Десмургія. 
Основи хирургії

Мета:вміти застосовувати пов’язки та знати методи їх накладання.

Десмургія — вчення про пов’язки, їх застосування та методи їх накладання.

Пов’язка — перев’язний матеріал, накладений і закріплений на тій чи іншій ділянці тіла, складається із двох частин:

• — первинна пов’язка, що накладається безпосередньо на рану (вона обов’язково повинна бути стерильною);
• — вторинна пов’язка, за допомогою якої закріплюється первинна пов’язка.

Перев’язка — послідовна зміна пов’язки з маніпуляціями в рані та обробкою шкіри навколо неї.

Вимоги до перев’язного матеріалу:

• — гігроскопічність (добре всмоктування ранових відділень);
• — еластичність;
• — легкість стерилізації, не змінюючи при цьому своїх властивостей;
• — біологічна інертність (не подразнює тканини організму).

Види перев’язного матеріалу — марля і вата:

Марля буває дрібно-, середньоі великопетлиста (цим зумовлений ступінь її гігроскопічності: дрібнопетлиста та середньопетлиста марля більш гігроскопічна). З гігроскопічної марлі виготовляють різні види перев’язного матеріалу: серветки, тампони, кульки. Серветки являють собою квадратні шматки марлі різної величини, складені в кілька разів із загорненими всередину краями. Тампони — це довгі смуги марлі також із загорненими всередину краями. Марлеві кульки — невеликі шматочки марлі із загорненими всередину краями, складені у вигляді 4-кутної або 3-кутної пластинки або грудки і призначені для осушування рани та очищення її країв; Вата — перев’язний матеріал, виготовлений із бавовни (буває двох видів):

• — проста (не знежирена) вата, не гігроскопічна, застосовується в хірургії як м’яка підкладка при накладанні шин, гіпсових пов’язок, а також при накладанні зігрівальних компресів;
• — гігроскопічна (знежирена) вата має високу поглинаючу здатність, завдяки чому збільшує поглинальні властивості пов’язки.

Класифікація пов’язок.

І. За призначенням:

• — фіксуючі, утримуючі перев’язні матеріали на рані або будь-якій ділянці тіла;
• — іммобілізуючи (які забезпечують нерухомість тієї чи іншої частини тіла);
• — пов'язки з витягненням;
• — стискаючі пов’язки.

ІІ. За зовнішнім виглядом і формою матеріалу:

• — бинтові;
• — косинкові;
• — пращоподібні;
• — контурні;
• — Т-подібні.

ІІІ. За способом фіксації перев’язного матеріалу:

• — клейові (клеолові, колоїдні);
• — лейкопластирні;
• — бинтові.

ІV. За консистенцією:

• — м'які;
• — тверді (шини, гіпсові, пластмасові та ін.).

Бинт і його елементи, правила накладання бинтових пов’язок Бинт — стрічка будь-якої тканини, скатана у валик.

В залежності від матеріалу, з якого вони виготовлені, бинти бувають: марлеві, фланелеві, еластичні, трубчасті трикотажні, еластичні сітчасто — трубчасті (ретеласт), гумові.

Бинт має:

• — головку (скатана частина бинта);
• — початок бинта (вільна частина);
• — спинку (зовнішня частина бинта);
• — черевце (внутрішня частина бинта).

Правила накладання бинтових пов’язок:

• · хворий (потерпілий) повинен перебувати в зручному для нього положенні, а частина тіла, що бинтується, повинна бути доступна з усіх боків;
• · частина тіла, яку будуть бинтувати, повинна бути нерухомою і, по можливості, розташовуватися на рівні грудей того, хто бинтує;
• · частині тіла, яка бинтується, надається таке положення, в якому вона буде перебувати після накладання пов’язки (найголовніше — це функціонально вигідне положення);
• · якщо хворий не в змозі утримати частину тіла, що бинтується, в необхідному положенні, то це здійснює помічник того, хто накладає пов’язку;
• · той, хто накладає пов’язку, повинен перебувати віч — на — віч із хворим і весь час стежити за його станом, а після накладання пов’язки уточнити, чи не відчуває хворий яких-небудь незручностей у зв’язку з накладено пов’язкою;
• · головку бинта беруть у праву руку, а початок — у ліву і бинтують зліва направо, при цьому спинка головки бинта повинна бути звернена до поверхні тіла хворого, а черевце — назовні;
• · у бинтуванні повинні брати участь обидві руки: однією розмотують бинт, а другою — моделюють пов’язку.

Виняток із правила: при накладанні пов’язки на ліве око, ліве вухо, ліву молочну залозу і пов’язки Дезо на праву руку, головку бинта беруть у ліву руку, початок бинта — у праву і бинтують справа наліво;

• · закріплюють початок бинта (фіксуючий тур) поруч із ділянкою ушкодження, але не на самій рані, двома — трьома круговими ходами, накладеними досить щільно;
• · бинтують у напрямку зліва направо, від периферії до центру, планомірно закриваючи всю необхідну поверхню за певною методикою, в залежності від форми ділянки тіла і функцій пов’язки;
• · кожний наступний тур бинта повинен закривати попередній на Ѕ або 2/3 його ширини (спинка бинта повинна рівномірно прилягати до поверхні, що бинтується, не утворюючи складок і випинань, а при накладанні закріплюючого тура — не створювати стискання);

NB.Голівку бинта необхідно розгортати по поверхні, що бинтується, не відриваючись від неї:

• · зміну напрямків ходу бинта, перегини та ін. бажано проводити поза зоною рани;
• · кінець бинта після накладання пов’язки найчастіше закріплюють у тому самому місці, де закріплюється і його початок, так, щоб вузол не локалізувався в місці патологічного процесу і не турбував хворого;
• · накладена пов’язка повинна відповідати наступним вимогам:
  • — міцно утримувати матеріал і не порушувати кровопостачання;
  • — по можливості, не обмежувати рухів (якщо це не іммобілізуюча пов’язка);
• · після накладання пов’язки слід звернути увагу на колір шкірних покривів і пульсацію периферичних артерій нижче ділянки, де накладена пов’язка.

