Порушення гемостазу. 
Порушення гемостазу

Система гемостазу — забезпечує, з одного боку, збереження рідкого стану крові, з іншого, — зупинку кровотечі при ушкодженні кровоносних судин.

Існує 2-а механізми гемостазу: а) судинно-тромбоцитарний і б) коагуляційний (плазменний).

* Судинно-тромбоцитарний (первинний, мікроциркуляторний) гемостаз обумовлюється взаємодією судинної стінки з тромбоцитами і забезпечує зупинку кровотечі із судин мікроциркуляторного русла. Внаслідок активації судинно-тромбоцитарного гемостазу утворюється білий тромбоцитарний тромб.

Порушення цього механізму гемостазу є причиною майже 80% кровотеч і 95% випадків тромбоутворення.

* У реалізації судинно-тромбоцитарного гемостазу бере участь судинна стінка: початок цього процесу завжди пов’язаний із ушкодженням ендотелію судин, а його наслідком є:

I. Активація механізмів гемостазу, зокрема:

• а) демаскування колагену, у результаті чого відбувається так звана контактна активація тромбоцитів і фактора Хагемана (ф.ХП);
• б) звільнення з ушкоджених клітин судинної стінки АДФ — сильного активатора адгезії й агрегації тромбоцитів;
• в) звільнення тканинного тромбопластину (ф.Ш), який ініціює зовнішній механізм згортання крові й утворення невеликої кількості тромбіну безпосередньо в місці ушкодження судини;
• г) звільнення фактора Віллебранда — глікопротеїну, який синтезується ендотеліальними клітинами і приймає участь в адгезії тромбоцитів.

II. Зменшення тромборезистентності судинної стінки:

• а) зменшення утворення простацикліну — могутнього інгібітора агрегації тромбоцитів;
• б) зменшення утворення і секреції антитромбіну III — сильного природного антикоагулянта;
• в) зменшення здатності ендотелію фіксувати на своїй поверхні комплекс гепарин-антитромбін III,
• г) порушення здатності ендотеліальних клітин утворювати і звільняти активатори фібринолізу.
• * Судинно-тромбоцитарний гемостаз включає наступні процеси:

І. Спазм артеріол. Розрізняють: а) первинний спазм — рефлекторного походження (продовжується кілька секунд); б) вторинний спазм — викликаний впливом біогенних амінів (катехоламіни, серотонін), які звільняються тромбо-цитами, та зменшенням синтезу ендотеліоцитами оксиду азоту (NO).

ІІ. Адгезія тромбоцитів — прилипання тромбоцитів до ушкоджених ділянок судинної стінки, що можливе із-за оголення (демаскування) колагену.

Розрізняють: а) доконтактну і б) контактну фази адгезії тромбоцитів.

Доконтактна фаза супроводжується первинною активацією тромбоцитів, що проявляється: а) зміною їх форми від дископодібної до сферичної із-за набряку, б) утворенням кожним тромбоцитом 3−10 довгих ниткоподібних відростків.

Під час контактної фази відбувається взаємодія відростків активованих тромбоцитів з елементами базальної мембрани судинної стінки через: а) безпосередній контакт відростків тромбоцитів з колагеном інтіми; б) опосередкований контакт тромбоцитів з колагеном через фактор Віллебранда; в) реверсію електричного заряду інтіми з «-» на «+», із-за чого можлива електростатична взаємодія тромбоцитів, які мають «-», із стінкою судини; г) уповільнення кровотоку в ушкодженій судині.

ІІІ. Агрегація тромбоцитів (їх набряк і склеювання) відбувається під впливом речовин-агрегантів: а) АДФ, яка звільняється з ушкоджених ендотеліоцитів, гемолізованих еритроцитів та тромбоцитів у процесі їхньої активації; б) арахідонова кислота і тромбоксан А₂ — продукти тромбоцитів; в) біогенні аміни (адреналін, серотонін), джерелом яких є плазма крові і тромбоцити; г) фактор агрегації тромбоцитів (ФАТ) та ліпідна речовина, які виділяються тканинними базофілами і гранулоцитами крові; д) тромбін, який утворюються в місці ушкодження судинної стінки за рахунок виділення тканинного тромбопластину; е) тромбоспондин, який звільняється активованими тромбоцитами.

