Особливості введення прикорму для дітей першого року життя

Прикорм — це продукти харчування, що вводяться як доповнення до грудного молока (молочної суміші в разі штучного вигодовування) дитині першого року життя. Строки введення прикорму визначаються, з одного боку, зростаючими потребами дитини, які вже не можуть бути задоволені тільки материнським молоком (чи його замінниками), а з іншого — готовністю фізіологічних систем організму дитини засвоїти нову їжу.

Сучасні наукові дослідження дають можливість зробити висновок про те, що функціональна активність травної, імунної та інших систем досягає рівня, необхідного для вживання нової їжі, не раніше 4 міс. життя, що й визначає ранні строки введення прикорму. Останнім часом у нашій країні активно дискутуються питання, пов’язані зі строками та схемою введення прикорму.

Північноамериканський та Європейський комітети з харчування у своїй резолюції (2008 р.) відзначили, що строки введення прикорму дітям на грудному та штучному вигодуванні мають бути єдиними: не раніше 17-го та не пізніше 26-го тижня. Згідно з резолюціями Всесвітньої асамблеї охорони здоров’я № 54.2 від 18 травня 2002 року і № 59.13 від 4 травня 2006 року, дітям, які перебувають винятково на грудному вигодовуванні, рекомендується продовжувати його до 6 місяців. При задовільному та повноцінному харчуванні здорової матері, гарному фізичному та нервово-психічному розвитку дитини, за відсутності ознак гіпотрофії та вітамінної недостатності харчові продукти вводять у їжу дитини після 5,5−6 міс.

Грудне молоко саме у віці 6 місяців уже не може задовольнити потреби дитини в калоріях, мікронутрієнтах, насамперед залізі, для забезпечення її нормального розвитку. Проте у віці 6 місяців грудне молоко ще залишається основним продуктом харчування.

Показанням до більш раннього введення прикорму, незважаючи на достатню кількість грудного молока, яку отримує дитина, є затримка нормального збільшення ваги, анемія, рахіт, зригування. Прикорм вводиться пізніше у разі ідіосинкразії до чужорідної їжі, гострих шлунково-кишкових розладів, при гострій лихоманці, у жарку пору року.

Експерти з харчування ВООЗ нині рекомендують у харчуванні дітей використовувати продукти прикорму промислового виробництва, що з урахуванням несприятливої екологічної обстановки та недостатньо високого санітарно-гігієнічного рівня населення забезпечують безпечність компонентів та мають строго заданий хімічний склад, що відповідає потребам дитини.

Варто відзначити, що останніми роками все більше уваги приділяється так званим органічним продуктам, що мають підвищену харчову цінність та вироблені відповідно до більш строгих вимог щодо екологічної безпеки.

Органічна продукція — це продукція, яка отримана в результаті сертифікованого органічного виробництва. Органічна сировина для виготовлення органічних продуктів харчування надходить із перевірених джерел: у грунт, на якому вирощуються сільськогосподарські культури, протягом 3 років заборонено вносити будь-які речовини хімічного походження. Тільки після закінчення цього так званого перехідного періоду сировину можна починати вирощувати як органічну. Далі органічна сировина надходить до переробних підприємств, де переробляється окремо від традиційної сировини з метою уникнення змішування. Кожен етап виробництва перебуває під строгим контролем органа сертифікації, який сертифікатом засвідчує дотримання вимог і стандартів органічного виробництва.

Усі органічні продукти повинні мати на упаковці спеціальні ліцензійні символи. Із середини 2012 року «ЄвроЛист» — обов’язковий логотип для розміщення на упаковці всіх органічних продуктів, що випускаються у Європі. До органічних продуктів, що представлені на ринку України, належать майже 90 видів дитячих соків і пюре, каш та печива торгової марки НіРР, а також понад 20 видів соків та пюре ТМ Humana. Крім того, молочні суміші компанії НіРР є єдиними в Україні, що вироблені на основі не звичайного молока, а свіжого органічного молока.

Основними медико-біологічними вимогами до продуктів прикорму є:

• — забезпечення строго заданого хімічного складу продуктів залежно від зрілості фізіологічно-метаболічних процесів дітей та їх здатності до асиміляції різних харчових інгредієнтів;
• — максимальна засвоюваність харчових речовин із продуктів прикорму, що потребує оптимального співвідношення різних харчових речовин та адекватного подрібнення продуктів;
• — уведення до складу продуктів емульгаторів, що сприяють засвоєнню жирів;
• — вилучення зі складу продуктів інгредієнтів, здатних негативно впливати на незрілу слизову оболонку шлунка;
• — збагачення продуктів мікронутрієнтами, дефіцит яких найчастіше виявляється в дітей (вітамін С, кальцій, залізо, цинк та ін,);
• — абсолютна мікробіологічна, радіаційна, хімічна безпека продуктів.

