Становлення Афінського полісу

Зацікавлення минулому він був пов’язані з потребою людей.

краще дати раду теперішньому, зрозуміти причини що відбуваються.

громадських явищ, передбачити у напрямі вони.

розвиватимуться майбутньому. Але ще прагнення людей,.

осмислити хід історичного поступу не виникало настільки.

гостро й настільки наполегливо, як і час, коли очах одного.

покоління сталися величезні зміни у життя мільйонів.

людей долях різних народів та государств.

Історія Греції, завдяки видатним археологічним.

відкриттям, починається з III в е. Це час розкладання.

родового ладу синапси і формування перших держав.

Середземномор’я. У своїй життя ми часто зіткнулися з тими.

культурними явищами, що виникли у Греції. Греція.

є колискою європейської культури.

Грецькі мислителі і митці, а як і вчені у.

роботах, що як каже Маркс «ще продовжують.

доставляти нам художнє насолоду й у відомому.

сенсі зберігають значення норми і недосяжного образца"1,.

запам’ятали пристрасть і ідеали своєї эпохи.

З кінця ІХ ст е. відбувається становлення раннього.

рабовласницького суспільства. Саме тоді утворюються багато.

міста — держави — поліси. Однією з найбільших полісів,.

стають Афіни. Афіни досягли найвищого.

господарського, політичного і охорони культурної рівня своєму.

розвитку. Тому вивчення історії Афін є особливо.

интересным.

процес розкладання родового ладу синапси і формування класів та.

держави має надзвичайно важлива наукове і.

ідеологічне значення, тому тема: «Освіта.

Афинского держави" - є одним із ключових тим, у.

історії Стародавньої Греции.

У VIII-VI ст. е. у Греції створюється значно більше.

сприятливі історичні умови у розвиток.

продуктивних сил суспільства. Рабовласницький лад.

складається тут у нові форми, закладаються можливості для.

потужного зростання культури, оказавшей величезне впливом геть.

наступну історію человечества.

Ми живемо за доби скоєння найбільшого перелому у світовому.

історії - перетворення антагоністичного класового.

суспільства на суспільство, вільний від будь-який эксплуатации.

Тож цілком зрозумілий зрослий інтерес до трудам, які.

б давали зображення історичного процесу в всьому.

різних формах матеріального виробництва, соціальних.

відносин також політичних змагань, розвиток ідеології й.

культуры.

У архаїчний період джерела з історії Аттики більш.

численні, ніж джерела з іншим районам Стародавньої.

Греції. Багато цінного містять твори Геродота,.

Фукидида, Аристотеля, Плутарха, Ксенофонта.

Першим видатним представником давньогрецької.

історіографії був Геродот, — прозваний Цецероном ще.

античні часи «батьком історії». Коло його спостережень був.

дуже широкий. Геродот довго жив у Афінах, належав до.

старшого покоління діячів періоду розквіту.

рабовласницькою економіки та культури. Джерела Геродота.

грунтуються багато в чому власних спостереженнях і усній.

традиції, достовірність його відомостей різна. Афіни в нього.

представлені борцем за давньогрецьке справа: «…не погрешая.

проти істини афінян може бути рятівниками Эллады"1 .

Геродот, безсумнівно, вплинув у своїх сучасників і.

був популярний в усі часи античного мира.

Найбільшим представником давньогрецької історіографії.

був молодший сучасник Геродота — Фукідід. Фукідід був.

багатим громадянином Афін, аристократическокого.

походження, брав активну участь у державній.

діяльності. Фукідід був охарактеризований першим найбільшим.

представником широко распространившегося у минулому.

дидактичного напрями у історіографії. У цьому вся.

відношенні його «Історія» були лише науковим, але в.

відомої мері повчальним художнім розповіддю про.

тяжких подіях прошлого.

Найвидатніші роботи, присвячені внутрішньому.

влаштуванню полісів, належать найбільшому.

