Загальнонаукова, міжгалузева і вузькоспеціальна термінологія

Залежно від ступеня спеціалізації значення терміни можна поділити на 3 основні групи:

• 1. Загальнонаукові терміни, тобто терміни, які вживаються практично в усіх галузевих термінологіях, наприклад: система, тенденція, закон, концепція, теорія, аналіз, синтез і под. До цієї категорії відносять і загальнотехнічну термінологію (машина, пристрій, агрегат).
• 2. Міжгалузеві терміни — це терміни, які використовуються в кількох споріднених або й віддалених галузях. Наприклад, економічна наука має термінологію, спільну з іншими соціальними, природничими науками, наприклад: амортизація, екологічні витрати, технополіс, приватна власність.
• 3. Вузькоспеціальні терміни — це терміни, характерні лише для певної галузі, наприклад: ресори, стіжок, десерт і под.

Безперечно, професійне спілкування неможливе без використання термінів. Проте в мовленні фахівців, крім термінів, широко побутують і інші спеціальні одиниці — професіоналізми та номенклатурні назви.

Термінологія обраного фаху

У 1983 році в СРСР було перероблено державний стандарт «Діловодство і архівна справа. Терміни і визначення». Формування розділу «Діловодство» стало завершенням термінологічних досліджень в означеній галузі. Це дозволило, якоюсь мірою, накреслити напрям подальшого формування терміносистеми діловодства як одного з практичних напрямів документознавства. пов’язаних зі сферою документування ділової інформації, яка є підвидом спеціальної інформації.

Терміносистема документознавства відбиває рівень знань про предмет цієї науки, в тому числі коливання наукової думки, все розмаїття поглядів дослідників окремих питань, тому в теоретичному плані терміни відображають багатогранність поняття, яке ними позначається, а також їхнє різне розуміння вченими.

Кожен термін конкретної наукової дисципліни розглядається з позицій адекватного відбиття глибини семантики конкретного поняття, розкриття суті його відмінності від інших понять, виражених у подібних термінах.

ДСТУ 2732—94 «Діловодство і архівна справа. Терміни і визначення» в розділі «Загальні поняття» закріпив узагальнююче визначення терміну «документ»: «Матеріальний об'єкт, що містить у зафіксованому вигляді інформацію, оформлений у заведеному і має у відповідності з чинним законодавством юридичну силу». Такий підхід до закріплення в стандарті суті конкретного поняття сприяється не на розроблення теорії документа як специфічного матеріального об'єкта, створеного суспільством (у прямому розумінні груп, родів, видів), а на використання узагальнюючих мовних норм, які відображені у словниках, посібниках, є зібранням використовуваних у тих або інших професійних сферах, але з точки зору конкретної сфери діяльності — справочинства.

Нормативною базою, на яку спираються дослідники є «Словарь русского языка» С. Ожегова, який перевидається з доповненнями (а не переробками) з 1949 року. В словнику термін «документ» має три значення:

• * діловий папір, що підтверджує якийсь факт або право на щось;
• * те, що офіційно підтверджує особу пред’явника;
• * письмове свідчення про щось.

Перше значення чітко визначає функцію предмета, до якого може бути заснований означений термін «документ» — суспільна, службова діяльність. У такому випадку термін «документ» потребує функціонального уточнення на основі існуючих норм мови — «діловий документ», де «діло», (справа) за означеним словником визначається як «робота, діяльність, спеціальність, коло знань» і виступає коренем слова «діловий», що означає «той, що відноситься до суспільної, службової діяльності, роботи» і є однокореневим словом, що означає суспільну службу діяльність «діловодство», («справочинство») — «ведення канцелярських справ», що відбувається в канцелярії — «відділі установи, що відповідає за службове листування» оформлення його поточної документації. А «службовий» — «призначений для виконання обов’язків по службі» , — «яка-небудь спеціальна галузь роботи» .

Означені системні зв’язки мовних норм вимагають чіткого визначення поняття і його закріплення в правильно лінгвістично сформованому терміні «діловий документ», де визначення поняття асоціюється зі сферою службових обов’язків, виконання яких неможливе без використання спеціальних груп документів, що забезпечують здійснення управлінської функції будь-якого структурного підрозділу установи, підприємства, організації.