Техніка накладання пов’язок Бинтові пов’язки Бинтові пов’язки на ділянку голови та шиї.

Ш Хрестоподібна пов’язка на потилицю (пов'язка добре закриває потилицю і задню частину шиї).

Методика накладання пов’язки:

• — фіксуючий тур циркулярно накладають навколо голови через чоло та потиличний горб;
• — далі бинт ведуть над вушною раковиною ліворуч, спускають на задню, праву, передню і ліву поверхні шиї;
• — потім бинт ведуть по задній поверхні шиї, перехрещуючи попередній хід, над правою вушною раковиною і циркулярно навколо голови;
• — надалі тури бинта повторюють, перекриваючи попередні на Ѕ або 2/3;
• — закінчують пов’язку циркулярним туром навколо голови.
• Ш Пов’язка на одне око (застосовується при ушкодженні або захворюванні ока).

Методика накладання пов’язки:

• — око прикривають перев’язним матеріалом, ділянку очної ямки вирівнюють достатньою кількістю вати;
• — фіксуючий тур ведуть циркулярно навколо голови через чоло та потиличний горб (роблять два — три ходи);
• — після цього бинт із потиличної ділянки ведуть під вушну раковину хворої сторони косо вгору через хворе око та перенісся на чоло;
• — потім чередують кругові ходи навколо голови і косі ходи, поступово закриваючи всю ділянку очної ямки;
• — закінчують пов’язку циркулярним туром навколо голови.
• Ш Пов’язка на обидва ока

Методика накладання пов’язки:

• — спочатку роблять два горизонтальних тури через чоло та потилицю;
• — з потиличної ділянки бинт ведуть під правою вушною раковиною і повертають на праве око, лівий тім'яний горб і циркулярно навколо голови;
• — далі бинт ведуть із потилиці через правий тім'яний горб на ліве око, знизу огинають ліву вушну раковину, ведуть на потилицю і закріплюють циркулярним ходом через чоло та потилицю;
• — такі чередування ходів повторюють кілька разів до повного закриття обох очей;
• — пов'язку завершують циркулярним ходом навколо голови.
• Ш Пов’язка на вухо (неаполітанська пов’язка) накладається на вухо та ділянку соскоподібного відростка.

Методика накладання пов’язки:

• — спочатку накладають два — три фіксуючих циркулярних тури навколо голови над вушними раковинами;
• — потім ходи на хворій стороні поступово спускаються все нижче і нижче, закриваючи 2/3 ширини ходу, який знаходиться вище;
• — тури продовжують до повного закриття вушної раковини та соскоподібного відростка;
• — закріплюють пов’язку круговим ходом навколо голови.
• Ш Пов’язка на голову — «чепець» застосовується при ушкодженнях, локалізованих на волосистій частині голови (склепіння черепа).

Методика накладання пов’язки:

• — бинт довжиною 80 — 100 см (зав'язка) серединною частиною укладають на тім'яну ділянку і кінці опускають донизу поперед вушних раковин у натягнутому стані (кінці утримує сам потерпілий або помічник), роблять два кругові фіксуючі тури навколо голови над надбрівними дугами і під потиличним горбом;
• — потім бинт обертають навколо лівого кінця зав’язки і ведуть у попередньому напрямку на потилицю, прикриваючи попередній хід бинта на ½;
• — після цього бинт обертають навколо правого кінця зав’язки і ведуть у напрямку чола, прикриваючи попередній тур;
• — тур бинта повторюють доти, поки все склепіння черепа не буде закрите пов’язкою;
• — останній тур накладають циркулярно, кінець бинта розрізають повздовжньо і зав’язують навколо голови (можна кінець бинта закріпити вузлом біля зав’язки);
• — кінці зав’язки закріплюються вузлом у ділянці підборіддя.
• Ш Пов’язка «вуздечка» найчастіше застосовується для підтримки нижньої щелепи.

Методика накладання пов’язки:

• — починають пов’язку двома — трьома горизонтальними турами бинта навколо голови через лобову і потиличну ділянки;
• — потім бинт ведуть по лівій скроневій ділянці над вушною раковиною і продовжують униз на задню, потім праву та передню поверхні шиї і переводять у вертикальний хід по лівій щоці поперед вуха;
• — виконують необхідну кількість вертикальних ходів, що закривають усю скроневу і тім'яну ділянки;
• — після цього бинт з — під підборіддя направляють на потиличну ділянку і переводять у горизонтальні кругові ходи через підборіддя та потилицю, які закріплюють пов’язку;
• — при необхідності, для більш надійної фіксації пов’язки, можна повторити циркулярний тур навколо голови і знову накласти кілька вертикальних турів бинта;
• — закінчують пов’язку туро навколо голови.

Примітка: при накладанні цієї пов’язки можна послідовно чередувати вертикальні та горизонтальні тури.

Ш Пов’язка на голову"шапочка Гіппократа" може бути застосована для закриття волосистої частини голови.

Методика накладання пов’язки:

• — для цієї пов’язки готують бинт з двома головками шириною 7 — 10 см і довжиною 5 — 7 м;
• — середину бинта накладають на чоло і обидві головки його ведуть на ділянку потилиці;
• — на потилиці бинт перехрещують, після чого правою головкою бинта продовжують циркулярний хід, а лівою — виконують повздовжній хід через середню частину голови на чоло;
• — тут круговим туром правої головки бинта прикривають повздовжній хід і, зробивши перегин, ведуть його на потилицю, прикриваючи частково (на ½ — 2/3) попередній хід, де перегинають через круговий хід і ведуть назад, прикриваючи іншу сторону першого ходу;
• — такі чередування повздовжніх та циркулярного ходів продовжують доти, поки не буде закрита вся ділянка голови;
• — пов'язку закріплюють круговим ходом бинта.