давньогрецького філософу і вченому — Арістотелеві, праці.

якого є головним джерелом по афінської історії.

того времени.

Наприкінці в XIX ст. в пісках Єгипту, під час будівництва Суецького каналу.

було знайдено «Афінська політія». Трактат належав.

Арістотелеві, у ньому міститься опис відчуття історії і структури.

афінського держави у архаїчний класичний періоди.

Живучи під час катастрофи самостійних рабовласницьких.

полісів й освіту величезної монархи Олександра.

Македонського, Аристотель створив своє вчення про країну, в.

якому виступив захисником старої державної форми.

поліса. У працях Аристотель виявив ерудицію та.

критичне ставлення до джерел. Симпатії до олігархії,.

мій погляд, певною мірою знижують цінність його.

історичних работ.

Плутарх перестав бути істориком, він письменник-мораліст.

Плутарху належать біографії деяких видатних.

людей Стародавню Грецію. Їм написана і біографія Солона. У його.

книзі «Порівняльні життєпису» розказано про життя 50.

чудових людей давнини. Плутарх змушує.

замислитися над закономірностями історії, роллю видатних.

особистостей у життя народів. Історична цінність праць.

Плутарха у тому, що мені збереглося багато.

відомостей з античних праць із історії які до нас.

Європейські буржуазні історики не ставили собі.

завдання розкрити закономірності у суспільному розвиткові, де вони.

могла показати як і умовах, в часі та.

просторі, виявляються загальні закономірності розвитку.

історичного процесса.

На ідейному змісті їх праць вже лежить печатку нової.

історичної епохи імперіалізму, яка характеризується.

посиленням реакції у політиці та ідеології буржуазії.

Розпочатий та поступово наростаючий криза буржуазної.

історіографії знаходить своє вираження у відході від широких і.

по-своєму суцільних історико-філософських концепцій.

попередньої епохи, та був і у прямому відмови від ідеї.

історичної закономірності й суспільного прогресса.

Пізніше виникла Марксистська історична наука грунті,.

підготовленої попереднім розвитком передовий.

суспільной думці та історичного знання. Історична.

наука вивчає все розмаїття подій і явищ прошлого.

Місце і значення історії Стародавню Грецію, як необхідного і.

важливого етапу у всемирно-историчском процесі у всій його.

суворість і соціальних несовершенствах, були.

охарактеризовані Ф. Енгельсом: «Тільки рабство зробило.

можливим у більшому масштабі розподіл праці між.

хліборобом і промисловістю і такою шляхом створило.

умови для розквіту культури древнього світу — для грецької.

культури. Без рабства було б грецького держави,.

грецького мистецтва і грецької науки; без рабства було б і.

Римська імперія. Без того фундаменту, який було закладено.

Грецією і Римом було б та сучасного Європи. Нам ніколи.

не було б забувати, що все наше економічне,.

політичне й інтелектуальне розвиток має власної.

передумовою такий лад, у якому рабство в тому ж.

мері необхідно, у якій і общепризнанно"1.

Основоположники історичного матеріалізму виявляли.

глибокий інтерес до найдавнішим епохах истории-времени,.

становлення людського суспільства, формування.

громадських зв’язків відносин для людей у процесі.

виробництва. Проблеми походження приватної.

власності, класів, держави вперше одержали наукове.

висвітлення працях класиків марксизму-ленінізму.

Характеристика основних чорт і нових економічних законів.

розвитку первісно-общинного і рабовласницького.

ладу, що була дона ними, є теоретичної.

основою, де зусиллями передових вчених ведеться.

творча розробка конкретної історії найдавніших.

обществ.

І хоча трудящі в рабовласницькому суспільстві піддавалися.

жорстокої експлуатації, усе ж таки це був закономірний і.

прогресивний лад порівняно з первісне — общинним.

строєм у розвитку людського общества.

Основними завданнями своєї роботи вважаю ознайомлення з.

першоджерелами і вивченням із них етапів становлення.