Перед уведенням прикорму потрібно впевнитись у готовності дитини до цього. Згідно з наказом МОЗ України № 149 від 20.03.2008 «Про затвердження клінічного протоколу медичного догляду за здоровою дитиною віком до 3 років», ознаки готовності дитини до введення прикорму такі: тримає голову; сидить практично без підтримки у стільчику для годування; відкриває рот, коли підносять ложку з їжею; відвертається від ложки з їжею, коли не голодна; закриває рот із ложкою в роті, тримає їжу в роті, а потім ковтає, а не виштовхує й не випльовує її.

Введення прикорму повинно бути при одночасному продовженні грудного вигодовування. Прикорм слід давати, коли дитина активна й голодна, краще під час сніданку або обіду разом з іншими членами сім'ї, після нетривалого годування груддю (у разі штучного вигодовування — невеликої кількості молочної суміші). Під час годування дитина повинна знаходитись у вертикальному положенні, у зручній позі на руках або на колінах у матері чи в спеціальному дитячому стільчику. Прикорм необхідно давати з ложки. Кожен продукт прикорму вводять, починаючи з 1 чайної ложки, і збільшують поступово, за 5−7 днів до повної порції, розділивши її на 2 годування. Дитина сама покаже, що наїлася, відвернувши голову, відштовхуючи ложку або не відкриваючи рот. Щоразу після того, як дитина отримала прикорм, доцільно прикладати її до грудей. У разі відмови дитини від прикорму не треба годувати її примусово, так як дитина може відмовитися взагалі від усіх інших продуктів. Можна запропонувати інший продукт (іншого смаку та/або консистенції) або той самий, але в інший день. Необхідно, щоб під час годування мати спілкувалася з дитиною. Кожен наступний новий продукт прикорму повинен складатися з одного інгредієнту і даватися дитині впродовж не менше 5 днів, лише після цього можна давати змішаний прикорм із цих продуктів. Це дасть можливість визначитись щодо причини харчової алергії в разі її виникнення. Для полегшення звикання дитини до нових продуктів рекомендується додавати в продукти прикорму грудне молоко. Прикорм повинен бути свіжоприготовленим, мати ніжну гомогенну консистенцію (від вершкоподібної до сметаноподібної відповідно до віку), остудженим до температури тіла (36−37 °С). Не рекомендоване вживання жодного виду чаю та кави дітям до 2 років, так як ці напої перешкоджають процесу всмоктування заліза. У період введення прикорму не слід додавати в продукти прикорму сіль, спеції. У разі появи ознак поганої переносимості продукту прикорму (порушення функції системи травлення, алергічні реакції та ін.) варто припинити введення даного продукту і ввести інший (табл. 1).

Дитині достатньо рідини, яку вона отримує з грудним молоком. Із 6 місяців деякі діти інколи можуть потребувати води. Не можна давати дитині дистильовану, газовану та мінеральну воду.

Першим продуктом прикорму, що пропонується дитині віком 6 місяців, може бути овочеве пюре, каша (перевагу треба надавати крупам, що не містять глютену, — гречка, рис, кукурудза), фруктове пюре. Частота введення цих продуктів має бути 1−2 рази на день із поступовим збільшенням об'єму порції. Вибір першої страви основного прикорму потребує індивідуального підходу. Для більшості здорових дітей, а також дітей, які схильні до надмірної ваги, доцільно спочатку ввести овочеве пюре, а потім кашу. Але коли малюк недостатньо набирає вагу, має нестійкі випорожнення, схильний до зригування, має ознаки рахіту, анемії, рекомендують увести кашу, а потім пюре.

Овочі доцільно вводити перед фруктами, оскільки деяким дітям може не сподобатися смак овочів, якщо вони звикли до солодкого смаку фруктів. Проте це необов’язково стосується всіх дітей. Починати треба з одного виду негострих на смак овочів (кабачки, гарбуз, картопля, капуста, патисони) або з фруктів (яблука, персики, абрикоси, сливи), і лише після того, як дитина отримала кожен із них окремо, можна їх змішувати. Овочеве/фруктове пюре як низькобілкову страву підгодовування дають не більше ніж 2 тижні, потім необхідно збагачувати ці страви додаванням у них високобілкових продуктів (м'який сир, м’ясо).

Можна давати дитині протерті свіжі овочі та фрукти, які перед тим треба добре помити й почистити. З часом можна буде давати дитині овочі та фрукти шматочками.

Сік доцільно давати дитині тоді, коли вона вже отримує інші продукти прикорму. Сік можна давати в невеликій кількості, пересвідчившись, що дитина випиває достатньо грудного молока (молочної суміші в разі штучного вигодовування). Соки не треба розводити водою та додавати цукор.