Бинтові пов’язки на грудну клітку та молочну залозу Ш Спіральна пов’язка на грудну клітку застосовується при наданні першої допомоги при пораненні грудної клітки.

Методика накладання пов’язки:

• — для цієї пов’язки використовується широкий бинт (10 — 15 см);
• — відривають частину бинта довжиною до 2 метрів, перекидають через надпліччя. Кінці бинта опускають донизу і до середини;
• — пов'язку накладають, починаючи туго бинтувати грудну клітку циркулярними турами з нижніх відділів;
• — кожний наступний тур піднімається вгору і прикриває попередні наполовину або на дві третини;
• — останній тур закріплюють циркулярно і кінець бинта зав’язують;
• — кінці відірваної частини бинта піднімають вгору і зав’язують на протилежному надпліччі (ця стрічка бинта підтримує пов’язку і не дає їй зсунутись донизу).
• Ш Хрестоподібну (8 — подібна) пов’язку на грудну клітку застосовують для надання допомоги при травмі верхніх відділів грудної клітки.

Методика накладання пов’язки:

• — пов'язку починають кількома круговими ходами навколо грудної клітки;
• — потім бинт ведуть косо по спині через праве через праве надпліччя і косо вниз на ліву бічну поверхню грудної клітки;
• — далі бинт ведуть горизонтально по спині до правої бічної поверхні грудей;
• — потім — по передній поверхні грудної клітки, перетинаючи попередній хід бинта, через ліве надпліччя на спину косо вниз, також перетинаючи попередній хід бинта;
• — надалі повторюють тури бинта;
• — закінчують пов’язку циркулярним фіксуючим туром на рівні першого ходу бинта.
• Ш Пов’язка на молочну залозу застосовується при пораненнях молочної залози, при маститах, після операції та ін.

Методика накладання пов’язки:

• — для цієї пов’язки краще використовувати широкий бинт;
• — при накладанні пов’язки на праву молочну залозу голівка бинта перебуває в правій руці і тури бинта ведуть зліва направо;
• — при бинтуванні лівої молочної залози голівка бинта перебуває в лівій руці і тури бинта ведуть справа наліво;
• — пов'язку накладають із двох — трьох фіксуючих турів циркулярно навколо грудної клітки безпосередньо під молочною залозою;
• — потім бинт іде косо вгору по нижньомедіальній поверхні залози, піднімаючи її, переходить на здорове надпліччя, а звідти опускається косо по спині до пахвової западини на стороні молочної залози, яка бинтується;
• — з пахвової западини хід бинта триває на латеральну поверхню молочної залози і переходить у циркулярний навколо грудної клітки.
• — далі бинт знову ведуть косо вгору через молочну залозу, повторюючи попередні ходи, поки пов’язка не прикриє молочну залозу повністю;
• — пов'язку закінчують горизонтальними циркулярними ходами навколо грудної клітки.

Пов’язки на верхню кінцівку Ш Спіральна пов’язка на палець застосовується у тих випадках, коли немає необхідності закривати пов’язкою кінчик пальця.

Методика накладання пов’язки:

• — для цієї пов’язки використовують вузький бинт (шириною 2 — 3см);
• — фіксуючі тури бинта накладають циркулярно на ділянці зап’ястя;
• — потім хід бинта йде косо через тил кисті до кінчика пальця;
• — палець обвивають спіральними ходами, що йдуть від кінця пальця до його основи;
• — далі бинт направляють через тил кисті до зап’ястя, де завершують

пов’язку круговими ходами.

Ш Пов’язка, що повертається, на палець застосовується для закриття всього пальця.

Методика накладання пов’язки:

• — для цієї пов’язки використовують вузький бинт (шириною 3 — 5см);
• — роблять 2 — 3 фіксуючих тури в ділянці променезап’ясткового суглоба;
• — далі бинт ведуть по тильній поверхні кисті до кінчика пальця, де загортають на долонну поверхню основи пальця;
• — по долонній поверхні пальця повертаються до кінчика з переходом на тильну поверхню основи пальця;
• — по тильній поверхні пальця бинт ведуть до пучки і круговими спіральними турами бинта закріплюють перев’язний матеріал на пальці;
• — далі по тилу кисті бинт ведуть до ділянки променезап’ясткового суглоба, де закріплюють його двома циркулярними турами.
• Ш Колосоподібна пов’язка на перший палець

Методика накладання пов’язки:

• — для цієї пов’язки використовують вузький бинт (шириною 3 — 5см);
• — навколо зап’ястя починають фіксуючими турами;
• — далі через тил кисті бинт ведуть до кінця пальця, обводять його у вигляді спіралі і по тилу кисті переходять на зап’ястя;
• — після циркулярного тура навколо зап’ястя знову ведуть бинт на палець, розташовуючи його трохи проксимальніше накладених ходів;
• — при необхідності можна повторити ходи, поступово просуваючись до основи пальця;
• — закінчують пов’язку круговими турами бинта навколо зап’ястя.
• Ш Пов’язка на всі пальці кисті («лицарська рукавичка») застосовується у тих випадках, коли потрібне бинтування усіх пальців кисті (при опіках, шкірних захворюваннях і т.п.)

