Загальна характеристика роботи

Актуальність проблеми. Лукопасовищні угіддя займають найбільшу площу земної суші - 3,4 млрд. га, вони відіграли вирішальну роль у розвитку людського суспільства й тваринного світу в минулому й залишаються сутнісним фактором існування людини в сучасних умовах. Луківництво — як складова частина кормовиробництва й галузь сільського господарства має важливе значення в забезпеченні тварин зеленою фітомасою протягом усього періоду їх випасання, а також заготівлі достатньої кількості грубих кормів на стійловий період, зокрема сіна, сінажу, сінної січки та брикетів.

Розглядаючи цю галузь в історичному аспекті слід зазначити, що становлення наукової думки й розвиток прикладних досліджень з луківництва є однією з найменш комплексно досліджених проблем в історії української аграрної науки. Напрацювання вчених, які закладали основи українського луківництва, зосереджені в малочислених та переважно малодоступних для спеціалістів виданнях. Між тим, унікальні геоботанічні обстеження боліт та перезволожених угідь, що складають основу сьогоднішнього моніторингу лучної рослинності, теоретичні підходи до їх високопродуктивного використання та перші демонстраційні посіви на осушених масивах мають непересічне значення для подальшого розвитку вітчизняної сільськогосподарської дослідної справи. Малодослідженими залишаються також сторінки розвитку луківництва в 30-ті та повоєнні роки минулого століття, осмислення яких нерідко дає не тільки можливість обґрунтувати напрями сучасних досліджень, а й розглянути історію становлення наукових шкіл та центрів в Україні.

Актуальність роботи випливає також з необхідності розгляду й визначення ролі наукових досліджень з луківництва в загальному процесі розвитку аграрної науки в Україні, що можна зробити, простеживши становлення даної галузі в певний період часу в контексті розвитку ботаніки, фітоценології, рослинництва, ґрунтознавства та інших аграрно-біологічних наук.

Отже, склалась нагальна потреба історичного аналізу діяльності наукових і науково-дослідних установ, організацій та видатних учених у дослідженні луківництва в розрізі ґрунтово-кліматичних зон України.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження є складовою частиною НТП Державної наукової сільськогосподарської бібліотеки УААН «Історія започаткування, становлення та розвитку сільськогосподарської дослідної справи в Україні» (№ держреєстрації 01002U00526).

Мета і завдання дослідження. Мета — здійснити цілісний історико-науковий аналіз розвитку луківництва в різних регіонах України, установити роль у цьому дослідних установ, учених-луківників і геоботаніків; визначити перспективи інтенсифікації лучного кормовиробництва. Відповідно до мети було поставлено такі основні завдання дослідження:

• — з'ясувати сучасний стан вивчення даної проблеми та її джерельну базу;
• — відтворити цілісну картину історії досліджень з луківництва в Україні в другій половині ХІХ та у ХХ столітті й здійснити її періодизацію;
• — оцінити стан кормовиробництва в другій половині ХІХ століття та необхідність організації наукових досліджень з луківництва;
• — виявити організаційні форми становлення й розвитку дослідних установ на початку ХХ століття;
• — проаналізувати наукову роботу й оцінити роль перших дослідних установ — Дублянської торфоболотної станції, Полтавської сільськогосподарської дослідної станції й Сарненської дослідної станції з освоєння боліт;
• — оцінити роль Київської дослідної станції, Інституту ботаніки ім. Холодного НАН України Інституту рослинництва ім. В.Я. Юр'єва УААН та інших установ у проведенні досліджень на природних кормових угіддях та їх інвентаризації;
• — оцінити вплив Всеросійського науково-дослідного інституту кормів ім.В.Р. Вільямса і його вчених у розвитку луківництва в Україні;
• — виявити роль вітчизняних наукових установ у генезі луківництва в зональному розрізі;
• — визначити основні етапи розвитку луківництва в Україні в другій половині ХХ століття й роль обласних дослідних станцій та Інституту кормів УААН як координатора досліджень з кормовиробництва;
• — проаналізувати внесок вітчизняних учених у розробку теорії і практики луківництва та впровадження у виробництво ресурсоощадних, природоохоронних технологій.