• * Механізми агрегації тромбоцитів.
• 1) Активація тромбоцитів. Речовини-агреганти збільшують проникність тромбоцитарної мембрани до іонів кальцію, у результаті чого їх концентрація у цитоплазмі кров’яних пластинок зростає, що супроводжується: а) скороченням мікрофібрил, у результаті чого утворюються довгі ниткоподібні відростки; б) посиленням гідролізу АТФ, наслідком чого є утворення могутнього агреганта — АДФ; в) викидом тромбоцитами гранул; г) активацією фосфоліпази А₂, яка гідролізує фосфоліпіди клітинних мембран тромбоцитів з утворенням арахідонової кислоти, а потім і тромбоксану А₂.
• 2) Власне склеювання тромбоцитів, коли відбувається: а) утворення між тромбоцитами «містків», які складаються із АДФ і іонів кальцію; б) білкове склеювання — утворення «містків» із білків плазми крові, які отримали назву плазменних кофакторів агрегації (фібриноген, альбуміни, агрексони, А і В). Ці білки склеюють тромбоцити завдяки взаємодії із глікопротеїновими рецепторами тромбоцитів і тромбоспондином — агрегантом, адсорбованим на тромбоцитарній мембрані.
• 3) Реакція звільнення з тромбоцитів гранул 4-х типів:
• 1-й тип — щільні (д) гранули, які містять: адреналін, серотонін, АДФ.
• 2-й тип — б-гранули, які містять: в-тромбоглобулін, фактор 4 (антигепариновий фактор, який гальмує антитромбопластинову і антитромбінову дію гепарину), фактор Віллебранда, тромбоцитарний фактор росту.
• 3-й тип — пероксисоми, які містять 3 фактор, необхідний для утворення тромбіну з протромбіну.
• 4-й тип — лізосоми (або л-гранулами), які містять протеази та кислі гідролази.

Розрізняють: а) реакцію звільнення I і б) реакцію звільнення II.

Перша — реакція раннього звільнення здійснюється на етапі початкової агрегації тромбоцитів і супроводжується виходом гранул 1і 2 типів.

Друга — реакція пізнього звільнення відбувається на етапі незворотної агрегації тромбоцитів і супроводжується виходом гранул 3 і 4 типів.

• 4) Консолідація тромбу — його зміцнення, у результаті чого формується кінцевий тромбоцитарний тромб під впливом тромбостеніну (8 фактор тромбоцитів).
• * Коагуляційний (вторинний, макроциркуляторний) гемостаз є продовженням судинно-тромбоцитарного і розвивається на його основі. Коагуляціний гемостаз забезпечує зупинку кровотеч із судин, діаметр яких перевищує 100 мкм. У результаті його активації утворюється червоний тромб, який складається із фібрину і формених елементів крові.

Коагуляція (згортання крові) є складним багатоетапним каскадним ферментативним процесом, у якому прямо чи опосередковано беруть участь 12 факторів згортання.

* Процес згортання крові відбувається у 3 фази: I фаза — утворення протромбінази; II фаза — утворення тромбіну; III фаза — утворення фібрину.

Активація процесів, які відбуваються у І фазі, здійснюється 3-ма механізмами: гемостаз тромбоцитарний плазменний.

• 1) Внутрішній шлях активації протромбінази. При пошкодженні судинної стінки оголюється колагенові волокна, до яких фіксуються тромбоцити, на мембранах яких і відбуваються ферментативні процеси, що становлять суть коагуляційної стадії: а) колагенові волокна, калікреїн активують ХІІ ф (фактор Хагемана). б) ХІІ а ф. активує ХІ ф (плазменний попередник тромбопластину). в) ХІ а ф. активує ІХ ф (антигемофільний глобулін В — Крістмас ф). г) ІХ, а ф. разом з УІІІ (антигемофільним глобуліном А) в присутності ІУ фактора (Са²⁺) і фосфоліпідів мембран тромбоцитів діють на Х фактор (фактор Стюарта-Прауера) і переводять його в активну форму (Х, а ф.) — протромбіназу.
• 2) Зовнішній шлях активації протромбінази. При ушкодженні судинної стінки виділяється тканинний «сік», який містить іони Са²⁺, фосфоліпіди клітинних мембран, тканинний тромбопластин (ІІІ фактор). а) ІІІ фактор активує УІІ фактор (проконвертин) і перетворює його в конвертин. б) під впливом конвертину в присутності ІІІ і ІУ факторів активується ІХ ф.(антигемофільний глобулін В). в) ІХ а.ф. разом з УІІІ (антигемофільним глобуліном А) в присутності ІУ фактора (Са²⁺) і фосфоліпідів діють на Х фактор (фактор Стюарта-Прауера) і переводять його в активну форму (Х, а ф.) — протромбіназа.

