 | |м'яса в живому весе|37,0 |12,2 |32,9 |-24,8 | |4.Прибыль на 1 га|2,3 |4,8 |207,0 |2,5 | |ріллі, крб | | | | | |3. Показники ефективності інтенсивності |0,0 | |1.Фондоотдача, |0,023 |0,039 |170,4 |0,0 | |крб | | | | | |2.Годовая |6792,0 |9545,5 |140,5 |2753,5 | |производительност| | | | | |и праці 1-го | | | | | |працівника, крб | | | | | |3.Норма |13,1 |16,7 |127,8 |3,6 | |рентабельності | | | | | |(ставлення | | | | | |чистого доходу до | | | | | |сумі сукупних | | | | | |вкладень), % | | | | |.
Виробничі основні фонди підприємства — це кошти праці, які беруть участь у багатьох виробничих циклах, зберігаючи у своїй свою натуральну форму; їхню вартість переноситься на изготовляемую продукцію частинами у міру зношеності. Основні фонди враховуються у натуральній і вартісної формах. Облік у натуральній формі необхідний визначення виробничої потужності підприємства, обсяги виробництва продукції, для характеристики технічної оснащеності господарства, ступеня зносу різних груп основних фондів. Облік в вартісної формі необхідний вивчення структури та визначення динаміки, вивчення і розмірів амортизації, для оцінки й визначення шляхів підвищення ефективність використання основних фондів, суми платежів до бюджету за основні фонди, розрахунку техникоекономічних показників роботи підприємства (рентабельності, фондовіддачі і т.д.).
Під амортизацією прийнято розуміти процес перенесення вартості зношеній частині основних фондів на створювану продукцію (виконувану работу).
Раціональне використання основних фондів сприяє підвищенню ефективності виробництва, скорочення вкладеного у яких праці, стерпного на одиницю готової продукції, і навіть зростанню продуктивності труда.
З даних таблиці, можна зрозуміти, що справжній рівень використання виробничих фондів 2001 року підвищився проти базисним роком на 54%, і навіть незначно збільшилися техніко-економічні показники роботи підприємства на 3,7%. Також у звітному року було використано енергетичних потужностей на 8,6%.
Показником ефективність використання земельних ресурсів, є вихід продукції розрахунку одиницю виміру площі. Наведені дані свідчить про зростанні вартості валової продукції у звітній року. Цей обумовлено зростанням валового виробництва збіжжя і соняшнику. У галузі рослинництва відзначається недобір цукрових буряків. З власних можливостей, господарство підвищило виробництво іншої продукції рослинництва (кормових культур).
Валова продукція тваринництва в натуральному вираженні збільшилася. Виробництва молока на 100 га ріллі збільшилося. Спостерігається збільшення виходу м’яса в натуральному вираженні на 100 га пашни.
У 2001 року, проти попередніми роками фінансовий результат в вигляді прибутку на цілому в господарству поліпшився що, безумовно, позитивно позначилося на фінансовий стан предприятия.
Найбільш узагальнюючими показниками є фондовіддача і норма рентабельности.
Фондовіддача визначається ставленням загального обсягу випущеної продукції в грошах (чи условно-натуральной величині) за певний період загальну середньорічну балансову (без відрахування зносу) вартість основних виробничих фондов.
Потреба тих чи інших засобах виробництва, визначається за урахуванням структури сільськогосподарського виробництва, його спеціалізації, і навіть нормальні умови експлуатації коштів праці. А якщо ні комплексності вкладень, а рівень використання елементів основного фонду знижується, зазвичай, зменшується і фондовіддача (показник порівняння вартості продукції протягом року зі вартістю середньорічних виробничих фондів). У 2001 року фондовіддача в ОПХ ВНИИСС збільшилася на 70,4%, та її величина залишається на дуже низькому уровне.
Збільшує фондоотдачу й розмір капіталовкладень у кошти механізації. Для механізації виробничих процесів господарству потрібно значне число машин. З економічного погляду при комплектуванні даних коштів велике значення має тут правильне їх співвідношення, що залежить від напрямку виробництва та поєднання отраслей.
Невідповідність наявності сільгоспмашин і знарядь наявності тракторів спричиняє господарстві до затягуванню термінів виконання. Це з причин недостатньо високої річного виробітку у господарстві для трактор. Через війну знижується врожайність і, отже, ефективність використання основних фондов.
Оптимальний поєднання елементів основних фондів покращує їх використання, знижує потреба у неї і видатки виробництво работ.
Задля більшої розвитку сільськогосподарського виробництва потрібно визначити норму рентабельності. Оптимальна норма госпрозрахункової рентабельності передбачає: 1) накопичення у вигляді основних та оборотних виробничих фондів та у розмірах, необхідні збільшення валової продукції сільському господарстві відповідно до темпами виробництва. Чистий прибуток, витрачений із метою стосовно виробничим фондам, становитиме норму виробничого накопичення; 2) накопичення в основних невиробничих фондах, зокрема у житловому фонді, визначається відповідність до планом культурнопобутового будівництва в селі; 3) створення фондів громадського споживання рахунок власних коштів з реалізованого чистого доходу; 4) відшкодування встановлених платежів державі (прибуткового податку, страхові платежі, відсотки за кредитах банків і др.);
5) створення преміальних фондів для стимулювання працівників з допомогою розподілу частини чистого дохода.
Забезпечення оптимальної норми рентабельності означає, передусім, покриття витрат власними доходами, без чого неможливо послідовно здійснити принцип матеріальну зацікавленість підприємства у цілому і кожного работника.
Оптимальна норма госпрозрахункової рентабельності для господарств визначається стосовно реалізованого чистого доходу (грошового і натурального) до основним і оборотним фондам у вигляді 25−30% і ворожість до собівартості - 50−55%. У прикладі норма рентабельності у звітній підвищилася на 27,8%.
За розрахунками фінансове становище ОПХ ВНИИСС на 1 січня 2002 року можна охарактеризувати як стійке, причому з наміченої тенденцією його поліпшення проти 1998, 1999, 2000 годами.
Порівняння самих показників аналізованого господарства з середніми значеннями по району, свідчить, що ОПХ ВНИИСС перестав бути гіршим в районі. Тому необхідно мобілізувати внутрішньогосподарські резерви по поліпшенню економічних показателей.
Використання виробничого потенциала.
Роботу господарства багато в чому характеризують показники використання ресурсного потенціалу: землі, основних фондів, робочої силы.
Ресурси землі є природною основою сільськогосподарського виробництва. Від найефективнішого, науково обгрунтованого використання земельних ресурсів залежать результати господарську діяльність, сельхозпредприятия.
Основним джерелом зростання доходів господарств є внутрішньогосподарські резерви. Загальні принципи виробництва, у конкретних умовах найкраще можна було зрозуміти, з основних показників роботи господарства, поданих у таблиці 5.
Таблиця 5. — Основні показники роботи ОПХ ВНИИСС |Показники |Минулий |Отчетный|Отклонение| | |рік |рік | | | | | |від | | | | |минулого | | | | |року | |1.Произведено своєї продукції 100 га |56,00 |78,00 |22,00 | |сільськогосподарських угідь, тыс.руб. | | | | |2.Надоено молока на 100 га |489,0 |496,0 |7,0 | |сільськогосподарських угідь, ц | | | | |3.Выращено худоби і птиці на 100 га |6,5 |12,2 |5,7 | |сільськогосподарських угідь, ц живої | | | | |маси | | | | |5.Производительность праці - вихід | | | | |валової продукції: | | | | |але в 1-го середньорічного працівника, |6792 |9545 |2753,5 | |тыс.руб. | | | | |б) однією відпрацьований чел.-час, крб. |26,5 |28,3 |1,8 | |6.Заработная плата 1-го середньорічного |14 880,0 |24 027,3 |9147,3 | |працівника, крб. | | | | |7.Затраты на 1 крб. валової продукції, |2,06 |13,4 |11,3 | |крб. | | | | |9.Получено прибутку на 100га ріллі, |230,3 |476,0 |245,7 | |тыс.руб. | | | | |зокрема. як від рослинництва |246 | |-246,2 | |б) від тваринництва |-15,7 | |15,7 | |10.Фондоотдача, крб. |0,023 |0,039 |0,016 | |11.Фондоемкость, крб. |43,5 |25,6 |-17,8 | |12.Объем освоєних капіталовкладень на |62,60 | |-62,6 | |100 га ріллі, тыс.руб. | |163 | | |13.Рентабельность виробництва | | | | |а, по господарству цілому |26,6 |39,8 |-26,6 | |б) у рослинництві |56 |68,5 |-56,1 | |в) у тваринництві прибл. |60,9 |Ок68,5 |-60,9 |.