Афинского государства.

I. Родовий лад у Аттику й особливо його разложения.

Аттика країна гориста, омивана із Заходу Сардонічним.

затокою і віддалена з севера-востока протокою Эвритп від.

острова Эвбеи. Узбережжя Сардонічного затоки, утворює.

кілька зручних бухт, східний ж берег стрімчастий і.

доречний під час причалу кораблів. Кілька гірських хребтів.

перетинають Аттика. Афины-главный центр Аттики. Населення.

Аттики, як кажуть Геродот і Фукідід, автохтонним і.

належало до ионийскому племені, як і там жили.

пеласги, карійці. У процесі історичного поступу.

склалося єдине населення, — яке здобуло назва від головного.

міста Аттики — Афін афінян.

спираючись на роботи Фукидида можна сказати, що у Афінах.

зберігалася влада басилеев. Але час, яке нас.

цікавить, вона за — видимому була вже незначительной.

Що й казати собою представляли Афіни, згодом які є.

великим грецьким полисом?

Афіни, виглядали невеличке, але укреплённое.

поселення. Афінський Акрополь, розташований вищому.

стрімчастому пагорбі, панував над оточуючої рівниною.

Саме поселення займало південний схил Акрополя. Тут.

перебували найбільш давні й шановані храми богов.

Афіни розвивалися від інших античних товариств. І це.

обумовило політичне переважання Афін в Аттике.

Грецька традиція приписує об'єднання Аттики.

афінському басилею Тесею, що його, за переказами,.

об'єднання біля Афін дванадцять колись відособлених.

громад. Хоча саме справі процес синойкизма розтягнувся на.

дуже період й цілком закінчився, очевидно,.

тільки в VII в. е. З легендами про царів, пізніше афінське.

надання пов’язує походження найдавнішої розподілу.

громади чотирма родові племені, фратрії і пологи й так.

далі, тобто розподілу, історично що у пору.

розкладання первісно-общинного ладу.

Об'єднання Аттики сприяє якнайшвидшого зростанню.

продуктивних сил, визначенню ремесла від землеробства,.

зосередженню ремесла у містах ремісників, розвитку.

торгівлі. Торгово-денежные відносини дедалі більше розкладають.

древньої родової лад, розвивають рабовласницькі.

відносини, родового розподілу суспільства вже стає.

недостатньо.

Рабство було першої відомої історії формою експлуатації.

Рабовласницьке держава стало першим історичним.

типом держави. Воно виникло з урахуванням рабовласництва, щодо його.

закріплення і увеликовечения.

«І коли з’явився перший форма розподілу суспільства до.

класи, коли рабство, когдаможно було відомому.

класу людей, котрі зосередилися на грубих формах.

землеробського праці, виробляти не який надлишок, коли.

цей надлишок не обсалютно був потрібен самих.

злидарського існування раба і потрапляв до рук рабовласника,.

коли в такий спосіб, сталим існування цього класса.

рабовласників, і щоб він упрочилоь, потрібно було, щоб.

стало государство"1.

З’явився новий розподіл, що було основанно на.

професійному початку. Цей поділ знов-таки предание.

приписує Тесею, який розділив всіх афінян на малих акціонерів та.

середніх землевласників, ремісників і эвпатридов. Поза цих.

угруповань стояли вільні люди-метеки. Поза гражаднской.

громади стояли рабы.

Економічною передумовою панування родової аристократії.

в Аттику, як та інших місцях, стала передусім.

концентрація у її руках земельного фонда.

Верховним органом в Афінах було народне збори, та його роль.

під час розпаду пологових відносин ослабла.

По преднему залишається незрозумілим питання знищенні влади.

басилея. З джерел відомо, що орхоиты зосередили в.

себе влада. Посада архонта міг би зайняти лише.

эвпатрид.

У VIII—VII вв. е. Аттика ділилася на вісім навкрарий.

Фрідріх Енгельс про неї писав: «Цей заклад, підривало.

