Класифікація витрат для прийняття рішень

Для прийняття управлінських рішень витрати поділяються на:

• — Змінні, напівзмінні і постійні;
• — Прийняті і не прийняті в розрахунок;
• — Явні і альтернативні;
• — Безповоротні;
• — Інкрементні і маргінальні.

До змінних відносять витрати, розмір яких змінюється пропорційно зміні обсягу виробництва продукції (сировина і основні матеріали, заробітна плата виробничих робітників, покупні вироби і напівфабрикати, паливо і енергія на технологічні потреби та ін.) Крім прямих матеріальних і трудових витрат змінними є деякі види непрямих матеріальних і трудових витрат (допоміжні матеріали, витрати на інструменти, погодинна оплата оператора на комп’ютерах та ін.).

У розрахунку на одиницю продукції змінні витрати становлять постійну величину. На практиці це сталість досить часто порушується — наприклад, при закупівлі сировини і матеріалів великими партіями постачальник надає покупцеві знижку із ціни. Вартість витрачених сировини і матеріалів залежить від структури транспортних витрат, заміни одного виду матеріалів іншими і ряду інших чинників. Все це повинно прийматися до уваги менеджерами при плануванні вартості матеріалів та оцінки ефективності їх використання. Однак для облікових цілей всі ці фактори до уваги не беруть.

Умовно-змінні (напівзмінні) витрати залежать від обсягу виробництва, але ця залежність не є прямо пропорційною.

Частина цих витрат змінюється разом зі зміною обсягу виробництва, а частина залишається незмінною. До напівзмінні витрат можна віднести плату за телефон, що складається з постійної абонентської плати (постійна частина) та оплати міжміських та міжнародних телефонних розмов (змінна частина). З калькуляційних статей до змінних витрат відносять загальновиробничі витрати, витрати на продаж і деякі інші, у складі яких деякі витрати є змінними по відношенню до обсягу виробництва, а інші постійними.

При плануванні та оцінці умовно-змінних витрат потрібно користуватися обчисленими коефіцієнтами залежності цих витрат від обсягу виробництва (приблизні коефіцієнти наведені в табл. 2).

Таблиця 2 — Коефіцієнти залежності витрат з утримання та експлуатації устаткування від обсягу виробництва.

Коефіцієнти прояву визначаються, як правило, методами кореляційного аналізу.

Розмір постійних витрат (амортизаційні відрахування по будівлях і спорудах, заробітна плата управлінського персоналу, орендні платежі та ін) майже не залежить від зміни обсягу виробництва продукції. З калькуляційних статей в якості постійних витрат приймаються загальногосподарські витрати.

У розрахунку на одиницю продукції постійні витрати змінюються разом зі зміною обсягу виробництва. При цьому виникає зворотна пропорційна залежність.

Постійні витрати, залишаючись незалежними від обсягу виробництва, можуть змінюватися під впливом інших факторів (зростання цін при інфляції та ін.).

Ці зміни приймають до уваги при зіставленні фактичної величини загальногосподарських витрат з плановою і повинні враховуватися при плануванні цих постійних витрат на наступні періоди.

Разом з тим зазначені та інші подібні зміни, як правило, не роблять істотного впливу на величину загальногосподарських витрат, тому в плануванні, обліку і контролі загальногосподарські витрати приймаються в якості постійних.

Слід зазначити, що витрати є сталими лише в межах певного рівня ділової активності (обсягу виробництва або продажів). При істотній зміні рівня ділової активності (релевантного рівня) змінюються і постійні витрати. Тому якщо розглядати постійні витрати за тривалий період часу (кілька років), то можна помітити ступінчастий характер зміни постійних витрат.

Прийняті у розрахунок (релевантні) витрати — це витрати, що мають відношення до приймається рішенням; не прийняті до уваги витрати (нерелевантні) не мають відношення до приймається рішення.

Явні витрати організація здійснює в процесі виробництва та продажу продукції (робіт, послуг); альтернативні {диктував) витрати виникають в умовах обмежених ресурсів при виборі альтернативних варіантів. Вони означають упущену вигоду, що виникає при обмежених ресурсах.

У первинних бухгалтерських документах альтернативні витрати не відображаються, оскільки носять розрахунковий характер. Зазначені витрати іноді називають «уявними».

Безповоротними (витратами минулого періоду) називаються витрати, які вже виникли внаслідок раніше прийнятого рішення. На суму понесених витрат уже не можуть вплинути ніякі альтернативи. До даних витрат відносять залишкову вартість майна, що амортизується. При будь-якому варіанті використання цього майна залишкову вартість списують або на витрати з виробництва продукції (у вигляді амортизаційних відрахувань), або на операційні витрати (при продажу та списання майна). До безповоротних витрат відносять також вартість раніше закуплених матеріальних ресурсів, які з ряду обставин неможливо використовувати (так звані неліквіди) і ін.

Інкрементні (приростні, або диференціальні) витрати є додатковими і виникають при виробництві додаткової продукції 'або продажу додаткових товарів.

Маргінальні (граничні) витрати — це додаткові витрати на одиницю продукції (а не на весь випуск).