Показник виходу валової продукції показує, наскільки задовольняються внутрішньогосподарські потреби у продукції сільського господарства і виконуються всіх договорів. Дані таблиці видно, що це показник у звітному року збільшився на 39%. Вихід продукції збільшився практично з усіх видів сільськогосподарської продукції крім цукрових буряків. Решта показники мають тенденцію до підвищення при незмінною площі сельхозугодий.
Таблиця 6. — Використання сільськогосподарських угідь в ОПХ ВНИИСС |Показники |2000 |2001 |2001 в %| | | | |к2000 | |1.Выход валової продукції растениеводства|46,30 |77,85 |168,15 | |на 100 га сільськогосподарських угідь, | | | | |тыс.руб. | | | | |2.Получено на 100га ріллі, ц | | | | |а) зерна |1473,00 |1719,23 |116,72 | |б) цукрових буряків |2653,00 |1987,00 |74,90 | |3.Получено на 100га сільськогосподарських | | | | |угідь, ц | | | | |а) молока |552,00 |543,91 |98,53 | |б) м’яса |45,80 |52,44 |114,49 | |4. Відсоток розораних |88,70 |88,70 |100,01 | |сільськогосподарських угідь | | | | |5. Відсоток використання ріллі |82,10 |83,00 |101,10 | |6. Питома вага природних кормових |11,29 |11,81 |104,65 | |угідь в сільськогосподарських угідь | | | | |Питома вага зрошуваних земель |4,40 |4,40 |100,00 |.
З аналізу даних таблиці можна дійти невтішного висновку, що це показники використання сільськогосподарських угідь мають тенденцію до підвищення. Особливо важливим є збільшення основного прямого показника, саме вихід валової продукції рослинництва на 100 га сільгоспугідь на 68%.
Наведені дані свідчать, що господарство має достатнім потенціалом збільшення виробництва сільського хозяйства.
На підприємстві застосовується журнально-ордерная форма бухгалтерського обліку. У господарстві вона будується відповідно до загальними принципами організації обліку за цією формою із відображенням специфіки діяльності сільськогосподарського підприємства. Починаючи з 2002 року підприємство початок перехід на автоматизовану форму обліку. Застосування відповідних обчислювальних машин забезпечує отримання підсумків різних ступенів без переписування даних із одного регістру на другий. Автоматизована форма обліку дозволяє результаті машинної обробки отримувати необхідні дані на всіх рахунках синтетичного і аналітичного обліку до обігового і сальдового балансу, тобто. завдяки машинної обробці інформації отримують все регістри бухгалтерського обліку, передбачені діючої системою учета.
1. Инвентаризация.
На підприємстві забезпечений постійний контролю над збереженням наявних товарно-матеріальних цінностей. Важливим прийомом такого контролю є інвентаризація, що дозволяє контролювати як схоронність власності підприємств, і правильність ведення бухгалтерського обліку. При інвентаризації тих матеріальних цінностей перевіряють наявність продукції і на виробничих запасів на певну дату шляхом перерахунку, зважування, визначення їхніх обсягу й порівняння з даними бухгалтерського учета.
Інвентаризація то, можливо часткова, коли перевіряють наявність цінностей окремими місцях зберігання, і повна, коли перевіркою охоплюються все цінності у господарстві загалом. Обов’язкова повна інвентаризація проводиться щорічно перед упорядкуванням річного звіту у найкоротші терміни, встановлені спеціальної інструкцією з проведення інвентаризації. Крім річний інвентаризації підприємство перевіряє наявність залишків в натурі протягом года.
Для проведення інвентаризації створюється спеціальна комісія. Результати перевірки оформляються інвентаризаційними описами і відповідними актами. Керівник підприємства зобов’язаний особисто розглядати матеріали інвентаризації пізніше ніж у 10-денний термін після закінчення і вчасно приймати відповідні рішення з її результатам.
Виявлені при інвентаризації надлишки приходуют, у своїй складається бухгалтерська запис: дебет рахунків обліку відповідних матеріальних цінностей 43, 41, 10 кредит рахунки 91.
Інвентаризацію основних засобів (крім тварин) проводять раз на рік перед упорядкуванням річного звіту. Інвентаризацію будинків споруд проводять раз на 3 року. Продуктивних тварин ивентаризовывают ежеквартально.
При зміні матеріально відповідального особи проводять часткові інвентаризації на дату передачі основних засобів одним матеріально відповідальним обличчям другому.
На початок інвентаризації основних засобів перевіряють наявність і технічний стан інвентарних карток, технічних паспортів і той технічної документації. За відсутності документів необхідно забезпечувати їхню отримання чи оформление.
Під час проведення інвентаризації комісії становлять інвентаризаційні опису (чи роблять позначки старих описах). Одночасно інвентаризаційні комісії перевіряють правильність використання коштів і зберігання основних засобів. Знову виявлені і невраховані з проведення останньої інвентаризації об'єкти слід оцінити з їхньої відновлювальної вартості, а знос на повне відновлення — по дійсному технічному состоянию.
З матеріалів інвентаризації звіряють дані бухгалтерського обліку з цими інвентаризаційних описів і встановлюють надлишки чи нестачу основних засобів. Основні кошти, якими виявлено розбіжності, записують їх у сличительные ведомости.
Інвентаризація завершується протоколом, у якому даються інформацію про причинах виникнення нестач чи надлишків. Встановлюються також конкретні особи, винних у виникненні надлишків чи нестач, і пропонуються заходи, які потрібно до них застосувати. Протокол стверджують керівник організації, а потреби і загальні збори членів организации.
Невраховані об'єкти, виявлені при інвентаризації приходуются записом: Дп 01 — на початкову вартість об'єкта, Кт 91 — на залишкову вартість чи рахунки 99 при зарахування суми на фінансові результати діяльності. Кт 02 — у сумі амортизації объекта.
Інвентаризація каси. Не менше рази на місяць у господарстві проводять інвентаризацію каси з обов’язковим повним перечетом всіх коштів і перевіркою інших цінностей, що у касі. Для проведення інвентаризації керівник господарства наказом призначає спеціальну комісію з обов’язковим включенням до неї представника бухгалтерії. При інвентаризації присутність касира обов’язково. У разі виявлення недостачі до каси касир несе повну матеріальну відповідальність за заподіяний господарству збитки. Виявлені до каси надлишки цінностей підлягають оприбуткуванню. Одночасно з’ясовуються причини їх возникновения.
2. Літочислення собівартості робіт (послуг) і закриття операційних счетов.
Важливим етапом у бухгалтерському обліку є закриття кінці року операційних рахунків: калькуляционных, порівнянних, собирательнорозподільних, і навіть рахунків фінансових результатов.
Допоміжні виробництва выплоняют роботи й послуги практично для всіх деяких галузей і видів діяльність у господарстві, тобто. мають найбільше споживачів, ці гроші закривають під час першого очередь.
Електропостачання. Вартість спожитої електроенергії щомісяця відносять на рахунки споживача планово оцінки кіловат-години. Наприкінці минулого року виходячи з записів за рахунком 23−5, визначають фактичну собівартість одного кіловат-години електроенергії. Потім підраховують відхилення фактичної собівартості електроенергії від планової оцінки, через яку витрати його були списані протягом року. На суму виявлених різниць роблять коригування витрат з відповідним рахунках для чого становлять корректировочную відомість на закриття рахунки, з включенням до неї всіх споживачів електроенергії. Суми коригування витрат з кожному споживачеві відносять пропорційно спожитої электроэнергии.
Аналітичні рахунки «водопостачання », «газопостачання », «теплопостачання «закривають у такому порядке.
Автомобільний транспорт. Протягом року виконану роботу списують щомісяця за кредитами рахунки 23−4 відповідно до планової собівартості і відносять в дебет рахунків споживачів послуг. Наприкінці минулого року після розрахунку фактичної собівартості автоперевезень визначають відхилення фактичні витрати від планових. По вантажному автотранспорту стосовно загального обсягу відхилень до кількості тонно-кілометрів, прийнятих у розрахунок, встановлюють коефіцієнт, яким суму відхилень розподіляють на об'єкти обліку затрат.
Далі закриваються рахунки 23−1 і 23−2. З даних субрахунків витрати списують безпосередньо на рахунки 20 «основне виробництво «(субрахунка 1,2,3,), 25, 26. За даними субсчетам витрати списують і відносять по призначенню протягом року у мері завершення ремонту. У витрати з ремонту беруть у нормативному розмірі і накладні витрати ремонтної майстерні. Списання і розподіл з об'єктів ремонту відхилень фактичних сум цехових витрат від нормативних виробляють пропорційно віднесеним в протягом року нормативним сумам накладних расходов.
Далі закривається рахунок 23−3. За таким субрахунку протягом року з кредиту списують за призначенням вартість виконаних транспортних робіт (крім таких робіт у рослинництві) по планової собівартості умовного еталонного гектара з обсягу виконаних работ.
