Організація роботи з функціонування системи управління охороною праці на підприємстві

• 1. Система управління охороною праці (СУОП) на підприємстві — це сукупність взаємопов'язаних правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів і управлінських рішень, спрямованих на запобігання аваріям, нещасним випадкам, професійним захворюванням, а також засобів, спрямованих на збереження життя, здоров’я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.
• 2. СУОП фактично є цільовою підсистемою загальної системи управління підприємством.
• 3. Об'єктом управління охороною праці є умови і стан охорони праці на всіх робочих місцях підприємства.
• 4. Метою впровадження СУОП є безпечні і нешкідливі умови праці для працівників на всіх виробничих процесах. При цьому повинно забезпечуватись не тільки своєчасне усунення будь-яких порушень нормативних актів з охорони праці, але й попередження можливості їх виникнення.
• 5. Основними принципами функціонування СУОП є:
  • · пріоритет життя і здоров’я працівників підприємства над результатами виробничої діяльності;
  • · єдиноначальність і повна відповідальність роботодавця за створення безпечних і нешкідливих умов праці;
  • · відповідальність заходів і засобів з охорони праці рівню потенційної небезпеки виробничих об'єктів і фактичному стану умов праці на робочих місцях;
  • · економічна зацікавленість роботодавця і працівників у поліпшенні умов і безпеки праці.
• 6. Управління охороною праці на підприємстві здійснюють:
  • · на підприємстві в цілому — роботодавець;
  • · в структурному підрозділі - керівник структурного підрозділу;
  • · на робочому місці - безпосередній керівник робіт.

Роботодавець повинен визначити і внести в посадові інструкції обов’язки з питань охорони праці для всіх своїх заступників, начальників відділів і служб, які йому підпорядковані безпосередньо.

• 7. Для проведення організаційно-методичної роботи з управління охороною праці та координації діяльності всіх структурних підрозділів щодо забезпечення на робочих місцях в кожному структурному підрозділі умов праці відповідно до нормативно-правових актів, забезпечення додержання законодавства щодо прав працівників створюється служба охорони праці.
• 8. На кожному рівні організаційної структури підприємства виконується управління охороною праці з використанням типових елементів управління: планування, організація, оперативне керівництво, координація, контроль, облік, аналіз, стимулювання.
• 9. Нормативною основою СУОП є: Конституція України, Закони України «Про охорону праці», «Про загальнообов’язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», Кодекс законів України про працю, законодавчі акти Верховної Ради України, укази і розпорядження Президента України, постанови, розпорядження Кабінету Міністрів України, накази спеціально уповноваженого центральним органом виконавчої влади з питань нагляду за охороною праці.

Інформаційною основою СУОП є: матеріали статистичної звітності, колективний договір і угода з охорони праці, приписи і матеріали перевірки наглядових органів, матеріали розслідування нещасних випадків і професійних захворювань.

