Становлення морального в людині

Чи формуються моральні засади в людині стихійно, чи їх необхідно формувати свідомо?

В історії філософської й етичної думки існувала точка зору, відповідно до якої моральні якості споконвічно притаманні людині. Так, французькі просвітителі думали, що людина за своєю природою добра. Деякі представники східної філософії вважали, що людина, навпаки, за своєю природою зла, є носієм зла. Вивчення процесу становлення моральної свідомості показало, що немає підстав для таких категоричних тверджень. Моральні засади не закладені в людині від народження. Вони формуються в сім'ї на підставі того прикладу, що знаходиться в неї перед очима, у процесі спілкування з іншими людьми, навчання і виховання в школі, у процесі сприйняття таких пам’яток світової культури, що дозволяють як прилучитися до вже досягнутого рівня моральної свідомості, так і сформувати на основі самовиховання власні моральні цінності. Здатність почувати, розуміти, чинити добро, розпізнавати зло, бути стійким і непримиренним до нього — особливі моральні якості особистості, які вона не може одержати готовими від навколишнього, а повинна виробити самостійно, що вимагає творчих зусиль, тобто самовиховання, самовдосконалення.

Самовиховання в сфері моральності - це насамперед самоконтроль, пред’явлення високих вимог до самого себе, з усіх видів своєї діяльності. Ствердженню моральності у свідомості, діяльності кожної людини сприяє багаторазова реалізація позитивних моральних норм кожною особистістю, або, говорячи простими словами, досвід добрих справ. Якщо така багаторазовість відсутня, то, як показують дослідження, псується й іржавіє сам механізм морального розвитку, підривається настільки необхідна для діяльності здатність особистості до самостійних моральних рішень, її здатність покладатися на себе і відповідати за себе.