Отже, наприкінці року закриття цього субрахунка по сільськогосподарським роботам зводиться до розподілу на відповідність до призначенням витрат з статтям: амортизація основних засобів, відрахування на ремонт основних засобів, інші виробничі витрати (крім оплати праці та нафтопродуктів) і коригування списаних сум транспортними роботам тракторів. Амортизація розподіляється пропорційно обсягу виконаних механізованих робіт у умовних еталонних гектарах чи коректують списані протягом року суми. У такій порядку розподіляються наприкінці року й інші витрати. Завершальним етапом у закритті субрахунка є планової собівартості транспортних робіт до фактичної шляхом розподілу наявного на субсчете залишку пропорційно списаним протягом року транспортним роботам в планової оцінці умовного еталонного гектара.
Наступним етапом є закриття рахунки 97. Списання витрат відбувається на дебет рахунків за напрямами витрат і кредиту рахунки 97. Після списання витрат що припадають на звітний період, за рахунком 97 залишається сальдо не більше витрат, які стосуються майбутнім звітним периодам.
Наступним етапом у закритті рахунків є розподіл на основні галузі сум витрат на 25 і 26 рахунках. Загальновиробничі витрати рослинництва і тваринництва розподіляють відповідно за всі культурам і видам незавершеного виробництва, врахованим на 20−1; за всі видам і групам худоби, врахованим на 20−2. Базою задля розподілення є суми основних витрат крім витрат за насіння, корми, сировину, матеріали і напівфабрикати. Розподілом загальновиробничих витрат за загальну базу розраховують коефіцієнт розподілу. Загальновиробничі витрати списуються за кредитами рахунки 25 і відносять на дебет рахунків основних виробництв згідно з відповідною об'єктах обліку затрат.
Аналогічно закривають рахунок 26.
Закриття рахунки 20 «Основне виробництво ». Починають закриття рахунків по субрахунку 20−1 з розподілу за призначенням не розподілених сум амортизації і відрахувань до ремонтний фонд. Протягом року ці витрати накопичувалися на окремих аналітичних рахунках і ставилися на культури у нормативному розмірі. І тут наприкінці року роблять коригування віднесених сум до фактичних розмірів пропорційно відповідним показниками (площами складів зерносховищ) або безпосередньо на культури, куди входить даний вид основних засобів (по спеціалізованим машинам). Враховані суми на: ремонт основних засобів розподіляють аналогічно нарахованої амортизации.
Наприкінці року в аналітичних рахунках витрат під культури по субрахунку 20−1 на дебеті зосереджено всі витрати фактичні видатки виробництво продукції, на кредиті - вихід продукції планової оцінці. Зіставляючи дебетові і кредитові обертів в кожному аналітичного рахунку, виводять виробничий результат — економію чи перевитрата. Закриття субрахунка 20−1 залежить від виведенні калькуляционных різниць і правильному їх списання по назначению.
Позаяк у господарстві немає переробки продукції рослинництва, то наступним етапом у закритті рахунків буде закриття рахунки 20−2. При закритті цього субрахунка витрати розподіляють між видами пов’язаною продукції з порядку, прийнятого при обчисленні собівартості цих видів продукції. Потім розподіляють суму відхилень. І тому отриману фактичну собівартість зіставляють з планової оцінкою, через яку продукцію оприбуткували протягом року. Відхилення визначають все обсяг продукції і на на 1 ц. (після винятку продукції, що належить до вже закритим рахунках), а, по приплоду — на голову. Суми економії чи перевитрати встановлюють множенням відповідного кількості своєї продукції різницю у собівартості. По приплоду відхилення відносять з цього приводу 11, за іншими видам продукції відповідність до напрямами использования.
Закриття рахунки 29 наприкінці року зводиться також до виведення результатів по ЖКГ і підприємствам побутового обслуговування і віднесенню їх за призначенням. По кожному з аналітичних рахунків цієї групи витрати сальдируются із низьким достатком і перевищення витрат над доходами відносять з цього приводу 91.
Через війну зіставлення дебетових і кредитових оборотів за рахунком 90 і 91 виводяться фінансові результати діяльності. Уся реалізована продукція, виконані роботи й послуги набік буде відбито на дебеті рахунків щодо оцінки по фактичної собівартості, включаючи Витрати продаж. Загальні підсумки за всі субсчетам і аналітичним рахунках відбивають розміри виявленої прибутків і збитків від загалом хозяйству.
Рахунок 99 закривають наприкінці року за складанні звітності. Закриття зводиться до списанню фінансового результату з цього приводу 84.
3. Упорядкування річного отчета.
Бухгалтерський баланс — основне джерело аналізу фінансового становища підприємства Бухгалтерський баланс є спосіб економічної угруповання, узагальнення складу і розміщення коштів підприємства міста і джерел освіти на певну дату. Кошти підприємства, згруповані з їхньої складу, розміщення, становлять актив балансу. Джерела цих коштів утворюють пасив балансу. Кошти і їх джерела демонструються в грошах. Позаяк у балансі кошти підприємства розглядаються, з одного боку, по складу та розміщення, з іншого боку, за найважливішими джерелами формування та цільовим призначенням, підсумок активу постійний дорівнює підсумку пасиву балансу. Актив і пасив поділяються деякі статті, об'єднані у розділи. Балансові статті заповнюються безпосередньо за даними синтетичних рахунків. Тому після назви балансових статей в дужках зазначений шифр синтетичного рахунку за плану рахунків бухгалтерського учета.
Средства підприємства з їх складу діляться на основні, оборотні і абстрактні. До основних засобів ставляться будинку, споруди, устаткування, передавальні устрою, транспортні засоби, інвентар, інструмент та інших. Оборотними засобами є: сировину, основні матеріали і куплені напівфабрикати, допоміжні матеріали, паливо, тара, запчастини, витрати майбутніх періодів, готову продукцію, запаси сільського господарства, кошти, товари відвантажені, але ще оплачені покупцями, кошти на розрахунках й інші його оборотні кошти. До внеоборотным засобам (духовним з обороту) ставляться суми відрахувань із прибутку, що вносяться до бюджет, залишаються у розпорядженні підприємств, збитки. Джерела коштів підприємства діляться за власні, прирівняні до власним, позикові. До джерелам власні кошти відносять: статутного фонду, фінансування приросту оборотних засобів, позички банку із метою, прибуток та інших. До джерелам, прирівняним до власним, ставляться звані стійкі пасиви, які перебувають в обороті підприємства міста і не більше сум, передбачені покриття оборотних коштів, прирівнюються в умовах їх використання до власним оборотних коштів. До запозиченим джерелам ставляться джерела, взяті збоку певний термін: кредити банку, різна кредиторської заборгованості. Для контролю та аналізу фінансового становища підприємства з даним балансу окремі статті, відбивають склад коштів, їх розміщення та джерела освіти, об'єднують у розділи статей. У активі балансу господарські кошти з їхньої функціональної роль процесі виробництва згруповані у таких розділах: I — кошти та й II — запаси й витрати III — кошти, розрахунки й інші активи. У пасиві кошти підприємства з джерелам формування та цільовому призначенню згруповані у таких розділах: I — джерела власні кошти II — кредити та інші позикові кошти III — розрахунки й інші пасиви У балансі всі кошти групуються за напрямами їх використання чи інвестування на активі і з джерелам фінансування пасиві. У фінансовому менеджменті статті, які стосуються активу, називаються інвестиційними рішеннями, а статті пасиву балансу називаються рішеннями по вибору джерела финансирования.
Форма № 2 Звіт прибутки і убытках.
Стаття 010. По цій статті відбивається прибуток від продажу товарів, продукції, робіт, послуг за мінусом ПДВ і акцизів. Тобто відбивається кредитовий оборот за рахунком 90.
Стаття 020. По цій статті відбивається собівартість проданих продукції, робіт, послуг тобто суми, списані кредиту 43 в дебет 90. За статтею комерційні витрати, відбивають витрати, пов’язані з збутом продукції (Кт 44). Управлінські витрати списуються в кореспонденції дп 90 кт 26.
Далі відбивається фінансовий результат від продажу продукції, робіт, услуг.
У розділах 2 «Операційні доходи і «і трьох «Позареалізаційні доходи і «відбивають доходи і, визнані організацією в бухгалтерський облік як інші відповідно до умовами, певними їхнього визнання у ПБУ 9/99 і ПБУ 10/99 в сумах відповідно до вимогами зазначених Положений.
Стаття 190 «Торішній чистий прибуток (збиток) звітний період «визначається арифметично і має відповідати сальдо за рахунком 99.