Методика накладання пов’язки:

• — для цієї пов’язки використовують вузький бинт (шириною 3 — 5см);
• — на лівій кисті пов’язку починають із п’ятого пальця, а на правій — з першого;
• — при накладанні пов’язки кисть перебуває в положенні пронації (долонею вниз);
• — пов'язку починають із фіксуючих турів навколо зап’ястя;
• — потім на 2−5-й пальці накладають пов’язки за методикою спіральної пов’язки на палець, при цьому при переході бинта з пальця на палець необхідно робити круговий тур навколо зап’ястя;
• — на перший палець накладається колосоподібна пов’язка;
• — завершується накладання пов’язки циркулярним туром навколо зап’ястя.
• Ш Хрестоподібна (8 -подібна) пов’язка на тил кисті застосовується у тих випадках, коли немає необхідності у бинтуванні пальців.

Методика накладання пов’язки:

• — для пов’язки використовується бинт шириною 5 — 7 см;
• — пов'язку починають із фіксуючих турів навколо зап’ястя;
• — потім бинт ведуть по тилу кисті до долоні до рівня дистальних голівок п’ясткових кісток, утворюючи 8-подібні ходи, які перехрещуються на тилу кисті;
• — подібні тури повторюють до повного закриття тильної та долонної поверхонь кисті;
• — закінчують пов’язку круговими ходами навколо зап’ястя.
• Ш Пов’язка на тил, що повертається, застосовується тоді, коли необхідно накласти пов’язку на всю кисть без окремого бинтування кожного пальця (наприклад, при наданні першої допомоги при опіку кисті).

Методика накладання пов’язки:

• — для пов’язки використовується бинт шириною 5 — 7 см;
• — накладають 2−3 кругових тури бинта на ділянці променезап’ясткового суглоба;
• — притискаючи бинт першим пальцем лівої кисті, голівку бинта ведуть по тилу кисті до кінчиків пальців;
• — перекидають через кінці пальців і ведуть по долонній поверхні до

променезап’ясткового суглоба, де притискають бинт другим — третім пальцями лівої кисті;

• — повторюють подібні тури бинта до повного закриття пальців;
• — потім бинт ведуть від променезап’ясткового суглоба по тилу кисті до кінчиків пальців і спіральних ходів, закріплюють пов’язку від кінчиків пальців до променезап’ясткового суглоба, де і фіксують бинт.
• Ш Спіральна пов’язка на передпліччі застосовується при необхідності закрити пов’язкою передпліччя.

Методика накладання пов’язки:

• — для пов’язки використовується бинт шириною 5 — 7 см;
• — через конічну форму передпліччя пов’язка виконується за типом спіральної з перегинами;
• — бинтування починають 2−3-ма турами навколо променезап’ясткового суглоба;
• — далі бинт ведуть спірально в проксимальному напрямку, прикриваючи на 2/3 кожен попередній хід;
• — враховуючи конічну форму передпліччя, вдаються до перегинів бинта, для цього першим пальцем лівої кисті притримують його нижній край і виконують перегин до себе під кутом 45є так, щоб верхній край бинта став нижнім;
• — перегини необхідно виконувати, по можливості, поза зоною рани;
• — закінчують пов’язку двома — трьома циркулярними турами біля ліктьового суглоба.
• Ш Черепашача пов’язка циркулярними турами бинта на плечі застосовується для закриття ушкоджень у зоні ліктьового суглоба.

Методика накладання пов’язки:

• — для пов’язки використовується бинт шириною 5 — 7 см;
• — пов'язку накладають після згинання руки в ліктьовому суглобі під прямим кутом;
• — розрізняють два види черепашачої пов’язки: розбіжна і збіжна;
• а) розбіжна черепашача пов’язка накладається таким чином:
  • — фіксуючі тури бинта накладають у ділянці середини ліктьового суглоба через ліктьовий відросток;
  • — потім тури бинта розбігаються, лягаючи то вище, то нижче фіксуючих, прикриваючи на 2/3 кожен попередній тур;
  • — закінчують пов’язку циркулярними турами бинта на плечі;
• б) збіжна черепашача пов’язка накладається таким чином:
  • — фіксуючий тур накладають у верхній третині передпліччя;
  • — потім бинт ведуть косо по поверхні зігнутого суглоба на задню поверхню плеча, огинаючи його вище ліктьового суглоба;
  • — бинт повертають через поверхню суглоба на передпліччя, прикриваючи перші тури на 2/3;
  • — далі ходи бинта ведуть подібним чином, зближаючись до центру та перехрещуючи на стороні суглоба;
  • — закінчують пов’язку циркулярними турами бинта на плечі.
• Ш Колосоподібна пов’язка на ділянку плечового суглоба застосовується для утримання перев’язного матеріалу в ділянці надпліччя, підключичної і пахвової ділянки.

Методика накладання пов’язки:

• — для пов’язки використовується бинт шириною 10 — 12 см;
• — колосоподібна пов’язка може бути висхідною і низхідною;
• а)висхідна колосоподібна пов’язка:
  • — фіксуючі тури бинта накладаються циркулярно у верхній третині плеча;
  • — потім тур бинта ведуть по зовнішній стороні плеча через ділянку плечового суглоба на надпліччя і по спині в пахвову ділянку протилежної сторони;
  • — далі бинт спрямовують косо вгору по передній поверхні грудей до надпліччя і ділянки суглоба хворої сторони;
  • — обводять його по задній поверхні і опускаються в пахвову ділянку, звідки бинт спрямовують по зовнішній поверхні плечового суглоба, прикриваючи 2/3 попереднього ходу;
  • — далі бинт знову ведуть по спині, косо вниз у пахвову ділянку протилежної сторони і продовжують повторювати ходи, поки не буде закрита вся ділянка суглоба і надпліччя;
  • — закріплюють пов’язку циркулярними ходами у верхній третині плеча.
• б) низхідна колосоподібна пов’язка:
  • — фіксуючі ходи починають циркулярно у верхній третині грудної клітки;
  • — надалі тури бинта на ділянку суглоба починають ближче до шиї і поступово опускаються до верхньої третини плеча, прикриваючи знизу кожен хід на 2/3;
  • — закріплюють пов’язку циркулярними турами у верхній третині плеча.
• Ш Пов’язка Дезо застосовується для фіксації верхньої кінцівки до тулуба (найчастіше при наданні першої допомоги хворим із переломом ключиці, вивихом плеча).

