Біологічні особливості свиней

Свинарство — найбільш скороспіла і вигідна галузь тваринництва. Ця перевага пояснюється біологічними особливостями свиней. Поживні речовини корму з розрахунку на 1 кг приросту свині використовують значно краще, ніж інші види тварин, крім бройлерів. Так, свиня переробляє на продукцію 20% поживних речовин корму, корова — 15, птиця на яйце — 7, а на м’ясо — лише 5, бички на відгодівлі і ягнята — 4%. Щоб одержати 1 кг коров’ячого масла, слід згодувати корові 25—26 корм, од., а свиня дає 1 кг сала при витраті 6—8 корм. од. Рівномірне відкладання жиру по всьому тілу — найцінніша біологічна якість свиней.

Свині відрізняються від інших видів тварин високою плодючістю. В хороших умовах утримання при збалансованій біологічно повноцінній годівлі свиноматки дають за один опорос 10—12 повноцінних поросят. Бувають випадки, коли свиноматки за опорос давали 32—34 живих поросяти. У Китаї матка породи тейху дала за опорос 42 поросяти, а за все життя — 216 поросят (О. М. Бетін). В Угорщині від свиноматки (за 22 роки життя дала 46 опоросів) одержано 416 поросят.

У свиней короткий період супоросності (112—118 днів) і підсосу (26—60 днів), що дає змогу за 2 опороси одержати 25 поросят від свиноматки за рік.

Свиням властива скоростиглість. Тварини сучасних порід, особливо помісні, за повноцінної годівлі і нормальних умов утримання здатні досягти маси 100—120 кг у віці 6—7 міс., щодоби даючи прирости 550—650 г.

Поросята народжуються з живою масою 1 —1,3 кг. При правильних годівлі й утриманні вони до 8—10-місяч-. ного віку збільшують свою масу приблизно в 100 разів.

Ремонтні свинки досягають статевої зрілості у віці 5—5,6 міс., у віці 8—9 міс. вони фізіологічно зрілі і можуть запліднюватись, а у віці 12—13 міс. уже від них одержують приплід. Приплід зароджується фізіологічно недозрілим (слабкі шлункові соки, недосконала терморегуляція).

Свині хворіють на ті ж хвороби, що й люди. У перші дні життя вони потребують високої температури середовища. Молочні залози свиноматок за анатомічною будовою відрізняються від залоз інших ссавців. Вони не мають молочних цистерн і тому виділяють молоко тільки у період ссання поросятами. Чим дружніше поросята ссуть матку, тим більше молока виробляє залоза.

Виділення молока триває до ЗО с. Порося за кожне ссання одержує 20—ЗО г молока, для приросту його на 1 кг воно споживає 4,57—4,6 кг молока. Ссуть поросята приблизно щогодини. Молозиво і молоко свиноматок мають високу концентрацію поживних речовин.

За типом будови травної системи свині належать до шлункового ферментативного типу травлення, мають однокамерний шлунок. Вони чутливі до солей (надмірною кількістю солі можна отруїти свиню), не терплять алкоголю.

У свиней значно вищий забійний вихід (75—85%), у свинині значно більша кількість їстівної сухої речовини. Свинина має високі смакові якості. При засолюванні, коптінні смак м’яса поліпшується.

Свині — всеїдні тварини. Вони охоче поїдають не тільки звичайні корми, а й відходи кухонь та їдалень, олійної, м’ясної, рибоконсервної та молочної промисловостей. Вони добре пасуться, поїдаючи на пасовищах не тільки траву, а й жучків, личинки комах, червів, жолуді, гриби.^{Показник} оплати корму у свиней вищий, ніж у інших виді! тварин. На 1 кг приросту молоді підсвинки витрачають 3,5—4, дорослі свині — 6—7 корм, од., поступаючись тільки бройлерам.

Свині добре акліматизуються, легко пристосовуються до умов різних зон України. Свиня — єдина тварина, здатна загоряти на сонці. Це слід враховувати при організації літньо-табірного утримання свиней, щоб запобігти сонячним опікам тварин. Як і серце людини, серце свині робить 60—90 ударів за хвилину. Клапани серця свині можна пересаджувати людині. Кількість гемоглобіну, об'єм кров’яних тілець, будова артерій, жувального апарата, нирок, печінку, навіть зміна молочних зубів у свиней майже така сама, як у людини. У свиней добре розвинений нюх, вони чують запахи на глибині до 25 см, на відстані 5—6 м.