Форма № 3. Звіт про зміни капіталу складається з чотирьох розділів: капітал, резерви майбутніх витрат, оціночні резерви, зміна капіталу. У звіті наводиться рух відповідних джерел протягом року: залишок початку року, надійшов у звітному року, витрачено і використано у звітній року, залишок наприкінці года.
Форма № 4. Звіт про рух коштів. Звіт про рух коштів необхідний, як для менеджерів підприємства, акціонерів, так зовнішніх користувачів, зокрема кредиторів і потенційних акционеров.
Керівництво підприємства може використання цієї інформації при розрахунку ліквідності, визначенні дивідендів, оцінці потреби у додаткових джерела фінансування підприємства, з метою оцінки ефективності менеджменту підприємства, здібності генерувати достатній обсяг коштів на погашення кредиторську заборгованість, виплати дивідендів. Звіт про рух коштів, зазвичай, складається з трьох часток (хоча раніше їх може бути більше), характеризуючих грошові потоки від виробничо-господарської, інвестиційної і втратити фінансове деятельности:
Виробнича діяльність (обмежується розглядом власних оборотних засобів) Вхідні потоки: 1. Продаж товарів хороших і надання послуг. 2. Одержання відсоткових платежів з інших організацій. 3. Одержання дивідендів з акцій низки інших компаній. 4. Інші грошові надходження (наприклад, орендної плати). Вихідні потоки: 1. Оплата постачальникам за товарно-матеріальні кошти. 2. Оплата робітникам і службовцям. 3. Відсоткові виплати за облігаціями та банківським кредитах. Інвестиційна діяльність Вхідні потоки:
1. Продаж основних средств.
2. Продаж цінних бумаг.
3. Одержання грошей за кредитами, наданим інших компаній. Вихідні потоки: 1. Придбання основних засобів. 2. Придбання цінних паперів. 3. Надання грошей інших компаній в долг.
Фінансова діяльність Вхідні потоки: 1. Одержання грошей від кредиторів (не включається погашення дебіторської заборгованості). 2. Продаж акцій (емісія). Вихідні потоки: 1. Погашення векселів, облігацій, заставних зобов’язань. 2. Викуп акцій акціонери. 3. Виплата грошових дивидендов.
4. Аналіз фінансового становища ГУП ОПХ ВНИИСС.
Основним джерелом інформації про діяльність підприємства є бухгалтерська звітність. Найбільшу інформацію для аналізу містить Бухгалтерський баланс (форма № 1) і Звіт прибутки і збитках (форма № 2), хоча дані всіх додатків до балансу також можна використовувати для проведення аналізу фінансового становища і результатів діяльності у звітний год.
Використовуючи абсолютні і відносні показники, аналіз будується на виявленні достатності джерел коштів на формування запасів і витрат підприємства, тобто виявленні співвідношень між окремими видами активів балансу і за джерелами їх покриття в пасиві балансу. Залежно від цього, якого виду джерела коштів йдуть на формування запасів, можна судити про рівень платоспроможності предприятия.
Таблиця 7. — Аналіз фінансового становища |Показник |На |На конец|Отклонение| | |початок |періоду | | | |періоду | | | |Власні його оборотні кошти (СОС) |23 682 |30 624 |6942 | |Власні і довгострокові позикові |23 728 |30 624 |6896 | |кошти (СДОС) | | | | |Загальна величина основні джерела |25 990 |34 392 |8402 | |формування запасів і витрат | | | | |предприятия (ООС) | | | | |Запаси і їхньої витрати (ЗИЗ) |20 648 |27 336 |6688 | |Фінансовий показник Ф1=СОС-ЗИЗ |3034 |3288 |254 | |Фінансовий показник Ф2=СДОС-ЗИЗ |3080 |3288 |208 | |Фінансовий показник Ф3=ООС-ЗИЗ |5342 |7056 |1714 |.
З аналізу даних таблиці можна дійти невтішного висновку, що абсолютні показники у поступовій динаміці збільшилися. Це є позитивної тенденцією. Причому слід зазначити, що SOS більше нуля це, що це підприємство не відчуває дефіциту оборотних засобів. Оскільки Ф1, Ф2, Ф3 більше нуля і це, що має надлишок всіх джерел формування запасів і витрат, має платоспроможністю будь-якої миті часу й передбачає затримок розрахунків й платежей.
Таблиця 8. — Аналіз ділову активність |Показники |На початок |У найгіршому разі |Отклонени| | |періоду |періоду |е | |Продуктивність праці тыс. руб |80,55 |136,03 |55,48 | |Фондовіддача тыс.руб. |0,54 |0,85 |0,31 | |Оборотність запасів (Оз), в |0,69 |1,68 |0,99 | |оборотах | | | | |Оборотність кредиторської |27,83 |17,95 |-9,88 | |заборгованості (Прибл), в днях | | | | |Оборотність дебіторської |4,75 |7,43 |2,68 | |заборгованості (Од), в оборотах | | | | |Оборотність власного |0,35 |0,52 |0,16 | |капіталу (Окап) | | | |.
Ділова активність характеризує ефективність поточної діяльності підприємства міста і пов’язані з результативністю використання матеріальних, трудових, фінансових ресурсів підприємства, ні з показниками оборотності. Зростання продуктивності є лише позитивної тенденцією. Це було досягнуто за рахунок збільшення виручки від реалізації, і з допомогою зменшення кількості працівників. Зростання фондовіддачі свідчить про підвищення ефективність використання основних засобів і розцінюють як позитивна тенденція. Він досягнуть з допомогою зростання виручки від. Збільшення оборотності дебіторську заборгованість свідчить про налагодженні взаємодій з дебиторами.
Таблиця 9. Аналіз можливості банкротства.
|Показатели |На початок |У найгіршому разі |Відхилення | | |періоду |періоду | | |Коефіцієнт абсолютної ліквідності |0,1 |0,4 |0,3 | |Коефіцієнт термінової ліквідності |2,0 |1,6 |-0,4 | |Коефіцієнт поточної ліквідності |9,5 |7,2 |-2,3 | |(К1) | | | | |коефіцієнт забезпеченості |0,9 |0,9 |0,0 | |власними обіговими коштами | | | | |(К2) | | | | |Коефіцієнт втрати |5,7 |4,3 |-1,4 | |платоспроможності (К3) | | | |.
З аналізу даних таблиці видно, що це показники ліквідності вище припустимого коридору. Тому підприємству слід знайти можливості скорочення величини дебіторську заборгованість, виробничих запасів, незавершеного виробництва. Однак за умов сільськогосподарського виробництва це зробити неможливо, що специфікою галузі. Оскільки коефіцієнт втрати платоспроможності більше 1, очевидна реальна можливість в підприємства не втратити свою платежеспособность.
Таблиця 10. — Аналіз фінансової стійкості. |Показники |На початок |У найгіршому разі |Відхилення | | |періоду |періоду | | |Коефіцієнт автономії чи |0,96 |0,95 |-0,02 | |коефіцієнт концентрації | | | | |власного обігового капіталу | | | | |(К5) | | | | |Коефіцієнт фінансової |0,04 |0,05 |0,02 | |залежності чи коефіцієнт | | | | |концентрації позикового капіталу | | | | |(К6) | | | | |Коефіцієнт співвідношення позикових и|0,04 |0,06 |0,02 | |власні кошти (К7) | | | |.
Фінансова стійкість відбиває стабільність характеристик, отриманих під час аналізу фінансового становища підприємства у світлі довгострокової перспективи, і пов’язана з загальної структурою фінансів України й залежністю підприємства від кредиторів і інвесторів. Фінансова стійкість визначається співвідношенням власних і позикових коштів підприємства у складі джерел коштів. Коефіцієнт автономії характеризує частку власників підприємства у загальній сумі коштів, які у фінансовогосподарську діяльність. Що значення, тим підприємство більш фінансово стійко, стабільно навіть від зовнішніх кредиторів. Рекомендований критерій не нижче 0,6. Разом з К6 становить 1. Зростання К7 в динаміці свідчить про посилення залежності підприємства від зовнішніх кредиторів і інвесторів, про зниження фінансової устойчивости.
Таблиця 11. — Аналіз рентабельності. |Показники |На початок |У найгіршому разі |Відхилення | | |періоду, %. |періоду, %. | | |Рентабельність продажів |32,53 |37,84 |5,30 | |Рентабельність всього |11,08 |18,56 |7,48 | |капіталу підприємства | | | | |Рентабельність |16,73 |30,23 |13,50 | |внеоборотных активів | | | | |Рентабельність |11,50 |19,57 |8,07 | |власного капіталу | | | | |Рентабельність |11,49 |19,57 |8,08 | |перманентного капіталу | | | |.
Однією із визначальних підсумків діяльності підприємства за звітний період є показники рентабельності, рассчитываемые як ставлення отриманої прибутку до витрат його одержання. Зростання показників свідчить про поліпшенні діяльності підприємства. Розмір показника рентабельності продажів свідчить у тому, що це підприємство належить до групи среднерентабельных.
