Визначення відповідності мікрокліматичних параметрів санітарним нормам виробничих приміщень

Дати визначення термінам «оптимальні» та «допустимі» мікрокліматичні умови виробничих приміщень Оптимальні мікрокліматичні умови поєднання параметрів мікроклімату, які при тривалому та систематичному впливі на людину забезпечують зберігання нормального теплового стану організму без активізації механізмів терморегуляції. Вони забезпечують відчуття теплового комфорту та створюють передумови для високого рівня працездатності.

Допустимі мікрокліматичні умови поєднання параметрів мікроклімату, які при тривалому та систематичному впливі на людину можуть викликати зміни теплового стану організму, що швидко минають і нормалізуються та супроводжуються напруженням механізмів терморегуляції в межах фізіологічної адаптації. При цьому не виникає ушкоджень або порушень стану здоров’я, але можуть спостерігатися дискомфортні тепловідчуття, погіршення самопочуття та зниження працездатності.

Згідно документу «Санітарних норм мікроклімату виробничих приміщень ДСН 3.3.6.042−99» встановлено:

• а) категорія фізичної праці важкі фізичні роботи (категорія III) охоплюють види діяльності, при яких виграти енергії становлять 291−349 Вт (251−300 ккал/год.). До категорії III належать роботи, пов’язані з постійним переміщенням, перенесенням значних (понад 10 кг) вантажів, які потребують великих фізичних зусиль.
• б) параметри мікроклімату:
  • — температура повітря +10, що не відповідає допустимим нормам мікрокліматичних умов у теплий період;
  • — відносна вологість повітря 65%, що відповідає допустимим нормам мікрокліматичних умов;
  • — додатковий виробничий чинник вібрація, 190 Гц що перевищує допустимі норми вібрації у виробничих приміщеннях.
• в) заходи для нормалізації мікроклімату та засоби індивідуального захисту при наявності несприятливого чинника середовища:

Заходи з профілактики несприятливого впливу холоду повинні передбачати попередження вихолоджування виробничих приміщень, використання засобів індивідуального захисту, підбір раціонального режиму праці та відпочинку. Спецодяг повинен бути повітроі вологонепроникним (бавовняна, лляна, грубошерсте сукно), мати зручний покрій. При нефіксованих робочих місцях і роботі на відкритому повітрі в холодних кліматичних умовах організують спеціальні приміщення для обігріву.

Повітряна завіса являє собою повітряний струмінь, спрямований під кутом назустріч холодному потоку повітря. Вона зменшує прорив холодного повітря через прорізи.

Заходи та засоби віброзахисту:

• — зменшення вібрації у джерелі її виникнення досягається шляхом застосування таких кінематичних та технологічних схем, які усувають чи мінімально знижують дію динамічних сил;
• — контакту працівника з віброоб'єктом, а відтак і шкідливої дії вібрації можна уникнути шляхом використання дистанційного керування, автоматичного контролю та сигналізації, а також застосування захисного огородження. Якщо цього досягти неможливо, то необхідно при контакті працівника з віброоб'єктом домогтися зменшення параметрів вібрації на шляху її поширення від джерела змушувальної сили. Це можна здійснити за допомогою вібропоглинання, віброгасіння та віброізоляції;
• — важлива роль відводиться лікувально-профілактичним заходам, які містять: професійні й профілактичні огляди, режим праці, вітамінізацію, організацію профілактичного відпочинку, лікувальну гімнастику та масаж рук, використання засобів індивідуального захисту.
• г) розвиток можливих професійних захворювань у разі тривалої дії несприятливих мікрокліматичних виробничих умов:

До професійних хвороб належать насамперед хвороби, що виникають внаслідок безпосередньої дії на людей виробничих шкідливих факторів, а також ті, що за певних виробничих умов розвиваються значно частіше, ніж звичайно. Значне відхилення метеорологічних умов робочої зони від оптимальних може бути причиною ряду фізіологічних порушень в організмі працівників, призвести до різкого зниження працездатності й навіть до професійних захворювань. Численними дослідженнями встановлено однозначно негативний вплив несприятливих метеорологічних умов (дискомфортний мікроклімат) на безпеку життєдіяльності людини в процесі праці.