Особливо це стосується соків промислового виробництва, наприклад, соки НіРР вироблені без додавання цукру з органічної сировини та є повністю готовими до вживання. Спочатку рекомендують освітлені (зелений яблучний, грушевий, вишневий та ін.) соки з чайної ложки, поступово збільшуючи кількість, потім через 2 тижні вводять неосвітлені (м'якотні) соки: сливовий, морквяний, абрикосовий, капустяний, томатний. Соки цитрусових (апельсиновий, мандариновий) і полуничний, суничний та ін., що здатні викликати алергічні реакції, необхідно давати ближче до 1 року, а виноградний сік — тільки на другому році життя. Соки можуть бути виготовлені з одного виду фруктів та овочів (соки з яблук, груш, абрикосів, персиків та ін.), з двох видів (яблук і груш, яблук і моркви, яблук і бананів, яблук і гарбуза, гарбуза й апельсинів та ін.) і з декількох видів плодів та ягід (яблук, бананів та чорної смородини; яблук, манго та ананасів; малини, яблук і чорниці тощо). Достатньо часто випускаються змішані соки з овочів і фруктів — яблучно-морквяний, морквяно-апельсиновий та ін. Подібні змішані соки з декількох фруктів або овочів і фруктів мають досить високу харчову цінність, ніж соки з одного виду плодів або овочів, оскільки вони взаємозбагачені харчовими речовинами. Соки не входять в об'єм їжі. Добовий об'єм соку розраховується за формулою: кількість соку = 10n, де n — кількість місяців життя. Причому в 2-му півріччі дається до 80 мл соку на добу. Соки готують тільки перед уживанням. Можна використовувати й консервовані соки для дитячого харчування.

Таблиця 1. Орієнтовна схема введення продуктів та страв прикорму при природному вигодовуванні дітей першого року життя.

прикорм грудний молоко немовля Промислові соки збагачені вітаміном С, вуглеводний компонент соків складається в основному з фруктози, глюкози, сорбітолу. Діти ліпше засвоюють соки, що містять в основному фруктозу, а не сахарозу. Надмірне вживання соків зумовлює ризик карієсу, поганого росту, низькорослості та надмірної ваги в дошкільному віці.

Важливо, щоб дитина віком 6 місяців почала отримувати прикорм із підвищеним умістом заліза. До продуктів прикорму з підвищеним умістом заліза належать: каші промислового виробництва, збагачені залізом; м’ясо; риба; яєчний жовток; добре проварені бобові (квасоля, горох). Починати треба зі спеціальної дитячої каші промислового виробництва, яка містить одну крупу, доцільно з підвищеним умістом заліза (наприклад, із рисової або гречаної каші). Потім уводити каші з інших круп (кукурудзяну, вівсяну). Змішані каші з декількома крупами треба вводити тільки після того, як дитина вже отримувала каші з кожною крупою окремо. Каші можна розводити грудним молоком або адаптованою дитячою сумішшю. Для приготування каші можна використовувати молочну суміш або розведене коров’яче молоко.

Для того щоб отримати 200 мл розведеного молока, необхідно закип’ятити 70 мл води, додати 130 мл кип’яченого коров’ячого або козиного молока, добавити 1 чайну ложку без верху цукру. Каші можна змішувати з овочами або фруктами, але тільки після того, як дитина спробувала кожен із цих продуктів окремо. Годувати дитину тільки ложкою. Не слід давати дитині каші для дорослих. Дітям першого року необхідно давати каші промислового виробництва, вони збагачені залізом, тіаміном, рибофлавіном, ніацином, кальцієм та фосфором. Деякі каші, наприклад молочні каші НіРР, додатково збагачені пребіотиками (галактоолігосахаридами), корисними для поліпшення стану кишкової мікрофлори: «Гречана каша з пребіотиками», «Рисово-кукурудзяна каша з пребіотиками», «Рисово-кукурудзяна каша „Персики-Абрикоси“ з пребіотиками», «Пшенична каша „Фрукти-Йогурт“ з пребіотиками», «5 злаків з чорносливом з пребіотиками» .

Молочні каші Nutrilon (Nutricia, Нідерланди) виготовляють на основі суміші Nutrilon, у своєму складі вони мають пребіотики ГОС і фруктоолігосахариди (ФОС) у кількості 0,8 г у співвідношенні 9: 1: «Nutrilon вівсяна», «Nutrilon гречана», «Nutrilon пшениця з печивом», «Nutrilon пшениця з фруктами», «Nutrilon 4 злаки», «Мультизлакова з фруктами» .

З пробіотиками В. laciis та пребіотиками (ФОС): каші Nestle, «Помогайка» (Іспанія); тільки з пробіотиками В. lactis — каші Nestle (Польща).

Досвід використання цих каш свідчить про їхню гарну переносимість, підтримку оптимального складу мікрофлори кишечника, позитивний вплив на імунний статус дитини.