• 10. Система управління охороною праці передбачає опрацювання і затвердження роботодавцем окремих нормативних документів: положень та інструкцій з питань охорони праці, які є обов’язковими для виконання на підприємстві.
• 11. На кожному рівні управління охороною праці вирішуються такі основні завдання:
  • · навчання безпечним методам праці;
  • · забезпечення безпеки устаткування і виробничих процесів;
  • · забезпечення належного утримання будівель і споруд;
  • · доведення санітарно-гігієнічних умов праці до вимог нормативних актів;
  • · забезпечення працівників засобами індивідуального і колективного захисту;
  • · оптимізація режимів праці і відпочинку;
  • · організація лікувально-профілактичного обслуговування працівників;
  • · профвідбір за окремими спеціальностями.
• 12. Для вирішення цих завдань необхідно:
  • · встановити єдиний порядок з планування, організації і контролю з охорони праці (умови праці, безпека праці, за дотриманням технологічних норм, правил експлуатації машин, механізмів, засобів виробництва, використання ЗІЗ);
  • · організувати збирання інформації про фактичний стан охорони праці;
  • · інформування працівників підприємства про стан умов праці, причини і наслідки аварій і нещасних випадків на робочих місцях, про результати профілактики роботи;
  • · використання економічних методів для підвищення зацікавленості працівників у впровадженні у виробництво безпечної техніки, технології, в дотриманні вимог правил, норм та інструкцій з охорони праці;
  • · вжиття заходів впливу, спрямованих на підвищення персональної відповідальності керівників і спеціалістів за забезпечення безпеки праці, робітників — за дотриманням вимог інструкцій за спеціальностями і видами виконуваних робіт.
• 13. Навчання, інструктажі і перевірка знань працівників з питань охорони праці здійснюється відповідно до ДНАОП.
• 14. Пропаганда питань охорони праці включає:
  • · створення куточків, кабінетів охорони праці;
  • · проведення днів охорони праці;
  • · демонстрування учбових фільмів з охорони праці;
  • · проведення оглядів, семінарів та ін.
• 15. Для забезпечення безпеки працівників від дії технологічного устаткування, засобів зв’язку та оргтехніки, електротехнічних і вентиляційних установок, систем тепло-, водоі газопостачання, будівельної техніки, транспортних засобів, підйомних машин і механізмів, що застосовуються або вводяться в експлуатацію, здійснюють:
  • · призначення осіб, відповідальних за утримання цього устаткування в безпечному стані;
  • · попередній (вхідний) контроль устаткування на відповідність вимогам норм і правил з охорони праці, на наявність сертифікатів відповідності;
  • · вивчення проектної і технічної документації та визначення заходів безпечної експлуатації устаткування у відповідних інструкціях;
  • · установлення порядку введення в експлуатацію нового устаткування або такого, що пройшло ремонт після відпрацювання амортизаційного терміну;
  • · своєчасне навчання персоналу, який обслуговує, використовує устаткування;
  • · організацію своєчасного проведення ремонтів і випробувань згідно з установленими нормативами.
• 16. Для устаткування підвищеної небезпеки встановлюється порядок введення в експлуатацію, організації нагляду, підтримки у справному і безпечному стані.

Виробниче устаткування і транспортні засоби, що вводяться в експлуатацію після реконструкції, повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.

17. Безпека виробничого процесу забезпечується при проектуванні, технічному переоснащенні, шляхом цілеспрямованої зміни технології робіт.

Проекти на будівництво, реконструкцію в розділі «Охорона праці» повинні мати вимоги безпеки виробничих процесів і передбачати усунення безпосереднього контакту з НВФ, ШВФ (небезпечний виробничий фактор, шкідливий виробничий фактор).

• 18. Безпека виробничого процесу забезпечується:
  • · вибором технологічних процесів;
  • · вибором виробничих площ і об'ємів виробничих приміщень;
  • · вибором матеріалів, способом їх зберігання та транспортування;
  • · вибором і розміщенням виробничого устаткування;
  • · навчання персоналу;
  • · застосуванням ЗІЗ і ЗКЗ (ЗІЗ — засоби індивідуального захисту, ЗКЗ — засоби колективного захисту);
  • · включенням вимог охорони праці в інструкції з експлуатації або в технологічні карти.
• 19. Виробничі споруди, будівлі, інженерні мережі, що вводяться в експлуатацію після будівництва або реконструкції, повинні відповідати вимогам відповідних актів з охорони праці.

Проектна документація на будівництво та реконструкцію будівель і споруд повинна проходити експертизу на відповідність її вимогам нормативних актів з охорони праці та пожежної безпеки (ДНАОП 0.00−4.20−94).

• 20. Безпечна експлуатація будівель, споруд, інженерних мереж забезпечується:
  • · призначенням осіб, відповідальних за їх експлуатацію;
  • · встановленням спостереження за їх технічним станом;
  • · призначенням осіб, відповідальних за утриманням їх у справному і безпечному стані;
  • · організацією періодичного обстеження і планово-попереджувального ремонту.

Об'єктами підвищеної небезпеки є:

• · посудини, що працюють під тиском;
• · підйомні споруди;
• · компресори;
• · трубопроводи під тиском;
• · теплоенергетичні установки;
• · електрообладнання й електроустановки;
• · об'єкти газового господарства;
• · електроінструмент;
• · рухомий транспорт;
• · об'єкти з вибухонебезпечними зонами тощо.

Робота з об'єктами підвищеної небезпеки охоплює:

• · планування робіт з безпечної експлуатації цих об'єктів, їх своєчасного ремонту та випробування;
• · призначення, навчання і атестування персоналу, який відповідальний за безпечний стан і експлуатацію об'єктів підвищеної небезпеки;
• · призначення, навчання і атестування виробничого персоналу, який обслуговує такі об'єкти і обладнання;
• · розробка відповідних інструкцій;
• · контроль за станом об'єктів підвищеної небезпеки.