двояким чином родове пристрій: у — перших, воно створювало.

публічну влада, яка збігалася просто — напросто.

з сукупністю збройного народу; у — других, воно вперше.

розділяло народ для громадських цілей за родинним.

групам, а, по територіальному сожительству"1.

Проте, довго панування родової афінської аристократії не.

могла тривати, оскільки розвиток рабства і товарно -.

грошових відносин призводить до посиленню майнового.

нерівності всередині роду та розпаду пологових отношений.

Як немає жорстоко було рабство, але саме він як у.

Енгельс: «…прискорило на більш великому масштабі.

розподіл праці між землеробством і промышленностью…"1.

Швидко розвиваються продуктивні сили, росте ремесло і.

морська торгівля. Частина эвпатриодов виявляється втягненою в.

товарно — грошові відносини. Проте багатіла лише часть.

эвпатриодов, і деякі ж розорялися і втрачали свої.

володіння. На історичну арену виступає нова сила.

рабовласницького суспільства — демос. Який також.

однорідний за складом, отже, має і.

різні кінцеві мети. Найгірше становище малого й.

середнього селянства Аристотель з цього приводу писав, що.

«більшість народу був у поневоленні у немногих».

До складу демосу входили і багаті, але з знатні люди. Всі ці.

сформовані угруповання всередині афінської громади були.

задоволені пануванням родової знаті. Це невдоволення привело.

до кінця VII в е. до широкої революційного руху.

проти эвпатриодов. У цьому розпочатої боротьбі позиції.

афінських эвпатриодов, були ще ослаблені і тих, що і ми.

згадували і тих, що і ми вже казали вище,.

майнове розшарування торкнулося та його власну среду.

У кінцевому підсумку, старі суспільні відносини,.

стиснувшие розвиток афінського суспільства. Були.

зламані, опір афінської родової аристократії.

придушене і сокрушено, але при цьому знадобилася столітня.

завзята борьба.

Серед перших відомих епізодів у боротьбі стало.

виступ під другої половини VII в. е. знатного.

афінянина Килона. Килон спробував з групою своїх.

прибічників бандерівців і з допомогою своїх родичів,.

здійснити в Афінах переворот. Килон скористався.

скупченням народу місті під час свята на вшанування Зевса і.

захопив Акрополь. Проте народ їх підтримав і від.

що у облозі Акрополя, разом із архонтами. Облога Акрополя.

описана Фукідідом у його «Історії». Килону удалося втекти з.

Акрополя. Прибічники Килона здалися в полон, та його вбили.

Убивство прибічників Килона у вівтарів наклав ганебне.

пляма — «Килонову скверну» — весь цей рід. Проте хвилювання.

в Афінах тривали, і це змусило правлячу верхівку.

вдатися до певна поступки. Поступка родової знаті.

зводилася до того, що у 621 р. е. було зроблено перша.

письмова запис правових звичаїв. На ім'я архонта -.

Драконта, якому доручили написання цих законів, воно.

дістали назву Законів Драконта. Вислів «драконтовы.

закони" - стала звичним назвою для суворого.

законодавства. Закони Драконта стверджували приватну.

власність замість родової, призначили смертельну страту.

за дрібні злочину. Важливою рисою кривавих законів.

Драконта було скасування родової помсти у разі.

ненавмисного вбивства. Запис правових звичаїв була.

покликана обмежити сваволю суду, що у руках.

аристократии.

II.Основные етапи становлення Афинского государства.

Отже, ми сказали вже, що у останнє десятиліття VII в. до.

н.е. невдоволення пануванням эвпатриодов вкрай загострилося.

Обстановка країни була напряжённой. І на кінців-кінців.

почалося відкрите повстання проти эвпатриодов.

У той самий час Афіни прагнули опанувати островом.

Саламином, оскільки Саламін закривав вихід у відкрите море.

з афінських гаваней. У 594 р. е. як архонта очолив.