Дитині віком 6,5−7 міс. рекомендовано вводити м’ясні пюре з телятини, курятини, індички, кролятини, нежирної свинини. Починати необхідно з дрібно перекрученого або розім'ятого м’яса, поступово переходячи до кусочків. М’ясо має бути не сухе, а з природною вологістю, щоб дитина могла його легко проковтнути. Не варто давати малюкам копчені м’ясні продукти, ковбасу, сосиски, оскільки вони містять велику кількість жирів і солі. М’ясні пюре НiРР з індички, яловичини або курятини вироблені з органічного м’яса.

Дітям, у яких немає ознак алергії, з 8−10 місяців рекомендовано введення рибного пюре. При цьому використовують нежирні сорти риби, такі як тріска, хек. Рекомендують, окрім натурального м’яса та риби, вживати спеціальні м’ясні та рибні консервовані пюре. На ринку України м’ясо-овочеві та рибно-овочеві пюре особливо широко представлені німецькою компанією НіРР. Більшість пюре НіРР є офіційно сертифікованими органічними продуктами. Залежно від рекомендованого віку вони мають різний ступінь подрібнення — від гомогенної (однорідної) консистенції до крупно подрібненого пюре зі шматочками.

Жовток уводиться з 7−7,5 міс. у вигляді круто звареного. При цьому необхідно дотримуватися принципу поступовості: 1/8 > 1/6 > ¼ > ½. До 1 року дається не більше ½ жовтка, й лише після року — цілий. Варто відзначити, що яєчний білок є алергенним продуктом і до виповнення дитині 1 року його давати не слід. Із молочних продуктів дитині з 6,5−7,5 міс. рекомендовано м’який сир. Починають давати з 5 г, поступово збільшуючи до року до 50 г. Сир можна готувати вдома, застосовуючи закваски, але більш безпечно використовувати продукти промислового виробництва, які отримані завдяки сквашуванню молока молочними бактеріями з наступною легкою термічною обробкою (пастеризацією). На ринку наявні готові до вживання молочно-фруктові пюре з додаванням сиру (біоорганічне пюре Humana «Яблуко-банан з сиром»), а також пюре Gerber® та органічні «Дуети» НіРР, які виготовлені з натуральних ягід та фруктів із додаванням спеціально відібраних вершків, йогурту або сиру.

Не варто давати незбиране коров’яче або козяче молоко дітям до 9 місяців (фактор розвитку залізодефіцитної анемії). Незбиране молоко та молочні продукти можна давати дитині з 9−12 місяців. Розведене коров’яче молоко можна використовувати для приготування страв прикорму. Не рекомендується також вигодовування дитини лише козячим молоком, зокрема, через ризик виникнення фолієво-дефіцитної анемії. Кисломолочні продукти рекомендовано вводити в раціон дитини у 8−9 місяців із 50 мл на добу, до 1 року збільшуючи об'єм до 150 мл. Необхідно відзначити, що кисломолочні продукти є джерелом багатьох важливих для дитини харчових речовин у легкозасвоюваній формі, які сприяють нормалізації кишкової мікрофлори, стимуляції імунної відповіді, регуляції моторної активності кишечнику. У кисломолочних продуктах знижений уміст лактози, відзначається також висока харчова цінність та менша вираженість сенсибілізуючих властивостей. Однак для цих продуктів характерна висока осмолярність та кислотність. Варто підкреслити, що введення в раціон дітей першого півріччя життя кефіру може викликати порушення в азотному метаболізмі, кислотно-лужній рівновазі, є фактором ризику посилення зригування, виникнення захворювань нирок і шлунково-кишкового тракту, а також діапедезних кровотеч у слизовій тонкого кишечника. На відміну від звичайного кефіру кисломолочні продукти Humana («КПМ з бананом», «КПМ з персиком»; «КИМ з яблуком та абрикосом», «КПМ з яблуком та чорницею»; «КПМ з полуницею»; «Персик-маракуя з йогуртом») характеризуються стабільною кислотністю, відсутністю цукру, не містять живих бактерій, при цьому зберігаючи всі корисні властивості молочнокислих продуктів. До їх складу входять пребіотики ГОС, що сприяють розвитку корисної мікрофлори в кишечнику. Кисломолочні продукти Humana мають міжнародний сертифікат «Найвищий рівень якості» згідно з IFS (міжнародні стандарти якості).

Дитина віком до 8 місяців має отримувати прикорм 3 рази на день, віком 9−11 місяців — 4 рази надень.

Головним правилом прикорму є використання страв промислового виготовлення. Вони гарантують якість і безпеку для немовляти в умовах несприятливої екологічної обстановки. У більш старшому віці можна використовувати продукти власного приготування за умови впевненості в їх безпеці.