Факторами, які визначають стан об'єкта підвищеної небезпеки, є:

• · ступінь безпеки конструкцій, будови, обладнання споруди, приладів;
• · ступінь безпечного розташування, експлуатації та оточення об'єктів, обладнання, машин, механізмів;
• · соціально-психологічний та психофізіологічний стан обслуговуючого персоналу.
• 21. Доведення санітарно-гігієнічних умов праці на робочих місцях у відповідності з нормативами, встановленими Міністерством охорони здоров’я і Міністерством праці і соціальної політики України, здійснюється за результатами атестації робочих місць і паспортизації їх санітарно-технічного стану.

Оцінка фактичного стану умов праці за ступенем шкідливості і небезпеки проводиться на основі гігієнічної класифікації умов праці за показниками шкідливості і небезпечності факторів виробничого середовища, важкості і напруженості трудового процесу.

Нормалізація санітарно-гігієнічних умов праці досягається усуненням причин виникнення НВФ і ШВФ на робочих місцях і застосуванням ефективних засобів захисту; вдосконаленням устаткування, механізацією та автоматизацією виробничих процесів: утриманням у справному стані вентиляційних систем, кондиціонерів, систем опалення, освітлення тощо.

• 22. Забезпечення працівників засобами захисту безплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту, встановлення порядку їх видачі, зберігання і користування.
• 23. Оптимальні режими праці і відпочинку для працівників встановлюються з урахуванням специфіки їхньої праці, в першу чергу на роботах з підвищеними фізичними і нервово-емоційними навантаженнями, в умовах монотонності, впливу небезпечних та шкідливих факторів.

Надання працівникам пільгових режимів праці і відпочинку згідно з нормативами, встановленими Міністерством праці і соціальної політики, передбачається колективним договором.

• 24. Лікувально-профілактичне обслуговування працівників, зайнятих постійно виконанням робіт із застосуванням речовин 1−4 класів небезпеки, проводиться відповідно до нормативних актів з охорони праці.
• 25. Організація санітарно-побутового обслуговування повинна передбачати забезпечення працівників санітарно-побутовими приміщеннями і пристроями відповідно до норм за групами виробничих процесів.

СНіП 2.09. 04−87, СН-245−71 «Санитарные нормы проектирования промышленных предприятий» .

• 26. Професійний відбір встановлює фізичну і психофізіологічну придатність працівників окремих спеціальностей (водій транспортних засобів, електромонтер тощо) до можливості безпечного виконання робіт.
• 27. Планування і фінансування робіт з охорони праці.
• 27.1. Робота з охорони праці здійснюється відповідно до перспективних і поточних планів створення безпечних і нешкідливих умов праці, в яких визначено завдання підприємству в цілому окремим структурним підрозділам, а також керівникам і спеціалістам.
• 27.2. Планування робіт здійснюється на основі:
  • · заходів, що забезпечують досягнення встановлених нормативів безпеки праці, гігієни праці і виробничого середовища;
  • · заходів, що передбачені колективним договором;
  • · заходів для усунення недоліків і виконання приписів органів нагляду і громадських організацій, комісій з охорони праці, уповноваженої працівниками особи з питань охорони праці;
  • · заходів для усунення недоліків, виявлених при розслідуванні нещасних випадків і аварій.
• 27.3. Фінансування заходів з охорони праці здійснюється на рівні 0,5 відсотка від суми реалізованої продукції. Для підприємств, що утримуються за рахунок бюджету, витрати на охорону праці передбачаються в державному або місцевих бюджетах і становлять не менше 0,2 відсотка від фонду оплати праці.

Суми витрат на охорону праці, що належать до валових витрат юридичної чи фізичної особи, яка використовує найману працю, визначаються згідно з переліком заходів та засобів з охорони праці, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

• 28. Контроль за станом охорони праці.
• 28.1. Контроль за станом охорони праці включає:
  • · оцінку рівня НВФ і ШВФ на робочих місцях;
  • · виявлення порушень вимог законів та нормативних актів про охорону праці;
  • · перевірку усунення раніше виявлених порушень;
  • · перевірку виконання працівниками обов’язків з охорони праці;
  • · перевірку виконання планів робіт з охорони праці;
  • · перевірку забезпеченості працівників ЗІЗ і ЗКЗ.
• 28.2. Види контролю:
  • · з боку органів державного нагляду;
  • · з боку служби охорони праці;
  • · оперативний контроль керівниками та іншими посадовими особами підприємства;
  • · громадський контроль;
  • · комісіями підприємства, уповноваженої працівниками особи з питань охорони праці.

