Тьюторська технологія в перспективах на майбутнє

Тьюторство виникає там і тоді, де з’являється потреба і необхідні умови переходу до варіативності та індивідуалізації освітніх програм. Це можуть бути масова загальноосвітня школа, ліцей, гімназія, заклад додаткової освіти, дитячий сад, коледж, вуз, система підвищення кваліфікації, сім'я тощо.

Необхідність впровадження технологій тьюторського супроводу учнів у практику освітніх установ обумовлена тим, що технології тьюторського супроводу дозволяють вирішувати завдання нових систем безперервної освіти. При цьому ключовою характеристикою такого утворення стає не тільки передача знань і технологій, але і формування творчих компетентностей, готовності до перенавчання, вміння навчатися протягом усього життя, вибирати і оновлювати професійний шлях. Діти повинні бути залучені в дослідницькі проекти, творчі заняття, спортивні заходи, під час яких вони навчаться винаходити, розуміти й освоювати нове, бути відкритими і здатними виражати власні думки, вміти приймати рішення і допомагати один одному, формулювати інтереси і усвідомлювати можливості. Важливим завданням є посилення виховного потенціалу школи, забезпечення індивідуалізованого психолого-педагогічного супроводу кожного, хто навчається.

Але все ж таки, тьюторство — це інша ідеологія, яка побудована на інших цінностях і підходах, що тягне за собою необхідність освоєння педагогом нової професійної ролі, осмисленія і усвідомлення іншої філософії, філософії індивідуалізації освітнього процесу, практичного освоєння інших технологій, у тому числі і технологій відкритої освіти.

Освоєння нової професійної ролі ефективніше відбувається в процесі тьюторського супроводу педагогів фахівцями, які розуміють і приймають філософію відкритої освіти, професійно володіють технологіями тьюторського супроводу, а таких фахівців у країні поки ще дуже мало.

Насьогодні Україна стоїть на порозі ще одного нововведення у систему освіти — інклюзія. Інклюзія передбачає пристосування шкіл та їх загальної освітньої філософії та політики до потреб усіх учнів — як обдарованих дітей, так і тих, котрі мають особливі потреби. Інклюзія потребує змін на всіх рівнях освіти, оскільки це — особлива система навчання, яка охоплює весь різноманітний контингент учнів та диференціює освітній процес, відповідаючи на потреби учнів усіх груп та категорій. Але це нововведення має багато «но» на шляху практичної реалізації. І, насамперед, це той факт, що випускник педагогічного вузу за вузькою спеціальністю не має належних знань, умінь та навичок роботи з дітьми, які мають особливі освітні потреби. Саме тому, тьютори можуть надати велику допомогу інклюзії. У інклюзивній освіті позиція тьютора зберігає свою основу, але набуває і нових, особливих складових. У інклюзивній освіті тьютор — це фахівець, який організовує умови для успішної інтеграції дитини з обмеженими можливостями здоров’я в освітню та соціальну середу освітньої установи. Завдання тьютора — допомогти дитині з особливостями розвитку адаптуватися до шкільному середовищі, проявити свої здібності. У тісній активній співпраці з учителем, фахівцями та батьками тьютор може створити для дитини сприятливе середовище для успішного навчання та соціальної адаптації.

З 2011 року у Москві було вирішено ввести в інклюзивні класи тьюторів. Залежно від можливостей і потреб дитини тьютор може здійснювати постійний супровід, бути присутніми тільки на певних навчальних предметах, надавати короткострокову допомогу в міру необхідності. Головне завдання супроводжуючого — підтримувати дитину в його самостійних діях, щоб надалі він міг соціалізуватися і жити звичайним життям серед однолітків. [22].

В перспективі тьюторство має великий потенціал в нашій країні. Все більше і більше вчителів звертаються до цієї системи та шукає більш раціональні шляхи впровадження її освітні заклади України. Тьюторами можуть бути не лише викладачі, а й батьки і навіть старші школярі, які бачать себе в педагогічній діяльності у майбутньому і повинні готуватися до педагогічної діяльності не тільки теоретично, але і практично. При такій системі учні не тільки отримують можливість більш раціонально планувати своє навчання, але і нарощувати свій соціальний капітал, встановлювати корисні зв’язки, які можуть знадобитися в майбутньому.

У тьюторській роботі реалізуються цінності індивідуалізації, свободи, самовизначення, осмисленого ставлення до власного життя, свого майбутнього, перспективам, віковою руху. Це прямо пов’язано із завданнями виховання: навчити підлітка використовувати себе в зв’язку зі своїми цілями і образом майбутнього, бачити себе, як потенціал і ресурс. Така робота дозволяє побудувати індивідуальну виховну траєкторію для кожного учня.

Достатньо ефективним у загальноосвітніх школах є формування групи тьюторів з старшокласників. Дана інноваційна технологія передбачає взаємодію досвідченого учня, який щось вміє робити (знає як це зробити), і новенького. Формою комунікації, яка забезпечує тьюторство (або перенесення досвіду) є вільне нерегламентоване спілкування, вході якого досвідчений розповідає новенькому, що сталося з ним, щоб попередити товариша від повторення власних помилок.

Підсумовуючі це, можна зробити висновок, що в умовах тьюторського супроводу супровідників відрізняє особлива відповідальність вибору за власну індивідуальну траєкторію, як професіоналізації, так і в освіті в цілому.

Перші кроки в області тьюторства вже дали позитивні результати, гармонійно прижилися в єдиному виховному просторі учбових закладів. Наступним етапом повинна бути детальна розробка положень, які будуть інструментом для регулювання діяльності тьюторів.