похід проти Мегары, завоювання Саламіна, Солон. Похід.

закінчився перемогою, і Солон одразу став популярним.

людиною в Афинах.

Вступ Солона на політичну арену було описане.

Арістотелем в Афінської политиии так:

«…більшість народу був у поневоленні у небагатьох, народ.

повстав проти знатних. Смута була сильна, і тривалий час.

одні боролися проти інших; нарешті вони обрали спільно.

посередником і архонтом Солона і доручили йому пристрій.

государства". 1.

За походженням Солон належав до эвпатриодам, але.

був разорён, зайнявся торгівлею, відвідав безліч городов.

«За походженням і з популярності Солон належить до.

першим людям у державі, станом і зі свого.

складу життя — до середнім …"1. Головна мета Солона була.

задоволення наполегливих вимог демосу шляхом.

деяких поступок, які могли б підняти добробут.

і обороноздатність Афін. І тому Солоном провели.

ряд реформ, що були великої віхою історія Греції.

Ф. Енгельс характеризує ці реформи так:

«Солон… відкрила низка про політичних революцій,.

причому зробив вторгненням стосункам собственности"2.

А Аристотель щодо реформ Солона зазначав:

«Державний лад, який ухвалив Солон, і закони,.

що він видав, були нові; закони ж Драконта перестали.

застосовуватися, крім законів про вбивства. Написавши.

цих законів на кирбах, афіняни зупинили в царському.

портику, і всі заприсяглися їх соблюдать"3.

Солоном було заборонено поземельні борги, скасовано боргова.

кабала, було встановлено свобода заповіту, цензорная реформа.

Усі афінські громадяни було поділено чотирма розряду.

незалежно від своїх походження. Це політичне.

захід Солона мало велике значення задля її подальшого.

розвитку Афін. За основу поділу громадян розряди був.

прийнято прибуток із земли.

Сам Аристотель так описував цих законів Солона: «Солон.

встановив цих законів на років і зробив державі таке.

пристрій. З оцінки майна він і запровадив поділ.

чотирма класу, яке поділ було вже й раніше, — на.

пентокосиомедимнов, вершників, зевгистов і фетов. Притому дедалі.

взагалі посади надав виконувати громадянам з.

пентокосиомедимнов, вершників і зевгитов — посади дев’яти.

архонтів, скарбників, польотів, одинадцяти колакретов.

Кожному класу надав посаду відповідно до.

величиною майнової оцінки, а тим, які.

належать до класу фетов, дав участь лише у народному.

зборах і судах"1.

Було прийнято одиниця ёмкости для зерна — медими. До першого.

розряду ставилися громадяни, мають сільськогосподарський.

дохід щонайменше 500 медимнов. До другої 300медимнов, до.

третьому 200, і до четвертому менш 200 медимнов. Після.

проведення такої заходи Солона політичні права.

громадян стали залежати від розміру приватної власності.

«…Отже, у створенні управління вводиться зовсім.

новий елемент — приватна собственность"1.

Реформи Солона торкнулися і політичний пристрій Афін.

Було створено новий орган — «рада чотирьохсот», куди.

обиралося по 100 людина від транспортування кожної филы.

Заснування в Афінах нового судового органу — присяжних -.

— гилиэи, як і пов’язаний з ім'ям Солона. На думку.

Аристотеля, гелиэи — були з найдемократичніших.

реформ Солона, оскільки у ньому брали участь навіть феты.

Через війну, перемога рядових вільних у боротьбі з.

рабовласницької аристократією борговим рабством призвела до.

виникненню рабовласницьких відносин античного типу, і.

появі рабовласницькою демократії. Реформи Солона.

оформили державний лад Афін, як рабовласницького.

поліса — міста-держави, висунули новий принцип.

майнового ценза.

Проте, реформи Солона, не довели розпочату справу остаточно.

Тому невдовзі після реформи соціально — політична боротьба.