Таким чином на Х активованому факторі сходяться зовнішній і внутрішній шляхи.

3) Макрофагально-моноцитарний механізм — є механізмом патологічної активації згортання крові. При дії на макрофаги: а) ендотоксинів бактерій, б) імунних комплексів, в) комплементу, г) продуктів розпаду тканин, ними звільняється вже активна протромбіназа (ф. Ха).

Таким чином, 1-а фаза закінчується утворенням протромбінази (ф.Ха).

II фаза — утворення тромбіну. Активний Х фактор (протромбіназа) в присутності У фактора (проакцелерину), іонів Са²⁺ і фосфоліпідів діють на протромбін (ІІ фактор) і перетворюють його в тромбін.

III фаза — утворення фібрину: а) тромбін у присутності іонів Са²⁺ і фосфоліпідів діє на фібриноген (І ф) і, фрагментуючи його молекулу, перетворює його у фібрин-мономер (фібрин S, розчинна форма), б) молекули фібрину-мономеру під впливом фібринази (ХІІІ ф) в присутності Са²⁺ і фосфоліпідів утворюють між собою поперечні і повздовжні зв`язки та перетворюються у нерозчинну форму — фібрин-полімер (фібрин I), який являє собою основу згустку.

• * За нормальних умов кров перебуває в рідкому агрегатному стані (РАСК — перші літери від слів: рідкий агрегатний стан крові), що забезпечується: а) антитромбогенними властивостями ендотеліоцитів кровоносних судин і б) антитромбогенними властивостями крові (первинні і вторинні антикоагулянти) та обумовлюється:
• — синтезом ендотеліоцитами простацикліну, який має виражену антиагрегантну дію і попереджує адгезію тромбоцитів до судинної стінки (простациклін синтезується із арахідонової кислоти під дією циклоксигенази — ЦОГ і простациклінсинтетази — ПЦС).
• — синтезом ендотеліоцитами оксиду азоту (NO) із L-аргініну під впливом NO-синтетази, який швидко дифундує із ендотеліоцитів у м`язову оболонку судин і викликає гіперполяризацію гладких міоцитів, що веде до їх розслаблення, попереджує агрегацію тромбоцитів.
• — глікокаліксом ендотеліоцитів, який забезпечує «незмочуванність» люмінальної поверхні судин.
• — синтезом ендотеліоцитами вен цілого сімейства ендотелінів. Зокрема, ендотелін 1 звужує вени і таким чином пришвидшує кровоток.
• — синтезом тромбомодуліну, який вкриває люмінальну поверхню ендотеліоцитів і інактивує тромбін.
• — комплексом тромбомодулін-тромбін, яких активує на поверхні ендотеліоцитів протеїни С і S, які, в свою чергу, викликають лізис ряду факторів згортання крові (зокрема V і VII).
• — синтезом ендотеліоцитами 13-гідрооксидекадієнової кислоти, яка інактивує селектини і інтегрини — фактори адгезії тромбоцитів і лейкоцитів.
• — антитромбіном ІІІ - універсальним антикоагулянтом, який синтезується ендотелієм судин і є інгібітором усіх протеолітичних ферментів крові, у тому числі тромбіну, калікреїну, плазміну, ф. ХІІа, ф. ХІа, ф. Ха, ф. ІХа, ф. VІІа;
• — гепарином (антитромбіном II) — продуктом дегрануляції тканинних базофілів і базофілів крові. Антикоагулянтними властивостями володіє не сам гепарин, а комплекс гепарину з антитромбіном III.
• — альфа-2-макроглобуліном, альфа-1-трипсином, інгібітором С₁-компо-нента комплементу, які є неспецифічними інгібіторами протеаз, в т. ч., факторів зсідання крові.
• — антитромбіном І - фібрин, який адсорбує на собі тромбін і цим зменшує його концентрацію в крові
• — фібринолітичною системою, яка забезпечує лізис (протеоліз) фібрину в кровоносному руслі і включає:
  • 1) плазміноген (профібринолізин) — неактивний протеолітичний фермент, який завжди міститься в плазмі крові;
  • 2) плазмін (фібринолізин) — активна форма плазміногену, яка утворюється в результаті дії активних протеаз на плазміноген;
  • 3) активатори фібринолізу — велика група речовин, які: а) або самі є протеазами і здатні перетворювати плазміноген у плазмін, б) або викликають появу таких протеаз;
  • 4) інгібітори фібринолізу, зокрема інгібітори протеаз, серед яких найбільше значення має б₂-антиплазмін.