Методика накладання пов’язки:

• — для пов’язки використовується бинт шириною 10 — 12 см;
• — при переломі ключиці попередньо в пахвову ділянку вкладають ватно-марлевий валик для запобігання зсуву відламків;
• — перед накладанням пов’язки рука згинається в ліктьовому суглобі під прямим кутом і приводиться до тулуба;
• — пов'язку починають циркулярними ходами бинта через середню третину плеча навколо грудної клітки;
• — потім хід бинта спрямовують із пахвової западини здорової сторони на хворе надпліччя і вертикально вниз по спині під передпліччя;
• — далі хід бинта огинає передпліччя і йде в пахвову западину здорової сторони, а потім по спині на хворе передпліччя і вниз під лікоть;
• — обвівши лікоть спереду назад, тур бинта ведуть по спині в пахвову западину здорової сторони, переходячи на горизонтальний тур навколо грудної клітки через середину плеча;
• — далі повторюють попередні тури по три-чотири рази і кінець бинта закріплюють навколо грудної клітки.

Пов’язки на ділянки живота, таза та нижні кінцівки Бинтові пов’язки на ділянку живота застосовується рідко, тому що перевага віддається клейовим пов’язкам. Бинтування живота іноді застосовують після операції. Зазвичай використовується широкий бинт (не менше 10см), а пов’язка накладається за типом спіральної.

Ш Колосоподібна пов’язка на ділянку таза застосовується для закриття пахвової ділянки, зовнішньої бічної поверхні і ділянки сідниць.

Методика накладання пов’язки:

• — для пов’язки використовується бинт шириною 10 — 12 см;
• — фіксуючі тури бинта накладають навколо тулуба нижче пупка;
• — потім бинт ведуть зліва направо косо ззаду наперед по бічній поверхні середньої третини правого стегна, огинаючи його;
• — далі тур бинта повертають косо вгору і внутрішньо, перетинаючи в паховій ділянці попередній тур, і далі ведуть над гребенем здухвинної кістки ліворуч, потім по задній поверхні тулуба і знову на пахову ділянку, повторюючи попередні тури бинта і прикриваючи кожний із них на 2/3;
• — пов'язку закінчують циркулярними ходами навколо тулуба.
• Ш Колосоподібна пов’язка на ділянку кульшового суглоба накладається подібним чином, але при цьому:
  • — фіксуючі тури накладають циркулярно в середній третині стегна;
  • — за способом накладання вона ідентична колосоподібній пов’язці на ділянку плечового суглоба.
• Ш 8 — подібна пов’язка на лобок (ділянку промежини) застосовується головним чином після операцій на прямій кишці, сечівнику і при запальних процесах даної ділянки.

Методика накладання пов’язки:

• — для пов’язки використовується бинт шириною 10 — 12 см;
• — фіксуючі тури починають циркулярно навколо живота;
• — потім ходи бинта накладають за типом 8 — подібних навколо верхньої третині стегон, що перехрещуються на лобку або на промежині;
• — завершують пов’язку закріплюючими турами навколо живота.
• Ш Спіральна пов’язка на стегно або гомілку накладається за принципом спіральної пов’язки на передпліччя (з перегинами).

Методика накладання пов’язки:

• а) спіральна пов’язка на гомілку:
  • — фіксуючий тур накладають циркулярно в нижній третині гомілки над щиколотками;
  • — далі тури бинта переходять у висхідні спіральні, кожен з яких прикриває попередній тур на 2/3;
  • — перегини бинта виконуються в міру необхідності, по можливості - поза зоною рани;
  • — закінчують пов’язку круговими ходами бинта у верхній третині гомілки;
• б) спіральна пов’язка на стегно:
  • — фіксуючий тур накладають циркулярно в нижній третині стегна;
  • — далі тури бинта ведуть вгору спірально, прикриваючи на 2/3попередній тур;
  • — перегини бинта виконують у міру необхідності, як правило, поза зоною рани;
  • — закінчують пов’язку переходом на циркулярні ходи бинта навколо живота (для кращої фіксації пов’язки).
• Ш Черепашача пов’язка на ділянку колінного суглоба застосовується для закриття ділянки колінного суглоба і підколінної ямки.

Методика накладання пов’язки:

• — для пов’язки використовується бинт шириною 7 — 10 см;
• — пов'язка має два різновиди: розбіжна (застосовується частіше) і збіжна;
• — методика накладання пов’язки аналогічна черепашачій пов’язці на ділянку ліктьового суглоба;
• — ходи бинта утворюють перехрест на задній поверхні, у зоні підколінної ямки.
• Ш 8 — подібна пов’язка на гомілковостопний суглоб досить поширена при наданні допомоги хворим із травмою суглоба (розрив зв’язок, підвивих і т.п.).

Методика накладання пов’язки:

• — для пов’язки використовується бинт шириною 7 — 10 см;
• — починають пов’язку із кругових ходів бинта над щиколотками;
• — далі бинт спрямовують через тил стопи (у середній її третині) на підошву циркулярно навколо стопи;
• — знову повертають бинт по тилу стопи косо на гомілку, перетинаючи попередній хід;
• — повторюючи 8-подібні ходи, закривають ділянку гомілковостопного суглоба;
• — закінчують пов’язку круговими ходами бинта над щиколотками.

Примітка: перед накладанням пов’язки стопа повинна бути зігнута під прямим кутом.

Ш Черепашача пов’язка на ділянку п’яти застосовується у тих випадках, коли необхідно закрити ділянку п’яти, залишаючи відкритими інші відділи стопи.