в Афінах спалахнула новою силою. Населення Аттики.

розділилося сталася на кілька груп, мали політичні.

требования.

У 560 р. е. в Афінах стався переворот. Захопив.

афінський кремль — акрополь і встановив своєю владою в Афінах -.

Писистрат.

У результаті подальшої боротьби Писистрат двічі змушений був.

залишати Афіни. І лише втретє, розбивши народне.

ополчення, Писистрат захопив верховну владу у Афінах, де.

правил до смерті, до 527 р., і увійшов до історії Стародавньої.

Греції, як тиран. Оскільки, як і раніше, що.

конституція Солона залишалася, Писистрат.

крім неї управляв единолично.

Через тиранію пройшло багато людей грецькі міста, зокрема і.

Афіни, але ніде режим тиранії не виявився довговічним.

Тому що на очах більшості громадян цій формі.

державних устроїв помагало лише доти,.

оскільки була спрямована проти панування родової.

аристократії. Але коли його панування родової аристократії.

було сокрушено, то тиранічний режим перестав відповідати.

інтересам демосу. У результаті тиранія втрачала свою.

соціальну опору, і приходили інші політичні форми,.

які у більшому ступеня відповідали інтересам рабовласників.

Також і за Писистрате. економічний розвиток Афін.

стало зростання демократичних елементів, яким тиранія.

був у тяготу і який стали йти до її низвержению.

Слід зазначити, що державна централізація при.

Писистрате відчувається значно різкіше, аніж за Солоне,.

Афіни починають вести широку зовнішній політиці. Головне.

своє увагу Писистрат направив до посилення економічної.

мощі Афін. Афіни стали великим внутрішнім ринком.

надання довгострокового кредиту нужденним.

селянам з державних коштів було інвестовано самої серйозної.

мірою Писистрата, що коштує кілька полегшила становище.

дрібних землевласників, але прирезков до своїх землям вони і.

не получили.

Вивчивши різні документи можна сказати що,.

державна інституція була тоді дуже слабкої, техніка.

дуже примітивній. Про це свідчать хоча б той.

факт, що Писистрат на присутніх справив державний переворот при.

допомоги загону, збройного ломаками.

Ідея державної централізації служила і релігійна.

політика Писистрата. При ньому визнано.

панафинейсике й усенародні святкування дионисии. З.

олімпійських божеств особливим увагою й почестями.

користувалася Афіни, символом об'єднаного Афинского.

государства.

Аристотель зображує Писистрата, як популярного.

політика, який умів діяти одночасно у інтересах.

всіх класів та уникав крутих заходів. Ну, тут слід зазначити,.

що Аристотель ідеалізував тиранію Писистрата.

Після смерті Писистрата, в Афінах при владі опинилися його.

сини. У Афінах посилилося рух проти тирании.

На чолі руху проти Писистратидов став рід.

Алкмеонидов. Алкмеониду Клисфену вдалося звільнити Афіни і.

зломити опір родової аристократии.

І вже безпосередньо з ім'ям Клисфена пов’язані такі реформи, у.

Афінах. Клисфен замінив не отменённые Солоном чотири филы.

до 10 нових територіальних філ. Аттика, було остаточно розбито.

втричі територіальних округу. Перший — це місце Афіни з.

пригородами, другий — центральна внутрішня смуга,.

третій — берегова смуга. Кожен округ складалася з десяти.

різних частин — триттий. Три триттии, за однією з кожного.

округу, склали одну нову филу. Складалося десять.

територіальних філ. Метою реформи — швидше за все було.

усунення населення, роз'єднання родів та ослаблення сили.

эвпатриодов. За конституцією Клисфена громадян.

визначалися приналежністю до того що чи іншої справи, а чи не.

роду. Внесення в цивільні списки нових елементів, збільшило.

число афінських громадян, і зміцнило демократію.

Державний лад став значно більше демократичним, ніж.

солоновский. Було створено нову раду — рада п’ятисот,.