Розрізняють: а) внутрішній і б) зовнішній механізми активації фібринолізу.

Внутрішній механізм обумовлений активацією фактора XII згортання крові й утворенням калікреїну, який викликає появу в крові великої кількості активаторів фібринолізу.

Зовнішній механізм пов’язаний із надходженням у кров готових активаторів фібринолізу: ендотеліального, тканинного, ниркового (урокіназа), бактеріального (стрептокіназа).

Порушення гемостазу (гемостазіопатії) — поділяються на 3-и групи:

• 1) Геморагічні гемостазіопатії - геморагічні діатези.
• 2) Тромбогеморагічні гемостазіопатії - синдром дисемінованного внутрі-шньосудинного згортання крові (ДВЗ — синдром).
• 3) Тромбофілічні гемостазіопатії - тромбози і тромбоемболії.
• * Геморагічні діатези — схильність організму до повторних кровотеч і крововиливів, які виникають спонтанно або після незначних травм. Поділяються на 2-і великі групи:
  • 1) Порушення судинно-тромбоцитарного гемостазу: а) вазопатії; 6) тромбоцитопенії; в) тромбоцитопатії.
  • 2) Порушення коагуляційного гемостазу — коагулопатії.

Вазопатії - виникають внаслідок первинного ушкодження судинної стінки і у залежності від механізму розвитку поділяються на 2-і групи: 1) запальні вазопатії (васкуліти); 2) диспластичні вазопатії - пов’язані із структурною неповноцінністю судинної стінки.

Серед запальних вазопатій виділяють: 1) інфекційні васкуліти — є проявом вірусних геморагічних гарячок, висипного тифу, сепсису; 2) імунні васкуліти — є проявом алергічних реакцій III типу за Кумбсом і Джеллом (системний червоний вовчук, вузликовий периартеріїт, геморагічний васкуліт /хвороба Шенляйн — Геноха,); 3) інфекційно-імунні васкуліти — поєднують обидва попередніх механізми.

Провідним механізмом розвитку запальних вазопатій є ушкодження ендотелію, а наслідком ушкодження ендотелію судин є: 1) діапедез еритроцитів, що клінічно проявляється крапковими крововиливами (петехіями); 2) інтенсивне мікро тромбоутворення із порушенням мікроциркуляції і живлення тканин; 3) тромбоцитопенія споживання, як результат утворення мікротромбів.

У етіології і патогенезі диспластичних вазопатій виділяють:

• 1) Гіповітаміноз С — супроводжується порушенням утворення повноцінного колагену, тому спостерігається ламкість судин, випадіння зубів і т. ін.
• 2) Телеангіектазії - спадково обумовлені локальні дефекти сполучнотканинного шару стінки судин, що обумовлюють їх стоншення і розширення. Телеангіектазії, особливо їх при локалізації у внутрішніх органах, можуть стати причиною небезпечних для життя кровотеч.
• 3) Гемангіоми — судинні пухлини, які часто кровоточать.
• 4) Синдром Елерса-Данло — генетично обумовлені дефекти колагену.

Тромбоцитопенії - зменшення вмісту тромбоцитів в одиниці об'єму периферичної крові нижче 150*10⁹/л, а геморагічні прояви з’являються при зменшенні кількості тромбоцитів нижче 50*10⁹/л.

За механізмом розвитку виділяють наступні види тромбоцитопеній:

• 1) Тромбоцитопенії, пов’язані із порушеннями утворення тромбоцитів: а) міелотоксичні; б) В₁₂, або фолієво дефіцитні; в) дисрегуляційні - пов’язані із порушенням утворення тромбоцитопоетинів; г) тромбоцитопенії, які супроводжують лейкози і метастази злоякісних пухлин у червоний кістковий мозок.
• 2) Тромбоцитопенії, пов’язані із посиленим руйнуванням тромбоцитів: а) імунне ушкодження; б) гіперспленізм — гіперфункція фагоцитарної активності селезінкових макрофагів; в) механічне ушкодження тромбоцитів при штучних клапанах серця.
• 3) Тромбоцитопенії споживання. Виникають у результаті посиленого використання тромбоцитів на утворення тромбів (хвороба Шенляйн-Геноха, хвороба Мошковича, ДВЗ-синдром).

