Билеты з історії з ответами

14) Революційний народництво 70-х рр. Організація «Земля і Воля». М. А. Бакунин, П. Л. Лавров, М.К. Михайлівський, П. Н. Ткачов. Селянська реформа 1861 року пожвавила діяльність революціонерів в Росії. Вони бачили зростання селянських виступів й ФНП чекали, що хвилювання можуть цілком перетворитися на революцію. Влітку і осінню на рік скасування кріпосного права революціонери поширили ряд прокламацій з закликами готуватися до боротьбі проти самодержавства («Великорос», «До молодого покоління» та інших.). У 1862 року група революціонерів (М.Л. Михайлов, Н. В. Щелгунов, М. М. Обручев, Н.А. Серно-Соловьевич, А.А. Слєпцов) організували Федерацію гуртків. Ця суворо конспирированная організація отримав назву «Земля і Воля». Організація «Землі та Волі» складається з групи народників, які мали селитися околицях Росії, куди найбільш можна було сподіватися, що вони дадуть протестуючі елементи чи силу історичної традиції (Волга, Дон, Урал), чи грунті сектантства. Саме тому після того, якою була завершено організація «Землі та Волі», представники народницькою групи організації рушили на Волгу і Дон. Друга група організації «З. і У.» називалася групою дезорганізаторів. Її завданням була дезорганізація уряду. На чолі організації стояв основний гурток, із його членів обиралося бюро в кол-ві 3 людина. Членами основного гуртка стали ті, хто брав безпосередню в виробленні програми. Програма «З. і У.» (коротенько): 1) допомогти організуватися елементам невдоволення у народі і злитися з вже народними організаціями революційного характеру, агітацією ж посилити інтенсивність того незадоволення, і 2) послабити, розхитати, тобто. дезорганізувати, силу д-ви, без чого, на погляд, нічого очікувати забезпечений успіх ніякого, найбільш широкого і добре задуманого плану повстання. Наприкінці 70-х рр. у зв’язку з безрезультатністю роботи серед селянства, й значним охолодженням до неї з боку революційної молоді частина землевольцев виступила за перенесення центру діяльності з села до міста й за перетворення політичного терору на головне засіб революційної боротьби. У 1879 р. «З. і У.» розділилася на дві самостійні організації - «Народну Волю», до якої увійшли прибічники нової тактики, і «Чорний Межа», який об'єднав тих, хто стояв за продовження пропаганди у народі. «НАРОДНА ВОЛЯ»: у програмі, у тому найважливішому документі народовольців позначилися як його сильні, і слабкі боку. Програма ясно продемонструвала розрив із бакунинско-анархистским принципом «повного утримання від будь-якої політики» і заперечення д-ви. Вона містила вимоги широких демократичних перетворень у країні. У ньому проявилося прагнення народовольців згуртувати все революційні, і опозиційні сили для боротьби з самодержавством. Разом про те вона відводила важливе місце терору (який практиці витіснив й інші форми діяльності). У конкурсній програмі позначилося обмежений розуміння народовольцями політ. боротьби, що вони зводили виключно змови. М. А. Бакунин (1814−1876), П. Л. Лавров (1823−1904), П. Н. Ткачов (1844−1885) — найвизначніші теоретики народницького руху, які представляли три основних напрямів в революційному народництві - бунтарське, пропагандистське і змовницьке. 20) Лютнева буржуазно-демократична революція у Росії. Двовладдя і його сутність. До зими 1916;1917 рр. всі прошарки населення усвідомили нездатність царського уряду подолати політичне, і економічну кризу. На початку 1917 року посилилися перебої у постачаннях продовольства на великі міста Росії. До середини лютого через нестачу хліба застрайкувало 90 000 робочих Петрограда. 18 лютого до них приєдналися робочі путиловського заводу. Адміністрація оголосила про його закритті. Це стало приводом до початку масових виступів у столиці. 23 лютого (8 березня) робочі вийшли із гаслами «Хліба! Геть самодержавство! Геть війну!». Їх політична демонстрація започаткувала революції. 