Методика накладання пов’язки:

• — для пов’язки використовується бинт шириною 5 — 7 см;
• — перший тур бинта йде через п’яту і тил гомілковостопного суглоба циркулярно;
• — наступні тури накладаються в одну та іншу сторони від першого;
• — ці ходи можна доповнити турами, що йдуть по бічній поверхні п’яти з переходом на підошовну поверхню і тил стопи;
• — закінчують пов’язку круговими ходами бинта над щиколотками.
• Ш Пов’язка на стопу, що повертається, застосовується для закриття всієї поверхні стопи і ділянки гомілковостопного суглоба.

Методика накладання пов’язки:

• — для пов’язки використовується бинт шириною 5 — 7 см;
• — фіксуючі тури бинта накладають циркулярно в ділянці щиколоток;
• — потім накладають кілька поздовжніх ходів, що йдуть по бічних поверхнях стопи від п’яти до пальців;
• — далі бинт ведуть по тилу стопи до кінчиків пальців і спіральними турами бинта прибинтовують поздовжні ходи на всьому протязі стопи, а на ділянку гомілковостопного суглоба накладають 8-подібні тури;
• — закріплюють пов’язку круговими ходами над щиколотками.
• Ш Спіральна пов’язка на перший палець стопи

Методика накладання пов’язки:

• — для пов’язки використовується бинт шириною 4 — 5 см;
• — починають пов’язку з фіксуючих турів над щиколотками;
• — потім бинт ведуть по тильній поверхні стопи до кінчика першого пальця, який закривається спіральними ходами;
• — від основи пальця по тилу стопи бинт ведуть до ділянки щиколоток, де й закріплюють пов’язку циркулярними ходами бинта.
• Ш Пов’язка на ампутаційну куксу гомілки або стегна.

Методика накладання пов’язки:

• — для пов’язки використовується бинт шириною 5 — 7 см;
• — пов'язку починають фіксуючими круговими ходами вище кукси;
• — потім, зробивши перегин бинта на передній поверхні, його ведуть у поздовжньому напрямку вниз, закриваючи куксу, і по задній поверхні продовжують хід бинта у зворотному напрямку до циркулярного ходу;
• — виконують чередування поздовжніх ходів бинта, що повертаються, з фіксуючими циркулярними його ходами доти, поки вся кукса не буде закрита пов’язкою;
• — з метою кращої фіксації пов’язки перед її накладанням шкіру на місці майбутніх циркулярних ходів змазують клеєм (креолом);
• — при короткій куксі стегна перші фіксуючі тури бинта рекомендується проводити навколо живота в нижній його ділянці, а потім переходити на стегно.

Косинкові пов’язки Косинка має трикутну форму, виготовляється з різних тканин і має:

• — основу — найдовша сторона косинки;
• — верхівку — кут напроти основи;
• — кінці - два інших кути;
• — середину — частина косинки, що розташована між основою і верхівкою.

Косинкова пов’язка є розповсюдженим видом пов’язок при наданні першої медичної допомоги, особливо при масових травмах. За допомогою однієї або кількох пов’язок можна швидко накласти пов’язку на будь-яку частину тіла.

Ш Підтримуюча косинкова пов’язка для руки застосовується для підвішування руки при травмі передпліччя та кисті.

Методика накладання пов’язки:

• — косинка укладається на передню поверхню тіла таким чином, щоб один кінець лежав на надпліччі ушкодженої сторони, основа розташовувалась уздовж середньої осі тіла, верхівка звернена до ліктя, а інший кінець вільно звисав;
• — ушкоджену руку, зігнуту в ліктьовому суглобі під прямим кутом, обережно укладають таким чином, щоб ділянка ліктя розташовувалася на середині косинки;
• — нижній кінець косинки поміщають на надпліччя здорової сторони, обидва кінці підтягують і зав’язують у ділянці задньої поверхні шиї;
• — верхівка огинає ліктьовий суглоб, загортається на плече і фіксується шпилькою.
• Ш Косинкова пов’язка на ділянку плечового суглоба застосовується для закриття ушкоджень у ділянці суглоба.

Методика накладання пов’язки:

• — для пов’язки необхідно мати дві косинки або одну косинку і шматок бинта;
• — косинка укладається на ділянку суглоба таким чином, щоб середина її прикривала ділянку суглоба, верхівка розташовувалася на надпліччі ушкодженої сторони, основа — на плечі;
• — кінці косинки проводять навколо плеча і зав’язують;
• — верхівку косинки закріплюють за допомогою іншої косинки, складеної галстуком, або шматка бинта, накладених на надпліччя цієї ж сторони та проведену через пахвову ділянку здорової сторони;
• — верхівку підтягують, перегинають і фіксують шпилькою.
• Ш Косинкова пов’язка на кисть застосовується для закриття кисті при наданні першої допомоги, наприклад, при опіку.

Методика накладання пов’язки:

• — кисть укладають на середину косинки долонною поверхнею вниз, при цьому основа косинки повинна бути на рівні нижньої третини передпліччя;
• — верхівку косинки загортають на тил кисті і передпліччя;
• — кінці обертають навколо нижньої третини передпліччя та зав’язують;
• — верхівку загортають на кисть і фіксують шпилькою.
• Ш Косинкова пов’язка на стопу застосовується для закриття всієї стопи.

Методика накладання пов’язки:

• — середину косинки кладуть на підошовну поверхню стопи, а основу розташовують по задній поверхні нижньої третини гомілки;
• — верхівку загортають на тил стопи і гомілку;
• — кінці косинки обертають навколо нижньої третини гомілки і зав’язують;
• — верхівку косинки загортають на тил стопи, прикриваючи вузол, і закріплюють шпилькою.
• Ш Косинкова пов’язка на кульшовий суглоб застосовується для закриття ділянки кульшового суглоба та сідниці.