У патогенезі геморагічного синдрому при тромбоцитопеніях мають значення: 1) порушення ангіотрофічної функції тромбоцитів, що веде до дистрофічних змін в ендотелії і збільшення ламкісті мікросудин; 2) порушення адгезії й агрегації тромбоцитів, що є причиною порушення формування тромбоцитарного тромбу і приводить до збільшення часу кровотечі; 3) порушення вторинного спазму ушкоджених артеріол, оскільки при тромбоцитопеніях виділяється мало біогенних амінів (катехоламінів, серотоніну); 4) порушення I фази згортання крові і ретракції згустку, що обумовлюється недостатнім звільненням ф. 3 і тромбостеніну.

Тромбоцитопатії - порушення функціональних властивостей тромбоцитів, їх якісна неповноцінність, при нормальній кількості.

За характером якісних дефектів кров’яних пластинок розрізняють: а) ендоі б) екзотромбоцитарні тромбоцитопатії.

Ендотромбоцитарні тромбоцитопатії обумовлюються якісними змінами складових компонентів тромбоцитів. Вони поділяються на: а) мембранопатії, б) гранулопатії і в) ферментопатії.

• — Мембранопатії виникають: а) при спадкових аномаліях мембранних глікопротеїнів, які виконують роль клітинних рецепторів; б) при блокаді цих рецепторів аномальними білками плазми крові (парапротеїнами); в) при ушкодженні мембрани кров’яних пластинок патогенними факторами.
• — Гранулопатії проявляються дефіцитом гранул I і II типів.
• — Ферментопатії обумовлюються пригніченням процесів циклу Кребса, гліколізу, порушенням функцій АТФ-аз, циклоксигенази і тромбоксансинтетази.

При екзотромбоцитарних тромбоцитопатіях причини порушення функцій тромбоцитів лежать поза кров’яними пластинками і можуть бути пов’язаними із: а) дефіцитом плазменних білків, які є кофакторами агрегації тромбоцитів; б) змінами в судинній стінці (порушення утворення фактора Віллебранда ендотелієм судин, розлади зовнішнього механізму згортання крові).

Коагулопатії - порушення коагуляційнного гемостазу.

Викликаються: 1) зменшенням активності згортальної системи крові; 2) підвищенням активності протизгортальної системи; 3) збільшенням активності фібринолітичної системи.

Найбільш поширеними коагулопатіями є: 1) гемофілія, А — обумовлена вродженим або набутим дефіцитом ф. VІІІ; 2) гемофілія В — дефіцит ф. ІХ; 3) гемофілія С — дефіцит ф. ХІ; 4) парагемофілія — дефіцит ф. V; 5) гіпоабо афібриногенемія.

Проявами порушення коагуляційнного гемостазу є кровотечі з великих судин (артерій і вен), які проявляються: а) виникненням гематом — великих крововиливів в м’язи, під шкіру, у порожнину суглобів (гемартрози); б) тривалими кровотечами після операційних втручань (видалення зуба і т.ін).

* Тромбогеморагічні гемостазіопатії проявляються розвитком синдрому дисемінованного внутрішньосудинного згортання крові (ДВЗ — синдрому).

ДВЗ-синдром — генералізоване згортання крові усередині судин, в результаті чого утворюється велика кількість мікрозгустків і агрегатів клітин, які порушують мікроциркуляцію в органах і тканинах.

Цей синдром часто характеризують як катастрофу для організму.

В основі патогенезу ДВЗ-синдрому лежить так званий «гуморальний протеазний вибух», тобто одночасна активація всіх протеолітичних ферментів плазми крові: а) згортальної системи; б) фібринолітичної системи; в) калікреїн-кинінової системи; г) системи комплементу.

При патології, коли в кров надходять великі кількості активних протеаз, потужність існуючих природних інгібіторів виявляється недостатньою, тому і відбувається одночасна активація всіх протеолітичних ферментів плазми крові.

Що ж може стати джерелом активних протеаз? Існує 3 основних джерела надходження протеаз у кров.

• 1) Ушкодження клітин, в результаті чого у позаклітинний простір і кров надходять лізосомальні протеази, тканинний тромбопластин.
• 2) Надходження в кров великої кількості позаклітинних протеаз, наприклад: а) трипсину при гострому панкреатиті, б) ферментів, які містяться в навколоплідних водах
• 3) Екзогенні протеази, джерелами яких можуть бути: а) бактеріальні клітини при сепсисі, б) зміїна отрута і ін.