25 лютого страйк у Петрограді став загальним. Голова держ. думи Родзянко попередив Миколи 2, що уряд паралізовано, у Києві анархія. Щоб запобігти розвитку революції він наполягав на негайному створення нової уряду на чолі з держ. діячем, хто користується довірою суспільства. Цар відкинув цю пропозицію. Понад те, було вирішено розпустити думу на канікули. Момент мирного перетворення країни у комуністичну монархію було втрачено. Микола 2 направив війська для придушення революції, але були затримані повсталими і пропущені в столицю. 27 лютого. Масовий перехід солдатів набік робочих, захоплення ними арсеналу і Петропавлівської фортеці ознаменували перемогу революції. Почалися арешти царських міністрів та освіту нових органів влади. У цей ж дня було проведено вибори у Петербурзький рада робітників і солдатських депутатів. Був обраний виконком, головою якого стала меншовик Чхеїдзе, заступником — Керенський. Виконком взяв він підтримку порядку й постачання населення продовольством. 27 лютого було вирішено утворити тимчасовий комітет держ. думи на чолі з Родзянка. Завданням комітету було відновлення державного та громадського порядку, створення нової уряду. 27 лютого Микола 2 був заарештований. 2 березня — Микола 2 підписав маніфест про зречення престолу за себе і поза свого сина Олексія на користь свого брата Михайла. 3 березня — Михайло отрёкся від престолу, заявивши, що подальшу долю політичного устрою у Росії має вирішити установчі збори. Основний результат революції - падіння самодержавства. Двовладдя. У чому воно полягає? У цьому, що поруч із Тимчасовим урядом, урядом буржуазії, склалося ще слабке, зародкове, проте існуюче насправді й що зростає інше уряд: Ради робітників і солдатських депутатів. Класовий склад цього іншого уряду: пролетаріат і селянство (одягнена в солдатські мундири). Політичний характер цього уряду: революційна диктатура, тобто. влада, спирається безпосередньо в революційний захоплення, на безпосередній почин народних мас знизу, не так на закон, виданий централізованої державною владою. Перше тимчасове уряд очолив князь Львів. За період свого існування тимчасове уряд пережило 3 кризи. 1 криза: у квітні 1917 року вибухнув перший урядова криза. 18 квітня відправлено нота Мілюкова, де він звернувся безпосередньо до союзним державам із запевненням, що Росія вести війну до кінця. Це спричинило масовим мітингам і демонстрацій із гаслами: «Усю владу — радам!», «Геть війну!». Це спричинило відставок Мілюкова і Гучкова. 5 травня між тимчасовим уряд і виконкомом було досягнуто згоди з приводу створення коаліції. У коаліційний уряд ввійшли 6 меншовиків і есерів. Він обіцяв світ, аграрну реформу, контроль над виробництвом. Проте у травні 1917 року почався підготовка наступу на фронті. Наступ провалилося і, 18 червня у 24-х Петрограді почалися масові демонстрації з вимогою негайно припинити війну, і передати влада радам. Провал наступу на фронті і загроза кадетів розвалити коаліцію викликали новий урядова криза. 2 криза: почався, коли відбулися масові озброєні демонстрації робітників і солдатів у Петрограді проти наступу на фронті. Демонстрація була розігнано. Почалися репресії проти більшовиків і есерів, яких обвинуватили у підготовці збройного захоплення влади. Був віддано наказ про арешт Леніна, як німецького шпигуна. Розгромили друкарню газети «ПРАВДА». З двовладдям розібралися. Закінчився мирний етап розвитку революції. 24 червня утворилося коаліційний пр-во, на чолі якого встав Керенський. 3 КРИЗА: розпочався наприкінці серпня вересні 1917 року. 25 серпня Корнілов почав наступ на Петроград для встановлення військової диктатури. Проти Корніловщини виступили все соц. Партії. 30 серпня заколот був придушений. Престиж Керенського і кадетів різко упав. Посилився вплив більшовиків. Почалася більшовизація рад. Тимчасовий пр-во розпочало ще не одну спробу стабілізувати обстановку. Наприкінці жовтня сформована ще одне коаліційний уряд. Але це не допомогло. Більшовики почали підготовку до озброєному захоплення власти.