Методика накладання пов’язки:

• — для пов’язки необхідно мати дві косинки або одну косинку і шматок бинта;
• — косинку укладають серединою на ділянку суглоба, основою донизу, а верхівкою вгору;
• — кінці косинки зав’язують навколо стегна у верхній його третині;
• — верхівку косинки піднімають вгору і фіксують навколо тулуба іншою косинкою, складеною галстуком, або за допомогою шматка бинта;
• — після цього загортають донизу і фіксують шпилькою.
• Ш Косинкова пов’язка на сідничні ділянки застосовується для закриття обох сідничних ділянок та промежини.

Методика накладання пов’язки:

• — основу косинки укладають на поперекову ділянку, а серединою закривають сідничні ділянки;
• — верхівку загортають через промежину на живіт, де і закріплюють, зав’язуючи кінці косинки.
• Ш Косинкова пов’язка на голову застосовується для закриття волосистої ділянки голови.

Методика накладання пов’язки:

• — основу косинки укладають на потиличну ділянку;
• — серединою косинки прикривають ділянку склепіння черепа, а верхівка лягає на чоло;
• — кінці косинки зав’язують на чолі, а верхівку загортають догори так, що вона прикриває вузол, і закріплюють її шпилькою.
• Ш Косинкова пов’язка на молочну залозу застосовується при маститах, пораненнях, операціях на молочній залозі.

Методика накладання пов’язки:

• — основу косинки укладають косо під молочну залозу по перехідній складці;
• — верхівку перекидають через надпліччя хворої сторони;
• — кінці зав’язують на спині і до них шпилькою фіксують верхівку косинки.

Пращоподібні пов’язки Праща являє собою смужку матерії (частіше марлі) довжиною 1,0−1,2 м, шириною 10 — 15 см, кінці якої поздовжньо розрізані з обох боків, не доходячи до середини.

У такої пов’язки є чотири кінця і середня частина, що призначена для прикриття ушкодженої ділянки поверх перев’язного матеріалу (пов'язка зручна для накладання на виступаючі частини — ніс, підборіддя, тім'яна ділянка, потилиця, а також на ділянку промежини).

Ш Пращоподібна пов’язка на ніс.

Методика накладання пов’язки:

• — середину пращоподібної пов’язки кладуть на ніс у поперечному напрямку;
• — верхні кінці проводять нижче вушних раковин і зав’язують на задній поверхні шиї;
• — нижні кінці розташовують вище вушних раковин і зав’язують на потилиці.
• Ш Пращоподібна пов’язка на підборіддя.

Методика накладання пов’язки:

• — середину пращі укладають на підборіддя в поперечному напрямку до обличчя таким чином, що верхня частина середини пращі охоплює підборіддя, а нижня — підщелепну ділянку;
• — верхні кінці проводять нижче вушних раковин і зав’язують на шиї;
• — нижні кінці проводять над вушними раковинами і зав’язують на тім'яній ділянці.
• Ш Пращоподібна пов’язка на потиличну ділянку.

Методика накладання пов’язки:

• — середину пращі кладуть на потиличну ділянку;
• — верхні кінці ведуть донизу і зав’язують у ділянці підборіддя;
• — нижні кінці ведуть уперед догори і зав’язують на чолі вище надбрівних дуг.
• Ш Пращоподібна пов’язка на тім'яну ділянку.

Методика накладання пов’язки:

• — середину пращі кладуть на тім'яну ділянку;
• — передні кінці ведуть донизу і назад і зав’язують на шиї нижче потиличного горба;
• — задні кінці ведуть донизу вперед і зав’язують у ділянці підборіддя.
• Ш Пращоподібна пов’язка на промежину.

Методика накладання пов’язки:

• — шматок бинта зав’язують навколо тулуба у вигляді пояса;
• — середину пращі поміщають на промежину;
• — два передніх кінці прив’язують до пояса на деякій відстані один від одного;
• — два задніх кінці ідентичним способом закріплюють на поясі позаду.

Клейові пов’язки Клеолова пов’язка застосовується як вторинна для фіксації первинної пов’язки. Клеол складається з 45 частин каніфолі, 1 частини рослинної олії, 37 частин 95% етилового спирту і 17 частин ефіру.

Техніка накладання клеолової пов’язки:

• — навколо накладеної на рану первинної пов’язки шкіру змазують ватним тампоном, змоченим креолом;
• — очікують 1−2хвилини, поки клеол трохи підсохне:
• — марлеву серветку натягують над первинною пов’язкою, щільно притискають до ділянок шкіри, змазаних креолом;
• — надлишкові краї серветки, що не пристали до шкіри, обрізають ножицями.

Пов’язки із застосуванням плівкотвірних препаратів.

В основі цих пов’язок лежать різні полімери, які після нанесення на шкіру швидко висихають і утворюють захисну плівку (застосовують такі пов’язки на післяопераційні рани, що гояться первинним натягом, і не рекомендується їх застосовувати для покриття великих ушкоджень шкірних покривів, кровоточивих, мокнучих і забруднених ран, а також при наявності запальних змін у зоні рани).

Ліфузол:

• — наносять на лінію швів розпилюванням з балона протягом 1−2секунд;
• — через 30 секунд на шкірі утвориться міцна прозора еластична плівка;
• — розпилювання повторюють 2−3 рази з інтервалом 30 секунд;
• — плівка добре утримується на шкірі протягом 6−8 днів;
• — плівка може бути видалена спиртом, ефіром, ацетоном.

Переваги ліфузолу:

• — простота застосування препарату;
• — швидкість накладення пов’язки, економія перев’язного матеріалу;
• — можливість спостерігати за станом рани без зміни пов’язки;
• — водонепроникність плівки, що дозволяє мити хворих.

