Аналіз останніх досліджень і публікацій

Проблема становлення рухової сфери дітей з різними вадами розвитку є привабливою для багатьох сучасних дослідників. Дослідження М. Єфименка[1], О. Леонтьєва [2], А. Семенович [6], Є. Соботович [7], В. Тарасун [8], О. Ухтомського [9], Л. Цвєткової [10] та ін. показали, що рухи відіграють важливу роль у психічному розвитку дитини з перших місяців життя. На основі рухів і дій формуються процеси сприйняття, що створює основу для розвитку більш складних видів рухів і діяльності, які, у свою чергу, сприяють становленню більш складних форм сприйняття і формування понять. Чим різноманітніше рухи, тим більше інформації отримує мозок, що сприяє більш інтенсивному психічному розвитку дитини. Тому руховий розвиток уважається основою психічного та мовленнєвого розвитку дитини [4]. Результатом діяльності дослідників стала сучасна нейропсихологічна теорія, основу якої становить положення про системну будову вищих психічних функцій та їх системну мозкову організацію.

Аналіз робіт показав, що у молодших школярів з різними порушеннями мовлення присутні специфічні рухові проблеми, обумовлені локалізацією порушення в різних мозкових структурах. У процесі моторно-мовленнєвого розвитку внаслідок різноманітних патогенних факторів ці структури залишались незатребуваними. Активізація зовнішніх впливів, зовнішнього простору за допомогою використання засобів фізичної культури здатна активізувати роботу пасивних мозкових структур.

мовлення корекційний логопедичний дитина.