Якщо на робочому місці під час контролю виявлено одну або декілька можливих причин для виникнення нещасного випадку, то розгляд цих недоліків повинен проводитися з найбільш жорсткими вимогами до винної особи. Все, що добре закінчується, на другий день забувається.

• 29. Облік, аналіз та оцінка стану умов і безпеки праці.
• 29.1. Оцінка стану охорони праці і результатів профілактичної роботи здійснюється за прийнятими на підприємстві показниками. Як джерело вихідної інформації використовуються:
  • · акти про нещасні випадки, звіти про виробничий травматизм;
  • · паспорти санітарно-технічного стану умов праці і карти умов праці на робочих місцях, матеріали атестації робочих місць;
  • · журнали оперативного контролю за станом охорони праці структурного підрозділу;
• 29.2. Узагальнені дані про стан охорони праці і результати профілактичної роботи підготовляються службою охорони праці і підлягають обов’язковому розгляду та аналізу на всіх рівнях управління підприємства.
• 30. Стимулювання роботи з охорони праці, спрямоване на підвищення зацікавленості працівників у забезпеченні безпечних умов праці здійснюється відповідно до Положення, існуючого на підприємстві, в якому визначаються конкретні показники, умови, види і форми стимулювання працівників за активну участь та ініціативу в реалізації заходів щодо підвищення безпеки праці і за роботу без порушень правил безпеки, а також заходи впливу на порушників.
• 30.1. Для підвищення відповідальності працівників за дотримання вимог нормативних актів про охорону праці можуть використовуватися талони попередження, вилучення і видача яких здійснюється відповідно до існуючого на підприємстві порядку.

виробничий травматизм система держгірпромнагляд.

4. Публікація Начальника управління Держгірпромнагляду по Черкаській області Віктор Онишко про першочерговість охорони праці та характер виробничого травматизму в сучасних умовах господарювання Вікторе Івановичу, система управління охороною праці (СУОП) в усвідомленні роботодавців це часто настільки складний комплекс заходів, що «немає часу» вникати у його складові. А як насправді?

А насправді - як завжди: хто хоче вчитися і працювати, той це і робить, хто ні - шукає причини, щоб не вчитися і не впроваджувати. СУОП — це сукупність суб'єкта та об'єкта управління, що поєднані між собою каналами передачі інформації. Суб'єктом управління в СУОП на підприємстві є керівник або головний інженер, а в цехах, на дільницях і в службах — керівники цих структурних підрозділів. Організаційно-методичну роботу з управління охороною праці, підготовку правлінських рішень і контроль за їх реалізацією здійснює служба охорони праці підприємства, що підпорядкована безпосередньо керівникові. Суб'єкт з управління аналізує інформацію про стан охорони праці в структурних підрозділах та ухвалює рішення спрямованості на приведення фактичних показників охорони праці у відповідність з нормативними. Об'єктом управління в СУОП є діяльність структурних підрозділів та служб підприємства з забезпечення безпечних і здорових умов праці на робочих місцях, виробничих дільницях, цехах та підприємствах в цілому.

Чи існують шляхи оптимізації і покращення роботи системи охорони праці?

Безумовно. Варто було б зауважити хоча б на таких, як підвищення ролі колективних договорів у створенні гідних людини умов праці і жорсткішої позиції колективу щодо керівників, які не виконують свої зобов’язання або уникають звітів перед колективом про хід їх виконання. Слід би було, нарешті, знайти єдиний та ефективний механізм впливу на приватні підприємства щодо дотримання на них умов трудового законодавства задля забезпечення належних умов праці.