У патогенезі ДВЗ-синдрому розрізняють 2-і фази:

I фаза — фаза гіперкоагуляції і агрегації тромбоцитів, основу якої складає генералізованна активація системи згортання крові, тобто утворення тромбіну (тромбінемія), що приводить до утворення фібрину і агрегатів тромбоцитів та розладів мікроциркуляції.

Такі розлади є причиною появи таких клінічних проявів, як: а) гіпоксія, б) ацидоз, в) інтоксикація продуктами розпаду, в) гостра недостатність зовнішнього дихання із-за закупорки мікрозгустками капілярів легень, г) гостра ниркова недостатність із-за закупорки капілярів клубочків, д) порушення мозкового кровообігу.

II фаза — фаза гіпокоагуляції (геморагічний синдром). Ця фаза розвивається як наслідок виснаження механізмів судинно-тромбоцитарного і коагуляційнного гемостазу, що проявляється профузними кровотечами, які важко зупинити.

* Тромбофілічні гемостазіопатії або тромбофільні діатези — це захворювання і синдроми, при яких схильність до утворення тромбів обумовлена первинними порушеннями механізмів гемостазу.

Клінічно тромбофільні діатези проявляються тромбозами і тромбоемболіями. Тромбоз — це процес прижиттєвого утворення в просвіті судин згустку крові, який складається із її елементів. Такі згустки отримали назву тромбів.

Тромби можуть утворюватися в просвіті любої судини, яка входить до складу серцево-судинної системи, а також в порожнині серця.

Причини тромбозу. Ще у минулому столітті Вірхов відмітив, що в утворенні тромбу має значення така тріада: 1) ушкодження стінки судини, 2) сповільнення та завихрення току крові (у венах тромби утворюються в 5 разів частіше, ніж у артеріях), 3) порушення рівноваги між зсідаючою і протизсідаючою системами крові.

Крім того у виникненні артеріального тромбозу має значення ангіоспазм (обов`язковим ліком є спазмолітики), а у виникненні венозного тромбозу — сповільнення току крові (тому для профілактики тромбів треба рухати кінцівками). Патогенетичну основу тромбозу складають: 1) ендотеліальні механізми, які обумовлюють зменшення тромборезистентності стінки судин; 2) тромбоцитарні механізми, пов’язані із збільшенням агрегаційнної здатності тромбоцитів; 3) зменшення антикоагуляційної активності крові із-за зменшення утворення антитромбіну III; 4) зниження активності фібринолітичної системи із-за а) зменшення утворення ендотеліального активатора плазміногену, б) дефіциту плазміногену; в) появи могутніх інгібіторів плазміну; 5) порушення системи згортання крові (дисфібриногенемії). В процесі тромбоутворення, як і в гемостазі, виділяють 2 стадії: 1) клітинну (судинно-тромбоцитарну) і 2) плазматичну (коагуляційну). Внаслідок активації содинно-тромбоцитарного гемостазу утворюється білий тромбоцитарний тромб, а у результаті активації коагуляційного гемостазу — червоний тромб, який складається із фібрину і формених елементів крові.

Завершення тромбозу:

• 1) Гнійноподібне асептичне розм’якшення серцевини тромбу. Якщо розм’якшення досягає поверхні тромбу, рідкий вміст виливається в кровоток і може служити джерелом емболії, а в тромбі формується порожнина.
• 2) Організація тромбу. Клітинні елементи тромбу (еритроцити, лейкоцити, тромбоцити) поступово розпадаються і зливаються в однорідну масу, нитки фібрину перетворюються в гіаліноподібні маси. У клітинах ендотелію, які прилягають до тромбу, протягом перших 10 днів відзначається набрякання, проліферація і вростання в товщу тромбу клітинних тяжів, які на 6−11-й день формують капіляри. Фібробласти в тромбі з’являються на 5-й день і служать джерелом утворення ретикулінових і колагенових волокон. Диференційовані судини в тромбі з`являються до 5-й тижня і їх просвіт з'єднується як із просвітом судини, так і з vasa vasorum його стінки. Іноді при організації тромбів, які займають більш половини просвіту судини чи весь просвіт, новостворені в ньому судини включаються в загальний кровоток. Відбувається каналізація тромбу. Новостворені судини іноді формують великі судинні порожнини і тоді говорять про кавернозне перетворення тромбу, що поліпшує прохідність тромбованої раніше судини. У тромбах з незакінченими явищами організації іноді з’являються вогнища гіалінозу, ділянки петрифікації й осифікації, що виявляються при рентгенологічному дослідженні. Зазвичай такі петрифіковані тромби зустрічаються у венах і звуться флеболітами.