Виробничі процеси при зниженій температурі, великій вологості повітря, можуть бути причиною охолодження і навіть переохолодження організму гіпотермії. У початковий період впливу помірного холоду спостерігається зменшення частоти дихання, збільшення обсягу вдиху. При тривалій дії холоду дихання робиться неритмічним, частота і обсяг вдиху збільшується, змінюється вуглеводний обмін. Тривалий і сильний вплив низьких температур може викликати різні несприятливі зміни в організмі людини. Місцеве і загальне охолодження організму є причиною багатьох захворювань: міозитів, невритів, радикулітів, а також застудних захворювань. Будь-який ступінь охолодження призводить до зниження частоти серцевих скорочень і розвитку процесів гальмування в корі головного мозку, що веде до зниження працездатності. При переохолодженні тіла до +24°С настає смерть.

За способом передачі на тіло людини розрізняють загальну та місцеву (локальну) вібрацію. Загальна вібрація передається на тіло людини, яка сидить або стоїть, переважно через опорні поверхні — сидіння, підлогу. Локальна вібрація передається через руки працюючих при контакті з ручним механізованим інструментом, органами керування машинами та обладнанням, деталями, які обробляються тощо. Можлива також одночасна дія загальної та локальної вібрації. Наприклад, при роботі на дорожньо-будівельних машинах на руки передається локальна вібрація від органів керування, а на все тіло — від машини через сидіння.

Залежно від джерела виникнення загальна вібрація поділяється на: транспортну, яка діє на операторів (водіїв) транспортних засобів (автомобілі, трактори); транспортно-технологічну, яка діє на операторів машини з обмеженою рухливістю та таких, що рухаються тільки спеціально підготовленими поверхнями виробничих приміщень, промислових майданчиків та гірничих виробок (екскаватори, промислові та будівельні крани, автонавантажувачі, автота електрокари); технологічну, яка діє на операторів стаціонарних машин або передається на робочі місця, що не мають джерел вібрації (металоі деревооброблювальні верстати, ковальсько-пресувальне устаткування, насосні станції, бурові вишки).

Під час дії вібрації на організм людини спостерігаються зміни в діяльності серцевої та нервової систем, спазм судин, зміни у суглобах, що призводить до обмеження їх рухомості. У разі нетривалої вібрації працівник передчасно втомлюється, при цьому знижується продуктивність його праці. Тривала дія вібрації може спричинити професійне захворювання — вібраційну хворобу. Під час розвитку цієї хвороби з’являється оніміння, відчуття повзання мурашок, біль у суглобах тощо. Слід зазначити, що ефективне лікування вібраційної хвороби можливе лише на ранній стадії її розвитку. Особливо небезпечна вібрація робочих місць з частотою, яка є резонансною частоті коливання окремих органів чи частин тіла людини, що може призвести до їх механічного пошкодження. Для більшості внутрішніх органів людини частота власних коливань становить 6—12 Гц. Ступінь та характер впливу вібрації на організм людини залежить не лише від виду та параметрів, а також і від напрямку її дії. Тому вібрація поділяється залежно від осей ортогональної системи координат X, У, X, уздовж яких вона діє. Особливо чутливий організм людини до вертикальної загальної вібрації (уздовж осі коли коливання передаються від ніг до голови. 1.

Хвороби, зумовлені тривалим, протягом багатьох років, впливом на організм вібрації, як правило, мають хронічний характер і виникають поступово — через 10−15 і більше років у разі нехтування гігієнічними рекомендаціями. Під впливом високих рівнів вібрації, виникає вібраційна хвороба. Умовно виділяють 3 ступені хвороби: початкові прояви (I ступінь), помірно виражені (II ступінь) і виражені (III ступінь) прояви. Характерні скарги: болі, парестезії, мерзлякуватість кінцівок, напади побіління або синюшності пальців рук при охолоджуванні, зниження сили в руках. При наростанні захворювання приєднуються головний біль, стомлюваність, порушення сну. При дії загальної вібрації переважають скарги на біль і парестезії в ногах, поясниці, головний біль, запаморочення. Об'єктивні ознаки захворювання: гіпотермія, гіпергідроз і набряклість кистей, ціаноз або блідість пальців, напади «білих» пальців, виникаючі при охолоджуванні, рідше під час роботи. Судинні порушення виявляються в гіпотермії кистей і стоп, спазмі або атонії капілярів нігтьового ложа, зниженні артеріального притоки крові до кисті. Можуть бути кардіалгії.