Розглянемо основні чинники, які впливають на кінцеві фінансові результати і екологічні показники рентабельності в уже згадуваному господарстві. Для цього, передусім, розглянемо динаміку виробництва рослинництва і животноводства.
Таблиця 13. — Динаміка виробництва тваринництва в ОПХ ВНИИСС |Продукція, культури | |Базисний темп | | |Роки |зростання,% | | |1998 |1999 |2000 |2001 | | |1. Валова продукція |649 |716 |818 |1050 |161,8 | |галузі, тис. крб. | | | | | | |2. І це в % до | |110,32 |114,25 |128,36 | | |попереднього року | | | | | | |3. Зроблено | | | | | | |провідних продуктів, ц | | | | | | |Молоко |17 340|17752 |19 820 |19 521 |112,6 | |приріст ВРХ |1016 |1311 |1486 |1882 |185,2 |.
Як очевидно з наведених даних таблиці, валове виробництво продукції галузі тваринництва ОПХ ВНИИСС в вартісному вираженні 2001 року продовжує зростати. Аналіз виробництва за літами свідчить про тенденції до постійного збільшення виробництва тваринництва, як і вартісному вираженні, і у натуральном.
Показники виробництва галузі рослинництва наведені у таблиці 14.
Таблиця 14. — Динаміка виробництва галузі рослинництва в ОПХ ВНИИСС.
|Продукция, культури | |Базисний | | |Роки |темп | | | |зростання,% | | |1998 |1999 |2000 |2001 | | |1. Валова продукція |1418 |1209 |1707 |2100 |148 | |галузі, тис. крб. | | | | | | |2. І це в % до | |85 |141 |123 | | |попереднього року | | | | | | |3. Зроблено провідних| | | | | | |культур, ц | | | | | | |Зерна |65 630 |42 250 |52 880 |61 703 |94 | |цукрових буряків |59 270 |81 560 |80 000 |71 339 |104 | |Соняшнику |1476 |1572 |1053 |741 |50 |.
Як очевидно з наведених даних таблиці, валове виробництво продукції галузі рослинництва ОПХ ВНИИСС в вартісному вираженні має тенденцію до постійного збільшення. У 2001 року її величина становила 2100тыс. крб., збільшення тоді як попереднім роком становило 23%. Виробництво основних видів рослинницької продукції з років має стрибкоподібний характер. У звітному року збільшилося виробництво зерна (на 8823ц.), але скоротилося виробництво цукрового буряку і соняшнику відповідно на 8861ц і 312ц. Очевидно, це пов’язано з труднощами під час збирання сільськогосподарської продукції: затяжними ремонтними роботами сільськогосподарської техніки, недостатньою поставкою мінеральних добрив, засобів захисту рослин i т.д.
Динаміка собівартості рослинництва і тваринництва представленій у таблиці 15.
Таблиця 15. — Динаміка собівартості рослинництва і тваринництва |Види продукції |У |Звітний| |Відхилення (+,-) | | |среднем|год | | | | |за 3 | | | | | |последн| | | | | |їх року| | | | | | |план |факт |від средней|от плану | | | | | |за 3 року | | |1 |2 |3 |4 |5 |6 | |1 |2 |3 |4 |5 |6 | |Зерно |113,0 |170,0 |188,3 |75,3 |18,3 | |Цукрові буряки |25,0 |95,0 |79,3 |54,3 |-15,7 | |Соняшник |187,0 |515,0 |431,8 |244,8 |-83,2 | |Молоко |280,0 |493,1 |549,9 |269,9 |56,8 | |Приріст живої маси |2722,0 |4226,8 |3492,0 |770,0 |-734,8 | |ВРХ | | | | | |.
З даних можна дійти невтішного висновку, що у зернових культурах і по молока фактична собівартість одиниці виробленої продукції збільшилася по порівнянню з запланованими показниками. Інші види продукції показали зниження фактичної собівартості. Це з наведеними вище показники підвищення оплати праці з допомогою зменшення кількості работающих.
Збір продукції, хоча і є важливою частиною цьогорічного ведення сільського господарства, але він залежить з інших складових — витрат за 1 га (посів, обробка грунтів та ін.), врожайності (ц/га).
Факторний аналіз собівартості 1 ц продукції рослинництва приведено у таблиці 16.
Таблиця 16. — Вплив урожайності та витрат за 1 га на собівартість 1 ц продукції рослинництва |Продукция|Затраты |Урожайность|Себестоимость 1 ц,|отклонения від плану| | |на 1 га, |, ц/га |крб. | | | |крб. | | | | | |план|факт|план|факт |пла|при |фак|Всег|в т.ч. з допомогою| | | | | | |зв |фактич. |т |про | | | | | | | | |урожайно| | | | | | | | | | |сті і | | | | | | | | | | |планових| | | | | | | | | | |витратах| | | | | | | | | | | | | |затр|Урожайно| | | | | | | | | | |ат |сті | |Зерно |6307|6365|37,1|33,8 |170|186,6 |188|18,3|1,7 |16,6 | | | | | | | | |, 3 | | | | |Цукрова |2768|2574|291,|299,7|95 |92,4 |85,|-9,1|-6,5|-2,6 | |буряк |3 |4 |4 | | | |9 | | | | |Подсолнеч|6355|6391|12,3|14,8 |515|429,4 |431|-83,|2,4 |-85,6 | |нік | | |4 | | | |, 8 |2 | | |.
Дані таблиці видно, що у підвищення собівартість одиниці продукції зернових культур вирішальним чином вплинула як зростання витрат, і зниження врожайності (відповідно 1,7руб і 16.6руб). По цукрові буряки і соняшнику вплив справила як зниження витрат за 1га і збільшення урожайности.
Собівартість продукції тваринництва також залежить від того показника в цій галузі (продуктивності) наукових і виробничих витрат у цієї отрасли.
Витрати виробництва продукції тваринництва багато в чому обумовлений тривалістю пастбищного сезону і періоду зимового годівлі, ціною землі і загонных випасів, типу організації господарства на фермі, устаткування й витрат за робочої сили. Показники витрат за одну голову та продуктивності впливають на собівартість продукції, що свідчить таблиця 17.
Таблиця 17. — Вплив продуктивності і витрат за 1 голову тваринного на собівартість 1 ц продукції тваринництва |Продукц|Затраты на |Продуктивно|Себестоимость 1 ц, |відхилення від | |іє |1 гол., |сть 1 |крб. |плану | | |крб. |голови, кг.| | | | |план |Факт |план |факт |план|при |факт|Все|в т.ч. за | | | | | | | |фактич. | |го |рахунок | | | | | | | |продуктивн| | | | | | | | | | |остюки і | | | | | | | | | | |планових | | | | | | | | | | |витратах | | | | | | | | | | | | | | |прод| | | | | | | | | | |затрат|укти| | | | | | | | | | | |псоз| | | | | | | | | | | |ти | |Молоко |16 716|18806|3390,|3420,|493,|488,8 |549,|56,|61,1 |-4,3| | |, 1 |, 6 |0 |0 |1 | |9 |8 | | | |Прирост|1690,|1501,|0,400|0,430|4226|39,3 |3492|-73|3452,7|-418| |живої |44 |56 | | |, 1 | |, 0 |4 | |6,8 | |маси | | | | | | | | | | | |к.р.с | | | | | | | | | | |.
З таблиці видно, що собівартість 1 ц молока виявилася вищою планових показників на 56.8руб через підвищення витрат за 1 голову збільшилася на 61.1 руб. і збільшення продуктивності 1 голови знизилася на 4.3 руб. Тому виробництва продукції цього виду слід звернути увагу як і забезпеченості тварин кормами, їхній якості, і у догляді і содержании.
По приросту живої маси к.р.с. планові витрати перевищили фактичний рівень. А ще вплинуло зниження витрат, і підвищення продуктивности.
Проведемо факторний аналіз основних видів реалізованої продукції рослинництва і животноводства.
Рівень ефективності організації сільськогосподарського виробництва господарства нами представлено таблиці 20 щодо виконання плану з виручці від продукции.
З таблиці видно, що план одержання виручки від реалізованої продукції виконано з усіх видів продукції. Це як зі збільшенням кількості реалізованої продукції, і ціни реалізації. Причому слід зазначити, що у більшою мірою збільшення виручки сталося за рахунок кількості реалізованої продукції. Цей чинник у більшою мірою залежить від господарства, тому це можна зробити охарактеризувати як позитивну тенденцію у розвитку господарства. Винятком є виконання плану з живої масі ВРХ. І тут зниження кількості реалізованої продукції призвело до зниження виручки на 130.9 тыс. руб. Однак загалом план перевиконано на 1503 тыс. руб. з допомогою значного збільшення ціни реалізації. Проаналізуємо виконання плану одержання прибутку по основним видам продукції рослинництва і животноводства.