Наклейки із целофану:

• — застосовуються для герметичної ізоляції рани при прийомі ванни або душу;
• — після закриття рани первинною пов’язкою шкіру навколо змазують креолом на ширину не менше 1 см;
• — поверх пов’язки накладають шар целофану (без складок) і щільно притискають;
• — через 5 хвилин наклейка висихає, і хворий може приймати душ або ванну;
• — знімають целофан після протирання по краях спиртом або бензином.

Лейкопластирні пов’язки Лейкопластир застосовується для фіксації первинної пов’язки на рані.

Методика накладання пов’язки:

• — на рану накладають стерильну первинну пов’язку;
• — кількома смужками лейкопластиру, що повинен виходити за краї первинної пов’язки по обидва боки на кілька сантиметрів, щільно фіксують пов’язку;
• — смужки лейкопластиру можна розташовувати паралельно, хрестоподібно, зіркоподібно тощо.
• — перед накладанням лейкопластирної пов’язки волосся на шкірі навколо рани слід поголити.

Клінічні завдання Завдання № 1.

У хворого рана в ділянці правого променезап’ясткового суглоба. Яку пов’язку слід використати для надання допомоги постраждалому?

А — Хрестоподібну на тил кисті.

Б — Циркулярну на ділянку суглоба.

В — Пов’язку, що повертається, на кисть.

Г — Пов’язку Дезо.

Д — Використати лейкопластир.

Завдання № 2.

Хворому з вивихом плеча необхідно надати першу допомогу на місці травми. Яку пов’язку слід застосувати в цьому випадку?

А — Колосоподібну на плечовий суглоб.

Б — Косинкову на плечовий суглоб.

В — Пов’язку Дезо.

Г — Циркулярну на ділянку плечового суглоба.

Д — Циркулярну на ділянку плеча та ліктьового суглоба.

Завдання № 3.

У лікарню звернувся хворий із нагноєнням рани, що знаходиться на задній поверхні шиї. Яку бинтову пов’язку слід при цьому застосувати?

А — Хрестоподібну на потилицю.

Б — Вуздечку.

В — Циркулярну навколо шиї.

Г — Пов’язку Дезо.

Д — «Неаполітанську» шапочку.

Завдання № 4.

У потерпілого п’ять ран в ділянці волосистої частини голови. Яку пов’язку необхідно застосувати в цьому випадку?

А — Косинкову на голову.

Б — Чепець.

В — «Неаполітанську» шапочку.

Г — Використати лейкопластир.

Д — Пов’язки на основі креолу.

Відповіді на клінічні завдання.

Завдання № 1. Правильна відповідь Б.

Обґрунтування правильної відповіді: циркулярну на ділянку суглоба є оптимальною.

Завдання № 2. Правильна відповідь В.

Обґрунтування правильної відповіді: пов’язку Дезо більш надійно фіксує плечовий суглоб.

Завдання № 3. Правильна відповідь А.

Обґрунтування правильної відповіді: хрестоподібна на потилицю є оптимальною.

Завдання № 4. Правильна відповідь Б.

Обґрунтування правильної відповіді: для волосистої частини голови чепець є спеціальною пов’язкою.

Тести самоконтролю знань.

1. Яку бинтову пов’язку при наданні першої допомоги слід використати у хворого з переломом нижньої щелепи ?

А — Чепець.

Б — Вуздечку.

В — Пращоподібну.

2. У хворого фурункул на передній черевній стінці. Яку пов’язку слід накласти?

А — Косинкову.

Б — Бинтову В — Лейкопластирну.

3. Яку бинтову пов’язку слід накласти потерпілому з раною нігтьової фаланги І пальця?

А — Спіральну.

Б — Пов’язку, що повертається.

В — Циркулярну.

4. Яку бинтову пов’язку слід накласти хворому із запальним процесом нігтьової фаланги ІІ пальця лівої кисті?

А — Спіральну.

Б — Пов’язку, що повертається.

В — Циркулярну.

5. У чоловіка відірвані пальці лівої кисті. Як називається пов’язка, що лікар може використати для надання першої допомоги?

А — Хрестоподібна на кисть.

Б — Спіральна на кисть.

В — Пов’язку, що повертається, на куксу.

6. У хворого укушені рани правого передпліччя. Яка бинтова пов’язка може бути використана лікарем для надання допомоги постраждалому?

А — Спіральна з перегинами.

Б — Циркулярна.

В — Повзуча.

7. Хворому проведена операція з приводу гідраденіту в правій пахвовій ділянці. Яку бинтову пов’язку йому можна накласти?

А — Пов’язку Дезо.

Б — Низхідну колосоподібну.

В — Циркулярну.

8. У хворого рана верхньої третини правого стегна в ділянці великого вертлюга. Яку бинтову пов’язку слід накласти постраждалому?

А — Колосоподібну.

Б — Спіральну.

В — Циркулярну.

9. У хворого перелом в середній третині правого плеча. Яку бинтову пов’язку можна застосувати для іммобілізації?

А — Пов’язку Дезо.

Б — Колосоподібну.

В — Циркулярну.

10. При ходьбі жінка оступилася, з’явився гострий біль у лівому гомілковому гомілковостопному суглобі. Яку бинтову пов’язку можна застосувати для полегшення стану хворої?

А — Пов’язку, що повертається, на кисть.

Б — 8-подібну на гомілковостопний суглоб.

В — Черепашачу на ділянку п’яти.

11. Важким гострим предметом, що впав на стопу, у працівника були відсічені три пальці. Яку найкраще накласти бинтову пов’язку при наданні першої медичної допомоги?

АПов’язку, що повертається.

Б — Спіральну.

В — Циркулярну.

Відповіді на завдання. 1 — Б, 2 — В, 3 — Б, 4 — Б, 5 — В, 6 — А, 7 — Б, 8 — А,.

9 — А, 10 — Б, 11 — А.