Об'єкт дослідження — історія становлення й розвитку досліджень з луківництва в Україні в другій половині ХІХ-ХХ століття як складової наукового пошуку в колишніх Російській імперії та СРСР.

Предмет дослідження — історичні етапи розвитку луківництва в Україні, його зміст, формування й діяльність мережі дослідних установ на початку і в середині ХХ століття.

Методи дослідження — загальнонаукові (аналітичний, структурно-функціональний) та спеціально-історичні. Серед останніх — хронологічний, що дає можливість розглянути процес становлення й пізнання наукових досліджень у динаміці, змінах у відповідній послідовності;

порівняльно-історичний та історико-науковий, що дає змогу з’ясувати наукову й практичну цінність результатів фітоценологічних досліджень як у загальному контексті розвитку біології в Україні, так і на відповідних історичних етапах.

Наукова новизна одержаних результатів у тому, що вперше розглянуто питання розвитку луківництва й становлення дослідних установ, пов’язаних з цією галуззю;

здійснено періодизацію основних етапів діяльності таких установ у ХХ столітті;

вивчено, проаналізовано і введено до наукового обігу історичні матеріали з луківництва, які раніше не використовувались і не публікувались;

здійснено комплексну оцінку наукових досліджень з луківництва та їх вплив на розвиток аграрного виробництва, зокрема кормовиробництва й луківництва;

узагальнена роль і перспективи природних і сіяних фітоценозів у збереженні й охороні навколишнього середовища;

з’ясовано значення наукових праць визначних учених-луківників і їх роль у розвитку лучного кормовиробництва в Україні.

Практичне значення одержаних результатів.

Фактичний матеріал, узагальнення та висновки досліджень дають можливість розширити знання про розвиток сільськогосподарської науки в Україні. Узагальнені матеріали дослідження можуть бути використані при підготовці спеціалістів-істориків, а також під час вивчення студентами сільськогосподарських навчальних закладів окремих тем курсів «Землеробство», «Сільське господарство», «Тваринництво», «Кормовиробництво», «Історія сільськогосподарських наук», «Біологія»,"Історія біології". Матеріали дисертації сприятимуть модернізації освітнього процесу при розробці програм, підручників, посібників і методичних рекомендацій. Виявленні та обґрунтовані в дослідженні положення можуть бути враховані в процесі реформування агропромислового комплексу України в сучасних умовах. Матеріали дисертації сприятимуть подальшим науковим пошукам з історії розвитку сільськогосподарських наук.

Джерельна база дослідження. Дослідження ґрунтується на значній кількості публікацій і неопублікованих матеріалів. Друковані видання включають оригінальні праці з луківництва, різноманітні відомості організаційно-наукового характеру та ін. Неопубліковані джерела складають наукові звіти установ та інші архівні матеріали.

Особистий внесок здобувача полягає в розробці програми й особистому проведенні дослідницької роботи з узагальнення історичних, статистичних, архівних матеріалів і звітів науково-дослідних установ та інших неопублікованих джерел і введення їх до наукового обігу.

Апробація результатів дисертації. Основні наукові положення та висновки дисертації доповідались та обговорювались на наукових конференціях, зокрема, на Третій конференції молодих учених та спеціалістів «Історія освіти, науки і техніки в Україні», присвяченій 75-річчю від дня створення ДНСГБ УААН як наукової установи (26−27 травня 2006 р., м. Київ), ХХ науковій конференції студентів та магістрів Вінницького державного аграрного університету (14 березня 2006р., м. Вінниця).

Публікації. За матеріалами досліджень, представлених у дисертації, опубліковано 8 наукових праць, з них 3 — у фахових виданнях, включених до переліку ВАК України.

Структура дисертації обумовлена метою й завданням дисертаційного дослідження. Робота складається зі вступу, п’яти розділів, висновків та списку використаних джерел із 296 найменувань. Обсяг основного тексту становить 166 сторінок. Загальний обсяг дисертації 195 сторінки.