Прибуток займає одна з центральних місць у загальну систему вартісних інструментів, і важелів керування економікою. Це виявляється у цьому, що фінанси, кредит, ціни, собівартість та інші економічні важелі прямо чи пов’язані з прибылью.
Прибуток визначає фінансове становище підприємств, рівень задоволення особистих і громадських організацій потреб працівників, гарантує повноту і своєчасність виконання зобов’язань перед фінансово-кредитної системою та характеризує ефективність производства.
Роль прибутку на умовах ринку істотно зростає. Прибуток — рухова сила ринку. Саме він визначає рішення трьох корінних взаємозалежних проблем: що виготовляти, як виготовляти і навіть кому производить.
Діяльність підприємств у умовах ринкової економіки пов’язані з підвищенням стимулюючої ролі прибутку. Одержання прибутку сприяє рішенню найважливіших, першочергові завдання — зростання обсягів виробництва, у цілях всебічного задоволення виробничих та особистих потреб, зниження рівня суспільно-необхідних витрат виробництва та реалізації продукції, і навіть підвищення її качества.
Прибуток визначається як відмінність між оптової ціною (без податку з обороту) реалізованої продукції та її собівартістю. Тож розмір реалізованого додаткового продукту може або менше створеної на підприємстві вартості додаткового продукту або більше з допомогою перерозподілу механізмом цін частини вартості додаткового продукту, створеного працівниками інших предприятий.
Виконання плану одержання прибутку в досліджуваному господарстві представлено в таблиці 18.
Аналіз показників таблиці свідчить у тому, що план одержання прибутку на господарстві не виконано з усіх видів продукції крім збіжжя і соняшнику. У це пов’язано сростом собівартості одиниці продукції звітному року порівняно з планом. Попри те що, що у всіх видах продукції збільшилася кількість реалізованої продукції, і реалізації проти планом це дозволило одержання прибутку в галузі растениеводства.
Таблиця 19. — Виконання плану з виручці від продукції |Продукція |Кількість |Ціна реалізації, |Виручка, тис. крб. |Відхилення | | |реалізованої |тис. крб. | | | | |продукції | | | | | | | | |всього |зокрема. з допомогою | | |План |Звіт |план |звіт |План |звіт |при фактич. | |кількості |цін | | | | | | | | |необмеженій кількості й| | | | | | | | | | | |планових | | | | | | | | | | | |цінах | | | | |1.Зерно |20 997 |48 426 |0,4183 |0,432 |8783 |20 901 |20 256,5 |12 118 |11 473,49 |644,51 | |2. Цукрова |44 051 |71 339 |0,0605 |0,061 |2667 |4327 |4319,1 |1660 |1652,11 |7,89 | |буряк | | | | | | | | | | | |3. Подсолнечник|1053 |1833 |0,5413 |0,651 |570 |1193 |992,2 |623 |422,22 |200,78 | |4. Молоко |17 836 |17 927 |0,3792 |0,511 |6764 |9161 |6798,5 |2397 |34,51 |2362,49| |5. Жива маса |921 |805 |1,1292 |3,159 |1040 |2543 |909,0 |1503 |-130,99 |1633,99| |ВРХ | | | | | | | | | | |.
Таблиця 18 — Виконання плану одержання прибутку за видами продукції ОПХ ВНИИСС |Продукція |Количество|Себестоимо|Цена |Результат від |Відхилення від планової прибутку протягом усього | | |реализован|сть 1 ц, |реализации|продукции (+ прибуток, — |продукцію, тис. крб. | | |іншої |крб. |1 ц, крб. |збиток) | | | |продукції,| | | | | | |ц | | | | | | | | | |на 1 ц, |протягом усього |всего|в т.ч. з допомогою зміни | | | | | |крб. |продукцію, | | | | | | | | |тис. крб. | | | | |виручка |повна |прибыл|уровень |виручка |повна |прибыл|уровень | | | |від |себестоимо|ь +, |рентабельно|от |себестоимо|ь +, |рентабельно| | | |реализац|сть |убыток|сти, % |реализац|сть |убыток|сти, % | | | |ії, |реалізований|- | |ії, |реалізований|- | | | | |тыс.руб.|ной | | |тыс.руб.|ной | | | | | | |продукції,| | | |продукції,| | | | | | |тыс.руб. | | | |тыс.руб. | | | | |1.Зерно |8783 |3569,49 |5213,5|146,06 |20 901 |9118,62 |11 782,|129,21 |-16,85 | | | | |1 | | | |38 | | | |2. Цукрова |2667 |4184,845 |-1517,|-36,27 |4327 |6128,02 |-1801,|70,61 |106,88 | |буряк | | |845 | | | |02 | | | |3. |570 |542,295 |27,705|5,11 |1193 |791,49 |401,51|50,73 |45,62 | |Соняшник | | | | | | | | | | |Разом по |12 020 |8296,63 |3723,3|44,88 |26 421 |16 038,13 |10 382,|64,74 |19,86 | |растениеводст| | |7 | | | |87 | | | |ву | | | | | | | | | | |4. Молоко |6764 |6260,436 |503,56|8,04 |9161 |9856,41 |-695,4|92,94 |84,90 | | | | |4 | | | |1 | | | |5. Жива |1040 |3040,221 |-2000,|-65,79 |2543 |2811,06 |-268,0|90,46 |156,26 | |маса ВРХ | | |221 | | | |6 | | | |Разом по |7804 |9300,657 |-1496,|-16,09 |11 704 |12 667,47 |-963,4|92,39 |108,49 | |животноводств| | |657 | | | |7 | | | |у | | | | | | | | | | |Усього за |19 824 |17 597,287 |2226,7|12,65 |38 125 |28 705,60 |9419,4|32,81 |20,16 | |господарству | | |13 | | | |0 | | |.
Зробимо аналіз рентабельність основних видів сільськогосподарської продукції деяких галузей і підприємства у целом.
По сутності рівень рентабельності відбиває корисний ефект, отримуваний господарством від матеріальних й трудових витрат у процесі виробництва та звернення продукции.
Рівень рентабельності основних видів сільськогосподарської продукції представлено таблиці 18.
Аналізуючи таблицю 18, бачимо, у цілому виробництво продукції рослинництва у звітній року було рентабельним (64%) з допомогою високої прибутку по зерну і соняшнику. Рівень окупності по цукрові буряки становив 70%, а збиток становив 1801 тыс. руб. По галузі тваринництва в господарстві 2001 року був збиток у розмірі 963тыс. руб З аналізу даних таблиці видно, що рентабельність господарства за цілому в господарству становила 32,8%. Отже, задля її подальшого збільшення рентабельності виробництва, у даному господарстві необхідно стимулювати ефективність зростання високорентабельної продукції і на усунути чинники, що стримують зростання рентабельності у галузі тваринництва. Для усунення цих недоліків господарству необхідно зменшення постатейных витрат за виробництво продукції рослинництва і тваринництва, що дозволить досягти загального зниження собівартості продукції цих галузей. І тому необхідно: більш ощадливе використання кормів, зниження витрат з допоміжним і обслуговуючим виробництвам (питому вагу останніх особливо великий на комплексі великої рогатої худоби), витрат за зміст основних засобів, придбання ефективніших засобів захисту рослин i тварин і звинувачують їх раціональне використання, і навіть подальше вдосконалення організації праці та його оплаты.
5. Фінансовий план.
Сутність фінансового планування у визначенні обсягів продажів і раціональних пропорцій фінансових і ресурсів, необхідні реалізації стратегічних партнерів і тактичних цілей і завдань комерційних организаций.
У фінансовому плануванні діяльності підприємство використовує такі методи: балансовий і сметный.
Сутність балансового методу проявляється у правилі: кожна стаття має цільове призначення та навпаки кожен вид витрат має власний джерело покриття. Коли внутрішніх джерел плануються зовнішні доходи: кредит чи бюджетні асигнування на конкретні цели.
Сутність кошторисного методу у тому, що витрати плануються лише у межах загального обсягу джерел покрытия.
По балансовому методу складається «План фінансових ресурсів немає і їх джерел », «Баланс прибутків і витрат » .
По сметному методу складаються плани з резервах, розподілу прибутку, руху грошових потоков.
Основним виглядом стратегічного планування за умов ринкової економіці є бізнес-план. Бізнес-план повинен складається на 3−5 років вперед: перший і друге роки — по кварталами, на 3−5 загалом рік. Проте за підприємстві складається «Бізнес-план розвитку підприємства «на рік. Його фінансову частину має такі особенности:
1. він складено один год;
2. у складі бізнес-плану включені два фінансові раздела:
— інвестиційна діяльність (окремі таблиці по капітальним вкладенням і джерелам фінансування з розшифровуванням в окремої формі видів бюджетних ассигнований);
— фінансову діяльність підприємства: («Розрахунок прибутку », «Фінансовий результат від продукції «, «Розрахунок потреби у кредиті «, «Фінансовий план (Баланс прибутків і витрат »)).