выбираемых по п’ятдесяти осіб у кожну филу. Усередині ж.

филы все чого залежало від дема. І оскільки як бачимо основний.

осередком залишалася дрібна одиниця — дем.

Клисфену удалося створити колегію, що складається на десяток.

стратегів — ватажків афінського ополчення, які.

зміняли по черзі одне одного по посаді головнокомандування.

Клисфен встановив «суд черепків» — остракизм.

Законодавство Клисфена стало заключним етапом.

реформ, розпочатих Солоном. Греки вважали Клисфена.

родоначальником грецької демократії. Енгельс дав високу.

оцінку перетворень Клисфена, назвати їх революцією,.

низвергнувшей «останні залишки родового стоя». 1.

Столітній період гострої боротьби між родової аристократії.

і демосом, завершили реформами Клисфена.

III.Характерные риси і класова сутність афінського полиса.

Афіни досягають найвищого розквіту, досить чітко.

склалися основні класи — раби і рабовласники. Раби не.

мали ніяких політичних вимог і цивільних прав. Вільне.

населення Афін було єдиним за складом.

Панує становище обіймав клас рабовласників, хоча.

більшу частину вільного населення трудівники,.

які жили своєю працею. Деяким вдавалося.

розбагатіти, і деякі навпаки розорялися. А переважно,.

як бачимо, перетворення країни здійснилися в.

користь панівного класса.

«Наскільки сформовані найголовніше своїх рисах.

держава виявилося пристосованим до нового.

суспільному становищу афінян, свідчить швидкий.

розквіт багатства, торгівлі, і промисловості. Класовий.

антагонізм, у якому спочивали тепер громадські й.

політичні установи, був не антагонізмом між.

знаттю і простим народом, антагонізмом між рабами і.

вільними, між що перебували під заступництвом і.

повноправними гражданами"1.

Енгельс вважав, що ні демократія погубила Афіни, а рабство,.

який зробив працю вільного громадянина огидним.

Грецькі міста — государства-полисы — мали деякі.

відмінності між ранніх міст — держав Востока.

Грецький поліс був громадянську громаду,.

яка спиралася на форму античної рабовласницькою.

собственности.

Характерні риси цієї власності - це приватна.

власність на рабів і основну засіб виробництво -.

землю. Приватним власником міг бути лише повноправний.

член громадянської громади. Втративши землю, позбавлялися і.

цивільних прав. У Афінах, коли перемогла рабовласницька.

демократія, політичні права поширювалися усім.

громадян незалежно володіння ними землей.

Проте, переважають у всіх полісах, незалежно від особливостей їх.

політичного устрою, входила до складу і користувалося.

цивільними правами не все населення поліса. Раби й.

неполноправные у найважливіших містах державах.

представляли більшу частину населення поліса, а громадяни -.

лише привілейоване меньшинство.

Меншість використало політичну влада для.

підтримки, існуючого строя.

Ще одна характерна риса поліса — те, що така територія,.

який належав місту — державі, зазвичай, займала.

незначну площа. Володіння поліса зазвичай.

вичерпувалися пов’язаної з нього безпосередньо сільській.

округой.

У цілому нині поліс був явище історично.

прогрессивное.

IV.

Заключение

.

Познайомившись із першоджерелами література по.

історії формування Афинского поліса можна зробити.

такі висновки: процес виникнення суспільного телебачення і.

майнового нерівності в Аттику спочатку протікав у.

знайомих нам формах.

Рабовласницький лад складався у Греції в інших формах,.

створюють змогу потужного зростання культури,.

надає величезне впливом геть наступну історію.

человечества.

Розвиток продуктивних сил грецького суспільства,.

соціально — економічна диференціація і розпад суспільства.

на класи викликали появу VIII-VII ст. е. до утворення у Греції.

античного міста — держави — поліса, що мав деякі.

відмінності між більшості ранніх міст — держав Востока.

У цілому нині поліс, особлива форма рабовласницького держави, по.