Потребує виокремлення в окрему графу й питання фінансування заходів з охорони праці: його необхідно вирішувати спільно з Мінфіном України. Зауважте: на успішному підприємстві у нас ніхто й ніколи не питає керівника про охорону праці. Наскільки, згідно нормативів, воно забезпечене санітарно-побутовими приміщеннями, спецодягом, засобами індивідуального захисту? Коли востаннє проводилась атестація робочих місць? Чи існує перспективний план поліпшення умов праці? Хто конкретно відповідає за цю роботу? Коли все гаразд, ставити такі запитання ніби й немає потреби. Але нещасний випадок може дуже швидко перетворити успішне підприємство в неуспішне. Нажаль, так.

Якою є тенденція щодо виробничого травматизму у нас в області?

За минулорічними підсумками в області сталося 12 смертельних випадків на виробництві проти 24 у 2008 році. Порівняння красномовне. Що ж до попереднього періоду, то тут картина була не такою оптимістичною. Візьмемо останні п’ять років. У 2005 році територіальним управлінням здійснювався нагляд на 18 940 об'єктах, а роком пізніше вже на 26 281. Таким чином, якщо у першому випадку один нещасний випадок фіксувався на одному з 80 підприємств, а загибель траплялася на одному з 1052, то у другому — на 96 та 1011 відповідно. Якщо ж зазирнути у цю сумну статистику ще глибше, наприклад, у середину 90-х, то тоді ситуація у порівнянні з сьогоденням була й справді жахливою: виробнича травма мала місце на кожному 25−27 підприємстві. А на кожному 350−360-му людина гинула. Міг би й надалі аргументами цифр переконувати, що державні інспектори управління Держгірпромнагляду підвищують ефективність своєї діяльності. Зауважте хоча б ще на такому: у розрізі останніх років кількість підприємств неухильно зростає, а до роботи на них нерідко залучаються особи, які до цього часу не займалися нічим подібним. Цей нонсенс вимагає посиленої уваги збоку причетних до ситуації державних інститутів.

У яких галузях народного господарства ситуація є найпроблемнішою?

До недавнього часу такою була будівельна галузь. Темпи будівництва вражали, утім всім відомо, що навчальних закладів, які готують професійних будівельників у країні одиниці. «Хто будує?» — запитання риторичне. Наступна галузь — газове господарство Сьогодні кількість об'єктів, на яких використовується балонне обладнання, колосальна. Заправлення балонів — кисневих і зі зрідженим газом, стало прибутковим бізнесом, а в яких умовах і ким вони експлуатуються, сказати часто не може і сам роботодавець. Назріла нагальна необхідність на державному рівні наводити у цій сфері лад, інакше кількість нещасних випадків, пов’язаних із використанням газу в побуті і на виробництві, лише зростатиме. Далі ДТП. Нажаль, у службові поїздки віднедавна стали для нас справжнім лихом. Варто зазначити хоча б таке: маємо підприємство, де за останні 2 місяці сталося два групових нещасних випадки, які забрали життя 6 осіб, що перебували у відрядженні. Щодо них, то це, швидше, компетенція ДАІ, але нам, як кажуть, від цього не легше. Люди загинули при виконанні виробничих завдань…

Зі звітів територіального управління Держгірпромнагляду випливає, що упродовж останніх років тривожним є стан справ з виробничим травматизмом в АПК. Чому?

Насправді, за останній час ситуація в агропромисловому комплексі дещо поліпшилась, та все одно, почивати на лаврах зарано. Чому? Об'єктивно село сьогодні дає країні найбільше, але ціною «героїчних боїв на трудовому фронті». Застаріла техніка, ігнорування посадових інструкцій, «нульова» виробнича дисципліна перетворюють АПК у системно проблемну галузь. Нажаль, держава сьогодні поставила перед селянином інші, ніж охорона праці, пріоритети. Тому й маємо роки, коли у галузі травмувалося понад 100 осіб і до 10 гинули: внаслідок наїзду транспортних засобів, несправних механізмів та устаткування, падінь з висоти, обвалення матеріалів, необережного поводження з носіями струму тощо. Але у більшості таких випадків першопричина одна: недосконалість системи управління охороною праці. Тобто причина суто організаційна.

Вікторе Івановичу, у розрізі теми — які завдання для роботодавців у сучасних умовах господарювання можна назвати першочерговими?

На роботодавців покладена відповідальність за обов’язкове створення таких умов праці, які шляхом впровадження системи управління охороною праці на всіх рівнях. «Вибірково» чи «сезонно» займатися ними взагалі. Я переконаний, що оздоровлення економіки можливе лише з позиції пріоритетності життя і здоров’я працівника.