Для складання фінансових таблиць бізнес-плану необхідні допоміжні планові розрахунки. Саме вони дають можливість керувати фінансових ресурсів. Ці є змістом внутрифирменного планування і, зазвичай, зовнішнім інвесторам не надаються. У тому склад входят:
1. прогнози освіти і видів використання фондів спеціального призначення і резервов;
2. прогноз оборотних активов;
3. прогноз потреби у власному оборотном капитале;
4. прогноз джерел формування оборотних активов;
5. прогноз джерела фінансування інвестицій та його использования;
6. кошторис операційних расходов;
7. кошторис за змістом жилищно-комунального хозяйства.
Фінансовий план і двох розділів: 1. доходи; 2. расходы.
У дохідної частини бюджету відбиваються все фінансові ресурси підприємства: прибуток, амортизація, фонди спеціального призначення, бюджетні асигнування, довгостроковий кредит інші доходи і доходи накопления.
У видатковій частині плану планується витрати, здійснювані з допомогою фінансових ресурсів: сплата податків, освіту фондів, капітальні вкладення, приріст власних оборотних фондів і т.д.
Баланс будується за принципом шахової відомості: кожна цифра відбиває суму конкретних витрат і вибір джерел їх покрытия.
Упорядкування таблиці ввозяться певної последовательности.
У першому етапі планується власні доходи планованого року у всіх видах діяльності: виробничо-комерційної, інвестиційної, фінансової, спеціальним заходам. Дані беруть з допоміжних таблиць прогнозів за кожним видом доходов.
З другого краю етапі плануються витрати, здійснювані з допомогою прибутків і інших доходів населення і накопичень. Необхідні планові суми є у кошторисах розподілу прибутків та спеціального призначення і др.
На етапі здійснюється ув’язка прибутків і витрат з кожної статті: за браку власні кошти планується залучення зовнішніх джерел — бюджетних асигнувань або довгострокового кредиту. Кожна стаття витрат мусить бути покрита відповідними джерелами. На завершальний етап підраховується підсумок усіх доходів і витрат, Їх рівність свідчить правильність заповнення планового баланса.
6. Фінансова робота на предприятии.
Власний капитал.
Статутний капітал постає як сума коштів, наданих власниками задля забезпечення діяльності підприємства міста і відображена у установчих документах.
Внесками статутний капітал можуть быть:
1. грошові средства;
2. основні оборотні средства;
3. цінні бумаги;
4. майнові чи інші права.
У балансі статутний капітал відбивається у сумі, певної установчими документами. Збільшення (зменшення) статутного капіталу допускається за рішенням власників організації з підсумкам зборів протягом року з обов’язковим зміною установчих документів. Для підприємства законодавчо передбачена необхідність вимушеного зміни статутного капіталу (у бік зниження) у разі, якщо його величина перевершує вартість чистих активов.
Розрахункова величина статутного капіталу повинна бути нижче його мінімальної розрахункової величини, встановленої законодавством. Для унітарного підприємства на праві повного господарського ведення — 1000- кратному розміру за мінімальну оплату праці на дату реєстрації підприємства. Статутний фонд має бути оплачений власником до державної реєстрації речових предприятия.
З даних бухгалтерської звітності можна побачити, що обсяг статутного капіталу не змінювалася протягом 3-х років. У зв’язку з цим, ні які зміни у установчі документи не вносились.
Додатковий капітал є, власне, доповненням до статутному капіталу і включає суму дооцінки основних фондів, об'єктів капітального будівництва й інших матеріальних об'єктів майна організації з терміном корисного використання понад 12 місяців, виробленої у установленому порядку, і навіть суму, отриману понад номінальною вартості розміщених акцій (емісійний дохід). Безоплатно отримані цінності - вартість майна виробничого призначення, одержану інших фірм, лиц.
Зменшення додаткового капіталу може статися при:
1) напрямі коштів у збільшення статутного капитала;
2) розподілі між учредителями;
3) покритті збитку за звітний год;
4) напрямі від безоплатного отримання майна на погашення збитку від безоплатної передачі майна іншим фірмам і лицам;
5) інші (зниження вартості основних виробничих фондів в результаті переоцінки і др.).
Розмір додаткового капіталу господарстві становить 48 057 тис. крб. і залишається незмінною протягом 3-х років. Відповідно до цим не планируется.
На підприємстві утворюються резерви, котрі за призначенню поділяються на резерви загального призначення і резерви спеціального призначення. Резерви загального призначення поділяються на два вида:
1) резервний капітал, утворюваний відповідно до законодательством;
2) резерви, утворювані відповідно до установчими документами.
Джерелами його освіти може бути: чистий прибуток звітного року; нерозподілена прибуток минулих років; інші джерела. Кошти резервного капіталу використовуються в наступним направлениям:
1) на покриття убытков;
2) на виплату дивидендов;
3) інші витрати, передбачені установчими документами.
Резерви спеціального призначення — це кошти, мають конкретну мету. Можуть утворюватися два вида:
1) оціночні резервы;
2) резерви майбутніх витрат і платежей.
Оціночні резерви поділяються на:
1) резерви по сумнівним долгам;
2) резерви під знецінення капіталовкладень у цінні бумаги.
Резерв по сумнівним боргах призначений для узагальнення інформації про стані перебуває й русі сумнівних боргів підприємства. Сумнівною боргом вважається дебіторська заборгованість, не погашена у призначений термін і не забезпечена гарантиями.
Для визначення сумнівних боргів наприкінці року проводять інвентаризацію дебіторську заборгованість з оцінки ймовірності погашення боргу дебітором. У цьому враховують платежі здатність партнера наявність гарантій. Якщо з даним такий оцінки є можливість непогашення заборгованості повністю чи частково, то, на цю суму створюється резерв. Джерелом його освіти є спільна прибыль.
Якщо заборгованість погасять, то невитрачена сума резерву по сумнівним боргах приєднується до прибыли.
Резерв під знецінення капіталовкладень у цінних паперів призначений для узагальнення інформації про наявність і рух потенційно можливого знецінення наявних у розпорядженні підприємства цінних паперів. Джерело освіти — загальний прибуток підприємства. Якщо резерв немає, він приєднується до прибыли.
Резерви майбутніх витрат і платежів поділяються на:
1) резерви на оплату отпусков;
2) виплати винагород (за результатами року за вислугу років і т.п.);
3) ремонтний фонд;
4) для ремонт.
Вони створюються із єдиною метою рівномірного включення цих витрат у витрати виробництва. Ймовірна річна сума цих витрат розподіляється на 12 місяців, і рівними частками входить у себестоимость.
На підприємстві фонди спеціального призначення прогнозуються по суміжному методу. За кожним фонду складається кошторис освіти і видів використання фонду на запланований рік. У кошторисі відбиваються 4 раздела:
1. залишок коштів у початок года;
2. джерела освіти фонда;
3. канали использования;
4. залишок коштів у кінець планованого года.
Кошториси складаються 1 рік із поквартальною розбивкою. Залишок початку року переноситься з звітних форм рухом коштів фонду звітного року. Надходження джерел ув’язується зі прогнозом використання прибыли.
Використання коштів фондів ув’язується зі планами збільшення статутного капіталу, з планами інвестиційної діяльності, кошторисами змісту об'єктів соціальної сфери, попередніми прогнозами матеріального заохочення та ін данными.
З кошторисів дані переносяться в таблицю «Фінансовий план «бізнес плана.
Прогнозних розрахунків з освіті резервів загального призначення, як правило, не потрібно. Оціночні резерви прогнозуються в таблицях з виділенням загальних сум заборгованості і сум сумнівних долгов.
Ремонтний фонд прогнозується на: ремонт, виходить межі календарного року. Величина резерву визначається з урахуванням кошторису витрат на: ремонт. Резерв на відпустку, винагороди за результатами року, за вислугу років прогнозуються з урахуванням досвіду минулих років у відсотках від величини оплати труда.
Фінансове забезпечення поточної деятельности.
Прогнозування матеріально-виробничих запасов.
Материально-производственные запаси прогнозуються у межах їх складових частин: прогнозування запасів (із тварин на вирощуванні і відгодівлі), незавершеного виробництва, витрат майбутніх періодів та готовою продукции.
Прогноз здійснюється так: розрахунки конкретизуються по видам оборотних активів, котрі посідають найвищий питому вагу в виробничих запасах. Дані про МПЗ початку планованого року беруть з вступного бухгалтерського балансу, але в наприкінці року — з допоміжних розрахунків до бізнес-плану підприємства: розрахунку потреби у насінні, кормах, нафтопродуктах, обороту череда та т.д.