порівнянню з древневосточными рабовласницькими деспотіями.

на той час, безумовно, був явище.

історично прогресивне.

Велика перемога була здобуто афінським демосом у боротьбі з.

аристократією в 594 р. е., коли було проведено так.

звані реформи Солона. Проте, реформи Солона, не довели.

розпочатого до кінця так і у сенсі носили компромісний.

характер. Вищі верстви демосу почили доступом до влади, але ценз.

визначався доходами з землі, у зв’язку з, із чим багаті.

представники демосу мали ділитися своєю владою з тією ж.

родової, землевладельческой аристократією. Спільного переділу.

землі демос не домігся. Тому невдовзі після проведення.

реформи соціально — політична боротьба в Афінах.

відновилася з новою силой.

У 560 р. е. в Афінах стався переворот. Писистрат,.

спираючись на диакриев захопив афінський кремль — акрополь і.

встановив своєю владою в Афінах. Настали епоха звана в.

історії - тиранія Писистрата.

Після нею йдуть реформи Клисфена. Реформами.

Клисфена завершується який просували більш як століття період.

гострої боротьби між родової аристократією і демосом.

Саме тоді в афінському суспільстві вже з достатньої.

чіткістю склалися основні класи — раби і рабовладельцы.

Вільне населення Афін було єдиним по-своєму.

складу. Панує становище обіймав клас.

рабовласників.

Список використаної литературы.

1. Аристотель. Афінська політія. М. 1996;

2. Геродот. Історія у книгах. Пер., предисл. І покажчик.

Ф.Г. Міщенка. Изд.2. Т.1. М. 1888;

3. Геродот. Історія греко — перських війн. Т. VIII. М. 1888;

4. Плутарх. Порівняльні життєпису, (Тесей, Лікург,.

Солон). Пер. Алексєєва У. Спб. 1891;

5. Плутарх. Порівняльні життєпису. Т.1. М., 1961;

6. Ф. Енгельс. Походження сім'ї, приватної власності і.

держави. Тв. вид. 2-ге, Т.20;

7. Колобова К. М. Виникнення та розвитку Афинского.

держави. Л. 1988;

8. Лур'є С.Я. Історія Греції. Ч.1 давніх часів до.

освіти Афинского держави. Л. 1940;

9. Тюменев Л. И. Нариси економічної та соціальній історії.

Давньої Греції. Т.1. М. 1986.

1 Маркс До., Вступ до «Критиці політичної економії», Маркс До., Енгельс Ф., Тв., Т.12, ч. I, С. 203.

1 Геродот, Історія греко-перських війн, VII, С. 139.

1 Маркс До. Енгельс Ф. Тв. вид. 2-ге, Т. 20, З 185−186.

1 Ленін В. Про державу, Тв., Т. 29, З. 441.

1 Енгельс Ф. Походження сім'ї, частн. собст. і держ — ва, З. 117.

1 Маркс До., Енгельс Ф. Соч._2-е видання, Т. 20, З. 185.

1 Хрестоматія з історії Стародавньої Греции/Под ред. Каллистова Д. П. — М., 1964., З. 140.

1 Хрестоматія з історії Стародавньої Греции/Под ред. Каллистова Д. П. — М., 1964., З. 140.

2 Маркс До., Енгельс Ф., Тв., 2-ге видання., Т. 21., З. 114−115.

3 Хрестоматія з історії Стародавньої Греции/Под редакцією Каллистова Д. П. — М., 1964., З. 140.

1 Хрестоматія з історії Стародавньої Греции/Под редакцією Д. П. Каллистова. М. 1964., З. 145.

1 Маркс До., Енгельс Ф., Тв., видання 2-ге., Т. 21., З. 116.

1 Ф. Енгельс, Походження сім'ї, приватної власності і держави, З. 133.

1 Енгельс Ф., Походження сім'ї, приватної власності і держави., Тв., Т.20., С.