Цифри наприкінці кожного кварталу плануються методом прямого рахунку підприємства чи счетно-аналитическим. Метод прямого рахунки використовують за найважливішим видам МПЗ. Кожна квартал планованого року у цим активам складається розрахунок: залишок початку року, оборот за квартал (збільшення чи зменшення), залишок наприкінці кварталу. Необхідні для прогнозів дані беруть з технологічних карт, квартальних оборотів стада, планів матеріально-технічного снабжения.
Счетно-аналитический метод планування у господарстві використовується рідко (у разі відсутність цих необхідні планування методом прямого рахунки). Він ось у чому: фактичні дані про співвідношення залишків відповідного виду МПЗ на квартальні дати до залишку наприкінці року множать аналогічну показник, прогнозований наприкінці планованого года.
Прогнозування дебіторської та внутрішньої кредиторської задолженности.
Дебиторско-кредиторская заборгованість для підприємства планується з використанням методів прямого рахунки, і навіть счетно-аналитического методу. Розрахунок суми дебіторську заборгованість методом прямого рахунки планується шляхом вирахування з обсягів продажу суми реального надходження грошової готівки. Це випливає з те, що обсяг продажу планах реалізації завжди перевищує суми надходження коштів на розрахунковий рахунок. При використанні счетно-аналитического методу питому вагу дебіторської заборгованості обсязі продажів відповідного періоду минулого року її екстраполюється на виручку від продукції відповідному періоді планованого года.
Кредиторська заборгованість прогнозується аналогічно в ув’язці з планами придбання покупних товарно-матеріальних цінностей, ув’язненими комерційними договорами, формами розрахунків, кредитної політикою поставщиков.
Прогнозування власного обігового капитала.
Основним джерелом формування оборотних активів капіталу є власний оборотний капітал. Потреба підприємства у власному оборотном капіталі планується щорічно за станом наприкінці року. У умовах господарства використовуються такі методи. Методом прямого рахунки розраховуються приватні нормативи власні кошти в кожному їх виду в розмірі постійних мінімально необхідні господарства сумм.
Мінімальна планова сума власного обігового капіталу, який буде необхідний покриття постійних потреб господарства може розраховуватися счетно-аналитическим методом. З квартальних бухгалтерських балансів, а рік вибирається мінімальний залишок всіх оборотних МПЗ, і потім коригується на коефіцієнт зростання обсягу продажу планованого року порівняно з отчетным.
Існує й коэффициентный метод розрахунку планову суму власного обігового капіталу, але даному підприємстві не используется.
Зведений прогноз оборотних активів (без коштів) і пасивів складається за станом кінець кожного кварталу. У ньому встановлюються МПЗ і джерела їх покрытия.
Відомості про залишках МПЗ, і навіть власному капіталі та внутрішньої кредиторської заборгованості беруть з допоміжних розрахунків. Потреба позикових джерелах та інші пасивах на квартальні дати визначається наступним способом: якщо сума активів перевищує власний капітал та кредиторську заборгованість, то різниця показує потреба господарства за короткострокових позикових источниках.
Методи прогнозування грошових потоков.
На підприємстві планові показники руху грошових потоків розраховуються як оперативного фінансового плану, що називається платіжним календарем. Він розробляється озер місяцем з періодичністю в 15дней. Особливість платіжного календаря у тому, що це підприємство спочатку визначає грошові витрати протягом місяця, та був шукає грошові ресурси на покриття витрат, якщо грошових доходів не вистачить. Планування можливих платежів і вибір джерел їх покриття пов’язані з щоденним контролювати надходженням виручки від продукції і на за оплатою вступників тих матеріальних цінностей како основними напрямами грошових потоков.
На підприємстві ведеться спеціальний журнал, у якому відбиваються все показники платіжного календаря у поступовій динаміці, і навіть показники звіту про русі коштів. І тут до доходів і надходженням коштів ставляться прибуток, зокрема від іншої реалізації, всі види доходів від позареалізаційних операцій, нарахована амортизація, всі види довгострокових кредитів і позик, орендної плати, цільове фінансування з бюджету та взагалі позабюджетних фондів і др.
До видатках і відрахувань коштів ставляться платежі до бюджету, відрахування до різних фондів, на на інвестиції та фінансові вкладення, погашення довгострокових кредитів і позик, сплата відсотків за ними, поповнення оборотних засобів, уцінка товарів, відрахування на різні резерви і др.
Сюди також включається прибуток від реалізації продукції і на витрати що стосуються на себестоимость.
Таке прогнозу підприємство отримує запитання щодо приток і оттоков коштів та його достатності для забезпечення всіх платежів. При даному методі грошові потоки грошових коштів окреслюється відмінність між усіма притоками коштів на підприємстві їх відтоками. Залишок коштів наприкінці періоду окреслюється їх залишок початку з урахуванням їхньої потоку за даний период.
Фінансове забезпечення довгострокових инвестиций.
Фахівці підприємства аналізують те що наявність основних засобів визначають потреба у них як на майбутній період, більш віддалену перспективу відповідно до стратегією розвитку предприятия.
Капіталовкладення для підприємства здійснюються за наступним направлениям:
1. У виробничій сфері здійснюються такі заходи: а) технічне обладнання і переозброєння виробництва; б) вдосконалення діючих технологій виробництва та впровадження нових; в) зниження матеріаломісткості, енергоємності і фондоёмкости производства.
2. У фінансово-інвестиційній сфері: а) оптимізація структури активів підприємства міста і забезпечення фінансової стійкості; б) вдосконалення податкового планування і оптимізація оподаткування; в) зниження витрат виробництва та підвищення рентабельности.
Слід зазначити, такі важливі заходи, які стосуються снабженческо-бытовой сфері, і соціальної, саме розвиток діяльності щодо реалізації продукції, залучення нових покупців, розвиток транспортно-складського господарства на підвищення кваліфікації кадрів ряд інших для підприємства не проводятся.
При плануванні інвестицій для підприємства необхідно звернути увагу до такі моменты:
1. виявити потенційні можливості підприємства з инвестированию;
2. знайти альтернативні варіанти проектов;
3. попередньо оцінити гадані видатки здійснення проекту, з його експлуатацію й гадані майбутні прибутки від його функционирования;
4. порівняти економічну ефективність альтернативних вариантов;
5. прийняти остаточне рішення щодо обраному проекту капітальних вложений;
6. здійснити реалізацію проекту, і започаткувати аналіз його эксплуатации.
На підприємстві протягом останніх 3 роки не здійснювалося капітального будівництва, отже, не створювалася проектно-кошторисна документация.
Джерелами фінансування капіталовкладень в нормальних умов є кошти (амортизація, чистий прибуток, фонд накопичення), бюджетні асигнування, залучені шляхом додаткових вкладень власників, позикові кошти й інші джерела. Проте за підприємстві основними і єдиними джерелами є амортизація і бюджетні ассигнования.
Планова сума амортизації визначається з способів її нарахування (переважно лінійний способ).
У разі нестачі джерела фінансування для підприємства виробляють скорочення прогнозованою суми капітальних вкладень, однак у ринкових умов господарювання треба відшукати інші джерела та способи финансирования.
Відомості про обсягах капітальних вкладень та джерела фінансування прогнозують в «Програмі діяльності федерального державного унітарного підприємства » .
У таблиці капітальні витрати переносять прогнозовані капітальні видатки з розбивкою їх за кварталами і з напрямам: снабженческопобутова, виробнича, фінансово інвестиційна, соціальна сферам.
У таблицю «Джерела фінансування капітальних вкладень «переносять розмір раніше спрогнозированных джерела фінансування. Як зазначалося раніше це загалом амортизация.
Інструкція для розробки даної програми передбачає проводити прогноз очікуваного ефекту, тобто. збільшення або зменшення чистий прибуток підприємства у результаті втілення заходів в планованому року й у двох наступних. Проте такого прогнозу для підприємства хто б ведет.
Фінансове забезпечення спеціальні заходи і витрат на соціальнопобутові нужды.
У складі витрат підприємства включені видатки соціально-побутові потреби. На балансі підприємства перебувають такі об'єкти: готель, гуртожиток. Характерною ознакою витрат для цієї об'єкти і те, що тільки частково компенсуються доходами від експлуатації. Як джерел покриття витрат виділяють: оплата номерів у готелі і оплата житла в гуртожитку за метр квадратний загальній площі. Прогнозування даних прибутків і витрат планується з динаміки даних за попередні роки. Покриття що залишилася суми витрат робиться з чистої прибутку підприємства. Механізм фінансування видатків звичайний, тобто. кошти використовуються з розрахункового рахунку за елементам затрат.